Заходи БПР — Педіатрія 2026

Молекулярне тестування є невід’ємною складовою ведення пацієнтів із метастатичним раком шлунка, адже результати визначення біомаркерів визначають напрямок персоналізованої терапії. Неповне молекулярне обстеження або неправильна інтерпретація його результатів можуть призвести до втрати часу та несвоєчасного призначення таргетної чи імунотерапії. Пацієнт може втратити доступ до сучасних методів лікування. На цьому заході ви дізнаєтесь, які молекулярні дослідження є обов’язковими при метастатичному раку шлунка, навчитесь інтерпретувати результати тестування HER2, PD-L1, MSI/MMR, CLDN18.2 і FGFR2b та використовувати їх для вибору оптимальної системної терапії. Ви отримаєте практичні алгоритми прийняття рішень, розберете сучасні можливості таргетної та імунотерапії, а також розберете клінічні кейси, що допоможуть застосовувати отримані знання у щоденній практиці. Після навчання ви зможете впевнено визначати необхідний обсяг молекулярного тестування, правильно інтерпретувати його результати, обирати персоналізовану тактику лікування відповідно до біомаркерів та своєчасно направляти пацієнтів на необхідні методи терапії. • Сучасна епідеміологія метастатичного раку шлунка. • Біологічна та молекулярна гетерогенність пухлин шлунка. • Основні біомаркери: HER2, PD-L1, MSI/MMR, CLDN18.2, FGFR2b. • Вплив молекулярного профілю на вибір системної терапії. • Таргетна терапія та імунотерапія в сучасному лікуванні. • Нові терапевтичні мішені та перспективні напрями. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Травма печінки – одна з найбільш клінічно значущих проблем ургентної хірургії, що асоціюється зі значним ризиком масивної кровотечі, гемодинамічної нестабільності, біліарних ускладнень і високим рівнем летальності. Вибір тактики ведення пацієнта – від консервативного підходу до ендоваскулярних втручань чи невідкладної операції – безпосередньо впливає на його прогноз. Для цього необхідно досконало знати сучасні рекомендації, принципи ATLS, застосування шкал тяжкості ушкоджень і концепцію damage control surgery. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до первинного оцінювання пацієнта з травмою печінки, зокрема використання валідованих шкал тяжкості й алгоритмів ATLS. Ви побачите можливості non-operative management, показання до консервативного ведення та роль комп’ютерної томографії з контрастуванням у прийнятті клінічних рішень. Окрім цього, ви опануєте ендоваскулярні методи контролю кровотечі, принципи оперативного лікування із застосуванням damage control surgery, а також сучасні підходи до резекційних і реконструктивних втручань. Після навчання ви зможете своєчасно ідентифікувати ознаки внутрішньої кровотечі, об’єктивно оцінити тяжкість стану пацієнта й обрати оптимальну тактику лікування залежно від клінічної ситуації. • Сучасна класифікація травм печінки та первинне оцінювання пацієнта: • шкали тяжкості ушкоджень; • ATLS-підхід; • особливості гемодинамічного оцінювання у дорослих і дітей. • Тактика non-operative management, межі можливостей: • показання до консервативного ведення; • роль КТ з контрастуванням; • критерії переходу до операції. • Ендоваскулярні методи контролю кровотечі: • ангіографія та емболізація при травмі печінки; • місце гібридного підходу; • доступність методу в ургентних умовах. • Оперативне лікування – damage control surgery при тяжкій травмі печінки: • packing печінки; • Pringle maneuver; • тимчасовий гемостаз; • staged surgery та повторні ревізії. • Резекційні втручання та реконструктивна хірургія: • коли виправдана анатомічна/неанатомічна резекція; • травма магістральних судин і жовчних проток; • мультидисциплінарний підхід. • Післяопераційні ускладнення та їх менеджмент: • повторна кровотеча; • білома, жовчні нориці; • абсцеси, сепсис, печінкова недостатність. • Клінічні кейси – дорослий vs дитячий пацієнт: • розбір реальних сценаріїв; • відмінності тактики. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером. • Проходження тестування (самостійно).

Онлайн курс УЗД органів черевної порожнини 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ «УЗД органів черевної порожнини є одним із найважливіших методів діагностики захворювань ОЧП, оскільки дозволяє на ранніх етапах виявити найпоширеніші захворювання. Безболісний, безпечний та доступний метод дозволяє проводити моніторинг стану в динаміці, надаючи точні дані для прийняття важливих клінічних рішень. Курс спрямований на поглиблене вивчення нормальної ехоанатомії та УЗ-ознак патологій ОЧП у дорослих і дітей.» Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Лікарі здобудуть навички диференційної діагностики шкірних та системних інфекцій у дітей, інтерпретації результатів мікробіологічних досліджень і антибіотикограм, а також розробки алгоритмів емпіричної та таргетної антибіотикотерапії. У програмі розглядаються ведення пацієнтів з бактеріємією, сепсисом, інфекційним ендокардитом та остеомієлітом, менеджмент токсин-опосередкованих синдромів, застосування сучасних клінічних протоколів і рекомендацій у педіатричній практиці. Окрему увагу приділено епідеміологічним тенденціям поширення MRSA, вибору стартової антибіотикотерапії, тривалості лікування, підходам до терапії рецидивуючих інфекцій шкіри та м’яких тканин, показанням до хірургічного дренування, диференційній діагностиці стафілококових і стрептококових уражень шкіри та стратегіям деколонізації носіїв MRSA. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Проводити диференційну діагностику між генералізованим тривожним розладом (ГТР), розладом із соматичними симптомами та панічним розладом. 2. Ідентифікувати соматичні маски тривоги (кардіологічні, гастроентерологічні, неврологічні) у пацієнтів первинної ланки. 3. Застосовувати клінічні критерії для верифікації діагнозу ГТР, оцінюючи тривалість, інтенсивність та вплив симптомів на функціонування. 4. Розпізнавати особливості соматизації у дітей та підлітків, враховуючи роль батьківської реакції у формуванні симптомів. 5. Застосовувати принципи психоедукації для роз’яснення пацієнтам психосоматичної природи їхніх скарг, підвищення комплаєнсу та аргументації скерування до психіатра. 6. Розуміти основи когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) як першої лінії лікування та її роль у корекції дезадаптивної поведінки. 7. Ініціювати фармакотерапію антидепресантами групи СІЗЗС, враховуючи принципи титрування дози, очікувані терміни ефекту та побічні реакції. 8. Оцінювати ризики лікарських взаємодій (напр., СІЗЗС та аспірин) та організовувати міждисциплінарну співпрацю при лікуванні пацієнтів з коморбідною патологією. Питання, що розглядаються: які клінічні критерії дозволяють диференціювати генералізований тривожний розлад від фізіологічної тривоги та інших тривожних розладів; який діагностичний алгоритм слід застосовувати лікарю первинної ланки при веденні пацієнта з множинними соматичними скаргами без чіткої органічної причини; чи виключає наявність підтвердженої органічної патології діагноз ГТР як супутнього стану; які особливості соматичних проявів тривоги у дитячому та підлітковому віці; яка роль батьків у формуванні та підкріпленні соматизованих реакцій у дітей; які принципи психоедукації є найефективнішими для подолання стигматизації; які препарати є першою лінією фармакотерапії ГТР; у чому полягає механізм дії КПТ; як організувати безпечне лікування пацієнта з ГТР та коморбідною соматичною патологією. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Електронний навчальний курс із дистанційною участю та доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я. Місце проведення: Online. Тривалість: 4 год. Після проходження курсанту буде видано сертифікат і нараховані бали БПР. Бали БПР: 4. Номер в системі БПР: 1019937. Лікарська / фармацевтична спеціальність: Всі лікарські спеціальності, Всі спеціальності фахівців у сфері охорони здоров'я, Всі фармацевтичні спеціальності, Всі спеціальності професіоналів у сфері охорони здоров’я. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Раннє виявлення порушень розвитку кульшового суглоба – одне з основних завдань в педіатричній та ортопедичній практиці. У перші місяці життя анатомічні структури суглоба є переважно хрящовими, що визначає провідну роль ультразвукового дослідження як основного методу оцінювання. Щоб своєчасно діагностувати дисплазію та інші порушення, необхідно досконало розуміти анатомію кульшового суглоба та його ультразвукові характеристики. На цьому заході ви розглянете анатомічні та ультразвукові особливості кульшового суглоба на різних етапах розвитку, принципи підготовки пацієнта, правильну укладку і стандартизовані методики сканування, що забезпечують відтворюваність і точність результатів. Ви навчитесь оцінювати нормальні показники, визначати різні варіанти розвитку й ультразвукові ознаки дисплазії, підвивиху і вивиху. Після навчання ви зможете правильно виконувати УЗД кульшових суглобів у новонароджених, диференціювати фізіологічну незрілість від патологічних змін, визначати ступінь порушення розвитку й обирати обґрунтовану тактику ведення пацієнта. • Анатомія розвитку кульшового суглоба. • Нормальна анатомія кульшового суглоба новонародженого. • Нормальна УЗ-анатомія кульшового суглоба новонародженого. • Підготовка пацієнта й укладка. • УЗ-анатомія сформованого кульшового суглоба. • УЗ-ознаки дисплазії та інших розвиткових патологій кульшового суглоба у новонароджених. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Надмірна сонливість є однією з найбільш недооцінених скарг. Коли пацієнти говорять «постійно хочу спати», «не висипаюсь» або «немає сил», за цим можуть приховуватися центральні розлади гіперсомнолентності, психіатричні й ендокринні захворювання, наслідки черепно-мозкової травми, порушення циркадного ритму або медикаментозно-індуковані стани. Розуміння гіперсомнії виходить далеко за межі надмірного сну – це складний нейробіологічний феномен, пов’язаний із дисфункцією систем підтримання неспання, орексинової регуляції та нейромедіаторного балансу. На цьому заході ви навчитеся проводити диференційну діагностику між сонливістю і втомою, оцінювати скарги пацієнта з позиції сучасної сомнології та формувати алгоритм діагностичного пошуку при гіперсомнії. Ви розглянете нейробіологічні механізми центральних розладів гіперсомнолентності, зокрема нарколепсію, ідіопатичну гіперсомнію та синдром Кляйне-Левіна, а також їхні клінічні прояви й сучасні діагностичні критерії. Також ви розберете розлади сну, асоційовані з надмірною денною сонливістю, наприклад синдром обструктивного апное уві сні, джетлаг та порушення циркадного ритму. Після навчання ви зможете визначати потенційно небезпечні причини гіперсомнії та обирати доцільний обсяг обстеження й лікування відповідно до клінічної ситуації. • Актуальність теми. • Гіперсомнія як нейробіологічний феномен: • як правильно інтерпретувати скаргу; • гіперсомнія vs втома. • Нарколепсія. • Ідіопатична гіперсомнія. • Синдром Кляйне–Левіна. • Розлади сну, асоційовані з гіперсомнією: • синдром обструктивного апное уві сні; • розлади циркадного ритму; • джетлаг. • Гіперсомнія як симптом соматичних захворювань: • гіпотиреоз; • наслідки черепно-мозкової травми. • Психіатричні причини гіперсомнії: • атипова депресія; • біполярний афективний розлад. • Медикаментозно-індукована гіперсомнія: • бензодіазепіни; • опіати; • антигістамінні препарати. • Висновки. • Відповіді на запитання.

Втома - одна з найчастіших скарг у практиці сімейних лікарів та терапевтів. За нею часто ховаються кориговані причини: дефіцит заліза, анемія, порушення глікемії, дисфункція щитоподібної залози, а також дефіцити B12, B9 та вітаміну D. Пацієнтів часто ведуть фрагментарно: лікують лише “низький феритин” або фокусуються на одному показнику, що призводить до пізньої діагностики та низької прихильності до лікування. Під час заходу ми розберемо втомлюваність як клінічну задачу первинки - від мінімального обстеження та диференційної діагностики до обґрунтованого рішення щодо терапії. На майстер-класі ви дізнаєтесь: ✅ кого та коли скринінгувати і які обстеження достатні ✅ як інтерпретувати феритин та інші показники заліза ✅ як розрізнити залізодефіцит, інші дефіцити та ендокринні причини втоми ✅ коли лікувати, а коли спостерігати з чітким планом контролю ✅ практичні принципи терапії та підвищення прихильності пацієнта Приєднуйтесь, щоб отримати структурований підхід і практичні інструменти для ведення пацієнтів із втомою та дефіцитом заліза разом із Progress Platform. Програма заходу • Дефіцит заліза: патогенез, запаси та лабораторна навігація • Онлайн лекція • Втома може бути не просто втомою: як розпізнати дефіцит заліза до розвитку анемії та де “ховається” нестача заліза в організмі • Феритин і не тільки: як правильно інтерпретувати аналізи заліза, щоб не пропустити дефіцит і не робити зайві обстеження • Дефіцит - це комплексна проблема: залізо, B12, фолієва кислота, D, як втома може сигналізувати про кілька дефіцитів одночасно • Втома без хаосу: версія ендокринолога. Коли це залізо, а коли ні? • Онлайн лекція • Не всі втомлюються від заліза: як відрізнити ендокринні та метаболічні причини втоми від дефіциту нутрієнтів • Глікемія, щитоподібна, інсулінорезистентність: що реально треба перевіряти на первинці і коли діяти • Мультидефіцит та алгоритм дій: як зрозуміти, які аналізи потрібні, а які зайві, і скласти чіткий план ведення пацієнта • Залізо - мода чи необхідність* • Онлайн лекція • Коли діяти: що робити, якщо дефіцит заліза підтверджено, а симптоми вже знижують якість життя • Лікування без помилок: як правильно вибрати форму заліза та схему прийому, щоб підвищити ефективність і уникнути побічних ефектів • Залізо для кожного пацієнта: кому лікування необхідне зараз, а кому можна спостерігати, і як підвищити прихильність до терапії • *Доповідь здійснюється за підтримки компанії Egis та не є підставою для нарахування балів фахівцям у сфері охорони здоров’я за системою безперервного професійного розвитку Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Небажаним ефектам анальгетиків можна легко запобігти, якщо знати чіткий алгоритм дій. Безпека знеболення залежить не лише від вибору препарату, а й від моніторингу, своєчасного розпізнавання тривожних симптомів та вміння діяти в умовах обмеженої інформації. Для первинної ланки це особливо важливо, адже темп роботи вимагає швидкого прийняття рішень без зайвих зволікань. На цьому заході ви навчитеся структурувати роботу з пацієнтами, які отримують анальгетики. Знатимете, яких обстежень вони потребують та як оцінювати ризики для шлунково-кишкового тракту, нирок і серцево-судинної системи. Ви зрозумієте, як спланувати безпечну схему тривалого приймання НПЗП, запобігти небажаним ефектам опіоїдів і контролювати вживання антидепресантів. Формат навчання побудований на розгляді реальних клінічних випадків. Після зустрічі ви будете впевненіше запобігати ускладненням, зменшите кількість терапевтичних помилок і підвищите рівень безпеки пацієнтів з гострим і хронічним болем. • Моніторинг пацієнта: які обстеження потрібні для безпеки в разі приймання ліків проти болю. • НПЗП: контроль ризиків для шлунка, нирок і серця. • НПЗП: необхідні дослідження та обстеження в разі тривалого приймання. • Опіоїдні анальгетики: як уникнути запору, седативного ефекту і падінь. • Антидепресанти: вибір препарату для мінімізації побічних ефектів. • Ключі для практики: уникнення поліпрагмазії та перевірка взаємодій. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації).

Лікарі здобудуть навички інтерпретації результатів молекулярної алергодіагностики з розрізненням мажорних і мінорних алергенних компонентів. У програмі передбачено опанування диференційної діагностики між справжньою полісенсибілізацією та перехресною реактивністю на основі профілю сенсибілізації до білкових родин. Розглядається стратифікація ризиків розвитку системних анафілактичних реакцій залежно від специфічних молекул, зокрема LTP, PR-10 і профілінів. Учасники навчаться обґрунтовувати вибір пацієнтів для проведення алерген-специфічної імунотерапії на основі виявлення сенсибілізації до мажорних алергенів. Окрему увагу приділено розробленню індивідуалізованих дієтичних рекомендацій для пацієнтів із харчовою алергією з урахуванням термостабільності алергенних компонентів, а також формуванню раціонального алгоритму обстеження пацієнта з алергологічним анамнезом на первинній ланці. Питання, що розглядаються: клінічні сценарії для призначення компонентної алергодіагностики на первинній ланці; розмежування справжньої сенсибілізації до пилку та перехресної реактивності на харчові продукти; значення одночасної сенсибілізації до профілінів і полікальцинів; клінічне значення сенсибілізації до білків-переносників ліпідів; вплив результатів компонентної діагностики на вибір препарату для АСІТ і прогноз її ефективності; молекулярні компоненти, асоційовані з високим ризиком системних реакцій при харчовій алергії; інтерпретація результатів при негативному шкірному прик-тесті та позитивних sIgE до специфічних компонентів; роль компонентної діагностики у веденні пацієнтів із синдромом «пилок-їжа». Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

​Вторинні імунодефіцити (ВІД) – це розлади, які можуть розвиватися практично в кожного пацієнта під впливом різних чинників: від хронічних хвороб до медикаментозної терапії, операцій, травм, виснаження чи старіння. Ці стани є більш поширеними, ніж первинні імунодефіцити, тому потребують більшої уваги. Вони не є самостійною нозологією, однак суттєво ускладнюють перебіг основного захворювання, збільшують ризик тяжких та атипових інфекцій і можуть стати причиною смерті або інвалідизації. Імунокомпроментовані пацієнти потребують особливого клінічного підходу, адже їхнє лікування та профілактика ускладнень мають бути персоналізованими. З огляду на ці міркування фахівцям необхідні знання про сучасні алгоритми діагностики, моніторингу і критерії призначення замісної терапії. Це важливо не лише для забезпечення ефективного лікування, а й для запобігання летальним ускладненням. Навчальний майстер-клас «Вторинні імунодефіцити: сучасні підходи до діагностики, моніторингу та терапії» буде присвячений вивченню відмінностей між первинними і вторинними імунодефіцитами, їхньої епідеміології та основних етіологічних чинників: від ВІЛ та онкозахворювань до хронічних станів й імуносупресії. Будуть розглянуті клінічні прояви ВІД, зокрема часті рецидивні або атипові інфекції, особливості перебігу в дітей. Крім цього, в програмі заходу будуть представлені практичні аспекти діагностики: оцінювання функціональних показників імунітету, моніторинг імуноглобулінів та аналіз супутніх чинників. Окрема увага буде приділена призначенню замісної терапії, антибіотикопрофілактиці й сучасним принципам лікування. • Вступ: • Визначення і класифікація імунодефіцитів: первинні vs вторинні. • Епідеміологія. • Основні етіологічні фактори виникнення вторинних імунодефіцитів: • ВІЛ-інфекція та інші вірусні захворювання. • Онкологічні, гематологічні захворювання, поліхіміотерапія, імуносупресивна терапія. • Хронічні захворювання. • Клінічні прояви вторинних імунодефіцитів: • Основний симптом – підвищена схильність до інфекцій: пневмонії, синусити, отити, глибокі інфекції, грибкові ураження. • Особливості перебігу в дітей. • Діагностика: • Оцінювання кількісних і функціональних показників імунної системи. • Динамічний моніторинг рівня імуноглобулінів у пацієнтів з ризиком вторинних імунодефіцитів (до, під час і після хіміотерапії). • Виявлення супутніх захворювань та факторів ризику. • Сучасні підходи до лікування та профілактики: • Лікування основного захворювання/стану, що призвів до імунодефіциту. • Замісна терапія імуноглобулінами (показання, моніторинг ефективності). • Протимікробна профілактика і терапія у разі високого ризику інфекцій. • Відповіді на запитання учасників

Електронний навчальний курс для лікарів первинної ланки, який надасть відповіді на часті питання та забезпечить актуальною інформацією для ведення пацієнтів з інфекційними захворюваннями. У курсі розглядаються антибіотикотерапія у дітей без явного вогнища інфекції, лихоманка невідомого генезу, гострі кишкові інфекції та інфекції, що поширюються через воду, особливо в літній період. Також розглядаються інфекційні ускладнення від укусів комах, сучасні підходи до лікування скарлатини та тактика дій у випадках частих бактеріальних інфекцій. Формат участі — онлайн. Тривалість — 5 академічних годин. Після проходження курсу учасники можуть отримати сертифікат із 5 балами БПР за умови успішного проходження тестування. Навчання відбувається у власному темпі та у зручний час. Доступ до лекцій надається протягом 1 року, також доступні додаткові навчальні матеріали. Програма заходу • Ведення дітей з лихоманкою та відсутнім вогнищем інфекції, особливості антибіотикотерапії • Гострі кишкові інфекції та дії лікаря при веденні пацієнта з гострою кишковою інфекцією • Типові укуси комах та інфекційні наслідки таких укусів, тактику лікаря в таких випадках • Поширені інфекції, які можуть з'явитися після контакту з водою • Скарлатина, діагностика та лікування • Що робити з пацієнтом, який часто хворіє на бактеріальні інфекції • Лекція 1. Тактика антибіотикотерапії у дітей без вогнища інфекції. Лихоманка невідомого походження, лихоманка без вогнища у дітей до 5 років • Лекція 2. Менеджмент гострих кишкових інфекцій • Лекція 3. Укуси комах та інфекційні ускладнення • Лекція 4. Інфекції та вода: які небезпеки несе вода влітку? • Лекція 5. Скарлатина: все про другу хворобу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Черезстравохідна ехокардіографія є методом візуалізації, який дає змогу виявляти кардіальну й аортальну патологію, що є недоступною або недостатньо інформативною за трансторакальної ехокардіографії. У багатьох клінічних ситуаціях саме результати ЧСЕхоКГ визначають подальшу тактику ведення пацієнта: від медикаментозного лікування до інтервенційних чи кардіохірургічних втручань. Метод входить до рекомендацій ESC як обстеження вибору в разі низки критичних станів і має вирішальне значення у зниженні ризику тяжких ускладнень. На цьому заході ви навчитеся практичного застосування ЧСЕхоКГ в сучасній кардіології. Ви розглянете діагностичні можливості методу в разі кардіоемболічних станів, фібриляції передсердь, інфекційного ендокардиту, оцінювання клапанних протезів, виявлення внутрішньосерцевих тромбів, дефектів міжпередсердної перегородки й патології грудної аорти. Ви розглянете реальні ситуації, коли трансторакальна ехокардіографія є недостатньою або вводить в оману. Після навчання ви знатимете, коли показане проведення ЧСЕхоКГ, які структури необхідно оцінювати в кожному клінічному сценарії та як інтерпретувати виявлені зміни. • Ключові можливості ЧСЕхоКГ • Роль ЧСЕхоКГ в сучасній кардіології • Що дає змогу виявити ЧСЕхоКГ: основні діагностичні напрями • Черезстравохідна ехокардіографія: практичні можливості (розбір клінічних випадків) • Сесія запитання-відповіді

Офтальморозацеа – це клінічно значущий стан, який часто недооцінюється через варіабельність проявів і маскування під інші патології переднього відрізка ока. Попри високу поширеність серед пацієнтів зі шкірною розацеа, своєчасна діагностика ураження органа зору залишається обмеженою. Це створює умови для прогресування захворювання з розвитком ускладнень, зокрема кератиту, неоваскуляризації та рубцевих змін рогівки. На цьому заході ви розглянете механізми розвитку офтальморозацеа, роль тригерів і хронічного запалення, а також типові клінічні випадки, коли найчастіше цей діагноз несвоєчасно діагностується. Ви навчитеся точно оцінювати функцію мейбомієвих залоз, виявляти характерні зміни під час біомікроскопії та застосовувати додаткові методи дослідження. Після навчання ви зможете впевнено діагностувати офтальморозацеа, визначати ступінь ураження й вибирати ефективну терапевтичну стратегію. • Коротке визначення розацеа та її субтипів . • Зв’язок зі шкірними проявами: • еритема, папули, пустули; • ринофіма. • Епідеміологія: поширеність, вік, стать. • Чому офтальморозацеа часто недіагностована. Значення для якості життя пацієнта. • Фактори ризику і патогенез. • Скарги пацієнта: на що варто звертати увагу. • Клініка – «маски» офтальморозацеа: • характерні порушення з боку мейбомієвих залоз; • роль демодексу в хронізації запалення. • Діагностика: • біомікроскопія; • додаткові тести; • мейбографія та інші. • Критерії встановлення діагнозу: основні моменти. • Диференційна діагностика. • Арсенал лікування: місцева та системна терапія. • Клінічні випадки. • Відповіді на запитання.