Заходи БПР — Загальна практика - сімейна медицина 2026

Копрограма – базовий, доступний і водночас інформативний метод оцінювання стану шлунково-кишкового тракту. Вона дає змогу комплексно проаналізувати процеси травлення, всмоктування та виявити ознаки запалення, кровотечі або ферментної недостатності. На цьому заході ви розглянете етапи роботи з копрограмою: від преаналітичного до постаналітичного. Ви засвоїте підходи до оцінювання макроскопічних характеристик, хімічних реакцій та морфологічних елементів, навчитеся диференціювати нормальні та патологічні включення, а також зіставляти результати дослідження з клінічними синдромами, як-от діарея, закреп, мальабсорбція, мальдигестія чи запальні захворювання кишківника. Після навчання ви зможете обґрунтовано призначати копрограму, підвищити точність діагностики та своєчасно виявляти патологічні процеси у ШКТ. • Копрограма як базовий метод лабораторної діагностики ШКТ: значення в клінічній практиці та показання до проведення. • Стандартизація дослідження копрограми: преаналітичний, аналітичний та постаналітичний етапи. • Макроскопічне дослідження: вивчення кольору, консистенції, домішок. • Хімічні реакції у копрограмі. • Морфологічна ідентифікація клітинних елементів. • Диференціація нормальних та патологічних включень. • Поширені помилки в інтерпретації копрограми та методи їх уникнення. • Копрограма vs сучасні методи в діагностиці патологій ШКТ. • Відповіді на запитання.

Вагітність після ДРТ належить до категорії складних спостережень, оскільки супроводжується підвищеною частотою акушерських ризиків, необхідністю індивідуалізованого підходу і часто – вже розпочатою підтримувальною терапією. На етапі первинного прийому формується подальша тактика ведення, тож якість збору анамнезу й оцінювання факторів ризику безпосередньо визначає безпеку матері та плода. На цьому заході ви навчитеся проводити точне оцінювання пацієнтки з вагітністю після ДРТ на етапі поставлення на облік, зокрема розглянете деталізований збір анамнезу безпліддя, оцінювання методу лікування та його потенційного впливу на перебіг вагітності. Ви засвоїте принципи ведення пацієнток під час передання з ДРТ-центрів в амбулаторну практику, показання й терміни підтримувальної терапії, а також особливості інтерпретації комбінованого пренатального скринінгу. Після навчання ви зможете структурувати первинний прийом пацієнтки після ДРТ, обґрунтовано приймати рішення щодо продовження або корекції підтримувальної терапії та формувати чіткий алгоритм ведення вагітності. • Чому вагітність після ДРТ – окрема ризикова категорія? • Роль лікаря на етапі первинного прийому: деталізувальний опитувальник щодо визначення факту безпліддя в анамнезі • Визначення методу лікування та потенційні наслідки під час вагітності • Особливості передання пацієнтки від ДРТ-відділення до жіночої консультації • Оптимальний термін поставлення на облік • Підтримувальна терапія: показання, терміни, потреба в пролонгації • Особливості комбінованого пренатального скринінгу • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Подагра та гіперурикемія не обмежуються лише болем у суглобах. Вони впливають на нирки, серцево-судинну систему й обмін речовин. Невміння своєчасно розпізнати приховану форму подагри або неправильно підібрана уратознижувальна терапія призводять до хронізації запального процесу, формування тофусів та повторних госпіталізацій. На цьому заході ви навчитеся швидко оцінювати пацієнтів з гострим подагричним нападом, диференціювати моноартрит невизначеного генезу, підбирати оптимальну протизапальну терапію та уратознижувальні засоби відповідно до коморбідних станів. Ви знатимете, коли починати терапію в разі асимптоматичної гіперурикемії, як контролювати рівень сечової кислоти і запобігати рецидивам, а також як інтегрувати немедикаментозні стратегії: дієту, фізичну активність і питний режим. Після заходу ви зможете точно оцінювати стан пацієнта, обирати безпечну терапію та впроваджувати мультидисциплінарний підхід у лікуванні подагри. • 1. Вступ • Актуальність проблеми подагри та гіперурикемії • Епідеміологія: частота в популяції, тренди • Вплив на якість життя, інвалідизацію та економічний тягар • 2. Сечова кислота: клінічне значення • Фізіологія пуринового обміну • Джерела пуринів (ендогенні та екзогенні) • Механізми утворення й виведення сечової кислоти • Норма рівня сечової кислоти в сироватці та добовій сечі • Біологічна роль сечової кислоти (антиоксидант vs прозапальний агент) • Патогенетичні механізми ушкодження тканин у разі надлишку сечової кислоти • 3. Гіперурикемія • Визначення (порогові значення для чоловіків та жінок) • Первинна vs вторинна гіперурикемія • Причини зниження ниркової екскреції • Причини надмірного утворення сечової кислоти • Змішаний механізм • Лікарські засоби, що підвищують рівень сечової кислоти • Гіперурикемія як фактор ризику подагричного артриту, сечокам’яної хвороби, серцево-судинних захворювань та хронічної хвороби нирок • 4. Подагричний артрит • Патогенез: від гіперурикемії до кристалізації моноуратів • Фактори, що запускають напад • Клінічні стадії: асимптоматична гіперурикемія, гострий подагричний артрит, інтеркризовий період, хронічна тофусна подагра • Типова клінічна картина (перша МФЗ суглоба, моноартрит, нічний початок) • Атипові форми у жінок, літніх людей та пацієнтів з ХНН • 5. Діагностика • Лабораторні показники: рівень сечової кислоти в сироватці, маркери запалення (ШОЕ, CRP), мікроскопія синовіальної рідини (золотий стандарт). • Візуалізація: рентген – пізні зміни; УЗД – подвійний контур, тофуси; DECT (Dual-energy CT) • Диференційна діагностика (септичний артрит, псевдоподагра, ревматоїдний артрит) • 6. Спостереження та шляхи корекції гіперурикемії • Кого лікувати, а кого лише спостерігати (асимптоматична гіперурикемія) • Немедикаментозні методи: дієта (обмеження пуринів, алкоголю, фруктози), контроль маси тіла, оптимізація споживання рідини, • Медикаментозна уратознижувальна терапія: алопуринол (дози, титрація, безпека), фебуксостат, урикозуричні засоби (пробенецид, лесинурад), пеглотиказа (резистентні випадки) • Цільові рівні сечової кислоти і частота моніторингу • Ведення пацієнтів із супутніми хворобами (ХНН, ССЗ, метаболічний синдром) • 7. Лікування гострого подагричного нападу • НПЗП • Колхіцин • Глюкокортикоїди (системно та внутрішньосуглобово) • IL-1 інгібітори (у разі резистентності або протипоказань до стандартної терапії) • Принцип «treat-to-target» у подагрі • 8. Профілактика рецидивів • Тривала уратознижувальна терапія • Протизапальна профілактика у разі старту УЗТ • Пацієнтська освіта: розпізнавання тригерів, важливість прихильності • 9. Сучасні дискусії та нові горизонти • Чи потрібно лікувати безсимптомну гіперурикемію? • Роль гіперурикемії в серцево-судинному ризику • Нові препарати та підходи (SGLT2-інгібітори, урат-оксидази) • 10. Висновки • Головні меседжі для лікарів-практиків • Алгоритм дій у разі гіперурикемії та подагри • Значення мультидисциплінарного підходу • 11. Відповіді на запитання учасників

Анемії та підозра на залізодефіцит є однією з найчастіших причин звернень і призначення лабораторних досліджень, однак на цьому етапі найчастіше виникають діагностичні помилки. Надмірна опора на окремі показники (феритин, сироваткове залізо) без оцінювання запального статусу, морфології еритроцитів та альтернативних механізмів анемії призводить до спрощеного трактування складних клінічних станів і формування хибного діагнозу. На цьому заході ви навчитесь інтерпретувати лабораторні показники при анеміях, розглянете основні диференційно-діагностичні сценарії (залізодефіцитна анемія, анемія хронічного запалення, B12/фолат-дефіцит, таласемія-носійство), а також клінічно значущі зміни морфології периферичної крові. Також ви детально проаналізуєте неоднозначні лабораторні профілі та ситуації, коли стандартні маркери не відображають реальний стан еритропоезу. Після навчання ви зможете точно інтерпретувати загальний аналіз крові та показники обміну заліза, уникати типових діагностичних пасток і своєчасно розпізнавати причини анемії. • Залізодефіцит – найчастіший помилковий діагноз у лабораторній практиці. • Покажу, чому так стається і як лікарю не потрапляти в цю пастку. • Феритин – аналіз, який часто “заспокоює неправильно”. • Зʼясуємо, у яких ситуаціях феритин вводить в оману навіть досвідчених. • Анемія не дорівнює дефіциту заліза і навпаки: є щонайменше 5 сценаріїв, які виглядають однаково. • Навчу швидко відрізняти “двійників” залізодефіциту без зайвих обстежень. • Мікроцитоз – не завжди про залізо. • Покажу, як за “простими” показниками ОАК не сплутати різні причини мікроцитозу. • “Нормальний гемоглобін” може маскувати проблему. • Розглянемо ситуації, коли “все ще в межах норми”, але пацієнт уже в зоні ризику. • Коли цифри не сходяться: суперечливі профілі феритину/заліза/трансферину і чому це не “дивна лабораторія”. • Покажу типові комбінації, які найчастіше призводять до неправильних висновків. • Морфологія крові, яку ігнорують: анізохромія, поліхроматофілія, пойкілоцитоз, нормобласти. • Що з цього реально змінює сценарій, а що часто трактують неправильно. • “Анемія, яка не піддається логіці” – це часто не рідкісна хвороба, а помилка маршруту. • Зʼясуємо, де саме зазвичай “ламається” логіка діагностики. • 3 аналізи й 1 рішення: мінімум, який знімає 80% помилок. • Покажу, як не проґавити важливе і не загнати пацієнта в зайві обстеження. • 3 клінічні кейси “роками йшли не туди, а реальна причина інша ”. • Розглянемо приклади, які змінюють мислення: що було не так і які дані “викрили” помилку. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Учасники навчаться застосовувати алгоритми диференційної діагностики міалгії та м’язової слабкості у пацієнтів із COVID-19. У програмі розглядаються інтерпретація рівнів креатинфосфокінази, міоглобіну та показників функції нирок, клінічні предиктори й «червоні прапорці» рабдоміолізу, а також роль МРТ та ЕМГ у діагностиці. Особлива увага приділяється інтенсивній терапії, моніторингу електролітних порушень, профілактиці гострого ураження нирок, показанням до замісної ниркової терапії, роботі мультидисциплінарної команди та реабілітації пацієнтів. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

УЗД ока дає змогу розглядати орган зору як частину центральної нервової системи й «вікно» до внутрішньочерепних процесів. Це важлива навичка, яка допомагає швидко та безпечно оцінити стан пацієнта у разі підозри на внутрішньочерепну гіпертензію, судинні катастрофи чи нейрозапальні ураження. Розуміння ультразвукової анатомії, фізичних основ методу та клінічної інтерпретації знахідок дає змогу інтегрувати дані УЗД ока в цілісну клінічну тактику. На цьому заході ви розглянете анатомію ока й орбіти з позиції нейросонології, навчитесь орієнтуватися в нормальній ехокартині та розпізнавати патологічні зміни з боку кришталика, склоподібного тіла, сітківки, судинної оболонки й ретробульбарного простору. Ви дізнаєтеся, як вимірювати оболонки зорового нерва, працювати з доплерівськими режимами, інтерпретувати судинні кейси і корелювати ультразвукові дані з МРТ та клінічною картиною. Після навчання ви зможете впевнено інтегрувати УЗД ока у власні клінічні алгоритми, швидше орієнтуватися в складних офтальмоневрологічних станах і зменшити ризик діагностичних помилок. • Вступ. • Око як «вікно» до мозку: історичний та сучасний погляди. • Переваги нейросонології в оцінюванні ЦНС. • Анатомія ока та орбіти. • Зоровий нерв як частина ЦНС. • Фізичні основи й техніка УЗД ока. • Нормальна ультразвукова анатомія ока. • Судини ока та доплер. • УЗ-патологія ока: • патологія кришталика; • патологія склоподібного тіла; • патологія сітківки; • патологія судинної оболонки; • ретробульбарний простір. • Патологія зорового нерва (глаукома, нейродегенеративні захворювання, компресійні та об’ємні процеси, атрофія зорового нерва). • Око як індикатор внутрішньочерепних процесів (внутрішньочерепна гіпертензія, псевдопухлина мозку, травматичне ушкодження мозку). • Кореляція з нейровізуалізацією (УЗД ↔ МРТ, ONSD & люмбальна пункція, динамічне спостереження). • Судинна вісь «мозок-око» (каротидна патологія, емболічні механізми, amaurosis fugax). • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

МРТ відкриває доступ до того, що зазвичай приховано: хрящів, зв’язок, сухожиль та найменших структурних змін, які рентген чи КТ не показують. Але навіть найчіткіше зображення нічого не варте, якщо не знати, як його інтерпретувати. На цьому заході ви навчитеся відрізняти анатомічні особливості від патологій, розпізнавати ранні ознаки травм і дегенеративних змін та не пропускати гострі стани. Зрозумієте значення МРТ-ознак і побачите, як ці знання допомагають приймати швидші й точніші клінічні рішення. Після зустрічі ви дивитиметеся на знімки впевненіше, спілкуватиметеся з радіологами однією мовою та легше визначатимете, який стан потребує спостереження, а який – термінового втручання. • Анатомічні та вікові особливості • Основні нозологічні патології колінних та кульшових суглобів • Основні нозологічні патології гомілковостопних і плечових суглобів • Основні нозологічні патології ліктьових та променево-зап'ясткових суглобів • Алгоритм інтерпретації МРТ суглобів • Типові помилки в оцінюванні МРТ суглобів • Висновки

Рак порожнини рота – одне з найбільш поширених онкологічних захворювань у світі. Воно посідає одне з провідних місць серед злоякісних пухлин голови та шиї, а в більшості випадків ранні прояви малігнізації можуть бути виявлені саме під час стоматологічного огляду. Лікар-стоматолог стає головною ланкою в ранній діагностиці, адже своєчасне розпізнавання потенційно злоякісних змін слизової оболонки під час стоматологічного обстеження дає змогу запобігти розвитку інвазивного раку та значно покращити прогноз для пацієнта. На цьому заході ви розберете сучасні підходи до розуміння потенційно злоякісних захворювань слизової оболонки порожнини рота, фактори ризику їхнього розвитку та особливості клінічного перебігу. Ви досконало засвоїте принципи диференційної діагностики з доброякісними ураженнями, а також сучасні алгоритми діагностичного процесу. Окрім цього, ви розглянете окремі нозології з підвищеним ризиком малігнізації, як-от хейліт Манганотті, обмежений передраковий гіперкератоз, лейкоплакію, червоний плескатий лишай та хронічні травматичні виразки. Після навчання ви зможете розпізнавати ранні ознаки потенційно злоякісних змін слизової оболонки та проводити точну диференційну діагностику. • Визначення, поняття «потенційно злоякісних» захворювань слизової оболонки порожнини рота. • Моніторинг наявних систематик і поглядів на етіологію. • Аналіз факторів ризику. • Особливості діагностичного процесу та диференційної діагностики нозологіями, які мають потенціал злоякісної конверсії. • Діагностичний алгоритм. • Шляхи превенції. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Кишкову мікробіоту слід розглядати як повноцінний регуляторний орган, який впливає на мозок, нервову систему та психічне здоров’я. Зміни мікробіоти пов’язані з депресією, тривожністю, когнітивними порушеннями, аутизмом, мігренню, хворобою Паркінсона та Альцгеймера. Розуміння цієї взаємодії відкриває нові шляхи терапії та дає змогу інтегрувати мультидисциплінарний підхід у повсякденну практику. На цьому заході ви навчитесь оцінювати вплив кишкової мікробіоти на неврологічні й психічні стани, зважати на вісь кишківник–мозок, корелювати кишкові симптоми з депресією, тривожними розладами, нейродегенеративними і нейророзвитковими порушеннями. Ви дізнаєтеся про ефективні способи корекції: дієтичні стратегії, пробіотики й пребіотики, фекальну трансплантацію, поведінкові та вегетативні практики. Після навчання ви зможете інтегрувати знання про мікробіом у щоденну практику, планувати мультидисциплінарне лікування та вчасно помічати взаємозв’язок кишківник–мозок у пацієнтів з комбінованими симптомами. • Актуальність теми. • Мікробіом та мікробіота. • Вісь кишківник-мозок • Структурні компоненти вісі кишківник-мозок. • Нейробіологічні механізми впливу мікробіоти. • Мікробіота як фактор ризику та модифікатор неврологічних захворювань • Нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона). • Демієлінізувальні захворювання. • Головний біль. • Розлади нейророзвитку (РДУГ, аутизм). • Психіатричні стани (депресія, ГТР). • Корекція мікробіому • Дієтичні інтервенції. • Пробіотики й пребіотики. • Фекальна мікробіотна трансплантація. • Вегетативні та поведінкові практики. • Висновки. • Відповіді на запитання.

Лабораторні показники та результати УЗД можуть вводити в оману, якщо оцінювати їх ізольовано — можна помилково призначати зайву терапію, намагаючись «лікувати цифру» або, навпаки, пропустити реальну ендокринну патологію. На цьому заході ви розберете типові діагностичні пастки при оцінці ТТГ, вільних Т4/Т3, ПТГ, кальцію, вітаміну D, глюкози та HbA1c, а також навчитеся правильно інтерпретувати УЗД і визначати, коли сумнівний результат потребує повторної перевірки. Після навчання ви зможете краще відрізняти справжню патологію від транзиторних або сумнівних змін, уникати гіпердіагностики й приймати вірні клінічні рішення на основі всієї клінічної картини, а не одного показника. • Вступ • Чому «поганий» аналіз ще не означає хворобу — найчастіші причини хибної інтерпретації • Референтні значення vs клінічна норма: де лікар може помилитися • ТТГ, вільні Т4/Т3, антитіла: типові помилки в оцінці функції щитоподібної залози • ПТГ, кальцій, вітамін D: як не поставити неправильний діагноз за одним показником • Глюкоза, інсулін, HbA1c: коли цифри не відповідають клінічній картині • УЗД щитоподібної залози: як не лікувати «картинку» замість пацієнта • Вузли щитоподібної залози: які УЗ-ознаки справді змінюють тактику • Коли лабораторний результат потребує повторної перевірки • Розбір клінічних кейсів та практичних питань за матеріалами заходу • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Дефіцитні стани у дітей – одна з найпоширеніших проблем педіатрії. Нестача заліза, цинку, фолієвої кислоти та інших мікроелементів впливає на фізичний, когнітивний і психоемоційний розвиток дитини, підвищує ризик інфекцій, анемій, затримки росту й труднощів у навчанні. Щоб своєчасно виявити ці стани і розпочати їх корекцію, необхідно чітко розуміти механізми патогенезу та правильно інтерпретувати лабораторні ознаки. На цьому заході ви дізнаєтеся про роль мікроелементів у розвитку дитини, навчитесь визначати групи ризику, оцінювати лабораторні маркери дефіцитів та формувати індивідуальні стратегії профілактики й нутриціологічної підтримки. Ви розглянете реальні клінічні випадки, які допоможуть засвоїти алгоритми ведення таких пацієнтів. Після навчання ви зможете легше діагностувати дефіцитні стани й коригувати їх згідно з чинними міжнародними рекомендаціями. • Значення мікроелементів у розвитку дитини: • головна роль у кровотворенні, рості, когнітивному й імунному розвитку; • причини дефіцитів у дітей різних вікових груп. • Групи ризику в розвитку дефіцитних станів. • Біологічна роль заліза в організмі дитини; клінічні прояви дефіциту й гіпервітамінозу у дітей. • Вплив цинку на імунну систему, фізичний та нервово-психічний розвиток дитини, компенсаторні можливості в регенерації. Клінічні прояви дисбалансу цинку. • Роль фолієвої кислоти у кровотворенні, синтезі ДНК, розвитку нервової системи; дефіцит у дітей. • Сучасні клініко-інструментальні та діагностичні підходи: • лабораторні маркери дефіцитних станів та їх інтерпретації в дітей різного віку; • клініко-інструментальні методи; • переваги та недоліки діагностичних методів. • Профілактика й нутриціологічна підтримка: • харчові джерела та принципи раціонального харчування дітей; • використання збагачених продуктів та дієтичних добавок; важливість індивідуального підбору (вікові особливості, супутні захворювання). • Презентація клінічних випадків. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації). • Оцінювання здобутих знань.

Імунограма – один із базових інструментів оцінки стану імунної системи, однак її інтерпретація найчастіше викликає труднощі в клінічній практиці. Неправильне трактування показників може призводити до діагностичних помилок, необґрунтованого призначення імуномодулюючих препаратів або до пропуску імунної недостатності. Це ускладнює вибір лікувальної тактики та підвищує ризик хронізації процесу. На цьому майстер-класі ви у режимі онлайн-зустрічі у Google Meet дізнаєтесь про практичне використання імунограми на прикладі реальних клінічних випадків. Ви дізнаєтесь, в яких ситуаціях імунограма дійсно потрібна, як оцінювати її результати в клінічному контексті та коли достатньо тільки динамічного спостереження. Ви навчитесь диференціювати первинні і вторинні імунодефіцити, а також уникати поширених помилок – зокрема рутинного призначення імуномодуляторів «про всяк випадок». Після навчання ви зможете обґрунтовано працювати з імунограмою у щоденній практиці, правильно визначати показання до дослідження, критично оцінювати відхилення в аналізах та формувати індивідуальний план ведення пацієнтів із частими інфекціями, затяжним перебігом хвороб, алергічними або аутоімунними проявами. • I. Роль імунограми у клінічній практиці • II. Основні показники імунограми та їх трактування • III. Клінічні випадки з практики лікаря (аналіз реальних медичних ситуацій) • Покроковий розбір імунограми • Прийняття рішень на основі результатів • Критерії вибору між спостереженням, дообстеженням та лікуванням • IV. Часті помилки у роботі з імунограмою • V. Розбір клінічних випадків учасників заходу та відповіді на запитання

Електронний навчальний курс у форматі дистанційної участі з доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я. Місце проведення: Online. Тривалість: 5 год. Бали БПР: 5. Номер в системі БПР: 1027862. Після проходження курсанту буде видано сертифікат та нараховані бали БПР. Лікарська / фармацевтична спеціальність: Всі лікарські спеціальності, Всі спеціальності фахівців у сфері охорони здоров'я, Всі фармацевтичні спеціальності, Всі спеціальності професіоналів у сфері охорони здоров’я. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Поява нових методів дослідження змушує переглядати підходи, які ще нещодавно вважалися стандартом. Частина лабораторних тестів поступово втрачає клінічну цінність через появу точніших та більш інформативних альтернатив. Необґрунтоване призначення застарілих досліджень може ускладнювати діагностичний процес, сприяти появі хибнопозитивних результатів та призводити до надмірної діагностики. Тому важливо орієнтуватися в сучасних діагностичних алгоритмах і розуміти, які дослідження дійсно впливають на клінічні рішення. На цьому заході ви дізнаєтеся, як змінились підходи в лабораторній медицині та чому деякі аналізи поступаються місцем більш точним методам. Ви навчитеся критично оцінювати діагностичну цінність лабораторних досліджень, обирати найбільш інформативні тести та уникати необґрунтованих призначень. Отримані знання будуть корисними під час первинної та диференційної діагностики, формування плану обстеження та вибору оптимальної діагностичної тактики. Після навчання ви зможете орієнтуватися в сучасній доказовій базі лабораторної медицини, аргументовано обирати клінічно доцільні дослідження та критично оцінювати результати аналізів. • Оновлення діагностичних підходів як закономірний етап розвитку доказової медицини. • Чому деякі лабораторні дослідження втрачають клінічну цінність: нові докази, технології та зміна підходів до діагностики. • Найпоширеніші лабораторні дослідження, які сьогодні потребують перегляду або відмови від рутинного використання. • Сучасні альтернативи застарілим тестам: що рекомендують міжнародні настанови та доказова медицина. • Наслідки необґрунтованого призначення лабораторних досліджень: хибнопозитивні результати, надмірна діагностика та зайві витрати. • Роль фахівця лабораторної діагностики у впровадженні сучасних діагностичних алгоритмів. • Комунікація між лабораторією та клініцистом: як аргументовано обговорювати недоцільні або застарілі дослідження. • Особливості впровадження сучасних лабораторних підходів в українських реаліях. • Практичні приклади заміни застарілих досліджень на сучасні діагностичні рішення. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Проводити диференційну діагностику між іритантним та алергічним контактним дерматитом на основі клініко-анамнестичних даних та морфологічних особливостей уражень. 2. Визначати показання до проведення аплікаційного шкірного тестування (patch-тестування) та інтерпретувати його результати для верифікації сенсибілізації. 3. Розробляти індивідуалізовані схеми лікування залежно від типу, гостроти та локалізації дерматиту, включаючи топічні кортикостероїди, інгібітори кальциневрину та емолієнти. 4. Ідентифікувати потенційні тригери (іританти та алергени) в побуті та на виробництві для розробки ефективних профілактичних заходів. 5. Надавати пацієнтам обґрунтовані рекомендації щодо елімінаційних заходів та догляду за шкірою для запобігання рецидивам. 6. Розпізнавати та управляти ускладненнями контактного дерматиту, зокрема вторинною бактеріальною інфекцією. Питання, що розглядаються: Які ключові патогенетичні відмінності лежать в основі іритантного (неімунного) та алергічного (опосередкованого клітинами, IV тип гіперчутливості) контактного дерматиту? Як диференціювати гострі форми ІКД та АКД за клінічними критеріями: межі ураження, характер висипу (везикуляція, еритема) та суб’єктивні відчуття (біль vs. свербіж)? Які найтиповіші іританти та алергени спричиняють розвиток контактних дерматитів в українській популяції? Якою є діагностична цінність та техніка проведення patch-тестування для підтвердження алергічного генезу дерматиту? Які принципи фармакотерапії гострого ексудативного та хронічного ліхеніфікованого контактного дерматиту? У чому полягають особливості менеджменту професійного контактного дерматиту, зокрема у медичних працівників, перукарів та будівельників? Коли доцільне призначення системної терапії (кортикостероїди, циклоспорин) при тяжких та поширених формах алергічного контактного дерматиту? Як розпізнати системний контактний дерматит, спричинений пероральним або парентеральним надходженням раніше сенсибілізуючого алергену? Програма заходу • Заняття • 23:27 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

У побудові робочого процесу ефективна взаємодія з керівником є обовʼязковою, оскільки стиль керування безпосередньо впливає на якість клінічних рішень, безпеку пацієнтів та робочу атмосферу в колективі. Розуміння психотипу керівника дає змогу прогнозувати його поведінку, адаптувати власну комунікацію та знижувати рівень стресу під час виконання щоденних робочих завдань. На цьому заході ви розглянете типові психотипи керівників у медичному середовищі та їхній вплив на роботу команди. Ви отримаєте інструменти для розпізнавання авторитарного, тривожно-перфекціоністичного, емоційно-нестабільного та партнерського стилів управління, а також навчитесь адаптувати комунікацію залежно від поведінкових характеристик керівника. Окрім цього, буде приділена увага помилкам у сприйнятті управлінських дій, профілактиці конфліктів, реагуванню на публічну критику та побудові професійної позиції без ескалації напруги. Після навчання ви зможете ефективніше взаємодіяти з керівником у складних робочих ситуаціях та впевнено відстоювати власну професійну позицію. • Клініка управління: як стиль керівника впливає на медичні результати. • Вплив управлінського стилю на якість клінічних рішень та життя пацієнтів. • Поведінкові реакції персоналу під тиском та їхній вплив на ефективність роботи. • Комунікація як фактор профілактики помилок та конфліктів у команді. • Типові помилки у сприйнятті керівника. • Уникнення персоналізації дій керівника та сприйняття його через професійні критерії. • Хибні інтерпретації стилю керівника, що руйнують командну взаємодію. • Вміння розпізнавати, коли проблема у сприйнятті, а не в діях керівника. • Авторитарний тип. • Поведінкові маркери керівника, який прагне контролювати все. • Вплив авторитарного стилю на команду: страх помилок і приховування ініціативи. • Наслідки для клінічної практики й безпеки пацієнтів. • Тривожно-перфекціоністичний тип. • Мікроменеджмент як прояв тривоги керівника. • Перевантаження персоналу через постійний контроль. • Уповільнення прийняття рішень і підвищений ризик помилок. • Емоційно-нестабільний тип. • Непередбачуваність керівника та її вплив на емоційний стан команди. • Імпульсивні дії, що формують хронічний стрес. • Приклади з практики, де емоційна нестабільність ускладнювала роботу. • Партнерський тип. • Відкритість і підтримка керівника як фактор мотивації команди. • Ризики відсутності структури та контролю, що призводять до плутанини. • Балансування відкритості й чітких правил для ефективної роботи. • Швидка діагностика психотипу. • Виявлення психотипу через реакції на помилки та критичні ситуації. • Вплив стилю прийняття рішень на командну роботу й терміни клінічних рішень. • Адаптація власної комунікації під різні психотипи керівника. • Складні управлінські ситуації. • Публічна критика та її демотивувальний ефект на персонал. • Перевантаження команди через високі або нереалістичні вимоги. • Ігнорування професійної думки та шляхи конструктивної адаптації. • Психологічна стійкість медичного працівника. • Розпізнавання ознак вигорання та профілактика емоційного виснаження. • Визначення власних меж відповідальності для збереження ефективності. • Практичні інструменти саморегуляції та підтримки емоційного балансу. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером. • Проходження тестування (самостійно).

Інсулінотерапія — важливий медикаментозний метод лікування діабету. Курс надасть актуальну інформацію про різні препарати інсуліну, показання до їх призначення та особливості ведення пацієнтів. Все це заради якісного надання допомоги пацієнту, який потребує інсулінотерапії. Навчання у власному темпі у зручний час. Доступ до лекцій протягом 1 року. Додаткові навчальні матеріали. Сертифікат із балами БПР. Програма заходу • Лекція 1. Що таке інсулін? • Лекція 2. Схеми інсулінотерапії та їх корекція • Лекція 3. Як змінювати інсуліни між собою • Лекція 4. Ускладнення інсулінотерапії • Лекція 5. Фізична активність та інсулінотерапія • Лекція 6. Інсулінотерапія у вагітних Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть навички оцінки доцільності кожного лікарського засобу у пацієнта з мультиморбідністю та використання стандартизованих інструментів для виявлення потенційно невідповідних призначень, зокрема критеріїв STOPP/START і Бірса. Програма охоплює розробку індивідуалізованих стратегій депрескрайбінгу, ідентифікацію та менеджмент клінічно значущих лікарських взаємодій, корекцію терапії при поєднанні артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, ХХН та ІХС. Учасники опанують ефективну комунікацію з пацієнтом і його родиною щодо змін у схемі лікування, ведення медичної документації, аналіз фармакокінетичних і фармакодинамічних механізмів взаємодій, а також використання електронних ресурсів і баз даних для їх перевірки. Розглядаються стратегії менеджменту побічних реакцій, пов’язаних із взаємодіями антибіотиків, НПЗП і протигрибкових засобів, вплив взаємодій на терапію при ІХС, артеріальній гіпертензії, фібриляції передсердь і серцевій недостатності та методи запобігання ятрогенним ускладненням. Окремі навички стосуються пацієнтів із ЦД 2 типу: системного аналізу фармакотерапії, інтерпретації взаємодій за участі системи цитохрому P450, планування лабораторного моніторингу, консультування щодо самолікування та оцінки ризиків взаємодій цукрознижувальних, антигіпертензивних і гіполіпідемічних засобів. Також розглядаються стратифікація ризиків перед призначенням антидепресантів, вибір препарату з урахуванням профілю безпеки, титрація дози, менеджмент небажаних явищ, моніторинг серотонінового синдрому та суїцидального ризику, мінімізація синдрому відміни й аналіз клінічно значущих взаємодій антидепресантів. Програма заходу • Заняття 1: Коморбідний пацієнт в практиці сімейного лікаря: менеджмент ризиків поліфармації • Які сучасні критерії визначають поліфармацію та клінічно значущу поліпрагмазію? • Як інтегрувати інструменти STOPP/START та критерії Бірса в рутинну клінічну практику сімейного лікаря? • Які існують доказові алгоритми та протоколи депрескрайбінгу для основних груп препаратів (ІПП, статини, антигіпертензивні)? • Як збалансувати рекомендації різних клінічних настанов при веденні пацієнта з 3+ хронічними захворюваннями? • Які є правові та етичні аспекти корекції призначень, зроблених вузькими спеціалістами? • Як управляти ризиками синдрому відміни при депрескрайбінгу? • Які специфічні лікарські взаємодії є найбільш небезпечними у пацієнтів похилого віку з коморбідністю? • Як оцінити вплив поліфармації на когнітивний статус та ризик падінь у геріатричних пацієнтів? • Заняття 2: Менеджмент ризиків взаємодії лікарських засобів у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями • Які механізми лежать в основі взаємодії інгібіторів та індукторів системи цитохрому P450 з кардіологічними препаратами (статини, антикоагулянти)? • Як стратифікувати ризик кровотеч при комбінованій антитромботичній терапії у пацієнтів після ЧКВ або з фібриляцією передсердь? • Який вплив мають НПЗП на ефективність антигіпертензивної терапії та функцію нирок? • Клінічно значущі взаємодії аміодарону: як безпечно поєднувати його з варфарином, дигоксином та статинами? • Які принципи вибору антибактеріальної терапії у пацієнта, що отримує прямі оральні антикоагулянти (ПОАК)? • Подовження інтервалу QT як наслідок лікарських взаємодій: які комбінації є найбільш небезпечними? • Як управляти ризиками при одночасному призначенні інгібіторів АПФ/БРА та калійзберігаючих діуретиків? • Які існують підходи до депрескрайбінгу та оптимізації схем лікування у коморбідних пацієнтів похилого віку? • Заняття 3: Менеджмент ризиків взаємодії лікарських засобів у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу • Які лікарські взаємодії є найбільш клінічно значущими у пацієнтів з ЦД 2 типу та супутньою серцево-судинною патологією? • Як оцінити ризик лактат-ацидозу при призначенні метформіну на тлі інших препаратів та за наявності ниркової дисфункції? • Які особливості взаємодії інгібіторів НЗКТГ-2 з діуретиками щодо ризику гіповолемії та гострого ураження нирок? • Як керувати ризиком гіпоглікемії при комбінації препаратів сульфонілсечовини з іншими лікарськими засобами (бета-блокаторами, НПЗП)? • Який вплив агоністів рецепторів ГПП-1 на абсорбцію пероральних препаратів з вузьким терапевтичним індексом? • Як враховувати вплив індукторів та інгібіторів CYP3A4 на метаболізм цукрознижувальних препаратів? • Які існують алгоритми дій при призначенні короткострокової терапії (напр., антибіотикотерапії) пацієнту з ЦД 2 типу на тлі поліпрагмазії? • Як оптимізувати фармакотерапію та провести депрескрайбінг для мінімізації ризиків у геріатричних пацієнтів з ЦД 2 типу? • Заняття 4: Менеджмент ризиків застосування антидепресантів при тривожних розладах • Які критерії вибору стартової терапії при генералізованому тривожному розладі з супутньою кардіоваскулярною патологією? • Як диференціювати початкове посилення тривоги, індуковане СІЗЗС, від погіршення перебігу основного захворювання? • Які сучасні протоколи ведення пацієнтів з ризиком суїцидальної поведінки на початкових етапах терапії антидепресантами? • Тактика лікаря при розвитку серотонінового синдрому: діагностичні критерії, невідкладна допомога та подальший менеджмент. • Як управляти довгостроковими метаболічними ризиками (збільшення ваги, дисліпідемія) на тлі терапії пароксетином або міртазапіном? • Стратегії переключення між різними класами антидепресантів: протоколи крос-титрації та періоди “відмивання”. • Особливості застосування антидепресантів у вагітних з тривожними розладами: оцінка співвідношення ризик/користь. • Які лабораторні та інструментальні методи моніторингу є обов’язковими при тривалій терапії антидепресантами? • Навчальна програма: заняття 1 — 01:46:22. • Конспект до заняття 1. • Клінічні задачі до заняття 1. • Опитування до курсу. • Тестування БПР до курсу. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

1. Відеолекція Аварійні ситуації в роботі медичних працівників: Причини аварійних ситуацій Різновиди: - травмування на робочому місці - розлив біологічних рідин на різні поверхні - аварійні ситуації з відходами, вакцинами, ртутьвмісними виробами медичного призначення, дезінфекційними засобами Дії медичних працівників в залежності від виду ситуацій – СОПи Захист медичних працівників – використання ЗІЗ відповідно ризиків Профілактика професійних захворювань 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Рідкісні дерматози, зокрема пігментне пруриго, хвороба Гровера та ліхеноїдний контактний дерматит, становлять клінічну складність через здатність імітувати більш поширені захворювання шкіри. Ці стани можна неправильно трактувати як атопічний дерматит, екзему або червоний плоский лишай, що призводить до помилок у виборі лікувальної стратегії. На цьому заході ви розглянете системний підхід до діагностики зазначених станів на основі розбору клінічних випадків. Ви навчитеся проводити диференційну діагностику сверблячих папульозних висипів, акантолітичних дерматозів та ліхеноїдних уражень шкіри. Також ви дізнаєтеся, як інтерпретувати клінічні ознаки, визначати показання до біопсії та використовувати патч-тестування. Після навчання ви зможете вчасно виявляти рідкісні дерматози, проводити необхідну диференційну діагностику й обирати обґрунтовану тактику лікування. • Кейс 1 – Пігментне пруриго • Кейс 2 – Хвороба Гровера • Кейс 3 – Ліхеноїдний контактний дерматит • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Щодня лікар стикається з пацієнтами та їхніми родичами, які тиснуть, вимагають «особливого» лікування та маніпулюють емоціями. Один необережний крок – і ви потрапляєте у конфлікт, витрачаєте час, ризикуєте порушити протоколи та власний емоційний баланс. На цьому заході ви отримаєте практичні інструменти для захисту професійних меж, скрипти асертивної комунікації та алгоритми реагування на маніпуляції пацієнтів і родичів. Ви навчитеся розпізнавати типові маніпуляції, зберігати спокій у складних ситуаціях та одночасно підтримувати довіру пацієнтів. Після лекції ви зможете впевнено відмовляти у необґрунтованих запитах, вирішувати конфлікти без стресу й емоційного вигорання, а також ефективно захищати себе і команду, залишаючись у межах професійних та юридичних стандартів. • Визначення і типологія маніпулятивної поведінки • Маніпуляція = непрямий психологічний вплив з метою досягнення особистої вигоди. • Основні типи: пасивно-агресивні, вербальні, емоційно шантажуючі, агресивні. • Ознаки: повторювані провокації, перебільшення симптомів, шантаж емоціями, надмірна залежність. • Психологічні механізми маніпуляцій • Використання страху, провини, сорому, агресії. • Усвідомлення тригерів лікаря (емоційні реакції на провокації пацієнта). • Психотерапевтичний підхід: аналіз мотивів пацієнта без емоційного залучення. • Типові клінічні сценарії • Симуляція болю, перебільшення симптомів. • Необґрунтовані вимоги «особливого» лікування. • Агресія та погрози родичів у педіатрії, швидкій допомозі й стаціонарі. • Приклади реальних кейсів та психологічний розбір. • Емоційний контроль лікаря • Стратегії саморегуляції: когнітивні реструктуризації, дихальні вправи, усвідомленість. • Методи усунення стресу після конфліктної ситуації. • Практичні інструменти для запобігання емоційному вигоранню. • Комунікаційні інструменти і скрипти • Асертивність: «Я-повідомлення», встановлення меж, відкладене реагування. • Приклади фраз: • - «Розумію вашу потребу, обговорімо безпечний варіант». • - «Я можу запропонувати альтернативу, яка відповідає протоколу». • - «Нумо разом вирішимо, що є медично доцільним». • Психологічне пояснення ефективності кожної фрази. • Алгоритми реагування на маніпулятивні запити • Швидкий аналіз запиту → визначення мети маніпуляції → обрання стратегії. • Стратегії: спокійне відмовлення, перенаправлення запиту, повторення меж. • Приклади для агресії, шантажу провиною, емоційного тиску. • Практичні кейси та рольові сценарії • Розбір реальних діалогів із психологічним коментарем. • Від симуляції болю до вимог «ліки без показань». • Вправи: відпрацювання скриптів у малих групах. • Етика, законодавство та професійні межі • Права пацієнта vs. обов’язки лікаря. • Медична документація як захист лікаря. • Юридична відповідальність у конфліктних ситуаціях. • Профілактика вигорання та психологічна підтримка • Техніки ментального відновлення. • Організація командної підтримки та супервізія. • Психотерапевтичні підходи до роботи з важкими випадками. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Ультразвукове дослідження передміхурової залози є одним із базових інструментів у щоденній практиці лікаря-уролога та спеціалістів суміжних напрямів. Захворювання простати становлять до 30-40% усіх урологічних звернень, а якість ультразвукової діагностики безпосередньо впливає на подальшу тактику ведення пацієнта, вибір лікування та прогноз. Правильна інтерпретація УЗ-картини дає змогу виявляти патологічні зміни на ранніх етапах, диференціювати вікові варіанти норми від клінічно значущих станів, а також уникати гіпердіагностики. Цей захід допоможе вам сформувати чіткий, структурований підхід до ультразвукового оцінювання передміхурової залози. Ви навчитесь орієнтуватися в УЗ-анатомії простати, правильно інтерпретувати типові й атипові знахідки, уникати поширених помилок і приймати обґрунтовані клінічні рішення у складних діагностичних ситуаціях. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати УЗД як інструмент описової діагностики та клінічного мислення, що дасть вам змогу швидко обирати правильну тактику подальшого ведення пацієнта. • Анатомічні та функціональні особливості передміхурової залози • Зональна будова простати (перехідна, центральна, периферична зони) • Вікові зміни та їхній вплив на УЗ-картину • Кровопостачання як основа для доплерографії • Методи ультразвукового дослідження простати • Трансабдомінальне УЗД: можливості та обмеження • Трансректальне УЗД (ТРУЗД): золотий стандарт візуалізації • Роль еластографії та доплерографії в оцінюванні патологій • Основні показання до УЗД простати • Підозра на гіперплазію, простатит, кісти, камені • Оцінювання пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів • Контроль після лікування та перед біопсією • Ультразвукові критерії доброякісної гіперплазії простати (ДГПЗ) • Збільшення об’єму та зміна структури • Оцінювання залишкової сечі • Визначення інфравезикальної обструкції • УЗ-ознаки простатиту • Гострий та хронічний простатит: відмінності • Ознаки набряку, фіброзу, мікрокальцинатів • Доплерографічні маркери запалення • Ультразвукова діагностика раку простати • Підозрілі гіпоехогенні зони в периферичній зоні • Роль еластографії та доплера у виявленні пухлин • Обмеження УЗД • Сучасні технології та тренди • Контрастне УЗД (CEUS) • Перспективи штучного інтелекту в аналізі зображень • Типові помилки • Неправильне оцінювання об’єму • Хибнопозитивні та хибнонегативні знахідки • Алгоритм дій у разі сумнівних результатів • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

Тривалий час розлад аутистичного спектра (РАС) у дорослих був поза фокусом клінічної психіатрії та психотерапії, що зумовило значну кількість пізніх та помилкових діагнозів. РАС часто маскується під тривожні, депресивні або особистісні розлади, оскільки пацієнт звертається не з первинними нейророзвитковими особливостями, а з вторинними психічними ускладненнями. Неправильна нозологічна кваліфікація призводить до неефективної фармакотерапії та поліпрагмазії, що в подальшому може негативно вплинути на прихильність пацієнта до лікування і призвести до втрати терапевтичного альянсу. На цьому заході ви розглянете сучасну діагностичну парадигму РАС у дорослих відповідно до змін після впровадження DSM-5 та МКХ-11, феномен пізньої діагностики та історичні причини недооцінення цього розладу. Ви дізнаєтеся про особливості клінічної картини у дорослих: специфіку соціальної комунікації, ригідність мислення, сенсорну гіпер- та гіпочутливість, особливості інтересів і нейрокогнітивний профіль. Окрім цього, ви проаналізуєте феномен маскування, аутичне вигорання, коморбідність із тривожними, афективними розладами і СДУГ, а також алгоритми диференційної діагностики з іншими психічними розладами. Після навчання ви зможете легше оцінювати випадки багаторічної «резистентної» тривожно-депресивної симптоматики, соціальної дезадаптації без психотичної продукції та успішно планувати ефективну терапевтичну тактику. • Чому дорослий РАС довго залишався «недіагностованим» • Історична орієнтація критеріїв на дитячий вік • Зміни діагностичної парадигми після впровадження DSM-5 та МКХ-11 • Феномен пізньої діагностики • Клінічна картина РАС у дорослих • Особливості соціальної комунікації • Ригідність мислення • Сенсорна гіпер-/гіпочутливість • Специфіка інтересів • Маскування та його наслідки • Соціальне копіювання • Хронічне виснаження • Аутичне вигорання • Підвищений ризик тривожних і депресивних розладів • Диференційна діагностика • Межовий розлад особистості • Соціальна тривога • Обсесивно-компульсивний розлад • СДУГ • Шизотиповий розлад • Жінки з РАС: гендерні особливості • Відмінності у презентації симптомів • Підвищений рівень маскування • Часті помилкові діагнози • Нейрокогнітивний профіль • Теорія розуму • Виконавчі функції • Централізована когерентність • Сенсорна обробка • Психотерапевтичний супровід дорослих з РАС • Адаптована КПТ • Робота з емоційною регуляцією • Психоосвіта • Навчання соціальних навичок • Принципи довготривалої підтримки • Підхід, орієнтований на сильні сторони • Профілактика вигорання • Підтримка ідентичності • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером