Заходи БПР — Онкохірургія 2026

Колоноскопія – це мистецтво бачити те, що інші можуть не помітити. Від якості огляду залежить точність діагностики і своєчасність виявлення передракових змін. Помилки у підготовці до процедури, технічні неточності чи поспіх можуть обернутися пропущеними поліпами та виразковими змінами, що у подальшому спричинить тяжкі запальні або злоякісні процеси. На цьому заході ви зʼясуєте, як ретельно зібраний анамнез і підготовка впливають на візуалізацію слизової, як візуалізувати «сліпі зони» та оцінити підозрілі ділянки. Дізнаєтесь, коли достатньо лише побачити й описати, а коли потрібно діяти – брати біопсію чи видаляти утворення. Після зустрічі ви зможете системно підходити до кожного дослідження, підвищити власні показники якості (ADR, повнота огляду, адекватність документування) та впевнено ухвалювати клінічні рішення. • Як впливає анамнез на результат колоноскопії. • Скарги та їхній вплив на обсяг маніпуляцій при колоноскопії. • Підготовка до колоноскопії. • Введення колоноскопа: з оглядом чи без? • Критерії якості огляду. • Способи покращення візуалізації та ефективності пошуку патології. • Тактика у разі виявлення патології: опис, біопсія, видалення – що обрати? • Самоаналіз і робота над помилками. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Ультразвукове оцінювання апендикса є важливим етапом у діагностиці гострого абдомінального болю. Правильність УЗ-діагностики базується на глибокому розумінні ехоанатомії, анатомічних варіантів розташування й патофізіологічних змін у разі запалення. Усвідомлення можливостей та обмежень ультразвукового методу при гострому й хронічному (резидуальному) апендициті дає лікарю змогу обґрунтовано інтерпретувати прямі та непрямі ехографічні ознаки, правильно обирати трансабдомінальний або трансвагінальний доступ і достовірно візуалізувати незмінений апендикс. Ці чинники визначають клінічну цінність дослідження та його вплив на подальшу тактику ведення пацієнта. На цьому заході ви розглянете основні ультразвукові критерії норми й патології апендикса, механізми формування ехографічних змін у разі запалення, а також типові діагностичні помилки. Ви знатимете, як правильно оцінити діаметр, копмресивність, васкуляризацію і стан навколишніх тканин. Ви навчитеся проводити диференційну діагностику навіть в умовах неоднозначної клінічної картини. Після навчання ви зможете робити точніші висновки УЗД в разі підозри на апендицит, орієнтуватися в атипових анатомічних варіантах і правильно диференціювати апендицит з гінекологічною, урологічною та кишковою патологіями. • Ехоанатомія апендикса. • Патофізіологія апендициту. • Можливості УЗД в діагностиці апендициту. • УЗД гострого апендициту. • УЗД хронічного (резидуального) апендициту. • Дифдіагностика гострого апендициту з іншими патологічними станами. • Візуалізація незміненого апендикса: • трансабдомінально; • трансвагінально. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Періорбітальне омолодження не обмежується ізольованою блефаропластикою, оскільки вікові зміни в цій зоні формуються не лише через надлишок шкіри, а й внаслідок втрати об’єму, птозу м’яких тканин та зміни анатомічних контурів. Розуміння ролі ліпофілінгу й комбінованих підходів є важливим для досягнення природного, гармонійного і довготривалого результату. Недостатнє знання сучасних алгоритмів періорбітального омолодження може призводити до «перерезекції» тканин, скелетизації орбіти, неприродного вигляду й незадовільних естетичних результатів, навіть за технічно правильно виконаної операції. На цьому заході ви розглянете вікові зміни періорбітальної зони відповідно до анатомії SOOF, tear trough та орбітальних жирових пакетів. Ви навчитеся визначати роль дефіциту об’єму у формуванні «втомленого» погляду та обирати оптимальну тактику омолодження, а також дізнаєтеся про можливості й обмеження класичної блефаропластики, показання до ізольованої корекції та ризики надмірної резекції тканин. Окремо ви розберете комбінований підхід «блефаропластика + ліпофілінг», алгоритми прийняття рішень та практичні аспекти індивідуалізації хірургічної тактики на основі реальних клінічних кейсів. Після навчання ви зможете комплексно оцінювати анатомічні й вікові зміни періорбітальної зони, визначати показання до блефаропластики, ліпофілінгу або їх поєднання та формувати персоналізований план омолодження. • Вступ: сучасне бачення періорбітального омолодження • Еволюція підходів: від резекції до відновлення • Чому ізольована блефаропластика не завжди достатня • Анатомія та вікові зміни періорбітальної зони • Ключові анатомічні структури (SOOF, tear trough, орбітальні жирові пакети) • Вікові зміни: втрата об’єму, птоз, зміни якості шкіри • Блефаропластика: можливості й обмеження • Що вирішує класична техніка • Ризики “перерезекції” та скелетизації • Показання до ізольованої корекції • Ліпофілінг у періорбітальній зоні • Роль аутологічного жиру в омолодженні • Зони та рівні введення • Переваги: біосумісність, природність результату • Комбінований підхід: блефаропластика + ліпофілінг • Показання до поєднання • Таймінг: одночасно чи поетапно • Алгоритм прийняття рішень • Хірургічна техніка та основні нюанси • Принципи мікрофет-графтингу • Багаторівневе введення та контроль об’єму • Профілактика ускладнень • Клінічні кейси • Пацієнти “до/після” • Аналіз результатів • Типові помилки та їх корекція • Висновки • Синергія методик як новий стандарт • Індивідуалізація підходу • Фокус на природний довготривалий результат • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером • Проходження тестування (самостійно)

Фібриляція передсердь – одна з головних причин гострих порушень мозкового кровотоку. Ви можете її взяти під контроль. Але безсимптомна ФП тривалий час залишається непоміченою, а помилки в терапії можуть призвести до серцевої недостатності. Цей майстер-клас допоможе вам побачити те, що непомітне для інших. На цьому заході ви дізнаєтесь, як швидко і точно розпізнати ФП, вибрати оптимальну стратегію лікування й уникнути типових помилок у веденні пацієнтів із постковідними аритміями чи ризиком тромбоемболій. Після заходу ви впевнено діагностуватимете фібриляцію, знатимете показання до абляції та будете вміти обґрунтовано підбирати лікування навіть у складних клінічних випадках. • Фібриляція передсердь: як правильно діагностувати • Стратегії лікування ФП • Використання абляції: показання, протипоказання • Показання та відбір пацієнтів для інших методів лікування • Відповіді на запитання

Випадки насильства – складна медико-соціальна проблема, з якою медичні працівники стикаються на практиці незалежно від спеціальності. Заклади охорони здоров’я можуть виявитися першою точкою контакту для постраждалих осіб, тому від своєчасності й правильності дій медичного працівника залежить не лише якість наданої допомоги, а й подальша безпека пацієнта. Саме тому необхідно чітко орієнтуватися в чинній нормативно-правовій базі, алгоритмах реагування та принципах міжсекторальної взаємодії у разі виявлення насильства. На цьому заході ви розглянете законодавчі та нормативні аспекти запобігання й протидії насильству, а також алгоритми дій медичних працівників у разі виявлення ознак фізичного, психологічного, сексуального чи домашнього насильства. Окрім цього, ви засвоїте особливості ведення обов’язкової медичної документації у таких випадках, навчитеся взаємодіяти з правоохоронними органами та соціальними службами, а також правильно інформувати постраждалих осіб про їхні права й доступні сервіси допомоги. Після навчання ви зможете організовувати процес реагування на випадки насильства відповідно до чинного законодавства та професійних стандартів, мінімізувати юридичні ризики й забезпечити подальший захист постраждалої особи. • 1. Нормативно-правова база та основні поняття • Огляд ключових нормативно-правових актів, що регулюють запобігання та протидію насильству. Визначення базових термінів і понять. Форми домашнього насильства. Роль законодавства у захисті прав постраждалих осіб та забезпеченні доступу до допомоги. • 2. Роль та відповідальність закладів охорони здоров’я • Повноваження закладів охорони здоров’я у разі виявлення насильства. Обов’язки щодо реагування та взаємодії з іншими суб’єктами системи протидії насильству. • 3. Обов’язкові дії медичних працівників у перші 24 години • Інформування уповноважених органів (зокрема поліції). Ведення «Журналу реєстрації фактів виявлення» (відповідно до Постанови №658). Надання медичної допомоги постраждалій особі. • 4. Документування випадку та юридично значима фіксація інформації • Оформлення медичної документації: фіксація тілесних ушкоджень, збір анамнезу (Наказ № 278). Вимоги до якості й повноти документування. • 5. Права постраждалої особи й етичні аспекти взаємодії • Інформування постраждалої особи про її права та доступні сервіси допомоги. Забезпечення конфіденційності. Отримання інформованої згоди. Дотримання етичних принципів у роботі. • 6. Алгоритм правових дій медичного працівника • Покроковий алгоритм дій: первинне оцінювання ситуації, отримання згоди, документування, повідомлення відповідних органів, координація з іншими фахівцями. • 7. Практична частина: розбір правового кейсу • Аналіз реалістичної клінічної ситуації гендерно зумовленого насильства з відпрацюванням алгоритму дій медичного працівника відповідно до правових вимог. • 8. Відповіді на запитання учасників

Добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ) є методом із вищою прогностичною цінністю щодо серцево-судинних подій порівняно з офісним вимірювання. Воно дає змогу виявляти клінічно значущі феномени, недоступні за разових вимірювань, та допомагає діагностувати масковану, нічну й медикаментозну гіпертензію, гіпертензію білого халата і порушення циркадного профілю. Неправильна інтерпретація або недооцінення цих даних може призвести до гіпердіагностики, необґрунтованої ескалації терапії та високого ризику серцево-судинних подій. На цьому заході ви дізнаєтеся про показання до проведення ДМАТ, принципи правильного виконання дослідження та критерії якості запису. Ви навчитесь інтерпретувати середні показники, аналізувати циркадний профіль і варіабельність артеріального тиску, визначати клінічно значущі феномени та зіставляти результати з клінічним станом пацієнта. Після навчання ви зможете обґрунтовано використовувати ДМАТ у клінічній практиці для уточнення діагнозу гіпертонічної хвороби, оцінювання ефективності лікування та виявлення прихованих факторів ризику. • Проводити ДМАТ? • Підозра на гіпертензію білого халата • Маскована гіпертензія • Резистентна АГ • Оцінювання ефективності терапії • Симптомна гіпотензія • Ортостатичні реакції • Поліпрагмазія в літніх пацієнтів • Серцева недостатність з низьким АТ • Як правильно провести ДМАТ? • Вибір валідованого пристрою • Підбір манжети • Інтервали вимірювань • Критерії якості запису • Інструктаж пацієнта • Типові помилки • Як оцінювати результати? Покроковий алгоритм • Перевірка якості запису • Середні показники • Циркадний профіль • Варіабельність • Щоденник • Клінічні випадки • Сесія запитання-відповіді

Пахова герніопластика не обмежується однією стандартною операцією. Це широкий спектр технік і стратегій, що вимагають системного підходу до класифікації та вибору методу лікування. Хірург, який орієнтується лише на звичну методику, може припуститися помилки в підборі техніки та спричинити ускладнення чи сформувати хронічний післяопераційний больовий синдром. Необхідно чітко знати показання й обмеження як відкритих, так і малоінвазивних втручань. На цьому заході ви розглянете класифікацію пахових гриж, навчитеся обґрунтовано обирати між відкритими й лапароскопічними підходами, а також оцінювати доцільність роботичної герніопластики. Ви побачите основні відмінності між методиками, проаналізуєте нестандартні клінічні ситуації та навчитесь обирати тактику в разі інтра- й післяопераційних ускладнень. Після навчання ви зможете впевнено планувати операцію при первинних та рецидивних пахових грижах, аргументовано пояснювати пацієнту вибір методики та мінімізувати ризик ускладнень і рецидивів. • 1. Класифікація гриж пахової зони. • 2. Диференційований вибір методу лікування пахових гриж. • 3. Відкриті методи пахової герніопластики: Шоулдайс, Ліхтенштейн. • 4. Лапароскопічні методи пахової герніопластики: ТАРР, ТЕР, еТЕР. • 5. Ускладнення й нестандартні ситуації: діагностика і лікувальна тактика. • 6. Роботична герніопластика: мода чи майбутнє? • 6. Роботична герніопластика: мода чи майбутнє? • 7. Де шукати інформацію? • 8. Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Гострі вірусні інфекції – найпоширеніша причина захворюваності серед дітей раннього віку. Бронхіти й пневмонії є найчастішими ускладненнями, тому своєчасна та правильна рентгенологічна діагностика в цій віковій групі має вирішальне значення, адже клінічна картина часто є неспецифічною. Водночас ризик швидкого прогресування ускладнень завжди є високим. На цьому заході ви розглянете анатомо-фізіологічні особливості дихальних шляхів у дітей раннього віку, які визначають характер перебігу запальних процесів у бронхах і легенях. Ви дізнаєтеся більше про класичні рентгенологічні ознаки гострих запальних неспецифічних захворювань, а також навчитесь інтерпретувати некласичні рентгенологічні картини, що потребують проведення диференційної діагностики з вадами розвитку легень та іншою патологією органів грудної клітки. Після навчання ви будете впевнено оцінювати рентгенологічні зміни при гострому бронхіті, бронхіоліті та пневмонії у дітей, своєчасно виявляти ускладнення і правильно формулювати рентгенологічний висновок. • Вступ. • Актуальність питання. • Класифікація гострих запальних неспецифічних захворювань бронхів та легень у дітей. • Показання до проведення рентгенологічних методів діагностики запальних захворювань бронхів та легень у дітей. • Рентгенодіагностика гострого бронхіту й бронхіоліту в дітей. • Рентгенодіагностика пневмоній у дітей. • Рентгенодіагностика ускладнень гострих запальних неспецифічних захворювань бронхів та легень у дітей. • Висновки.

Стравохід Барретта є передраковим станом, своєчасне виявлення якого дозволяє запобігти розвитку аденокарциноми стравоходу. На цьому заході ви розберете сучасні ендоскопічні критерії діагностики, навчитеся правильно оцінювати ризик дисплазії, обирати тактику спостереження та визначати показання до ендоскопічного лікування. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати сучасні алгоритми ведення пацієнтів зі стравоходом Барретта та приймати обґрунтовані рішення щодо своєчасного втручання або спостереження. • Стравохід Барретта: сучасна концепція та клінічне значення • патогенез розвитку метаплазії та неоплазії • фактори ризику прогресії; • стравохід Барретта як причина аденокарциноми стравоходу. • Ендоскопічна оцінка Барретта: від якісного огляду до правильної стратифікації • стандартизований опис ураження (класифікація Прага C&M) • оцінка слизової за допомогою HD-WLE та NBI • виявлення «підозрілих» ділянок • Діагностика дисплазії: як підвищити точність і не пропустити неоплазію • роль таргетної біопсії та протоколу Seattle; • помилки інтерпретації дисплазії; • значення експертної гістологічної верифікації. • Алгоритми ведення пацієнтів зі стравоходом Барретта • нагляд без дисплазії • дисплазія низького та високого ступеня • рання неоплазія: коли переходити до ендоскопічного лікування • Ендоскопічна ерадикаційна терапія: сучасні можливості • EMR як етап діагностики та лікування • роль ESD у вибраних пацієнтів • абляційні методики після резекції; • контроль повної ерадикації метаплазії. • Типові помилки при веденні Барретта та шляхи їх уникнення: • пропущені плоскі неопластичні ураження; • неправильна стратегія біопсій; • несвоєчасне направлення на ерадикаційну терапію. • Складні клінічні випадки: прийняття рішення в ендоскопічній практиці: • розбір відео та зображень; • вибір оптимальної тактики; • дискусійні моменти сучасних рекомендацій. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Охриплість може бути просто наслідком звичайної застуди. Або сигналом про рак. Монохордит, тобто однобічне ураження голосової зв’язки – це стан, за яким може стояти як нешкідливе перенапруження голосу, так і тяжке захворювання або ж ускладнення після тиреоїдектомії. Якщо лікар не знає, коли направити пацієнта на відеоларингоскопію чи біопсію – можна втратити діагностичне вікно у разі злоякісного процесу. На заході «Однобічне ураження голосових зв’язок: від функціональної патології до онкології» ви навчитеся розрізняти запальні, травматичні та неопластичні причини монохордиту – опануєте базовий діагностичний алгоритм. Особлива увага буде приділена розбору реальних клінічних випадків, а також афонії без видимої ЛОР-причини. Після заходу ви знатимете, як діяти у будь-якому випадку тривалої хрипоти. • 1. Вступ: • Визначення терміну «монохордит» • Клінічне значення: від незначних змін до серйозної онкопатології • Актуальність проблеми в клінічній практиці • 2. Анатомо-фізіологічні основи голосоутворення: • Морфологія голосових складок: особливості хордової частини • 3. Етіопатогенез та класифікація • 4. Клінічна симптоматика • 5. Діагностичний алгоритм: • Інструментальні методи • Лабораторно-біопсійна верифікація • 6. Лікувальні підходи: • Консервативна терапія • Хірургічне втручання • Онкологічне лікування • 7. Клінічні кейси • Відповіді на запитання учасників

Травма печінки – одна з найбільш клінічно значущих проблем ургентної хірургії, що асоціюється зі значним ризиком масивної кровотечі, гемодинамічної нестабільності, біліарних ускладнень і високим рівнем летальності. Вибір тактики ведення пацієнта – від консервативного підходу до ендоваскулярних втручань чи невідкладної операції – безпосередньо впливає на його прогноз. Для цього необхідно досконало знати сучасні рекомендації, принципи ATLS, застосування шкал тяжкості ушкоджень і концепцію damage control surgery. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до первинного оцінювання пацієнта з травмою печінки, зокрема використання валідованих шкал тяжкості й алгоритмів ATLS. Ви побачите можливості non-operative management, показання до консервативного ведення та роль комп’ютерної томографії з контрастуванням у прийнятті клінічних рішень. Окрім цього, ви опануєте ендоваскулярні методи контролю кровотечі, принципи оперативного лікування із застосуванням damage control surgery, а також сучасні підходи до резекційних і реконструктивних втручань. Після навчання ви зможете своєчасно ідентифікувати ознаки внутрішньої кровотечі, об’єктивно оцінити тяжкість стану пацієнта й обрати оптимальну тактику лікування залежно від клінічної ситуації. • Сучасна класифікація травм печінки та первинне оцінювання пацієнта: • шкали тяжкості ушкоджень; • ATLS-підхід; • особливості гемодинамічного оцінювання у дорослих і дітей. • Тактика non-operative management, межі можливостей: • показання до консервативного ведення; • роль КТ з контрастуванням; • критерії переходу до операції. • Ендоваскулярні методи контролю кровотечі: • ангіографія та емболізація при травмі печінки; • місце гібридного підходу; • доступність методу в ургентних умовах. • Оперативне лікування – damage control surgery при тяжкій травмі печінки: • packing печінки; • Pringle maneuver; • тимчасовий гемостаз; • staged surgery та повторні ревізії. • Резекційні втручання та реконструктивна хірургія: • коли виправдана анатомічна/неанатомічна резекція; • травма магістральних судин і жовчних проток; • мультидисциплінарний підхід. • Післяопераційні ускладнення та їх менеджмент: • повторна кровотеча; • білома, жовчні нориці; • абсцеси, сепсис, печінкова недостатність. • Клінічні кейси – дорослий vs дитячий пацієнт: • розбір реальних сценаріїв; • відмінності тактики. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером. • Проходження тестування (самостійно).

Пілонідальна хвороба є поширеною патологією серед пацієнтів молодого працездатного віку, яка часто супроводжується хронічним запаленням, абсцедуванням і рецидивним перебігом, що суттєво впливає на якість життя. Вибір тактики лікування визначає тривалість загоєння, ризик ускладнень і частоту рецидивів, а без системного підходу й актуальних методів ведення неможливо досягти стійкого результату. На цьому заході ви розглянете етіологію та патогенез пілонідальної хвороби, зокрема фактори ризику й підходи до класифікації. Ви дізнаєтеся про сучасні методи діагностики, тактику ведення гострих станів, зокрема пілонідального абсцесу, а також можливості консервативної терапії. Окрім цього, ви засвоїте малоінвазивні та хірургічні методи лікування та навчитесь обирати оптимальну техніку залежно від клінічної ситуації. Після навчання ви зможете зменшити ризик рецидивів пілонідальної хвороби, оптимізувати післяопераційне ведення й покращити довгострокові результати лікування. • Актуальність проблеми, епідеміологія і статистичні дані. • Етіологія і патогенез: вроджена чи набута хвороба? Фактори ризику. • Класифікації пілонідальної хвороби. • Діагностика: візуальна та інструментальна. • Гострий стан: пілонідальний абсцес. • Неоперативне лікування пілонідальної хвороби: за і проти. • Малоінвазивні методи лікування (pit picking, фенолізація, ендоскопія, лазер). • Хірургічні методи лікування: висічення пілонідального синуса. • Пластичні методи закриття рани після висічення. • Післяопераційне ведення пацієнтів, профілактика рецидивів, прогноз та віддалені результати. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером. • Проходження тестування (самостійно).

Ультразвукова діагностика м’язів і м’яких тканин на сьогодні є повноцінним інструментом для прийняття правильного клінічного рішення в травматології, спортивній медицині, хірургії, ревматології та ургентній практиці. УЗД дає змогу швидко диференціювати м’язову травму, гематому, абсцес, післяопераційне ускладнення чи пухлиноподібне утворення без затримки на складніші методи візуалізації. І навіть один неправильний кут датчика може стати причиною невиявлення ушкодження або навпаки – гіпердіагностики за відсутності патології. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до ультразвукового оцінювання м’язів і м’яких тканин. Ви детально розберете сонографічну анатомію м’язів, фасцій, сухожильно-м’язових переходів та підшкірної клітковини, навчитеся правильно обирати датчик і налаштування апарата, виконувати динамічне дослідження й уникати типових помилок. Також ви засвоїте принципи диференційної діагностики травматичних, запальних, післяопераційних та пухлиноподібних змін м’яких тканин. Цей майстер-клас не є базовим оглядом теми. Він сфокусований на найбільш складних, клінічно значущих і часто недооцінених аспектах ультразвукової діагностики м’язів і м’яких тканин. Після навчання ви зможете оцінювати Grade 1–3 muscle injuries, виявляти часткові та повні розриви м’язів, диференціювати організовану гематому від утворення мʼяких тканин, розпізнавати абсцеси, флегмони, післяопераційні сероми і патологічну васкуляризацію. • Актуальність ультразвукової діагностики м’язів і м’яких тканин. • Переваги та обмеження ультразвукового методу. • Типові помилки інтерпретації. • Основні принципи обстеження м’яких тканин. • Сонографічна анатомія м’язів і м’яких тканин: • нормальна ехоструктура м’яза; • фасції та міжм’язові перегородки; • сухожильно-м’язовий перехід; • підшкірна жирова клітковина. • Особливості васкуляризації. • Динамічне дослідження, вибір датчика, частота й налаштування. • Анізотропія. • Класифікація м’язових травм: • Grade 1–3 muscle injuries; • часткові та повні розриви м’язів. • Рідинні утворення та післятравматичні зміни м’яких тканин: гематоми, організація гематом, сероми, післяопераційні гематоми. • Запальні та інфекційні процеси м’яких тканин: целюліт, абсцеси, флегмони, панікуліт, міозити, осифікуючий міозит. • Хронічні та післяопераційні зміни: фіброз, рубцеві зміни. • Доброякісні утворення м’яких тканин: ліпоми, епідермальні кісти, гангліони. • Судинні утворення м’яких тканин: гемангіоми та інші судинні мальформації. • Диференційна діагностика новоутворень м’яких тканин. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Щоб забезпечити точність діагностики в дерматології, необхідно досконало розуміти патоморфологічні зміни у шкірі. Інтерпретація морфологічного висновку без належного рівня підготовки значно ускладнює встановлення остаточного діагнозу. Невміння проводити клініко-морфологічну кореляцію призводить до діагностичних помилок і, як наслідок, до вибору неправильної тактики лікування, що особливо небезпечно у разі неопластичних захворювань шкіри. На цьому заході ви розглянете базові принципи дерматопатології, необхідні для щоденної практики лікаря-дерматолога. Ви зможете сформувати системний підхід до класифікації запальних захворювань шкіри, а також проаналізувати основні морфологічні прояви і патерни, що лежать в основі дерматопатологічної діагностики. Ви дізнаєтеся про основні нозологічні форми та їхні морфологічні характеристики і навчитесь інтегрувати отримані дані з клінічною картиною. Після навчання вам буде легше інтерпретувати дерматопатологічні висновки, ідентифікувати основні морфологічні патерни при запальних та неопластичних захворюваннях шкіри, а також проводити обґрунтовану клініко-морфологічну кореляцію. • Класифікація запальних захворювань. • Базові морфологічні прояви. • Визначення патернів. • Типові нозології. • Клініко-морфологічна кореляція. • Відповіді на запитання.

Гострі урологічні стани у дітей – це завжди виклик, навіть для досвідченого лікаря. Дитина не завжди може точно описати свої симптоми, а зволікання з діагностикою чи лікуванням може коштувати функції нирок та репродуктивної системи. Лікарям первинної ланки, хірургам і педіатрам важливо чітко розуміти, що робити в таких ситуаціях, адже будь-які зволікання можуть створити додаткові ризики. На цьому майстер-класі ви відпрацюєте алгоритми огляду та невідкладної допомоги дітям із гострими патологіями нирок, сечового міхура, яєчок і статевого члена. Ви розглянете реальні клінічні випадки, типові помилки й пастки і навчитеся швидко визначати, коли потрібне термінове втручання, а коли достатньо стабілізації та спостереження. Після навчання ви зможете швидко оцінювати стан пацієнта, обирати ефективну тактику допомоги й мінімізувати ризики ускладнень. • Вступ. Концепція ургентних станів в урології • Основні принципи надання невідкладної допомоги в урології • Організація ургентної допомоги та взаємодія з суміжними спеціалістами • Алгоритм первинного оцінювання урологічного пацієнта • Первинний огляд, основні клінічні симптоми та об’єктивні ознаки урологічних станів • Лабораторна та інструментальна діагностика у невідкладних станах • Ургентні стани нирок: діагностичний алгоритм і невідкладні втручання • Гостра обструкція верхніх сечових шляхів (ниркова коліка, обструктивна уропатія) • Гострий пієлонефрит, емпієма нирки, абсцес • Ургентні стани сечоводів і сечового міхура: критерії госпіталізації • Гостра затримка сечі, забій або розрив сечового міхура • Пошкодження сечоводів (ятрогенні, травматичні) • Ургентні стани яєчок і калитки: диференційна діагностика • Синдром гострої калитки: діагностика, часові межі реперфузії, хірургічна тактика • ГЗЯ і травматичні пошкодження калитки: класифікація, ургентна допомога • Ургентні стани статевого члена • Пріапізм: патофізіологія, діагностика, протокол ургентної терапії • Травматичні пошкодження статевого члена, сторонні тіла, розриви • Диференційна діагностика ургентних урологічних синдромів • Відмежування урологічних ургенцій від патології інших органів (апендицит, грижа, гінекологічна патологія) • Клінічні «пастки» і типові діагностичні помилки • Протокол надання ургентної урологічної допомоги • Вибір тактики: стабілізація, катетеризація, дренування, хірургічне втручання • Доказові клінічні рекомендації (EAU, AUA) та адаптація до українських стандартів • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Прищитоподібні залози часто не візуалізуються під час рутинного УЗД, а їх патологію можна сплутати з вузлом щитоподібної залози або лімфатичним вузлом. На цьому заході ви навчитеся знаходити прищитоподібні залози за анатомічними орієнтирами, оцінювати їх сонографічні ознаки при аденомі, гіперплазії, карциномі та кісті, а також проводити диференційну діагностику з іншими утвореннями шиї. Після навчання ви зможете впевнено локалізувати патологічно змінені прищитоподібні залози, використовувати доплерографію у складних випадках і правильно визначати подальшу тактику обстеження пацієнта. • Ультразвукова анатомія та топографія прищитоподібних залоз: • Ехо-будова нормальних прищитоподібних залоз та чи можна їх побачити при рутинному обстеженні • Варіанти кількості • Типове та атипове розташування • Фізіологія та патофізіологія прищитоподібних залоз: поняття про первинний, вторинний та третинний гіперпаратиреоз. • Коли і чому виникає гіпопаратиреоз? • Клінічна картина та лабораторна діагностика гіперпаратиреозу та гіпопаратиреозу. • Класифікація захворювань та сонографічна картина прищитоподібних залоз: • Гіперплазія • Аденома • Карцинома • Кіста • Коли треба «шукати» прищитоподібні залози та як це робити? • Ультразвукова диференційна діагностика: утворення прищитоподібної залози/вузол щитоподібної залози/лімфатичний вузол (ультразвукові критерії, роль доплерографії). • Складні випадки та помилки: розбір реальних клінічних кейсів. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Стравохід Барретта є передраковим станом, своєчасне виявлення якого дозволяє запобігти розвитку аденокарциноми стравоходу. На цьому заході ви розберете сучасні ендоскопічні критерії діагностики, навчитеся правильно оцінювати ризик дисплазії, обирати тактику спостереження та визначати показання до ендоскопічного лікування. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати сучасні алгоритми ведення пацієнтів зі стравоходом Барретта та приймати обґрунтовані рішення щодо своєчасного втручання або спостереження. • Стравохід Барретта: сучасна концепція та клінічне значення • патогенез розвитку метаплазії та неоплазії • фактори ризику прогресії; • стравохід Барретта як причина аденокарциноми стравоходу. • Ендоскопічна оцінка Барретта: від якісного огляду до правильної стратифікації • стандартизований опис ураження (класифікація Прага C&M) • оцінка слизової за допомогою HD-WLE та NBI • виявлення «підозрілих» ділянок • Діагностика дисплазії: як підвищити точність і не пропустити неоплазію • роль таргетної біопсії та протоколу Seattle; • помилки інтерпретації дисплазії; • значення експертної гістологічної верифікації. • Алгоритми ведення пацієнтів зі стравоходом Барретта • нагляд без дисплазії • дисплазія низького та високого ступеня • рання неоплазія: коли переходити до ендоскопічного лікування • Ендоскопічна ерадикаційна терапія: сучасні можливості • EMR як етап діагностики та лікування • роль ESD у вибраних пацієнтів • абляційні методики після резекції; • контроль повної ерадикації метаплазії. • Типові помилки при веденні Барретта та шляхи їх уникнення: • пропущені плоскі неопластичні ураження; • неправильна стратегія біопсій; • несвоєчасне направлення на ерадикаційну терапію. • Складні клінічні випадки: прийняття рішення в ендоскопічній практиці: • розбір відео та зображень; • вибір оптимальної тактики; • дискусійні моменти сучасних рекомендацій. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Наднирники та селезінка часто не отримують достатньої уваги під час рутинного аналізу КТ, однак вони нерідко містять критично важливі діагностичні ознаки. Від випадкових знахідок і метастатичних уражень до інфарктів, крововиливів, гематологічної патології та ознак септичного шоку – правильна інтерпретація змін у цих структурах безпосередньо впливає на подальшу тактику ведення пацієнта. Сучасна КТ-візуалізація дає змогу детально оцінювати як анатомічні особливості й варіанти норми, так і складні патологічні процеси, але лише за умови системного та уважного аналізу. На цьому заході ви дізнаєтеся більше про КТ-анатомію наднирників та селезінки, сучасні протоколи контрастного КТ-дослідження й типові візуалізаційні патерни патології. Ви розглянете найпоширеніші випадкові знахідки, навчитеся проводити диференційну діагностику об’ємних утворень наднирників, засвоїте особливості вогнищевих і дифузних уражень селезінки, а також КТ-ознаки ургентних станів. Після навчання ви зможете точно оцінювати зміни наднирників та селезінки під час КТ-досліджень, правильно інтерпретувати судинні, пухлинні й запальні процеси та своєчасно визначати необхідність додаткової діагностики або зміни лікувальної тактики. • Топографічна анатомія наднирників та селезінки на КТ • Методика КТ-дослідження та особливості контрастування • Нормальна КТ-анатомія та варіанти норми • Найчастіші incidental findings наднирників та селезінки • Об’ємні утворення наднирників: аденоми, метастази, феохромоцитоми • Вогнищеві та дифузні ураження селезінки • Ургентні стани: інфаркти, крововиливи • КТ-ознаки септичного шоку та stress-related changes наднирників • Диференційна діагностика основних патологічних змін

Недостатність аортального та легеневого клапанів може залишатися непоміченою, якщо неправильно інтерпретувати ехокардіографічні дані. Пропущене прогресування або неточна оцінка тяжкості стану підвищує ризик ускладнень. На заході ви навчитеся оцінювати аортальну та легеневу регургітацію за допомогою сучасних ехокардіографічних методів (TTE, TEE, 2D/3D, strain), правильно інтерпретувати ключові маркери (vena contracta, об’єм регургітації, ефективна площа отвору), диференціювати гостру та хронічну недостатність і визначати показання до лікувальних інтервенцій. Після навчання ви зможете точно оцінювати ступінь клапанної недостатності, виявляти суміжні ураження й обирати оптимальний маршрут пацієнта. Ви будете безпечно лікувати хворих із вродженими чи набутими вадами серця, легеневою гіпертензією та серцевою недостатністю. • Вступ. Принципи ехокардіографічного оцінювання клапанної недостатності • Основи та можливості сучасної ехокардіографії в оцінюванні клапанної регургітації • Критерії діагностики клапанної недостатності: морфологічні ознаки, напівкількісні, кількісні доплерівські методи • Вибір оптимальних методів ехокардіографічного оцінювання • Аортальна регургітація: ключові моменти • Етіологія і патофізіологія гострої та хронічної недостатності аортального клапана • Основні ехокардіографічні маркери: vena contracta, об’єм регургітації, ефективна площа отвору регургітації • Додаткові критерії: розміри та функція лівого шлуночка, strain • Клінічна інтерпретація результатів, показання до хірургічного втручання • Диференціація гострої та хронічної недостатності • Оцінювання суміжних уражень клапанів • Останні тенденції та новини в оцінюванні аортальної регургітації • Огляд оновлених гайдлайнів (2024-2025) • Впровадження комплексного багатопараметричного оцінювання, роль strain та 3D-ехокардіографії • Еволюція критеріїв тяжкої регургітації та сучасних технічних рішень • Практичні аспекти використання нових підходів у щоденній роботі • Інтерпретація та інтеграція даних для вибору оптимальної стратегії ведення пацієнта • Легенева регургітація: підходи до ехокардіографічного оцінювання • Патофізіологія та основні причини • Основні ехокардіографічні критерії (TTE, TEE): морфологія клапана, потокові показники • Новітні ехокардіографічні 2D- та 3D-проєкції • Особливості у пацієнтів після операцій на вроджених вадах серця (наприклад, тетрада Фалло) • Клінічне значення та показання до лікувальних втручань • Відповіді на запитання, розгляд складних клінічних ситуацій

Транскраніальне дуплексне дослідження дає змогу дослідити мозковий кровообіг без інвазивних втручань. Досвідчений фахівець зможе помітити патологічні зміни ще до появи симптомів, оцінити колатералі й запобігти тяжким ускладненням: від повторних ТІА до інсульту. На цьому заході ви дізнаєтеся, як ефективно застосовувати ТКДС на практиці: від показань і техніки проведення до тонкощів інтерпретації результатів. Ви навчитеся співвідносити клінічну картину з даними сканування, визначати стенози й ризики ішемії. Після навчання ви почуватиметеся впевнено, працюючи з пацієнтами, які мають порушення мозкового кровообігу. ТКДС стане вашим надійним інструментом для точного оцінювання стану судин і прийняття зважених рішень у повсякденній практиці. • Анатомія та особливості функціонування мозкових судин • Показання до проведення транскраніального обстеження судин • Методика обстеження: особливості УЗ-сканів, можливості покращення зображення • Інтерпретація отриманих результатів • Співвідношення клініки та отриманих результатів обстеження • Патологічні зміни та шляхи колатеральної компенсації • Відповіді на запитання учасників

У побудові робочого процесу ефективна взаємодія з керівником є обовʼязковою, оскільки стиль керування безпосередньо впливає на якість клінічних рішень, безпеку пацієнтів та робочу атмосферу в колективі. Розуміння психотипу керівника дає змогу прогнозувати його поведінку, адаптувати власну комунікацію та знижувати рівень стресу під час виконання щоденних робочих завдань. На цьому заході ви розглянете типові психотипи керівників у медичному середовищі та їхній вплив на роботу команди. Ви отримаєте інструменти для розпізнавання авторитарного, тривожно-перфекціоністичного, емоційно-нестабільного та партнерського стилів управління, а також навчитесь адаптувати комунікацію залежно від поведінкових характеристик керівника. Окрім цього, буде приділена увага помилкам у сприйнятті управлінських дій, профілактиці конфліктів, реагуванню на публічну критику та побудові професійної позиції без ескалації напруги. Після навчання ви зможете ефективніше взаємодіяти з керівником у складних робочих ситуаціях та впевнено відстоювати власну професійну позицію. • Клініка управління: як стиль керівника впливає на медичні результати. • Вплив управлінського стилю на якість клінічних рішень та життя пацієнтів. • Поведінкові реакції персоналу під тиском та їхній вплив на ефективність роботи. • Комунікація як фактор профілактики помилок та конфліктів у команді. • Типові помилки у сприйнятті керівника. • Уникнення персоналізації дій керівника та сприйняття його через професійні критерії. • Хибні інтерпретації стилю керівника, що руйнують командну взаємодію. • Вміння розпізнавати, коли проблема у сприйнятті, а не в діях керівника. • Авторитарний тип. • Поведінкові маркери керівника, який прагне контролювати все. • Вплив авторитарного стилю на команду: страх помилок і приховування ініціативи. • Наслідки для клінічної практики й безпеки пацієнтів. • Тривожно-перфекціоністичний тип. • Мікроменеджмент як прояв тривоги керівника. • Перевантаження персоналу через постійний контроль. • Уповільнення прийняття рішень і підвищений ризик помилок. • Емоційно-нестабільний тип. • Непередбачуваність керівника та її вплив на емоційний стан команди. • Імпульсивні дії, що формують хронічний стрес. • Приклади з практики, де емоційна нестабільність ускладнювала роботу. • Партнерський тип. • Відкритість і підтримка керівника як фактор мотивації команди. • Ризики відсутності структури та контролю, що призводять до плутанини. • Балансування відкритості й чітких правил для ефективної роботи. • Швидка діагностика психотипу. • Виявлення психотипу через реакції на помилки та критичні ситуації. • Вплив стилю прийняття рішень на командну роботу й терміни клінічних рішень. • Адаптація власної комунікації під різні психотипи керівника. • Складні управлінські ситуації. • Публічна критика та її демотивувальний ефект на персонал. • Перевантаження команди через високі або нереалістичні вимоги. • Ігнорування професійної думки та шляхи конструктивної адаптації. • Психологічна стійкість медичного працівника. • Розпізнавання ознак вигорання та профілактика емоційного виснаження. • Визначення власних меж відповідальності для збереження ефективності. • Практичні інструменти саморегуляції та підтримки емоційного балансу. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером. • Проходження тестування (самостійно).

МРТ є одним з найефективніших методів локального стадіювання раку прямої кишки, адже від точності оцінки поширеності пухлини залежить вибір оптимальної тактики лікування. На цьому заході ви навчитеся інтерпретувати МРТ за сучасними міжнародними критеріями, уникати типових помилок стадіювання та формувати структурований висновок, який допоможе онкологу й хірургу прийняти правильне клінічне рішення. Після навчання ви зможете впевнено оцінювати прогностично важливі МРТ-ознаки та застосовувати їх для планування персоналізованого лікування пацієнтів із раком прямої кишки. • Вступ • Коли МРТ є методом вибору при раку прямої кишки • місце МРТ в алгоритмі обстеження; • покази та обмеження. • Оптимальний МР-протокол дослідження • обов’язкові послідовності; • правильне планування площин; • роль контрастування та DWI. • Нормальна анатомія прямої кишки та мезоректума • Первинне стадіювання раку прямої кишки • Локалізація пухлини; • критерії Т-стадії; • N-стадія; • EMD; • CRM; • EMVI; • Оцінка регіонарних лімфатичних вузлів; • Ураження суміжних структур. • Як не помилитися в інтерпретації МРТ • типові пастки; • диференціальна діагностика; • артефакти; • часті причини over- та understaging. • Рестадіювання після неоад’ювантної терапії • Структурований протокол опису • які параметри обов’язково мають бути у висновку; • що є критично важливим для хірурга та онколога; • приклади якісного структурованого висновку. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань