Заходи БПР — Загальна практика - сімейна медицина 2026

Небажаним ефектам анальгетиків можна легко запобігти, якщо знати чіткий алгоритм дій. Безпека знеболення залежить не лише від вибору препарату, а й від моніторингу, своєчасного розпізнавання тривожних симптомів та вміння діяти в умовах обмеженої інформації. Для первинної ланки це особливо важливо, адже темп роботи вимагає швидкого прийняття рішень без зайвих зволікань. На цьому заході ви навчитеся структурувати роботу з пацієнтами, які отримують анальгетики. Знатимете, яких обстежень вони потребують та як оцінювати ризики для шлунково-кишкового тракту, нирок і серцево-судинної системи. Ви зрозумієте, як спланувати безпечну схему тривалого приймання НПЗП, запобігти небажаним ефектам опіоїдів і контролювати вживання антидепресантів. Формат навчання побудований на розгляді реальних клінічних випадків. Після зустрічі ви будете впевненіше запобігати ускладненням, зменшите кількість терапевтичних помилок і підвищите рівень безпеки пацієнтів з гострим і хронічним болем. • Моніторинг пацієнта: які обстеження потрібні для безпеки в разі приймання ліків проти болю. • НПЗП: контроль ризиків для шлунка, нирок і серця. • НПЗП: необхідні дослідження та обстеження в разі тривалого приймання. • Опіоїдні анальгетики: як уникнути запору, седативного ефекту і падінь. • Антидепресанти: вибір препарату для мінімізації побічних ефектів. • Ключі для практики: уникнення поліпрагмазії та перевірка взаємодій. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації).

Тинітус – це не просто нав’язливий шум у вухах. Це симптом, що може бути дзвінком, який свідчить про серйозні діагнози: від ішемії мозку до пухлин слухового нерва. За даними Американської академії отоларингології, від 10 до 15% дорослого населення стикаються з цим явищем, а у 20% із них стан вимагає медичного втручання через виражений дискомфорт. З віком ризик лише зростає: якщо серед молоді тинітус виникає у 1,6% випадків, то серед людей 60+ років – вже у 9%. Часто цей симптом супроводжується тривожністю, депресією, порушенням сну і значно погіршує якість життя. Найнебезпечніше, що можна зробити – це недооцінити цей симптом. Неправильне трактування тинітусу як суто ЛОР-проблеми може призвести до пропущеної неврологічної патології, затримки лікування і навіть небезпечних для життя ускладнень. Глибоке розуміння природи цього стану є важливим для лікарів різних спеціальностей. Навчальний захід «Тинітус у неврологічній практиці: диференційна діагностика й тактика ведення пацієнта» буде присвячений вивченню клінічної значущості тинітусу в неврології з акцентом на його епідеміологію, патофізіологію та мультидисциплінарну роль лікаря. Особливу увагу буде приділено неврологічним причинам такого стану: від акустичної невриноми до шийної мієлопатії та патології краніоцервікального переходу. Окремим блоком будуть представлені функціональні й психогенні порушення з розглядом соматоформних станів і тривожно-депресивної коморбідності. Також буде розглянуто алгоритм неврологічного обстеження та варіанти терапевтичної тактики, зокрема фармакотерапія та реабілітація. • Клінічна значущість тинітусу в неврології • Епідеміологія та патофізіологічні механізми. • Роль невролога в мультидисциплінарному підході. • Класифікація тинітусу: ключ до правильної маршрутизації • Об’єктивний vs суб’єктивний тинітус. • Пульсувальний тинітус: коли запідозрити судинну патологію. • Однобічний тинітус: червоні прапорці. • Неврологічно значущі етіології шуму у вухах • Вестибулярна шваннома (акустична невринома). • Синдром верхньої мозочкової артерії. • Мігрень, розсіяний склероз, нейросифіліс. • Черепно-мозкова травма, шийна мієлопатія. • Патологія краніоцервікального переходу. • Функціональні та психогенні порушення • Соматоформні розлади. • Коморбідна тривожна/депресивна симптоматика. • Психогенний тинітус: критерії підозри. • Алгоритм неврологічного обстеження при тинітусі • Структурований неврологічний скринінг. • Показання до нейровізуалізації. • Аудіологічне оцінювання та співпраця з отоларингологом. • Судинна діагностика: дуплекс судин шиї/голови, МР-ангіографія. • Практичні аспекти менеджменту • Коли призначати фармакотерапію і яку. • Неврологічна реабілітація, когнітивно-поведінкова терапія. • Показання до вузькоспеціалізованих консультацій.

Кишкову мікробіоту слід розглядати як повноцінний регуляторний орган, який впливає на мозок, нервову систему та психічне здоров’я. Зміни мікробіоти пов’язані з депресією, тривожністю, когнітивними порушеннями, аутизмом, мігренню, хворобою Паркінсона та Альцгеймера. Розуміння цієї взаємодії відкриває нові шляхи терапії та дає змогу інтегрувати мультидисциплінарний підхід у повсякденну практику. На цьому заході ви навчитесь оцінювати вплив кишкової мікробіоти на неврологічні й психічні стани, зважати на вісь кишківник–мозок, корелювати кишкові симптоми з депресією, тривожними розладами, нейродегенеративними і нейророзвитковими порушеннями. Ви дізнаєтеся про ефективні способи корекції: дієтичні стратегії, пробіотики й пребіотики, фекальну трансплантацію, поведінкові та вегетативні практики. Після навчання ви зможете інтегрувати знання про мікробіом у щоденну практику, планувати мультидисциплінарне лікування та вчасно помічати взаємозв’язок кишківник–мозок у пацієнтів з комбінованими симптомами. • Актуальність теми. • Мікробіом та мікробіота. • Вісь кишківник-мозок • Структурні компоненти вісі кишківник-мозок. • Нейробіологічні механізми впливу мікробіоти. • Мікробіота як фактор ризику та модифікатор неврологічних захворювань • Нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона). • Демієлінізувальні захворювання. • Головний біль. • Розлади нейророзвитку (РДУГ, аутизм). • Психіатричні стани (депресія, ГТР). • Корекція мікробіому • Дієтичні інтервенції. • Пробіотики й пребіотики. • Фекальна мікробіотна трансплантація. • Вегетативні та поведінкові практики. • Висновки. • Відповіді на запитання.

Головний біль – поширена скарга, але цей симптом може свідчити про широкий спектр захворювань, які до того ж мають відмінності залежно від статі. У практичних умовах можна побачити, що мігрень, кластерний головний біль або головний біль напруги відрізняються за частотою, тригерами, інтенсивністю та відповіддю на терапію у чоловіків і жінок. Ці відмінності формуються через складну взаємодію нейробіологічних механізмів болю, гормонального фону, генетичних факторів і психоемоційних реакцій. Сукупність цих чинників безпосередньо впливає на тактику ведення пацієнта. На цьому заході ви детально розберете нейробіологічні механізми формування головного болю та зрозумієте, як статеві гормони впливають на ноцицептивну обробку, тригеміноваскулярну систему й гіпоталамічні структури. Ви дізнаєтеся, чому мігрень значно частіше буває у жінок, як гормональні коливання змінюють її перебіг та які особливості має менструальна мігрень. Також ви розглянете сучасні дані щодо кластерного головного болю та гендерні відмінності головного болю напруги. Після навчання ви зможете оцінювати патофізіологічні механізми різних форм головного болю, враховувати гормональний статус пацієнта і застосовувати більш персоналізований підхід до діагностики та лікування. • Актуальність теми. • Головний біль як нейробіологічний феномен. • Патофізіологія головного болю: статеві відмінності в нейробіології болю. • Мігрень: • гендерні відмінності у перебігу мігрені; • менструальна мігрень та гормонозалежні форми; • вплив гормонального статусу на вибір терапії. • Кластерний головний біль: • патофізіологія кластерного головного болю; • статеві відмінності у поширеності та клінічних проявах; • вплив тестостерону й мелатоніну; • вибір терапії залежно від статі пацієнта. • Головний біль напруги: • периферичні та центральні механізми головного болю напруги; • гендерні відмінності у м’язовій напрузі та больовій чутливості; • клінічні наслідки для вибору терапії. • Висновки. • Відповіді на запитання.

Захворювання печінки та шлунково-кишкового тракту — одні з найпоширеніших причин звернень до лікаря.Саме тому ми зібрали в одному курсі найактуальнішу інформацію про сучасні підходи до скринінгу та диференційної діагностики гострих і хронічних патологій печінки, жовтяниць, синдрому подразненого кишківника (СПК) та запальних захворювань кишківника (ЗЗК). Курс допоможе вам поглибити знання щодо використання панкреатичної еластази, кальпротектину, тесту на приховану кров у калі, а також вибору оптимальних інструментальних та лабораторних методів дослідження. Отримаєте практичні навички для формування чіткого маршруту пацієнта, щоб підвищити ефективність вашої клінічної роботи. Навчання у власному темпі у зручний час. Доступ до лекцій протягом 1 року. Додаткові навчальні матеріали. Сертифікат із балами БПР. Програма заходу • Лекція 1. Скринінг на захворювання печінки: діагностика гострих і хронічних захворювань печінки, диференційна діагностика • Лекція 2. Диференційна діагностика жовтяниць • Лекція 3. Панкреатична еластаза, кальпротектин • Лекція 4. Кров у калі: діагностичний пошук • Лекція 5. Диференційна діагностика СПК • Лекція 6. Маршрут пацієнта при підозрі на ЗЗК. Інструментальна та лабораторна діагностика Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Причини та класифікація уражень периферичної нервової системи Клінічна картина та діагностика Принципи нейрореабілітації при ураженнях ПНС Травматичні пошкодження ПНС: етапи відновлення та оцінка ефективності Клінічний кейс

У разі невідкладних станів необхідно діяти без роздумів, але за чітким алгоритмом. Кровотечі з ЛОР-органів, сторонні тіла в дихальних шляхах, гострі стенози чи травми – ситуації, де помилка або затримка можуть коштувати життя. Вміння швидко розпізнати ургентний стан, виконати гемостаз і відновити прохідність дихальних шляхів є професійною необхідністю. На цьому заході ви розберете покрокові дії в разі носових, післяопераційних і глоткових кровотеч, навчитеся застосовувати сучасні методи тампонади, коагуляції та судинного гемостазу. Розглянете тактику в разі сторонніх тіл і травм ЛОР-органів, а також відпрацюєте підхід до гострих стенозів гортані, зокрема показання до трахеостомії. Після навчання ви зможете впевнено діяти у критичних ситуаціях і забезпечувати пацієнтам своєчасну та професійну допомогу. • Загальні принципи ведення пацієнтів з невідкладними станами ЛОР-органів • Кровотечі з ЛОР-органів • Діагностика та оцінювання тяжкості кровотечі • Методи зупинки кровотечі: консервативні (тиск, тампони, медикаментозна терапія) та інструментальні (коагуляція, перев’язка судин) • Контроль гемостазу й післяопераційний моніторинг • Особливості ведення травми ЛОР-органів • Перелік обов’язкових діагностично-лікувальних заходів • Запобігання ускладненням • Сторонні тіла ЛОР-органів • Класифікація: живі/неживі, органічні/неорганічні • Тактика ведення пацієнтів • Методи видалення та післяопераційне спостереження • Гострі стенози гортані • Діагностика й оцінювання стану пацієнта • Тактика ведення: медикаментозна, ендоскопічна, хірургічна • Показання до проведення трахеостомії • Відповіді на запитання

Післяпологові зміни тазового дна не завжди супроводжуються вираженим анатомічним пролапсом, однак можуть суттєво впливати на функціональний стан та якість життя пацієнтки. Нерідко трапляється ситуація, коли суб’єктивні скарги значно переважають об’єктивні зміни під час огляду. Сучасний підхід до післяпологової реконструкції тазового дна потребує не лише анатомічного оцінювання, а й комплексного аналізу функціональних порушень, симптомів та очікувань пацієнтки. На цьому заході ви розглянете принципи діагностики та хірургічної корекції післяпологових дефектів тазового дна, зокрема мінімальних та прихованих форм пролапсу. Ви навчитеся визначати критерії відбору пацієнток для оперативного лікування, засвоїте особливості ведення жінок із диспареунією, рубцевими деформаціями промежини і стресовим нетриманням сечі, а також дізнаєтеся про можливості комбінованих реконструктивних втручань. Після навчання ви зможете впевнено приймати рішення щодо спостереження, реконструктивного лікування чи поєднаних оперативних втручань та забезпечувати функціональний результат і сприятливий довгостроковий прогноз. • Післяпологові скарги без явного пролапсу: як мислити хірургу. • Коли пацієнтка має симптоми, але пролапс візуально мінімальний або відсутній • Приховані дефекти тазового дна й перинеальної зони • Коли проблема функціональна, а коли анатомічна • Сучасна діагностика та відбір пацієнток на хірургічну корекцію. • Клінічний огляд та функціональне оцінювання • Показання до операції у разі мінімальних об’єктивних змін • Типові помилки первинної консультації • Хірургічна корекція післяпологових дефектів: що реально працює. • Вагінопластика й перинеопластика • Відновлення промежини після пологових травм • Корекція рубцевих деформацій • Комбіновані операції у разі післяпологових змін. • Корекція стресового нетримання сечі (СНС) + пластика тазового дна • Лабіопластика + вагінопластика • Ліпофілінг інтимної зони як частина реконструкції • Поєднані втручання за один етап: показання й обмеження • Пролапс і нетримання сечі: як не лікувати одне, ігноруючи інше. • Поєднання пролапсу зі стресовим нетриманням сечі • Коли потрібна одночасна корекція • Вибір тактики залежно від віку, пологів, тканин і симптомів • Ускладнення та недостатній клінічний ефект після операцій: як уникнути помилок? • Рецидив симптомів без рецидиву пролапсу • Біль, диспареунія, рубцеві деформації • Як мінімізувати ризики та правильно вести пацієнтку • Розбір клінічних кейсів. • Практичний алгоритм прийняття рішення. • Кого оперувати, кого спостерігати • Як обрати обсяг втручання • Як пояснювати прогноз пацієнтці • Післяопераційний супровід та профілактика рецидиву • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером. • Проходження тестування (самостійно).

Формат: Дистанційна участь (з доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я). Місце проведення: Online. Тривалість: 5 год. Лікарська / фармацевтична спеціальність: Всі лікарські спеціальності, Всі спеціальності фахівців у сфері охорони здоров'я, Всі фармацевтичні спеціальності, Всі спеціальності професіоналів у сфері охорони здоров’я. Бали БПР: 5. Номер в системі БПР: 1019901. Після проходження курсанту буде видано сертифікат. Після проходження курсанту будуть нараховані бали БПР. Курс відноситься до напрямку, що є обов'язковим для проходження відповідно до Наказу №650 - "інфекційний контроль". Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Черезстравохідна ехокардіографія є методом візуалізації, який дає змогу виявляти кардіальну й аортальну патологію, що є недоступною або недостатньо інформативною за трансторакальної ехокардіографії. У багатьох клінічних ситуаціях саме результати ЧСЕхоКГ визначають подальшу тактику ведення пацієнта: від медикаментозного лікування до інтервенційних чи кардіохірургічних втручань. Метод входить до рекомендацій ESC як обстеження вибору в разі низки критичних станів і має вирішальне значення у зниженні ризику тяжких ускладнень. На цьому заході ви навчитеся практичного застосування ЧСЕхоКГ в сучасній кардіології. Ви розглянете діагностичні можливості методу в разі кардіоемболічних станів, фібриляції передсердь, інфекційного ендокардиту, оцінювання клапанних протезів, виявлення внутрішньосерцевих тромбів, дефектів міжпередсердної перегородки й патології грудної аорти. Ви розглянете реальні ситуації, коли трансторакальна ехокардіографія є недостатньою або вводить в оману. Після навчання ви знатимете, коли показане проведення ЧСЕхоКГ, які структури необхідно оцінювати в кожному клінічному сценарії та як інтерпретувати виявлені зміни. • Ключові можливості ЧСЕхоКГ • Роль ЧСЕхоКГ в сучасній кардіології • Що дає змогу виявити ЧСЕхоКГ: основні діагностичні напрями • Черезстравохідна ехокардіографія: практичні можливості (розбір клінічних випадків) • Сесія запитання-відповіді

Лептоспіроз є однією з найпоширеніших зоонозних інфекцій, яка щороку реєструється в Україні, особливо в літньо-осінній період та після паводків. Захворювання має широкий спектр клінічних проявів — від легкого грипоподібного стану до тяжкого поліорганного ураження із розвитком синдрому Вейля, що часто призводить до діагностичних помилок на етапі первинного звернення. Через неспецифічність ранніх симптомів лептоспіроз легко маскується під ГРВІ, пієлонефрит, гострий гепатит або навіть сепсис. На цьому заході ви розглянете системний підхід до раннього розпізнавання, діагностики та ведення пацієнтів із лептоспірозом із фокусом на синдромний аналіз. Ви дізнаєтесь більше про епідеміологічні ризики, ключові шляхи інфікування, механізми поліорганного ураження, клінічні форми захворювання та критерії тяжкості. Також ви навчитесь проводити диференційну діагностику етіологічних причин гарячки, жовтяниці, гострого ураження нирок та геморагічного синдрому. Після навчання ви зможете своєчасно запідозрити лептоспіроз у пацієнтів із гарячкою неясного генезу та епідеміологічним ризиком, правильно інтерпретувати поєднання жовтяниці, ниркової недостатності та тромбоцитопенії, а також визначати показання до початку специфічної терапії. • Вступне слово • Лептоспіроз як актуальний зооноз із тяжким перебігом і високою летальністю. • Сучасні епідеміологічні виклики та значення ранньої діагностики. • Етіологія, епідеміологія та патогенез • Сучасна таксономія Leptospira, джерела інфекції та шляхи передачі. • Групи ризику та роль довкілля (вода, ґрунт, тварини). • Сучасні епідеміологічні ризики: повені, кліматичні зміни, війна в Україні, руйнування інфраструктури, підвищений контакт із гризунами та контамінованим середовищем. • Механізми розвитку поліорганного ураження. • Клінічні прояви • Двофазний перебіг лептоспірозу. • Основні клінічні синдроми (гарячковий, жовтяничний, нирковий, геморагічний, менінгеальний). • Синдром Вейля як класична тяжка форма лептоспірозу. • Інші тяжкі форми (легеневий геморагічний синдром, ГРДС, поліорганна недостатність). • Діагностика та диференційна діагностика • ПЛР, серологічні та молекулярні методи. • Оцінка ураження органів і тяжкості стану. • Синдромний підхід до диференційної діагностики (жовтяниця, гостре ураження нирок, геморагічний синдром, менінгоенцефаліт, гарячка неясного генезу, сепсис). • Лікування та профілактика • Антибактеріальна терапія та принципи інтенсивного лікування тяжких форм. • Ведення пацієнтів із синдромом Вейля та поліорганною недостатністю. • Профілактика лептоспірозу та концепція міжсекторального підходу (One Health). • Клінічні випадки • Типовий перебіг лептоспірозу. • Тяжкий лептоспіроз (синдром Вейля, поліорганна недостатність). • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Даний курс БПР присвячений застосуванню пробіотиків у клінічній практиці. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники аналізуватимуть ключові відмінності між пробіотичними штамами, видами та родами, а також їхнє клінічне значення. Курс допоможе застосовувати критерії доказовості для вибору пробіотика, інтерпретувати дані рандомізованих клінічних досліджень і мета-аналізів та формувати штамоспецифічні протоколи пробіотикотерапії. Розглядаються підходи до лікування пацієнтів різних вікових груп, диференційований підбір препаратів при функціональних розладах шлунково-кишкового тракту, а також доцільність призначення синбіотиків і постбіотиків. Окрему увагу приділено консультуванню пацієнтів щодо тривалості курсу, дозування та правил прийому пробіотиків для досягнення максимального клінічного ефекту й комплаєнсу. Програма заходу • Заняття №1: Можливості застосування пробіотичних препаратів при інфекціях дихальних шляхів • Патогенетичні механізми концепції осі «кишківник-легені» та її роль у респіраторному здоров’ї • Штами пробіотиків із доведеною клінічною ефективністю у профілактиці та лікуванні респіраторних інфекцій • Вплив пробіотиків на вроджений та адаптивний імунітет слизових оболонок дихальних шляхів • Результати РКД та мета-аналізів щодо зниження частоти й тяжкості ГРВІ у дітей та дорослих • Докази ефективності пробіотиків у пацієнтів із ХОЗЛ та бронхіальною астмою • Оптимальні дозування, тривалість курсу та критерії вибору пробіотичних препаратів • Інтеграція пробіотикотерапії в клінічні протоколи лікування респіраторних інфекцій і профілактики антибіотик-асоційованої діареї • Потенційні ризики та протипоказання, зокрема для імуноскомпрометованих пацієнтів • Заняття №2 • Пробіотичні штами з найвищим рівнем доказовості при профілактиці та лікуванні антибіотик-асоційованої діареї • Механізми дії Saccharomyces boulardii при інфекції Clostridioides difficile • Диференційоване призначення пробіотиків при СПК-Д та СПК-З • Доказові дані щодо підтримки ремісії при виразковому коліті та хворобі Крона • Застосування пробіотиків при ерадикації Helicobacter pylori та синергічний ефект з антибіотикотерапією • Оптимальні дози та тривалість пробіотикотерапії згідно з рекомендаціями WGO та ESPGHAN • Критерії якості та безпеки комерційних пробіотичних препаратів: КУО, життєздатність, стабільність • Роль пробіотиків у корекції мікробіоти при метаболічному синдромі та неалкогольній жировій хворобі печінки • 02:56:39 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Матеріали для самостійного опрацювання • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

**null** Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Галюцинації є симптомом, який часто асоціюється з психозом, проте в клінічній практиці вони мають значно ширший і складніший диференційно-діагностичний спектр. Однакові перцептивні феномени можуть бути проявом психотичних, афективних, органічних, неврологічних або травматично асоційованих станів, що потребують принципово різних підходів до лікування. Через неправильну інтерпретацію цього симптому можна не помітити органічну патологію або встановити помилковий психіатричний діагноз, а це може мати тяжкі юридичні наслідки для лікаря. На цьому заході ви навчитеся розрізняти галюцинації, псевдогалюцинації та ілюзії, визначати їхні ключові характеристики й діагностичну цінність. Ви дізнаєтеся, як проводити диференційну діагностику між психотичними розладами й афективними станами з психотичними симптомами, делірієм, епілепсією, нейродегенеративними процесами та дисоціативними феноменами, а також виявляти тривожні симптоми, які вказують на можливу органічну природу розладу. Після навчання ви зможете об’єктивно оцінювати перцептивні порушення, правильно описувати психопатологічні симптоми, визначати рівень ясності свідомості й критичності пацієнта, своєчасно виявляти органічні причини та обирати обґрунтовану тактику ведення. • Розуміння природи перцептивних феноменів. • Відмінності між галюцинаціями, псевдогалюцинаціями та ілюзіями. • Психіатричні причини: • шизофренічний спектр; • БАР; • психотична депресія. • Органічні стани: • деменція, епілепсія; • нейродегенеративні процеси. • Дисоціативні й травматично асоційовані феномени. • Основні діагностичні критерії та червоні прапорці. • Коморбідність та діагностичні пастки. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

У критичній ситуації ефективність дій анестезіолога визначається рівнем його підготовки. Гайдлайни 2025 року – це повноцінна зміна підходу: від інтуїтивної ресусцитації до фізіологічно обґрунтованої, цифрово підтриманої системи дій. Настав час навчитися працювати за новими правилами та відповідати міжнародному стандарту або ризикувати припуститися помилки у ситуаціях, де кожна неправильна деталь ставить життя дитини під загрозу. На цьому заході ви розглянете зміни, які вже зараз визначають стандарт педіатричної та неонатальної реанімації, нові підходи до оксигенації та дозування адреналіну, пріоритети моніторингу з раннім використанням ЕКГ, а також роль новітніх технологій: від пристроїв зворотного зв’язку до ШІ-помічників у прийнятті рішень. Ви навчитеся діяти в умовах високого навантаження без втрати якості. Після навчання ви зможете діяти без зайвих сумнівів навіть у складних ситуаціях, не посилаючись на застарілі алгоритми. • Вступ та "Золота хвилина" • Чому гайдлайни 2025 змінили пріоритети? • Новонароджені: концепція "Золота хвилина" у 2025 році – фокус на терморегуляції та фізіологічному перетисканні пуповини. • Головна зміна: нові підходи до стартової концентрації кисню для доношених і недоношених. • Реанімація новонароджених (NLS): оновлені алгоритми • Дихання понад усе: техніка вентиляції під позитивним тиском (PPV). Використання Т-систем проти мішків Амбу. • Моніторинг: чому ЕКГ тепер рекомендовано раніше, ніж пульсоксиметрія для визначення ЧСС. • Медикаменти: оновлені дозування адреналіну та шляхи введення. • Сучасний акцент: підтримка сім'ї під час реанімації в пологовому залі. • Педіатрична реанімація (PALS): від немовлят до підлітків • Алгоритм C-A-B чи A-B-C? Останні дебати ERC vs AHA щодо послідовності дій. • Якість компресій: використання пристроїв зворотного зв’язку в реальному часі. • Дихальні шляхи: "Step-wise approach" – чому маскова вентиляція часто краща за інтубацію у дітей. • Дефібриляція: корекція енергії розряду та ведення рефрактерних ритмів. • Особливі стани й постреанімаційна допомога • Сепсис та рідинна терапія: обережність з болюсами. • Нейропротекція: цільовий температурний менеджмент (TTM) – де ми зараз? • Прогнозування: коли зупинитися? Етичні аспекти згідно з новими протоколами. • Робота в команді • Human Factors: роль лідера та CRM (Crew Resource Management) у критичних ситуаціях. • Цифрові помічники: мобільні додатки та ШІ-калькулятори доз, схвалені ERC. • Q&A-сесія

Порушення кальцій-фосфорного обміну в клінічній практиці трапляються значно частіше, ніж встановлюються як окрема нозологічна проблема. Вони можуть тривалий час перебігати безсимптомно або маскуватися під гастроентерологічні, кардіологічні чи неврологічні стани, що ускладнює своєчасну діагностику. Кальцій слід розглядати як маркер складної регуляторної системи, порушення якої мають системні наслідки. На цьому заході ви навчитесь оцінювати стан кальцій-фосфорного обміну й отримаєте чіткі клінічні алгоритми для ситуацій, з якими ви можете стикнутися щодня: випадково виявлена гіперкальціємія, симптомна гіпокальціємія з парестезіями або судомами, хронічна хвороба нирок, рецидивний нефролітіаз чи м’язова слабкість та біль у кістках незрозумілого генезу. Після навчання ви зможете проводити точну диференційну діагностику причин порушень кальцій-фосфорного обміну й обирати раціональну тактику ведення таких станів. • Чому кальцій «виходить з-під контролю»: механізми простою мовою • Як не пропустити первинний гіперпаратиреоз • Гіпо- та гіперкальціємія: чіткий алгоритм дій • Мінеральні порушення у разі хронічної хвороби нирок: що реально важливо • Кальцій, судини і серце: прихована загроза • Практичні кейси з аналізом помилок • Відповіді на запитання учасників

Фіброміалгія – одна з найбільш недооцінених і водночас складних патологій. Відсутність специфічного біомаркера, поєднання больового синдрому з психічною коморбідністю та розмитість меж між ревматологічними, неврологічними й психіатричними проявами призводять до затримки встановлення діагнозу. У багатьох випадках пацієнти протягом кількох років отримують симптоматичне лікування, а це призводить до хронізації болю та значного зниження якості життя. Так згодом формується стійка недовіра до системи охорони здоров’я. На цьому заході ви розглянете патофізіологію фіброміалгії, зокрема роль центральної сенситизації та нейрохімічних механізмів болю, пов’язаних із дефіцитом серотоніну й норадреналіну. Ви розберете особливості можливих психіатричних коморбідностей, зокрема депресію, тривожні розлади й посттравматичний стресовий розлад, а також навчитеся проводити диференційну діагностику між фіброміалгією і соматоформними розладами. Окремо будуть висвітлені питання сучасних діагностичних критеріїв, принципів раціональної фармакотерапії та ролі нефармакологічних методів лікування. Після навчання ви зможете своєчасно розпізнавати клінічні ознаки фіброміалгії та уникати типових клінічних помилок, зокрема необґрунтованої поліпрагмазії та недооцінення психічної коморбідності, а також формувати раціональну, патогенетично обґрунтовану терапевтичну стратегію. • 1. Фіброміалгія як розлад центральної сенситизації. • 2. Психіатрична коморбідність: депресія, тривога, ПТСР. • 3. Чи є відмінності між соматоформним розладом та фіброміалгією? • 4. Нейрохімія болю: дефіцит серотоніну й норадреналіну. • 5. Діагностичні критерії ACR чи МКХ. • 6. Раціональна фармакотерапія: антидепресанти й габапентиноїди. • 7. Нефармакологічні методи: роль КПТ і психоосвіти. • 8. Розбір реального кейсу: 7 років блукань між ревматологом, неврологом, гастроентерологом, де система зламалась і що зробив психіатр. • 9. Як говорити з пацієнтом без стигматизації: конкретні фрази для пояснення центральної сенситизації. • 10. Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.