Заходи БПР — Анестезіологія 2026

Лікарі здобудуть наступні навички: • Інтерпретувати результати рутинної та тривалої відео-ЕЕГ для верифікації діагнозу. • Проводити диференційну діагностику між епілептичними нападами та неепілептичними пароксизмальними станами у дітей. • Застосовувати сучасні класифікації епілепсій та епілептичних синдромів (ILAE 2017) у клінічній практиці. • Розробляти індивідуалізовані схеми лікування на основі типу нападів та епілептичного синдрому. • Обирати протиепілептичні препарати (ПЕП) першої, другої та третьої лінії відповідно до доказових рекомендацій. • Ідентифікувати предиктори фармакорезистентності та визначати тактику ведення таких пацієнтів. • Здійснювати моніторинг ефективності та безпеки терапії, включаючи корекцію доз та менеджмент побічних реакцій. Програма заходу • Заняття №1 • Які сучасні методи нейровізуалізації (МРТ, ПЕТ) та нейрофізіології (відео-ЕЕГ моніторинг) є ключовими у діагностиці дитячої епілепсії? • Як провести диференційну діагностику епілептичних нападів з неепілептичними пароксизмальними подіями (синкопе, тики, стереотипії)? • Які клінічні «маски» епілепсії (наприклад, гастроінтестинальні, поведінкові) ускладнюють своєчасну діагностику? • Які принципи вибору стартової монотерапії протиепілептичними препаратами (ПЕП) залежно від типу нападу та синдрому? • Як розпізнати фармакорезистентну епілепсію та якою є подальша терапевтична стратегія? • Які особливості застосування нових генерацій ПЕП у педіатричній практиці: переваги та ризики? • Які критерії безпечної відміни антиконвульсантів після досягнення стійкої ремісії? • Заняття №2 • Які семіологічні ознаки дозволяють диференціювати епілептичні та неепілептичні пароксизмальні події у немовлят? • Яка роль тривалого відео-ЕЕГ моніторингу в діагностиці складних випадків дитячої епілепсії? • Як нові генетичні дані впливають на вибір терапевтичної стратегії при епілептичних енцефалопатіях? • Які показання та протипоказання до застосування нових ПЕП у педіатричній практиці? • Які оптимальні стратегії переходу між ПЕП для мінімізації ризику погіршення контролю над нападами? • Як вести епілептичний статус у дітей відповідно до останніх міжнародних клінічних настанов? • Яке місце нейропсихологічного тестування в комплексному менеджменті дитини з епілепсією? • Коли слід направляти педіатричного пацієнта до спеціалізованого центру хірургії епілепсії? • Конспект до занять • Клінічні задачі до занять • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Розуміння основ КТ та МРТ. Оптимальний вибір методу нейродіагностики в залежності від патології. Інтерпретація даних КТ головного мозку, КТ-ангіограм судин голови та шиї. Вміння диференціювати послідовності МРТ: T1, T2, FLAIR, T1 після гадолінію, DWI, карта ADC, GRE. Здатність ідентифікувати патологію, що часто зустрічається, й яку виявляють за допомогою МРТ головного мозку. Вміння призначати та розуміти дані, отримані при проведенні магнітно-резонансної ангіографії та магнітно-резонансної венографії. Програма заходу • Основи нейровізуалізації • Основи комп’ютерної томографії • Зображення КТ головного мозку в нормі • Оптимальне застосування КТ голови без контрастування (приклади) • КТ головного мозку з контрастом (приклади) • КТ-ангіограма судин голови та шиї. Норма та приклади патології. • Перфузійна КТ • Ішемічний інсульт на КТ. Розвиток інсульту погодинно. • Види внутрішньочерепних крововиливів на КТ • Види вклинення головного мозку на КТ • Пухлини на КТ головного мозку без та з контрастуванням • Гідроцефалія на КТ. Синдром Хакіма-Адамса • Базові поняття: МРТ • Послідовності МРТ: T1, T2, FLAIR, T1 після гадолінію, DWI, карта ADC, GRE (на прикладах норми та різноманітної патології) • МРА – магнітно-резонансна ангіограма, МРТ шиї із пригніченням сигналу від жиру, МРВ – магнітно-резонансна венограма. Норма і патологія • Заняття — 02:13:15 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Оцінка серцево-судинних факторів ризику когнітивних порушень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. 2. Застосування валідних скринінгових шкал для раннього виявлення когнітивної дисфункції. 3. Вибір антигіпертензивної терапії з урахуванням її впливу на церебральну гемодинаміку та когнітивний резерв. 4. Розробка комплексних планів ведення пацієнтів на основі принципів кардіо-неврологічної взаємодії. 5. Інтерпретація даних нейровізуалізації (МРТ, КТ) в контексті гіпертензивної енцефалопатії. 6. Обґрунтування та призначення стратегій немедикаментозної нейропротекції. Питання, що розглядаються: Які патофізіологічні механізми лежать в основі зв’язку між артеріальною гіпертензією та розвитком когнітивних порушень? Які цільові рівні артеріального тиску є оптимальними для збереження когнітивних функцій у різних вікових групах? Які класи антигіпертензивних препаратів демонструють доведені нейропротекторні властивості? Як клінічно диференціювати судинну когнітивну дисфункцію від нейродегенеративних захворювань? Які сучасні алгоритми спільного ведення пацієнтів кардіологом та неврологом? Яка роль церебральних мікрокрововиливів та гіперінтенсивності білої речовини у пацієнтів з гіпертензією? Які критерії для направлення пацієнта з АГ на консультацію до невролога? Програма заходу • Відеозаняття — 36:59 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Імуногематологія в сучасній анестезіології є важливою складовою трансфузійної безпеки, від якої безпосередньо залежить виживання в умовах оперативного втручання, масивної крововтрати чи ургентного стану. Під час активних бойових дій збільшення кількості пацієнтів із повторними гемотрансфузіями, сенсибілізацією, рідкісними фенотипами й складним трансфузійним анамнезом формує нові виклики для анестезіолога, який має не лише контролювати гемодинаміку, а й приймати рішення щодо сумісності компонентів крові та профілактики трансфузійних ускладнень. На цьому заході ви розглянете основні аспекти систем ABO та Rh з акцентом на клінічне значення підгруп, антигенів системи Резус поза межами фактора D, а також особливості фенотипів Weak D і Partial D. Ви дізнаєтеся більше про Kell-систему, скринінг нерегулярних антитіл та сучасні підходи до проведення проб на сумісність. Окрім цього, ви проаналізуєте типові трансфузійні ускладнення, зокрема гемолітичні реакції, TRALI й TACO, і роль температурного менеджменту в профілактиці коагулопатії. Після навчання ви зможете безпечно організовувати трансфузійну підтримку пацієнтів, оцінювати ризики сенсибілізації та правильно інтерпретувати результати імуногематологічних тестів. • Сучасна імуногематологія в практиці анестезіолога • Система ABO та нюанси підгруп: чому підгрупи можуть спричинити помилки у визначенні групи крові та як це впливає на вибір трансфузійного середовища. • Система Резус поза межами фактора D: клінічне значення антигенів С, с, Е, е. Складні випадки: Weak D (слабкий D) та Partial D (частковий D). • Келл-система: чому анестезіолог повинен знати статус пацієнта за Kell. • Методологія та інструментарій • Гелеві карти vs солітарні методи: переваги мікроколонкової аглютинації (гелевих карт). Стандартизація, чутливість та виключення людського фактора. • Скринінг нерегулярних антитіл: навіщо він потрібен перед плановими операціями. • Алгоритм «Cross-match»: сучасні проби на сумісність. • Клінічні алгоритми та безпека • Алгоритм дій у разі критичної кровотечі: протокол масивної трансфузії. • Проби біля ліжка хворого (Bedside tests): як правильно провести контрольну перевірку безпосередньо перед гемотрансфузією. • Помилки та ускладнення: гемоліз, TRALI (трансфузійне гостре пошкодження легень) і TACO (трансфузійне перевантаження кровообігу). • Температурний режим: важливість підігріву інфузійних середовищ для профілактики коагулопатії, спричиненої гіпотермією. • Сенсибілізація: як вести пацієнтів з анамнезом численних трансфузій. • Q&A-сесія

Фіброміалгія – одна з найбільш недооцінених і водночас складних патологій. Відсутність специфічного біомаркера, поєднання больового синдрому з психічною коморбідністю та розмитість меж між ревматологічними, неврологічними й психіатричними проявами призводять до затримки встановлення діагнозу. У багатьох випадках пацієнти протягом кількох років отримують симптоматичне лікування, а це призводить до хронізації болю та значного зниження якості життя. Так згодом формується стійка недовіра до системи охорони здоров’я. На цьому заході ви розглянете патофізіологію фіброміалгії, зокрема роль центральної сенситизації та нейрохімічних механізмів болю, пов’язаних із дефіцитом серотоніну й норадреналіну. Ви розберете особливості можливих психіатричних коморбідностей, зокрема депресію, тривожні розлади й посттравматичний стресовий розлад, а також навчитеся проводити диференційну діагностику між фіброміалгією і соматоформними розладами. Окремо будуть висвітлені питання сучасних діагностичних критеріїв, принципів раціональної фармакотерапії та ролі нефармакологічних методів лікування. Після навчання ви зможете своєчасно розпізнавати клінічні ознаки фіброміалгії та уникати типових клінічних помилок, зокрема необґрунтованої поліпрагмазії та недооцінення психічної коморбідності, а також формувати раціональну, патогенетично обґрунтовану терапевтичну стратегію. • 1. Фіброміалгія як розлад центральної сенситизації. • 2. Психіатрична коморбідність: депресія, тривога, ПТСР. • 3. Чи є відмінності між соматоформним розладом та фіброміалгією? • 4. Нейрохімія болю: дефіцит серотоніну й норадреналіну. • 5. Діагностичні критерії ACR чи МКХ. • 6. Раціональна фармакотерапія: антидепресанти й габапентиноїди. • 7. Нефармакологічні методи: роль КПТ і психоосвіти. • 8. Розбір реального кейсу: 7 років блукань між ревматологом, неврологом, гастроентерологом, де система зламалась і що зробив психіатр. • 9. Як говорити з пацієнтом без стигматизації: конкретні фрази для пояснення центральної сенситизації. • 10. Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Ішемічна хвороба серця розвивається поступово. На ранніх етапах зміни функції міокарда можуть бути непомітними під час стандартного ехокардіографічного оцінювання. Традиційні показники, зокрема фракція викиду лівого шлуночка, нерідко залишаються в межах норми навіть за наявності початкових порушень скоротливості. Використання сучасних методів оцінювання міокардіальної функції, зокрема ехокардіографії speckle-tracking та strain-аналізу лівого шлуночка й лівого передсердя, дає змогу виявляти субклінічні зміни скоротливості міокарда на ранніх стадіях захворювання. Це допомагає своєчасно визначити оптимальну тактику подальшого ведення пацієнта. На цьому заході ви розглянете можливості ехокардіографії speckle-tracking в оцінюванні функції міокарда в разі підозри на ішемічну хворобу серця та отримаєте системне розуміння анатомо-функціональних особливостей міокарда лівого шлуночка й коронарного кровотоку. Ви детально розглянете сучасну класифікацію ішемічної хвороби серця та принципи інтерпретації strain-показників. Після навчання ви знатимете, як діяти, коли пацієнт має біль у грудях при збереженій фракції викиду, коли є підозра на ранню або хронічну ішемічну хворобу серця, а також коли треба виконати оцінювання функціонального стану міокарда після перенесеного інфаркту. • Анатомя міокарда ЛШ та коронарного кровотоку. • Класифікація ішемічної хвороби серця. Сучасний погляд. • Сучасні рекомендації зі SPECKLE-TRACKING лівого шлуночка та передсердя. • Стрейн лівого шлуночка. Які можливості застосування в діагностиці ІХС. • Можливості діагностики ІХС за допомогою SPECKLE-TRACKING лівого шлуночка та лівого передсердя. • Розбір на прикладах діагностики захворювань серця. • Відповіді на запитання, обговорення клінічних випадків.

Тинітус – це не просто нав’язливий шум у вухах. Це симптом, що може бути дзвінком, який свідчить про серйозні діагнози: від ішемії мозку до пухлин слухового нерва. За даними Американської академії отоларингології, від 10 до 15% дорослого населення стикаються з цим явищем, а у 20% із них стан вимагає медичного втручання через виражений дискомфорт. З віком ризик лише зростає: якщо серед молоді тинітус виникає у 1,6% випадків, то серед людей 60+ років – вже у 9%. Часто цей симптом супроводжується тривожністю, депресією, порушенням сну і значно погіршує якість життя. Найнебезпечніше, що можна зробити – це недооцінити цей симптом. Неправильне трактування тинітусу як суто ЛОР-проблеми може призвести до пропущеної неврологічної патології, затримки лікування і навіть небезпечних для життя ускладнень. Глибоке розуміння природи цього стану є важливим для лікарів різних спеціальностей. Навчальний захід «Тинітус у неврологічній практиці: диференційна діагностика й тактика ведення пацієнта» буде присвячений вивченню клінічної значущості тинітусу в неврології з акцентом на його епідеміологію, патофізіологію та мультидисциплінарну роль лікаря. Особливу увагу буде приділено неврологічним причинам такого стану: від акустичної невриноми до шийної мієлопатії та патології краніоцервікального переходу. Окремим блоком будуть представлені функціональні й психогенні порушення з розглядом соматоформних станів і тривожно-депресивної коморбідності. Також буде розглянуто алгоритм неврологічного обстеження та варіанти терапевтичної тактики, зокрема фармакотерапія та реабілітація. • Клінічна значущість тинітусу в неврології • Епідеміологія та патофізіологічні механізми. • Роль невролога в мультидисциплінарному підході. • Класифікація тинітусу: ключ до правильної маршрутизації • Об’єктивний vs суб’єктивний тинітус. • Пульсувальний тинітус: коли запідозрити судинну патологію. • Однобічний тинітус: червоні прапорці. • Неврологічно значущі етіології шуму у вухах • Вестибулярна шваннома (акустична невринома). • Синдром верхньої мозочкової артерії. • Мігрень, розсіяний склероз, нейросифіліс. • Черепно-мозкова травма, шийна мієлопатія. • Патологія краніоцервікального переходу. • Функціональні та психогенні порушення • Соматоформні розлади. • Коморбідна тривожна/депресивна симптоматика. • Психогенний тинітус: критерії підозри. • Алгоритм неврологічного обстеження при тинітусі • Структурований неврологічний скринінг. • Показання до нейровізуалізації. • Аудіологічне оцінювання та співпраця з отоларингологом. • Судинна діагностика: дуплекс судин шиї/голови, МР-ангіографія. • Практичні аспекти менеджменту • Коли призначати фармакотерапію і яку. • Неврологічна реабілітація, когнітивно-поведінкова терапія. • Показання до вузькоспеціалізованих консультацій.

Інтимна хірургія – це складна міждисциплінарна сфера, у якій поєднуються естетичні, функціональні та психоемоційні аспекти лікування. Будь-яка технічна помилка може вплинути не лише на анатомічний результат, але й на якість життя пацієнтки. Велика варіабельність анатомії інтимної зони, зростання кількості запитів на корекцію та нерівномірний рівень підготовки фахівців формують потребу у системному навчанні, заснованому на клінічній логіці та доказових підходах. На цьому заході ви розглянете основні аспекти сучасної інтимної пластики. Ви дізнаєтеся про показання до первинних і ревізійних втручань, особливості післяпологових та вікових змін, принципи виконання лабіопластики, hood reduction, перинеопластики й комбінованих операцій. Окремо ви розглянете алгоритми профілактики ускладнень, ведення пацієнток із порушенням чутливості або хронічним болем, а також побудову етичної комунікації в роботі з делікатними запитами й нереалістичними очікуваннями. Після навчання ви зможете обґрунтовано оцінювати клінічні показання, обирати оптимальну тактику втручання й мінімізувати ризик рубцевих змін, деформацій і функціональних порушень. • 1. Інтимна хірургія як окрема галузь пластичної хірургії. • Межа між естетикою, функцією та психоемоційним здоров’ям пацієнтки. • 2. Показання до інтимної пластики: коли «естетика» – це лікування. • Функціональні, післяпологові, вікові й посттравматичні зміни. • 3. Анатомія без ілюзій. • Варіанти норми, індивідуальна симетрія та хірургічні пастки делікатної зони. • 4. Вибір методики: персоналізований підхід. • Лабіопластика, кліторальний hood reduction, перинеопластика, комбіновані втручання. • 5. Техніка, що визначає результат. • Шви, гемостаз, робота з тканинами: як уникнути рубців, деформацій і втрати чутливості. • 6. Ускладнення: чесно про складне. • Причини, профілактика, тактика ведення та ревізійна хірургія. • 7. Комунікація з пацієнткою до операції. • Очікування, табуйовані питання, юридичні й етичні нюанси. • 8. Післяопераційний супровід як частина результату. • Реабілітація, сексуальна функція, довгострокове спостереження. • 9. Межа відповідальності хірурга. • Коли потрібно сказати «ні» і чому це ознака професіоналізму. • 10. Авторський досвід та клінічні кейси. • Аналіз помилок, нестандартні ситуації, практичні висновки. • 11. Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Електронний курс PRO: загальна анестезія в дитячому віці 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ «Загальна анестезія в дитячому віці — безпечний старт і контроль на кожному етапі. Анестезія у дітей — це не “зменшена доросла доза”, а окрема логіка дій, що враховує фізіологічні особливості, об’єми, метаболізм і реакції маленького пацієнта. Помилки тут коштують дорого, тому кожен етап — від премедикації до пробудження — має бути продуманий і передбачуваний. Ми підготували захід для анестезіологів, педіатрів та лікарів інтенсивної терапії, який допоможе систематизувати базові знання з дитячої анестезії та впевнено діяти у різноманітних клінічних ситуаціях. Разом із Вадимом Гнатюком розберете: як оцінити дитину перед анестезією та визначити індивідуальні ризики; які методи індукції та препарати безпечні у різних вікових групах; як забезпечити прохідність дихальних шляхів і стабільну вентиляцію; як контролювати температуру, глікемію та водно-електролітний баланс; як попередити ускладнення при пробудженні та у ранньому післяопераційному періоді. Чому варто приєднатися: отримаєте чітку, покрокову логіку ведення дитини під час загальної анестезії; зрозумієте, як мінімізувати ризики нестабільності та гіпоксії; навчитеся приймати швидкі рішення у критичних ситуаціях; оновите знання відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій. Приєднуйтесь до майстер-класу, щоб діяти впевнено — навіть у найменших пацієнтів.» Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Електронний навчальний курс створений для лікарів, які прагнуть впевнено діагностувати, лікувати та супроводжувати пацієнтів із найпоширенішими хронічними бронхообструктивними захворюваннями відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій. Бронхіальна астма та ХОЗЛ залишаються одними з провідних причин зниження якості життя, госпіталізацій та смертності у світі. Водночас своєчасна діагностика, правильна оцінка симптомів і ризиків, а також індивідуалізований підхід до лікування дозволяють суттєво покращити прогноз пацієнтів. Курс поєднує актуальні міжнародні настанови, практичні клінічні алгоритми та розбір типових ситуацій, з якими лікарі щодня стикаються в амбулаторній та стаціонарній практиці. Учасники дізнаються, як встановлювати діагноз відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій, проводити диференційну діагностику, обирати оптимальну терапію залежно від віку, клінічного фенотипу та рівня контролю захворювання, застосовувати рекомендації GINA та GOLD у щоденній практиці, оцінювати ризик загострень і вести пацієнтів в амбулаторних та стаціонарних умовах. Навчання відбувається у власному темпі та зручний час. Доступ до лекцій надається протягом 1 року, передбачені додаткові навчальні матеріали та сертифікат із балами БПР. Програма заходу • БЛОК 1. Менеджмент бронхіальної астми • 1. Визначення БА, її клінічні фенотипи та диференційна діагностика • 2. Діагностичні критерії та лікування БА у дітей 5 років і молодше • 3. Критерії діагностики БА у дорослих та дітей 6 років і старше • 4. Підходи до лікування БА згідно з GINA • 5. Менеджмент загострень БА • БЛОК 2. Менеджмент хронічного обструктивного захворювання легень • 1. Діагностичні критеріїї ХОЗЛ • 2. Початкова фармакологічна терапія ХОЗЛ • 3. Подальше фармакологічне лікування • 4. Нефармакологічне лікування ХОЗЛ • 5. Менеджмент загострень ХОЗЛ Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Електронний навчальний курс із дистанційною участю та доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я. Місце проведення: Online. Тривалість: 4 год. Лікарська / фармацевтична спеціальність: Всі лікарські спеціальності, Всі спеціальності фахівців у сфері охорони здоров'я, Всі фармацевтичні спеціальності, Всі спеціальності професіоналів у сфері охорони здоров’я. Бали БПР: 4. Номер в системі БПР: 1019939. Після проходження курсанту буде видано сертифікат та нараховані бали БПР. Курс відноситься до напрямку, що є обов'язковим для проходження відповідно до Наказу №650 - "невідкладна (екстрена) медична допомога". Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

​Інфекційний контроль у регіонарній анестезії та лікуванні болю є одним із найважливіших аспектів сучасної анестезіології. Інфекційні ускладнення, зокрема хірургічні інфекції місця втручання (SSI), залишаються однією з провідних причин підвищення рівня захворюваності, смертності й економічних витрат у пацієнтів після регіонарних блокад та інтервенцій для контролю болю, згідно з консенсусними рекомендаціями ASRA Pain Medicine (2025). За даними CDC та ASRA, до 50% таких інфекцій можна було б запобігти за умови дотримання актуальних стандартів інфекційного контролю, однак їх впровадження залишається недостатнім як в Україні, так і в усьому світі. Особливої обережності потребують пацієнти з імуносупресією, цукровим діабетом, імплантованими пристроями, а також ті, кому процедури виконуються в умовах амбулаторії, стаціонару чи операційної, оскільки ризик інфікування в такому разі зростає. Навчальний захід «ASRA 2025: інфекційний контроль у регіонарній анестезії» буде присвячений вивченню сучасних підходів до інфекційного контролю в регіонарній анестезії та лікуванні болю відповідно до актуальних рекомендацій ASRA, CDC та ВООЗ. Учасники розглянуть найпоширеніші інфекційні агенти, фактори ризику та класифікацію процедур за рівнем інфекційної небезпеки: від периферичних блокад до нейроаксіальних втручань. Будуть детально проаналізовані алгоритми профілактики: підготування пацієнта, антисептика, антибіотикопрофілактика, техніка створення стерильного поля й використання обладнання. Окрему увагу буде приділено менеджменту ускладнень та інтеграції рекомендацій в повсякденну роботу. • Вступ. Актуальність інфекційного контролю в регіонарній анестезії та лікуванні болю (огляд даних ASRA, CDC, WHO). • Основні патогени й фактори ризику інфекційних ускладнень. • Класифікація процедур за ризиком інфекцій (PNB, нейроаксіальні блокади, імплантація пристроїв). • Алгоритми інфекційного контролю: підготування пацієнта (скринінг, деколонізація, оцінювання ризиків), вибір антисептиків і техніка асептики, антибіотикопрофілактика (показання, вибір, тривалість), організація стерильного поля та використання обладнання. • Менеджмент інфекційних ускладнень: діагностика, моніторинг, клінічні маркери. • Тактика лікування (антибіотики, дренування, видалення імплантів). • Розгляд клінічних кейсів (епідуральний абсцес, інфекція після периферичного блока). • Інтеграція рекомендацій ASRA у повсякденну практику. • Q&A-сесія.

Даний курс БПР присвячений темі функціональних розладів шлунково-кишкового тракту. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники здобудуть навички: • Застосовувати Римські критерії IV для діагностики функціональних розладів ШКТ. • Використовувати біопсихосоціальну модель для комплексного збору анамнезу. • Ідентифікувати симптоми тривоги («червоні прапорці») для виключення органічної патології. • Інтерпретувати результати специфічних досліджень: фекального кальпротектину, серології на целіакію та дихального тесту. • Призначати та контролювати дієтотерапію, зокрема дієту з низьким вмістом FODMAP. • Обирати та титрувати фармакотерапію: спазмолітики, пробіотики та нейромодулятори. • Застосовувати валідовані шкали для об’єктивізації стану пацієнта. • Вести пацієнтів із синдромом перехресту, зокрема при поєднанні функціональних розладів ШКТ та ГЕРХ. • Адаптувати тактику лікування для вагітних жінок і дітей. • Проводити консультування щодо модифікації способу життя та важливості психотерапії. Програма заходу • Заняття • 02:52:53 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Як диференціювати функціональні та органічні захворювання ШКТ, використовуючи «червоні прапорці»? • Які патогенетичні механізми лежать в основі вісцеральної гіперчутливості та як на них впливати терапевтично? • Як застосовувати біопсихосоціальну модель для побудови довірливих стосунків з пацієнтом та підвищення комплаєнсу? • Які особливості збору анамнезу у пацієнтів з підозрою на функціональний розлад? • Яка роль дієтичних інтервенцій, зокрема FODMAP-дієти, у лікуванні синдрому подразненого кишечника (СПК)? • Як обґрунтовано обирати пробіотичні препарати, враховуючи штамоспецифічність їхніх ефектів? • Які існують алгоритми лікування СПК та функціональної диспепсії залежно від домінуючих симптомів? • У яких випадках доцільне призначення нейромодуляторів (антидепресантів) і як обрати оптимальний препарат? • Які особливості ведення пацієнтів з синдромом перехресту (overlap syndrome)? • Які підходи до терапії функціональних розладів є безпечними для вагітних жінок та дітей? • Яка тактика ведення пацієнтів з функціональною диспепсією, асоційованою з H. pylori? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Антибіотикорезистентність стала щоденною клінічною реальністю, яка напряму впливає на виживання пацієнтів, частоту ускладнень і навантаження на систему охорони здоров’я. В українських реаліях проблему поглиблює нераціональна антибіотикопрофілактика, широке емпіричне призначення без подальшої деескалації та фрагментарне впровадження принципів антимікробного стюардшипу. Умови воєнного часу, поєднання цивільної та бойової травм лише погіршують наслідки цих помилок. На цьому заході ви отримаєте структуроване бачення антибіотикопрофілактики й антибіотикотерапії згідно з міжнародними рекомендаціями ASHP, ВООЗ та IDSA відповідно до нашого національного контексту. Ви розглянете механізми формування резистентності, навчитесь уникати типових помилок і зважати на ризики емпіричного підходу. Окремо ви дізнаєтеся про принципи антимікробного стюардшипу, а також про особливості антибіотикопрофілактики у разі цивільної та бойової травм. Після навчання ви зможете обґрунтовано підбирати антибактеріальні препарати, їхні дози й тривалість курсу, уникати надмірної профілактики та своєчасно коригувати терапію на основі клінічних і лабораторних даних. • Вступ • Актуальність антибіотикопрофілактики й антибіотикотерапії в сучасній медицині. • Глобальна загроза антибіотикорезистентності. • Цілі майстер-класу: підвищення обізнаності, формування практичних навичок, розуміння стратегії стюардшипу. • Антибіотикорезистентність: глобальний та локальний контекст • Стан проблеми в Україні станом на кінець 2025 року. • Основні механізми розвитку резистентності. • Роль надмірного та нераціонального використання антибіотиків у створенні «супербактерій». • Короткий огляд статистики й клінічних наслідків. • Антибіотикопрофілактика: принципи та помилки • Раціональна профілактика: коли вона потрібна, коли – ні. • Проблеми профілактики в низькоризикових процедурах. • Невикористання рекомендацій ASHP, ВООЗ та наслідки для резистентності. • Приклади нераціональної профілактики в клінічній практиці. • Антибіотикотерапія: емпіричний підхід та деескалація • Емпіричне призначення антибіотиків: ризики й обмеження. • Значення ранньої деескалації і таргетної терапії. • Випадки, коли емпірична терапія призводить до ускладнень та формування резистентності. • Стюардшип антибіотиків • Що таке антимікробний стюардшип. • Основні завдання та принципи впровадження у медичній практиці. • Виклики та бар’єри: клінічні, організаційні, психологічні. • Приклади успішних програм. • Регуляторні й міжнародні рекомендації • Основні міжнародні документи: ASHP, ВООЗ, IDSA. • Вітчизняні накази та регламентуючі документи. • Практичні алгоритми антибіотикопрофілактики і терапії за цими рекомендаціями. • Антибіотикопрофілактика бойової та цивільної травм • Основні правила профілактики у бойовій травмі. • Відмінності між цивільною та бойовою травмами. • Препарати, що не рекомендуються для профілактики, і причини. • Клінічні кейси та практичні приклади. • Раціональна антибіотикотерапія: основні принципи • Вибір препарату, дози, тривалості курсу. • Контроль ефективності й побічних ефектів. • Приклади алгоритмів для поширених клінічних ситуацій. • Підсумки та обговорення • Основні висновки. • Глобальні наслідки нераціонального застосування антибактеріальних засобів. • Інтерактивний розбір клінічних кейсів • Q&A

Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Лікарі здобудуть наступні навички: • Інтерпретувати розгорнуту лейкоцитарну формулу, включаючи диференційну діагностику причин нейтрофільозу, нейтропенії, лімфоцитозу та еозинофілії. • Аналізувати еритроцитарні індекси (MCV, MCH, MCHC, RDW) для точної класифікації анемічних синдромів. • Проводити диференційну діагностику мікро-, нормо- та макроцитарних анемій на основі показників гемограми. • Виявляти гематологічні ознаки гострих та хронічних запальних процесів, інфекційних захворювань. • Розпізнавати ранні маркери можливих онкогематологічних захворювань, таких як лейкози та лімфоми. • Оцінювати тромбоцитарну ланку (кількість тромбоцитів, MPV), диференціювати причини тромбоцитопеній та тромбоцитозів. • Ідентифікувати «червоні прапорці» в аналізі крові, що вимагають негайного дообстеження або консультації гематолога. • Корелювати зміни в гемограмі з клінічною картиною пацієнта для формування цілісної діагностичної гіпотези. Програма заходу • Заняття — 02:16:37 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Які критерії диференціації між реактивним лімфоцитозом та підозрою на хронічний лімфолейкоз? • Як поєднання індексів MCV та RDW дозволяє провести диференційну діагностику залізодефіцитної анемії, B12-дефіцитної анемії та анемії хронічних захворювань? • Які зміни в гемограмі, окрім цитопеній, можуть вказувати на мієлодиспластичний синдром? • Зсув лейкоцитарної формули вліво: як відрізнити реакцію на тяжку інфекцію від дебюту хронічного мієлолейкозу? • Панцитопенія: який діагностичний алгоритм є оптимальним для виявлення її причини? • Ізольований тромбоцитоз: коли це реактивний стан, а коли – ознака есенціальної тромбоцитемії? • Які неспецифічні, але стійкі зміни в аналізі крові можуть бути предикторами системних захворювань сполучної тканини? • Як інтерпретувати атипові мононуклеари та інші зміни при вірусних інфекціях, зокрема Епштейна-Барр? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Фармакорезистентна депресія – один із найскладніших клінічних викликів у психіатричній практиці. Коли на стандартні терапевтичні схеми немає відповіді, виникає потреба у глибокому клінічному аналізі та перегляді стратегічного підходу до лікування. Недостатнє розуміння механізмів резистентності призводить до повторних неефективних курсів, зниження прихильності до лікування, хронізації депресивного розладу та підвищення суїцидальних ризиків. На цьому заході ви розглянете принципи верифікації істинної та псевдорезистентності, диференційної діагностики, зважаючи на біполярний спектр, тривожні й соматичні розлади, а також оцінювання адекватності попередньої терапії. Ви дізнаєтеся про сучасні стратегії фармакологічної оптимізації та підсилення лікування і про роль нейромодуляційних методів та біомаркерів як інструментів персоналізованого підходу в тяжких клінічних випадках. Після навчання ви зможете аргументовано ухвалювати рішення щодо подальшої тактики лікування, своєчасно змінювати або підсилювати терапію, уникати діагностичних і терапевтичних помилок та залишатися в межах доказових і юридично безпечних алгоритмів. • 1. Верифікація резистентності: клінічна точність та діагностична гігієна • Ретельне оцінювання терапевтичної історії пацієнта з аналізом достатності дози, тривалості лікування, прихильності й наявності терапевтичного вікна • Диференціація істинної та псевдорезистентності з обов’язковим виключенням біполярного спектра, генералізованої тривоги, соматичних розладів, ендокринних дисфункцій та факторів, що знижують біодоступність ліків • Використання валідованих шкал оцінювання депресивної симптоматики для стандартизації спостереження й уникнення суб’єктивних діагностичних похибок • 2. Фармакологічна оптимізація: стратегічна ескалація та науково обґрунтоване підсилення • Послідовна зміна класів антидепресантів відповідно до механізму дії, профілю переносимості та фармакодинамічної специфіки: від селективних серотонінергічних засобів до препаратів норадренергічно‑серотонінергічної й трициклічної груп • Ефективні моделі підсилення: додавання солей літію, сучасних атипових антипсихотичних засобів, ламотриджину та гормональних коректорів • Прецизійні технології: генетичний аналіз системи цитохрому P450, терапевтичний моніторинг концентрацій препаратів, використання біомаркерів токсичності й недостатнього метаболізму • 3. Біологічна терапія та нейромодуляція: сучасні можливості впливу на нейрональні мережі • Таргетована транскраніальна магнітна стимуляція з персоналізованими параметрами, заснованими на функціональних зонах префронтальної кори та індивідуальних патернах нейрональної активності • Електросудомна терапія як високоефективний метод лікування тяжких, психотичних чи суїцидальних форм депресії, застосований у контрольованих та безпечних протоколах • Прогресивні інтервенції: глутаматергічна терапія кетаміном/ескетаміном, стимуляція блудного нерва, новітні нейроендокринні підходи з модуляцією соціально‑емоційних систем • 4. Психотерапевтична синергія: когнітивна гнучкість та нейропластичність • Когнітивно‑поведінкові інтервенції, спрямовані на деконструкцію дисфункційних переконань, розвиток когнітивної пластичності й подолання поведінкового виснаження • Практики уважності та усвідомленості як методи довготривалого запобігання рецидивам, що посилюють нейрональну відновлюваність та покращують емоційний гомеостаз • Формування комбінованих протоколів лікування, де психотерапія не конкурує з фармакологією, а значно підвищує її ефективність • 5. Біомаркери та персоналізована прогностика: майбутнє в сучасній практиці • Нейровізуалізаційні маркери: знижена активність дорсолатеральної префронтальної кори, гіперактивність мигдалини, дисфункція мережі пасивного режиму мозку як орієнтири для вибору терапевтичного впливу • Запальні та нейротрофічні маркери (С‑реактивний білок, інтерлейкін‑6, нейротрофічний фактор мозку) як предиктори відповіді на антидепресанти й потенційні мішені для індивідуалізації лікування • Використання алгоритмів прогнозування і стратифікації пацієнтів для вибору найбільш ефективного методу з мінімізацією ризику небажаних ефектів і клінічного виснаження лікаря • 6. Відповіді на запитання учасників