Заходи БПР — Анестезіологія 2026

Кардіоміопатії можуть маскуватися під інші стани, а ехокардіографія дає змогу виявити ознаки генетичних, інфільтративних чи запальних уражень міокарда. Правильне визначення фенотипу кардіоміопатії (КМП) формує подальшу тактику обстеження, терапії та прогнозування перебігу. Помилки призводять до несвоєчасної діагностики, хибної інтерпретації ехознахідок і втрати того «золотого часу», коли втручання може суттєво покращити стан. На цьому заході ви розглянете основні ехокардіографічні патерни гіпертрофічної, дилатаційної, рестриктивної та некомпактної КМП, навчитеся використовувати strain-аналіз для раннього виявлення дисфункції, оцінювати GLS, PASP, діастолічні параметри й інші показники, що вказують на інфільтративні, генетичні або запальні процеси. Ви побачите типові діагностичні помилки та алгоритми, що дають змогу відрізнити первинні КМП від вторинних причин. Після навчання ви будете впевнено орієнтуватись у разі підозри на ГКМП, амілоїдоз чи саркоїдоз і точно оцінювати обструкцію, діастолічну дисфункцію або рефрактерну серцеву недостатність. • ЕхоКГ як метод першої лінії в діагностиці кардіоміопатій, що забезпечує оцінювання морфології, функції, діастолічних параметрів, легеневої гемодинаміки та перикарду; доступна, повторювана, безпечна. • Визначення фенотипу як основний етап: гіпертрофічна, дилатаційна, рестриктивна, некласифікована кардіоміопатія – кожна має характерний ехокардіографічний патерн. • Роль strain-аналізу: GLS є чутливішим маркером дисфункції ЛШ, ніж ФВ; дає змогу рано виявити кардіотоксичність, амілоїдоз, початкові стадії ДКМП і ГКМП. • Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП): oцінювання максимальної товщини стінки, локалізації гіпертрофії, SAM-мітрального клапана, LVOT-градієнта у спокої та в разі провокації. • Дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП): диференціювання первинної ДКМП від вторинної (ішемічної, клапанної, токсичної). Омновні параметри: діаметри, ФВ, глобальна та регіональна функція, ступінь ТР і легеневий тиск. • Відповіді на запитання, обговорення клінічних випадків. • Рестриктивні кардіоміопатії та амілоїдоз: нормальні або зменшені розміри ЛШ при значно збільшених ЛП, збережена ФВ, тяжка діастолічна дисфункція; апікальний sparring-патерн на strain. • Критерії некомпактної кардіоміопатії: співвідношення некомпактного/компактного шару >2:1 у систолу, зниження GLS; важлива диференціація з гіпертрофією та нормальними варіантами. • Стандартні алгоритми оцінювання діастолічної функції. • Комбіноване застосування ЕхоКГ + МРТ серця. • ЕхоКГ у стратифікації ризику: виявлення обструкції при ГКМП, тяжкої дисфункції ПШ, значної ТР, високого PASP, дилатації ЛП та зниженого GLS – основні параметри прогнозу. • Відповіді на запитання, розгляд складних клінічних ситуацій.

Ця сторінка містить лише екран входу до Google Форм і не надає доступу до опису, програми, спікерів, ціни чи інших матеріалів події. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Застосовувати алгоритми диференційної діагностики для ідентифікації урологічних, гінекологічних, неврологічних та міофасціальних причин хронічного тазового болю. 2. Інтерпретувати клінічні дані для розмежування ноцицептивного, нейропатичного та ноципластичного компонентів больового синдрому. 3. Розробляти індивідуалізовані схеми фармакотерапії, включаючи раціональне застосування НПЗП, антиконвульсантів та антидепресантів. 4. Інтегрувати немедикаментозні методи лікування, зокрема фізіотерапію тазового дна та психотерапевтичні втручання, в комплексну програму ведення пацієнта. 5. Виявляти та корегувати коморбідні психічні розлади (тривога, депресія), що супроводжують хронічний біль. 6. Володіти навичками ефективної комунікації з пацієнтом для підвищення комплаєнсу та формування терапевтичного альянсу. Питання, що розглядаються: Які сучасні уявлення про роль центральної та периферичної сенситизації у хроніфікації тазового болю? Як клінічно диференціювати біль, пов’язаний з ендометріозом, аденоміозом, інтерстиціальним циститом та синдромом подразненого кишечника? Яка діагностична цінність нейрофізіологічних та візуалізаційних методів обстеження у пацієнтів з хронічним тазовим болем? Які доказові стратегії існують для лікування нейропатичного компонента тазового болю? В яких клінічних ситуаціях виправдане застосування інвазивних методів лікування (нервові блокади, нейромодуляція)? Яка роль дисфункції м’язів тазового дна у патогенезі больового синдрому та які методи її корекції є найефективнішими? Як оптимізувати ведення пацієнтів із супутніми психосоціальними факторами та запобігти поліпрагмазії? Програма заходу • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Підвищення рівня виживаності новонароджених з гестаційним віком 22–24 тижні є значним досягненням сучасної неонатології. Згідно з дослідженням, опублікованим у Journal of Perinatology, серед немовлят, які отримували реанімаційні заходи, виживаність до виписки зі стаціонару становила 33,2% для 22 тижнів, 45,6% для 23 тижнів і 67,1% для 24 тижнів. Ці дані свідчать про необхідність високої професійної готовності медичних сестер до роботи з такою вразливою категорією пацієнтів – новонародженими з екстремально низьким гестаційним віком. Сестринський догляд має вирішальне значення для запобігання ускладненням, зменшення больового та стресового навантаження на дитину, підтримки терморегуляції, догляду за незрілою шкірою та забезпечення стабільного середовища в умовах інтенсивної терапії. Крім того, впровадження сімейно-орієнтованого підходу (FICare) дає змогу активно залучати батьків до догляду за дитиною, що сприяє покращенню результатів лікування та зменшенню стресу в батьків. Навчальний майстер-клас «Передчасно народжені діти в реанімації: алгоритми безпечного та делікатного догляду» буде присвячений вивченню актуальних аспектів догляду за новонародженими з екстремально низьким гестаційним віком – дітьми, народженими на межі життєздатності (22–24 тижні). Учасники розглянуть сучасні виклики та значення високоякісного сестринського догляду для покращення прогнозу для цих пацієнтів, буде розглянутий вплив терморегуляції, догляду за шкірою, водного балансу й позиціонування на перебіг лікування. Особлива увага буде приділена інтеграції батьків у процес догляду відповідно до принципів Family Integrated Care (FICare). Також розглядатимуться методи зменшення болю і стресу в немовлят через кластеризацію маніпуляцій та створення комфортного середовища. • Вступ: сучасні виклики та значення сестринського догляду • Особливості виживання новонароджених на межі життєздатності (22–24 тижні). • Вплив якості сестринського догляду на коротко- та довготривалі наслідки. • Сімейно-інтегрований догляд (Family Integrated Care, FICare) • Роль батьків у догляді з моменту народження до виписки. • Техніки залучення батьків: від годування до участі в медичних обходах. • Психоемоційна підтримка родини в умовах відділення інтенсивної терапії новонароджених. • Догляд за незрілою шкірою та менеджмент втрати води • Тонкощі бар’єрної функції шкіри в недоношених. • Вплив вологості інкубатора на втрати води й теплообмін. • Підбір доглядового середовища: інкубатор, грілка, контакт шкіра-до-шкіри. • Моніторинг температури тіла й терморегуляція • Сучасні методи контролю: зондові, шкірні, аксилярні. • Цільові показники температури в надзвичайно недоношених дітей. • Зменшення болю та стресу • Тактики мінімізації болючих процедур протягом перших тижнів життя. • Кластеризація доглядових маніпуляцій. • Позиціонування і підтримка комфорту новонародженого. • Безпечний догляд за шкірою • Використання клеїв, пов’язок і дезінфекційних засобів. • Профілактика та лікування пошкоджень шкіри. • Рекомендовані засоби й техніки під час оброблення ран та інфекцій. • Контакт шкіра-до-шкіри (Skin-to-Skin Care, SSC) • Безпечне впровадження SSC у перші дні життя. • Організація середовища та участь батьків. • Якість догляду й простір для покращень • Необхідність стандартизації догляду. • Роль навчання, досвіду й командної роботи. • 18:30-19:00 Q&A-сесія. • Обговорення складних клінічних випадків, з якими учасники стикались у своїй практиці. • Запитання та відповіді: уточнення алгоритмів дій у конкретних клінічних ситуаціях.

​Синдром гострого живота є однією з причин невідкладного звернення пацієнтів, і для лікаря будь-якої спеціальності важливо вміти швидко орієнтуватись у цій клінічній ситуації. Особливо складною є діагностика в гіпогастральній ділянці, де біль може бути спричинений як хірургічною, так і гінекологічною патологією. Апендицит, апендажит, ектопічна вагітність чи перекрут яєчника часто мають схожу симптоматику, але потребують принципово різного підходу. У цьому контексті трансвагінальне УЗД є основним методом візуалізації, що дає змогу швидко встановити точний діагноз. Його правильне застосування суттєво підвищує шанси на збереження репродуктивних органів та запобігає фатальним ускладненням. Зволікання з діагностикою в разі перекруту яєчника може призвести до ішемії та втрати органа вже через 6 годин, а в разі ектопічної вагітності – до внутрішньочеревної кровотечі та загрози для життя. Навіть досвідчені лікарі можуть помилково трактувати УЗ-зображення або обрати неадекватний метод дослідження, наприклад трансабдомінальний замість трансвагінального. Це знижує точність діагностики. Тому, вміння орієнтуватися в анатомії гіпогастральної ділянки та характерних УЗ-ознаках важливе для лікарів, які стикаються з гострою абдомінальною симптоматикою в ургентній практиці. Навчальний майстер-клас «УЗД гострого живота: гіпогастрій. Розгляд клінічних кейсів» буде присвячений вивченню найпоширеніших причин гострого болю в нижньому поверсі черевної порожнини та анатомічних особливостей гіпогастральної ділянки. Учасники розглянуть клінічну картину, діагностику і підходи до ведення апендициту, апендажиту, ектопічної вагітності й перекруту яєчника. Особливу увагу буде приділено ролі трансвагінального УЗД як основного методу диференційної діагностики. Розглядатимуться типові помилки, які можуть вплинути на своєчасність встановлення діагнозу й подальшу тактику лікування. • Гострий живіт. ACUTE-ABDOMEN. Анатомічні особливості гіпогастральної ділянки. • Апендицит. • Апендажит. • Ектопічна вагітність. • Перекрут яєчника. • Важливість трансвагінального обстеження в діагностиці гострого живота. • Відповіді на запитання учасників

Артеріальна гіпертензія під час вагітності є однією з провідних причин материнської та перинатальної захворюваності й смертності, а також важливим маркером майбутнього серцево-судинного ризику в жінки. Підвищення частоти гіпертензивних розладів асоціюється зі старшим віком вагітних, поширеністю ожиріння, метаболічного синдрому та хронічної артеріальної гіпертензії. Неправильна або несвоєчасна діагностика прееклампсії та важких форм АГ може призводити до розвитку тяжких ускладнень і значного погіршення перинатальних наслідків. На цьому заході ви розглянете принципи класифікації артеріальної гіпертензії у вагітних, навчитеся диференціювати хронічну гіпертензії, гестаційну гіпертензію та прееклампсію і засвоїте алгоритми моніторингу артеріального тиску в динаміці вагітності. Ви опануєте підходи до оцінювання материнського й фетального ризику, сучасні стратегії медикаментозної терапії, зважаючи на безпеку препаратів, тактику ведення тяжкої гіпертензії та прееклампсії, а також особливості післяпологового спостереження. Окрім цього, до вашої уваги будуть представлені реальні клінічні кейси, на основі яких проаналізуємо типові помилки лікарів у діагностиці та веденні пацієнток із гіпертензивними станами під час вагітності, а також способи їх уникнення в щоденній практиці. Після навчання ви зможете своєчасно виявляти гіпертензивні розлади вагітності, обґрунтовано обирати тактику лікування та маршрутизації пацієнтки й зменшити ризик тяжких перинатальних ускладнень. • Фізіологічні зміни серцево-судинної системи під час вагітності + класифікація АГ у вагітних • Хронічна, гестаційна гіпертензія та прееклампсія: основні відмінності • Сучасні підходи до діагностики та моніторингу АТ під час вагітності • Типові помилки у затримці діагностики АГ у вагітних на прикладі клінічного кейсу • Оцінювання материнського й фетального ризику • Медикаментозна терапія АГ у вагітних: що дозволено, а що протипоказано • Тактика ведення тяжкої артеріальної гіпертензії та прееклампсії • Післяпологове спостереження та довгостроковий серцево-судинний ризик • Вагітність як ранній маркер майбутньої серцево-судинної патології у жінки • Відповіді на запитання учасників

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Інтерпретація показників загального аналізу крові та специфічних лабораторних маркерів (феритин, трансферин, вітамін B12, фолієва кислота) для верифікації типу анемії. 2. Проведення диференційної діагностики між залізодефіцитною анемією, анемією хронічних захворювань, B12- та фолієводефіцитною анемією. 3. Розробка алгоритму діагностичного пошуку при анеміях невстановленого генезу. 4. Вибір оптимальної тактики лікування залізодефіцитної анемії: критерії для призначення пероральних та парентеральних препаратів заліза. 5. Володіння принципами терапії анемії хронічних захворювань, включаючи застосування стимуляторів еритропоезу. 6. Моніторинг ефективності та безпечності терапії, критерії досягнення цільових рівнів гемоглобіну та феритину. 7. Ідентифікація “червоних прапорців” при анемічному синдромі, що вимагають негайного дообстеження та консультації гематолога. 8. Корекція анемії у пацієнтів з коморбідною патологією (ХХН, СН, онкологічні захворювання). Програма заходу • Заняття №1 Алгоритми діагностики та лікування залізодефіцитного стану та анемії • Які сучасні лабораторні маркери є найбільш інформативними для діагностики латентного дефіциту заліза та ЗДА? • Як інтерпретувати рівень феритину у пацієнтів із супутніми запальними процесами або патологією печінки? • Які абсолютні та відносні показання до призначення парентеральних препаратів заліза? • Які переваги та недоліки різних хімічних форм пероральних препаратів заліза? • Яка оптимальна тактика ведення пацієнток із ЗДА під час вагітності та в післяпологовому періоді? • Як проводити диференційну діагностику мікроцитарних гіпохромних анемій? • Які критерії свідчать про адекватну відповідь на терапію препаратами заліза та яка тривалість лікування? • Які особливості лікування ЗДА у пацієнтів з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту? • Які сучасні лабораторні маркери є ключовими для диференційної діагностики анемій? • Як інтерпретувати показники феритину в умовах системного запалення? • Анемія хронічних захворювань vs. залізодефіцитна анемія: клініко-лабораторні паралелі та відмінності. • Який патогенетичний механізм лежить в основі функціонального дефіциту заліза? • Які критерії вибору препарату заліза (пероральний vs. парентеральний) та оптимальні схеми дозування? • Чи існують абсолютні та відносні протипоказання до призначення еритропоез-стимулюючих препаратів? • Яка тактика ведення пацієнтів з рефрактерною до лікування залізодефіцитною анемією? • У яких клінічних ситуаціях показано визначення рівня вітаміну В12 та фолієвої кислоти як скринінговий тест? • Які особливості діагностики та лікування анемії у пацієнтів похилого віку з поліморбідністю? • Заняття: Алгоритми діагностики та лікування залізодефіцитного стану та анемії • Заняття 1: Алгоритми діагностики та лікування залізодефіцитного стану та анемії • 23:37 • Конспект до заняття: Алгоритми діагностики та лікування залізодефіцитного стану та анемії • Клінічні задачі до заняття: Алгоритми діагностики та лікування залізодефіцитного стану та анемії • Конспект до заняття: Таємниці анемії: ключі до ефективного розпізнавання та лікування найпоширенішого ускладнення в клінічній практиці • Клінічні задачі до заняття: Таємниці анемії: ключі до ефективного розпізнавання та лікування найпоширенішого ускладнення в клінічній практиці • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Курс БПР присвячений сучасним підходам до виявлення та лікування статевих інфекцій. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники опанують застосування сучасних алгоритмів лабораторної діагностики ІПСШ, включаючи ПЛР, серологічні та мікроскопічні методи. Програма охоплює інтерпретацію результатів досліджень, верифікацію збудника та визначення його чутливості до антимікробних препаратів. Лікарі навчаться обирати схеми етіотропної терапії відповідно до актуальних національних та міжнародних клінічних протоколів (CDC, IUSTI), вести пацієнтів зі змішаними інфекціями та ускладненими формами ІПСШ. Окрему увагу приділено диференційній діагностиці урогенітальних інфекцій, менеджменту статевих партнерів, консультуванню пацієнтів і веденню особливих груп, зокрема вагітних. Програма заходу • Заняття №1: сучасні підходи до скринінгу ІПСШ у безсимптомних пацієнтів та груп ризику. • Заняття №1: вибір діагностичних тестів при підозрі на хламідіоз, гонорею, трихомоніаз та сифіліс. • Заняття №1: лікування антибіотикорезистентних штамів Neisseria gonorrhoeae. • Заняття №1: діагностика та лікування інфекції, спричиненої Mycoplasma genitalium. • Заняття №1: ведення пацієнтів з персистуючими та рецидивуючими урогенітальними інфекціями. • Заняття №1: синдромний підхід до ведення пацієнтів з ІПСШ. • Заняття №1: профілактика запальних захворювань органів малого таза, безпліддя та позаматкової вагітності. • Заняття №1: юридичні та етичні аспекти ведення пацієнтів, включаючи сповіщення партнерів. • Заняття №1: 01:38:58. • Заняття №2: алгоритми лабораторної діагностики уретритів, цервіцитів та вагінітів. • Заняття №2: терапія першої лінії при неускладненому урогенітальному хламідіозі та гонореї згідно з останніми гайдлайнами. • Заняття №2: ведення пацієнтів з інфекцією, спричиненою Mycoplasma genitalium, в умовах зростаючої макролідної резистентності. • Заняття №2: діагностика та лікування ІПСШ у вагітних та жінок, що планують вагітність. • Заняття №2: диференційна діагностика та менеджмент пацієнтів з генітальними виразками. • Заняття №2: «червоні прапорці» розвитку ускладнень та показання до госпіталізації. • Заняття №2: скринінг на ІПСШ в асимптоматичних пацієнтів та обстеження груп ризику. • Заняття №2: консультування щодо повідомлення та обстеження статевих партнерів. • Заняття №2: негенітальні прояви ІПСШ — фарингіт, проктит, артрит. • Заняття №2: довготривалий моніторинг та критерії вилікування для різних ІПСШ. • Конспекти до занять. • Клінічні задачі до занять. • Опитування до курсу. • Тестування БПР до курсу. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Визначення групи крові за системами ABO та резус-належності є відповідальною складовою лабораторної діагностики, від якої безпосередньо залежать безпека трансфузій та клінічні рішення. Навіть попри наявність стандартизованих методик, можуть трапитися помилки через неправильний спосіб дослідження, хибну інтерпретацію результатів та вплив «людського фактора». Особливу складність становлять ситуації зі слабоаглютинабельними формами антигену D, наявністю холодових аглютинінів, варіантами антигену A, а також розбіжності результатів між лабораторіями. На цьому заході ви дізнаєтеся більше про еритроцитарні системи ABO та резус, їхнє клінічне значення й варіанти антигенів. Ви розглянете методи визначення групи крові та резус-належності, їхні діагностичні можливості, переваги й обмеження. Також ви досконало засвоїте правила виконання досліджень, контролю якості реакцій та особливості обстеження різних категорій пацієнтів: від донорів до новонароджених і вагітних. Після навчання ви зможете впевнено інтерпретувати сумнівні результати, ефективно діяти у складних випадках і вибудовувати якісну взаємодію між лабораторними та клінічними підрозділами. • Сучасні уявлення про еритроцитарні системи АВО та резус, клінічне значення основних антигенів та їхніх варіантів. • Методи визначення: можливості, переваги, недоліки. • Правила виконання, облік та контроль реакцій. • Особливості проведення для різних категорій обстежуваних: пацієнти, вагітні, новонароджені, донори. • Можливості «маневру» для лабораторій різного рівня у складних випадках. • Тісна комунікація лабораторій та клінічних підрозділів: чому це критично важливо. • Відповіді на запитання.

Це один з найскладніших розділів хірургії, де від швидкості та правильності прийняття рішень безпосередньо залежить життя пацієнта. Успішне ведення гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини вимагає чіткої алгоритмізації дій, міждисциплінарної координації та застосування сучасних протоколів діагностики і лікування. Захід орієнтований на хірургів, лікарів екстреної медицини, анестезіологів-реаніматологів та всіх фахівців, які працюють з пацієнтами невідкладної абдомінальної хірургії та прагнуть удосконалити свої навички швидкого прийняття рішень у критичних ситуаціях. Ключові особливості: теми «тут і зараз», доказові знання без зайвої інформації, стислий структурований формат до 2 годин, перевірені експерти та онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця. Формат участі: онлайн. Тривалість: 4 академічні години. Програма заходу • Швидка діагностика: сучасні алгоритми диференційної діагностики гострого живота з використанням клінічних, лабораторних та інструментальних методів • Прийняття рішень: чіткі критерії визначення показань до консервативного лікування, термінового чи відстроченого оперативного втручання • Передопераційна стабілізація: протоколи ресусцитації, корекції волемічних порушень, електролітного дисбалансу та сепсису у критичних пацієнтів • Хірургічна тактика: вибір оптимального доступу та обсягу втручання при перитоніті, кишковій непрохідності, перфораціях, кровотечах та інших невідкладних станах • Післяопераційне ведення: інтенсивна терапія, моніторинг ускладнень, нутритивна підтримка та профілактика абдомінального компартмент-синдрому в перші критичні години та дні Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Молекулярне тестування є невід’ємною складовою ведення пацієнтів із метастатичним раком шлунка, адже результати визначення біомаркерів визначають напрямок персоналізованої терапії. Неповне молекулярне обстеження або неправильна інтерпретація його результатів можуть призвести до втрати часу та несвоєчасного призначення таргетної чи імунотерапії. Пацієнт може втратити доступ до сучасних методів лікування. На цьому заході ви дізнаєтесь, які молекулярні дослідження є обов’язковими при метастатичному раку шлунка, навчитесь інтерпретувати результати тестування HER2, PD-L1, MSI/MMR, CLDN18.2 і FGFR2b та використовувати їх для вибору оптимальної системної терапії. Ви отримаєте практичні алгоритми прийняття рішень, розберете сучасні можливості таргетної та імунотерапії, а також розберете клінічні кейси, що допоможуть застосовувати отримані знання у щоденній практиці. Після навчання ви зможете впевнено визначати необхідний обсяг молекулярного тестування, правильно інтерпретувати його результати, обирати персоналізовану тактику лікування відповідно до біомаркерів та своєчасно направляти пацієнтів на необхідні методи терапії. • Сучасна епідеміологія метастатичного раку шлунка. • Біологічна та молекулярна гетерогенність пухлин шлунка. • Основні біомаркери: HER2, PD-L1, MSI/MMR, CLDN18.2, FGFR2b. • Вплив молекулярного профілю на вибір системної терапії. • Таргетна терапія та імунотерапія в сучасному лікуванні. • Нові терапевтичні мішені та перспективні напрями. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

У пластичній та реконструктивній хірургії ранній післяопераційний період визначає не тільки естетичний результат, а й життєздатність тканин, функціональний прогноз і безпеку пацієнта. У перші 72 години слід памʼятати про високий ризик ішемії, компресії, інфекційних ускладнень та системної відповіді організму. На цьому заході ви дізнаєтеся про невідкладні ускладнення в пластичній та реконструктивній хірургії з позиції патофізіології тканин і принципів Damage Control. Ви розглянете основи ведення гематом і компресійних станів, оцінювання перфузії клаптів та реконструйованих зон, синдром натягу, ранні інфекційні ускладнення й межі застосування NPWT-терапії. Також ви навчитеся визначати критичні часові вікна, стратифікувати ризики та орієнтуватися в ситуаціях, коли мінімальне втручання рятує тканини і коли надмірна реконструкція погіршує перебіг післяопераційного періоду. Особливість подачі матеріалу полягає у погодинному розборі викликів післяопераційного періоду. Після навчання ви зможете швидко оцінювати післяопераційний стан пацієнта і приймати правильні рішення у перші години після втручання. Ви знатимете, коли треба провести негайну ревізію, декомпресію або хірургічний «відступ». • Вступ. Філософія хірургічного порятунку в ПРХ • ПРХ як велика хірургія, а не «покращення зовнішності» • Досвід комбустіолога в управлінні тканинною катастрофою • Ціна часу, затримки та «вичікувальної тактики» • Етап 0–6 годин. «Година гематом» і критичний тиск • Патофізіологія компресії: коли ішемія стає незворотною • Клінічні маркери небезпечної гематоми • Обличчя, молочні залози, орбітальна зона: особливості та ризики • Тактика негайного втручання: що робити одразу, без «спостереження» • Типові помилки, які коштують тканин • Етап 6–24 години. «Золоте вікно судин» • Критичні строки для ревізії та відновлення прохідності • Судинні компроміси після ПРХ-втручань • Клінічні й інструментальні методи оцінювання перфузії • Показання до повторного втручання • Межа між порятунком і невиправданим ризиком • Синдром натягу. Декомпресія як метод порятунку • Синдром натягу: патогенез і ранні прояви • Концепція «хірургічного відступу» • Декомпресія швів: коли це рятує, а коли – шкодить • Прийняття рішень у складних реконструктивних зонах • Етап 24–72 години. Інфекційна агресія та Damage Control у ПРХ • Коли локальне ускладнення стає системною проблемою • Ознаки прогресувальної тканинної деструкції • Принципи Damage Control у пластичній та реконструктивній хірургії • Тактика серійних ревізій та контроль джерела інфекції • Помилки «надмірної реконструкції» в гострий період • NPWT-терапія. Алгоритми стабілізації складних ран • Показання до NPWT у ПРХ • Вибір режимів і типові помилки • NPWT як етап, а не кінцева точка лікування • Коли вакуум шкодить і затягує відновлення • Підсумки. Алгоритм дій та професійна відповідальність • Чекліст ПРХ-хірурга у разі невідкладних ускладнень • «Укладка тривоги»: що має бути готовим завжди • Комунікація з пацієнтом і командою в кризовій ситуації • Етичні рішення у разі виникнення ускладнень • 3 фатальні помилки, яких не можна припускатися • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

Курс БПР присвячений застосуванню технік когнітивно-поведінкової психотерапії в медичній практиці. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники оволодіють техніками діагностики та концептуалізації клінічних випадків у рамках моделі КПТ, навчаться ідентифікувати й класифікувати когнітивні спотворення у пацієнтів із соматичною патологією та застосовувати техніку Сократівського діалогу для корекції дезадаптивних переконань. Програма охоплює протоколи поведінкової активації, структуровану психоедукацію, алгоритми роботи з тривогою про здоров’я та больовою поведінкою, формування терапевтичного альянсу, підвищення комплаєнсу, а також техніки усвідомленості для управління стресом та хронічним болем. Програма заходу • Заняття №1 • Як клінічно розмежувати раціональне занепокоєння щодо симптомів та патологічну тривогу про здоров’я? • Які «червоні прапорці» вказують на необхідність консультації психіатра? • Як інтегрувати когнітивну модель (модель ABC) в обмежений час клінічного прийому? • Які техніки КПТ є доказово ефективними для менеджменту хронічних больових синдромів? • Який алгоритм дій при роботі з пацієнтом, що катастрофізує побічні ефекти фармакотерапії? • Як використовувати техніки поведінкової активації для пацієнтів з астенією та депресивними симптомами? • Як коректно формулювати Сократівські питання, щоб не викликати у пацієнта відчуття знецінення його скарг? • Які валідизовані скринінгові шкали для виявлення тривоги та депресії можна використовувати на соматичному прийомі? • Заняття №2 • Яка доказова база ефективності КПТ при основних нозологіях: великому депресивному розладі, генералізованому тривожному розладі, ПТСР, обсесивно-компульсивному розладі? • Які ключові диференційні критерії КПТ порівняно з іншими психотерапевтичними напрямами? • Як проводити клінічну концептуалізацію випадку в рамках КПТ-моделі? • Які показання та протипоказання до застосування КПТ? • Як інтегрувати КПТ з фармакотерапією: принципи комбінованого лікування? • Які алгоритми роботи з терапевтичним опором та низьким комплаєнсом пацієнта? • Як адаптувати техніки КПТ для пацієнтів з коморбідною соматичною патологією? • Які методики КПТ є ефективними для профілактики рецидивів психічних розладів? • 02:13:46 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Уже невдовзі медичні працівники зможуть працювати з електронними рецептами на ліки на основі медичного канабісу в ЕСОЗ. Для того, щоби підготуватися до цих змін, запрошуємо медичних працівників долучитися до вебінару. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Перекрут придатків матки належить до найбільш складних ургентних станів у гінекології. Клінічна картина часто є неспецифічною, а ультразвукові ознаки можуть бути суперечливими, що створює ризик як несвоєчасного виявлення патології, так і гіпердіагностики. Особливі труднощі виникають під час інтерпретації доплерографії, оцінювання ознаки Whirlpool та проведення диференційної діагностики з іншими причинами гострого тазового болю. Своєчасність виявлення безпосередньо впливає на збереження функції яєчника й подальшу тактику лікування. На цьому заході ви розберете ультразвукові критерії перекруту придатків, технічні аспекти дослідження та алгоритми прийняття рішень у складних клінічних ситуаціях. Ви розглянете поширені діагностичні пастки, роль кольорового доплерівського картування, принципи оцінювання пацієнток дитячого та підліткового віку, а також матимете змогу дослідити реальні клінічні кейси з практики. Після навчання ви зможете точно оцінювати пацієнток із гострим тазовим болем, правильно інтерпретувати ультразвукові й доплерографічні ознаки перекруту придатків та будувати обґрунтований діагностичний алгоритм навіть за наявності неоднозначної клінічної картини. • Вичерпно про теорію перекруту придатків матки: фактори ризику, патофізіологія та клінічне значення патології • Червоні прапорці перекруту придатків: як запідозрити й не проґавити патологію? • Диференційна УЗ-діагностика перекруту придатків: як побудувати діагностичний алгоритм, що мінімізує хибнопозитивні та хибнонегативні результати • Технічні аспекти ультразвукової діагностики перекруту придатків • Ознака Whirlpool: B-режим чи кольорове доплерівське картування? • Діагностичні критерії перекруту придатків: комплексне оцінювання клінічної картини й УЗ-ознак та доплерографія • Перекрут придатків у дітей та підлітків: особливості клініки й ультразвукової діагностики • Розбір нестандартних клінічних випадків: де зламувалася діагностична логіка та які фактори впливали на рішення • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Метою навчального курсу є ознайомлення медичного персоналу з уніфікованим клінічним протоколом первинної та спеціалізованої медичної допомоги (УКПМД) «Гіпертонічна хвороба (Артеріальна гіпертензія)», що затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 вересня 2024 р. №1581. Курс допоможе опанувати комплекс заходів для раннього та своєчасного виявлення, діагностики та лікування АГ у осіб віком від 18 років, а також сприяє визначенню шляхів попередження ускладнень захворювання та поліпшення якості життя пацієнтів. Для кого: лікарі всіх спеціальностей; професіонали та фахівці всіх спеціальностей у сфері охорони здоров’я. Програма заходу • Розділ 1. Актуальність. • Розділ 2. Діагностика артеріальної гіпертензії. • Розділ 3. Фактори ризику розвитку артеріальної гіпертензії. • Розділ 4. Лікування артеріальної гіпертензії. • Розділ 5. Гіпертензивні кризи. • Розділ 6. Подальше спостереження. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера