Заходи БПР — Медицина невідкладних станів 2026

Лікарі, які працюють з дітьми, нерідко стикаються із ситуаціями невизначеності, коли скарги, анамнез та об’єктивні дані не формують цілісної картини. Повторні травми, неспецифічні соматичні симптоми, поведінкові зміни або регрес розвитку можуть не мати чіткої інтерпретації, що ускладнює прийняття рішень. У таких випадках важливо вміти виявити ознаки можливого насильства, а також впевнено приймати рішення в умовах обмеженої доказової бази та високої відповідальності. На цьому заході ви розглянете клінічні, поведінкові та соматичні прояви різних форм насильства над дитиною, зокрема ситуації, коли воно маскується під інші стани. Ви навчитеся виявляти тривожні ознаки, аналізувати невідповідності між анамнезом і клінічною картиною, а також засвоїте принципи безпечної та недирективної комунікації з дитиною та її опікунами. Окремо ви розберете алгоритми документування й оцінювання ризиків, щоб забезпечити як захист дитини, так і вашу професійну безпеку. Після навчання ви зможете системно оцінювати складні клінічні ситуації, розпізнавати можливі ознаки насильства навіть за відсутності прямих доказів, правильно будувати комунікацію та приймати рішення відповідно до чинного законодавства. • 1. Лікар як перша ланка виявлення насильства, роль медичного працівника у ранньому розпізнаванні. Кейс: повторні звернення дитини до різних закладів без чіткої причини. • 2. Види насильства та їхні прояви. Кейс: хронічне недоїдання як прояв нехтування. • 3. Поведінкові червоні прапорці: страх, регрес, уникання контакту, надмірна покірність. Кейс: дитина мовчить у присутності опікуна, активна без нього. • 4. Соматичні ознаки, травми, що не відповідають анамнезу або віку. Кейс: множинні гематоми різної давності внаслідок «падіння з ліжка». • 5. Ознаки сексуального насильства. Кейс: сексуалізована поведінка без вікових причин. • 6. Комунікація з дитиною, безпечні, недирективні питання. Кейс: як уточнити підозру без тиску. • 7. Робота з батьками або опікунами. Кейс: контроль і перебивання дитини опікуном. • 8. Алгоритм дій лікаря: фіксація, маршрутизація, повідомлення служб. Кейс: підозра без прямих доказів. • 9. Емоційний стан лікаря, профілактика вигорання та вторинної травматизації. Кейс: складний випадок, що викликає тривале емоційне напруження. • 10. Відповіді на запитання учасників.

Сучасна педіатрична стоматологія дедалі частіше працює з пацієнтами, у яких діагностовано складні соматичні захворювання, емоційні розлади або підвищену тривожність. У таких випадках загальна анестезія перетворюється з опції на обов’язкову умову лікування. Проведення знеболення в стоматологічному кабінеті має низку ризиків, тому важливо дотримуватись наказу МОЗ №555 та міжнародних рекомендацій ASA і SAMBA. Безпека дитини залежить не лише від формального виконання протоколів, а й від професійного рівня анестезіолога. Глибоке розуміння передопераційної підготовки, тонкощів моніторингу, особливостей обладнання й алгоритмів дій у разі ускладнень допомагає мінімізувати непередбачені ситуації. Необхідно регулярно оновлювати знання та відпрацьовувати практичні навички для безпечного виконання анестезії в амбулаторній практиці. Програма навчального заходу «Седація і загальне знеболення у дитячій стоматології: як уникнути ускладнень» охоплює всі етапи анестезіологічного супроводу стоматологічних процедур у дітей. Серед основних тем: • Критерії для застосування загальної анестезії, оцінювання стану пацієнта за шкалами ASA, STOP-BANG, Mallampati; • Правила оформлення інформованої згоди; • Сучасні методи моніторингу, вибір між седацією та загальною анестезією; • Стратегії підтримки прохідності дихальних шляхів, профілактика інтраопераційних ускладнень; • Дії у разі невідкладних станів та розгляд клінічних ситуацій із практики. • Показання до стоматологічного лікування під наркозом • Медичні показання: неврологічні, психіатричні, соматичні порушення. • Поведінкові показання: неконтактність, низька комплаєнтність. • Абсолютні та відносні протипоказання. • Чекліст переднаркозної підготовки • Обсяг обстеження відповідно до ASA Physical Status. • Скринінг ризиків (STOP-BANG, PRC). • Оцінювання дихальних шляхів (Mallampati, Cormack-Lehane). • Алгоритм інформованої згоди. • Моніторинг пацієнта • Обов’язковий моніторинг згідно зі стандартами ASA/SAMBA. • Пульсоксиметрія, капнографія, НІАТ, ЕКГ, температура. • Ведення документації та інтраопераційна аналітика. • Особливості проведення анестезії • Індивідуалізація техніки залежно від віку та стоматологічного обсягу. • Седація vs загальна анестезія. • Стратегії забезпечення прохідності дихальних шляхів (маска, ЛМ, інтубація). • Апаратне забезпечення стоматологічного кабінету • Мінімальні вимоги до обладнання відповідно до Наказу МОЗ №555. • Апарат ШВЛ, джерела кисню, системи аспірації. • Наявність аварійного набору (крікотиреотомія, дефібрилятор, ліки першої лінії). • Причини ускладнень, їх профілактика та менеджмент • Найчастіші критичні інциденти: ларингоспазм, бронхоспазм, гіпоксія, аспірація. • Протоколи ASA із запобігання їм. • Алгоритми дій у разі критичної ситуації. • Постанестезійний моніторинг. • Практичні кейси та клінічні розбори • Реальні ситуації з практики: різні вікові групи, соматичні супутні захворювання. • Обговорення обраної тактики. • Аналіз помилок і варіанти їх уникнення. • Відповіді на запитання учасників

Лікарі здобудуть наступні навички: Диференційна діагностика гострого коронарного синдрому, асоційованого з вживанням кокаїну, амфетамінів та інших стимуляторів. Інтерпретація специфічних змін на ЕКГ, зокрема подовження інтервалу QT, аритмій та ознак ішемії, у пацієнтів, що вживають психоактивні речовини. Діагностика та ведення токсичної кардіоміопатії, індукованої опіоїдами, стимуляторами та канабіноїдами. Управління життєзагрожуючими аритміями, зокрема шлуночковою тахікардією та фібриляцією шлуночків, на тлі гострої інтоксикації. Діагностика та лікування інфекційного ендокардиту у пацієнтів з ін’єкційним вживанням наркотиків. Ведення пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертонічними кризами, спричиненими симпатоміметиками. Оцінка ризику раптової серцевої смерті у осіб, що хронічно вживають психоактивні субстанції. Застосування специфічних антидотів та фармакологічних втручань при кардіотоксичності. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Травматичні ушкодження суглобів – одна з найчастіших причин звернення пацієнтів. Точність діагностики визначає подальший прогноз і функціональний результат. Ультразвукове дослідження дає змогу швидко оцінити стан зв’язок, сухожилків, капсули та м’яких тканин, однак його інформативність залежить не лише від техніки сканування, а насамперед від розуміння механізму травми й типових патернів ушкоджень. Однакові ультразвукові зміни можуть мати різне клінічне значення без урахування біомеханіки травми. Комплексне оцінювання клінічної картини, анатомії та механізму ушкодження дає змогу сформувати обґрунтований висновок і визначити оптимальну тактику ведення пацієнта. На цьому заході ви дізнаєтеся більше про класифікацію травм суглобів, їхні механізми та відповідні ультразвукові ознаки. Ви навчитеся диференціювати часткові й повні розриви, виявляти відривні ушкодження, гематоми та імпакційні зміни, а також комбіновані травми й наслідки хронічної нестабільності. Ви знатимете, як зіставити механізм травми з імовірними анатомічними ушкодженнями та правильно інтерпретувати ультразвукову картину різних суглобів. Навчання проводитиме Маргарита Юрчак – провідний фахівець з ультразвукової діагностики опорно-рухового апарату, чий практичний досвід доступний лише на платформі Medvoice. Після навчання ви зможете використовувати ультразвук для оцінювання травматичних ушкоджень суглобів, своєчасно виявляти клінічно значущі зміни та формувати обґрунтовані діагностичні висновки. • 1. Класифікація травм суглобів. • 2. Типи травм за характером ушкодження. • 3. Механізми травм. • 4. Зв’язок механізму травми з типом ушкодження. • 5. Типові травми різних суглобів (УЗ-аспекти): • плечовий суглоб; • ліктьовий суглоб; • променево-зап’ястковий суглоб; • кульшовий суглоб; • колінний суглоб; • гомілковостопний суглоб. • 6. Комбіновані та повторні травми. • 7. Можливості й обмеження УЗД у разі травм суглобів. • 8. Типові діагностичні помилки. • 9. Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

Рівень: Експерт. Термін реєстрації: 365 днів. Формат: Онлайн. Мова: Українська. Сертифікат: 5 балів БПР. Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Проводити диференційну діагностику екзантем на основі клініко-анамнестичних даних. 2. Інтерпретувати морфологію, локалізацію та еволюцію висипань для встановлення ймовірної етіології. 3. Застосовувати алгоритми для оцінки причинно-наслідкового зв’язку між прийомом лікарського засобу та появою екзантеми. 4. Визначати клінічні “червоні прапорці”, що вказують на розвиток тяжких шкірних побічних реакцій (SCARs), зокрема DRESS-синдрому. 5. Формулювати обґрунтований план обстеження пацієнта, включаючи лабораторні тести (загальний аналіз крові з формулою, біохімічні маркери). 6. Розробляти тактику ведення пацієнта: визначати показання до відміни препарату, призначати патогенетичну та симптоматичну терапію. 7. Надавати рекомендації щодо подальшого спостереження та профілактики медикаментозних реакцій. Програма заходу • Навчальна програма • Заняття • 00:00 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Питання, що розглядаються: критерії розмежування вірус-асоційованої та медикаментозної екзантеми на основі клінічних і анамнестичних даних. • Роль лабораторних маркерів: еозинофілія, атипові лімфоцити, рівень печінкових трансаміназ. • Групи лікарських засобів, які найчастіше викликають макулопапульозні висипи. • Тактика ведення пацієнта з екзантемою на тлі прийому антибіотиків при встановленій вірусній інфекції, зокрема при інфекційному мононуклеозі. • Клінічні ознаки — предиктори розвитку DRESS-синдрому та інших тяжких шкірних побічних реакцій. • Підходи до топічної та системної терапії залежно від етіології та ступеня тяжкості. • Часовий лаг між прийомом препарату та появою висипу, специфічний для медикаментозної екзантеми. • Показання до проведення провокаційних тестів або шкірних алергопроб для підтвердження медикаментозної етіології. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Клишоногість – одна з найпоширеніших вроджених ортопедичних патологій, яка без своєчасного й правильного лікування призводить до стійких функціональних порушень, інвалідизації та суттєвого зниження якості життя пацієнта. Сучасні доказові підходи, зокрема метод Понсеті, дають змогу досягати хороших клінічних результатів за умови ранньої діагностики та чіткого дотримання протоколів лікування. Незважаючи на наявність міжнародних рекомендацій, зберігаються проблеми пізнього виявлення патології, варіабельності терапевтичних підходів і недостатньої прихильності до етапного лікування, що значно підвищує ризик рецидивів. На цьому заході ви розглянете етіологію і патомеханіку клишоногості, принципи клінічної та диференційної діагностики, а також класифікації та шкали оцінювання тяжкості деформації. Особлива увага буде приділена методу Понсеті як золотому стандарту лікування, зокрема будуть висвітлені усі його етапи: серійне гіпсування, ахілотомія і тривалий брейсинг. Також ви розберете питання профілактики та лікування рецидивів і типові помилки, що часто трапляються у клінічній практиці. Після навчання ви зможете правильно визначати тактику ведення пацієнтів, покращити прихильність до лікування шляхом ефективної взаємодії з батьками та досягати більш стабільних довгострокових функціональних результатів. • Вступ та актуальність проблеми. • Етіологія та ембріологія розвитку клишоногості. • Патомеханіка деформації (CAVE). • Класифікації та шкали оцінювання тяжкості. • Клінічна і диференційна діагностика. • Історичні та консервативні методи лікування. • Метод Понсеті як сучасний стандарт лікування. • Профілактика та лікування рецидивів. • Показання до хірургічного лікування. • Клінічні випадки й типові помилки лікування. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації). • Оцінювання здобутих знань.

Ультразвукова діагностика органів калитки є методом вибору в разі більшості ургентних і планових станів: від синдрому гострої калитки до оцінювання причин чоловічого безпліддя. Правильна інтерпретація ультразвукових даних безпосередньо визначає клінічну тактику. Розуміння анатомо-фізіологічних особливостей, вікових норм, техніки сканування та принципів доплерографії дає змогу своєчасно виявити ургентні стани, як-от перекрут яєчка або травматичні ушкодження, та відрізняти їх від запальних чи доброякісних процесів. На цьому заході ви навчитеся проводити ультразвукове дослідження органів калитки, зокрема технічні аспекти сканування, стандартизований протокол обстеження й оцінювання нормальної ультразвукової анатомії. Ви дізнаєтесь, як інтерпретувати патологічні зміни: від варикоцеле та гідроцеле до пухлин яєчка і травматичних ушкоджень. Також ви розглянете можливості доплерографії, CEUS та еластографії, що дасть змогу підвищити точність диференційної діагностики. Після навчання ви зможете впевнено діяти як під час планових обстежень, так і в разі невідкладних станів, а також правильно оцінювати фактори чоловічого безпліддя. • Значення ультразвукової діагностики калитки. • Анатомо-фізіологічні особливості калитки: • будова калитки; • фізіологічні функції калитки; • вікові та індивідуальні особливості. • Показання до ультразвукового дослідження органів калитки. • Техніка проведення ультразвукового дослідження калитки. • Протокол дослідження: основні вимоги. • Нормальна ультразвукова анатомія та вимірювання (яєчко: придаток яєчка, сім’яний канатик, оболонки яєчка, кровоплин). • Вікові норми. • Патологічні стани та їхні ультразвукові ознаки: • варикоцеле; • гідроцеле; • перекрут яєчка; • епідидиміт та орхіт; • пухлини яєчка; • сперматоцеле та кісти придатка; • травма калитки; • пахова кила; • крипторхізм і педіатричні аспекти. • Доплерографія калитки: технічні параметри та інтерпретація. • CEUS та еластографія. • Диференційна діагностика синдрому гострої калитки. • Клінічні випадки. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Масивна кровотеча – це момент істини для будь-якої команди невідкладної допомоги. Коли хірургічне втручання неможливе, методика REBOA (Resuscitative Endovascular Balloon Occlusion of the Aorta) стає тим самим інструментом, який дає змогу виграти час, стабілізувати гемодинаміку й доставити пацієнта до операційної. На цьому заході ви розглянете фізіологічні принципи методу, навчитеся безпечних алгоритмів виконання REBOA, дізнаєтеся про сучасні системи ER-REBOA® і pREBOA-PRO®, а також побачите реальні приклади з військової та цивільної практики. Окремо розглянете часткову оклюзію аорти – сучасний підхід, який подовжує безпечний час маніпуляції та зменшує ризики ішемії. Після навчання ви будете впевнено орієнтуватися в показаннях, техніці та ускладненнях REBOA, розуміти, коли і як методику інтегрувати у протоколи Damage Control Resuscitation, TCCC чи ATLS. • Роль REBOA у невідкладній та військовій медицині • Концепція «виграти час, коли хірург недоступний» • Визначення та призначення REBOA • Суть методики та фізіологічні принципи • Зони оклюзії та показання до застосування • Значення в екстремальних умовах • Використання на полі бою, догоспітальному етапі та в цивільних сценаріях • Організаційні та логістичні переваги • Історія та еволюція методу • Витоки у військовій медицині 1950-х • Перехід до сучасних протоколів з частковою оклюзією • Комплектація та адаптація обладнання • Основні компоненти набору REBOA • Особливості систем ER-REBOA® і pREBOA-PRO® • Модифікації для екстремальних умов (портативність, простота, швидкість доступу) • Техніка постановки та інтеграція в протоколи • Алгоритм виконання й контрольна точка безпеки • Рекомендації ACS Committee on Trauma • Застосування нехірургічними командами • Роль анестезіолога, лікаря невідкладної допомоги, військового медика • Освітня й тренінгова підготовка • Безпечне використання на догоспітальному етапі • Мінімізація ризиків і моніторинг • Типові ускладнення, профілактика, критерії припинення оклюзії • Переваги й обмеження методу • Протоколи застосування та клінічні приклади • Розгляд клінічних кейсів • Q&A

Шкірні прояви можуть бути першими сигналами системної катастрофи в організмі. Своєчасне виявлення критичних станів є вкрай важливим для порятунку життя пацієнта. Перші прояви анафілаксії можуть виглядати як шкірний висип та набряк. Синдром Стівенса-Джонсона й токсичний епідермальний некроліз хоч і рідкісні, та мають високий рівень летальності у дорослих і потребують негайної діагностики саме на дерматологічному етапі. Гострі шкірні прояви можуть бути наслідком як системної патології, так і медикаментозної токсичності, зокрема DRESS-синдрому або гострих герпетичних інфекцій. У цих випадках саме дерматолог має стати першим, хто може надати невідкладну допомогу. Незнання клінічних ознак і відсутність чіткого алгоритму дій у таких ситуаціях призводять до затримки допомоги, підвищення рівня смертності та інвалідизації. Знання невідкладних станів є обов’язковим для лікаря будь-якої спеціальності. Навчальний захід «Невідкладні стани в дерматології» буде присвячений вивченню найпоширеніших ургентних ситуацій в практиці дерматолога. Учасники ознайомляться з класифікацією та клінічними різновидами токсикодермій, синдрому Стівенса-Джонсона і токсичного епідермального некролізу. Розглядатимуться особливості клінічної картини, диференційна діагностика з іншими бульозними дерматозами й оцінювання ступеня ураження шкіри за допомогою шкал (наприклад, SCORTEN). Окрему увагу буде приділено інструментальним методам діагностики, зокрема дерматоскопії. Учасники вивчать покрокові алгоритми дій дерматолога у разі виявлення гострих станів в амбулаторній практиці. Також розглядатиметься тактика взаємодії з фахівцями інших напрямів і показання до госпіталізації. • Невідкладні стани в дерматології: • Класифікація/види • Клінічна діагностика • Особливості клінічної картини токсикодермій, СЖС, ТЕН у практиці дерматолога. • Дерматоскопія та інші інструментальні методи для швидкої діагностики. • Диференційна діагностика з іншими дерматозами (пемфігус, бульозний пемфігоїд, гострий генералізований екзантематозний пустульоз тощо). • Визначення ступеня ураження шкіри (SCORTEN, інші шкали). • Алгоритми дій для дерматолога у разі невідкладних станів • Покроковий алгоритм дій у кабінеті дерматолога у разі підозри на токсикодермію/СЖС. • Взаємодія з суміжними спеціалістами (терапевт, реаніматолог, алерголог). • Показання до госпіталізації у стаціонар/опіковий центр. • Техніка ведення пацієнтів з токсикодерміями та СЖС для дерматолога • Вибір системної терапії. • Місцева терапія. • Ведення уражень слизових. • Особливості ведення пацієнтів з супутньою патологією. • Відповіді на запитання учасників

Практична цінність: лікарі здобудуть навички: 1. Проводити диференційну діагностику вірусних та бактеріальних кишкових інфекцій на основі клініко-анамнестичних даних та лабораторних маркерів. 2. Оцінювати ступінь дегідратації у дітей за клінічними шкалами (ВООЗ, Gorelick) та визначати потребу в інфузійній терапії. 3. Складати індивідуальні плани оральної та парентеральної регідратації, розраховуючи об’єм та склад інфузійних розчинів. 4. Обґрунтовувати призначення етіотропної терапії відповідно до сучасних клінічних рекомендацій та даних про антибіотикорезистентність. 5. Застосовувати ад’ювантну терапію: пробіотики, ентеросорбенти, ферментні препарати, базуючись на принципах доказової медицини. 6. Розробляти стратегії профілактики ГКІ, включаючи рекомендації щодо вакцинації (ротавірусна інфекція) та гігієнічних заходів. Питання, що розглядаються: • Сучасні лабораторні маркери для диференціації бактеріальної та вірусної діареї. • Абсолютні та відносні показання до госпіталізації дитини. • Вибір стартової антибактеріальної терапії при підозрі на інвазивну діарею. • Особливості регідратаційної терапії у дітей із супутньою патологією. • Роль пробіотичних штамів LGG та S. boulardii згідно з останніми мета-аналізами. • Показання та ризики призначення антиеметичних і антидіарейних препаратів у педіатричній практиці. • Профілактика синдрому постинфекційного подразненого кишечника та вторинної лактазної недостатності. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Лікарі здобудуть наступні навички: • Інтерпретувати розгорнуту лейкоцитарну формулу, включаючи диференційну діагностику причин нейтрофільозу, нейтропенії, лімфоцитозу та еозинофілії. • Аналізувати еритроцитарні індекси (MCV, MCH, MCHC, RDW) для точної класифікації анемічних синдромів. • Проводити диференційну діагностику мікро-, нормо- та макроцитарних анемій на основі показників гемограми. • Виявляти гематологічні ознаки гострих та хронічних запальних процесів, інфекційних захворювань. • Розпізнавати ранні маркери можливих онкогематологічних захворювань, таких як лейкози та лімфоми. • Оцінювати тромбоцитарну ланку (кількість тромбоцитів, MPV), диференціювати причини тромбоцитопеній та тромбоцитозів. • Ідентифікувати «червоні прапорці» в аналізі крові, що вимагають негайного дообстеження або консультації гематолога. • Корелювати зміни в гемограмі з клінічною картиною пацієнта для формування цілісної діагностичної гіпотези. Програма заходу • Заняття — 02:16:37 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Які критерії диференціації між реактивним лімфоцитозом та підозрою на хронічний лімфолейкоз? • Як поєднання індексів MCV та RDW дозволяє провести диференційну діагностику залізодефіцитної анемії, B12-дефіцитної анемії та анемії хронічних захворювань? • Які зміни в гемограмі, окрім цитопеній, можуть вказувати на мієлодиспластичний синдром? • Зсув лейкоцитарної формули вліво: як відрізнити реакцію на тяжку інфекцію від дебюту хронічного мієлолейкозу? • Панцитопенія: який діагностичний алгоритм є оптимальним для виявлення її причини? • Ізольований тромбоцитоз: коли це реактивний стан, а коли – ознака есенціальної тромбоцитемії? • Які неспецифічні, але стійкі зміни в аналізі крові можуть бути предикторами системних захворювань сполучної тканини? • Як інтерпретувати атипові мононуклеари та інші зміни при вірусних інфекціях, зокрема Епштейна-Барр? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Даний курс БПР присвячений темі вторинної артеріальної гіпертензії. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники навчаться ідентифікувати клінічні маркери («червоні прапорці») вторинної артеріальної гіпертензії на етапі первинного огляду та застосовувати валідні скринінгові протоколи для виявлення пацієнтів групи ризику. Учасники опрацюють інтерпретацію результатів лабораторних досліджень: реніну, альдостерону, кортизолу, метанефринів та їх співвідношень. У програмі передбачено проведення диференційної діагностики між ренопаренхіматозною, реноваскулярною та ендокринною гіпертензіями, а також формулювання клінічного діагнозу згідно з актуальними класифікаціями. Учасники розглянуть розробку індивідуалізованих планів лікування для пацієнтів з первинним альдостеронізмом, феохромоцитомою та синдромом Кушинга. Курс охоплює вибір оптимальної тактики медикаментозної терапії, визначення показань до хірургічного лікування, оцінку ефективності проведеного лікування та корекцію терапевтичної стратегії на основі об’єктивних критеріїв. Програма заходу • Заняття 1 • Які клінічні ознаки є абсолютними показаннями для скринінгу на вторинну АГ? • Який оптимальний діагностичний алгоритм при підозрі на первинний гіперальдостеронізм? • Як коректно інтерпретувати співвідношення альдостерон/ренін на тлі прийому різних груп антигіпертензивних препаратів? • Диференційна діагностика феохромоцитоми: які біохімічні маркери є найбільш чутливими та специфічними? • Які методи візуалізації (КТ, МРТ, сцинтиграфія) є методом вибору при різних типах ендокринних гіпертензій? • Реноваскулярна гіпертензія: критерії відбору пацієнтів для ендоваскулярного лікування. • Особливості медикаментозної терапії вторинних АГ: вибір препарату в залежності від етіології. • Тактика ведення пацієнтів з резистентною АГ: коли поглиблено шукати вторинну форму? • Які орфанні причини вторинної АГ (коарктація аорти, синдром Ліддла) не можна пропустити в клінічній практиці? • Тактика ведення пацієнта після хірургічної корекції причини вторинної АГ: чи потрібна подальша антигіпертензивна терапія? • Заняття 2: Вторинна гіпертензія: коли і в кого шукати причину підвищеного артеріального тиску • Які групи пацієнтів підлягають обов’язковому скринінгу на вторинну артеріальну гіпертензію? • Клінічні ознаки та фенотипові особливості пацієнтів з ендокринними гіпертензіями (первинний альдостеронізм, феохромоцитома, синдром Кушинга). • Алгоритм діагностики реноваскулярної гіпертензії: коли запідозрити та які методи обстеження застосувати? • Диференційна діагностика гіпертензії у молодих пацієнтів: від коарктації аорти до моногенних форм. • Резистентна та рефрактерна артеріальна гіпертензія: як виключити вторинні причини? • Роль синдрому обструктивного апное сну (СОАС) у розвитку та прогресуванні артеріальної гіпертензії. • Які лабораторні та інструментальні методи є “золотим стандартом” у діагностиці різних форм вторинної АГ? • Особливості медикаментозної терапії при різних типах вторинних гіпертензій. • 01:55:22 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Яка етіологічна структура гострих вірусних ларингофарингітів у дитячій популяції в сучасних 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ Яка етіологічна структура гострих вірусних ларингофарингітів у дитячій популяції в сучасних умовах? Які патофізіологічні механізми лежать в основі розвитку Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Система фінансування амбулаторної допомоги в межах Програми медичних гарантій зазнає постійних оновлень. Вимоги Національної служби здоров’я України до закладів охорони здоров’я стають дедалі більш деталізованими та орієнтованими на контроль якості даних. У 2026 році амбулаторний пакет НСЗУ зазнав низки оновлень, що стосуються організації послуг, кадрового забезпечення, правил ведення електронної медичної документації та підходів до моніторингу. Для керівників закладів, медичних директорів, лікарів та фахівців, залучених до роботи з Програмою медичних гарантій, важливо не лише знати нормативну базу, а й розуміти практичну логіку функціонування амбулаторного пакета й механізми його фінансування. На цьому заході ви розберете принципи фінансування амбулаторної допомоги, структуру оплати пакета й сучасні вимоги до організації роботи закладу охорони здоров’я. Ви навчитеся вести електронні медичні записи, уникати помилок у кодуванні та реєстрації послуг в ЕСОЗ, а також розглянете чіткий взаємозв’язок між якістю документування й фінансовими надходженнями закладу. Після навчання ви зрозумієте логіку роботи амбулаторного пакета НСЗУ, зможете мінімізувати ризики фінансових втрат і покращити готовність закладу до моніторингів та аудитів. • 1. Логіка фінансування амбулаторної допомоги. Типові управлінські виклики для закладів охорони здоров’я. Основні зміни й акценти контрактування НСЗУ у 2026 році. • 2. Структура оплати амбулаторного пакета. Пріоритетні й базові амбулаторні послуги. Консультативні послуги, діагностичні тести і процедури в межах пакета. Вимоги до кадрового забезпечення. • 3. Робота з електронними медичними записами. Типові помилки у кодуванні та реєстрації послуг. Взаємозв’язок документації та фінансування. • 4. Типові порушення й помилки у роботі в межах амуклаторного пакета медичних послуг. • 5. Оновлення 2026 року: що змінилось у роботі з амбулаторним пакетом. • 6. Аналіз типових кейсів із практики. • 7. Відповіді на запитання учасників.

Спірометрія є одним із найважливіших інструментів у діагностиці підгострого та хронічного кашлю і його основних причин, як-от бронхіальна астма, ХОЗЛ, первинний легеневий фіброз та саркоїдоз. Це дослідження дає змогу не лише підтвердити діагноз, але й обрати найефективнішу тактику лікування, оцінити динаміку захворювання та своєчасно скоригувати терапію. Важливо, що інтерпретація спірограм необхідна не тільки пульмонологам, а й лікарям загальної практики, адже пацієнти зі скаргами на кашель і задишку звертаються спочатку до них, зокрема з таким складним станом, як «кашльова» бронхіальна астма. За даними дослідження American College of Chest Physicians, до 30% випадків хронічного кашлю в дорослих пов’язані саме з цією формою астми, але залишаються недіагностованими через відсутність базової функціональної діагностики легень. Саме тому спірометрія має стати рутинною практикою для сімейних лікарів. Навчальний захід буде присвячений вивченню основних положень методу спірометрії, показань до проведення дослідження й умов отримання якісних результатів. Учасники майстер-класу детально розглянуть основні показники спірограми, правила проведення бронходилатаційного тесту і рекомендації щодо інтерпретації результатів. Здобуті знання будуть закріплені під час практичного модулю з аналізу спірограм. • Вступ, основні положення методу спірометрії. Показання до проведення, використання в клінічній практиці. • Умови проведення якісної спірограми. Підготування до дослідження. • Основні показники спірограми. Бронходилатаційний тест. Рекомендації щодо інтерпретації результатів. • Практичний модуль: аналіз спірограм. • Відповіді на запитання учасників