Заходи БПР — Неврологія 2026

Комплексний україномовний курс про спірометрію для лікарів, які працюють із пацієнтами з респіраторними скаргами. Учасники дізнаються, як правильно підготувати пацієнта та обладнання до проведення дослідження, виконувати спірометрію відповідно до стандартів якості, оцінювати прийнятність і відтворюваність результатів та розпізнавати типові помилки. Програма допоможе опанувати алгоритм інтерпретації результатів, розрізняти обструктивний, рестриктивний і змішаний типи вентиляційних порушень, інтерпретувати бронходилатаційні та бронхопровокативні тести й поєднувати результати дослідження з клінічною картиною. Навчання передбачає поетапний онлайн-формат, закритий чат, обговорення кейсів, підтримку куратора, додаткові матеріали та домашні завдання. Курс буде корисним для пульмонологів, алергологів, лікарів функціональної діагностики, терапевтів і сімейних лікарів. Учасники можуть отримати сертифікат за проходження електронного навчального курсу з нарахуванням 11 балів БПР та сертифікат за майстер-клас (Q&A-сесії) — з 8 балами. Для отримання сертифікату необхідно успішно пройти підсумкове тестування, надавши 70% правильних відповідей. Програма заходу • БЛОК 1. Підготовка та проведення спірометрії. Критерії якості та найпоширеніші помилки • Лекція 1. Покази і протипокази до проведення спірометрії. Види спірометрів • Лекція 2. Підготовка пацієнта та обладнання до спірометрії • Лекція 3. Техніка виконання маневру форсованого видиху та найпоширеніші помилки • Лекція 4. Критерії якості спірометрії: прийнятність, допустимість та відтворюваність. Найпоширеніші помилки • Q&A сесія з куратором на основі першого блоку • БЛОК 2. Клінічна інтерпретація спірометрії. Основні патерни вентиляційних порушень • Лекція 1. Обструктивний тип вентиляційної недостатності • Лекція 2. Рестриктивний тип вентиляційної недостатності • Лекція 3. Змішаний тип вентиляційної недостатності • Лекція 4. Роль інших інструментальних методів дослідження респіраторної системи (бодіплетизмографія, DLCO) • Q&A сесія з куратором на основі другого блоку • БЛОК 3. Спірометрія при бронхообструктивних захворюваннях. Проведення та інтерпретація тесту на чутливість до бронхолітика та бронхопровокативних тестів. Пікфлоуметрія • Лекція 1. Порушення функції легень при ХОЗЛ та бронхіальній астмі • Лекція 2. Облітеруючий бронхіоліт, саркоідоз, муковісцидоз та інші причини бронхіальної обструкції • Лекція 3. Тест на чутливість до бронхолітика та бронхопровокативні тести • Лекція 4. Пікфлоуметрія • Q&A сесія з куратором на основі третього блоку • БЛОК 4. Спірометрія при інтерстиціальних захворюваннях легень, ураженні паренхіми та супутніх захворюваннях • Лекція 1. Спірометрія при інтерстиціальних захворюваннях легень (ІЛФ, саркоїдоз, гіперсенситивний пневмоніт, системні захворювання сполучної тканини) • Лекція 2. Спірометрія при пневмонії • Лекція 3. Спірометричні паттерни нейромʼязових захворювань • Лекція 4. Спірометрія при рідкісних захворюваннях легень • Q&A сесія з куратором на основі четвертого блоку Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

УЗД колінного суглоба – один із основних методів діагностики, що дає змогу в режимі реального часу оцінити стан структур суглоба та прийняти точне й обґрунтоване рішення щодо подальшої тактики. Але без досконалого знання протоколів дослідження й технічних особливостей методу можна припуститися помилок у документуванні та інтерпретації результатів. Це означає ризик несвоєчасного виявлення значущої патології або, навпаки, її гіпердіагностики. На цьому заході ви сформуєте структурований підхід до проведення УЗД колінного суглоба: від базових налаштувань апарата й правильного позиціонування до повноцінного протоколу обстеження з урахуванням усіх доступів. Ви розглянете нормальну соноанатомію переднього, медіального, латерального та заднього відділів, а також артефакти й типові помилки інтерпретації. Окрім цього, ви навчитеся впевнено визначати патологічні зміни (випіт, синовіт, ураження сухожилків і зв’язок, бурсит, дегенеративні й запальні процеси) та диференціювати утворення підколінної ямки. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати алгоритм проведення й опису дослідження, що допоможе вам підвищити точність діагностики та приймати правильні рішення щодо подальшої тактики ведення пацієнта. • Базові принципи УЗД колінного суглоба: • показання та можливості методу; • обмеження УЗД коліна; • підготовка, положення пацієнта і датчика; • вибір датчика, частоти, глибини, фокусу, доплера. • Стандартизований протокол дослідження (доступи, варіанти сканування, порівняння, обов’язкова фотофіксація). • Передній відділ коліна в нормі. • Медіальний відділ коліна в нормі. • Латеральний відділ коліна в нормі. • Задній відділ коліна в нормі. • Хрящ, кісткові контури, динамічні проби. • Нормальний протокол і типові помилки: • опис нормального дослідження; • структури, які не можна пропустити; • анізотропія, компресія, хибна оцінка рідини. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером • Випіт, синовіт, гіпертрофія синовії. • Патологія сухожилків переднього відділу. • Бурсити і патологія жирового тіла. • Пошкодження медіальних і латеральних стабілізаторів. • Меніски та параменіскові утворення. • Кіста Бейкера і патологія підколінної ямки. • Дегенеративні та запальні зміни. • Спортивна та післяопераційна патологія. • Алгоритм опису патології: • структура протоколу при травмі; • структура протоколу при хронічному болю та перевантаженні; • червоні прапорці та показання до інших методів візуалізації; • розбір клінічних кейсів. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

Рубці та шрами – це не просто косметичний дефект. Вони можуть завдавати справжній фізичний дискомфорт: біль, свербіж, відчуття стягування шкіри, а іноді й обмеження рухів. Окрім того, рубці часто стають причиною емоційних переживань, погіршуючи якість життя пацієнта – особливо, якщо йдеться про післяопераційні, посттравматичні, опікові рубці чи стрії. На жаль, помилки в лікуванні шрамів досить поширені: неправильний вибір методу, несвоєчасне втручання чи невміння розрізнити тип рубця можуть призвести до ускладнень, рецидиву або навіть до погіршення стану шкіри. Тому, для лікаря важливо не лише мати сучасні знання, а й розуміти потреби кожного пацієнта, щоб обрати найкращий підхід до корекції пошкоджень. Навчальний майстер-клас «Дерматологія рубців: ефективні стратегії лікування» дає вам змогу поглибити знання про сучасні стратегії лікування різних типів рубців. Буде обговорено: - як правильно класифікувати рубці (нормотрофічні, атрофічні, гіпертрофічні, келоїдні); - оптимальний час для втручання в процес загоєння; - вибір методів корекції: від топічних засобів та ін’єкцій до лазерів і хірургії – залежно від фази й виду рубця. Окрема увага буде приділена комбінованим протоколам, профілактиці утворення шрамів, а також веденню пацієнтів з травмами бойового походження. Ви навчитесь уникати типових помилок та отримаєте чіткі алгоритми дій для щоденної практики. • Вступ • Рубець як глобальна проблема: функціональні, психологічні та соціальні наслідки • Класифікація рубців – основа ефективної терапії • Види рубців: нормотрофічні, гіпертрофічні, келоїдні, атрофічні, постакне, травматичні. • Клінічні приклади й алгоритми диференціації. • Біологія загоєння ран • Фази загоєння: запалення, проліферація, ремоделювання. • Ключові моменти для втручання: коли і як впливати на процес формування рубця. • Сучасні мультифакторні стратегії лікування рубців • Хірургічні методи: показання, обмеження, профілактика ускладнень. • Ін’єкційна терапія: кортикостероїди, ферменти, біологічні препарати. • Апаратні технології: лазери, радіочастотна терапія (RF), мікронідлінг. • Топічна терапія: силіконові гелі, зволоження, SPF-захист. • Ранній старт лікування: докази та практичні рекомендації • Оптимальні терміни початку терапії: чому важливо діяти з 5–7 дня після зняття швів. • Вибір тактики залежно від фази загоєння. • Комбіновані протоколи: максимальна ефективність. • Переваги поєднання методик у складних випадках, зокрема у пацієнтів з травмами бойового походження. • Профілактика рубців: стандарт сучасної хірургії та дерматології • Тиск, зволоження, SPF, мінімізація натягу шкіри – практичні підходи. • Роль мультидисциплінарної команди у профілактиці патологічних рубців. • Відповіді на запитання учасників

Подагра та гіперурикемія не обмежуються лише болем у суглобах. Вони впливають на нирки, серцево-судинну систему й обмін речовин. Невміння своєчасно розпізнати приховану форму подагри або неправильно підібрана уратознижувальна терапія призводять до хронізації запального процесу, формування тофусів та повторних госпіталізацій. На цьому заході ви навчитеся швидко оцінювати пацієнтів з гострим подагричним нападом, диференціювати моноартрит невизначеного генезу, підбирати оптимальну протизапальну терапію та уратознижувальні засоби відповідно до коморбідних станів. Ви знатимете, коли починати терапію в разі асимптоматичної гіперурикемії, як контролювати рівень сечової кислоти і запобігати рецидивам, а також як інтегрувати немедикаментозні стратегії: дієту, фізичну активність і питний режим. Після заходу ви зможете точно оцінювати стан пацієнта, обирати безпечну терапію та впроваджувати мультидисциплінарний підхід у лікуванні подагри. • 1. Вступ • Актуальність проблеми подагри та гіперурикемії • Епідеміологія: частота в популяції, тренди • Вплив на якість життя, інвалідизацію та економічний тягар • 2. Сечова кислота: клінічне значення • Фізіологія пуринового обміну • Джерела пуринів (ендогенні та екзогенні) • Механізми утворення й виведення сечової кислоти • Норма рівня сечової кислоти в сироватці та добовій сечі • Біологічна роль сечової кислоти (антиоксидант vs прозапальний агент) • Патогенетичні механізми ушкодження тканин у разі надлишку сечової кислоти • 3. Гіперурикемія • Визначення (порогові значення для чоловіків та жінок) • Первинна vs вторинна гіперурикемія • Причини зниження ниркової екскреції • Причини надмірного утворення сечової кислоти • Змішаний механізм • Лікарські засоби, що підвищують рівень сечової кислоти • Гіперурикемія як фактор ризику подагричного артриту, сечокам’яної хвороби, серцево-судинних захворювань та хронічної хвороби нирок • 4. Подагричний артрит • Патогенез: від гіперурикемії до кристалізації моноуратів • Фактори, що запускають напад • Клінічні стадії: асимптоматична гіперурикемія, гострий подагричний артрит, інтеркризовий період, хронічна тофусна подагра • Типова клінічна картина (перша МФЗ суглоба, моноартрит, нічний початок) • Атипові форми у жінок, літніх людей та пацієнтів з ХНН • 5. Діагностика • Лабораторні показники: рівень сечової кислоти в сироватці, маркери запалення (ШОЕ, CRP), мікроскопія синовіальної рідини (золотий стандарт). • Візуалізація: рентген – пізні зміни; УЗД – подвійний контур, тофуси; DECT (Dual-energy CT) • Диференційна діагностика (септичний артрит, псевдоподагра, ревматоїдний артрит) • 6. Спостереження та шляхи корекції гіперурикемії • Кого лікувати, а кого лише спостерігати (асимптоматична гіперурикемія) • Немедикаментозні методи: дієта (обмеження пуринів, алкоголю, фруктози), контроль маси тіла, оптимізація споживання рідини, • Медикаментозна уратознижувальна терапія: алопуринол (дози, титрація, безпека), фебуксостат, урикозуричні засоби (пробенецид, лесинурад), пеглотиказа (резистентні випадки) • Цільові рівні сечової кислоти і частота моніторингу • Ведення пацієнтів із супутніми хворобами (ХНН, ССЗ, метаболічний синдром) • 7. Лікування гострого подагричного нападу • НПЗП • Колхіцин • Глюкокортикоїди (системно та внутрішньосуглобово) • IL-1 інгібітори (у разі резистентності або протипоказань до стандартної терапії) • Принцип «treat-to-target» у подагрі • 8. Профілактика рецидивів • Тривала уратознижувальна терапія • Протизапальна профілактика у разі старту УЗТ • Пацієнтська освіта: розпізнавання тригерів, важливість прихильності • 9. Сучасні дискусії та нові горизонти • Чи потрібно лікувати безсимптомну гіперурикемію? • Роль гіперурикемії в серцево-судинному ризику • Нові препарати та підходи (SGLT2-інгібітори, урат-оксидази) • 10. Висновки • Головні меседжі для лікарів-практиків • Алгоритм дій у разі гіперурикемії та подагри • Значення мультидисциплінарного підходу • 11. Відповіді на запитання учасників

Електронний навчальний курс тривалістю 4 астрономічні години та 6 академічних годин. Курс рекомендовано за спеціальностями: педіатрія, неврологія, психіатрія, загальна практика - сімейна медицина, дитяча неврологія, дитяча психіатрія. Після курсу ви отримаєте чітке розуміння, як розпізнавати депресію, навчитеся використовувати та правильно інтерпретувати скринінгові інструменти, проводити диференційну діагностику й оцінювати суїцидальний ризик, а також зрозумієте сучасні механізми розвитку депресії у дітей. Для участі заповніть реєстраційну форму. Після завершення навчання пройдіть тестування та отримайте сертифікат. Доступ до матеріалів курсу надається протягом 1 року. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники навчаться стратифікувати пацієнтів для первинної та вторинної профілактики атеротромботичних подій. Учасники зможуть здійснювати диференційований вибір інгібітора P2Y12 рецепторів залежно від клінічного сценарію, розраховувати навантажувальні та підтримувальні дози антиагрегантів і застосовувати шкали PRECISE-DAPT, DAPT score та ARC-HBR. Програма охоплює стратегії деескалації та скорочення тривалості подвійної антитромбоцитарної терапії для пацієнтів з високим геморагічним ризиком, менеджмент антитромботичної терапії у періопераційному періоді та тактику ведення пацієнтів з геморагічними ускладненнями. Також розглядається корекція терапії у пацієнтів із супутньою патологією, зокрема цукровим діабетом і хронічною хворобою нирок. Програма заходу • Заняття — 02:11:41 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Які критерії для призначення аспірину в рамках первинної профілактики, зокрема у пацієнтів з цукровим діабетом? • Як обрати оптимальний інгібітор P2Y12 рецепторів (прасугрель, тикагрелор, клопідогрель) у пацієнта з гострим коронарним синдромом? • Яка стандартна та подовжена тривалість подвійної антитромбоцитарної терапії (ПАТТ) після інфаркту міокарда? • Як здійснити перехід між різними інгібіторами P2Y12 (стратегії деескалації) та в яких клінічних ситуаціях це доцільно? • Якою є тактика антитромбоцитарної терапії після аортокоронарного шунтування (АКШ)? • Яка оптимальна тривалість ПАТТ після планового стентування коронарних артерій при стабільній ІХС? • Як вести пацієнта з гострою шлунково-кишковою кровотечею на тлі ПАТТ? • Які абсолютні та відносні протипоказання до призначення прасугрелю? • У чому полягає клінічне значення генетичного поліморфізму, що впливає на метаболізм клопідогрелю? • Як керувати антитромбоцитарною терапією перед плановими хірургічними втручаннями? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Практичний курс: використання методів та технік КПТ у роботі клінічного психолога/психотерапевта 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ Курс для тих, хто хоче системно вдосконалити власну практику та навчитися ефективно застосовувати когнітивно-поведінкові техніки у роботі з клієнтами. Під час навчання ви розберете ключові підходи, інструменти та алгоритми застосування КПТ у клінічних випадках. Що отримаєте: структуру роботи та практичні навички використання методів і технік КПТ, щоб застосовувати їх у щоденній психологічній/психотерапевтичній практиці. Теми/фокус: когнітивні техніки, поведінкові інтервенції та інші інструменти КПТ для роботи з проблемними станами. Програма заходу • Лекційно-практичний формат • Використання методів та технік КПТ у роботі клінічного психолога/психотерапевта (згідно з програмою курсу) Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Післяопераційний біль є клінічним фактором, що безпосередньо впливає на гемодинамічну стабільність, частоту ускладнень, тривалість госпіталізації та ризик хронізації больового синдрому. Ефективна аналгезія – це питання безпеки та якості періопераційного ведення, що може забезпечити ранню мобілізацію, швидке відновлення та позитивний кінцевий результат лікування. В умовах відсутності універсальної схеми аналгезії персоніфікований підхід є необхідністю сучасної клінічної практики та складовою протоколів ERAS. На цьому заході ви розглянете концепцію персоніфікованої аналгезії як системного підходу, що передбачає індивідуальний підбір методів і препаратів відповідно до типу оперативного втручання, очікуваної інтенсивності болю, віку, супутніх захворювань, наявності хронічного больового синдрому та психоемоційного стану пацієнта. Ви дізнаєтеся про основні принципи мультимодальності, процедуроорієнтовані стратегії згідно з рекомендаціями PROSPECT і перспективи фармакогенетики у виборі анальгетиків. Після навчання ви зможете впевнено планувати післяопераційну аналгезію, застосовуючи базові препарати і ад’юванти, інтегрувати нефармакологічні методи, PCA-помпи та проводити сучасний моніторинг ефективності знеболення. • Актуальність проблеми • Післяопераційний біль: ключовий фактор відновлення. • Відсутність універсальної схеми аналгезії. • Ризик хронізації гострого болю. • Персоніфікована аналгезія: концепція • Індивідуальний підбір методів і препаратів. • Основні фактори: тип операції, інтенсивність болю, вік, стать, супутні захворювання, наявність хронічного болю, психоемоційний стан. • Основні принципи • Мультимодальність (поєднання різних механізмів дії). • Індивідуальний підхід. • Процедуроорієнтована стратегія (PROSPECT). • Перспективи фармакогенетики. • Інструменти реалізації • Регіонарна аналгезія (епідуральна, блокади). • Базові препарати: парацетамол, НПЗП. • Ад’юванти: кетамін, габапентиноїди. • Опіоїди – за показаннями. • Нефармакологічні методи. • PCA-помпи та сучасний моніторинг. • Фактори ризику інтенсивного болю • Хронічний больовий синдром. • Попереднє приймання анальгетиків. • Недостатній контроль гострого болю. • Висновки • Відповіді на запитання від учасників

Тремор є одним із найчастіших рухових розладів, з яким пацієнти звертаються до лікарів різних спеціальностей. Його клінічна варіабельність та подібність до проявів інших захворювань ускладнюють діагностику вже на етапі первинного огляду. Важливо вміти швидко класифікувати тремор за клінічними ознаками, щоб своєчасно визначити подальшу тактику ведення пацієнта, оскільки тип тремору безпосередньо впливає на вибір плану обстеження та лікування. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до класифікації тремору, принципи диференціювання ізольованих та поєднаних форм, а також алгоритми діагностики відповідно до клінічних особливостей. Окрім цього, ви навчитеся відрізняти типи тремору, визначати показання до інструментальних і лабораторних методів обстеження, зокрема нейровізуалізації та нейрофізіологічних досліджень. Після навчання ви зможете точно інтерпретувати клінічні прояви тремору, уникати діагностичних помилок та призначати обґрунтовану терапію. • Сучасна класифікація та етіологія тремору. • Клінічні синдроми тремору. • Підходи до менеджменту найпоширеніших типів тремору: есенційного та паркінсонічного. • Хірургічне лікування тремору: кому, коли і як? • Клінічні випадки.

1. Відеолекція Порушення фаз I та II печінкової біотрансформації: патобіохімічні механізми та клінічні прояви: Сучасна модель біотрансформації ксенобіотиків Phase I: біоактивація і формування реактивних метаболітів Phase II: кон’югація та кофакторна забезпеченість Патобіохімія дисбалансу Phase I–II та транспортного компонента Модифікатори активності систем біотрансформації Клінічні фенотипи та діагностична рамка 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Медикаментозна гіперчутливість є однією з основних причин гострих алергічних реакцій, зокрема анафілаксії. Правильне виконання, інтерпретація та нормативне обґрунтування алергопроб безпосередньо впливають на безпеку пацієнта, вибір правильного плану лікування та відповідність клінічної практики чинним регуляторним вимогам. Ця процедура дає змогу уникати діагностичних і тактичних помилок навіть у ситуаціях високого навантаження та значного потоку пацієнтів. На цьому заході ви засвоїте сучасні підходи до проведення алергологічного тестування, навчитеся визначати показання й протипоказання, обирати оптимальний тип проб залежно від клінічної ситуації, а також правильно інтерпретувати результати, зважаючи на анамнез та клінічний контекст. Ви розглянете питання безпеки пацієнта, профілактики ускладнень, організації протишокового забезпечення та правильного оформлення медичної документації, що має як клінічне, так і юридичне значення. Після навчання ви зможете обґрунтовано приймати рішення щодо доцільності проведення алергологічних проб, впевнено виконувати їх у стаціонарних умовах та інтерпретувати результати без гіпер- або гіподіагностики. • Актуальність теми: поширеність алергічних захворювань і ризики анафілаксії при медикаментозній терапії у стаціонарі. • Нормативно-правове регулювання: роль наказів МОЗ України у визначенні порядку проведення алергопроб. • Показання до проведення алергологічних проб: коли проби є клінічно виправданими. • Протипоказання та обмеження: гострі стани, анафілаксія в анамнезі, загострення алергії, важкі соматичні хвороби, приймання антигістамінних/глюкокортикостероїдів. • Організаційні вимоги у стаціонарі: інформована згода, наявність протишокового набору, доступ до реанімаційної допомоги, підготовка персоналу. • Техніка виконання проб: основні види (скарифікаційні, прик-тести, внутрішньошкірні, провокаційні), правила підготовки пацієнта. • Правила інтерпретації результатів: часові інтервали оцінювання, критерії позитивної/негативної реакції, ризики хибнопозитивних і хибнонегативних результатів, необхідність оцінювання в контексті анамнезу та клініки. • Безпека пацієнта й можливі ускладнення: місцеві реакції, генералізовані реакції, анафілаксія; алгоритм дій у разі невідкладних станів. • Оцінювання доцільності застосування: коли алергопроби справді потрібні, а коли їх проведення не має доказової цінності або може створювати додаткові ризики. • Відповіді на запитання.

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Застосування модифікованих критеріїв Дюка для верифікації діагнозу інфекційного ендокардиту. 2. Інтерпретація даних трансторакальної та черезстравохідної ехокардіографії для виявлення вегетацій, абсцесів та клапанної недостатності. 3. Вибір оптимальної емпіричної та етіотропної антибактеріальної терапії з урахуванням профілю чутливості збудника. 4. Стратифікація ризиків та визначення показань до ургентного та планового хірургічного втручання. 5. Ведення пацієнтів з ускладненнями: тромбоемболічними подіями, гострою серцевою недостатністю, перивальвулярними абсцесами. 6. Алгоритми діагностики та лікування пацієнтів з культура-негативним ендокардитом. 7. Застосування принципів антибіотикопрофілактики інфекційного ендокардиту у групах високого ризику. 8. Особливості менеджменту пацієнтів із протезним ендокардитом та ендокардитом, асоційованим з імплантованими електронними пристроями. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Цей комплексний практичний онлайн-курс із супроводом куратора присвячений респіраторній підтримці та механічній вентиляції. Він дає системне розуміння респіраторної фізіології та механічної вентиляції: чітку логіку прийняття рішень, алгоритми налаштування, типові помилки та клінічне мислення, необхідне для ведення пацієнтів із дихальною недостатністю. Учасники зрозуміють фізіологію дихання, навчаться розпізнавати типи дихальної недостатності, оцінювати дихання за клінічними даними, газами крові та капнографією, безпечно розпочинати механічну вентиляцію й обирати початкові параметри. Курс охоплює режими вентиляції, підбір PEEP, адаптацію вентиляції до обструктивних і рестриктивних уражень легень, відлучення від вентиляції, профілактику ускладнень, седацію, синхронізацію пацієнта з апаратом, а також технічні аспекти — зволоження, фільтри та контури. Навчання проходить поетапно: учасники переглядають матеріали, обговорюють кейси, виконують домашні завдання та закріплюють знання. Передбачені закритий чат, підтримка куратора, додаткові матеріали, онлайн Q&A-сесії з експертами та супровід менеджера. Учасники можуть отримати два сертифікати: 11 балів БПР за електронний курс після підсумкового тесту та окремо 10 балів БПР за майстер-класи (Q&A-сесії). Сертифікат видається за умови успішного проходження тестування — 70% правильних відповідей. Програма заходу • БЛОК 1. Дихання: фізіологія, порушення та клінічна оцінка • Лекція 1. Фізіологія дихання (газообмін, механіка дихання, робота дихальних м’язів, вентиляційно-перфузійні співвідношення) • Лекція 2. Патофізіологія дихання: типи дихальної недостатності (гіпоксична, гіперкапнічна, змішана, шунт, V/Q mismatch) • Лекція 3. Оцінка дихання: клініка + базові гази крові + капнографія • Q&A сесія з куратором на основі першого блоку • БЛОК 2. Механічна вентиляція: принципи, параметри налаштування та режими • Лекція 1. Механічна вентиляція: цілі, ризики, покази/протипокази • Лекція 2. Налаштування і стартові параметри • Лекція 3. Примусові режими вентиляції: по об’єму vs по тиску, гібридні режими • Лекція 4. Допоміжні режими вентиляції: PSV, CPAP - коли і як? • Q&A сесія з куратором на основі другого блоку • БЛОК 3. Стратегії ШВЛ: вентиляція по об’єму, по тиску та оптимізація PEEP • Лекція 1. Вентиляція по об’єму: покази, підводні камені, моніторинг • Лекція 2. Вентиляція по тиску: покази, підводні камені, моніторинг • Лекція 3. PEEP: користь і шкода, підбір оптимального рівня • Q&A сесія з куратором на основі третього блоку • БЛОК 4. ШВЛ при різних типах ураження легень та відлучення від вентиляції • Лекція 1. Обструкція (COPD, астма) - особливості налаштувань • Лекція 2. Рестрикція (ARDS, пневмонія, фіброз) - стратегії вентиляції • Лекція 3. Критерії готовності до відлучення • Лекція 4: Стратегії weaning та профілактика реінтубації • Q&A сесія з куратором на основі четвертого блоку • БЛОК 5. Безпека механічної вентиляції: ускладнення, седація та профілактика проблем • Лекція 1. Ускладнення ШВЛ: баротравма, волюмотравма, ателектаз, вентиляційна асоційована пневмонія • Лекція 2. Седація та синхронізація з апаратом • Лекція 3. Зволоження, фільтри, контури - профілактика проблем • Q&A сесія з куратором на основі пʼятого блоку • БОНУСНИЙ БЛОК. Розширені стратегії ШВЛ та особливості у дітей • Лекція 1. Рекруітмент-маневр та як його виконувати? • Лекція 2. Транспульмональний тиск: як і коли оцінювати • Лекція 3. Основні принципи ШВЛ у дітей • Q&A сесія з куратором на основі бонусного блоку Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

​Хронічний біль — це медико-соціальна проблема, яка охоплює значну частину населення. За даними Європейської федерації болю, близько 150 мільйонів європейців страждають від хронічного болю, що приблизно дорівнює населенню Франції та Німеччини разом узятих. Це явище має серйозні наслідки для якості життя пацієнтів, включаючи обмеження рухливості, соціальну ізоляцію та підвищений ризик депресії. Особливо вразливими є пацієнти з травматичними ураженнями, де хронічний біль може поєднуватися з неврологічними та психічними порушеннями, що потребує комплексного підходу до діагностики та лікування. Сучасні лікарі повинні бути обізнані з різними типами больових синдромів, такими як абузусний головний біль, вертеброгенні, міофасціальні, нейропатичні та центральні больові синдроми, особливо у пацієнтів із хронічним болем на тлі травматичних уражень. Незнання цих станів може призвести до хронізації болю, надмірного застосування анальгетиків, формування медикаментозної залежності та зниження якості життя пацієнтів. Особливо це актуально для військовослужбовців з посттравматичним головним болем, мононейропатіями нижніх кінцівок, наслідками спінальних травм та тривалими больовими станами зі складною поведінковою компонентою. Навчальний курс «Хронічний біль і анальгетична пастка: між неврологічною дисфункцією та психічною залежністю» буде присвячений вивченню особливостей хронічного болю, зокрема абузусного головного болю та больових синдромів, що супроводжують травматичні ураження. Будуть розглянуті проблеми зловживання анальгетиками, а також механізми формування залежності. Окрема увага буде приділена клінічним ознакам опіоїдної залежності та сучасним підходам до її лікування — від фармакотерапії до психотерапевтичних стратегій. Крім цього, програма заходу включає розгляд мультимодального підходу до менеджменту хронічного болю як альтернативу опіоїдній монотерапії. Завершить майстер-клас обговорення клінічних випадків з уточненням алгоритмів дій у складних ситуаціях. • Абузусний головний біль • Хронічні больові синдроми • Проблема із зловживанням анальгетиків • Вчасне залучення психіатра — ключ до попередження розвитку залежності • Клінічні кейси • Анальгетична пастка: як формується залежність • Опіоїди та ризик залежності: хто у групі ризику • Клінічні ознаки формування опіоїдного розладу та діагностика опіоїдної залежності • Лікування опіоїдної залежності – фармакотерапія та психотерапія (мотиваційне інтерв’ю — робота зі спротивом і запереченням, групова терапія, участь родини) • Перехід до мультимодального підходу при хронічному болі, заміна опіоїдної монотерапії на антидепресанти, антиконвульсанти, психотерапію • Q&A-сесія