Заходи БПР — Дитяча гастроентерологія 2026

MASLD (Metabolic Dysfunction-Associated Steatotic Liver Disease) може мати вигляд «легкого» ураження печінки, але насправді це одне з найпоширеніших хронічних захворювань, що тісно пов’язане з ожирінням, цукровим діабетом 2 типу, метаболічним синдромом і серцево-судинними ускладненнями. Вчасне розпізнавання та правильна класифікація хвороби допомагають запобігти фіброзу, цирозу та серйозним кардіометаболічним подіям. На цьому заході ви дізнаєтесь, чим MASLD відрізняється від застарілого NAFLD, навчитесь оцінювати ризик прогресування фіброзу, підбирати дієту й ліки так, щоб не погіршити стан печінки, і застосовувати сучасні алгоритми скринінгу й діагностики відповідно до останніх міжнародних рекомендацій (EASL 2023, AASLD 2024). Ви зрозумієте, коли залучати мультидисциплінарну команду та як інтегрувати нові препарати у вашу практику. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнтів із MASLD (від раннього виявлення у людей з метаболічним ризиком до вибору індивідуальної стратегії лікування та профілактики ускладнень), роблячи вашу практику ефективнішою та безпечнішою. • 1. Нова класифікація захворювань печінки: сучасний підхід до діагностики та номенклатури. • 2. Інноваційні терапевтичні стратегії: огляд нового препарату, схваленого FDA для лікування MASLD. • 3. Оновлені міжнародні рекомендації: аналіз нової термінології та класифікацій (EASL 2023, AASLD 2024). • 4. MASLD = Metabolic Dysfunction-Associated Steatotic Liver Disease: концептуальне визначення та відмінності від попередніх термінів. • 5. Чому термін "NAFLD" є застарілим: обмеження попередньої класифікації та виключення метаболічного компоненту. • 6. Основні діагностичні критерії MASLD: клінічні, лабораторні та візуалізаційні маркери. • 7. Шляхи скринінгу, профілактики й контролю прогресування фіброзу печінки: мультидисциплінарний підхід у клінічній практиці. • Відповіді на запитання учасників.

Анемії та підозра на залізодефіцит є однією з найчастіших причин звернень і призначення лабораторних досліджень, однак на цьому етапі найчастіше виникають діагностичні помилки. Надмірна опора на окремі показники (феритин, сироваткове залізо) без оцінювання запального статусу, морфології еритроцитів та альтернативних механізмів анемії призводить до спрощеного трактування складних клінічних станів і формування хибного діагнозу. На цьому заході ви навчитесь інтерпретувати лабораторні показники при анеміях, розглянете основні диференційно-діагностичні сценарії (залізодефіцитна анемія, анемія хронічного запалення, B12/фолат-дефіцит, таласемія-носійство), а також клінічно значущі зміни морфології периферичної крові. Також ви детально проаналізуєте неоднозначні лабораторні профілі та ситуації, коли стандартні маркери не відображають реальний стан еритропоезу. Після навчання ви зможете точно інтерпретувати загальний аналіз крові та показники обміну заліза, уникати типових діагностичних пасток і своєчасно розпізнавати причини анемії. • Залізодефіцит – найчастіший помилковий діагноз у лабораторній практиці. • Покажу, чому так стається і як лікарю не потрапляти в цю пастку. • Феритин – аналіз, який часто “заспокоює неправильно”. • Зʼясуємо, у яких ситуаціях феритин вводить в оману навіть досвідчених. • Анемія не дорівнює дефіциту заліза і навпаки: є щонайменше 5 сценаріїв, які виглядають однаково. • Навчу швидко відрізняти “двійників” залізодефіциту без зайвих обстежень. • Мікроцитоз – не завжди про залізо. • Покажу, як за “простими” показниками ОАК не сплутати різні причини мікроцитозу. • “Нормальний гемоглобін” може маскувати проблему. • Розглянемо ситуації, коли “все ще в межах норми”, але пацієнт уже в зоні ризику. • Коли цифри не сходяться: суперечливі профілі феритину/заліза/трансферину і чому це не “дивна лабораторія”. • Покажу типові комбінації, які найчастіше призводять до неправильних висновків. • Морфологія крові, яку ігнорують: анізохромія, поліхроматофілія, пойкілоцитоз, нормобласти. • Що з цього реально змінює сценарій, а що часто трактують неправильно. • “Анемія, яка не піддається логіці” – це часто не рідкісна хвороба, а помилка маршруту. • Зʼясуємо, де саме зазвичай “ламається” логіка діагностики. • 3 аналізи й 1 рішення: мінімум, який знімає 80% помилок. • Покажу, як не проґавити важливе і не загнати пацієнта в зайві обстеження. • 3 клінічні кейси “роками йшли не туди, а реальна причина інша ”. • Розглянемо приклади, які змінюють мислення: що було не так і які дані “викрили” помилку. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Судинні катастрофи черевної порожнини часто маскуються під неспецифічний абдомінальний біль, і водночас вони є станами з критично обмеженим часом для діагностики та втручання. У цих ситуаціях судинний компонент моє бути одним із пріоритетних діагностичних напрямів. Ультразвукове дослідження в перші хвилини огляду дає змогу швидко оцінити стан аорти й магістральних судин, виявити ознаки тромбозу, ішемії чи активної кровотечі та визначити подальшу тактику: від негайної КТ-ангіографії до термінового інтервенційного втручання. На цьому заході ви зможете сформувати чітке клінічне бачення судинної патології як причини абдомінального болю, розглянете стартовий алгоритм ургентної УЗД, підходи до оцінювання аорти й великих судин, діагностику гострої мезентеріальної ішемії, портально-мезентеріального тромбозу, органних інфарктів і псевдоаневризм. Також ви дізнаєтеся про можливості CEUS як інструмента уточнювальної діагностики та проаналізуєте реальні клінічні кейси з практики. Після проходження майстер-класу ви зможете швидко і структуровано оцінювати пацієнтів з гострим болем у животі та приймати обґрунтовані рішення щодо подальшої тактики ведення. • Чому ця тема критична? • “Біль у животі” як судинний діагноз: коли рахунок іде на години. • Межі УЗД і де саме УЗД дає найбільшу цінність у перші 10 хвилин. • Стартовий ургент-алгоритм УЗД. • Аорта і великі судини. • Гостра мезентеріальна ішемія. • Портально-мезентеріальний тромбоз: від випадкової знахідки до сепсису. • Органні інфаркти й судинні “маски” (інфаркт селезінки, інфаркт нирки, печінкова артеріальна катастрофа). • Псевдоаневризми й активна кровотеча після процедур, панкреатиту. • Можливості CEUS як “вирішального” інструмента в судинних катастрофах. • Типові помилки навіть у досвідчених та шляхи запобігання їм. • Практичні інструменти: • чекліст ургентного протоколу; • алгоритми “УЗ-ознака → наступний крок” (КТ-ангіографія/ангіо/хірург); • показові кейси із розбором. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Невідкладні стани в амбулаторній практиці становлять одну з найбільш важливих сфер роботи лікаря первинної ланки, оскільки виникають раптово, часто без типової клінічної картини і потребують негайного прийняття рішень. Перші хвилини після розвитку критичного стану є визначальними для подальшого прогнозу пацієнта до моменту прибуття екстреної медичної допомоги. В умовах обмежених ресурсів і часу від лікаря вимагається чітке дотримання алгоритмів дій, швидке оцінювання стану й правильна первинна тактика. Окремо слід зважати на юридичні ризики, що виникають у разі помилок у веденні таких ситуацій. На цьому заході ви опануєте сучасні підходи до ведення невідкладних станів в амбулаторній практиці з акцентом на алгоритмічність дій. Ви розглянете організацію надання допомоги, а також первинне оцінювання пацієнта за алгоритмом ABCDE як базовий інструмент швидкої клінічної орієнтації. Окрім цього, ви проаналізуєте основні невідкладні стани, зокрема анафілаксію, гострий коронарний синдром, гіпертонічний криз, інсульт, судомний синдром, бронхіальну астму, гіпоглікемію та вазовагальні реакції. Після навчання ви зможете швидко розпізнавати критичні стани, застосовувати стандартизовані алгоритми невідкладної допомоги та організовувати своєчасний виклик і передання пацієнта бригаді ЕМД. • Організація роботи, оснащення кабінету, алгоритм дій персоналу в критичній ситуації. • Первинне оцінювання пацієнта за алгоритмом ABCDE. • Анафілаксія: розпізнавання клінічних проявів, алгоритм невідкладної допомоги, дозування та введення адреналіну, типові помилки. • Гострий коронарний синдром: ранні й атипові симптоми, дії медичного персоналу до прибуття ЕМД, медикаментозна підтримка пацієнта. • Гіпертонічний криз: диференціація невідкладного й ургентного кризу, оцінювання ураження органів-мішеней, алгоритм допомоги. • Інсульт: FAST / BE-FAST, раннє розпізнавання інсульту, критично важливі дії до госпіталізації. • Судомний синдром: алгоритм дій, безпека пацієнта, контроль дихальних шляхів, типові помилки. • Бронхіальна астма: оцінювання тяжкості стану, невідкладна терапія. • Гіпоглікемія та вазовагальні реакції: швидка диференціація причин втрати, невідкладна допомога, профілактика повторних епізодів. • Юридичні аспекти і комплектація аптечки невідкладної допомоги. Фіксація дій медичного персоналу, обов’язкове оснащення та препарати для надання допомоги. • Розбір типових помилок у наданні невідкладної допомоги в амбулаторних умовах. Реальні кейси та вирішення проблем, які трапляються найчастіше. • Відповіді на запитання.

Головний біль – поширена скарга, але цей симптом може свідчити про широкий спектр захворювань, які до того ж мають відмінності залежно від статі. У практичних умовах можна побачити, що мігрень, кластерний головний біль або головний біль напруги відрізняються за частотою, тригерами, інтенсивністю та відповіддю на терапію у чоловіків і жінок. Ці відмінності формуються через складну взаємодію нейробіологічних механізмів болю, гормонального фону, генетичних факторів і психоемоційних реакцій. Сукупність цих чинників безпосередньо впливає на тактику ведення пацієнта. На цьому заході ви детально розберете нейробіологічні механізми формування головного болю та зрозумієте, як статеві гормони впливають на ноцицептивну обробку, тригеміноваскулярну систему й гіпоталамічні структури. Ви дізнаєтеся, чому мігрень значно частіше буває у жінок, як гормональні коливання змінюють її перебіг та які особливості має менструальна мігрень. Також ви розглянете сучасні дані щодо кластерного головного болю та гендерні відмінності головного болю напруги. Після навчання ви зможете оцінювати патофізіологічні механізми різних форм головного болю, враховувати гормональний статус пацієнта і застосовувати більш персоналізований підхід до діагностики та лікування. • Актуальність теми. • Головний біль як нейробіологічний феномен. • Патофізіологія головного болю: статеві відмінності в нейробіології болю. • Мігрень: • гендерні відмінності у перебігу мігрені; • менструальна мігрень та гормонозалежні форми; • вплив гормонального статусу на вибір терапії. • Кластерний головний біль: • патофізіологія кластерного головного болю; • статеві відмінності у поширеності та клінічних проявах; • вплив тестостерону й мелатоніну; • вибір терапії залежно від статі пацієнта. • Головний біль напруги: • периферичні та центральні механізми головного болю напруги; • гендерні відмінності у м’язовій напрузі та больовій чутливості; • клінічні наслідки для вибору терапії. • Висновки. • Відповіді на запитання.

Гемороїдальна хвороба – одна з найпоширеніших патологій у колопроктологічній практиці, яка, попри уявну простоту, часто створює значні труднощі на етапі первинної діагностики й вибору лікувальної тактики. Вона нерідко маскується під інші захворювання аноректальної зони, що підвищує ризик діагностичних помилок. Застосування застарілих або спрощених підходів призводить до неправильної оцінки стадії процесу, неефективного лікування та, як наслідок, до рецидивів і хронізації. На цьому заході ви розглянете сучасне розуміння патогенезу гемороїдальної хвороби, фактори ризику та клінічні особливості перебігу. Ви засвоїте алгоритми діагностики, зокрема інструментальні методи і диференційну діагностику з іншими проктологічними захворюваннями. Також ви отримаєте чіткі орієнтири щодо вибору між консервативними, малоінвазивними й хірургічними методами лікування залежно від стадії захворювання та клінічної ситуації. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнтів із ректальною кровотечею, больовим синдромом, випадінням гемороїдальних вузлів та іншими аноректальними симптомами. • Актуальність проблеми • Поширеність гемороїдальної хвороби в структурі колопроктологічної патології • Вплив захворювання на якість життя пацієнтів • Чому проблема залишається актуальною для лікарів різних спеціальностей • Сучасне розуміння гемороїдальної хвороби • Патогенез і механізми розвитку захворювання • Фактори ризику та провокувальні чинники • Класифікація і стратифікація пацієнтів • Основні симптоми геморою • Стадії розвитку гемороїдальної хвороби • Особливості клінічної картини у різних груп пацієнтів • Діагностика гемороїдальної хвороби в практиці колопроктолога • Алгоритм первинного обстеження пацієнта • Інструментальні методи діагностики • Диференційна діагностика з іншими проктологічними захворюваннями • Сучасні підходи до лікування • Консервативна терапія: принципи та можливості • Малоінвазивні методи лікування • Хірургічні методи й показання до оперативного втручання • Персоналізований підхід до вибору лікувальної тактики • Ускладнення та їх менеджмент • Клінічні кейси та експертна дискусія • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

Аутоімунний тиреоїдит є однією з найпоширеніших причин звернення до ендокринолога, однак гіпердіагностика та необґрунтовані призначення трапляються нерідко. Неправильна інтерпретація антитиреоїдних антитіл, надмірне використання левотироксину, йоду, біологічно активних добавок та необґрунтовані дієтичні обмеження можуть призводити до помилкового ведення пацієнтів, особливо під час планування вагітності та при субклінічному гіпотиреозі. На цьому заході ви навчитесь точно інтерпретувати антитиреоїдні антитіла та значення ТТГ, визначати показання до призначення левотироксину, розглянете сучасні підходи до ведення субклінічного гіпотиреозу та особливості менеджменту пацієнток із АІТ під час планування вагітності. Ви також розглянете доказові підходи до харчування, роль селену, йоду та інших біологічно активних добавок, взаємодію левотироксину з їжею та лікарськими засобами, а також найпоширеніші причини гіпердіагностики та клінічних помилок. Після навчання ви зможете обґрунтовано призначати та коригувати терапію левотироксином, надавати пацієнтам доказові рекомендації щодо харчування та добавок, а також уникати поліпрагмазії. • Коли АІТ не є показанням до призначення левотироксину. • Значення антитиреоїдних антитіл та роль ТТГ у прийнятті клінічних рішень. • Субклінічний гіпотиреоз: сучасні підходи до ведення та показання до лікування. • Особливості ведення пацієнток із АІТ при плануванні вагітності. • Доказові підходи до харчування при АІТ і гіпотиреозі. • Середземноморська дієта та інші харчові моделі: що підтверджено доказами. • Безглютенова дієта: показання та поширені міфи. • Роль селену, йоду та біологічно активних добавок у веденні пацієнтів з АІТ. • Взаємодія левотироксину з їжею, лікарськими засобами та харчовими добавками. • Найпоширеніші помилки та причини гіпердіагностики у клінічній практиці. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Ви лікуєте людей, а не хвороби. Особистість пацієнта є невіддільною частиною процесу лікування. Саме тому ефективна комунікація є важливою. Пацієнти, яких не чують або неправильно інформують, можуть порушувати режим лікування і ставати джерелом конфліктів. Терапевтичних протоколів недостатньо – важливо опанувати інструменти емпатійної взаємодії, активного слухання та структурованої консультації. Це навички, що знижують ризик юридичних претензій і професійного вигорання. На цьому заході ви дізнаєтеся, як побудувати пацієнтоорієнтовану консультацію за біопсихосоціальною моделлю, застосовувати активне слухання й емпатійні техніки NURSE, перевіряти розуміння пацієнтом інформації через Teach-Back, працювати з очікуваннями та формувати довіру, яка підвищує прихильність до лікування. Ви освоїте структуровану модель Calgary–Cambridge для менеджменту клінічної консультації, що дає змогу ефективно планувати розмову від початку до завершення. Після навчання ви зможете проводити консультації, де пацієнт відчуває себе комфортно, а ви – впевненими у точності передання інформації та контролі процесу лікування. Це допоможе мінімізувати конфлікти й покращити результати терапії. • Біопсихосоціальна модель взаємодії лікар–пацієнт. Пацієнтоорієнтований підхід як основа якісної медичної допомоги. • Встановлення контакту. Перші хвилини розмови: невербальні сигнали, представлення лікаря, формування позитивного першого враження. • Активне слухання та емпатія. Емпатійна відповідь за схемою NURSE (Naming, Understanding, Respecting, Supporting, Exploring) для дослідження емоцій пацієнта. • Зрозуміли правильно? Використання техніки Teach-Back як інструмента перевірки розуміння інформації пацієнтом. • Робота з очікуваннями пацієнта. Як виявляти й узгоджувати очікування пацієнта і сім’ї, запобігати конфліктам і непорозумінням. • Побудова довіри й партнерських стосунків. Практики комунікації для підвищення прихильності пацієнта до лікування. • Менеджмент клінічної консультації. Використання моделі Calgary–Cambridge для структурування розмови: від початку консультації до завершення і планування наступних кроків. • Відповіді на запитання • Обговорення матеріалу (презентації) • Оцінювання здобутих знань

Жовтяниця є не самостійним захворюванням. Це клінічний симптом, що супроводжує широкий спектр патологій: від доброякісних станів до життєво небезпечних захворювань гепатопанкреатобіліарної зони, зокрема онкологічних. Тому, треба досконало знати алгоритми диференційної діагностики причин цього стану. Своєчасне встановлення етіології жовтяниці визначає не лише тактику лікування, але й прогноз для пацієнта. На цьому заході ви опануєте сучасні алгоритми диференційної діагностики жовтяниць з акцентом на чітке розмежування гемолітичних, паренхіматозних та механічних форм. Ви розглянете патофізіологічні механізми розвитку жовтяниці, навчитесь інтерпретувати лабораторні показники та обґрунтовано використовувати інструментальні методи діагностики, наприклад ультразвукове дослідження, КТ, МРТ та МРХПГ. Окрема увага буде приділена причинам механічної жовтяниці, зокрема жовчнокам’яній хворобі, холедохолітіазу та пухлинам гепатопанкреатобіліарної зони, а також важливості комплексного підходу до ведення таких пацієнтів. Після навчання вам буде легше орієнтуватися в різних кейсах жовтяниці та своєчасно визначати тактику ведення пацієнта. • Класифікація жовтяниць та основні відмінності: надпечінкова (гемолітична), печінкова (паренхіматозна) та підпечінкова (механічна). • Патофізіологічні механізми розвитку жовтяниць та їхнє клінічне значення. • Клінічні прояви різних типів жовтяниць: особливості перебігу хвороби, анамнезу, фізикального огляду, симптомокомплексу захворювання. • Лабораторна діагностика жовтяниць: інтерпретація показників білірубіну, трансаміназ, лужної фосфатази, ГГТП. • Інструментальна діагностика в алгоритмі диференціації жовтяниць (УЗД, КТ, МРТ, МРХПГ). • Основні причини механічної жовтяниці: жовчнокам’яна хвороба, холедохолітіаз, пухлини гепатопанкреатобіліарної зони, стриктури жовчних проток. • Диференційна діагностика різних видів жовтяниць. • Жовтяниця і рак підшлункової залози та органів периампулярної зони (ДПК, загальна жовчна протока, великий сосочок дванадцятипалої кишки). • Роль мультидисциплінарного підходу в діагностиці жовтяниць. • Клінічні випадки й типові діагностичні помилки у практиці лікаря. • Сучасні алгоритми ведення пацієнтів із жовтяницею і тактика лікування. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Нераціональне призначення антибіотиків є однією з головних причин зростання антибіотикорезистентності — проблеми, яку ВООЗ віднесла до десяти глобальних загроз для людства. Особливо гостро вона постає у педіатрії, де клінічна невизначеність часто спонукає лікарів до «перестраховки». Дані CDC 2023 року показують, що майже 30% антибіотиків, які призначаються дітям, є непотрібними або підібраними без урахування локальних даних щодо резистентності. Успішне лікування інфекційних захворювань у дітей потребує точної діагностики й чіткого плану дій. Важливо не лише правильно визначити збудника, а й вчасно попередити ускладнення та мінімізувати його поширення в організованих дитячих колективах. Навчальний захід «Стрептококова інфекція у дітей: від А(нтибіотиків) до Я(к запобігати?)» буде присвячений вивченню клінічного спектра стрептококової інфекції — від звичного фарингіту до тяжких інвазивних форм, таких як сепсис і токсичний шок. Учасники розглянуть, як вік дитини впливає на перебіг хвороби та як не пропустити небезпечні прояви. Детально розглядатиметься діагностика: коли доцільно використовувати експрес-тест, посів, ПЛР або загальний аналіз крові, і як уникати гіпердіагностики. Окрему увагу буде приділено сучасним підходам до вакцинації проти пневмокока — особливо у дітей із груп ризику. У блоці про лікування учасники дізнаються, коли антибіотик дійсно потрібен, як обрати оптимальний препарат і що таке депрескрайбінг. Завершить частину практичний розбір клінічних випадків із типовими помилками й ефективними рішеннями. • Різноманіття проявів стрептококової інфекції: від ангіни до пневмонії • Клінічний спектр: фарингіт, тонзиліт, скарлатина, середній отит, імпетиго, пневмонія, сепсис, токсичний шок. • Інвазивні та неінвазивні форми: на що звертати увагу лікарю. • Вік пацієнта як фактор клінічної варіативності. • Діагностика: швидкі тести, лабораторні методи, інтерпретація • Алгоритм прийняття рішення: коли і навіщо призначати тест на β-гемолітичний стрептокок групи А. • Огляд методів: експрес-тест, посів із зіва, ПЛР, загальний аналіз крові. • Клінічне мислення: як уникнути гіпердіагностики та антибіотикотерапії «наосліп». • Вакцинація від пневмококової інфекції: сучасні рекомендації • Взаємозв’язок пневмокока зі стрептококовою інфекцією. • Національний календар щеплень і додаткові можливості. • Профілактичне значення вакцинації у дітей із груп ризику. • Особливості перебігу у імунокомпроментованих дітей • Типові ускладнення та нетиповий перебіг. • Стратегія ведення: мультидисциплінарний підхід та індивідуалізація лікування. • Лікування: чи завжди потрібен антибіотик? • Показання до антибіотикотерапії при стрептококовій інфекції. • Вибір препарату: ефективність, тривалість, комплаєнс. • Депрескрайбінг та антибіотикостійкість: як запобігти майбутнім проблемам. • Клінічні кейси: помилки та вдалий досвід • Реальні історії пацієнтів із різним перебігом стрептококової інфекції. • Розбір типових діагностичних і комунікаційних помилок. • Обговорення ефективних стратегій лікування та профілактики з позицій доказової медицини. • Відповіді на запитання

УЗД шлунка та дванадцятипалої кишки є недооціненим методом, хоча вона в багатьох клінічних допомагає швидко зорієнтуватися в діагнозі, оцінити структурні й функціональні зміни та визначити необхідність у більш інвазивніц діагностиці. На цьому заході ви навчитеся правильно використовувати можливості УЗД під час обстеження пацієнтів із диспепсією, болем у верхніх відділах живота, підозрою на патологію шлунка чи дванадцятипалої кишки, а також зрозумієте сильні сторони й обмеження цього методу. Після навчання ви зможете впевнено інтегрувати УЗД в алгоритм діагностики, уникати типових діагностичних помилок та приймати обґрунтовані клінічні рішення щодо подальшого ведення пацієнта. • Можливості та доцільність застосування УЗД шлунка та дванадцятипалої кишки в сучасній клінічній практиці. • Роль УЗД як інструменту диференційної діагностики захворювань органів травної системи в клініці внутрішніх хвороб. • Місце УЗД шлунка в комплексному обстеженні пацієнтів: показання, обмеження та співвідношення з ендоскопічними методами дослідження (ФГДС). • Значення УЗД шлунка та дванадцятипалої кишки в педіатричній практиці. • Визначення структури і функції окремих відділів шлунково-кишкового тракту одночасно в режимі реального часу. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Формування стоми – не кінцевий етап лікування, а складова довготривалої реабілітації пацієнта, що потребує системного міждисциплінарного підходу. Підготовка фахівців до ведення таких пацієнтів часто є недостатньою в межах базових освітніх програм, а зростання частоти онкопатології кишківника й тяжких травматичних ушкоджень, зокрема мінно-вибухових, зумовлює збільшення кількості пацієнтів зі стомами, що підвищує актуальність цієї теми для лікарів різних спеціальностей. Дефіцит вузькопрофільних спеціалістів, зокрема стом-терапевтів, призводить до того, що значна частина відповідальності покладається на лікарів первинної ланки. На цьому заході ви розглянете клінічно значущі аспекти ведення пацієнтів зі стомами. Ви дізнаєтеся про принципи формування стом та особливості догляду за ними на амбулаторному етапі. Також ви проаналізуєте технічні аспекти підбору засобів догляду, зокрема калоприймачів та засобів захисту шкіри, що є важливою складовою профілактики ускладнень і покращення якості життя пацієнтів. Після навчання ви зможете здійснювати комплексне ведення пацієнтів зі стомами на амбулаторному етапі, зокрема оцінювання стану стоми, підбір адекватного догляду та своєчасне виявлення ускладнень, як-от парастомальні грижі, стенози чи некротичні зміни. • Вступ. Актуальність теми і роль амбулаторного лікаря у веденні пацієнтів зі стомами. • Поняття стоми й загальні принципи її формування. • Основні види стом: гастростомія, трахеостомія, колостомія. • Показання до формування різних видів стом. • Базові принципи догляду за стомами на амбулаторному етапі. • Особливості догляду залежно від типу стоми (гастростома, трахеостома, колостома). • Найчастіші ускладнення. • Червоні прапорці та показання до направлення в стаціонар. • Клінічний випадок. • Висновки та практичні рекомендації для лікарів. • Запитання-відповіді.

Імунограма – один із базових інструментів оцінки стану імунної системи, однак її інтерпретація найчастіше викликає труднощі в клінічній практиці. Неправильне трактування показників може призводити до діагностичних помилок, необґрунтованого призначення імуномодулюючих препаратів або до пропуску імунної недостатності. Це ускладнює вибір лікувальної тактики та підвищує ризик хронізації процесу. На цьому майстер-класі ви у режимі онлайн-зустрічі у Google Meet дізнаєтесь про практичне використання імунограми на прикладі реальних клінічних випадків. Ви дізнаєтесь, в яких ситуаціях імунограма дійсно потрібна, як оцінювати її результати в клінічному контексті та коли достатньо тільки динамічного спостереження. Ви навчитесь диференціювати первинні і вторинні імунодефіцити, а також уникати поширених помилок – зокрема рутинного призначення імуномодуляторів «про всяк випадок». Після навчання ви зможете обґрунтовано працювати з імунограмою у щоденній практиці, правильно визначати показання до дослідження, критично оцінювати відхилення в аналізах та формувати індивідуальний план ведення пацієнтів із частими інфекціями, затяжним перебігом хвороб, алергічними або аутоімунними проявами. • I. Роль імунограми у клінічній практиці • II. Основні показники імунограми та їх трактування • III. Клінічні випадки з практики лікаря (аналіз реальних медичних ситуацій) • Покроковий розбір імунограми • Прийняття рішень на основі результатів • Критерії вибору між спостереженням, дообстеженням та лікуванням • IV. Часті помилки у роботі з імунограмою • V. Розбір клінічних випадків учасників заходу та відповіді на запитання

Формат: Дистанційна участь (з доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я). Місце проведення: Online. Тривалість: 4 год. Лікарська / фармацевтична спеціальність: Всі лікарські спеціальності, Всі спеціальності фахівців у сфері охорони здоров'я, Всі фармацевтичні спеціальності, Всі спеціальності професіоналів у сфері охорони здоров’я. Бали БПР: 4. Номер в системі БПР: 1019983. Після проходження курсанту буде видано сертифікат. Після проходження курсанту будуть нараховані бали БПР. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Дистанційна участь з доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я. Після проходження курсанту буде видано сертифікат. Після проходження курсанту будуть нараховані бали БПР. Курс відноситься до напрямку, що є обов'язковим для проходження відповідно до Наказу №650 — «цифрова компетентність». Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера