Заходи БПР — Хірургія 2026

У клінічній практиці доводиться працювати в умовах, коли остаточний вибір лікувальної тактики залежить не лише від медичних показань, а й від цінностей, очікувань та життєвого контексту пацієнта. Відсутність структурованого підходу до спільного прийняття рішень у таких ситуаціях може призводити до непорозумінь, конфліктів і професійного вигорання. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до пацієнтоорієнтованої допомоги, принципи спільного прийняття рішень та їх відмінність від класичної інформованої згоди. Ви опрацюєте поширені інструменти виявлення пріоритетів пацієнта за моделлю ICE, алгоритм SHARE як структуровану модель комунікації, а також практичні аспекти встановлення професійних та особистих кордонів лікаря. Також ви проаналізуєте ситуації, коли пацієнт не готовий брати участь у виборі лікування, і критерії, за яких лікар може приймати рішення одноосібно. Після навчання ви зможете підвищити якість вашої комунікації, зменшити кількість конфліктних ситуацій та формувати партнерські відносини у системі «лікар-пацієнт». • 1. Спільне прийняття рішень: невіддільна частина пацієнтоорієнтованої допомоги. Пацієнт як партнер і суб’єкт прийняття рішень. • 2. Інформована згода vs. спільне прийняття рішень. • 3. Виявлення пріоритетів пацієнта: ICE (ідеї, сумніви/побоювання, очікування). Як ставити запитання, щоб виявити ICE, та як ці дані «вбудовувати» у спільне рішення? • 4. Модель SHARE: 5 кроків спільного прийняття рішень (залучити – пояснити варіанти – з’ясувати цінності – дійти рішення – переглянути його). • 5. Що робити, якщо пацієнт не хоче приймати рішення? В яких випадках лікар приймає рішення одноосібно? • 6. Професійні й особисті кордони лікаря. Які види кордонів існують? • 7. Відмова пацієнту. Як сказати пацієнту «НІ»: техніка FAVER. • 8. Відповіді на запитання учасників.

Переломи верхньої кінцівки у дітей не завжди є «простою травмою», яку легко лікувати. Неправильна діагностика чи невдало обрана тактика ведення можуть призвести до деформацій, порушень росту й обмеження рухливості в майбутньому. На цьому заході ви дізнаєтеся, як правильно діагностувати переломи, обґрунтовано обирати метод лікування та уникати поширених помилок. Ви отримаєте практичні знання про сучасні способи консервативного й оперативного ведення, а також навчитеся розпізнавати тривожні симптоми, які потребують негайного втручання. Після навчання ви почнете впевненіше приймати клінічні рішення, уникати рутинного підходу й забезпечувати повне відновлення функції кінцівки. Ваші дії стануть точнішими, а результати лікування – прогнозованішими. • Вступ. Коротка статистика: поширеність, вікові піки • Анатомо-фізіологічні особливості дитячої кістки • Будова кістки у дітей (пластичність, наявність росткових зон) • Особливості зрощення у різних вікових групах • Ризики: вторинна деформація, порушення росту • Класифікація переломів верхньої кінцівки у дітей • Типові локалізації: ключиця, плече, ліктьова зона, передпліччя, кисть • Особливі типи переломів: «greenstick», відривні, епіфізеолізи • Приклади клінічних випадків • Принципи вибору методу лікування • Фактори, що впливають на вибір • Консервативні методи: іммобілізація, терміни, ускладнення • Хірургічні методи: металоостеосинтез, спиці, еластичні інтрамедулярні стрижні, пластини • Міфи та помилки: «вирівняється з ростом», «у дітей все швидко зростається» • Алгоритми лікування за сегментами • Плечова кістка: показання до консервативного та оперативного лікування • Ліктьовий суглоб: складність діагностики, часті помилки • Передпліччя: критерії репозиції, коли обов’язкова фіксація • Кисть та пальці: дрібні переломи з великими наслідками • Ускладнення та їх профілактика. Як уникнути і як коригувати • Розбір клінічних випадків. Обговорення типових помилок лікарів. Чіткі червоні прапорці, які вимагають оперативного втручання • Відповіді на запитання • Обговорення матеріалу (презентації) • Оцінювання здобутих знань

Чи завжди вам вдається брати під контроль резистентну гіпертензію? Резистентна артеріальна гіпертензія часто маскується під псевдорезистентну або поєднану патологію. Через помилки в діагностиці ураження органів-мішеней прогресують значно швидше. Такі хибні рішення є причиною втрати довіри пацієнта і зниження прихильності до лікування. На цьому заході ви дізнаєтеся про сучасні алгоритми визначення істинної та псевдорезистентної гіпертензії. Ви навчитесь аналізувати добовий моніторинг АТ, виявляти вторинні причини гіпертензії та оптимізувати комбінацію лікарських засобів. Після навчання ви будете впевнено диференціювати типи резистентної гіпертензії, ефективно коригувати терапію та використовувати сучасні інструменти моніторингу для підвищення ефективності лікування. • Резистентна гіпертензія: сучасне визначення, критерії діагностики, диференціація з псевдорезистентністю. • Алгоритм перевірки терапевтичної прихильності та якості домашнього моніторування. • Роль вторинних причин: коли варто запідозрити ендокринну чи реноваскулярну етіологію. • Оптимізація медикаментозної терапії: крок за кроком. • Фенотипи пацієнтів з резистентною гіпертензією. • Нефармакологічні й інтегративні підходи. • Нові технології моніторингу та digital-підходи. • Відповіді на запитання учасників, обговорення клінічних випадків.

Нераціональне призначення антибіотиків є однією з головних причин зростання антибіотикорезистентності — проблеми, яку ВООЗ віднесла до десяти глобальних загроз для людства. Особливо гостро вона постає у педіатрії, де клінічна невизначеність часто спонукає лікарів до «перестраховки». Дані CDC 2023 року показують, що майже 30% антибіотиків, які призначаються дітям, є непотрібними або підібраними без урахування локальних даних щодо резистентності. Успішне лікування інфекційних захворювань у дітей потребує точної діагностики й чіткого плану дій. Важливо не лише правильно визначити збудника, а й вчасно попередити ускладнення та мінімізувати його поширення в організованих дитячих колективах. Навчальний захід «Стрептококова інфекція у дітей: від А(нтибіотиків) до Я(к запобігати?)» буде присвячений вивченню клінічного спектра стрептококової інфекції — від звичного фарингіту до тяжких інвазивних форм, таких як сепсис і токсичний шок. Учасники розглянуть, як вік дитини впливає на перебіг хвороби та як не пропустити небезпечні прояви. Детально розглядатиметься діагностика: коли доцільно використовувати експрес-тест, посів, ПЛР або загальний аналіз крові, і як уникати гіпердіагностики. Окрему увагу буде приділено сучасним підходам до вакцинації проти пневмокока — особливо у дітей із груп ризику. У блоці про лікування учасники дізнаються, коли антибіотик дійсно потрібен, як обрати оптимальний препарат і що таке депрескрайбінг. Завершить частину практичний розбір клінічних випадків із типовими помилками й ефективними рішеннями. • Різноманіття проявів стрептококової інфекції: від ангіни до пневмонії • Клінічний спектр: фарингіт, тонзиліт, скарлатина, середній отит, імпетиго, пневмонія, сепсис, токсичний шок. • Інвазивні та неінвазивні форми: на що звертати увагу лікарю. • Вік пацієнта як фактор клінічної варіативності. • Діагностика: швидкі тести, лабораторні методи, інтерпретація • Алгоритм прийняття рішення: коли і навіщо призначати тест на β-гемолітичний стрептокок групи А. • Огляд методів: експрес-тест, посів із зіва, ПЛР, загальний аналіз крові. • Клінічне мислення: як уникнути гіпердіагностики та антибіотикотерапії «наосліп». • Вакцинація від пневмококової інфекції: сучасні рекомендації • Взаємозв’язок пневмокока зі стрептококовою інфекцією. • Національний календар щеплень і додаткові можливості. • Профілактичне значення вакцинації у дітей із груп ризику. • Особливості перебігу у імунокомпроментованих дітей • Типові ускладнення та нетиповий перебіг. • Стратегія ведення: мультидисциплінарний підхід та індивідуалізація лікування. • Лікування: чи завжди потрібен антибіотик? • Показання до антибіотикотерапії при стрептококовій інфекції. • Вибір препарату: ефективність, тривалість, комплаєнс. • Депрескрайбінг та антибіотикостійкість: як запобігти майбутнім проблемам. • Клінічні кейси: помилки та вдалий досвід • Реальні історії пацієнтів із різним перебігом стрептококової інфекції. • Розбір типових діагностичних і комунікаційних помилок. • Обговорення ефективних стратегій лікування та профілактики з позицій доказової медицини. • Відповіді на запитання

Копрограма – базовий, доступний і водночас інформативний метод оцінювання стану шлунково-кишкового тракту. Вона дає змогу комплексно проаналізувати процеси травлення, всмоктування та виявити ознаки запалення, кровотечі або ферментної недостатності. На цьому заході ви розглянете етапи роботи з копрограмою: від преаналітичного до постаналітичного. Ви засвоїте підходи до оцінювання макроскопічних характеристик, хімічних реакцій та морфологічних елементів, навчитеся диференціювати нормальні та патологічні включення, а також зіставляти результати дослідження з клінічними синдромами, як-от діарея, закреп, мальабсорбція, мальдигестія чи запальні захворювання кишківника. Після навчання ви зможете обґрунтовано призначати копрограму, підвищити точність діагностики та своєчасно виявляти патологічні процеси у ШКТ. • Копрограма як базовий метод лабораторної діагностики ШКТ: значення в клінічній практиці та показання до проведення. • Стандартизація дослідження копрограми: преаналітичний, аналітичний та постаналітичний етапи. • Макроскопічне дослідження: вивчення кольору, консистенції, домішок. • Хімічні реакції у копрограмі. • Морфологічна ідентифікація клітинних елементів. • Диференціація нормальних та патологічних включень. • Поширені помилки в інтерпретації копрограми та методи їх уникнення. • Копрограма vs сучасні методи в діагностиці патологій ШКТ. • Відповіді на запитання.

Гематурія є клінічним синдромом із широким спектром етіологічних причин: від транзиторних і відносно доброякісних станів до тяжкої урологічної, нефрологічної та онкологічної патології. Вона не є ізольованим лабораторним феноменом – зазвичай це маркер потенційно небезпечного процесу, який потребує чіткої діагностичної стратегії. Своєчасне встановлення джерела кровотечі та правильна маршрутизація пацієнта визначають ефективність подальшого ведення і дають змогу уникнути фатальних наслідків. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до оцінювання пацієнтів із гематурією, зокрема її класифікацію, принципи первинного обстеження та диференційної діагностики між гломерулярними і негломерулярними причинами. Окрім цього, ви проаналізуєте тривожні симптоми, які вимагають онконастороженості, а також алгоритми обстеження із використанням лабораторних та інструментальних методів. Після навчання ви зможете точно оцінювати стан пацієнтів з мікро- та макрогематурією, своєчасно виявляти ознаки ургентних станів чи злоякісних новоутворень і правильно визначати подальшу тактику ведення. • Актуальність проблеми гематурії в клінічній практиці • Поширеність та клінічне значення • Міждисциплінарний підхід: уролог, нефролог, хірург • Коли гематурія є симптомом ургентного стану • Класифікація гематурії та первинне оцінювання пацієнта • Макрогематурія та мікрогематурія • Транзиторна й персистуюча гематурія • Безсимптомна і симптомна гематурія • Анамнез, огляд, базові лабораторні маркери • Гломерулярна та нефрологічна гематурія • Клінічні ознаки гломерулярного походження • Поєднання з протеїнурією, циліндрурією, гіпертензією • Гломерулонефрити, спадкові нефропатії, IgA Nephropathy • Коли направляти до нефролога • Негломерулярна гематурія: урологічні та хірургічні причини • Сечокам’яна хвороба, інфекції, травма • Патологія сечового міхура, простати, уретри • Пухлини сечовидільної системи • Післяопераційна та ятрогенна гематурія • Червоні прапорці та онконастороженість • Безбольова макрогематурія • Рецидивна гематурія у пацієнтів старшого віку • Анемія, втрата маси тіла, затримка сечі • Коли потрібне термінове дообстеження • Топічна та диференційна діагностика • Тристаканна проба та її клінічне значення • Початкова, термінальна, тотальна гематурія • Псевдогематурія: медикаменти, харчові фактори, гемоглобінурія • Типові діагностичні помилки • Сучасний алгоритм обстеження пацієнта з гематурією • Загальний аналіз сечі та мікроскопія осаду • Ultrasound, Computed Tomography Urography, Cystoscopy за показаннями • Лабораторна та інструментальна маршрутизація • Коли потрібна госпіталізація • Клінічні кейси і тактика ведення • Безсимптомна мікрогематурія • Макрогематурія на тлі антикоагулянтів • Гематурія з больовим синдромом • Вибір подальшої тактики та міждисциплінарна взаємодія • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Випадки насильства – складна медико-соціальна проблема, з якою медичні працівники стикаються на практиці незалежно від спеціальності. Заклади охорони здоров’я можуть виявитися першою точкою контакту для постраждалих осіб, тому від своєчасності й правильності дій медичного працівника залежить не лише якість наданої допомоги, а й подальша безпека пацієнта. Саме тому необхідно чітко орієнтуватися в чинній нормативно-правовій базі, алгоритмах реагування та принципах міжсекторальної взаємодії у разі виявлення насильства. На цьому заході ви розглянете законодавчі та нормативні аспекти запобігання й протидії насильству, а також алгоритми дій медичних працівників у разі виявлення ознак фізичного, психологічного, сексуального чи домашнього насильства. Окрім цього, ви засвоїте особливості ведення обов’язкової медичної документації у таких випадках, навчитеся взаємодіяти з правоохоронними органами та соціальними службами, а також правильно інформувати постраждалих осіб про їхні права й доступні сервіси допомоги. Після навчання ви зможете організовувати процес реагування на випадки насильства відповідно до чинного законодавства та професійних стандартів, мінімізувати юридичні ризики й забезпечити подальший захист постраждалої особи. • 1. Нормативно-правова база та основні поняття • Огляд ключових нормативно-правових актів, що регулюють запобігання та протидію насильству. Визначення базових термінів і понять. Форми домашнього насильства. Роль законодавства у захисті прав постраждалих осіб та забезпеченні доступу до допомоги. • 2. Роль та відповідальність закладів охорони здоров’я • Повноваження закладів охорони здоров’я у разі виявлення насильства. Обов’язки щодо реагування та взаємодії з іншими суб’єктами системи протидії насильству. • 3. Обов’язкові дії медичних працівників у перші 24 години • Інформування уповноважених органів (зокрема поліції). Ведення «Журналу реєстрації фактів виявлення» (відповідно до Постанови №658). Надання медичної допомоги постраждалій особі. • 4. Документування випадку та юридично значима фіксація інформації • Оформлення медичної документації: фіксація тілесних ушкоджень, збір анамнезу (Наказ № 278). Вимоги до якості й повноти документування. • 5. Права постраждалої особи й етичні аспекти взаємодії • Інформування постраждалої особи про її права та доступні сервіси допомоги. Забезпечення конфіденційності. Отримання інформованої згоди. Дотримання етичних принципів у роботі. • 6. Алгоритм правових дій медичного працівника • Покроковий алгоритм дій: первинне оцінювання ситуації, отримання згоди, документування, повідомлення відповідних органів, координація з іншими фахівцями. • 7. Практична частина: розбір правового кейсу • Аналіз реалістичної клінічної ситуації гендерно зумовленого насильства з відпрацюванням алгоритму дій медичного працівника відповідно до правових вимог. • 8. Відповіді на запитання учасників

Операційний блок – це система, де будь-яка організаційна помилка стає причиною затримки оперативного втручання, конфлікту в команді або є загрозою для безпеки пацієнта. Старша медична сестра відповідає за те, щоб складні процеси, ресурси та люди працювали як єдиний механізм. На цьому заході ви дізнаєтеся більше про роль старшої медичної сестри в структурі операційного блоку та навчитеся організовувати роботу персоналу без перевантаження. Ви розглянете типові організаційні помилки, дізнаєтесь, як запобігати порушенням операційного графіка, забезпечувати дотримання стандартів і вибудовувати ефективну комунікацію з лікарями, анестезіологами й адміністрацією, зокрема під час ургентних і високонавантажених змін. Після навчання ви зможете впевнено координувати роботу операційного блоку, раціонально розподіляти ресурси і зменшити кількість організаційних помилок. • Роль старшої медичної сестри в структурі операційного блоку. • Основні напрями організації роботи: персонал, процеси, ресурси. • Координація операційної команди: взаємодія з лікарями та адміністрацією. • Організація робочих змін та операційного графіка. • Контроль дотримання стандартів та внутрішніх регламентів. • Типові організаційні помилки та способи запобігання їм. • Практичні кейси з роботи операційного блоку. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

У дітей з вродженими вадами серця (ВВС) респіраторна підтримка є одним із головних факторів впливу на гемодинаміку та виживаність. Сучасні підходи базуються на інтеграції рекомендацій AHA 2026, SSC 2021, NeoReviews та клінічних протоколів ACS NSQIP, що дає змогу формувати доказову прикладну модель ведення таких пацієнтів. Окрему важливість має концепція безпечної ШВЛ, яка передбачає оптимізацію вентиляційних параметрів відповідно до взаємодії серця та легень, а також впливу на системний і легеневий судинний опір. На цьому заході ви розглянете клінічну класифікацію ВВС з позиції анестезіолога, етапи хірургічної паліації при одношлуночковій гемодинаміці та підходи до стратифікації ризиків. Ви проаналізуєте фактори, які впливають на системний і легеневий судинний опір, а також механіку серцево-легеневої взаємодії при спонтанному диханні та штучній вентиляції. Окрім цього, ви отримаєте практичні рекомендації щодо респіраторної підтримки, зокрема налаштування ШВЛ, вибору стратегії вентиляції та фармакологічного супроводу із застосуванням інодилататорів (мілрінон), легеневих вазодилататорів (ілопрост, інгаляційний оксид азоту) й адаптованої седації. Після навчання ви зможете безпечно керувати респіраторною підтримкою у пацієнтів з ВВС, індивідуалізувати вентиляційні стратегії залежно від типу гемодинаміки та мінімізувати ризики гемодинамічної нестабільності. • Вступ та актуальність теми • Клінічна класифікація ВВС для анестезіологів • Етапи хірургічної паліації при одношлуночковій гемодинаміці • Стратифікація ризиків та визначення тактики • Фактори впливу на судинний опір (SVR та PVR) • Механіка серцево-легеневої взаємодії: спонтанне дихання vs ШВЛ • Практичні аспекти респіраторної підтримки • Резюме та висновки • Q&A-сесія – відповіді на запитання учасників

Гемороїдальна хвороба – одна з найпоширеніших патологій у колопроктологічній практиці, яка, попри уявну простоту, часто створює значні труднощі на етапі первинної діагностики й вибору лікувальної тактики. Вона нерідко маскується під інші захворювання аноректальної зони, що підвищує ризик діагностичних помилок. Застосування застарілих або спрощених підходів призводить до неправильної оцінки стадії процесу, неефективного лікування та, як наслідок, до рецидивів і хронізації. На цьому заході ви розглянете сучасне розуміння патогенезу гемороїдальної хвороби, фактори ризику та клінічні особливості перебігу. Ви засвоїте алгоритми діагностики, зокрема інструментальні методи і диференційну діагностику з іншими проктологічними захворюваннями. Також ви отримаєте чіткі орієнтири щодо вибору між консервативними, малоінвазивними й хірургічними методами лікування залежно від стадії захворювання та клінічної ситуації. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнтів із ректальною кровотечею, больовим синдромом, випадінням гемороїдальних вузлів та іншими аноректальними симптомами. • Актуальність проблеми • Поширеність гемороїдальної хвороби в структурі колопроктологічної патології • Вплив захворювання на якість життя пацієнтів • Чому проблема залишається актуальною для лікарів різних спеціальностей • Сучасне розуміння гемороїдальної хвороби • Патогенез і механізми розвитку захворювання • Фактори ризику та провокувальні чинники • Класифікація і стратифікація пацієнтів • Основні симптоми геморою • Стадії розвитку гемороїдальної хвороби • Особливості клінічної картини у різних груп пацієнтів • Діагностика гемороїдальної хвороби в практиці колопроктолога • Алгоритм первинного обстеження пацієнта • Інструментальні методи діагностики • Диференційна діагностика з іншими проктологічними захворюваннями • Сучасні підходи до лікування • Консервативна терапія: принципи та можливості • Малоінвазивні методи лікування • Хірургічні методи й показання до оперативного втручання • Персоналізований підхід до вибору лікувальної тактики • Ускладнення та їх менеджмент • Клінічні кейси та експертна дискусія • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

Температура на субфебрильних цифрах протягом тижнів, результати обстежень нормальні, антибіотики не допомагають – знайома ситуація? Гарячка неуточненого генезу – це справжній діагностичний виклик. Помилка або затримка в пошуку причини може мати тяжкі наслідки: пропущений туберкульоз, онкопроцес чи системне аутоімунне захворювання. Необхідно вміти розпізнавати ключові ознаки, розуміти етапність обстеження й мислити ширше, ніж описують стандартні алгоритми. На цьому заході ви навчитеся вибудовувати алгоритм діагностики гарячки неясного генезу: від початкового збору анамнезу до цілеспрямованого лабораторного й інструментального пошуку. Розберете типові помилки, тривожні симптоми, навчитесь диференціювати інфекційну, онкологічну та аутоімунну природу лихоманки. Після курсу ви зможете швидко орієнтуватися у складних клінічних випадках, своєчасно виявляти небезпечні захворювання та уникати необґрунтованої антибіотикотерапії. • Вступ, актуальність. • Клінічна значимість, визначення ГНП, епідеміологія • Діагностичний алгоритм. • Класичні критерії FUO, recommended work-up, "червоні прапори" • Етіологія • Топ-5 причин, розподіл за віком та спеціальні популяції • Діагностичний пошук. • Лабораторна, інструментальна діагностика. • Менеджмент. • Стратегії лікування, специфічні підходи (антибіотики, імуномодуляція) • Проблеми та виклики • Невирішені питання, помилки, case-місменеджмент • Підсумок • Відповіді на питання

Виконання симпатичного блоку в ділянці шиї вимагає ідеальної точності – кожен міліметр визначає безпеку і результат. Дотримання техніки маніпуляції недостатньо, адже логіка прийняття рішень у реальній клінічній практиці є невіддільною складовою вдалого результату лікування. На цьому заході ви отримаєте практичні алгоритми, які безпосередньо впливають на ефективність та безпеку виконання SGB. Ви розглянете соноанатомічні орієнтири й покроковий протокол виконання блоку. Також ви матимете змогу проаналізувати реальні відеодемонстрації, зокрема нетипової анатомії та технічних складнощів. Ви навчитеся правильно вибирати інструментарій, оптимізувати ультразвукове зображення і запобігати небажаному поширенню анестетика. Окремий акцент – на профілактиці ускладнень і чітких алгоритмах дій у разі їх виникнення. Після навчання ви зможете впевнено виконувати SGB, орієнтуючись у критичних анатомічних структурах, мінімізувати ризики та запобігати виникненню ускладнень. • Сучасна парадигма SGB • Покроковий протокол та реальні випадки від анестезіолога-інтервенціоніста • Мінімізація ризиків та менеджмент ускладнень • Анатомічні зони небезпеки. • Стратегії запобігання побічним ефектам. • Алгоритм дій у разі виникнення ускладнень. • Основні соноанатомічні патерни • Ідентифікація основних орієнтирів. • Диференціація нервових структур та судин під УЗД. • Оптимізація зображення для візуалізації голки. • Технічний інструментарій • Перегляд відеоматеріалів реальних маніпуляцій з коментарями. • Впровадження чеклістів у щоденну практику для стандартизації безпеки. • Ергономіка робочого місця анестезіолога під час процедури. • Фармакологія та контроль • Розрахування доз місцевих анестетиків: баланс між безпекою та тривалістю. • Динаміка поширення препарату: як переконатися, що розчин потрапив у ціль. • Протокол післяпроцедурного нагляду: на що звертати увагу протягом перших 60 хвилин. • Q&A – розбір конкретних ситуацій • Обговорення складних випадків учасників. • Живий діалог в GoogleMeet: запитання-відповіді.

Це перегляд підходів до контролю болю, безпеки пацієнта та якості відновлення після операції. Сучасна анестезіологія більше не може обмежуватись лише зниженням інтенсивності болю, фокус зміщується на функціональне відновлення, мінімізацію ускладнень і зменшення опіоїдного навантаження. Післяопераційний біль залишається однією з ключових причин затримки мобілізації, подовження госпіталізації та хронізації больового синдрому. Оновлення рекомендацій вимагають критичного аналізу та впровадження в щоденну практику. На заході розглядаються ключові зміни, які безпосередньо впливають на клінічні рішення анестезіолога. Сучасно, доказово та практично — з акцентом на безпеку і результат. Теми «тут і зараз»: розбираються нозології, які щодня у фокусі лікарів. Без води — тільки доказові знання, що мають значення. До 2 годин — стисло, структуровано, одразу у практику. Перевірені експерти та онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця. Програма заходу • нова роль мультимодальної аналгезії та підходи, що втратили актуальність • перегляд місця опіоїдів у післяопераційному знеболенні та opioid-sparing стратегії • сучасне бачення регіонарної аналгезії: периферичні та фасціальні блоки, нейроаксіальні методи • вибір аналгезії у пацієнтів високого ризику (OSA, ожиріння, літній вік, толератність до опіоїдів) • оновлені рекомендації щодо неопіоїдних препаратів (NSAIDs, COX-2, кетамін, α2-агоністи, в/в лідокаїн) • інтеграція післяопераційного знеболення в ERAS-протоколи • оцінка ефективності аналгезії не лише за шкалою болю, а й за функціональним відновленням Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Сезонне підвищення рівня захворюваності на вірусні діареї у весняно-літній період формує суттєве навантаження на амбулаторну і стаціонарну ланки. Необхідно чітко диференціювати вірусні гастроентерити від бактеріальних інфекцій та функціональних розладів шлунково-кишкового тракту, адже це безпосередньо впливає на вибір тактики ведення й доцільність призначення специфічної терапії. На цьому заході ви розглянете етіологію, патогенез та клінічні особливості вірусних діарей відповідно до вікових груп і супутніх станів. Ви опануєте підходи до диференційної діагностики гострих діарейних синдромів, навчитесь ідентифікувати червоні прапорці та оцінювати ступінь дегідратації. Окрім цього, ви дізнаєтеся, як спланувати регідратаційну терапію, раціонально використовувати пробіотики і коли доцільно призначити антибіотики. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнтів з гострою діареєю, зокрема у разі дегідратації, а також ефективно контролювати спалахи інфекцій. • Актуальність вірусних діарей та глобальні спалахи. • Класифікація та основні збудники: ротавірус, норовірус, аденовірус, астровірус, ентеровіруси. Шляхи передання й фактори ризику. • Механізми ураження ШКТ й особливості перебігу в різних вікових групах. • Типові симптоми й ознаки дегідратації. • Особливості діарей при системних інфекціях: COVID-19, грип, гепатит А, герпесвіруси. • Диференційна діагностика вірусних, бактеріальних і паразитарних діарей. • Червоні прапорці й типові помилки лікаря. • Діагностика: ПЛР, експрес-тести. • Лікування: регідратація, пробіотики, антибіотики – доказова база. • Профілактика: гігієна, вакцинація, контроль спалахів.

Поява нових методів дослідження змушує переглядати підходи, які ще нещодавно вважалися стандартом. Частина лабораторних тестів поступово втрачає клінічну цінність через появу точніших та більш інформативних альтернатив. Необґрунтоване призначення застарілих досліджень може ускладнювати діагностичний процес, сприяти появі хибнопозитивних результатів та призводити до надмірної діагностики. Тому важливо орієнтуватися в сучасних діагностичних алгоритмах і розуміти, які дослідження дійсно впливають на клінічні рішення. На цьому заході ви дізнаєтеся, як змінились підходи в лабораторній медицині та чому деякі аналізи поступаються місцем більш точним методам. Ви навчитеся критично оцінювати діагностичну цінність лабораторних досліджень, обирати найбільш інформативні тести та уникати необґрунтованих призначень. Отримані знання будуть корисними під час первинної та диференційної діагностики, формування плану обстеження та вибору оптимальної діагностичної тактики. Після навчання ви зможете орієнтуватися в сучасній доказовій базі лабораторної медицини, аргументовано обирати клінічно доцільні дослідження та критично оцінювати результати аналізів. • Оновлення діагностичних підходів як закономірний етап розвитку доказової медицини. • Чому деякі лабораторні дослідження втрачають клінічну цінність: нові докази, технології та зміна підходів до діагностики. • Найпоширеніші лабораторні дослідження, які сьогодні потребують перегляду або відмови від рутинного використання. • Сучасні альтернативи застарілим тестам: що рекомендують міжнародні настанови та доказова медицина. • Наслідки необґрунтованого призначення лабораторних досліджень: хибнопозитивні результати, надмірна діагностика та зайві витрати. • Роль фахівця лабораторної діагностики у впровадженні сучасних діагностичних алгоритмів. • Комунікація між лабораторією та клініцистом: як аргументовано обговорювати недоцільні або застарілі дослідження. • Особливості впровадження сучасних лабораторних підходів в українських реаліях. • Практичні приклади заміни застарілих досліджень на сучасні діагностичні рішення. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Дифузні захворювання печінки часто довго перебігають безсимптомно, а без мультипараметричного підходу до УЗ-сканування легко недооцінити стеатоз, фіброз або цироз і сформувати неточний висновок. На майстер-класі ви розберете особливості використання В-режиму, еластографії, стеатометрії та CEUS, а також навчитеся інтегрувати ці дані в сучасний структурований ультразвуковий висновок і уникати типових помилок. Після навчання ви зможете точно оцінювати жорсткість і вираженість стеатозу печінки, краще визначати стадію дифузного ураження та впевнено обирати подальшу діагностичну тактику. • Мультипараметричне УЗД печінки — сучасна концепція • Що таке мультипараметричне дослідження? • Сучасні ультразвукові методики • Клінічна цінність комплексного підходу • В-режим — основа ультразвукової діагностики • Стандартизований протокол обстеження • Оцінка паренхіми печінки • Ультразвукові критерії: • - стеатозу (MASLD); • - фіброзу; • - цирозу; • - портальної гіпертензії. • Еластографія печінки • Сучасні методики • Техніка виконання • Контроль якості • Інтерпретація результатів • Типові помилки • Фактори, що впливають на жорсткість печінки • Стеатометрія • Сучасні методи кількісної оцінки стеатозу • Клінічна інтерпретація показників • Можливості та обмеження методик • Контрастне ультразвукове дослідження (CEUS) • Сучасні можливості методу • Місце CEUS у діагностичному алгоритмі • Коли варто рекомендувати контрастне УЗД • Що повинен знати лікар ультразвукової діагностики про цей метод • Мультипараметричний алгоритм оцінки печінки. Як інтегрувати результати для формування сучасного ультразвукового висновку: • В-режиму • Еластографії • Стеатометрії • Практична частина: • Покроковий алгоритм мультипараметричного дослідження • Чек-лист якісного виконання еластографії та стеатометрії • Типові помилки та способи їх уникнення • Клінічні кейси з реальної практики • Приклади формування ультразвукового висновку • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань