Заходи БПР — Цитоморфологія / клінічна лабораторна діагностика 2026

​Інфекція, спричинена вірусом папіломи людини (ВПЛ), є найпоширенішою вірусною інфекцією, що передається статевим шляхом, і причиною приблизно 5% усіх випадків раку у світі. Окрім раку шийки матки, ВПЛ асоційований із розвитком раку анального каналу, ротоглотки, вульви, піхви і статевого члена, а також з аногенітальними бородавками та передраковими дисплазіями. Найефективнішим методом профілактики ВПЛ-асоційованих патологій є вакцинація: дані численних досліджень показують зниження ризику розвитку цервікальної інтраепітеліальної неоплазії 2–3 ступеня на 99% у разі вакцинації до початку статевого життя. Незважаючи на це, рівень охоплення вакцинацією залишається недостатнім, а лікарі часто зіштовхуються з міфами, недовірою пацієнтів і власною невпевненістю у виборі вакцини й стратегії ведення. У цих умовах роль лікаря полягає не лише в призначенні, а й у грамотній комунікації, яка базується на доказах і знанні сучасних міжнародних рекомендацій. Навчальний захід «Вакцинація проти ВПЛ: стратегії, клінічне значення та практичні аспекти» буде присвячений вивченню сучасних викликів, пов’язаних із ВПЛ-асоційованими захворюваннями, їхнього клінічного значення та ролі профілактики. Учасники детально розглянуть типи вакцин проти ВПЛ, їхній склад, механізм дії, ефективність та профіль безпеки. Окрему увагу буде приділено стратегії впровадження вакцинації в Україні: кого, коли та як вакцинувати відповідно до сучасних рекомендацій. Крім цього, будуть висвітлені поради щодо комунікації з пацієнтами: як переконливо відповідати на сумніви, розвіювати міфи та формувати довіру до вакцинації. Також буде обговорено перспективи майбутнього розширення вакцинального охоплення. • ВПЛ-асоційовані захворювання: сучасні виклики та клінічне значення. • Вакцини проти ВПЛ: типи, склад, механізм дії, ефективність, профіль безпеки. • Стратегія впровадження вакцинації проти ВПЛ в Україні: що, кому, коли і як? • Комунікація з пацієнтом про вакцинацію: як руйнувати міфи та хибні переконання. • Перспективи та майбутні можливості вакцинації проти ВПЛ. • Відповіді на запитання учасників

У липні 2025 року відбулися суттєві зміни в правилах обліку лабораторних досліджень в електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ), пов’язані з впровадженням нових кодів спостережень на основі міжнародної класифікації LOINC та оновленням підходів до використання національного класифікатора НК_26. Ці зміни безпосередньо впливають на повсякденну роботу лікарів, які призначають, проводять або документують лабораторні дослідження в межах пакету «Профілактика, діагностика, спостереження та лікування в амбулаторних умовах». Неправильне кодування або внесення медичних записів може призвести до невизнання послуги, втрати фінансування з боку НСЗУ, а також до формальних порушень, що погіршують якість медичної документації. Лікарям доведеться не лише знати нові правила, а й розуміти логіку їх впровадження, вміти правильно працювати з оновленим функціоналом ЕСОЗ, розмежовувати коди за НК_26 та коди спостереження, а також уникати типових помилок під час оформлення записів. Навчальний майстер-клас «Облік лабораторних досліджень за новими вимогами НСЗУ» буде присвячений вивченню актуальних змін в обліку лабораторних досліджень в ЕСОЗ, що набули чинності з Наказом МОЗ №511. Учасники ознайомляться з новими вимогами до створення ЕМЗ «Діагностичний звіт» і «Спостереження», навчаться розмежовувати коди НК_26, коди спостережень і текстові поля. Будуть розглянуті типові сценарії, які вимагають специфічного оформлення, а також класифікація лабораторних досліджень за такими напрямами: гематологія, біохімія, мікробіологія тощо. Окрема увага буде приділена ролі лікаря первинної ланки, алгоритмам створення направлень та зв’язку між правильним кодуванням і оплатою послуг. • Вступ: нові нормативні зміни в обліку лабораторної діагностики • Наказ МОЗ України №511 від 21.03.2025: що змінилось і чому • Впровадження LOINC-класифікаторів: цілі, міжнародна інтеграція • Роль НСЗУ в оновленні обліку в електронній системі охорони здоровʼя • Загальні принципи обліку лабораторних досліджень в ЕСОЗ • ЕМЗ «Діагностичний звіт» та ЕМЗ «Спостереження» • Як і коли використовуються ці типи записів • Відмінності між текстовим полем, кодом НК_26 та кодом спостереження • Нові вимоги до створення медичних записів • Сценарії: коди, які потребують лише ДЗ, додаткові коди «Спостереження», особливості уточнень у текстовому полі • Приклади розмежування: • Без змін обліку • Обов’язкове створення «Спостереження» • Потреба у текстовому описі (біоматеріал, контекст дослідження) • Кодування та інтерпретація результатів: як не помилитися • Робота з новими кодами спостережень на прикладах • Як правильно вказувати результати в ЕСОЗ • Логіка: один код НК_26 – декілька кодів спостереження • Направлення та роль лікаря первинної ланки • Які лабораторні дослідження може призначати сімейний лікар (за новим списком) • Структура додатка • Алгоритм дій лікаря під час створення направлення • Класи лабораторних досліджень: специфіка обліку • Гематологія, біохімія, мікробіологія, імунологія, тканинна патологія, генетика, інші дослідження • Огляд основних змін для кожного класу • Приклади з практики: які коди використовувати, що писати в полях • Типові помилки та виклики у веденні обліку • Найчастіші порушення під час формування звітів • Контроль якості заповнення ЕМЗ • Зв’язок між правильним обліком і оплатою послуг НСЗУ • Практична частина: аналіз кейсів та обговорення запитань • Розгляд реальних прикладів із заповненням ЕМЗ • Відповіді на запитання учасників • Практичний чекліст для лікаря: що перевірити перед внесенням у запис • Запитання та відповіді • Проходження тестування

Рубці та шрами – це не просто косметичний дефект. Вони можуть завдавати справжній фізичний дискомфорт: біль, свербіж, відчуття стягування шкіри, а іноді й обмеження рухів. Окрім того, рубці часто стають причиною емоційних переживань, погіршуючи якість життя пацієнта – особливо, якщо йдеться про післяопераційні, посттравматичні, опікові рубці чи стрії. На жаль, помилки в лікуванні шрамів досить поширені: неправильний вибір методу, несвоєчасне втручання чи невміння розрізнити тип рубця можуть призвести до ускладнень, рецидиву або навіть до погіршення стану шкіри. Тому, для лікаря важливо не лише мати сучасні знання, а й розуміти потреби кожного пацієнта, щоб обрати найкращий підхід до корекції пошкоджень. Навчальний майстер-клас «Дерматологія рубців: ефективні стратегії лікування» дає вам змогу поглибити знання про сучасні стратегії лікування різних типів рубців. Буде обговорено: - як правильно класифікувати рубці (нормотрофічні, атрофічні, гіпертрофічні, келоїдні); - оптимальний час для втручання в процес загоєння; - вибір методів корекції: від топічних засобів та ін’єкцій до лазерів і хірургії – залежно від фази й виду рубця. Окрема увага буде приділена комбінованим протоколам, профілактиці утворення шрамів, а також веденню пацієнтів з травмами бойового походження. Ви навчитесь уникати типових помилок та отримаєте чіткі алгоритми дій для щоденної практики. • Вступ • Рубець як глобальна проблема: функціональні, психологічні та соціальні наслідки • Класифікація рубців – основа ефективної терапії • Види рубців: нормотрофічні, гіпертрофічні, келоїдні, атрофічні, постакне, травматичні. • Клінічні приклади й алгоритми диференціації. • Біологія загоєння ран • Фази загоєння: запалення, проліферація, ремоделювання. • Ключові моменти для втручання: коли і як впливати на процес формування рубця. • Сучасні мультифакторні стратегії лікування рубців • Хірургічні методи: показання, обмеження, профілактика ускладнень. • Ін’єкційна терапія: кортикостероїди, ферменти, біологічні препарати. • Апаратні технології: лазери, радіочастотна терапія (RF), мікронідлінг. • Топічна терапія: силіконові гелі, зволоження, SPF-захист. • Ранній старт лікування: докази та практичні рекомендації • Оптимальні терміни початку терапії: чому важливо діяти з 5–7 дня після зняття швів. • Вибір тактики залежно від фази загоєння. • Комбіновані протоколи: максимальна ефективність. • Переваги поєднання методик у складних випадках, зокрема у пацієнтів з травмами бойового походження. • Профілактика рубців: стандарт сучасної хірургії та дерматології • Тиск, зволоження, SPF, мінімізація натягу шкіри – практичні підходи. • Роль мультидисциплінарної команди у профілактиці патологічних рубців. • Відповіді на запитання учасників

​Лабораторна справа в Україні переживає системне оновлення: змінюється структура галузі, вводяться нові вимоги до посад. Цьогоріч МОЗ оновлює кваліфікаційні характеристики фахівців лабораторної медицини, а це означає появу низки практичних питань серед працівників — від того, як правильно обрати напрям безперервного професійного розвитку, до розуміння, які посадові обовʼязки відповідають новим нормативам. Усе це напряму впливає не лише на відповідність вимогам держави, а й на кар’єрні перспективи співробітників лабораторій у державному та приватному секторах. Навчальний курс «Нормативні документи, що регламентують роботу лабораторії в Україні» буде присвячений вивченню нових правил атестації медичних працівників відповідно до Наказу МОЗ України № 650. Учасники детально розглянуть процедуру присвоєння професійних кваліфікацій та особливості формування персонального портфоліо. Буде обговорено очікування системи охорони здоров’я від розробників професійних стандартів і практичні наслідки впровадження цих змін. Також будуть проаналізовані типові помилки при підготовці документів для атестації. • Нові правила атестації медичних кадрів згідно з Наказом МОЗ України № 650 • Особливості визначення й присвоєння професійних кваліфікацій • Чого галузь очікує від розробників професійних стандартів? • Які зміни передбачені для оформлення персонального портфоліо • Відповіді на запитання учасників

​Якість лабораторних результатів напряму залежить від точності та надійності застосовуваних методів. Верифікація прецизійності є основним етапом контролю функціональних характеристик лабораторних методів, адже вона забезпечує передбачуваність і стабільність отриманих даних. Правильність результатів необхідна для прийняття коректних рішень лікарями різних спеціальностей. Відсутність знань про сутність прецизійності та її верифікації може призвести до неправильного організування лабораторного процесу, виникнення необґрунтованих помилок у вимірюваннях або ігнорування критичних відхилень. Це значно ускладнює оцінку достовірності результатів і погіршує якість медичної допомоги. Навчальний курс «Покрокова верифікація прецизійності лабораторного методу: 5 днів-2 рівні-1 результат» буде присвячений вивченню теоретичних основ та практичних аспектів верифікації прецизійності лабораторних методів. Учасники дізнаються, які ресурси потрібні для проведення верифікації, хто має відповідати за цей процес, а також отримають покроковий алгоритм виконання. Особлива увага буде приділена аналізу складних випадків, коли результати викликають сумніви, та прийняттю обґрунтованих рішень на основі отриманих даних. Курс також розкриє, як організувати командну роботу та ефективно планувати верифікацію в умовах обмежених ресурсів. • Верифікація прецизійності: для чого вона потрібна? • Теоретичні основи та обґрунтування верифікації прецизійності • Хто має проводити верифікацію: чи потрібен окремий спеціаліст? • Ресурси та підготовка до верифікації • Гарантований стресс чи цікавий квест? • Покроковий алгоритм виконання верифікації прецизійності • Приголомшливі результати, які лякають • Оцінка отриманих даних та варіанти рішень • Відповіді на питання учасників

Дисліпідемії – це один із найважливіших факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Відповідно, ці захворювання – головна причина смертності у світі. Більшість летальних випадків при ІХС асоційована з атеросклерозом коронарних судин, який прямо пов’язаний із порушенням ліпідного обміну. У 2025 році відбулися основні оновлення в підходах до стратифікації ризику, визначення цільових рівнів ЛПНЩ та алгоритмів ведення пацієнтів з дисліпідеміями – ці зміни стосуються не лише вузькоспеціалізованої кардіологічної допомоги. Оскільки саме лікарі первинної ланки, терапевти, ендокринологи, нефрологи та неврологи найчастіше першими виявляють підвищений ліпідний профіль або супутні патології, від їхніх дій залежить, чи вдасться запобігти прогресуванню атеросклерозу, інфарктам, інсультам, діабетичній нефропатії або навіть деменції. Оновлені рекомендації допоможуть розпочати ефективну гіполіпідемічну терапію вже під час рутинних профілактичних оглядів, коли клініка ще відсутня, але ризик – уже високий. Навчальний захід «Гіполіпідемічна терапія 2025: нові алгоритми без шаблонів» буде присвячений вивченню нових рекомендацій ESC/EAS 2023–2025, які розширюють фокус гіполіпідемічної терапії за межі LDL-C, зокрема non-HDL, ApoB та Lp(a). Учасники ознайомляться з принципом раннього початку лікування для покращення прогнозу навіть у пацієнтів без клінічних проявів. Особлива увага буде приділена мультидисциплінарному підходу під час призначення терапії пацієнтам із цукровим діабетом 2 типу, хронічною хворобою нирок, ожирінням та іншими супутніми станами. Також будуть розглянуті поширені міфи про статини й сучасні стратегії комбінованої терапії за допомогою езетимібу, інгібіторів PCSK9 та бемпедоєвої кислоти. Учасники майстер-класу зможуть навчитися оцінювати серцево-судинний ризик з використанням калькуляторів SCORE2 і SCORE2-OP та дізнатися про підходи до лікування пацієнтів літнього віку. Наприкінці заходу буде висвітлено, як ефективно мотивувати пацієнтів до лікування та дотримання правильної дієти. • LDL – головна терапевтична ціль, але не єдина • Нові рекомендації (ESC/EAS 2023–2025) розширюють фокус: акцент не лише на LDL-C, але і на non-HDL, ApoB, Lp(a). • “The lower, the better. The earlier, the better” • Ранній початок гіполіпідемічної терапії змінює прогноз навіть у пацієнтів без яскравої клініки – стратегія «профілактики у профілактиці». • Гіполіпідемічна терапія – не лише про ССЗ • Показання до призначення: ЦД 2 типу, ХХН, гіпотиреоз, ожиріння, інсулінорезистентність, метаболічний синдром – мультидисциплінарний підхід. • Міфи про статини: час зруйнувати страхи пацієнтів і лікарів • Розгляд найпоширеніших заперечень, зокрема «печінка», «м’язи», «старіння», «онкологія». • Коли статинів недостатньо – комбінована терапія • Езетиміб, інгібітори PCSK9, бемпедоєва кислота: сучасні схеми, коли і як комбінувати для досягнення цільових значень. • Оцінювання ризику = основа прийняття рішень • Як правильно користуватись калькуляторами SCORE2, SCORE2-OP, і кому потрібен агресивний підхід навіть за «нормальних» цифр. • Гіполіпідемічна терапія у людей похилого віку – так чи ні? • Огляд доказів, коли варто і не варто починати або продовжувати лікування в пацієнтів 75+. • Ваша тактика за «нормального» холестерину, але високого ризику • Коли в лабораторії «все добре», але пацієнт уже на межі інфаркту: як не пропустити показання до терапії. • Мотивація пацієнта: як зробити з ним команду • Комунікація, метафори, візуалізації – як пояснити сенс лікування простою мовою і досягти прихильності. • Розгляд кейсів: 3 пацієнти, 3 стратегії лікування • Ілюстративні клінічні ситуації: терапевт, ендокринолог і кардіолог бачать пацієнта по-різному, але об’єднує одне – високий ризик. • Відповіді на запитання учасників

​Отоларингологам завжди необхідно брати до уваги індивідуальні анатомічні варіанти приносових пазух і навколоносових структур під час планування ендоназальних хірургічних втручань. За даними анатомо-радіологічних досліджень, різні варіації в будові решітчастого лабіринту, клиноподібної пазухи, розташуванні артерій (зокрема, крилопіднебінної) і пластинки основи черепа трапляються у понад 60% пацієнтів. Неналежне врахування цих особливостей підвищує ризик інтраопераційних ускладнень, як-от ліквореї, кровотечі, травмування орбіти або проникнення в порожнину черепа. Правильна інтерпретація КТ-анатомії дає хірургу змогу точно визначити межі втручання, вибрати оптимальний хірургічний доступ та мінімізувати оперативні ризики. Це особливо актуально в разі атипового перебігу патології, необхідності селективного втручання або повторних операцій у складній анатомічній зоні. Навчальний захід «Значення КТ-анатомії носа та приносових пазух при плануванні FESS та ESS» буде присвячений вивченню складних анатомічних варіантів приносових пазух, що мають прямий вплив на безпечність та ефективність ендоназальних хірургічних втручань. Розглядатимуться особливості будови гачкоподібного відростка, носослізного каналу (зокрема в контексті прелакрімального доступу), даху решітчастого лабіринту за класифікацією Keros та основної пазухи. Окрема увага буде приділена КТ-оцінюванню лобної пазухи в умовах анатомічної варіабельності й аналізу зон підвищеного ризику, наприклад решітчастої артерії, латеральної пластинки та крилопіднебінної артерії. Здобуті знання сприятимуть зниженню ризику інтра- й післяопераційних ускладнень та оптимізації хірургічної тактики. • Мета вивчення анатомії пацієнта – профілактика ускладнень (інтраопераційних і післяопераційних). • Варіанти розташування гачкоподібного відростка та їхнє значення. • Варіанти розташування носослізного каналу та їхнє значення для прелакрімального доступу й можливості післяопераційних ускладнень. • КТ-діагностика лобної пазухи за різних варіантів будови. • Будова даху решітчастого лабіринту за Keros. • Варіанти будови основної пазухи. • Критичні ділянки, які потрібно вивчати перед хірургічним втручанням для уникнення ускладнень (решітчасті артерії, латеральна пластинка, крилопіднебінна артерія). • Відповіді на запитання

​Зовнішній отит – одна з найчастіших причин звернення до отоларинголога, особливо влітку, коли зростає кількість мікротравм слухового проходу після водних процедур. У пік сезону кількість випадків зовнішнього отиту може зростати у 2–3 рази, особливо серед дітей і людей похилого віку. Серед чинників ризику: використання ватних паличок, наявність хронічних дерматозів, цукровий діабет, а також банальна неуважність до вушної гігієни. В умовах імунодефіциту або несвоєчасного лікування зовнішній отит може прогресувати до злоякісної форми з ризиком ураження черепних нервів, сепсису й летальних ускладнень. Тому, клініцисту важливо опанувати сучасні підходи до диференційної діагностики, мікробіологічного контролю й топічної терапії, щоби вчасно запобігти хронізації процесу та виникненню тяжких ускладнень. Навчальний захід «Зовнішній отит: сучасні стандарти ведення пацієнта» буде присвячений вивченню сучасних підходів до діагностики та лікування зовнішнього отиту. У фокусі – класифікація та клінічні форми, зокрема отомікоз, дифузний і злоякісний отит, синдром Рамсея-Ханта й варіанти хронічного запалення. Детально розглядатимуться методи диференційної діагностики, як-от мікроотоскопія, мікробіологічний аналіз та показання до візуалізаційних досліджень. Особливу увагу буде приділено принципам раціональної терапії (топічної, системної, хірургічної), а також веденню пацієнтів із супутніми патологіями. • Визначення зовнішнього отиту • Актуальність проблеми в практиці отоларинголога • Поширеність, групи ризику, сезонність • Класифікація зовнішніх отитів • Клінічні форми зовнішніх отитів • Фурункул зовнішнього слухового проходу • Дифузний бактеріальний зовнішній отит • Отомікоз: основні патогени, клініка, особливості діагностики • Хронічний зовнішній отит • Злоякісний зовнішній отит • Особливі форми (вухо плавця, синдром Рамсея-Ханта) • Диференційна діагностика • Методи діагностики • Анамнез і клінічний огляд • Отоскопія, мікроотоскопія • Мікробіологічне дослідження виділень • Показання до КТ/МРТ у разі підозри на злоякісний отит • Сучасні принципи лікування • Топічна терапія • Системна терапія • Хірургічне втручання • Лікування отомікозу • Підхід до хворих із супутніми захворюваннями

Шкірні прояви можуть бути першими сигналами системної катастрофи в організмі. Своєчасне виявлення критичних станів є вкрай важливим для порятунку життя пацієнта. Перші прояви анафілаксії можуть виглядати як шкірний висип та набряк. Синдром Стівенса-Джонсона й токсичний епідермальний некроліз хоч і рідкісні, та мають високий рівень летальності у дорослих і потребують негайної діагностики саме на дерматологічному етапі. Гострі шкірні прояви можуть бути наслідком як системної патології, так і медикаментозної токсичності, зокрема DRESS-синдрому або гострих герпетичних інфекцій. У цих випадках саме дерматолог має стати першим, хто може надати невідкладну допомогу. Незнання клінічних ознак і відсутність чіткого алгоритму дій у таких ситуаціях призводять до затримки допомоги, підвищення рівня смертності та інвалідизації. Знання невідкладних станів є обов’язковим для лікаря будь-якої спеціальності. Навчальний захід «Невідкладні стани в дерматології» буде присвячений вивченню найпоширеніших ургентних ситуацій в практиці дерматолога. Учасники ознайомляться з класифікацією та клінічними різновидами токсикодермій, синдрому Стівенса-Джонсона і токсичного епідермального некролізу. Розглядатимуться особливості клінічної картини, диференційна діагностика з іншими бульозними дерматозами й оцінювання ступеня ураження шкіри за допомогою шкал (наприклад, SCORTEN). Окрему увагу буде приділено інструментальним методам діагностики, зокрема дерматоскопії. Учасники вивчать покрокові алгоритми дій дерматолога у разі виявлення гострих станів в амбулаторній практиці. Також розглядатиметься тактика взаємодії з фахівцями інших напрямів і показання до госпіталізації. • Невідкладні стани в дерматології: • Класифікація/види • Клінічна діагностика • Особливості клінічної картини токсикодермій, СЖС, ТЕН у практиці дерматолога. • Дерматоскопія та інші інструментальні методи для швидкої діагностики. • Диференційна діагностика з іншими дерматозами (пемфігус, бульозний пемфігоїд, гострий генералізований екзантематозний пустульоз тощо). • Визначення ступеня ураження шкіри (SCORTEN, інші шкали). • Алгоритми дій для дерматолога у разі невідкладних станів • Покроковий алгоритм дій у кабінеті дерматолога у разі підозри на токсикодермію/СЖС. • Взаємодія з суміжними спеціалістами (терапевт, реаніматолог, алерголог). • Показання до госпіталізації у стаціонар/опіковий центр. • Техніка ведення пацієнтів з токсикодерміями та СЖС для дерматолога • Вибір системної терапії. • Місцева терапія. • Ведення уражень слизових. • Особливості ведення пацієнтів з супутньою патологією. • Відповіді на запитання учасників

Хронічний закреп – це не просто функціональне порушення, а складний синдром із багатофакторним етіопатогенезом, який часто поєднує гастроентерологічні, ендокринологічні, неврологічні та психосоматичні механізми. Ігнорування цих причин може призводити до того, що не будуть помічені небезпечні симптоми – так звані червоні прапорці. Діагностика не буде своєчасною, як і початок терапії, а за таких умов можуть виникнути тяжкі ускладнення. Згідно з даними епідеміологічного аналізу, до 20% дорослого населення періодично страждає від хронічного закрепу, а серед людей похилого віку цей показник сягає 30–40%, що суттєво впливає на якість життя й потребує комплексного підходу до оцінювання стану пацієнта. Знання про механізми розвитку закрепу дають лікарю змогу не лише своєчасно виявити серйозні порушення, а й обґрунтовано обирати ефективні діагностичні та лікувальні стратегії. Уміння інтерпретувати результати лабораторних, функціональних і візуалізаційних досліджень є особливо важливим у разі закрепу, який є резистентним до лікування, або ж появи тривожних симптомів, які потребують точної та швидкої диференційної діагностики. Навчальний захід «Закреп у дорослих: діагностика, червоні прапорці та сучасний менеджмент» буде присвячений вивченню основних причин розвитку закрепу в дорослих та діагностичних критеріїв кожної з них. Особливу увагу буде приділено виявленню симптомів небезпечної патології, методам верифікації етіопатогенетичних факторів і сучасним підходам до ефективного менеджменту закрепу. Практична частина заходу містить розгляд реальних клінічних випадків для закріплення теоретичних знань. • · Критерії діагностики закрепу в дорослих. • · Основні причини (етіологія) закрепу в дорослих. • · Червоні прапорці при закрепах у дорослих. • · Методи верифікації етіопатогенетичних факторів закрепу. • · Сучасний менеджмент закрепу в дорослих • · Розгляд клінічних кейсів. • Відповіді на запитання

​Псевдонеопластична мімікрія — це реальна проблема у щоденній роботі патоморфолога. Ці доброякісні або реактивні зміни часто імітують злоякісні новоутворення як морфологічно, так і клінічно, що може призвести до діагностичних помилок, невиправдано агресивного лікування або тривалої психологічної травми для пацієнта. Особливо це стосується анатомічно складних зона: шкіри, шлунково-кишкового тракту, молочних залоз чи статевій системі. Сучасні дані вказують, що частота серйозних діагностичних помилок у США, які призводять до смерті або інвалідності, становить близько 795 000 випадків на рік. Аналогічна статистика в Україні не була детально досліджена, але можна припустити, що ситуація не є кращою. Це підтверджує необхідність глибокого розуміння псевдонеопластичних мімікерів для зниження частоти таких помилок. Навчальний курс «Псевдонеопластична мімікрія в практиці загальної патології» буде присвячений вивченню найчастіших псевдонеопластичних змін у шкірі, м’яких тканинах, ШКТ, грудній і статевій системах. Учасники розглянуть критичні діагностичні точки, патоморфологічні ознаки, що допомагають відрізнити реактивні процеси від справжньої неоплазії, навчаться оцінювати складні біопсійні матеріали та грамотно формулювати діагноз у клінічно неоднозначних випадках. Курс буде корисним патологоанатомам, цитологам, онкологам, хірургам, а також усім, хто бере участь у прийнятті рішень щодо лікувальної тактики. • Псевдонеопластичні мімікери шкіри та м’яких тканин: • Акроангіодерматит (Mali). • Псевдокарциноматозна епітеліальна гіперплазія. • Рубці (гіпертрофічні, келоїдні). • Інтраваскулярна папілярна ендотеліальна гіперплазія (ІПЕГ). • Нодулярний фасциїт. • Проліферативний фасциїт. • Оссифікуючий міозит. • Аневризматична кіста кістки. • Псевдонеопластичні мімікери шлунково-кишкового тракту: • Ерозування слизової з реактивними змінами епітелію. • Gastritis/enteritis/colitis cystica profunda. • Гіперпластичні поліпи з хронічним ерозуванням. • Гетеротопія підшлункової залози. • Лімфоїдна гіперплазія. • Гамартома печінкових жовчних протоків. • Фокальна нодулярна гіперплазія печінки. • Хронічний пухлиноподібний панкреатит. • Псевдонеопластичні мімікери статевої системи • Чоловіча статева система: • Базалоїдна, аденоматозна гіперплазія передміхурової залози. • Крибриформна внутрішньопротокова гіперплазія. • Гранулематозний простатит. • Залишки мезонефрію, тунельні кластери. • Жіноча система: • Поліп ендометрію з метапластичними змінами. • Мікрогландулярний аденоз шийки матки. • Оваріальна стромальна гіперплазія/гіпертекоз. • Диференціальна діагностика з карциномами, аденомами, гранульоматозними процесами. • Псевдонеопластичні мімікери грудної залози: • Радіарний рубець. • Проліферативний аденоз. • Колагенозний сферульоз. • Псевдоангіоматозна стромальна гіперплазія. • Мікрогландулярний аденоз. • Відповіді на запитання

Потреба у висококваліфікованих медичних сестрах, які опанували всі аспекти проведення вакцинації, є значною. Адже саме вони відповідають за дотримання стандартів зберігання і транспортування вакцин, що є важливим для збереження їхніх властивостей. Порушення таких умов можуть призвести до зниження ефективності препаратів, що відповідно може спричинити необхідність повторної вакцинації та втрату довіри пацієнтів до медичної системи. Належна підготовка медсестер також охоплює вміння розпізнавати і реагувати на поствакцинальні реакції, як-от анафілактичний шок або місцеві запальні процеси. Фахівці мають бути добре обізнані з протоколами надання невідкладної допомоги й мати навички ефективної комунікації з пацієнтами щодо можливих побічних ефектів вакцинації. Навчальний захід «Поводження з вакцинами у практиці медичної сестри» буде присвячений вивченню основних принципів транспортування, зберігання й підготування вакцин відповідно до чинних нормативів. Учасники ознайомляться з вимогами до облаштування кабінету щеплень і дотриманням норм асептики під час ін’єкцій. Буде докладно розглянуто ведення медичної документації, зокрема правильне внесення даних до ЕСОЗ. Окрема увага буде приділена протипоказанням до вакцинації та роботі з пацієнтами з хронічними захворюваннями, імунодефіцитами, алергіями. Навчання також охоплює дії медсестри у разі виникнення поствакцинальних реакцій, зокрема надання невідкладної допомоги. • Нормативно-правова база • Законодавче регулювання імунопрофілактики в Україні. • Положення про організацію та проведення профілактичних щеплень. • Відповідальність медичної сестри в роботі з вакцинами. • Практичні аспекти роботи з вакцинами • Підготування до вакцинації: огляд пацієнта, інформування про щеплення. • Техніка проведення щеплень. • Холодовий ланцюг: зберігання, транспортування та нові вимоги до обладнання. • Організація робочого місця й матеріальне забезпечення кабінету щеплень. • Безпека та інфекційний контроль • Інфекційний контроль під час проведення щеплень. • Вимоги до дезінфекції, утилізації відходів. • Протипоказання та побічні реакції • Протипоказання до вакцинації. • Реакції на щеплення: легкі, середні, тяжкі. • Рекомендований підхід до вакцинації осіб з можливою алергією. • Невідкладна допомога у разі алергічних та анафілактичних реакцій. • Документація та комунікація • Оформлення документації до та після проведення щеплень. • Комунікація з пацієнтами та їхніми родичами: як інформувати про важливість вакцинації. • Відповіді на запитання учасників

Запальні захворювання жіночих статевих органів залишаються однією з провідних причин звернення до гінеколога, становлячи до 82% усіх гінекологічних діагнозів. Найбільш поширеним прикладом є запальні захворювання органів малого тазу, які можуть призводити до серйозних ускладнень, як-от безпліддя, хронічний тазовий біль та позаматкова вагітність. Патоморфологія відіграє головну роль у діагностиці та лікуванні цих недуг, даючи змогу відрізнити гострі, підгострі та хронічні процеси, а також специфічні й неспецифічні запалення. Це є обов’язковою умовою для запобігання ускладненням, наприклад формуванню спайок, що можуть призвести до трубного безпліддя або позаматкової вагітності. Крім того, хронічне запалення може сприяти розвитку передракових станів, зокрема дисплазії шийки матки або гіперплазії ендометрія. Це підкреслює важливість ранньої й точної діагностики. Навчальний майстер-клас «Патоморфологія запалення в гінекології» буде присвячений вивченню патоморфологічних змін при запальних захворюваннях у гінекології, з акцентом на їхній патогенез та клінічне значення. Учасники розглянуть класифікацію запалення (гостре й хронічне), основні етіологічні чинники та характерні морфологічні ознаки у разі ендометриту, сальпінгіту, оофориту, цервіциту й вагініту. Окрему увагу буде приділено диференційній діагностиці між різними формами запалення відповідно до морфологічних критеріїв. Також будуть розглянуті сучасні методи морфологічної діагностики – світлова мікроскопія, імуногістохімія, молекулярні підходи – та їхнє практичне застосування. Учасники дізнаються, як інтерпретація морфологічних змін впливає на вибір лікувальної тактики, прогнозування перебігу захворювання й оцінювання ризику ускладнень. • Вступ • Актуальність проблеми запальних процесів у гінекології • Класифікація і патогенез запальних процесів у гінекології • Гостре та хронічне запалення • Основні етіологічні чинники • Патоморфологічні зміни при основних гінекологічних запальних захворюваннях • Ендометрит • Сальпінгіт, оофорит • Цервіцит, вагініт • Морфологічні критерії гострого і хронічного запалення • Особливості диференційної діагностики • Сучасні методи морфологічної діагностики • Світлова мікроскопія • Імуногістохімічні та молекулярні методи • Клінічне значення патоморфологічних змін • Прогностичне значення • Відповіді на запитання

Акне у дорослих є хронічним дерматологічним захворюванням, яке часто вказує на глибші системні порушення. Його поява у жінок після 25 років може бути наслідком гіперандрогенії, полікістозу яєчників, стресу чи метаболічних змін. У таких випадках стандартні схеми лікування виявляються неефективними, що потребує більш глибокого підходу до діагностики і терапії. За даними Journal of Clinical and Aesthetic Dermatology, близько 50% жінок з акне в дорослому віці мають супутні гормональні порушення, які потребують ретельного лабораторного обстеження та мультидисциплінарного підходу до лікування. Ігнорування системного підґрунтя акне або призначення симптоматичного лікування без оцінювання супутніх станів може призвести до хронізації процесу, утворення рубців, постзапальної гіперпігментації та, що не менш важливо, психоемоційного виснаження жінки. За даними дослідження в British Journal of Dermatology, у пацієнтів із середнім та важким перебігом акне ризик розвитку депресії зростає на 63%, якщо порівнювати з людьми без висипань. Навчальний захід «Акне у дорослих пацієнток: від лабораторної оцінки до корекції терапії» буде присвячений вивченню акне у дорослих жінок як комплексного хронічного захворювання, зокрема його епідеміології, факторів ризику та клінічних особливостей. Розглядатимуться відмінності перебігу акне в підлітковому й дорослому віці, типові форми, локалізації та роль гормональних порушень у патогенезі. Особлива увага буде приділена диференційній діагностиці з іншими дерматозами та ситуаціям, коли пацієнтці потрібна консультація гінеколога або ендокринолога. У фокусі також будуть сучасні підходи до терапії: від топічного й системного лікування до косметологічних і апаратних методик. • Вступ • Актуальність проблеми акне у дорослих жінок • Епідеміологія: поширеність, фактори ризику • Клінічні особливості акне у жінок • Відмінності перебігу акне у підлітків і дорослих жінок • Класифікація та форми акне • Типові локалізації та морфологічні особливості • Роль гормональних факторів • Диференційна діагностика • Відмінності акне від інших дерматозів • Коли потрібна консультація гінеколога чи ендокринолога • Сучасні підходи до лікування • Топічна терапія • Системна терапія • Косметологічні й апаратні методики • Відповіді на запитання

​Недрібноклітинний рак легень (НДРЛ) є найбільш поширеною формою раку легень, на яку припадає приблизно 85% усіх випадків злоякісних пухлин цього органа. Його ранні симптоми можуть бути неспецифічними, тому виявлення нерідко відбувається вже на більш пізніх стадіях. Своєчасна діагностика й правильне стадіювання є критично важливими для вибору ефективної терапії: від хірургічного втручання до таргетної та імунотерапії. Згідно з даними American Cancer Society 2024, сучасне молекулярне профілювання дає змогу персоналізувати лікування НДРЛ та значно підвищити рівень виживаності хворих з мутаціями EGFR, ALK або ROS1. Без актуальних знань про сучасні алгоритми ведення пацієнтів з НДРЛ рішення щодо терапії можуть бути несвоєчасними або неефективними. Наприклад, призначення імунотерапії без попереднього тестування на PD-L1 або наявність EGFR-мутації не тільки не покращує прогноз, а може й зашкодити. Водночас наявність такої мутації є показанням до таргетної терапії, яка в цьому разі матиме більшу ефективність та менші побічні ефекти. Навчальний майстер-клас «Недрібноклітинний рак легень: сучасна стратегія ведення пацієнта» буде присвячений вивченню актуальності НДРЛ, його поширеності, смертності й епідеміологічних тенденцій в Україні та світі. Учасники розглянуть сучасні алгоритми діагностики, зокрема класифікацію, гістологічні варіанти і стадіюванням захворювання. Окрему увагу буде приділено молекулярному профілюванню як основі персоналізованої терапії. Також будуть розглянуті лікувальні стратегії відповідно до стадії НДРЛ. • Актуальність теми: захворюваність, смертність, тенденції в Україні та світі. • Сучасні алгоритми діагностики й лікування НДРЛ. • Класифікація та гістологічні варіанти НДРЛ. • Молекулярне профілювання: ключ до персоналізованого лікування. • Алгоритм діагностики НДРЛ. • Лікувальні стратегії відповідно до стадії. • Відповіді на запитання учасників.

Катетер-асоційовані інфекції кровотоку (КАІК) є однією з найнебезпечніших нозокоміальних загроз. КАІК значно подовжують тривалість госпіталізації та підвищують ризик летальності у стаціонарі. Водночас більшості випадків можна запобігти, якщо дотримуватися сучасних стандартів профілактики. В умовах війни та значного навантаження на систему охорони здоров’я кількість пацієнтів з внутрішньовенними катетерами – критично велика. Йдеться про людей з поліорганною недостатністю, септичними станами, опіками, тяжкими хронічними станами. Кожен такий пацієнт стикається з високим ризиком КАІК. Відповідно, найбільшу загрозу ці інфекційні ускладнення становлять у відділеннях інтенсивної терапії, онкології, паліативної допомоги. Навчальний майстер-клас «Профілактика катетер-асоційованих інфекцій кровотоку в практиці медичної сестри» присвячений механізмам виникнення КАІК, оцінюванню ризиків та показанням до встановлення катетера. Учасники дізнаються більше про правила асептики й антисептики під час катетеризації вен і правильний догляд за катетером. Буде висвітлена роль мультидисциплінарної команди у профілактиці ускладнень, а також будуть представлені інноваційні підходи, які запобігатимуть виникненню КАІК. • Механізм виникнення КАІК • Оцінювання ризиків і показання до встановлення • Асептика й антисептика під час встановлення • Правильний догляд за катетером • Роль мультидисциплінарної команди • Інноваційні підходи та матеріали • Моніторинг і аудит • Відповіді на запитання учасників

​Хвороба Крона – це хронічне запальне захворювання шлунково-кишкового тракту, яке може уражати будь-який його сегмент: від ротової порожнини до прямої кишки. Через неспецифічність початкових симптомів, як-от діарея, абдомінальний біль, метеоризм і субфебрилітет, вона нерідко маскується під інші патології травної системи. Вчасне виявлення захворювання є критично важливим для запобігання тяжким ускладненням: норицям, абсцесам, стриктурам, кишковій непрохідності. Для цього лікар має знати сучасні підходи до діагностики, що охоплюють ендоскопію, гістологічне дослідження, лабораторні та візуалізаційні методи. Крім кишкових уражень, хвороба Крона має системний характер і може проявлятися артритом, увеїтом, вузлуватою еритемою чи первинним склерозивним холангітом. Позакишкові прояви значно ускладнюють діагностику та потребують мультидисциплінарного підходу. Додаткових труднощів завдає необхідність індивідуалізованої терапії, консультування щодо вакцинації, способу життя, а також оцінювання ризиків під час планування вагітності. Навчальний майстер-клас «Запальні захворювання кишечника: актуальні виклики та рішення» буде присвячений вивченню клінічного перебігу хвороби Крона й типових діагностичних труднощів, з якими стикається лікар. Будуть розглянуті інструменти для раннього виявлення та ефективного моніторингу захворювання й специфічні біомаркери, які відіграють важливу роль у контролі активності хвороби та прийнятті клінічних рішень. Учасники детально ознайомляться з підходом treat-to-target як сучасним стандартом ведення пацієнтів. Окремий акцент буде зроблений на біологічній терапії, її можливостях і показаннях. Також буде розглянута діагностика й лікування позакишкових проявів та значення мультидисциплінарної співпраці у веденні пацієнтів з хворобою Крона. • Клінічний перебіг та діагностичні труднощі • Основні інструменти раннього виявлення та моніторингу хвороби Крона • Значення біомаркерів у менеджменті хвороби Крона • Treat-to-target як стандарт ведення • Роль біологічної терапії • Позакишкові прояви: виклики діагностики та лікування • Мультидисциплінарний підхід – запорука ефективного ведення пацієнта з хворобою Крона • Відповіді на запитання учасників • Рекомендації щодо проведення ендоскопії • Інтервали спостереження • СПК/ЗЗК (IBS/IBD) та інші коліти: як правильно диференціювати? • Сучасні рекомендації щодо лікування та ведення пацієнтів із ВК • Відповіді на запитання учасників

​Анемічний синдром є поширеним у пацієнтів із хворобами шлунково-кишкового тракту, як-от целіакія, запальні захворювання кишечника (ЗЗК), хронічний гастрит та інші. Залізодефіцитна анемія (ЗДА), яка виявляється у 32–69% дорослих пацієнтів, часто є єдиним проявом целіакії. У пацієнтів із ЗЗК анемія може бути маркером тяжкості захворювання та прогнозу. Водночас вона пов’язана не тільки з кровотечами, а й із порушенням засвоєння поживних речовин. Незнання механізмів розвитку анемії може призвести до неефективного лікування. Правильне оцінювання такого стану є основою для своєчасної діагностики та ефективного лікування захворювань шлунково-кишкового тракту. Навчальний майстер-клас «Анемічний синдром у пацієнтів із захворюванням шлунково-кишкового тракту» буде присвячений вивченню патогенезу й типів анемії, що супроводжують найпоширеніші гастроентерологічні захворювання: хронічний гастрит, ЗЗК, целіакію, пухлини ШКТ, пострезекційні стани й синдром мальабсорбції. Учасники розглянуть сучасні діагностичні алгоритми, зокрема інтерпретацію лабораторних показників і підходи до диференційної діагностики анемії в контексті патології ШКТ. Окрема увага буде приділена лікувальній тактиці: вибору між пероральним і парентеральним введенням препаратів заліза, корекції основної патології та нутритивним рекомендаціям. Захід підкреслить необхідність рутинного скринінгу анемії у пацієнтів з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту. • Вступ: • Актуальність анемії в практиці лікаря-гастроентеролога • Патогенез анемії при захворюваннях ШКТ • Типи анемії при захворюваннях ШКТ • Основні гастроентерологічні причини анемії: • Хронічний гастрит • Запальні захворювання кишківника • Целіакія • Пухлини ШКТ • Пострезекційні стани • Синдром мальабсорбції • Діагностичні алгоритми: • Лабораторні показники, інструментальні обстеження ШКТ • Підходи до диференційної діагностики • Лікувальна тактика: • Корекція основної патології ШКТ • Замісна терапія: пероральна vs парентеральна • Рекомендації щодо харчування та профілактики • Висновки: • Значення мультидисциплінарного підходу • Необхідність скринінгу анемії у пацієнтів з хронічними захворюваннями ШКТ • Відповіді на запитання

​Нестерильний інструмент – один із головних шляхів передавання внутрішньолікарняних інфекцій, які залишаються серйозною проблемою сучасної клінічної практики. Медичні сестри відповідають за підготовку, оброблення та контроль стерильності інструментів, і саме їхні дії значною мірою визначають безпеку інвазивних втручань. Недотримання стандартів стерильності може призвести до інфекційних ускладнень, спалахів у стаціонарі та навіть летальних наслідків. Помилки під час стерилізації інструментів є не тільки порушенням протоколів, а й ризиком для здоров’я як пацієнтів, так і самого персоналу. Алергічні реакції, ураження шкіри й слизових, післяопераційні ускладнення, зростання резистентності збудників – усе це наслідки недосконалих або формальних дій. Знання процесів стерилізації, нормативної бази та практичних алгоритмів є обов’язком кожної медичної сестри. Навчальний майстер-клас «Стерильний стандарт: всі тонкощі обробки інструментів для медсестер» буде присвячений вивченню сучасних підходів до очищення, дезінфекції та стерилізації медичних інструментів у закладах охорони здоров’я. Учасники детально розглянуть різні методи обробки та їх застосування залежно від типу інструментарію. Буде висвітлено поняття антисептики, види забруднень та їхній вплив на ефективність стерилізації, а також типові помилки, які призводять до порушення санітарно-протиепідемічного режиму. Детально розглядатимуться практичні навички: від підготовки інструментів до контролю якості стерильного матеріалу. Також будуть висвітлені алгоритми дій у разі виявлення порушень або під час перевірок. • Вступна частина • Короткий огляд важливості правильного оброблення інструментів • Теоретичний блок • Основні поняття: дезінфекція, стерилізація, антисептика • Види забруднень та їхній вплив на якість обробки • Огляд сучасних нормативних документів та стандартів • Практичний блок • Інструкція з очищення, дезінфекції та стерилізації інструментів • Робота з різними типами інструментів (металеві, пластикові, багаторазові, одноразові) • Виявлення й усунення типових помилок • Відповіді на запитання

​Незважаючи на порівняно малий розмір, пальці є анатомічно складними структурами. На крихітній площі в них зосереджено велику кількість сухожилків, зв’язок, синовіальних оболонок, судин і суглобів. Через це точна діагностика патологій пальців вимагає високої чутливості й деталізації. УЗД – це один із небагатьох методів, який дає змогу швидко, безболісно і без променевого навантаження виявити навіть незначні зміни у м’яких тканинах. Зокрема, високочастотна УЗД допомагає виявити запальні чи дегенеративні процеси ще до того, як вони стануть помітними на рентгенограмі. Навчальний майстер-клас «Ультразвукова діагностика пальців кисті» буде присвячений вивченню ультразвукової діагностики пальців кисті як у нормі, так і за патологічних станів. Першого дня учасники ознайомляться з анатомічними орієнтирами для УЗД, зокрема особливостями будови дорзальної та долонної поверхні пальців, а також детально розглянуть нормальну соноанатомію згиначів, розгиначів, зв’язок та інших структур. Особливу увагу буде приділено відмінностям обстеження великого пальця й перевагам високочастотного ультразвуку. Другого дня буде розглянуто характерні УЗ-ознаки поширених патологій: теносиновітів, паратенонітів, розривів сухожилків, ушкоджень зв’язок, а також змін при остеоартриті, псоріатичному та ревматоїдному артритах. Завершальною частиною стануть практичні поради щодо уникнення поширених помилок та формування чіткого алгоритму обстеження. • Вступ: • Коротко про мету вебінару. • Роль УЗД у діагностиці патології пальців. • Переваги високочастотної УЗД. • Анатомічна основа для УЗД: • Анатомія дорзальної поверхні пальців. • Анатомія долонної поверхні пальців. • Соноанатомія пальців (норма): • Соноанатомія згиначів пальців. • Соноанатомія кільцеподібних зв’язок (пуллі). • Соноанатомія розгиначів пальців. • Соноанатомія капюшона розгинача (extensor hood). • Особливості соноанатомії великого пальця. • Відповіді на запитання • Патологія пальців: ознаки на УЗД • Патологія згиначів і розгиначів. • Теносиновіт згиначів: потовщення синовіальної оболонки, наявність рідини, гіперваскуляризація. • Паратеноніт розгиначів: гіпоехогенна зона навколо сухожилка, гіперваскуляризація по периферії. • Часткові або повні розриви. • Пошкодження зв’язок: • Пуллі-зв’язки: A2, A4. • Колатеральні зв’язки ПІФ, ДІФ та МФС. • Дегенеративно-запальні артропатії: • Остеоартрит: остеофіти, синовіт, субхондральні зміни. • Псоріатичний артрит: дактиліт, ерозії, периостит. • Ревматоїдний артрит: ерозії, гіперваскуляризований синовіт, потовщення синовіальної оболонки. • Підсумок • Основні точки для запам’ятовування. • Часті помилки під час УЗД пальців. • Відповіді на запитання