Заходи БПР — Загальна практика - сімейна медицина 2026

​Головний біль – одна з найпоширеніших і водночас найскладніших проблем у практиці лікаря. Мігрень та головний біль напруги виникають у великої частини населення, але через різноманітність причин та проявів цефалгії діагностичний пошук нерідко видається складним. Крім того, якщо не знати сучасні підходи до лікування і реабілітації, то терапія буде неефективна, а надмірне використання знеболювальних може спричинити медикаментозно-індукований біль і залежність. Важливо також брати до уваги психологічні фактори, адже без комплексного підходу якість життя пацієнта значно погіршується через постійний головний біль. Необхідно орієнтуватися в складних випадках: якщо біль не минає, стандартні методи не працюють або призводять до побічних ефектів, коли необхідна мультидисциплінарна терапія або інноваційні методи лікування. На навчальному майстер-класі «Комплексна реабілітація пацієнтів з хронічним головним болем» буде обговорена проблема поширеності цього симптому, його вплив на працездатність та якість життя. Учасники розглянуть сучасні стратегії медикаментозної терапії, принципи вибору препаратів для профілактики й купірування болю, а також методи контролю побічних ефектів. Окрема увага буде приділена фізіотерапевтичним підходам: електротерапії, магнітотерапії, масажу, ЛФК та їх застосуванню залежно від типу головного болю. • Актуальність проблеми хронічного головного болю • Поширеність хронічного головного болю в неврологічній практиці. • Вплив на якість життя та працездатність. • Міждисциплінарний підхід як основа сучасної реабілітації. • Медикаментозна терапія: сучасні стратегії • Принципи вибору фармакологічних засобів для профілактики та купірування болю. • Роль комбінованої терапії, контроль побічних ефектів. • Взаємодія з іншими методами лікування. • Фізіотерапевтичні методи у реабілітації • Ефективність фізіотерапії при хронічному головному болю. • Основні методи: електротерапія, магнітотерапія, масаж, ЛФК. • Вибір методів відповідно до типу головного болю та супутніх захворювань. • Психотерапія та когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) у веденні пацієнтів • Психоемоційні механізми хронічного болю: роль тривоги, депресії, стресу. • Взаємодія невролога з психотерапевтом, мультидисциплінарна команда. • Алгоритми ведення пацієнтів з різними типами хронічного головного болю. • Відповіді на запитання учасників

Системна склеродермія не має яскравого маніфесту. Вона починається з дрібних сигналів: феномену Рейно, шкірних змін чи антитіл у крові. Якщо їх пропустити, наступним проявом буде легенева гіпертензія, гостра ниркова недостатність або інші ускладнення, що визначають тривалість життя пацієнта. На заході ви навчитеся розпізнавати ранні прояви системного склерозу (VEDOSS-синдром), розглянете сучасні діагностичні критерії та алгоритми ведення відповідно до настанов EULAR/ACR. Дізнаєтесь, які обстеження необхідно призначити та як уникати критичних помилок у лікуванні, зокрема з призначенням глюкокортикостероїдів. Після лекції ви будете впевнено орієнтуватись в мультиорганних проявах склеродермії, знатимете, як діяти у складних ситуаціях (вагітність, вакцинація, коморбідність), і зможете покращити прогноз для пацієнта. • Вступ та епідеміологія. • Патогенез як ключ до розуміння клініки та лікування. • Імунологічні маркери. • Сучасна класифікація та діагностичні критерії. • Клінічні прояви системного склерозу. • синдром VEDOSS; • ураження шкіри; • ураження серцево-судинної системи; • ураження ШКТ; • ураження дихальної системи; • ураження нирок. • Загальні принципи лікування і терапія відповідно до ураженої системи. • Прогноз і стратифікація ризику. • Алгоритм спостереження та окремі клінічні аспекти: • рекомендації щодо скринінгу та спостереження за пацієнтами; • особливості проведення вакцинації відповідно до призначеної терапії; • вагітність та препарати для ведення системного склерозу. • Відповіді на запитання

Синдром полікістозних яєчників є не тільки гінекологічною проблемою, а комплексним ендокринно-метаболічним станом, що може впливати на репродуктивне здоров’я та довгострокові кардіометаболічні ризики. Сучасні міжнародні рекомендації змінили підходи до діагностики та ведення таких пацієнток, а надмірна орієнтація лише на ультразвукові зміни яєчників або рівень антимюлерового гормону може ускладнювати клінічні рішення. Недостатнє розуміння фенотипів СПКЯ, ролі інсулінорезистентності та метаболічних порушень може призводити до гіпердіагностики, необґрунтованих обстежень, затримки встановлення правильного діагнозу та труднощів у виборі оптимальної тактики лікування. На цьому заході ви навчитеся інтерпретувати сучасні діагностичні критерії СПКЯ, оцінювати клінічні фенотипи захворювання, правильно аналізувати прояви гіперандрогенії та роль антимюлерового гормону й ультразвукових критеріїв. Ви розберете принципи метаболічного скринінгу, особливості виявлення інсулінорезистентності, дисліпідемії та метаболічно-асоційованої жирової хвороби печінки, а також ознайомитеся з сучасними підходами до терапії та типовими помилками, які можуть призводити до гіпердіагностики СПКЯ. Після навчання ви зможете вести пацієнток із поєднанням порушення менструального циклу, гіперандрогенії, безпліддя, надлишкової масою тіла, метаболічних порушень та застосовувати персоналізований підхід у кожному клінічному випадку. • Чому термін «СПКЯ» більше не відображає повної сутності захворювання • ПМОС як сучасна концепція: патофізіологія та клінічні фенотипи • Оновлені міжнародні підходи до діагностики ПМОС • Гіперандрогенія: клінічна оцінка та лабораторна інтерпретація • Роль антимюллерового гормону та ультразвукових критеріїв • Метаболічний скринінг: інсулінорезистентність, ожиріння, дисліпідемія, НАЖХП/МАЖХП • Сучасні підходи до терапії ПМОС • Гіпердіагностика СПКЯ/ПМОС: типові помилки, надмірна інтерпретація УЗД/AMГ та критерії, що призводять до помилкового встановлення діагнозу • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Лікарі здобудуть навички клінічної диференціації психогенних неепілептичних нападів та епілептичних нападів за моторним патерном, характером вокалізації, локалізацією прикусу язика, наявністю нетримання сечі та характером падіння. Учасники навчаться проводити огляд пацієнта під час нападу, використовувати дані анамнезу, свідчення очевидців і домашні відеозаписи, інтерпретувати результати рутинної ЕЕГ, відео-ЕЕГ моніторингу та рівня пролактину після нападу. Програма охоплює диференціацію фебрильних судом, тіків, синкопе, дроп-атак і парасомній, застосування критеріїв ILAE, класифікацію типів нападів, виявлення структурних причин за даними МРТ та вибір протиепілептичної терапії. Окрему увагу приділено психоосвіті, направленню до суміжних спеціалістів, веденню пацієнток під час вагітності та лактації, критеріям ефективності терапії, фармакорезистентності й сучасним підходам до лікування. Програма заходу • Заняття №1: Нюанси диференційної діагностики неепілептичних пароксизмальних станів в практиці лікаря • Патогномонічні клінічні феномени психогенних неепілептичних нападів та їх диференціація від генералізованих тоніко-клонічних нападів • Діагностична значущість локалізації прикусу язика у диференційній діагностиці судомних станів • Показання до проведення відео-ЕЕГ моніторингу та його роль у верифікації діагнозу • Критерії диференціації простих та складних фебрильних судом, прогноз і тактика ведення • Клініко-анамнестичні особливості диференціації вазовагального синкопе та атонічного епілептичного нападу • Диференціація дроп-атак вертебро-базилярного генезу та епілептичних атонічних нападів • Відмінності між парасомніями та нічною лобною епілепсією • Діагностичний алгоритм при підозрі на психогенні неепілептичні напади, включаючи лабораторні та інструментальні методи • Принципи та техніки психоосвіти для повідомлення діагнозу пацієнту та його родині • Відмінності між моторними тіками та фокальними міоклонічними або тонічними епілептичними нападами • Заняття №1 — 02:01:33 • Заняття №2: Ключові питання епілепсії в амбулаторній практиці • Сучасні діагностичні критерії епілепсії згідно з визначенням ILAE • Диференційна діагностика епілептичних нападів та неепілептичних пароксизмальних станів • Клінічна та електроенцефалографічна семіотика фокальних і генералізованих нападів • Етіологічні фактори при встановленні діагнозу: структурні, генетичні, інфекційні, метаболічні та імунні • Роль МРТ у діагностиці структурної епілепсії та типові знахідки • Принципи вибору протиепілептичних препаратів залежно від типу нападів та форми епілепсії • Алгоритми ведення пацієнта при неефективності першого протиепілептичного препарату • Епілептичний синдром та його ключові характеристики на прикладі віковозалежних форм • Сучасні підходи до відміни терапії та поняття «розрішення епілепсії» • Заняття №3: Психогенні неепілептичні стани в неврологічній практиці • Клінічні феномени, що дозволяють запідозрити психогенні неепілептичні стани • Роль та обмеження рутинної ЕЕГ і показання до відео-ЕЕГ моніторингу • Диференціація психогенних неепілептичних станів та епілептичних нападів із локалізацією у лобній частці • Психіатричні розлади, коморбідні з психогенними неепілептичними станами • Стратегія ведення пацієнтів із коморбідним перебігом епілепсії та психогенних неепілептичних станів • Повідомлення пацієнту діагнозу для забезпечення комплаєнсу та подальшого лікування • Методи психотерапії з доведеною ефективністю • Заняття №4: Сучасні підходи до лікування епілепсії у дорослих • Класифікації епілептичних нападів для вибору стартової терапії • Алгоритм дій при неефективності першого протиепілептичного препарату • Препарати вибору для пацієнтів із фокальною та генералізованою епілепсією згідно з рекомендаціями ILAE • Ведення пацієнтів із фармакорезистентною епілепсією та критерії раціональної політерапії • Особливості лікування жінок репродуктивного віку, вагітних та в період лактації • Мінімізація ризику лікарських взаємодій у пацієнтів із коморбідною патологією • Показання до передопераційного обстеження для розгляду хірургічного лікування • Клінічні переваги протиепілептичних препаратів останніх генерацій • Конспекти до занять • Клінічні задачі до занять • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

У системі фінансування охорони здоров’я медичне кодування набуло стратегічного значення, безпосередньо впливаючи на фінансові надходження закладу, результати моніторингів НСЗУ та репутацію медичної установи. Водночас у практиці більшості закладів зберігається системна проблема – відсутність єдиного розуміння логіки прийняття рішень під час кодування діагнозів та процедур. На цьому заході ви розглянете принципи і структуру Australian Coding Standards (ACS) як системного підходу до медичного кодування, що базується на чіткій клінічній логіці та стандартизованих правилах. Ви навчитеся визначати основний діагноз за принципом «після дослідження», розберете критерії відбору супутніх станів, підходи до кодування процедур та інтервенцій, а також правила відображення ускладнень. Практична частина дасть вам змогу покроково розібрати реальні кейси із поясненням логіки прийняття рішень та сформувати цілісне розуміння процесу кодування. Після навчання ви зможете застосовувати єдиний обґрунтований підхід до медичного кодування та мінімізувати ризики фінансових втрат під час аудитів. • Основи Australian Coding Standards (ACS): логіка та структура. Принципи ACS, підхід до прийняття рішень у кодуванні, відмінності від інтуїтивного/локального підходу. • Визначення основного діагнозу: принцип “після дослідження”. Алгоритм вибору основного діагнозу. Клінічна логіка vs адміністративні помилки. Практичні приклади. • Супутні діагнози: критерії значущості та правила кодування. Які стани підлягають кодуванню. Вплив супутньої патології на складність випадку. Часті помилки. • Кодування процедур та інтервенцій. Принципи вибору кодів для втручань. Взаємозв’язок між діагнозами та процедурами. Типові кейси. • Ускладнення та їх відображення в кодуванні. Відмежування від супутніх станів. Вплив на клінічну та фінансову оцінку випадку. • Типові помилки і “пастки” кодування в ПМГ. Аналіз поширених кейсів, що призводять до заниження складності випадку, фінансових втрат і ризиків під час перевірок. • Практичний блок: розбір клінічних кейсів. Покрокове кодування медичних випадків із поясненням логіки прийняття рішень. • Кодування як інструмент керування якістю та ризиками. Вплив кодування на результати моніторингів НСЗУ, фінансову стабільність закладу і репутацію. • Висновки та впровадження в практику. Як інтегрувати підходи ACS у щоденну роботу закладу. Формування єдиного підходу в командах. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації. • Оцінювання здобутих знань.

Лікарі здобудуть навички інтерпретації клінічних проявів: лихоманки, лімфаденопатії, фарингіту, гепатоспленомегалії. Учасники навчаться застосовувати алгоритми диференційної діагностики з CMV, HIV, HHV-6 та Toxoplasma gondii. Програма охоплює трактування гетерофільних антитіл, специфічних серологічних маркерів EBV (VCA IgM, VCA IgG, EBNA), загального аналізу крові з атиповими мононуклеарами, оцінювання ризиків обструкції дихальних шляхів, розриву селезінки, гематологічних і неврологічних ускладнень. Розглядаються формування тактики ведення пацієнта, обґрунтоване призначення симптоматичної терапії та кортикостероїдів, а також рекомендації щодо модифікації способу життя і фізичних навантажень для профілактики ускладнень. Програма заходу • Заняття №1: Інфекційний мононуклеоз. Вірус Епштейна-Барр. Патогенез та патофізіологія. • Ключові клініко-лабораторні маркери диференціації EBV-інфекції, CMV-інфекції та інших станів, що імітують мононуклеозоподібний синдром. • Оптимальна стратегія лабораторної діагностики. Показання до визначення специфічних антитіл до капсидного (VCA), ядерного (EBNA) та раннього (EA) антигенів EBV. • Абсолютні та відносні показання до призначення кортикостероїдів, зокрема при ускладненому перебігу. • Тактика ведення пацієнтів з ускладненнями: гепатит, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, неврологічні порушення. • Визначення термінів безпечного повернення до фізичних навантажень для мінімізації ризику розриву селезінки. • Особливості перебігу EBV-інфекції у імунокомпрометованих пацієнтів та пріоритетні діагностичні й терапевтичні підходи. • Роль противірусних препаратів у лікуванні неускладненого та ускладненого перебігу. • Заняття №2: Клінічні варіанти перебігу ЕБВ-інфекції. Клінічна картина. Ускладнення. • Ключові лабораторні маркери диференціації EBV-інфекції, CMV-інфекції та інших причин мононуклеозоподібного синдрому. • Клініко-лабораторні «червоні прапорці» для негайного виключення гострого лейкозу та інших онкогематологічних захворювань. • Абсолютні та відносні показання до системних глюкокортикостероїдів і найбільш обґрунтовані схеми. • Роль та місце противірусної терапії: ацикловір, ганцикловір. • Терміни обмеження фізичної активності для профілактики розриву селезінки на основі клінічних та сонографічних даних. • Критерії госпіталізації пацієнтів та переведення до відділення інтенсивної терапії. • Тактика ведення пацієнтів з ускладненнями: гепатит з вираженим цитолізом, тромбоцитопенія, гемолітична анемія. • Заняття №3: Діагностичний підхід. Диференційна діагностика. Хронічні форми. • Критерії диференціації EBV-асоційованого мононуклеозу, CMV-інфекції та гострої ВІЛ-інфекції. • Інтерпретація «нетипових» серологічних профілів, зокрема відсутності VCA IgM при наявності VCA IgG та EBNA IgG. • Показання до призначення системних кортикостероїдів. • Тактика ведення пацієнтів з вираженою гепатоспленомегалією та підвищенням рівня печінкових трансаміназ. • Клінічні ситуації для проведення ПЛР-діагностики з визначенням вірусного навантаження EBV. • Рекомендації щодо термінів повернення спортсменів до тренувань. • Роль етіотропної терапії у лікуванні неускладнених та ускладнених форм. • Заняття №4: Лікування у дітей. • Діагностичні обмеження тесту на гетерофільні антитіла (Monospot test). • Тактика ведення пацієнта з вираженою тромбоцитопенією. • Критерії диференційної діагностики між лімфаденопатією та лімфомою. • Клінічні ситуації для застосування системних глюкокортикостероїдів. • Інтерпретація персистенції IgM до капсидного антигену вірусу Епштейна-Барр (VCA) та подальші діагностичні кроки. • Патогенетичні механізми розвитку аутоімунних ускладнень, асоційованих з ВЕБ-інфекцією. • Особливості перебігу у імуноскомпрометованих пацієнтів та алгоритми їх ведення. • Навчальна програма: заняття, конспекти та клінічні задачі. • Опитування до курсу. • Тестування БПР до курсу. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Ультразвукова діагностика є одним із базових і найшвидших методів виявлення сечокам’яної хвороби та її ускладнень, даючи змогу оцінити наявність конкрементів, ознаки обструкції та ступінь дилатації чашково-мискової системи. Правильна інтерпретація УЗ-картини має критичне значення для своєчасного прийняття клінічних рішень, особливо в ургентних станах. Недостатній рівень опанування методики може призводити до несвоєчасного виявлення конкрементів, пізньої діагностики обструкції сечових шляхів, прогресування гідронефрозу, розвитку інфекційних ускладнень і втрати функціонального потенціалу нирки. На цьому заході ви навчитеся системно оцінювати ультразвукову картину при сечокам’яній хворобі, зокрема виявляти конкременти різної локалізації, ознаки обструкції та вторинні зміни у нирках. Ви розглянете методики ультразвукової діагностики при нирковій коліці й алгоритми інтерпретації знахідок у разі гострих станів. Також ви зможете точно оцінювати ступінь гідронефрозу в дорослих та дітей із використанням клінічно прийнятих класифікацій (SFU, Radiology, Onen) і діагностувати піонефроз та інші складні випадки. Після проходження майстер-класу ви зможете впевнено інтерпретувати УЗ-ознаки сечокам’яної хвороби та її ускладнень, своєчасно виявляти обструкцію та обґрунтовано визначати тактику ведення пацієнта: від спостереження до ургентного втручання. • Нефролітіаз, уретеролітіаз, цистолітіаз: можливості й обмеження УЗД. • УЗД при нирковій коліці. • УЗ-оцінювання ступеня гідронефрозу в дорослих та дітей (SFU, Radiology, Onen). • Піонефроз. • Складнощі диференціальної діагностики. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Інфекційний контроль у кабінеті вакцинації – невіддільна складова безпеки пацієнтів і медичного персоналу та обов’язкова вимога сучасної системи охорони здоров’я. Недотримання стандартів асептики й правил безпеки ін’єкцій створює ризик передавання інфекцій, розвитку післяін’єкційних ускладнень і професійного інфікування медичних працівників. Важливою умовою дотримання санітарних вимог та мінімізації юридичних ризиків для медичного закладу є чітке дотримання установлених норм усіма працівниками. На цьому заході ви розглянете принципи гігієни рук, безпеки ін’єкцій, забезпечення «холодового ланцюга», правильного поводження з медичними відходами та ведення обов’язкової документації. Ви засвоїте алгоритми дій у разі виникнення ускладнень, зокрема анафілактичних реакцій, порушень асептики або випадків забруднення, а також навчитеся виявляти протипоказання до вакцинації та проводити підготовку пацієнтів до процедури імунізації. Після навчання ви зможете безпечно організовувати та проводити вакцинацію, своєчасно виявляти ризики та запобігати розвитку ускладнень. • Нормативно-правова база. • Чисті руки як складова інфекційного контролю в кабінеті щеплень. • Основні складові «холодового ланцюга». • Безпека ін’єкцій. • Ускладнення, які можуть виникнути в разі недотримання умов інфекційного контролю. • Відходи, які утворюються в кабінеті щеплень. • Маркування, збирання, сортування та утилізація відходів. • Обов’язкові СОП у кабінеті щеплень. • Відповіді на запитання.

Гендерно зумовлений дистрес у підлітків часто проявляється через неспецифічну психопатологію, що ускладнює клінічне оцінювання та призводить до діагностичних помилок. Якщо не зважати на гендерний компонент, клінічну картину можна інтерпретувати лише крізь призму афективних або тривожних розладів, через що терапія може виявитися неефективною та може виникнути хибне уявлення про резистентність стану. На цьому заході ви розглянете клінічні критерії гендерної дисфорії відповідно до DSM-5 та МКХ-11, навчитеся диференціювати гендерно зумовлений дистрес від інших психічних станів і правильно оцінювати коморбідність. Ви засвоїте алгоритми клінічного оцінювання, принципи психотерапевтичної підтримки та фармакотерапії, але лише в разі супутніх розладів. Через поетапний розбір реального клінічного кейсу ви побачите типові діагностичні помилки, ризики симптомоорієнтованого підходу та принципи міждисциплінарної взаємодії. Після навчання вам буде легше інтерпретувати складні клінічні прояви у підлітків та будувати підтримувальну, безпечну стратегію ведення без патологізації гендерної ідентичності. • Визначення та поширеність • Гендерна дисфорія: клінічно значущий дистрес через невідповідність ідентичності та приписаної при народженні статі. • Частота у підлітків, недооцінення через маскування під депресивні чи тривожні симптоми. • Місце в дитячо-підлітковій психіатрії • Неспецифічні психіатричні прояви: тривожність, депресія, соціальна ізоляція, самопошкодження. • Ризик хибної діагностики та неефективної терапії без оцінювання гендерного компоненту. • Класифікація • DSM-5: Gender Dysphoria in Adolescents – стійка невідповідність ≥6 місяців, клінічно значущий дистрес або порушення функціонування. • МКХ-11: Gender incongruence of adolescence and adulthood – перенесено до категорії сексуального здоров’я, підкреслюючи непатологічний характер ідентичності. • Принципи психотерапевтичної допомоги • Підтримувальна психотерапія і КПТ для роботи з афективними й тривожними симптомами. • Сімейна терапія і травма-інформований підхід; створення безпечного простору для дослідження ідентичності. • Фармакотерапія (за наявності коморбідних розладів) • Призначення лише у разі коморбідних станів: депресія, тривожні розлади, ПТСР, ОКР. • Виключення застосування фармакотерапії для зміни гендерної ідентичності. • Робота з родиною • Психоедукація батьків щодо гендерної різноманітності й мінімізації страхів. • Формування підтримувального та безпечного домашнього середовища без нав’язування рішень. • Динамічне спостереження • Регулярне оцінювання психічного стану, суїцидального ризику та коморбідних симптомів. • Гнучке коригування плану ведення відповідно до розвитку підлітка та соціального контексту. • Роль міждисциплінарної взаємодії • Координація між психіатром, клінічним психологом, сімейним терапевтом, педіатром/ендокринологом та соціальним працівником. • Обмін інформацією для оптимізації ведення та мінімізації клінічних ризиків. • Баланс підтримки та уникнення поспішних рішень • Підтримка підлітка без форсування медичних чи соціальних рішень. • Обережність у прийнятті рішень без заперечення або патологізації гендерної ідентичності. • Q&A: клінічне обговорення кейсів

Рідкісні дерматози, зокрема пігментне пруриго, хвороба Гровера та ліхеноїдний контактний дерматит, становлять клінічну складність через здатність імітувати більш поширені захворювання шкіри. Ці стани можна неправильно трактувати як атопічний дерматит, екзему або червоний плоский лишай, що призводить до помилок у виборі лікувальної стратегії. На цьому заході ви розглянете системний підхід до діагностики зазначених станів на основі розбору клінічних випадків. Ви навчитеся проводити диференційну діагностику сверблячих папульозних висипів, акантолітичних дерматозів та ліхеноїдних уражень шкіри. Також ви дізнаєтеся, як інтерпретувати клінічні ознаки, визначати показання до біопсії та використовувати патч-тестування. Після навчання ви зможете вчасно виявляти рідкісні дерматози, проводити необхідну диференційну діагностику й обирати обґрунтовану тактику лікування. • Кейс 1 – Пігментне пруриго • Кейс 2 – Хвороба Гровера • Кейс 3 – Ліхеноїдний контактний дерматит • Відповіді на запитання

Шкірні прояви можуть бути першими сигналами системної катастрофи в організмі. Своєчасне виявлення критичних станів є вкрай важливим для порятунку життя пацієнта. Перші прояви анафілаксії можуть виглядати як шкірний висип та набряк. Синдром Стівенса-Джонсона й токсичний епідермальний некроліз хоч і рідкісні, та мають високий рівень летальності у дорослих і потребують негайної діагностики саме на дерматологічному етапі. Гострі шкірні прояви можуть бути наслідком як системної патології, так і медикаментозної токсичності, зокрема DRESS-синдрому або гострих герпетичних інфекцій. У цих випадках саме дерматолог має стати першим, хто може надати невідкладну допомогу. Незнання клінічних ознак і відсутність чіткого алгоритму дій у таких ситуаціях призводять до затримки допомоги, підвищення рівня смертності та інвалідизації. Знання невідкладних станів є обов’язковим для лікаря будь-якої спеціальності. Навчальний захід «Невідкладні стани в дерматології» буде присвячений вивченню найпоширеніших ургентних ситуацій в практиці дерматолога. Учасники ознайомляться з класифікацією та клінічними різновидами токсикодермій, синдрому Стівенса-Джонсона і токсичного епідермального некролізу. Розглядатимуться особливості клінічної картини, диференційна діагностика з іншими бульозними дерматозами й оцінювання ступеня ураження шкіри за допомогою шкал (наприклад, SCORTEN). Окрему увагу буде приділено інструментальним методам діагностики, зокрема дерматоскопії. Учасники вивчать покрокові алгоритми дій дерматолога у разі виявлення гострих станів в амбулаторній практиці. Також розглядатиметься тактика взаємодії з фахівцями інших напрямів і показання до госпіталізації. • Невідкладні стани в дерматології: • Класифікація/види • Клінічна діагностика • Особливості клінічної картини токсикодермій, СЖС, ТЕН у практиці дерматолога. • Дерматоскопія та інші інструментальні методи для швидкої діагностики. • Диференційна діагностика з іншими дерматозами (пемфігус, бульозний пемфігоїд, гострий генералізований екзантематозний пустульоз тощо). • Визначення ступеня ураження шкіри (SCORTEN, інші шкали). • Алгоритми дій для дерматолога у разі невідкладних станів • Покроковий алгоритм дій у кабінеті дерматолога у разі підозри на токсикодермію/СЖС. • Взаємодія з суміжними спеціалістами (терапевт, реаніматолог, алерголог). • Показання до госпіталізації у стаціонар/опіковий центр. • Техніка ведення пацієнтів з токсикодерміями та СЖС для дерматолога • Вибір системної терапії. • Місцева терапія. • Ведення уражень слизових. • Особливості ведення пацієнтів з супутньою патологією. • Відповіді на запитання учасників

Спірометрія є одним із найважливіших інструментів у діагностиці підгострого та хронічного кашлю і його основних причин, як-от бронхіальна астма, ХОЗЛ, первинний легеневий фіброз та саркоїдоз. Це дослідження дає змогу не лише підтвердити діагноз, але й обрати найефективнішу тактику лікування, оцінити динаміку захворювання та своєчасно скоригувати терапію. Важливо, що інтерпретація спірограм необхідна не тільки пульмонологам, а й лікарям загальної практики, адже пацієнти зі скаргами на кашель і задишку звертаються спочатку до них, зокрема з таким складним станом, як «кашльова» бронхіальна астма. За даними дослідження American College of Chest Physicians, до 30% випадків хронічного кашлю в дорослих пов’язані саме з цією формою астми, але залишаються недіагностованими через відсутність базової функціональної діагностики легень. Саме тому спірометрія має стати рутинною практикою для сімейних лікарів. Навчальний захід буде присвячений вивченню основних положень методу спірометрії, показань до проведення дослідження й умов отримання якісних результатів. Учасники майстер-класу детально розглянуть основні показники спірограми, правила проведення бронходилатаційного тесту і рекомендації щодо інтерпретації результатів. Здобуті знання будуть закріплені під час практичного модулю з аналізу спірограм. • Вступ, основні положення методу спірометрії. Показання до проведення, використання в клінічній практиці. • Умови проведення якісної спірограми. Підготування до дослідження. • Основні показники спірограми. Бронходилатаційний тест. Рекомендації щодо інтерпретації результатів. • Практичний модуль: аналіз спірограм. • Відповіді на запитання учасників

Хронічна спонтанна кропив’янка – захворювання із суттєвим впливом на якість життя, сон, психоемоційний стан і працездатність пацієнтів. Тривалий неконтрольований перебіг асоціюється з тривожністю, депресією та втратою продуктивності. Важливо своєчасно розпізнати ХСК, оскільки затримка діагностики або неправильна тактика ведення можуть посилювати інтенсивність симптомів і формувати недовіру пацієнта. На цьому заході ви розглянете сучасні принципи діагностики та лікування хронічної спонтанної кропив’янки відповідно до міжнародних рекомендацій. Ви навчитеся відрізняти ХСК від індукованих форм кропив’янки, васкулітів, атопічного дерматиту й інших дерматозів, проводити діагностику без надмірного призначення обстежень, а також застосовувати покроковий терапевтичний підхід. Окремо ви розглянете ведення рефрактерних форм, оптимізацію антигістамінної терапії, використання біологічних препаратів та оцінювання контролю захворювання за валідованими шкалами. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнтів з тривалим сверблячим висипом без очевидних тригерів, досягати кращого контролю симптомів, знижувати ризик ускладнень і покращувати якість життя пацієнтів. • Вступ • Актуальність ХСК, епідеміологія, вплив на якість життя та працездатність пацієнтів. • Класифікація кропив’янки: гостра, хронічна, спонтанна vs індукована, місце ХСК у спектрі захворювань. • Патогенез і фенотипи ХСК • Роль опасистих клітин, IgE, автоімунних механізмів, тригери. • Поняття активності захворювання, контролю та ремісії як цілей терапії. • Алгоритм діагностики ХСК • Клінічні критерії діагнозу ХСК, відмежування від індукованих форм та інших дерматозів. • Мінімально достатнє обстеження, червоні прапорці, показання до розширеної діагностики; шкали оцінювання тяжкості та контролю. • Сучасні підходи до лікування • Стандартний покроковий підхід: неседативні H1-антигістамінні (стартова доза → до 4-кратного підвищення), місце ГКС, чого уникати в рутині. • Біологічна терапія (омалізумаб: показання, дози, тривалість, контроль відповіді; особливості скасування) та роль циклоспорину в рефрактерних випадках. • Клінічні випадки та дискусія • Відповіді на запитання.