Заходи БПР — Дитяча психіатрія 2026

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Проведення диференційної діагностики між функціональними неврологічними розладами та органічними ураженнями ЦНС після травматичних подій. 2. Застосування валідованих шкал для скринінгу та діагностики ПТСР, тривожних та депресивних розладів. 3. Ідентифікація «червоних прапорців» при обстеженні пацієнтів зі скаргами на головний біль, запаморочення та когнітивні порушення після лЧМТ. 4. Розробка індивідуалізованих планів фармакотерапії, що враховують коморбідність психіатричних та неврологічних симптомів. 5. Ведення пацієнтів із соматоформними розладами та хронічним больовим синдромом, пов’язаним із психологічною травмою. 6. Побудова ефективної комунікації та визначення оптимальних шляхів скерування пацієнта між неврологом, психіатром та психотерапевтом. Питання, що розглядаються: Які клінічні та параклінічні критерії дозволяють диференціювати посткомоційний синдром від проявів генералізованого тривожного розладу? Як розмежувати симптоми функціонального неврологічного розладу, пов’язаного з травмою, від органічного ураження ЦНС? Які алгоритми ведення пацієнтів з хронічним посттравматичним головним болем на перетині неврології та психіатрії? В яких клінічних ситуаціях невролог має призначати психофармакотерапію, а коли необхідне скерування до психіатра? Яка роль нейрозапалення у формуванні довготривалих неврологічних та психіатричних наслідків психотравми та лЧМТ? Як вести розмову з пацієнтом, що заперечує психологічний компонент своїх соматичних скарг, та мотивувати його до консультації профільного фахівця? Програма заходу • Заняття — 01:39:35 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Тестувння БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Гендерно зумовлений дистрес у підлітків часто проявляється через неспецифічну психопатологію, що ускладнює клінічне оцінювання та призводить до діагностичних помилок. Якщо не зважати на гендерний компонент, клінічну картину можна інтерпретувати лише крізь призму афективних або тривожних розладів, через що терапія може виявитися неефективною та може виникнути хибне уявлення про резистентність стану. На цьому заході ви розглянете клінічні критерії гендерної дисфорії відповідно до DSM-5 та МКХ-11, навчитеся диференціювати гендерно зумовлений дистрес від інших психічних станів і правильно оцінювати коморбідність. Ви засвоїте алгоритми клінічного оцінювання, принципи психотерапевтичної підтримки та фармакотерапії, але лише в разі супутніх розладів. Через поетапний розбір реального клінічного кейсу ви побачите типові діагностичні помилки, ризики симптомоорієнтованого підходу та принципи міждисциплінарної взаємодії. Після навчання вам буде легше інтерпретувати складні клінічні прояви у підлітків та будувати підтримувальну, безпечну стратегію ведення без патологізації гендерної ідентичності. • Визначення та поширеність • Гендерна дисфорія: клінічно значущий дистрес через невідповідність ідентичності та приписаної при народженні статі. • Частота у підлітків, недооцінення через маскування під депресивні чи тривожні симптоми. • Місце в дитячо-підлітковій психіатрії • Неспецифічні психіатричні прояви: тривожність, депресія, соціальна ізоляція, самопошкодження. • Ризик хибної діагностики та неефективної терапії без оцінювання гендерного компоненту. • Класифікація • DSM-5: Gender Dysphoria in Adolescents – стійка невідповідність ≥6 місяців, клінічно значущий дистрес або порушення функціонування. • МКХ-11: Gender incongruence of adolescence and adulthood – перенесено до категорії сексуального здоров’я, підкреслюючи непатологічний характер ідентичності. • Принципи психотерапевтичної допомоги • Підтримувальна психотерапія і КПТ для роботи з афективними й тривожними симптомами. • Сімейна терапія і травма-інформований підхід; створення безпечного простору для дослідження ідентичності. • Фармакотерапія (за наявності коморбідних розладів) • Призначення лише у разі коморбідних станів: депресія, тривожні розлади, ПТСР, ОКР. • Виключення застосування фармакотерапії для зміни гендерної ідентичності. • Робота з родиною • Психоедукація батьків щодо гендерної різноманітності й мінімізації страхів. • Формування підтримувального та безпечного домашнього середовища без нав’язування рішень. • Динамічне спостереження • Регулярне оцінювання психічного стану, суїцидального ризику та коморбідних симптомів. • Гнучке коригування плану ведення відповідно до розвитку підлітка та соціального контексту. • Роль міждисциплінарної взаємодії • Координація між психіатром, клінічним психологом, сімейним терапевтом, педіатром/ендокринологом та соціальним працівником. • Обмін інформацією для оптимізації ведення та мінімізації клінічних ризиків. • Баланс підтримки та уникнення поспішних рішень • Підтримка підлітка без форсування медичних чи соціальних рішень. • Обережність у прийнятті рішень без заперечення або патологізації гендерної ідентичності. • Q&A: клінічне обговорення кейсів

Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю у дорослих – один із найбільш недооцінених і неправильно діагностованих психічних розладів. У дорослому віці РДУГ часто маскується під депресивні, тривожні розлади або розлади особистості, що призводить до тривалої терапевтичної резистентності, поліпрагмазії та формування групи так званих «складних» пацієнтів з низьким комплаєнсом. Перехід до МКХ-11 змінює підходи до діагностики та розуміння РДУГ як нейророзвиткового розладу, що потребує перегляду звичних клінічних алгоритмів. На цьому заході ви розглянете сучасні уявлення про етіологію і патогенез РДУГ, особливості клінічних проявів у дорослому віці та як симптоми еволюціонують з дитинства, а також принципові відмінності діагностичних підходів за МКХ-10 і МКХ-11. Окремий акцент – на диференційній діагностиці з депресією, тривожними й особистісними розладами, а також на клінічному значенні коморбідних станів. Після навчання ви зможете обґрунтовано запідозрити РДУГ, уникнути помилкових діагнозів та правильно вибудовувати персоналізовану терапевтичну стратегію. • 1. Актуальність проблеми РДУГ у дорослих пацієнтів. • 2. Сучасні уявлення про етіологію і патогенез РДУГ як нейророзвиткового розладу. • 3. Клінічні прояви РДУГ у дорослому віці та їхня еволюція з дитинства. • 4. Особливості класифікації та діагностики РДУГ відповідно до МКХ-10 і МКХ-11. • 5. Основні принципи диференційної діагностики РДУГ з іншими психічними розладами. • 6. Коморбідність при РДУГ: клінічне значення, типові поєднання та їхній вплив на перебіг і відповідь на терапію. • 7. Сучасні підходи до лікування РДУГ у дорослих. • 8. Особливості фармакотерапії та ведення пацієнтів з РДУГ за наявності коморбідної психічної патології. • 9. Прогноз, довгострокові наслідки та значення своєчасної діагностики для персоналізованої терапії. • 10. Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Ви лікуєте людей, а не хвороби. Особистість пацієнта є невіддільною частиною процесу лікування. Саме тому ефективна комунікація є важливою. Пацієнти, яких не чують або неправильно інформують, можуть порушувати режим лікування і ставати джерелом конфліктів. Терапевтичних протоколів недостатньо – важливо опанувати інструменти емпатійної взаємодії, активного слухання та структурованої консультації. Це навички, що знижують ризик юридичних претензій і професійного вигорання. На цьому заході ви дізнаєтеся, як побудувати пацієнтоорієнтовану консультацію за біопсихосоціальною моделлю, застосовувати активне слухання й емпатійні техніки NURSE, перевіряти розуміння пацієнтом інформації через Teach-Back, працювати з очікуваннями та формувати довіру, яка підвищує прихильність до лікування. Ви освоїте структуровану модель Calgary–Cambridge для менеджменту клінічної консультації, що дає змогу ефективно планувати розмову від початку до завершення. Після навчання ви зможете проводити консультації, де пацієнт відчуває себе комфортно, а ви – впевненими у точності передання інформації та контролі процесу лікування. Це допоможе мінімізувати конфлікти й покращити результати терапії. • Біопсихосоціальна модель взаємодії лікар–пацієнт. Пацієнтоорієнтований підхід як основа якісної медичної допомоги. • Встановлення контакту. Перші хвилини розмови: невербальні сигнали, представлення лікаря, формування позитивного першого враження. • Активне слухання та емпатія. Емпатійна відповідь за схемою NURSE (Naming, Understanding, Respecting, Supporting, Exploring) для дослідження емоцій пацієнта. • Зрозуміли правильно? Використання техніки Teach-Back як інструмента перевірки розуміння інформації пацієнтом. • Робота з очікуваннями пацієнта. Як виявляти й узгоджувати очікування пацієнта і сім’ї, запобігати конфліктам і непорозумінням. • Побудова довіри й партнерських стосунків. Практики комунікації для підвищення прихильності пацієнта до лікування. • Менеджмент клінічної консультації. Використання моделі Calgary–Cambridge для структурування розмови: від початку консультації до завершення і планування наступних кроків. • Відповіді на запитання • Обговорення матеріалу (презентації) • Оцінювання здобутих знань

Дистанційна участь з доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я. Місце проведення: Online. Тривалість: 5 год. Для всіх лікарських спеціальностей, усіх спеціальностей фахівців у сфері охорони здоров’я, усіх фармацевтичних спеціальностей та усіх спеціальностей професіоналів у сфері охорони здоров’я. Після проходження курсанту буде видано сертифікат і нараховано 5 балів БПР. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Обіг наркотичних та психотропних лікарських засобів у закладі охорони здоровʼя супроводжується високою юридичною відповідальністю. Навіть незначні порушення можуть мати серйозні правові та організаційні наслідки. В умовах воєнного стану, змін логістики й підвищеного навантаження на систему охорони здоров’я ризик значно зростає. На цьому заході ви дізнаєтеся про актуальні нормативно-правові вимоги щодо обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також практичні інструменти їх впровадження у щоденну діяльність закладу. Ви розглянете правила ведення облікової документації, вимоги до відповідального персоналу, порядок проведення інвентаризації, формування звітності й списання непридатних препаратів. Після навчання ви зможете мінімізувати регуляторні ризики під час ведення звітності та сформувати ефективну систему внутрішнього контролю. • Нормативно-правові акти, що встановлюють вимоги до ведення обліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. • Вимоги до персоналу, відповідального за ведення журналів обліку. • Форми журналів (книг) обліку. Законодавчі вимоги до ведення обліку підконтрольних речовин. Практичні поради та розгляд типових помилок. • Проведення інвентаризації підконтрольних речовин: фактичної, а не формальної. У яких випадках проводиться позапланова інвентаризація. • Звіряння фактичної наявності підконтрольних речовин з даними журналу обліку. • Подаємо обов’язкові звіти відповідно до новацій. Що таке недостовірні дані у звітах. Поради, які допоможуть уникнути помилок. • Як та коли списати непридатні наркотичні (психотропні) лікарські засоби (відходи). • Спеціальні вимоги до обліку наркотичних (психотропних) лікарських засобів, виготовлених із рослинної субстанції канабісу. Вимоги до зберігання документації з обігу підконтрольних речовин.

Абдомінальна мігрень у дітей – це поширене, але часто недооцінене захворювання. Епізодичні болі в животі, які супроводжуються нудотою, блювотою, блідністю або анорексією, легко сплутати з гастроентерологічними чи хірургічними патологіями. Якщо не знати про особливості цього розладу, це призводить до зайвих обстежень, помилкових призначень та підвищеної тривожності у батьків. На цьому заході ви отримаєте алгоритмічні знання щодо розпізнавання абдомінальної мігрені, застосування діагностичних критеріїв, оцінювання психіатричної коморбідності, а також проведення психоедукації дитини і родини. Ви дізнаєтеся, як планувати немедикаментозну й медикаментозну терапії, уникати надмірних обстежень і покращувати якість життя пацієнта навіть у разі повторних епізодів. Після навчання вам буде легше орієнтуватись у випадках епізодичного болю в дітей. Ви зможете впевнено проводити діагностику, підбирати терапевтичні стратегії і давати практичні рекомендації сім’ї, мінімізуючи ризик хронізації симптомів. • Визначення та поширеність • Абдомінальна мігрень як окремий тип дитячої мігрені. • Частота й недооцінення захворювання. • Механізми патогенезу • Нейроваскулярні та нейромедіаторні механізми. • Генетична схильність та роль тригерів. • Критерії діагностики • Епізодичний біль у животі 1–72 год. • Нудота, блювання, блідість, анорексія. • Нормальний стан між нападами. • Виключення гострої хірургічної та нефрологічної патології. • Коморбідні психіатричні розлади • Тривожність, депресія, соматоформні порушення. • Вплив на перебіг і відповідь на лікування. • Складнощі діагностики та виклики • Неспецифічні симптоми й тривога батьків. • Ризик зайвих обстежень і хронізації стану. • Немедикаментозні методи лікування • Психоедукація дитини та родини. • Модифікація способу життя, уникнення тригерів. • Лікування нападу і профілактика • Симптоматична терапія під час епізодів. • Медикаментозна профілактика у разі частих/тяжких нападів. • Прогноз • Сприятливий прогноз у разі ранньої діагностики та комплексного ведення. • Покращення якості життя дитини і родини. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

1. Відеолекція Фіксації випадків сексуального насильства: алгоритм дій працівника сфери охорони здоров’я Сексуальне насильство, поняття, види сексуального насильства. Кібернасильство як частина сексуального насильства.
 Сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом. Правові аспекти визначення сексуального насильства.
 Компетентності та алгоритм дії при зверненні особи, постраждалої від сексуального насильства. Особливості опитування, огляду та надання медичної допомоги постраждалим від сексуального насильства.
 Маршрут «пацієнта» у випадках сексуального насильства.
 Рекомендації та профілактичні заходи з попередження сексуального насильства. 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Лікарі здобудуть навички диференціації типів болю — ноцицептивного, нейропатичного та ноципластичного — на основі їхніх патофізіологічних механізмів. Учасники навчаться розпізнавати клінічні маркери периферичної та центральної сенситизації, застосовувати механізм-орієнтований підхід до вибору фармакотерапії та оптимізувати схеми мультимодальної анальгезії. Розглядаються молекулярні й клітинні механізми переходу гострого болю в хронічний, роль гліальних клітин у розвитку центральної сенситизації, вплив генетичних поліморфізмів на схильність до хронізації болю та відповідь на анальгетики. Також висвітлюються роль іонних каналів у патогенезі нейропатичного болю, дисфункція низхідних модулюючих больових систем, патофізіологічні основи ноципластичного болю та можливість використання об’єктивних біомаркерів у клінічній практиці. Програма заходу • Заняття — 26:50 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Електронний навчальний курс у форматі дистанційної участі з доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я. Місце проведення: Online. Тривалість: 5 год. Після проходження курсанту буде видано сертифікат і нараховано 5 балів БПР. Курс відноситься до напрямку, що є обов'язковим для проходження відповідно до Наказу №650 — «невідкладна (екстрена) медична допомога». Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Самопошкоджувальна поведінка у дітей та підлітків часто залишається непоміченою або неправильно інтерпретується як «маніпуляція», «привернення уваги» чи особливості характеру. Водночас за такими діями нерідко стоїть глибокий емоційний дистрес, труднощі з регуляцією почуттів, депресивні або тривожні розлади, а інколи — суїцидальний ризик, який потребує своєчасного виявлення. У клінічній практиці лікаря первинної ланки або дитячого психіатра самопошкодження може маскуватися під соматичні скарги, поведінкові зміни чи замкнутість підлітка. Через стигматизацію теми, страх батьків і самих дітей, а також відсутність чітких алгоритмів дій такі пацієнти часто залишаються без належної допомоги. В умовах хронічного стресу, соціальної нестабільності та травматичних подій актуальність цієї проблеми стрімко зростає. Клінічні кейси, структуровані алгоритми та практичні інструменти для щоденної роботи — щоб ви могли впевнено діяти навіть у складних і емоційно навантажених ситуаціях. Теми «тут і зараз» — розбираємо нозології, які щодня у фокусі лікарів. Без води — тільки доказові знання, що мають значення. До 2 годин — стисло, структуровано, одразу у практику. Перевірені експерти — досвідчені лікарі, яким довіряють колеги. Зручно — онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця. Програма заходу • сучасне розуміння self-harm: функції, типи та механізми формування • «червоні прапори» та ранні ознаки, які не можна пропустити на прийомі • оцінка суїцидального ризику: коли діяти негайно • диференційна діагностика (депресивні розлади, тривожні стани, ПТСР, РДУГ, розлади особистості) • алгоритми дій лікаря: від першого контакту до маршрутизації пацієнта • принципи комунікації з підлітком і батьками в чутливій темі • доказові підходи до психотерапевтичної та фармакологічної допомоги • профілактика рецидивів і міждисциплінарна взаємодія Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Програма заходу • Лікарі здобудуть наступні навички: • 1. Інтерпретувати дані добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ) та домашнього контролю артеріального тиску (ДКАТ). • 2. Диференціювати фенотипи артеріальної гіпертензії: “гіпертензія білого халата”, маскована та стабільна АГ. • 3. Розраховувати та клінічно оцінювати ключові показники: середні значення АТ (добовий, денний, нічний), навантаження тиском, добовий індекс. • 4. Визначати пацієнтів-диперів, нон-диперів, найт-пікерів та овер-диперів для стратифікації ризику. • 5. Формулювати клінічні показання для призначення позаофісного моніторингу АТ згідно з актуальними рекомендаціями. • 6. Надавати пацієнтам чіткі інструкції щодо методики проведення домашнього контролю артеріального тиску. • 7. Коригувати антигіпертензивну терапію, включаючи принципи хронотерапії, на основі результатів моніторування. • Питання, що розглядаються: • Які діагностичні критерії артеріальної гіпертензії за даними офісного вимірювання, ДМАТ та ДКАТ? • У яких клінічних ситуаціях ДМАТ має переваги над ДКАТ, і навпаки? • Яке прогностичне значення має відсутність нічного зниження АТ (статус “нон-дипер”) та феномен ранкового підйому АТ? • Як інтерпретувати невідповідність між даними офісного вимірювання та позаофісного моніторингу? • Які технічні вимоги до приладів для ДМАТ та ДКАТ та як правильно проводити валідацію вимірювань? • Як результати позаофісного моніторингу впливають на вибір та корекцію антигіпертензивної терапії? • Які особливості проведення та інтерпретації ДМАТ у специфічних популяціях: вагітні, пацієнти з ЦД, ХХН? • Чи існують абсолютні та відносні протипоказання до проведення добового моніторування АТ? • Навчальна програма • Заняття • 00:00 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Електронний навчальний курс у дистанційному форматі з доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я. Місце проведення: Online. Тривалість: 5 год. Курс призначений для всіх лікарських, фармацевтичних спеціальностей, спеціальностей фахівців і професіоналів у сфері охорони здоров’я. Після проходження курсанту буде видано сертифікат і нараховано 5 балів БПР. Номер в системі БПР: 1019974. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера