Заходи БПР — Анестезіологія 2026

Speckle-tracking допомагає побачити те, що раніше лишалося непомітним. За допомогою нього можна виявити порушення скоротливості міокарда ще до появи клінічних симптомів, відкриваючи вікно для ранньої діагностики ІХС, кардіоміопатій і міокардитів. Вчасне виявлення змін міокарда дає змогу запобігти тяжким незворотним наслідкам та поліпшити прогноз пацієнта. На цьому заході ви отримаєте детальний розбір анатомії лівого шлуночка, принципів роботи speckle-tracking, понять strain і strain rate, а також клінічних показань до застосування методу. Окремо поговоримо про діагностику ІХС та міокардитів за допомогою speckle-tracking і навчимося правильно інтерпретувати зміни міокарда відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати speckle-tracking у повсякденній клінічній практиці, підвищуючи точність діагностики серцевих патологій на ранніх етапах. • Анатомія міокарда ЛШ • Основи методу SPECKLE-TRACKING • Поняття стрейн і стрейн рейт • За яких захворювань серця необхідно проводити SPECKLE-TRACKING • Відповіді на запитання, обговорення клінічних випадків • Можливості діагностики ІХС • Діагностика міокардитів за допомогою SPECKLE-TRACKING • Розбір на прикладах діагностики захворювань серця • Останні світові рекомендації з трактування змін у міокарді за допомогою SPECKLE-TRACKING • Відповіді на запитання, розгляд складних клінічних ситуацій

Своєчасне ультразвукове оцінювання артерій нижніх кінцівок є основним елементом діагностики судинної патології, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, після судинних втручань або в разі підозри на неатеросклеротичні ураження. Ці навички дають змогу виявляти дистальні ураження артерій, правильно інтерпретувати зміни в разі медіакальцинозу, своєчасно діагностувати аневризми та післяопераційні ускладнення, а також об’єктивно оцінювати ступінь ішемії та визначати показання до реваскуляризації. Хибна інтерпретація ультразвукових даних та несвоєчасне виявлення аневризм, тяжкої ішемії або дистальних уражень при цукровому діабеті – типові помилки, яких можна легко уникнути, маючи добре розвинені навички УЗ-оцінювання. На цьому заході ви матимете змогу поглибити знання щодо ультразвукової діагностики захворювань периферичних артерій, зокрема у разі цукрового діабету, неатеросклеротичних уражень та після судинних втручань. Ви розглянете особливості доплерівських спектрів, обмеження стандартних показників, як-от кісточково-плечовий індекс, критерії діагностики аневризм, псевдоаневризм та артеріовенозних фістул, а також підходи до контролю судинних шунтів і стентів. Окрім цього, ви отримаєте алгоритми ведення пацієнтів, оцінювання перфузії кінцівки та навчитеся приймати точні рішення у складних випадках. Після навчання ви зможете проводити ультразвукове дослідження артерій нижніх кінцівок, правильно інтерпретувати отримані дані та визначати подальшу тактику ведення пацієнта. • Особливості ураження артерій при цукровому діабеті: характер ураження, склероз Менкеберга, особливості доплерівського спектра, обмеження інтерпретації КПІ у пацієнтів із ЦД. • Неатеросклеротичні ураження артерій нижніх кінцівок: • васкуліти; • облітеруючий тромбангіїт (хвороба Бюргера). • Аневризми артерій нижніх кінцівок: визначення, часті локалізації, УЗ-ознаки, ризик тромбоемболічних ускладнень. • Псевдоаневризми й артеріовенозні фістули: причини, УЗ-ознаки. • Післяопераційний контроль судинних реконструкцій: УЗ-контроль судинних шунтів, контроль стентів та ангіопластики, ознаки рестенозу, гемодинамічні критерії дисфункції шунта. • Алгоритм ведення пацієнтів із захворюваннями периферичних артерій. • Особливості УЗД при хронічній ішемії: оцінювання перфузії кінцівки, класифікація WIfI, прогностичне значення гемодинамічних показників. • Клінічний практикум: • аналіз складних клінічних випадків; • інтерпретація УЗ-зображень і доплерівських спектрів; • формування клінічно релевантного висновку; • обговорення тактики ведення пацієнта. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

УЗД шлунка та дванадцятипалої кишки є недооціненим методом, хоча вона в багатьох клінічних допомагає швидко зорієнтуватися в діагнозі, оцінити структурні й функціональні зміни та визначити необхідність у більш інвазивніц діагностиці. На цьому заході ви навчитеся правильно використовувати можливості УЗД під час обстеження пацієнтів із диспепсією, болем у верхніх відділах живота, підозрою на патологію шлунка чи дванадцятипалої кишки, а також зрозумієте сильні сторони й обмеження цього методу. Після навчання ви зможете впевнено інтегрувати УЗД в алгоритм діагностики, уникати типових діагностичних помилок та приймати обґрунтовані клінічні рішення щодо подальшого ведення пацієнта. • Можливості та доцільність застосування УЗД шлунка та дванадцятипалої кишки в сучасній клінічній практиці. • Роль УЗД як інструменту диференційної діагностики захворювань органів травної системи в клініці внутрішніх хвороб. • Місце УЗД шлунка в комплексному обстеженні пацієнтів: показання, обмеження та співвідношення з ендоскопічними методами дослідження (ФГДС). • Значення УЗД шлунка та дванадцятипалої кишки в педіатричній практиці. • Визначення структури і функції окремих відділів шлунково-кишкового тракту одночасно в режимі реального часу. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Післяопераційні ультразвукові зміни іноді нелегко відрізнити від ускладнень, а помилка в інтерпретації може призвести як до пропущеного абсцесу чи жовчної колекції, так і до необґрунтованих повторних втручань. На цьому заході ви навчитеся оцінювати УЗ-картину після найпоширеніших операцій, розпізнавати нормальні післяопераційні зміни та своєчасно виявляти патологію. Після навчання ви зможете впевнено інтерпретувати результати УЗД після оперативних втручань і визначати подальшу тактику ведення пацієнта. • Особливості УЗД після холецистектомії: норма, ускладнення • Особливості УЗД після апендектомії: норма, ускладнення • Особливості УЗД гриж післяопераційних рубців, ендометріоз передньої черевної стінки • Особливості УЗД після пластики гриж • Особливості УЗД після тиреоїдектомії • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Оцінювати ранову балістику та прогнозувати зону некрозу на основі механізму травми. 2. Виконувати етапну хірургічну некректомію (дебридмент) вогнепальних ран та планування повторних втручань (second look). 3. Застосовувати техніку іригації ран великими об’ємами рідини (пульс-лаваж, проточне промивання). 4. Використовувати терапію негативним тиском (VAC) для лікування інфікованих ран та у випадках відкритого живота (open abdomen). 5. Обирати тактику ведення ран із експонованими судинно-нервовими пучками та сухожиллями. 6. Здійснювати раціональний вибір антибактеріальної терапії на основі локальних даних про антибіотикорезистентність уникаючи поліпрагмазії. 7. Виконувати різні методики закриття дефектів тканин: відстрочений первинний шов, аутодермопластика, пластика місцевими тканинами. 8. Проводити менеджмент пацієнтів з полірезистентними госпітальними інфекціями (Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa). 9. Ідентифікація та корекція когнітивних упереджень при діагностиці та плануванні лікування пацієнтів з бойовою травмою. 10. Застосування принципів Damage Control Surgery (DCS) та Damage Control Resuscitation (DCR) на госпітальному етапі. 11. Своєчасна діагностика та виконання фасціотомії при компартмент-синдромі, розпізнавання нетипових клінічних проявів. 12. Диференційна діагностика між контамінацією рани та інфекційним процесом для визначення хірургічної та медикаментозної тактики. 13. Оцінка та класифікація мінно-вибухових поранень за ступенем контамінації та ризиком інфікування. 14. Прийняття рішень щодо вибору емпіричної та етіотропної антибіотикотерапії на основі мікробіологічного моніторингу та даних про резистентність. 15. Планування етапних хірургічних втручань (second look operations) для контролю інфекційного процесу. 16. Алгоритми ведення пацієнтів з ускладненими формами інфекцій: анаеробна інфекція, остеомієліт, сепсис. 17. Інтерпретація результатів бактеріологічних досліджень для корекції лікувальної тактики. Програма заходу • Заняття 1: Особливості лікування інфекційних ускладнень бойової травми • Тривалість заняття: 01:43:41 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Заняття 2: Лікування бойової травми в стаціонарі: підводні камені, упередження та помилки • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Заняття 3: Лікування інфікованих мінно-вибухових травм в стаціонарі • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Патофізіологічні механізми пошкодження тканин при вогнепальній та мінно-вибуховій травмі, зокрема тимчасова пульсуюча порожнина • Динаміка бактеріального процесу у бойовій рані та роль біоплівок у формуванні інфекції • Сучасні тенденції антибіотикорезистентності Klebsiella pneumoniae та Pseudomonas aeruginosa у військових стаціонарах України • Показання, протипоказання та ускладнення застосування терапії негативним тиском, включаючи ведення open abdomen • Етапний хірургічний дебридмент та іригація рани відповідно до сучасних доказових рекомендацій • Критерії вибору методу закриття ранових дефектів: відстрочений шов, аутодермопластика, пластика переміщеним клаптем • Алгоритм ведення пацієнта з інфікованим пораненням на III етапі медичної евакуації • Профілактика та лікування аррозивних кровотеч як ускладнення інфікованих ран та вакуум-терапії • Когнітивні упередження, що впливають на прийняття рішень при лікуванні бойової політравми • Модифікації стандартних протоколів на стаціонарному етапі • Помилки при інтерпретації КТ-ангіографії у пацієнтів з судинними ураженнями • Некротизуючий фасциїт та анаеробний целюліт: диференційно-діагностичні критерії та хірургічна тактика • Перехід від емпіричного призначення антибіотиків до доказової терапії • Компартмент-синдром: пізня діагностика та нетипові ознаки • Терміни відстроченого первинного закриття рани та наслідки передчасного і запізнілого втручання • Травматична коагулопатія: лабораторні показники, що мають вирішальне значення • Критерії необхідності та обсяг первинної і повторних хірургічних обробок інфікованої рани • Стратегія емпіричної антибіотикопрофілактики та терапії при мінно-вибухових травмах • Ідентифікація збудників та їх чутливості до антибіотиків в умовах полімікробної контамінації • Показання та протипоказання до терапії негативним тиском при інфікованих ранах • Терміни та умови виконання відтермінованого первинного або вторинного закриття рани • Ведення пацієнтів із підозрою на анаеробну інфекцію або газову гангрену • Профілактика та лікування посттравматичного остеомієліту • Оптимізація лікування при виявленні мультирезистентних штамів (MDRO) в рані Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Гемотрансфузія в інтенсивній терапії є критично важливим клінічним рішенням. Кожен компонент крові має чіткі покази до переливання, ризики та межі ефективності. У практиці анестезіолога саме трансфузійна тактика часто визначає перебіг критичного стану: від контролю крововтрати до корекції коагулопатії та підтримки доставки кисню. Головне завдання гемотрансфузії — досягти клінічно обґрунтованої корекції гемостазу без перевантаження об’ємом, імунних ускладнень і трансфузійних реакцій. Теми «тут і зараз» — розбираємо нозології, які щодня у фокусі лікарів. Без води — тільки доказові знання, що мають значення. До 2 годин — стисло, структуровано, одразу у практику. Перевірені експерти — досвідчені лікарі, яким довіряють колеги. Зручно — онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця. Програма заходу • Компоненти крові: еритроцитарна маса, плазма, тромбоцити • Сучасні покази до трансфузії: коли переливати, а коли — ні (рестриктивна vs ліберальна стратегія) • Зберігання та логістика: що важливо знати, щоб не зіпсувати продукт до введення • Трансфузійна тактика в ІТ: крововтрата, коагулопатія, масивна трансфузія • Процедура переливання: від перевірки сумісності до моніторингу пацієнта • Типові помилки: “профілактичні” переливання, перевантаження об’ємом, ігнорування коагуляційних порушень • Ускладнення: TRALI, TACO, гемолітичні реакції: як розпізнати і діяти швидко • Масивна крововтрата в операційній • Пацієнт у ВІТ з коагулопатією • Сепсис і трансфузійна підтримка: з акцентом на реальні клінічні рішення, а не теорію Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

​Оперізувальний герпес – це реактивація вірусу вітряної віспи (Varicella Zoster), що після перенесеного захворювання тривало зберігається в латентному стані в нервових гангліях. Захворювання уражає до 25% людей, які мали вітряну віспу, і найбільш поширене серед осіб, старших 50 років, хоча воно фіксується і в молодших вікових групах через імуносупресію, зокрема на тлі стресу, хронічних хвороб, приймання імуносупресантів або ВІЛ-інфекції. Симптоми можуть варіювати від болісного локального висипу до небезпечних неврологічних ускладнень: менінгіту, енцефаліту й постгерпетичної невралгії. Водночас герпетичний висип іноді відсутній, що ускладнює діагностику. Комплексний підхід за участі інфекціоніста й невролога дає змогу не лише швидко встановити діагноз, а й мінімізувати ризики ускладнень та покращити якість життя пацієнта. Варто пам’ятати, що оперізувальний герпес може бути першим клінічним сигналом ВІЛ-інфекції – це підкреслює важливість настороженості лікаря. Навчальний майстер-клас «Herpes Zoster: виклик для інфекціоніста та невролога» буде присвячений вивченню етіології та патогенезу оперізувального герпесу з акцентом на механізми реактивації вірусу Varicella Zoster. Будуть розглянуті різні клінічні форми захворювання, зокрема типовий перебіг й атипові варіанти, як-от герпес без висипу, офтальмозостер і зостер отікус. Окрема увага буде приділена ускладненням, а саме постгерпетичній невралгії, ураженню нервової системи, а також особливостям перебігу в пацієнтів з імунодефіцитами. Детально будуть висвітлені сучасні підходи до терапії, зокрема ефективність противірусних препаратів та методи знеболення, а також профілактичні стратегії, наприклад вакцинація для груп ризику. Завершить захід розгляд реального клінічного випадку для кращого засвоєння теми. • 1. Вступ. Актуальність проблеми оперізувального герпесу в практиці інфекціоніста • 2. Етіологія та патогенез інфекції, механізми реактивації вірусу Varicella Zoster • 3. Клінічні форми оперізувального герпесу • Типовий перебіг. • Атипові варіанти (герпес без висипу, офтальмозостер, зостер отікус). • 4. Ускладнення Herpes Zoster • Постгерпетична невралгія. • Ураження центральної та периферичної нервової системи. • Особливості перебігу в пацієнтів з імунодефіцитами (ВІЛ, онкопатологія, імуносупресія). • 5. Сучасні можливості терапії • Противірусні препарати: порівняльна ефективність та практичні рекомендації. • Підходи до знеболення та профілактики хронічного болю. • 6. Профілактика оперізувального герпесу • Вакцинація: види вакцин, показання, ефективність. • Клінічні алгоритми вакцинації для пацієнтів старшого віку та груп ризику. • 7. Розгляд клінічного випадку • Відповіді на запитання.

Звична ін’єкція може стати критичною, якщо ви не готові до ускладнень. Анафілаксія чи токсична реакція на місцевий анестетик (LAST) розвиваються блискавично. Лише миттєве й правильне реагування може врятувати пацієнта. В сучасній стоматології та естетичній медицині безпека анестезії – показник професійності. На цьому заході ви розглянете класифікацію місцевих анестетиків, як хімічна структура впливає на тривалість і силу дії та що робить вазоконстриктор у складі препарату. Окремо будемо говорити про реальні ризики: як відрізнити анафілаксію від токсичної реакції, як діяти у разі гіпертонічного кризу чи тахікардії та що має бути в кожному кабінеті для надання невідкладної допомоги. Після навчання ви знатимете, як обирати оптимальний анестетик під конкретного пацієнта і створите аптечку невідкладної допомоги. Будьте готовими рятувати життя в реальних клінічних умовах. • 1. Класифікація місцевих анестетиків • Поділ за хімічною структурою. • Відмінності між ефірними й амідними анестетиками. • Препарати, які найчастіше застосовують у стоматології та косметології. • 2. Будова та фізико-хімічні властивості • Загальна структура місцевого анестетика. • Зв’язок будови з активністю. • Вплив додавання вазоконстрикторів на тривалість дії та ризик ускладнень. • 3. Механізм дії місцевих анестетиків • Блокада потенціалзалежних натрієвих каналів нейронів. • Пригнічення генерації потенціалу дії – втрата больової, температурної, а потім тактильної чутливості. • Порядок втрати чутливості. • Важливість дози та швидкості введення. • 4. Диференційна діагностика ускладнень • LAST (Local Anesthetic Systemic Toxicity). • Анафілаксія. • Тахікардія/гіпертонічний криз. • 5. Невідкладна медична допомога у разі анафілаксії • Раннє розпізнавання симптомів. • Алгоритм дій (покроково). • Форми адреналіну. • 6. Набір невідкладної медичної допомоги в разі анафілаксії у кабінеті лікаря • 7. Протокол дій при LAST • 8. Розгляд клінічних кейсів та відповіді на питання учасників

​Десмургія — одна з базових, але часто недооцінених навичок середнього медичного персоналу, від якої залежить безпека та комфорт пацієнта. Неправильно накладена пов’язка може стати причиною ішемії тканин, вторинного інфікування або затримки загоєння, особливо у пацієнтів із діабетом чи судинною патологією. Водночас дослідження показують, що правильно обрана техніка пов’язки може скоротити час загоєння ран на 25–50%. Медичні сестри та брати є першими на черзі, хто застосовує ці навички в умовах невідкладної допомоги, хірургічного стаціонару або паліативної практики. Тому системне оновлення знань у сфері сучасної десмургії є необхідним для зниження частоти ускладнень і підвищення ефективності догляду. Навчальний захід «Десмургія. Види та техніка накладання пов'язок» буде присвячений вивченню класифікації та властивостей сучасних перев’язувальних матеріалів, а також критеріям їх вибору залежно від клінічної ситуації. Учасники розглянуть техніку накладання м’яких, жорстких і вистигаючих пов’язок, правила іммобілізації при травмах та особливості догляду за пацієнтом після фіксації. Також у фокусі – ефективність накладеної пов’язки, профілактика ускладнень, контроль за станом кінцівки та правильне переміщення постраждалого. Закріпити отриманні знання можна буде під час розгляду реальних клінічних випадків. • 1. Класифікація пов’язок і перев’язувальних матеріалів. • Основні типи пов’язок: м’які, жорсткі, комбіновані. Властивості сучасних перев’язувальних матеріалів та критерії їх вибору залежно від клінічної ситуації. • 2. М’які пов’язки: техніки накладання та показання до застосування. • Бинтові, косинкові, трубчасті пов’язки. Алгоритм накладання пов’язки залежно від зони ураження та цілі (фіксація, компресія, захист). • 3. Жорсткі пов’язки та іммобілізаційні засоби: шини, лонгети, ортези. • Показання до іммобілізації, види шин (стандартні та імпровізовані), техніка накладання та правила контролю за станом кінцівки. • 4. Вистигаючі пов’язки: гіпсові, полімерні, комбіновані матеріали. • Переваги сучасних вистигаючих матеріалів, техніка їх використання, показання та протипоказання. • 5. Принципи іммобілізації при травмах та гострих станах. • Основні правила надання першої допомоги при підозрі на перелом, вивих, розрив зв’язок. Алгоритм дій медичної сестри до та після іммобілізації. • 6. Оцінка ефективності накладеної пов’язки та профілактика ускладнень. Ознаки правильної пов’язки, контроль за кровообігом, шкірними покривами, запобігання тисковим ураженням і набрякам. • 7. Переміщення та транспортування постраждалого з фіксацією ушкоджених ділянок. Техніки безпечного переміщення, використання допоміжних засобів, командна взаємодія в надзвичайних ситуаціях. • 8. Розгляд складних клінічних кейсів. • Відповіді на запитання

У XXI столітті загроза застосування хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної зброї (ХБРЯ) набула реального характеру через військові конфлікти, терористичні атаки і техногенні катастрофи. У таких умовах медичний персонал стає одним із основних елементів системи реагування, адже від його дій залежить не лише виживання постраждалих, а й зменшення масштабів ураження. Здатність швидко розпізнати токсидром, провести деконтамінацію або дезактивацію, надати першу допомогу й організувати евакуацію – життєво необхідні навички. Відсутність підготовки у сфері ХБРЯ означає, що є високий ризик помилок, які можуть коштувати життя як цивільним, так і військовим. Медик, який не має достатніх знань про токсикологічні, інфекційні чи радіологічні ураження, не здатен діяти ефективно в умовах катастрофи. Водночас чітке розуміння механізмів ураження, засобів індивідуального захисту й принципів сортування дає змогу зберігати контроль навіть в екстремальних ситуаціях. І в сучасних реаліях – це невіддільна частина базової підготовки кожного лікаря. Навчальний майстер-клас «Військова та цивільна медицина в умовах ХБРЯ: інтеграція TCCC та JTS CPG» буде присвячений вивченню основних понять щодо хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної загрози і їхнього значення для медиків у цивільних та військових умовах. Учасники розглянуть загальні принципи реагування на ураження, зокрема алгоритми MARCH та CRESS, а також важливість деконтамінації як першого етапу допомоги. Також буде приділено увагу засобам індивідуального захисту, зокрема військовим протигазам і захисним костюмам. Детально розглядатимуться клінічні профілі токсидромів у разі хімічних уражень, а також застосування відповідних антидотів. Буде проаналізована специфіка надання допомоги в гарячих, теплих і холодних зонах. Окрема частина навчання стосуватиметься радіаційних уражень: від принципів деконтамінації до ведення пацієнтів з гострим радіаційним синдромом і променевими опіками. Наприкінці майстер-класу буде обговорення практичних підходів до медичної допомоги в умовах ХБРЯ-інциденту. • Вступ • Що таке ХБРЯ (CBRN): короткий огляд понять • Чому це актуально для кожного лікаря • Загальний підхід до постраждалих від ХБРЯ • Основні принципи реагування • Пріоритети за алгоритмом MARCH + CRESS • Деконтамінація як життєво важлива навичка • Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) • Військові протигази та костюми • Хімічне ураження • Класи отруйних речовин: нервово-паралітичні, везиканти, ціаніди, задушливі гази, опіоїди, психохімічні агенти • Токсидроми: клінічні профілі отруєнь • Антидоти: атропін, пралідоксим, гідроксокобаламін, діазепам, налоксон • Особливості допомоги в гарячій, теплій і холодній зонах • Радіологічні та ядерні ураження • Типи ураження: опромінення, зовнішня та внутрішня контамінація, інкорпорація • Принципи деконтамінації у разі радіаційного ураження • Гострий радіаційний синдром (ГРС) • Променеві опіки: лікування, сортування, евакуація • Медична допомога в зонах ХБРЯ • Розмежування зон: гаряча, тепла, холодна • Принципи роботи в зоні бойових дій під час ХБРЯ-інциденту • Само- та взаємодопомога у разі впливу ХБРЯ-агентів • Q&A-сесія

ЕКМО є методом інтенсивної терапії, який рятує життя навіть у найтяжчих випадках, але ціна кожної помилки – дуже висока. Результат залежить не стільки від технічних характеристик обладнання, скільки від злагодженості дій мультидисциплінарної команди. Людський фактор, відсутність чітких алгоритмів і несинхронність дій найчастіше стають причиною критичних ускладнень, тому необхідно опанувати структуровані підходи до ініціації та моніторингу пацієнта на ЕКМО. На цьому заході ви розглянете основні етапи роботи з ЕКМО з акцентом на практичні аспекти: підготовка до ініціації, технічна перевірка системи, безпечна канюляція та запобігання раннім ускладненням. Ви засвоїте алгоритми безперервного моніторингу параметрів системи і стану пацієнта, зокрема контроль гемодинаміки, коагуляції та функцій органів. Також ви навчитеся правильно розподіляти ролі в команді та опануєте принципи швидкого реагування на критичні ситуації, як-от тромбоз, гемоліз та повітряна емболія. Після навчання ви зможете підвищити рівень контролю над процедурою ЕКМО, мінімізувати ризики ускладнень і тримати під контролем процеси інтенсивної терапії. • Підготовка до ініціації ЕКМО • Підготовка стерильного інструментарію, контуру та канюль. • Перевірка цілісності системи, заповнення контуру (priming). • Контроль наявності антикоагулянтної терапії. • Підготовка моніторингового обладнання. • Забезпечення асептики під час канюляції. • Моніторинг параметрів системи • Контроль швидкості потоку крові (blood flow), газового потоку (sweep gas), FiO₂. • Спостереження за тиском у контурі, ознаками тромбозу або гемолізу. • Оцінювання кольору крові у венозній та артеріальній частинах контуру. • Своєчасне виявлення повітря в системі або витоків. • Моніторинг пацієнта • Контроль гемодинаміки (АТ, ЧСС, ЦВТ SatO2). • Спостереження за неврологічним статусом. • Контроль діурезу, функції нирок. • Оцінювання ознак кровотечі або тромбозу. • Контроль стану канюляційних ділянок (кровотеча, інфекція, гематома). • Антикоагуляція та безпека • Адміністрування та контроль гепарину або альтернативних антикоагулянтів. • Регулярний моніторинг (забір) показників коагуляції. • Дотримання протоколів у разі підвищеного ризику кровотечі. • Профілактика ускладнень • Раннє виявлення механічних несправностей системи. • Контроль інфекційних ускладнень. • Профілактика пролежнів та тромбозів. • Безпечне транспортування пацієнта на ЕКМО. • Догляд за пацієнтом на ЕКМО • Проведення гігієнічного догляду відповідно до гемодинамічної стабільності. • Контроль положення канюль. • Командна взаємодія під час маніпуляцій і процедур. • Документація • Фіксація щогодинних параметрів системи. • Документування змін у стані пацієнта. • Реєстрація ускладнень та проведених втручань.

Реєстрація відкриється після підтвердження Центром Тестування. Програма заходу • 19.10 - 21.10.26 Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

У клінічній практиці доводиться працювати в умовах, коли остаточний вибір лікувальної тактики залежить не лише від медичних показань, а й від цінностей, очікувань та життєвого контексту пацієнта. Відсутність структурованого підходу до спільного прийняття рішень у таких ситуаціях може призводити до непорозумінь, конфліктів і професійного вигорання. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до пацієнтоорієнтованої допомоги, принципи спільного прийняття рішень та їх відмінність від класичної інформованої згоди. Ви опрацюєте поширені інструменти виявлення пріоритетів пацієнта за моделлю ICE, алгоритм SHARE як структуровану модель комунікації, а також практичні аспекти встановлення професійних та особистих кордонів лікаря. Також ви проаналізуєте ситуації, коли пацієнт не готовий брати участь у виборі лікування, і критерії, за яких лікар може приймати рішення одноосібно. Після навчання ви зможете підвищити якість вашої комунікації, зменшити кількість конфліктних ситуацій та формувати партнерські відносини у системі «лікар-пацієнт». • 1. Спільне прийняття рішень: невіддільна частина пацієнтоорієнтованої допомоги. Пацієнт як партнер і суб’єкт прийняття рішень. • 2. Інформована згода vs. спільне прийняття рішень. • 3. Виявлення пріоритетів пацієнта: ICE (ідеї, сумніви/побоювання, очікування). Як ставити запитання, щоб виявити ICE, та як ці дані «вбудовувати» у спільне рішення? • 4. Модель SHARE: 5 кроків спільного прийняття рішень (залучити – пояснити варіанти – з’ясувати цінності – дійти рішення – переглянути його). • 5. Що робити, якщо пацієнт не хоче приймати рішення? В яких випадках лікар приймає рішення одноосібно? • 6. Професійні й особисті кордони лікаря. Які види кордонів існують? • 7. Відмова пацієнту. Як сказати пацієнту «НІ»: техніка FAVER. • 8. Відповіді на запитання учасників.

Навіть найменша неточність у роботі з наркотичними та психотропними засобами може мати тяжкі наслідки. Йдеться як про ризик ускладнень для пацієнта, так і про кримінальну відповідальність для медичного персоналу. Кожен крок – від зберігання до утилізації – під контролем держави, і лікарю чи медсестрі важливо знати, як діяти в межах закону та без ризику для себе. На цьому заході ви отримаєте чітку структуру обігу підконтрольних речовин: хто має доступ, як правильно вести облік, коли проводити інвентаризацію, як оформлювати документи й готуватися до перевірок. Ви розглянете типові помилки, нові вимоги МОЗ і НСЗУ та алгоритми, які допоможуть уникнути порушень і штрафів. Після навчання ви зможете впевнено контролювати процеси зберігання та звітності у своїй установі й працювати спокійно, знаючи, що все зроблено правильно. • Організаційні вимоги. Припинення, розширення, зупинення дії ліцензії. • Кадрові вимоги. Хто з працівників ЛПЗ має право на роботу з підконтрольними речовинами. • Створення локальні накази та посадові інструкції. • Повідомляємо держоргани про зміну даних. Адміністративна відповідальність. • Місця провадження діяльності: законодавчі вимоги та практичні аспекти. • Порядок зберігання підконтрольних речовин. • Облік підконтрольних речовин: журнали обліку, інвентаризація, звірка.Знищення непридатних наркотичних (психотропних) лікарських засобів. Обов’язки уповноваженої особи. • Призначення підконтрольних речовин. Вимоги до ведення медичної документації. • Щорічна обов’язкова звітність щодо обігу підконтрольних речовин. • Відповіді на запитання • Обговорення матеріалу (презентації) • Оцінювання здобутих знань

Цей онлайн-курс окреслює основні принципи надання допомоги травмованому постраждалому та пріоритетність дій під час його огляду на догоспітальному етапі. Матеріали курсу дають можливість учасникам отримати поглиблені знання щодо первинного огляду травмованого пацієнта. Автори курсу детально зупиняються на особливостях діагностики й лікування травм та станів, що безпосередньо загрожують життю травмованих пацієнтів. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера