Заходи БПР — Неврологія 2026

Рак передміхурової залози трапляється у кожного п’ятого чоловіка 55+ років. Після лікування пацієнти часто залишаються наодинці з проблемами, які руйнують якість життя: нетримання сечі, еректильна дисфункція, зниження лібідо та променевий цистит. Ваше розуміння цих ускладнень і методів їх корекції дає змогу повернути пацієнта до активного життя та зміцнити довіру до вас як до фахівця. На заході ви дізнаєтеся, як оцінювати та лікувати ускладнення після радикальної простатектомії та променевої терапії із застосуванням консервативних і хірургічних методів, ефективно комунікувати з пацієнтами й підтримувати їхнє психологічне благополуччя. Ви навчитеся вирішувати проблеми еректильної дисфункції, нетримання сечі та променевих циститів у повсякденній практиці. Після лекції ви зможете впевнено планувати й проводити лікування ускладнень, а також запобігати соціальній ізоляції та психологічному виснаженню пацієнтів. • Актуальність та поширеність • Еректильна дисфункція після лікування раку простати • Нетримання сечі після лікування раку простати • Розлади сечовипускання (різі, болі, частота) після та під час лікування раку простати • Консервативні методи лікування ускладнень раку простати • Хірургічні методи лікування ускладнень раку простати • Профілактика ускладнень під час лікування раку простати • Основні висновки • Відповіді на запитання учасників • Індивідуальний підхід до андрогенної депривації • Відповіді на запитання учасників

Від професіоналізму рентгенолаборанта залежить якість та інформативність рентгенологічного дослідження. Уміння правильно обрати укладку, зважаючи на клінічне завдання, та чітко позиціонувати пацієнта – важливі навички, особливо під час обстеження складних анатомічних структур, як-от турецьке сідло чи приносові пазухи. Дослідження показують, що помилки у позиціонуванні можуть знизити діагностичну цінність знімка до 30% (Journal of Radiologic Technology, 2018). Тому, рентгенолаборант – це не просто технічний виконавець, а кваліфікований фахівець, який повинен досконало орієнтуватися в анатомії, проєкціях та клінічних показаннях, щоб забезпечити точну візуалізацію та допомогти лікарю у встановленні діагнозу. Навчальний майстер-клас «Рентгенологічна діагностика черепа для рентгенолаборантів» буде присвячений вивченню факторів, які впливають на якість та інформативність рентгенограми черепа з акцентом на особливості її проведення у нормі та при патологіях. Учасники детально розглянуть рентген-анатомію і топографічні орієнтири, необхідні для точної діагностики. Значна увага приділятиметься стандартним і спеціалізованим методам укладок для візуалізації різних структур черепа: від візуалізації турецького сідла до правильної проєкції для обстеження скроневих кісток. Окремий блок буде присвячений рентген-діагностиці невідкладних станів і типовим помилкам під час укладки. • Основні аспекти, що впливають на якість та інформативність рентгенограми: організація і методи проведення, особливості й умови виконання рентген-досліджень у нормі, за наявності травматичних пошкоджень та інших патологічних станів черепа. • Рентген-анатомія і топографічні орієнтири під час діагностики черепа в практиці рентгенолаборанта. • Стандартні та спеціалізовані методи рентген-укладок у разі травматичних та нетравматичних станів задля виявлення можливих патологій: • кісток мозкового черепа (спеціальні укладки за Тауном, Кодвелом, Хаасом; рентгенограма турецького сідла); • кісток лицевого черепа (очниці, кістки носа, зорові отвори, вилична дуга, нижня щелепа, скронево-нижньощелепні суглоби); • приносових пазух; • соскоподібного відростка; • скроневої кістки. • Невідкладна рентген-діагностика у разі травматичних пошкоджень. Правильний вибір рентген-укладки відповідно до стану пацієнта й підозри на відповідну патологію. Загальні положення та можливі причини помилок під час виконання рентген-укладок. • Порівняння норма/патологія • Відповіді на запитання

Комп’ютерна томографія скроневої кістки – головний інструмент у діагностиці патологій зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха. Точне та впевнене читання КТ дозволяє своєчасно виявляти зміни, правильно планувати лікування й уникати хибних діагнозів. Водночас складна анатомія регіону часто стає причиною діагностичних помилок. На цьому майстер-класі ви опануєте покроковий алгоритм читання КТ скроневої кістки та попрацюєте з реальними КТ-знімками, доповненими кадавер-матеріалом для кращого просторового розуміння. Спікер поділиться з вами своїми практичними порадами, мнемотехніками й секретами, які використовує у щоденній практиці. Ви навчитеся впевнено орієнтуватися у складній анатомії скроневої кістки, розрізняти магістральні судини, слухові кісточки, канали та інші критично важливі структури, а також уникати типових помилок і плутанини між варіантами норми та патологією. Після навчання ви зможете значно підвищити точність інтерпретації КТ скроневої кістки та зменшити ризик діагностичних хиб. Цей курс – перша частина майстер-класу, присвячена алгоритму читання та нормальній анатомії. Продовження з детальним розбором патологій буде представлено окремо. • Роль КТ у візуалізації скроневої кістки • Покази та протипоказання до проведення КТ • Техніка виконання КТ скроневої кістки • Анатомія скроневої кістки на КТ: покроковий розбір на реальних знімках • Зовнішній слуховий прохід • Барабанна порожнина та слухові кісточки • Лабіринт: кістковий завиток, присінок, півколові канали • Канал лицевого нерва • Осередки соскоподібного відростка • Внутрішній слуховий прохід • Візуалізація судинних структур • Анатомічні варіанти з хибною інтерпретацією • Практичний розбір КТ • Запитання та відповіді

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Оцінювати ранову балістику та прогнозувати зону некрозу на основі механізму травми. 2. Виконувати етапну хірургічну некректомію (дебридмент) вогнепальних ран та планування повторних втручань (second look). 3. Застосовувати техніку іригації ран великими об’ємами рідини (пульс-лаваж, проточне промивання). 4. Використовувати терапію негативним тиском (VAC) для лікування інфікованих ран та у випадках відкритого живота (open abdomen). 5. Обирати тактику ведення ран із експонованими судинно-нервовими пучками та сухожиллями. 6. Здійснювати раціональний вибір антибактеріальної терапії на основі локальних даних про антибіотикорезистентність уникаючи поліпрагмазії. 7. Виконувати різні методики закриття дефектів тканин: відстрочений первинний шов, аутодермопластика, пластика місцевими тканинами. 8. Проводити менеджмент пацієнтів з полірезистентними госпітальними інфекціями (Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa). 9. Ідентифікація та корекція когнітивних упереджень при діагностиці та плануванні лікування пацієнтів з бойовою травмою. 10. Застосування принципів Damage Control Surgery (DCS) та Damage Control Resuscitation (DCR) на госпітальному етапі. 11. Своєчасна діагностика та виконання фасціотомії при компартмент-синдромі, розпізнавання нетипових клінічних проявів. 12. Диференційна діагностика між контамінацією рани та інфекційним процесом для визначення хірургічної та медикаментозної тактики. 13. Оцінка та класифікація мінно-вибухових поранень за ступенем контамінації та ризиком інфікування. 14. Прийняття рішень щодо вибору емпіричної та етіотропної антибіотикотерапії на основі мікробіологічного моніторингу та даних про резистентність. 15. Планування етапних хірургічних втручань (second look operations) для контролю інфекційного процесу. 16. Алгоритми ведення пацієнтів з ускладненими формами інфекцій: анаеробна інфекція, остеомієліт, сепсис. 17. Інтерпретація результатів бактеріологічних досліджень для корекції лікувальної тактики. Програма заходу • Заняття 1: Особливості лікування інфекційних ускладнень бойової травми • Тривалість заняття: 01:43:41 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Заняття 2: Лікування бойової травми в стаціонарі: підводні камені, упередження та помилки • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Заняття 3: Лікування інфікованих мінно-вибухових травм в стаціонарі • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Патофізіологічні механізми пошкодження тканин при вогнепальній та мінно-вибуховій травмі, зокрема тимчасова пульсуюча порожнина • Динаміка бактеріального процесу у бойовій рані та роль біоплівок у формуванні інфекції • Сучасні тенденції антибіотикорезистентності Klebsiella pneumoniae та Pseudomonas aeruginosa у військових стаціонарах України • Показання, протипоказання та ускладнення застосування терапії негативним тиском, включаючи ведення open abdomen • Етапний хірургічний дебридмент та іригація рани відповідно до сучасних доказових рекомендацій • Критерії вибору методу закриття ранових дефектів: відстрочений шов, аутодермопластика, пластика переміщеним клаптем • Алгоритм ведення пацієнта з інфікованим пораненням на III етапі медичної евакуації • Профілактика та лікування аррозивних кровотеч як ускладнення інфікованих ран та вакуум-терапії • Когнітивні упередження, що впливають на прийняття рішень при лікуванні бойової політравми • Модифікації стандартних протоколів на стаціонарному етапі • Помилки при інтерпретації КТ-ангіографії у пацієнтів з судинними ураженнями • Некротизуючий фасциїт та анаеробний целюліт: диференційно-діагностичні критерії та хірургічна тактика • Перехід від емпіричного призначення антибіотиків до доказової терапії • Компартмент-синдром: пізня діагностика та нетипові ознаки • Терміни відстроченого первинного закриття рани та наслідки передчасного і запізнілого втручання • Травматична коагулопатія: лабораторні показники, що мають вирішальне значення • Критерії необхідності та обсяг первинної і повторних хірургічних обробок інфікованої рани • Стратегія емпіричної антибіотикопрофілактики та терапії при мінно-вибухових травмах • Ідентифікація збудників та їх чутливості до антибіотиків в умовах полімікробної контамінації • Показання та протипоказання до терапії негативним тиском при інфікованих ранах • Терміни та умови виконання відтермінованого первинного або вторинного закриття рани • Ведення пацієнтів із підозрою на анаеробну інфекцію або газову гангрену • Профілактика та лікування посттравматичного остеомієліту • Оптимізація лікування при виявленні мультирезистентних штамів (MDRO) в рані Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Електронний навчальний курс із дистанційною участю та доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я. Місце проведення: Online. Тривалість: 4 год. Після проходження курсанту буде видано сертифікат і нараховано 4 бали БПР. Курс відноситься до напрямку, що є обов'язковим для проходження відповідно до Наказу №650 — «етичні питання». Лікарська / фармацевтична спеціальність: Всі лікарські спеціальності, Всі спеціальності фахівців у сфері охорони здоров'я, Всі фармацевтичні спеціальності, Всі спеціальності професіоналів у сфері охорони здоров’я. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Електронний навчальний курс у форматі дистанційної участі з доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я. Місце проведення: Online. Тривалість: 5 год. Після проходження курсанту буде видано сертифікат і нараховано 5 балів БПР. Курс відноситься до напрямку, що є обов'язковим для проходження відповідно до Наказу №650 — «консультування та професійні комунікаційні навичкі / додержання стандартів медичної допомоги». Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Післяопераційний біль є клінічним фактором, що безпосередньо впливає на гемодинамічну стабільність, частоту ускладнень, тривалість госпіталізації та ризик хронізації больового синдрому. Ефективна аналгезія – це питання безпеки та якості періопераційного ведення, що може забезпечити ранню мобілізацію, швидке відновлення та позитивний кінцевий результат лікування. В умовах відсутності універсальної схеми аналгезії персоніфікований підхід є необхідністю сучасної клінічної практики та складовою протоколів ERAS. На цьому заході ви розглянете концепцію персоніфікованої аналгезії як системного підходу, що передбачає індивідуальний підбір методів і препаратів відповідно до типу оперативного втручання, очікуваної інтенсивності болю, віку, супутніх захворювань, наявності хронічного больового синдрому та психоемоційного стану пацієнта. Ви дізнаєтеся про основні принципи мультимодальності, процедуроорієнтовані стратегії згідно з рекомендаціями PROSPECT і перспективи фармакогенетики у виборі анальгетиків. Після навчання ви зможете впевнено планувати післяопераційну аналгезію, застосовуючи базові препарати і ад’юванти, інтегрувати нефармакологічні методи, PCA-помпи та проводити сучасний моніторинг ефективності знеболення. • Актуальність проблеми • Післяопераційний біль: ключовий фактор відновлення. • Відсутність універсальної схеми аналгезії. • Ризик хронізації гострого болю. • Персоніфікована аналгезія: концепція • Індивідуальний підбір методів і препаратів. • Основні фактори: тип операції, інтенсивність болю, вік, стать, супутні захворювання, наявність хронічного болю, психоемоційний стан. • Основні принципи • Мультимодальність (поєднання різних механізмів дії). • Індивідуальний підхід. • Процедуроорієнтована стратегія (PROSPECT). • Перспективи фармакогенетики. • Інструменти реалізації • Регіонарна аналгезія (епідуральна, блокади). • Базові препарати: парацетамол, НПЗП. • Ад’юванти: кетамін, габапентиноїди. • Опіоїди – за показаннями. • Нефармакологічні методи. • PCA-помпи та сучасний моніторинг. • Фактори ризику інтенсивного болю • Хронічний больовий синдром. • Попереднє приймання анальгетиків. • Недостатній контроль гострого болю. • Висновки • Відповіді на запитання від учасників

Лікарі здобудуть навички диференційної діагностики етіології емболічних інсультів: кардіогенної, артеріо-артеріальної та парадоксальної емболії. Учасники опанують застосування ЕхоКГ, Холтер-ЕКГ, КТ/МР-ангіографії для ідентифікації джерела емболії та використання шкал CHA₂DS₂-VASc і HAS-BLED для обґрунтування терапевтичної тактики. Розглядаються вибір антитромботичної терапії, терміни початку антикоагулянтної терапії після гострого ішемічного інсульту, ведення пацієнтів із фібриляцією передсердь та емболічним інсультом невизначеного походження (ESUS), а також показання до ендоваскулярного закриття відкритого овального вікна (ВОВ). Обговорюються діагностичні алгоритми при криптогенному інсульті, переваги та ризики НОАК порівняно з антагоністами вітаміну К, роль тривалого моніторингу серцевого ритму, баланс ризиків тромбоемболії та геморагічних ускладнень і стратегії вторинної профілактики. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Зниження працездатності, втомлюваність, випадіння волосся, ламкість нігтів — ці скарги щодня зустрічаються на прийомі у лікарів різних спеціальностей. Дефіцитні стани — одна з найчастіших проблем у загальній медичній практиці, яка впливає на якість життя пацієнтів і може призводити до серйозних ускладнень. Пацієнти часто самостійно або за вказівками штучного інтелекту здають аналізи та призначають собі БАДи. Та чи дійсно все так просто? Запрошуємо вас взяти участь у майстер-класі, де ми розглянемо питання портрета пацієнта з дефіцитами, ключових специфічних симптомів, лабораторного підтвердження дефіцитів, корекції дефіцитів та профілактики дефіцитних станів. Цей майстер-клас допоможе вам вчасно розпізнавати дефіцитні стани та їхні ускладнення, використовувати ефективні методи діагностики — лабораторні тести та клінічні маркери — і коригувати дефіцити відповідно до сучасних рекомендацій, не призначаючи зайві препарати. Такий формат дозволяє отримати не лише теоретичні знання, а й практичні навички. Майстер-клас надасть вам науково обґрунтовані рекомендації та практичні інструменти, що допоможуть удосконалити вашу клінічну практику та забезпечити ефективне лікування пацієнтів. Сучасно, практично, evidence-based! Програма заходу • Етіологія, патогенез та поширення дефіцитів вітамінів та мікроелементів. Клінічні синдроми та симптоми — онлайн лекція • Портрет пацієнта з дефіцитами: особлива увага до груп ризику • Ключові специфічні симптоми, повʼязані з дефіцитами вітамінів та мікроелементів • Лабораторне підтвердження дефіцитів: які аналізи дійсно мають значення? • Диференційна діагностика В12 та фолієводефіцитної анемії. Лабораторна діагностика, лікування та профілактика дефіцитних станів у дорослих — онлайн лекція • Як відкоригувати дефіцити без ліків та коли без них не обійтися • Що ви не знали про профілактику дефіцитних станів • Всесвіт заліза* — онлайн лекція • *Доповідь здійснюється за підтримки компанії Egis та не є підставою для нарахування балів фахівцям у сфері охорони здоров’я за системою безперервного професійного розвитку Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Вікова макулярна дегенерація – одна з головних причин незворотної втрати зору в людей похилого віку. Для лікаря важливо вчасно розпізнати перші прояви хвороби, правильно інтерпретувати результати сучасних методів візуалізації та знати, які протоколи лікування будуть найефективнішими. На цьому заході ви навчитеся диференціювати суху й вологу форми ВМД, працювати з даними ФАГ, ОКТ й ангіо-ОКТ, обирати сучасну тактику лікування залежно від клінічної ситуації. Ви дізнаєтеся, як діяти в разі резистентності до терапії анти-VEGF та які рекомендації щодо профілактики і нутрицевтичної підтримки варто надавати пацієнтам. Ви зможете впевнено вести пацієнтів із ВМД, зважаючи на супутні захворювання: від діабету й гіпертензії до системних запальних процесів. Це підвищить ефективність лікування, допоможе будувати міждисциплінарну співпрацю та зменшить ризик швидкої втрати зору. • Патогенез ВМД, основні аспекти. • Класифікація ВМД: яку краще використати. • Вікова макулопатія: рання стадія ВМД. • Суха форма ВМД. • Волога форма ВМД. • Найсучасніша діагностика ВМД (ФАГ,ОКТ, ангіо-ОКТ). • Сучасні протоколи лікування ВМД. • Інтравітреальна фармакотерапія як золотий стандарт у лікуванні вологої ВМД. • Анти-VEGF резистентні форми ВМД. • Лазерне лікування ВМД. • Профілактика та нутрицевтична підтримка пацієнтів з ВМД. • Відповіді на запитання

Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Лікарі здобудуть наступні навички: • Інтерпретувати розгорнуту лейкоцитарну формулу, включаючи диференційну діагностику причин нейтрофільозу, нейтропенії, лімфоцитозу та еозинофілії. • Аналізувати еритроцитарні індекси (MCV, MCH, MCHC, RDW) для точної класифікації анемічних синдромів. • Проводити диференційну діагностику мікро-, нормо- та макроцитарних анемій на основі показників гемограми. • Виявляти гематологічні ознаки гострих та хронічних запальних процесів, інфекційних захворювань. • Розпізнавати ранні маркери можливих онкогематологічних захворювань, таких як лейкози та лімфоми. • Оцінювати тромбоцитарну ланку (кількість тромбоцитів, MPV), диференціювати причини тромбоцитопеній та тромбоцитозів. • Ідентифікувати «червоні прапорці» в аналізі крові, що вимагають негайного дообстеження або консультації гематолога. • Корелювати зміни в гемограмі з клінічною картиною пацієнта для формування цілісної діагностичної гіпотези. Програма заходу • Заняття — 02:16:37 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Які критерії диференціації між реактивним лімфоцитозом та підозрою на хронічний лімфолейкоз? • Як поєднання індексів MCV та RDW дозволяє провести диференційну діагностику залізодефіцитної анемії, B12-дефіцитної анемії та анемії хронічних захворювань? • Які зміни в гемограмі, окрім цитопеній, можуть вказувати на мієлодиспластичний синдром? • Зсув лейкоцитарної формули вліво: як відрізнити реакцію на тяжку інфекцію від дебюту хронічного мієлолейкозу? • Панцитопенія: який діагностичний алгоритм є оптимальним для виявлення її причини? • Ізольований тромбоцитоз: коли це реактивний стан, а коли — ознака есенціальної тромбоцитемії? • Які неспецифічні, але стійкі зміни в аналізі крові можуть бути предикторами системних захворювань сполучної тканини? • Як інтерпретувати атипові мононуклеари та інші зміни при вірусних інфекціях, зокрема Епштейна-Барр? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

​Рефракційні порушення зору є однією з найчастіших причин, з якими пацієнти звертаються не лише до офтальмологів, а й до лікарів інших спеціальностей. Міопія, гіперметропія, астигматизм — ці стани все частіше виникають через сучасний спосіб життя: ми багато часу проводимо з гаджетами, менше рухаємося, більше напружуємо очі. У результаті — погіршення зору, а з часом і серйозні ускладнення, як-от дегенеративні зміни сітківки, глаукома чи навіть її відшарування. Щоб допомогти пацієнтові вчасно і правильно, лікар має добре орієнтуватися в сучасних підходах до корекції зору — зокрема, в ексимерній лазерній хірургії. Майстер-клас «Перші кроки в рефракційній хірургії: базові поняття, відбір пацієнтів, обстеження, покази та обмеження (Частина 1)» буде присвячений розбору ключових моментів лазерної корекції: що це за метод, коли і кому його варто рекомендувати, а коли — навпаки, утриматися. Ви дізнаєтеся, які рефракційні порушення піддаються корекції, як забезпечити стабільність результатів процедури та врахувати наявні супутні патології. Особлива увага буде приділена практичним ситуаціям: як діяти, якщо пацієнт має глаукому, кератоконус або запальні захворювання очей, а також особливості проведення корекції у вагітних. Вся необхідна інформація буде надана зрозумілою мовою, з чіткими алгоритмами, які легко застосовувати на практиці. • ВСТУП • Актуальність проблеми рефракційних порушень. • Сучасні методи корекції зору. • Ексимерна лазерна корекція як революційний підхід. • ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ • Що таке ексимерний лазер? • Принцип дії ексимерного лазера: видалення тканини рогівки для зміни її форми. • Типи рефракційних порушень, які можна коригувати (міопія, гіперметропія, астигматизм). • ПОКАЗАННЯ ДО ПРОЦЕДУРИ • Вік пацієнта. • Стабільність рефракційного порушення. • Відсутність супутніх патологій очей. • Очікування пацієнта. • ПРОТИПОКАЗАННЯ • Хронічні захворювання рогівки (кератоконус, дистрофії). • Глаукома чи катаракта. • Інфекційні захворювання очей. • Вагітність та період лактації. • Відповіді на запитання

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Ідентифікувати клінічні маркери та “червоні прапорці”, що вказують на вторинний характер артеріальної гіпертензії. 2. Формувати план диференційної діагностики на основі фенотипу пацієнта та клінічних особливостей перебігу захворювання. 3. Застосовувати сучасні діагностичні алгоритми для верифікації ендокринних, ренальних та васкулярних причин АГ. 4. Інтерпретувати результати лабораторних тестів (альдостерон-ренінове співвідношення, кортизол, метанефрини) та інструментальних досліджень. 5. Визначати показання для скринінгу на синдром обструктивного апное сну як причину резистентної гіпертензії. 6. Розробляти індивідуалізовану стратегію ведення пацієнтів зі встановленою причиною вторинної гіпертензії. 7. Визначати критерії для направлення пацієнта до вузьких спеціалістів (ендокринолога, нефролога, кардіохірурга). Які групи пацієнтів підлягають обов’язковому скринінгу на вторинну артеріальну гіпертензію? Клінічні ознаки та фенотипові особливості пацієнтів з ендокринними гіпертензіями (первинний альдостеронізм, феохромоцитома, синдром Кушинга). Алгоритм діагностики реноваскулярної гіпертензії: коли запідозрити та які методи обстеження застосувати? Диференційна діагностика гіпертензії у молодих пацієнтів: від коарктації аорти до моногенних форм. Резистентна та рефрактерна артеріальна гіпертензія: як виключити вторинні причини? Роль синдрому обструктивного апное сну (СОАС) у розвитку та прогресуванні артеріальної гіпертензії. Які лабораторні та інструментальні методи є “золотим стандартом” у діагностиці різних форм вторинної АГ? Особливості медикаментозної терапії при різних типах вторинних гіпертензій. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Галюцинації є симптомом, який часто асоціюється з психозом, проте в клінічній практиці вони мають значно ширший і складніший диференційно-діагностичний спектр. Однакові перцептивні феномени можуть бути проявом психотичних, афективних, органічних, неврологічних або травматично асоційованих станів, що потребують принципово різних підходів до лікування. Через неправильну інтерпретацію цього симптому можна не помітити органічну патологію або встановити помилковий психіатричний діагноз, а це може мати тяжкі юридичні наслідки для лікаря. На цьому заході ви навчитеся розрізняти галюцинації, псевдогалюцинації та ілюзії, визначати їхні ключові характеристики й діагностичну цінність. Ви дізнаєтеся, як проводити диференційну діагностику між психотичними розладами й афективними станами з психотичними симптомами, делірієм, епілепсією, нейродегенеративними процесами та дисоціативними феноменами, а також виявляти тривожні симптоми, які вказують на можливу органічну природу розладу. Після навчання ви зможете об’єктивно оцінювати перцептивні порушення, правильно описувати психопатологічні симптоми, визначати рівень ясності свідомості й критичності пацієнта, своєчасно виявляти органічні причини та обирати обґрунтовану тактику ведення. • Розуміння природи перцептивних феноменів. • Відмінності між галюцинаціями, псевдогалюцинаціями та ілюзіями. • Психіатричні причини: • шизофренічний спектр; • БАР; • психотична депресія. • Органічні стани: • деменція, епілепсія; • нейродегенеративні процеси. • Дисоціативні й травматично асоційовані феномени. • Основні діагностичні критерії та червоні прапорці. • Коморбідність та діагностичні пастки. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Гендерно зумовлений дистрес у підлітків часто проявляється через неспецифічну психопатологію, що ускладнює клінічне оцінювання та призводить до діагностичних помилок. Якщо не зважати на гендерний компонент, клінічну картину можна інтерпретувати лише крізь призму афективних або тривожних розладів, через що терапія може виявитися неефективною та може виникнути хибне уявлення про резистентність стану. На цьому заході ви розглянете клінічні критерії гендерної дисфорії відповідно до DSM-5 та МКХ-11, навчитеся диференціювати гендерно зумовлений дистрес від інших психічних станів і правильно оцінювати коморбідність. Ви засвоїте алгоритми клінічного оцінювання, принципи психотерапевтичної підтримки та фармакотерапії, але лише в разі супутніх розладів. Через поетапний розбір реального клінічного кейсу ви побачите типові діагностичні помилки, ризики симптомоорієнтованого підходу та принципи міждисциплінарної взаємодії. Після навчання вам буде легше інтерпретувати складні клінічні прояви у підлітків та будувати підтримувальну, безпечну стратегію ведення без патологізації гендерної ідентичності. • Визначення та поширеність • Гендерна дисфорія: клінічно значущий дистрес через невідповідність ідентичності та приписаної при народженні статі. • Частота у підлітків, недооцінення через маскування під депресивні чи тривожні симптоми. • Місце в дитячо-підлітковій психіатрії • Неспецифічні психіатричні прояви: тривожність, депресія, соціальна ізоляція, самопошкодження. • Ризик хибної діагностики та неефективної терапії без оцінювання гендерного компоненту. • Класифікація • DSM-5: Gender Dysphoria in Adolescents – стійка невідповідність ≥6 місяців, клінічно значущий дистрес або порушення функціонування. • МКХ-11: Gender incongruence of adolescence and adulthood – перенесено до категорії сексуального здоров’я, підкреслюючи непатологічний характер ідентичності. • Принципи психотерапевтичної допомоги • Підтримувальна психотерапія і КПТ для роботи з афективними й тривожними симптомами. • Сімейна терапія і травма-інформований підхід; створення безпечного простору для дослідження ідентичності. • Фармакотерапія (за наявності коморбідних розладів) • Призначення лише у разі коморбідних станів: депресія, тривожні розлади, ПТСР, ОКР. • Виключення застосування фармакотерапії для зміни гендерної ідентичності. • Робота з родиною • Психоедукація батьків щодо гендерної різноманітності й мінімізації страхів. • Формування підтримувального та безпечного домашнього середовища без нав’язування рішень. • Динамічне спостереження • Регулярне оцінювання психічного стану, суїцидального ризику та коморбідних симптомів. • Гнучке коригування плану ведення відповідно до розвитку підлітка та соціального контексту. • Роль міждисциплінарної взаємодії • Координація між психіатром, клінічним психологом, сімейним терапевтом, педіатром/ендокринологом та соціальним працівником. • Обмін інформацією для оптимізації ведення та мінімізації клінічних ризиків. • Баланс підтримки та уникнення поспішних рішень • Підтримка підлітка без форсування медичних чи соціальних рішень. • Обережність у прийнятті рішень без заперечення або патологізації гендерної ідентичності. • Q&A: клінічне обговорення кейсів