Заходи БПР — Загальна практика - сімейна медицина 2026

Найпоширеніші та найпідступніші. Респіраторні інфекції уражають мільйони людей щороку, поширюючись із блискавичною швидкістю. Вони створюють епідемічну загрозу та можуть стати причиною тяжких ускладнень: пневмонії, дихальної недостатності та навіть загострення хронічних хвороб. Чи знаєте ви шляхи передавання й механізми ураження? Від цього залежить, чи зможете ви запобігти фатальним наслідкам. На цьому заході ви детально розглянете клінічний перебіг респіраторних інфекцій: від грипу, COVID-19 та мікоплазменної пневмонії до паразитарних і бактеріальних уражень дихальних шляхів. Ви дізнаєтесь, як грамотно проводити диференційну діагностику, уникати антибіотикорезистентності, контролювати поширення інфекцій. Після заходу ви будете впевнено діяти у разі тяжких форм респіраторних інфекцій, швидко розпізнавати небезпечні ускладнення та впроваджувати ефективну профілактику. • Епідеміологія та діагностичні виклики: аналіз причин недостатньої діагностики. • Вірусні респіраторні інфекції: грип, COVID-19, поствірусні синдроми. • Бактеріальні атипові інфекції: мікоплазмоз, легіонельоз, орнітоз. • Пневмококова інфекція: недооцінена загроза для дорослих. • Паразитарні респіраторні синдроми: гельмінтози та їхні прояви. • Особливості ГРЗ у вагітних. • Алгоритм ведення часто хворіючих пацієнтів. • Практичні випадки: інтерактивний розбір складних діагнозів. • Відповіді на питання.

Запаморочення може бути першим сигналом серйозного захворювання: від інсульту до вестибулярної мігрені чи нейроніту. Важливо вміти диференціювати цей симптом за його походженням – центральне або периферичне – і не плутати «меньєрівський» напад із позиційним запамороченням. На цьому заході ви дізнаєтеся головні причини вестибулярних розладів, навчитесь користуватися клінічними тестами, відрізняти між собою типи запаморочення та обирати оптимальну терапію. Ви більше не будете відчувати невпевненість щодо доцільності призначення супресантів, вибору маневрів за різних типів позиційного запаморочення та координування міждисциплінарного підходу до лікування. Після навчання ви зможете швидко орієнтуватися в етіології запаморочення, ефективно допомагати пацієнтам з гострими та хронічними формами вестибулярних порушень і формувати реабілітаційну стратегію. • Гостра однобічна вестибулопатія (вестибулярний нейроніт): клінічні випадки, діагностичні критерії, етіопатогенетичне лікування (стероїди завжди?). • Лікувальні вестибулярні маневри при доброякісному пароксизмальному позиційному запамороченні: маневри в разі ураження заднього, латерального та переднього півколових каналів. • Вестибулярна мігрень: “знімаємо маски” поширеної патології, діагностичні критерії, лікування. • Хвороба Меньєра: діагностичні критерії, не всі приступи “меньєрівські”, лікування. • Персистуюче постурально-перцептивне запаморочення: діагностичні критерії, терапевтичні заходи. • Вестибулярні супресанти (препарати від запаморочення): доцільність застосування за різних станів, порівняльний аналіз ефективності вестибулолітиків. Інші препарати при запамороченнях. • Вестибулярна реабілітація: основи вестибулярних вправ (з погляду невролога).

Коли монітор раптом сигналізує про аритмію – секунди вирішують усе. Медична сестра першою помічає зміни, оцінює стан пацієнта і починає дії, які можуть врятувати життя. Гострі порушення ритму – це одна з найпоширеніших причин раптового погіршення стану в стаціонарах та операційних. Необхідно вміти діяти швидко і правильно. На цьому заході ви отримаєте чіткі алгоритми дій у разі бради- й тахіаритмій, розглянете основи розпізнавання небезпечних ритмів, навчитеся користуватися дефібрилятором, кардіостимулятором та підбирати необхідні препарати. Окрема увага буде приділена практичним ситуаціям: що робити, коли лікаря ще немає поруч, а рішення треба приймати негайно. Після заняття ви зможете впевнено реагувати на будь-які порушення серцевого ритму, уникати типових помилок та підтримувати стабільність пацієнта навіть у критичні моменти. • Вступ. Актуальність теми • Роль медичної сестри у ранньому виявленні змін ритму та своєчасному реагуванні. • Командний підхід до надання невідкладної допомоги. • Основи розпізнавання порушень ритму • Ознаки бради- й тахіаритмій. • Відмінності між небезпечними та відносно стабільними ритмами. • Моніторинг ЕКГ: що має знати медична сестра. • Алгоритм дій у разі аритмій • Первинне оцінювання стану пацієнта (A–B–C, пульс, свідомість, сатурація). • Коли розпочинати СЛР. • Виклик лікаря/команди реанімації. • Підготовка медикаментів та апаратури. • Препарати для невідкладної допомоги • Основні антиаритмічні засоби. • Підготовка шприців та дозування. • Зберігання й готовність лікарських засобів до введення. • Апаратура та дії при електричній терапії • Використання дефібрилятора: підготовка, безпечне застосування. • Кардіоверсія та пейсинг: роль медичної сестри. • Перевірка обладнання перед чергуванням. • Профілактика помилок і роль тренінгів • Типові помилки у роботі з аритміями. • Значення регулярних симуляційних занять для медсестринського персоналу. • Психологічна готовність до дій у критичній ситуації. • Підсумок та обговорення клінічних кейсів • Відповіді на запитання учасників

Соціальна тривожність у підлітків часто маскується під соматичні скарги – головний та абдомінальний біль, «панічні стани» або загальну слабкість – через що пацієнт проходить тривалий маршрут між педіатрією, неврологією та гастроентерологією. У поєднанні з впливом дистанційного навчання та соціальної ізоляції це формує умови для хронізації симптомів і вторинної психопатології. Відсутність раннього розпізнавання призводить до фрагментарної діагностики, нецільової терапії та втрати часу, що підсилює уникальну поведінку й соціальне функціональне обмеження. На цьому заході ви навчитеся розпізнавати клінічні прояви соціальної тривожності у підлітків, проводити диференційну діагностику з депресією, розладами адаптації та РАС, а також застосовувати сучасні підходи до скринінгу й клінічного інтерв’ю відповідно до DSM-5-TR та ICD-11. Ви дізнаєтеся про нейробіологічні механізми тривоги, вплив стресу на когнітивний розвиток, клінічні варіанти перебігу розладу й принципи психотерапевтичного і фармакологічного лікування, зважаючи на сімейний та шкільний контексту. Після навчання ви зможете системно ідентифікувати соціальну тривожність на рівні первинного контакту, уникати діагностичних помилок і гіпердіагностики соматичних станів та своєчасно формувати маршрут пацієнта до психотерапевтичної допомоги. • Тривожні розлади у підлітків: сучасна класифікація, поширеність та клінічне значення • Соціальна тривожність у підлітковому віці: механізми формування й фактори ризику • Вплив дистанційного навчання на психічне здоров’я підлітків: соціальна ізоляція, зміна поведінкових патернів • Нейробіологія тривоги: роль стресу, нейромедіаторів та розвитку мозку підлітка • Клінічні прояви соціальної тривожності: від уникання до функціонального обмеження • Діагностичні пастки: соціальна тривожність, депресія, розлади адаптації, розлади аутистичного спектра • Скринінг та діагностика: клінічне інтерв’ю, шкали оцінювання, критерії DSM-5-TR та ICD-11 • Лікування: психотерапія (когнітивно-поведінкова), фармакотерапія, комбіновані підходи • Роль сім’ї, школи та міждисциплінарної команди у веденні підлітка з тривожним розладом • Q&A: клінічне обговорення кейсів • Самостійне тестування.

Порушення гемопоезу нерідко є першими маркерами тяжких системних процесів. Морфологічні зміни в периферичній крові можуть вказувати на інфекції, аутоімунні хвороби, онкогематологію або дефіцитні стани. Якщо інтерпретувати аналізи неправильно, то можна проґавити ранні прояви захворювань, а це супроводжується високим ризиком ускладнень. На цьому заході ви навчитесь оцінювати не тільки цифри, а й безпосередньо саму морфологію формених елементів крові. Ви дізнаєтесь, як оцінити периферійний мазок у неоднозначних випадках, розпізнавати атипові клітини навіть за найменшими відмінностями, оцінювати лейкоцитарну формулу та визначати, коли потрібна термінова консультація гематолога. Формат навчання охоплює розбір реальних клінічних випадків з акцентом на практичну користь від розуміння морфології. Після заходу ви будете впевнено діяти у разі анемії, лейкопенії, нейтропенії, лімфоцитозу, панцитопенії та мієлопроліферативних процесів. • Анемії: класифікація, клініко-лабораторні діагностичні маркери, диференційна діагностика. • Патологія мієлопоезу: нейтропенії, мієлопроліферативні стани, червоні прапорці для лікаря. • Порушення лімфопоезу: імунодефіцитні стани, лімфопроліферативні хвороби. • Лейкози: етіологія, класифікація, поняття атипії, патогенез, клінічні синдроми. • Основні лабораторні маркери диференційної діагностики гострих і хронічних лейкозів, мієлодних та лімфоїдних варіантів. • Клінічні кейси: від симптомів до діагнозу. • Відповіді на запитання.

Рівень: Експерт. Термін реєстрації: 365 днів. Формат: Онлайн. Мова: Українська. Сертифікат: 5 балів БПР. Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Проводити диференційну діагностику екзантем на основі клініко-анамнестичних даних. 2. Інтерпретувати морфологію, локалізацію та еволюцію висипань для встановлення ймовірної етіології. 3. Застосовувати алгоритми для оцінки причинно-наслідкового зв’язку між прийомом лікарського засобу та появою екзантеми. 4. Визначати клінічні “червоні прапорці”, що вказують на розвиток тяжких шкірних побічних реакцій (SCARs), зокрема DRESS-синдрому. 5. Формулювати обґрунтований план обстеження пацієнта, включаючи лабораторні тести (загальний аналіз крові з формулою, біохімічні маркери). 6. Розробляти тактику ведення пацієнта: визначати показання до відміни препарату, призначати патогенетичну та симптоматичну терапію. 7. Надавати рекомендації щодо подальшого спостереження та профілактики медикаментозних реакцій. Програма заходу • Навчальна програма • Заняття • 00:00 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Питання, що розглядаються: критерії розмежування вірус-асоційованої та медикаментозної екзантеми на основі клінічних і анамнестичних даних. • Роль лабораторних маркерів: еозинофілія, атипові лімфоцити, рівень печінкових трансаміназ. • Групи лікарських засобів, які найчастіше викликають макулопапульозні висипи. • Тактика ведення пацієнта з екзантемою на тлі прийому антибіотиків при встановленій вірусній інфекції, зокрема при інфекційному мононуклеозі. • Клінічні ознаки — предиктори розвитку DRESS-синдрому та інших тяжких шкірних побічних реакцій. • Підходи до топічної та системної терапії залежно від етіології та ступеня тяжкості. • Часовий лаг між прийомом препарату та появою висипу, специфічний для медикаментозної екзантеми. • Показання до проведення провокаційних тестів або шкірних алергопроб для підтвердження медикаментозної етіології. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Ризики в лабораторії – це щоденна реальність: помилки на будь-якому етапі можуть коштувати пацієнтові правильного діагнозу й ефективного лікування. Управління ризиками є необхідним для безпеки, достовірності результатів та успішної акредитації за ISO 15189:2022. На цьому заході ви навчитеся мислити ризик-орієнтовано, виявляти проблемні точки на преаналітичному, аналітичному й постаналітичному етапах і застосовувати кількісні та якісні методи їх оцінювання. Ви зрозумієте, як документувати процес управління ризиками, інтегрувати його з аудитами й уникати типових помилок. Після навчання ви зможете побудувати системний підхід до управління ризиками у своїй лабораторії: від ідентифікації до контролю та профілактики. Це підвищить якість досліджень, зміцнить довіру клініцистів і гарантуватиме безпеку пацієнтів. • Вимоги ISO 15189:2022 щодо управління ризиками • Методологія ризик-орієнтованого мислення • Принципи ідентифікації ризиків • Контекст діяльності медичної лабораторії • Ідентифікація ризиків у лабораторних процесах • Преаналітичний, аналітичний і постаналітичний етапи • Ризики безпеки пацієнтів та достовірності результатів • Методи оцінювання й аналізу ризиків • Кількісні та якісні підходи • Матриці ймовірності та впливу • Документування процесу управління ризиками • Обов'язкові записи та звітність • Інтеграція з внутрішніми аудитами • Практичні рекомендації щодо впровадження • Поетапний план дій • Типові помилки та шляхи їх уникнення

Рецептурні помилки є однією з найчастіших причин відмови у відпуску лікарських засобів, юридичних ризиків для медичного працівника та затримки лікування пацієнта. На цьому заході ви розберете сучасні вимоги до оформлення рецептів, типові помилки під час їх виписування та практичні алгоритми роботи з паперовими й електронними рецептами. Після навчання ви зможете впевнено оформлювати рецепти відповідно до чинних нормативних вимог і уникати типових помилок у вашій практиці. • 1. Чотири рішення, які лікар має прийняти до створення рецепта • 2. Клінічне призначення як основа коректного рецепта • 3. Матриця вибору рецепта • 4. Е-рецепт у ЕСОЗ: що відбувається до і після натискання кнопки «Створити» • 5. Рецепти підвищеного ризику • 6. Якщо рецепт уже створено невірно. Алгоритм дій лікаря • 7. Дистанційний і повторний рецепт: межі допустимого. Ситуації, коли рецепт можна створити без очного візиту. • 8. Лікар — пацієнт — аптека: конфліктні ситуації. • 9. Практикум: «Рецепти, у яких легко помилитися» • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Аеромедична евакуація – одна з головних ланок порятунку поранених в сучасній війні. Але водночас знання в цій сфері традиційно доступні лише вузькому колу військових лікарів. Цю тему майже не розкривають на відкритих освітніх подіях, хоча вона визначає швидкість та безпечність транспортування пацієнта. Помилки на етапі організації та взаємодії можуть затримати евакуацію, погіршити стан пораненого і навіть зірвати операцію. В умовах війни кожен медик має орієнтуватися в базових принципах військової медицини, зокрема у правилах координації з авіацією. На цьому заході ви дізнаєтеся, як працює аеромедична евакуація в реальних бойових умовах. Ви розглянете нормативні вимоги, алгоритми взаємодії, основи картографічного аналізу та навіть практичний відбір вертолітного майданчика. Усі матеріали ґрунтуються на реальному досвіді, відточеному на етапах медичної евакуації та в роботі з підрозділами, що постійно діють в зоні бойових дій. Після навчання ви зможете правильно ініціювати евакуацію, передавати основну інформацію та приймати рішення у ситуаціях, про які не пишуть у відкритих джерелах. • Керівні документи: • розгляд основних нормативно-правових актів, статутних вимог і розпорядчих документів, що регламентують порядок організації та проведення аеромедичної евакуації сил оборони. • Взаємодія начальника медичної служби угруповання військ з іншими напрямами під час планування аеромедичної евакуації: • визначення ролі, повноважень та зон відповідальності; порядок координації дій з командуванням, оперативними структурами та медичними підрозділами. • Відбір та підготовка вертолітного майданчика: • процедура оцінювання місцевості, встановлення придатності майданчика, дотримання вимог безпеки польотів і тактичних умов застосування авіації. • Картографічне забезпечення: • вивчення картографічних матеріалів, аналіз маршрутів, особливостей рельєфу, зон ризику та умов для виконання евакуаційних заходів. • Відпрацювання маневрів: • практичні дії підрозділів: виконання алгоритмів маневрування, організація взаємодії, реагування на ускладнені тактичні ситуації. • Підсумковий відеоматеріал: • демонстрація основних елементів програми та узагальнення отриманих результатів у форматі короткого відеозвіту. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Травма печінки потребує швидких рішень, бо на старті визначається, чи потрібне консервативне ведення, ангіоемболізація або термінова операція. На цьому заході ви розберете сучасний шлях пацієнта від FAST-протоколу та КТ до damage control surgery, packing, Pringle maneuver і післяопераційного менеджменту у дорослих і дітей. Після навчання ви зможете швидко оцінювати тяжкість ушкодження, обирати між non-operative і оперативною тактикою та уникати типових помилок у веденні пацієнтів із тяжкою травмою печінки. • Сучасна класифікація травм печінки та первинне оцінювання пацієнта: • шкали тяжкості ушкоджень; • ATLS-підхід; • особливості гемодинамічного оцінювання у дорослих і дітей. • Тактика non-operative management, межі можливостей: • показання до консервативного ведення; • роль КТ з контрастуванням; • критерії переходу до операції. • Ендоваскулярні методи контролю кровотечі: • ангіографія та емболізація при травмі печінки; • місце гібридного підходу; • доступність методу в ургентних умовах. • Оперативне лікування – damage control surgery при тяжкій травмі печінки: • packing печінки; • Pringle maneuver; • тимчасовий гемостаз; • staged surgery та повторні ревізії. • Резекційні втручання та реконструктивна хірургія: • коли виправдана анатомічна/неанатомічна резекція; • травма магістральних судин і жовчних проток; • мультидисциплінарний підхід. • Післяопераційні ускладнення та їх менеджмент: • повторна кровотеча; • білома, жовчні нориці; • абсцеси, сепсис, печінкова недостатність. • Клінічні кейси – дорослий vs дитячий пацієнт: • розбір реальних сценаріїв; • відмінності тактики. • Розбір клінічних кейсів • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Розлади харчової поведінки — стани, які часто залишаються непоміченими в клінічній практиці, але можуть мати серйозні медичні наслідки. Зміни ваги, харчування та психоемоційного стану є першими дзвониками щодо скринінгу на РХП у пацієнта. Якісна діагностика та вчасне лікування - запорука здоров’я вашого пацієнта, тож знання щодо менеджменту РХП варто інтегрувати у щоденну клінічну практику. Чому вам варто приєднатися? Системне розуміння проблеми: ви навчитеся бачити РХП не лише як психіатричний діагноз, а як клінічний стан, що потребує комплексної оцінки. Практичні алгоритми: отримаєте чіткі орієнтири для первинної діагностики та маршрутизації пацієнтів. Безпека пацієнта: раннє виявлення РХП дозволяє запобігти тяжким медичним ускладненням. ✔️ Приєднуйтесь і розширюйте свої клінічні можливості у веденні пацієнтів із розладами харчової поведінки. Сучасно. Практично. Evidence-based. Ключові особливості Теми «тут і зараз» — розбираємо нозології, які щодня у фокусі лікарів Без води — тільки доказові знання, що мають значення До 2 годин — стисло, структуровано, одразу у практику Перевірені експерти — досвідчені лікарі, яким довіряють колеги Зручно — онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця Програма заходу • Клінічні прояви РХП: як запідозрити розлади харчової поведінки на прийомі та на які поведінкові й соматичні ознаки варто звертати увагу? • Диференціальна діагностика: як відрізнити РХП від ендокринних, гастроентерологічних та інших соматичних причин змін ваги та харчування? • Коморбідні стани: які психічні та соматичні порушення часто супроводжують РХП та як вони впливають на клінічну картину? • Об’єктивна оцінка пацієнта: які зміни в лабораторних показниках, фізикальному огляді та поведінці можуть сигналізувати про наявність РХП? • Тактика ведення: коли можливе амбулаторне ведення, а коли необхідна госпіталізація або залучення мультидисциплінарної команди. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Хронічна спонтанна кропив’янка – захворювання із суттєвим впливом на якість життя, сон, психоемоційний стан і працездатність пацієнтів. Тривалий неконтрольований перебіг асоціюється з тривожністю, депресією та втратою продуктивності. Важливо своєчасно розпізнати ХСК, оскільки затримка діагностики або неправильна тактика ведення можуть посилювати інтенсивність симптомів і формувати недовіру пацієнта. На цьому заході ви розглянете сучасні принципи діагностики та лікування хронічної спонтанної кропив’янки відповідно до міжнародних рекомендацій. Ви навчитеся відрізняти ХСК від індукованих форм кропив’янки, васкулітів, атопічного дерматиту й інших дерматозів, проводити діагностику без надмірного призначення обстежень, а також застосовувати покроковий терапевтичний підхід. Окремо ви розглянете ведення рефрактерних форм, оптимізацію антигістамінної терапії, використання біологічних препаратів та оцінювання контролю захворювання за валідованими шкалами. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнтів з тривалим сверблячим висипом без очевидних тригерів, досягати кращого контролю симптомів, знижувати ризик ускладнень і покращувати якість життя пацієнтів. • Вступ • Актуальність ХСК, епідеміологія, вплив на якість життя та працездатність пацієнтів. • Класифікація кропив’янки: гостра, хронічна, спонтанна vs індукована, місце ХСК у спектрі захворювань. • Патогенез і фенотипи ХСК • Роль опасистих клітин, IgE, автоімунних механізмів, тригери. • Поняття активності захворювання, контролю та ремісії як цілей терапії. • Алгоритм діагностики ХСК • Клінічні критерії діагнозу ХСК, відмежування від індукованих форм та інших дерматозів. • Мінімально достатнє обстеження, червоні прапорці, показання до розширеної діагностики; шкали оцінювання тяжкості та контролю. • Сучасні підходи до лікування • Стандартний покроковий підхід: неседативні H1-антигістамінні (стартова доза → до 4-кратного підвищення), місце ГКС, чого уникати в рутині. • Біологічна терапія (омалізумаб: показання, дози, тривалість, контроль відповіді; особливості скасування) та роль циклоспорину в рефрактерних випадках. • Клінічні випадки та дискусія • Відповіді на запитання.

Травматичні ушкодження суглобів – одна з найчастіших причин звернення пацієнтів. Точність діагностики визначає подальший прогноз і функціональний результат. Ультразвукове дослідження дає змогу швидко оцінити стан зв’язок, сухожилків, капсули та м’яких тканин, однак його інформативність залежить не лише від техніки сканування, а насамперед від розуміння механізму травми й типових патернів ушкоджень. Однакові ультразвукові зміни можуть мати різне клінічне значення без урахування біомеханіки травми. Комплексне оцінювання клінічної картини, анатомії та механізму ушкодження дає змогу сформувати обґрунтований висновок і визначити оптимальну тактику ведення пацієнта. На цьому заході ви дізнаєтеся більше про класифікацію травм суглобів, їхні механізми та відповідні ультразвукові ознаки. Ви навчитеся диференціювати часткові й повні розриви, виявляти відривні ушкодження, гематоми та імпакційні зміни, а також комбіновані травми й наслідки хронічної нестабільності. Ви знатимете, як зіставити механізм травми з імовірними анатомічними ушкодженнями та правильно інтерпретувати ультразвукову картину різних суглобів. Навчання проводитиме Маргарита Юрчак – провідний фахівець з ультразвукової діагностики опорно-рухового апарату, чий практичний досвід доступний лише на платформі Medvoice. Після навчання ви зможете використовувати ультразвук для оцінювання травматичних ушкоджень суглобів, своєчасно виявляти клінічно значущі зміни та формувати обґрунтовані діагностичні висновки. • 1. Класифікація травм суглобів. • 2. Типи травм за характером ушкодження. • 3. Механізми травм. • 4. Зв’язок механізму травми з типом ушкодження. • 5. Типові травми різних суглобів (УЗ-аспекти): • плечовий суглоб; • ліктьовий суглоб; • променево-зап’ястковий суглоб; • кульшовий суглоб; • колінний суглоб; • гомілковостопний суглоб. • 6. Комбіновані та повторні травми. • 7. Можливості й обмеження УЗД у разі травм суглобів. • 8. Типові діагностичні помилки. • 9. Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

Ультразвукова діагностика пухлин гепатопанкреатобіліарної зони є первинним і часто визначальним етапом онкологічного пошуку, оскільки УЗД у більшості випадків формує перше уявлення про наявність вогнищевих уражень печінки, жовчного міхура, жовчних проток і підшлункової залози. Від правильності інтерпретації залежить подальша діагностична та лікувальна стратегія. Важливо розуміти ультразвукову семіотику пухлин, оцінку васкуляризації, ознаки інвазії та обмеження методу, оскільки ці фактори визначають раннє виявлення онкопатології. На цьому заході ви засвоїте структурований підхід до УЗ-діагностики пухлин гепатопанкреатобіліарної зони з акцентом на базову семіотику, оцінку васкуляризації та визначення ознак злоякісності. Ви розглянете алгоритми первинної оцінки вогнищевих утворень печінки, патології жовчного міхура та жовчних проток, а також критерії місцевого поширення пухлинного процесу. Ви розберете показання до КТ, МРТ, МРХПГ, ЕУС і біопсії, а також принципи УЗ-навігації при інвазивних втручаннях. Після навчання ви зможете точно інтерпретувати ультразвукову картину пухлин гепатопанкреатобіліарної зони, розрізняти доброякісні та злоякісні процеси та визначати ознаки онкологічної настороженості. • Місце ультразвукового дослідження в діагностиці пухлин гепатопанкреатобіліарної зони. • Базова ультразвукова семіотика новоутворень. • Оцінка васкуляризації пухлин при доплерографії (периферичний і внутрішньопухлинний кровотік, артеріалізація, хаотична васкуляризація, зв’язок із магістральними судинами). • Новоутворення печінки: алгоритм первинної УЗ-оцінки (локалізація за сегментами, кількість вогнищ, розміри, зв’язок із судинами та жовчними протоками, ознаки інвазивного росту). • Доброякісні вогнищеві утворення печінки (прості кісти, гемангіома, фокальна нодулярна гіперплазія, аденома печінки: типові та атипові УЗ-ознаки). • Злоякісні пухлини печінки. • Жовчний міхур: поліпи, псевдополіпи та пухлинні ураження. • Пухлинна обструкція жовчних проток (ознаки механічної жовтяниці, рівень блоку, розширення внутрішньо- та позапечінкових проток, диференціація каменя, стриктури та пухлини) • Підшлункова залоза: можливості та обмеження УЗД. • Солідні новоутворення підшлункової залози. • Кістозні утворення підшлункової залози. • Ознаки місцевого поширення пухлин (судинна інвазія, компресія судин, ураження жовчних проток, лімфаденопатія, асцит, канцероматоз очеревини). • Коли УЗД недостатньо: показання до КТ, МРТ, МРХПГ, ЕУС та біопсії. • УЗ-навігація при пункційній біопсії пухлин печінки та підшлункової залози. • Клінічні кейси з практики. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Інфекції області хірургічного втручання (ІОХВ) залишаються однією з найактуальніших проблем сучасної медицини, особливо в умовах стрімкого зростання антибіотикорезистентності. Зміна мікробного пейзажу, поширення мультирезистентних штамів та нераціональне використання антибіотиків значно ускладнюють профілактику та лікування післяопераційних ускладнень. Сьогодні периопераційна антибіотикопрофілактика — це не просто рутинний етап підготовки до операції, а важлива складова стратегії антимікробного стюардшипу, яка напряму впливає на результати лікування та безпеку пацієнта. Запрошуємо вас взяти участь у майстер-класі, де ми розглянемо ключові клінічні та практичні аспекти профілактики ІОХВ. Теми «тут і зараз» — розбираємо нозології, які щодня у фокусі лікарів. Без води — тільки доказові знання, що мають значення. До 2 годин — стисло, структуровано, одразу у практику. Перевірені експерти — досвідчені лікарі, яким довіряють колеги. Зручно — онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця. Реєструйтесь та вдосконалюйте свої знання для безпечної та ефективної хірургічної практики. Програма заходу • Як правильно обрати антибіотик залежно від типу операції та очікуваної мікрофлори • Коли і як вводити препарат для досягнення максимальної ефективності • Яка тривалість антибіотикопрофілактики є оптимальною • Як адаптувати підхід з урахуванням факторів ризику пацієнта • Які помилки найчастіше допускаються у щоденній практиці • Як впроваджувати принципи антимікробного стюардшипу у клінічну роботу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Підвищення тропоніну та інфаркт міокарда — дві клінічні реалії, що нерідко розглядаються як синоніми, однак сучасна кардіологія вимагає значно тонішого підходу до їх диференціації. Цей онлайн-курс розроблений для лікарів, які щодня стикаються з інтерпретацією лабораторних даних і прагнуть приймати обґрунтовані клінічні рішення в умовах діагностичної невизначеності. Висока чутливість сучасних тропонінових тестів (hs-cTn) створює серйозні виклики диференційної діагностики у повсякденній клінічній практиці. Впровадження високочутливих аналізів дозволило виявляти ушкодження міокарда на ранніх етапах і суттєво скоротити час до прийняття рішення про реперфузію. Водночас зросла кількість випадків, коли підвищення тропоніну зумовлене не атеросклеротичним розривом бляшки, а іншими механізмами: перевантаженням тиском, запаленням, нирковою недостатністю чи системним стресом. Згідно з Четвертим універсальним визначенням інфаркту міокарда (Fourth Universal Definition of Myocardial Infarction), діагноз ІМ вимагає не лише зростання або зниження рівня hs-cTn, а й обов’язкової наявності клінічних ознак гострої ішемії. Алгоритми швидкої стратифікації ризику 0/1h та 0/2h, рекомендовані ESC (Європейським товариством кардіологів), дозволяють протягом 1–2 годин надійно виключити або підтвердити ГІМ з використанням серійних вимірювань hs-cTn. Після проходження курсу лікар набуде компетентностей щодо інтерпретації результатів hs-cTn у клінічному контексті, застосування Четвертого універсального визначення ІМ, диференціації гострого та хронічного пошкодження міокарда, побудови діагностичного алгоритму, використання BNP, NT-proBNP і D-димеру, визначення показань до ехокардіографії, КТ-ангіографії та МРТ серця, а також застосування протоколів 0/1h та 0/2h. Курс розроблено для кардіологів, терапевтів, лікарів відділень невідкладної допомоги та сімейних лікарів, які прагнуть підвищити клінічну компетентність у галузі біомаркерної діагностики. Навчання дає НМО-бали для безперервного професійного розвитку відповідно до вимог МОЗ України. Програма заходу • Заняття • 00:00 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Рентгенографія є базовим та найчастіше першим методом візуалізації патології колінного суглоба, і її правильна інтерпретація визначає подальшу діагностичну та лікувальну тактику. Більшість патологічних процесів мають ранні рентгенологічні прояви, які можуть бути виявлені вже на первинному етапі, але тільки за умови системного підходу до аналізу зображень. Знання нормальної рентгеноанатомії та її варіантів є критично важливим для диференціації між фізіологічними особливостями й патологічними змінами. На цьому заході ви матимете змогу сформувати структурований підхід до аналізу рентгенограм колінного суглоба з акцентом на анатомічну основу, типові патологічні зміни у разі дегенеративних, запальних, кристалічних і пухлинних процесів, а також травматичних уражень. Окрім цього, ви розглянете рентгенологічні пастки й типові діагностичні помилки, які найчастіше призводять до неправильних висновків. Після навчання ви зможете точно аналізувати рентгенограми колінного суглоба, впевнено розпізнавати патологічні зміни на ранніх стадіях та формувати обґрунтований алгоритм подальшого обстеження пацієнтів із патологією коліна. • Анатомія та біомеханіка колінного суглоба як основа рентгенологічного оцінювання • Нормальна рентгеноанатомія та варіанти розвитку • Дегенеративні захворювання колінного суглоба • Запальні та кристалічні артропатії • Пухлинні й пухлиноподібні ураження навколо колінного суглоба • Травматичні та післятравматичні зміни • Типові діагностичні помилки та рентгенологічні пастки • Практичний алгоритм опису рентгенограм колінного суглоба • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Програма заходу • Лікарі здобудуть наступні навички: • 1. Інтерпретувати дані добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ) та домашнього контролю артеріального тиску (ДКАТ). • 2. Диференціювати фенотипи артеріальної гіпертензії: “гіпертензія білого халата”, маскована та стабільна АГ. • 3. Розраховувати та клінічно оцінювати ключові показники: середні значення АТ (добовий, денний, нічний), навантаження тиском, добовий індекс. • 4. Визначати пацієнтів-диперів, нон-диперів, найт-пікерів та овер-диперів для стратифікації ризику. • 5. Формулювати клінічні показання для призначення позаофісного моніторингу АТ згідно з актуальними рекомендаціями. • 6. Надавати пацієнтам чіткі інструкції щодо методики проведення домашнього контролю артеріального тиску. • 7. Коригувати антигіпертензивну терапію, включаючи принципи хронотерапії, на основі результатів моніторування. • Питання, що розглядаються: • Які діагностичні критерії артеріальної гіпертензії за даними офісного вимірювання, ДМАТ та ДКАТ? • У яких клінічних ситуаціях ДМАТ має переваги над ДКАТ, і навпаки? • Яке прогностичне значення має відсутність нічного зниження АТ (статус “нон-дипер”) та феномен ранкового підйому АТ? • Як інтерпретувати невідповідність між даними офісного вимірювання та позаофісного моніторингу? • Які технічні вимоги до приладів для ДМАТ та ДКАТ та як правильно проводити валідацію вимірювань? • Як результати позаофісного моніторингу впливають на вибір та корекцію антигіпертензивної терапії? • Які особливості проведення та інтерпретації ДМАТ у специфічних популяціях: вагітні, пацієнти з ЦД, ХХН? • Чи існують абсолютні та відносні протипоказання до проведення добового моніторування АТ? • Навчальна програма • Заняття • 00:00 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера