Заходи БПР — Урологія 2026

Баріатрична хірургія – це більше, ніж сама лише редукція шлунка. Сучасні підходи зробили її механізмом контролю метаболічних захворювань. Необхідно чітко орієнтуватися не тільки в техніках втручань, а й у показаннях, коморбідних станах і довгострокових наслідках обраної тактики. На цьому заході ви розглянете сучасні баріатричні підходи: від критеріїв відбору пацієнтів і передопераційної підготовки до технічних особливостей sleeve gastrectomy, OAGB/MGB і шунтувальних операцій. Ви навчитеся вибирати метод втручання залежно від клінічного профілю, оцінювати ризики, прогнозувати результати й грамотно вести пацієнта в післяопераційному періоді, зокрема проводити нутритивну підтримку. Після навчання ви зможете обґрунтовано обирати техніку втручання, знижувати ризик ускладнень, уникати ревізійних операцій і досягати стабільних клінічних результатів у пацієнтів з ожирінням і метаболічними порушеннями. • Ожиріння як сучасна хірургічна проблема: • поширеність та клінічне значення; • коморбідні стани; • місце баріатрії в лікуванні. • Показання до баріатричних операцій: • сучасні критерії відбору; • роль ІМТ та супутніх захворювань; • передопераційна підготовка пацієнта. • Основні види операцій та сучасні тренди: • sleeve gastrectomy; • OAGB/MGB; • bypass-операції та revisional surgery. • Як обрати оптимальну операцію: • індивідуальні особливості пацієнта; • метаболічні порушення, ГЕРХ; • очікуваний результат і ризики. • Техніка поздовжньої резекції шлунка: • основні етапи операції; • технічні нюанси; • типові помилки та профілактика ускладнень. • Техніка шунтування шлунка з одним анастомозом: • формування pouch та анастомозу; • вибір довжини кишкової петлі; • технічні ризики та їх уникнення. • Післяопераційний супровід пацієнта: • ранній післяопераційний період; • нутритивна підтримка; • довгострокове спостереження. • Клінічні кейси та дискусія: • розбір реальних випадків; • вибір тактики. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером. • Проходження тестування (самостійно).

Неспецифічний біль у спині (НБС) – одна з найчастіших причин тимчасової непрацездатності та хронічної інвалідизації населення. За даними ВООЗ, понад 80% людей хоча б раз у житті стикаються з цим станом, і в багатьох він переходить у хронічну форму. НБС необхідно розбирати комплексно: від фізіології до практичних алгоритмів реабілітації. Цей майстер-клас допоможе вам оновити знання згідно з актуальними настановами і впроваджувати ефективні плани реабілітації. Ви зможете впевнено відрізняти неспецифічний біль від серйозних патологій, застосовувати сучасні протоколи діагностики та лікування, інтегрувати міждисциплінарні підходи й підбирати фізіотерапевтичні та ерготерапевтичні стратегії з доказовою ефективністю. Ви навчитеся уникати зайвих обстежень, правильно стратифікувати ризики і працювати з тригерними точками, щоб швидше й безпечніше повертати пацієнтів до активного життя. • 1. Вступ. Епідеміологія та клінічна значущість проблеми • Поширеність неспецифічного болю в спині у різних вікових групах • Соціально-економічні наслідки для пацієнтів і системи охорони здоров’я • Основні відмінності між специфічним та неспецифічним болем • 2. МФБС як причина неспецифічного болю в спині • Біохімічні властивості, що зумовлюють феномен тригерних точок • Провідні гіпотези патогенезу тригерних точок • Біомеханічні, психосоціальні та біопсихосоціальні чинники • Стани і види тригерних точок • Ремісія та одужання • 3. Діагностика та диференційна діагностика • Червоні та жовті прапорці (Red & Yellow Flags) • Характерні риси міофасціальних порушень в анамнезі • Клінічне обстеження: міжнародні критерії обстеження пацієнтів з МФБС • Використання інструментів оцінювання болю (VAS, ODI) • МФБС як супутня та вторинна патологія: коли призначати додаткові обстеження? • 4. Клінічні протоколи та міжнародні рекомендації • Рекомендації NICE, APTA, WHO щодо неспецифічного болю в спині • Рекомендації Travel I Simons щодо ведення пацієнтів з МФБС • Принципи ведення пацієнта: гострий, підгострий, хронічний біль • 5. Ефективні стратегії реабілітації • Фізіотерапевтичні методи з доведеною ефективністю • Мануальні та інвазивні методи лікування пацієнтів з доведеною ефективністю • Програмування поступового повернення до активності • 6. Міждисциплінарний підхід • Співпраця лікаря-реабілітолога з неврологом, сімейним лікарем, психотерапевтом • Освіта пацієнта як інструмент профілактики рецидивів • Усунення провокувальних та передумовних чинників • 7. Клінічні кейси і розгляд типових помилок • Розбір кількох реальних випадків з практики • Аналіз дій лікаря, обґрунтування вибору стратегії • 8. Відповіді на запитання учасників

Ефективне лікування онкологічних захворювань ґрунтується на розумінні молекулярних механізмів пухлинного процесу, що виходять за межі традиційної гістологічної класифікації. Це передбачає необхідність орієнтуватись у типах генетичних змін та рівнях їхньої реалізації – ДНК, РНК і білок – відповідно до можливостей та обмежень кожного діагностичного методу. Вибір між ПЛР, NGS, FISH чи імуногістохімією має принципове значення, оскільки саме він визначає повноту молекулярної характеристики пухлини та досконале планування таргетної терапії. На цьому заході ви розглянете логіку молекулярної онкології, зокрема взаємозв’язок між генетичними змінами та їхніми клінічними проявами. Ви дізнаєтеся про основні типи молекулярно-генетичних альтерацій, їхнє клінічне значення й підходи до виявлення на різних рівнях. Крім цього, ви проаналізуєте можливості методів дослідження на рівні ДНК і РНК, а також роль та обмеження імуногістохімії як інструмента оцінювання білкової експресії. Після навчання ви зможете формувати раціональний діагностичний маршрут, уникати помилок у призначенні молекулярних тестів та правильно інтерпретувати результати досліджень. • Вступ: логіка молекулярної онкології • Чому морфології вже недостатньо? • Центральна догма: ДНК → РНК → білок як основа діагностичного мислення • Де саме «виникає» клінічно значуща зміна? • Типи молекулярно-генетичних змін: що саме ми шукаємо? • SNV, In/Dels; CNV, ампліфікації; транслокації; fusions, exon skipping • Зміни експресії: які з них мають клінічне значення? • Рівень ДНК: можливості та обмеження • Які зміни ми реально можемо виявити на рівні ДНК? • Методи: ПЛР, Sanger, NGS, FISH, MLPA, фрагментний аналіз • Коли який метод доцільний? Типові помилки вибору • Рівень РНК: коли ДНК недостатньо • Fusions, exon skipping, рівень транскрипції • Методи: ПЛР, NGS • Клінічні ситуації, де РНК є критичною • Що дає ІГХ насправді? • Як генетичні зміни впливають на білок? • ІГХ як рутинний інструмент • Ризики неправильної інтерпретації • “Ідеальний збіг”: як обрати метод під зміну? • Алгоритм: тип зміни → рівень → метод • Як не переплутати: ДНК vs РНК vs білок • Комбінування методів. Практичні приклади відповідності • Клінічні кейси та інтеграція в практику (NSCLC, рак молочної залози, колоректальний рак, пухлини пацієнтів дитячого віку) • Як виглядає правильний діагностичний маршрут? • Розбір типових помилок • Як формулювати запит у лабораторію? • Відповіді на запитання • Обговорення матеріалу (презентації) • Оцінювання здобутих знань

Безпека та ефективність лапароскопічної хірургії починається зі знань про можливі підводні камені. У сучасній хірургії лапароскопічні втручання є золотим стандартом. Але незнання показань і протипоказань, неправильне встановлення портів, нераціональне застосування хірургічної енергії та ігнорування загальних принципів ергономіки можуть суттєво підвищити ризик ускладнень. Цей захід допоможе вам зрозуміти основні технічні принципи малоінвазивних втручань і навчитися уникати типових помилок, що визначають результат операції та темп відновлення пацієнта. Ви отримаєте системне розуміння технічних і тактичних аспектів лапароскопії. Навчитеся грамотно планувати втручання й діяти у непередбачуваних інтраопераційних ситуаціях. Реєструйтесь і зможете підвищити ефективність лікування й рівень безпеки пацієнта завдяки правильній ергономіці та впевненості у своїх діях. • Правила кваліфікації пацієнта до лапароскопічного втручання. • Ергономіка в операційній. • Методи встановлення 1 порта. • Види хірургічної енергії під час лапароскопічних втручань. • Специфічні ускладнення під час лапароскопії. • Обговорення запитань.

Під час активних бойових дій змінюється сама логіка хірургічного мислення. Умови масових втрат, обмеженого ресурсу та дефіциту часу змушують лікаря приймати безпомилкові рішення, оскільки правильний вибір обсягу втручання на кожному етапі евакуації є визначальним фактором виживання. Чітке розуміння Role 1–4, принципів damage control та меж хірургічної допомоги є фундаментом сучасної військової медицини. На цьому заході ви зможете систематизувати знання про структуру системи медичної евакуації, критерії сортування та маршрутизації поранених і показання до хірургічних втручань на кожному рівні. Ви дізнаєтеся, який мінімально достатній обсяг допомоги забезпечує виживання, коли необхідно застосовувати damage control surgery, а коли пріоритетом є негайна евакуація. Також ви навчитесь ефективно контролювати кровотечу, обирати і впроваджувати тимчасові хірургічні рішення та профілактувати ускладнення під час транспортування між етапами. Після навчання ви зможете впевнено діяти у разі масивної кровотечі, політравми, проникних і комбінованих поранень, а також приймати обґрунтовані рішення в умовах обмежених ресурсів, уникати надмірних або несвоєчасних втручань та правильно готувати пораненого до евакуації. • Вступ • Актуальність поетапної хірургічної допомоги в умовах бойових дій • Структура системи медичної евакуації • Принцип "damage control" у військовій хірургії • Догоспітальний етап (Role 1) • Завдання хірурга на передовому рівні • Мінімально необхідний обсяг втручань для порятунку життя • Підготовка пораненого до евакуації • Критерії терміновості транспортування • Рівень стабілізації (Role 2) • Показання до невідкладних оперативних втручань • Damage Control Surgery: показання та межі • Контроль кровотечі, профілактика інфекційних ускладнень • Тимчасові хірургічні рішення до наступного етапу • Спеціалізований рівень (Role 3–4) • Розширені хірургічні втручання • Реконструктивний етап лікування • Принципи повторних ревізій • Тактика ведення складних комбінованих поранень • Медичне сортування та маршрутизація • Хірургічні критерії сортування • Вплив тяжкості травми на вибір маршруту • Комунікація між етапами евакуації • Клінічні кейси • Аналіз типових бойових травм • Обговорення обсягу допомоги на різних етапах • Типові помилки та ускладнення • Підсумки та дискусія • Алгоритм прийняття хірургічного рішення в умовах обмеженого ресурсу • Фінальне відео • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Травма печінки – одна з найбільш клінічно значущих проблем ургентної хірургії, що асоціюється зі значним ризиком масивної кровотечі, гемодинамічної нестабільності, біліарних ускладнень і високим рівнем летальності. Вибір тактики ведення пацієнта – від консервативного підходу до ендоваскулярних втручань чи невідкладної операції – безпосередньо впливає на його прогноз. Для цього необхідно досконало знати сучасні рекомендації, принципи ATLS, застосування шкал тяжкості ушкоджень і концепцію damage control surgery. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до первинного оцінювання пацієнта з травмою печінки, зокрема використання валідованих шкал тяжкості й алгоритмів ATLS. Ви побачите можливості non-operative management, показання до консервативного ведення та роль комп’ютерної томографії з контрастуванням у прийнятті клінічних рішень. Окрім цього, ви опануєте ендоваскулярні методи контролю кровотечі, принципи оперативного лікування із застосуванням damage control surgery, а також сучасні підходи до резекційних і реконструктивних втручань. Після навчання ви зможете своєчасно ідентифікувати ознаки внутрішньої кровотечі, об’єктивно оцінити тяжкість стану пацієнта й обрати оптимальну тактику лікування залежно від клінічної ситуації. • Сучасна класифікація травм печінки та первинне оцінювання пацієнта: • шкали тяжкості ушкоджень; • ATLS-підхід; • особливості гемодинамічного оцінювання у дорослих і дітей. • Тактика non-operative management, межі можливостей: • показання до консервативного ведення; • роль КТ з контрастуванням; • критерії переходу до операції. • Ендоваскулярні методи контролю кровотечі: • ангіографія та емболізація при травмі печінки; • місце гібридного підходу; • доступність методу в ургентних умовах. • Оперативне лікування – damage control surgery при тяжкій травмі печінки: • packing печінки; • Pringle maneuver; • тимчасовий гемостаз; • staged surgery та повторні ревізії. • Резекційні втручання та реконструктивна хірургія: • коли виправдана анатомічна/неанатомічна резекція; • травма магістральних судин і жовчних проток; • мультидисциплінарний підхід. • Післяопераційні ускладнення та їх менеджмент: • повторна кровотеча; • білома, жовчні нориці; • абсцеси, сепсис, печінкова недостатність. • Клінічні кейси – дорослий vs дитячий пацієнт: • розбір реальних сценаріїв; • відмінності тактики. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером. • Проходження тестування (самостійно).

Селезінка сигналізує як про локальні, так і про системні проблеми. Завдання – навчитися читати ці сигнали. На цьому заході ви дізнаєтесь, як розпізнати нормальні та патологічні ознаки за допомогою УЗД. Навчитеся комплексно оцінювати стан селезінки: від анатомії та ехоанатомії до інфекційних, пухлинних і непухлинних змін. Також ви знатимете способи диференціації вогнищевих та дифузних змін при гематологічних і системних хворобах. Після навчання ви зможете швидко і правильно оцінити стан селезінки, а також навчитесь уникати хибної інтерпретації навіть у складних випадках із незрозумілою картиною. • 1. Анатомія та ехоанатомія селезінки: варіанти норми, вроджені аномалії, набуті варіації • 2. Інфекційні ураження, абсцеси селезінки • 3. Доброякісні новоутворення • 4. Злоякісні новоутворення • 5. Непухлинні ураження: вогнищеві та дифузні • Відповіді на запитання учасників

У системі фінансування охорони здоров’я медичне кодування набуло стратегічного значення, безпосередньо впливаючи на фінансові надходження закладу, результати моніторингів НСЗУ та репутацію медичної установи. Водночас у практиці більшості закладів зберігається системна проблема – відсутність єдиного розуміння логіки прийняття рішень під час кодування діагнозів та процедур. На цьому заході ви розглянете принципи і структуру Australian Coding Standards (ACS) як системного підходу до медичного кодування, що базується на чіткій клінічній логіці та стандартизованих правилах. Ви навчитеся визначати основний діагноз за принципом «після дослідження», розберете критерії відбору супутніх станів, підходи до кодування процедур та інтервенцій, а також правила відображення ускладнень. Практична частина дасть вам змогу покроково розібрати реальні кейси із поясненням логіки прийняття рішень та сформувати цілісне розуміння процесу кодування. Після навчання ви зможете застосовувати єдиний обґрунтований підхід до медичного кодування та мінімізувати ризики фінансових втрат під час аудитів. • Основи Australian Coding Standards (ACS): логіка та структура. Принципи ACS, підхід до прийняття рішень у кодуванні, відмінності від інтуїтивного/локального підходу. • Визначення основного діагнозу: принцип “після дослідження”. Алгоритм вибору основного діагнозу. Клінічна логіка vs адміністративні помилки. Практичні приклади. • Супутні діагнози: критерії значущості та правила кодування. Які стани підлягають кодуванню. Вплив супутньої патології на складність випадку. Часті помилки. • Кодування процедур та інтервенцій. Принципи вибору кодів для втручань. Взаємозв’язок між діагнозами та процедурами. Типові кейси. • Ускладнення та їх відображення в кодуванні. Відмежування від супутніх станів. Вплив на клінічну та фінансову оцінку випадку. • Типові помилки і “пастки” кодування в ПМГ. Аналіз поширених кейсів, що призводять до заниження складності випадку, фінансових втрат і ризиків під час перевірок. • Практичний блок: розбір клінічних кейсів. Покрокове кодування медичних випадків із поясненням логіки прийняття рішень. • Кодування як інструмент керування якістю та ризиками. Вплив кодування на результати моніторингів НСЗУ, фінансову стабільність закладу і репутацію. • Висновки та впровадження в практику. Як інтегрувати підходи ACS у щоденну роботу закладу. Формування єдиного підходу в командах. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації. • Оцінювання здобутих знань.

Медична документація може здаватися формальним адміністративним елементом, однак вона є невіддільною частиною клінічного процесу, оскільки визначає безперервність лікування та юридичну захищеність лікаря. Недоліки в її веденні є поширеною проблемою: неповна фіксація показань до оперативного втручання, відсутність структурованого обґрунтування клінічних рішень, неправильне оформлення інформованої згоди, розбіжності між записами різних членів команди. У разі ускладнень якість оформлення цих документів стає найпершим фактором оцінювання дій медичного персоналу. На цьому заході ви розглянете системний підхід до ведення медичної документації, принципи правильного оформлення інформованої згоди і структурування записів в історії хвороби. Ви навчитесь узгоджувати документацію між хірургом та анестезіологом, а також дотримуватися вимог до написання протоколів операції. Окрім цього, ви проаналізуєте типові помилки в оформленні документів та їхній вплив на клінічні та юридичні наслідки. Після навчання ви зможете цілісно й системно вести документацію, щоб чітко відображати логіку прийняття клінічних рішень, забезпечити прозорість лікувального процесу та знизити юридичні ризики. • Вступ. Роль медичної документації в хірургії. • Документація як частина клінічного процесу, а не формальність. • Юридична значущість медичних записів. • Типові помилки лікарів у веденні документації. • Інформована згода на оперативне втручання (форма № 003-6/о). • Обов’язкові складові інформованої згоди. • Акценти в поясненнях для пацієнта (ризики, альтернативи, ускладнення). • Типові помилки оформлення. • Коли згода є юридично недійсною. • Практичні приклади. • Карта стаціонарного хворого (форма № 003/о) як основний документ. • Структура та основні блоки. • Відображення показань до операції. • Фіксація динаміки стану пацієнта. Обґрунтування клінічних рішень. • Критичні записи, які впливають на юридичну оцінку. • Передопераційний огляд анестезіолога (форма № 003-3/о). • Роль анестезіолога в документуванні ризиків. • Оцінка операційного та анестезіологічного ризику. • Узгодженість записів між хірургом й анестезіологом. • Типові помилки та їхні наслідки. • Операційна документація. • Журнал запису операцій (форма № 008/о). • Операційний протокол. • Відповідність між записами в різних документах. Критичні розбіжності та їхні ризики. • Аналіз типових судових кейсів. Як документація працює «проти» лікаря. • Практичний блок: відпрацювання ситуацій. Розбір реальних і змодельованих кейсів. Виявлення помилок у документації. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації). • Оцінювання здобутих знань.

Випадки насильства – складна медико-соціальна проблема, з якою медичні працівники стикаються на практиці незалежно від спеціальності. Заклади охорони здоров’я можуть виявитися першою точкою контакту для постраждалих осіб, тому від своєчасності й правильності дій медичного працівника залежить не лише якість наданої допомоги, а й подальша безпека пацієнта. Саме тому необхідно чітко орієнтуватися в чинній нормативно-правовій базі, алгоритмах реагування та принципах міжсекторальної взаємодії у разі виявлення насильства. На цьому заході ви розглянете законодавчі та нормативні аспекти запобігання й протидії насильству, а також алгоритми дій медичних працівників у разі виявлення ознак фізичного, психологічного, сексуального чи домашнього насильства. Окрім цього, ви засвоїте особливості ведення обов’язкової медичної документації у таких випадках, навчитеся взаємодіяти з правоохоронними органами та соціальними службами, а також правильно інформувати постраждалих осіб про їхні права й доступні сервіси допомоги. Після навчання ви зможете організовувати процес реагування на випадки насильства відповідно до чинного законодавства та професійних стандартів, мінімізувати юридичні ризики й забезпечити подальший захист постраждалої особи. • 1. Нормативно-правова база та основні поняття • Огляд ключових нормативно-правових актів, що регулюють запобігання та протидію насильству. Визначення базових термінів і понять. Форми домашнього насильства. Роль законодавства у захисті прав постраждалих осіб та забезпеченні доступу до допомоги. • 2. Роль та відповідальність закладів охорони здоров’я • Повноваження закладів охорони здоров’я у разі виявлення насильства. Обов’язки щодо реагування та взаємодії з іншими суб’єктами системи протидії насильству. • 3. Обов’язкові дії медичних працівників у перші 24 години • Інформування уповноважених органів (зокрема поліції). Ведення «Журналу реєстрації фактів виявлення» (відповідно до Постанови №658). Надання медичної допомоги постраждалій особі. • 4. Документування випадку та юридично значима фіксація інформації • Оформлення медичної документації: фіксація тілесних ушкоджень, збір анамнезу (Наказ № 278). Вимоги до якості й повноти документування. • 5. Права постраждалої особи й етичні аспекти взаємодії • Інформування постраждалої особи про її права та доступні сервіси допомоги. Забезпечення конфіденційності. Отримання інформованої згоди. Дотримання етичних принципів у роботі. • 6. Алгоритм правових дій медичного працівника • Покроковий алгоритм дій: первинне оцінювання ситуації, отримання згоди, документування, повідомлення відповідних органів, координація з іншими фахівцями. • 7. Практична частина: розбір правового кейсу • Аналіз реалістичної клінічної ситуації гендерно зумовленого насильства з відпрацюванням алгоритму дій медичного працівника відповідно до правових вимог. • 8. Відповіді на запитання учасників

Хронічний тазовий біль у жінок має поліфакторне походження. Призначити ефективне лікування буває складно. На цьому заході ви навчитеся проводити диференційну діагностику хронічного тазового болю, зокрема вульводинії, пудендальної невралгії та психосоматичних компонентів. Ви опануєте сучасні алгоритми обстеження, використання опитувальників та шкал болю, а також визначите оптимальні медикаментозні й немедикаментозні методи лікування. Після навчання ви зможете точно визначати причини хронічного тазового болю і застосовувати ефективні алгоритми діагностики та лікування. • Що таке хронічний тазовий біль: критерії визначення, вплив на репродуктивне, сексуальне та психоемоційне здоров’я • Вульводинія як одна з причин хронічного тазового болю: клінічні форми, симптоми, діагностика • Ураження статевого (пудендального) нерва у диференційній діагностиці • Діагностика хронічного тазового болю: покроковий алгоритм обстеження, використання опитувальників та шкал оцінювання болю, мультидисциплінарний підхід • Медикаментозні та немедикаментозні методи лікування • Сесія відповідей на запитання

Дисфункція тазового дна у жінок є недооціненою, але поширеною проблемою, поки симптоми не стають хронічними. Професійна діагностика дозволяє своєчасно звернути увагу пацієнтів на проблему, підібрати адекватне лікування, що дає змогу не тільки запобігти ускладненням а також значно покращити якість життя пацієнтки. На цьому заході ви навчитеся виявляти ранні доклінічні прояви дисфункції тазового дна у жінок: від нетримання сечі і тазового болю, до пролапсу та післяпологових психосексуальних порушень. Ви засвоїте методологію обстеження, правильного проведення функціональних тестів та оцінювання ризиків розвитку проблем після вагітності, пологів та операцій. Після заходу ви знатимете, які діагностичні інструменти застосовувати (УЗД, МРТ, уродинаміка) та основи з персоніфіковано підходу до хірургічного втручання. Ваші пацієнтки будуть отримувати професійну і топічно точну допомогу, а ви отримаєте їхню довіру та чудову репутацію. • Онлайн-майстер-клас Островського Олександра «Дисфункція тазового дна. Доклінічна діагностика» у межах якого буде розглянуто: • Фактори впливу на виникнення дисфункції тазового дна (анатомічні та фізіологічні передумови, роль ожиріння, інтенсивних фізичних навантажень, ятрогенії). • Методологію обстеження (основні питання для збору анамнезу, гінекологічний та урологічний огляд, функціональні тести). • Інструментальні методи діагностики (ультразвукове дослідження тазового дна, роль МРТ й урoдинамічних тестів). • Використання шкал і опитувальників для оцінювання симптомів та якості життя. • Прогнозування дисфункції тазового дна у вагітних. • Відповіді на запитання учасників.

Розлади мислення є одним з основних психопатологічних синдромів у клінічній психіатрії та неврології, оскільки вони дають змогу диференціювати психотичний рівень порушень від афективних, тривожних чи органічних станів. Правильне оцінювання мислення під час клінічної бесіди має принципове значення для встановлення діагнозу, визначення рівня дезорганізації психічної діяльності пацієнта й оцінки потенційних поведінкових ризиків, тому важливо розуміти механізми формування порушень та їхнє клінічне значення в межах різних психічних і неврологічних патологій. На цьому заході ви розглянете нейробіологічні та психопатологічні основи мислення, сучасну класифікація формальних і змістовних розладів, а також особливості їхніх клінічних проявів. Ви проаналізуєте феномени, як-от марення, надцінні ідеї, обсесивні думки, розірваність мислення, інкогерентність, резонерство і тангенціальність. Також ви навчитеся проводити диференційну діагностику розладів мислення при шизофренії, афективних, тривожних та органічних розладах і засвоїте практичні алгоритми оцінювання мислення під час клінічної бесіди. Після навчання ви зможете точно оцінювати психічний статус пацієнта, своєчасно виявляти патологічні феномени мислення та проводити правильну диференційну діагностику. • Розлади мислення в клінічній практиці: визначення, класифікація та діагностичне значення. • Нейробіологічні й психопатологічні основи мислення: що порушується та як це проявляється. • Основні типи розладів мислення: формальні та змістовні порушення. • Клінічні феномени: марення, надцінні ідеї, обсесивні думки та їх диференціація. • Порушення структури мислення: розірваність, інкогерентність, резонерство, тангенціальність. • Диференційна діагностика розладів мислення при шизофренії, афективних, органічних та тривожних розладах. • Практичний алгоритм обстеження: як виявити розлади мислення під час клінічної бесіди. • Типові діагностичні помилки та когнітивні пастки лікаря. • Інтеграція результатів оцінювання мислення у клінічне рішення й тактику ведення пацієнта. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Шизоафективний розлад – одне з найбільш складних для діагностики захворювань у психіатрії через поєднання психотичних і афективних симптомів та значну клінічну варіабельність перебігу. Для точної діагностики та правильного вибору тактики ведення пацієнта необхідно чітко розуміти структуру епізодів, особливості поєднання симптоматики й динаміку хвороби. Якщо не брати до уваги ці аспекти, то можна помилково інтерпретувати стан як шизофренію або біполярний афективний розлад. Це значною мірою ускладнює подальший лікувальний процес. На цьому заході ви розглянете сучасні діагностичні критерії шизоафективного розладу відповідно до МКХ-11 та DSM-5, його епідеміологічні та клінічні особливості, а також ранні маркери. Ви навчитеся проводити диференційну діагностику з шизофренією, біполярним афективним розладом і депресією з психотичними симптомами та аналізувати типові сценарії дебюту й рецидиву. Після навчання ви зможете своєчасно виявляти шизоафективний розлад та обирати обґрунтовану тактику ведення пацієнта. • 1. Шизоафективний розлад в сучасних класифікаціях: клінічне визначення, діагностичні критерії МКХ-11 та DSM-5. • 2. Епідеміологія та клінічна специфіка: поширеність, вікові особливості початку та перебігу. • 3. Ранні клінічні маркери: продромальні симптоми та поєднання афективної і психотичної симптоматики. • 4. Диференційна діагностика: відмежування шизоафективного розладу від шизофренії, біполярного афективного розладу й депресії з психотичними симптомами. • 5. Типові клінічні сценарії дебюту й рецидиву захворювання. • 6. Алгоритм дій лікаря первинної ланки в разі підозри на шизоафективний розлад. • 7. Основні принципи ведення пацієнтів у спеціалізованих умовах. • 8. Підходи до профілактики рецидивів та підтримувальної терапії. • 9. Розгляд клінічного випадку з аналізом діагностичних помилок та алгоритму ведення. • 10. Відповіді на запитання учасників.

Складні розмови в медицині є щоденною реальністю. Вони виникають на перетині високої емоційної напруги, дефіциту часу та важливих клінічних рішень. Повідомлення діагнозу після КТ, обговорення несприятливого прогнозу чи взаємодія з агресивними родичами потребують не лише клінічної компетентності, а й структурованих комунікативних вмінь. Відсутність таких навичок призводить до ескалації конфліктів, втрати довіри, підвищення медико-правових ризиків і значного емоційного виснаження лікаря. На цьому заході ви навчитеся застосовувати структуровані протоколи ведення складних медичних розмов, зокрема алгоритм SPIKES для повідомлення поганих новин, а також підходи до деескалації конфліктних ситуацій і роботи з емоційними реакціями пацієнтів та їхніх родичів. Ви розглянете стратегії поведінки в конфліктах за Томасом Кілманом, протокол емпатичної взаємодії (Емоція – Валідація – Емпатична відповідь), а також практичні інструменти комунікації в разі ургентних станів чи термінальних стадій захворювань. Після навчання ви зможете впевнено структурувати складні розмови, знижувати рівень емоційної напруги в комунікації, підтримувати професійні межі та мінімізувати ризики конфліктів і скарг, водночас зберігаючи власну психологічну стійкість. • Поняття поганої новини в медичному контексті. Як методика повідомлення поганих новин може допомогти і лікарю, і пацієнту? • Повідомлення поганих новин: шестикроковий протокол SPIKES або як не розгубитися під час складної розмови? • 5 стратегій поведінки в конфліктах за Томасом Кілманом. • Догляд у кінці життя, повідомлення про смерть, кризові емоційні стани – практичні поради. • Пацієнт у складній ситуації: 6 правил спілкування. • Протокол ЕВЕ (Емоція – Валідація емоції – Емпатична відповідь). • Чого слід уникати, розмовляючи з розлюченими пацієнтами. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації). • Оцінювання здобутих знань.

Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Лікарі здобудуть навички класифікації методів контрацепції за механізмом дії та ефективністю (індекс Перля), підбору оптимального методу на основі критеріїв прийнятності ВООЗ з урахуванням віку, анамнезу, супутньої патології та способу життя пацієнтки. Учасники опрацюють призначення комбінованих гормональних контрацептивів з урахуванням їх неконтрацептивних переваг, диференціацію та корекцію побічних ефектів гормональної контрацепції, правила використання різних методів, а також абсолютні та відносні протипоказання до призначення гормональних і внутрішньоматкових контрацептивів. Також розглядаються алгоритми призначення екстреної контрацепції, добровільна хірургічна стерилізація та застосування отриманих знань для вирішення комплексних клінічних задач у пацієнток різних груп, зокрема у післяпологовому періоді, у пізньому репродуктивному віці та за наявності гінекологічних захворювань. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Оформлення медичної документації на перший погляд не є складною задачею. Але помилка в оформлені протоколу чи реєстрації пацієнта, може стати пасткою для лікаря навіть, якщо він успішний діагност. Медична документація стає ключовим доказом під час судово-медичної експертизи, перевірок НСЗУ та розгляду конфліктних ситуацій, і може бути вашим захистом, а може призвести до відповідальності. На цьому заході ви розберете юридичну вагу протоколу, принципи системного та повного опису досліджень, а також правила фіксації обмежень як інструменту професійного захисту. Ви навчитесь формувати протоколи при невідкладних станах, документувати палатні обстеження і правильно оформлювати документацію у разі ризику виникнення конфліктних ситуацій. Після навчання ви зможете впевнено вести медичну документацію відповідно до правових вимог і професійних стандартів, аргументовано захищати свої діагностичні висновки та уникати претензій та правових наслідків. • Вступ. • Юридична вага протоколу. • Фіксація обмежень як засіб захисту. • Системність та повнота опису. • Особливості формування протоколів у разі невідкладних станів. • Юридична безпека й етика. • Терміни зберігання документації. • Регламент надання результатів.

Курс БПР присвячений застосуванню технік когнітивно-поведінкової психотерапії в медичній практиці. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники оволодіють техніками діагностики та концептуалізації клінічних випадків у рамках моделі КПТ, навчаться ідентифікувати й класифікувати когнітивні спотворення у пацієнтів із соматичною патологією та застосовувати техніку Сократівського діалогу для корекції дезадаптивних переконань. Програма охоплює протоколи поведінкової активації, структуровану психоедукацію, алгоритми роботи з тривогою про здоров’я та больовою поведінкою, формування терапевтичного альянсу, підвищення комплаєнсу, а також техніки усвідомленості для управління стресом та хронічним болем. Програма заходу • Заняття №1 • Як клінічно розмежувати раціональне занепокоєння щодо симптомів та патологічну тривогу про здоров’я? • Які «червоні прапорці» вказують на необхідність консультації психіатра? • Як інтегрувати когнітивну модель (модель ABC) в обмежений час клінічного прийому? • Які техніки КПТ є доказово ефективними для менеджменту хронічних больових синдромів? • Який алгоритм дій при роботі з пацієнтом, що катастрофізує побічні ефекти фармакотерапії? • Як використовувати техніки поведінкової активації для пацієнтів з астенією та депресивними симптомами? • Як коректно формулювати Сократівські питання, щоб не викликати у пацієнта відчуття знецінення його скарг? • Які валідизовані скринінгові шкали для виявлення тривоги та депресії можна використовувати на соматичному прийомі? • Заняття №2 • Яка доказова база ефективності КПТ при основних нозологіях: великому депресивному розладі, генералізованому тривожному розладі, ПТСР, обсесивно-компульсивному розладі? • Які ключові диференційні критерії КПТ порівняно з іншими психотерапевтичними напрямами? • Як проводити клінічну концептуалізацію випадку в рамках КПТ-моделі? • Які показання та протипоказання до застосування КПТ? • Як інтегрувати КПТ з фармакотерапією: принципи комбінованого лікування? • Які алгоритми роботи з терапевтичним опором та низьким комплаєнсом пацієнта? • Як адаптувати техніки КПТ для пацієнтів з коморбідною соматичною патологією? • Які методики КПТ є ефективними для профілактики рецидивів психічних розладів? • 02:13:46 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Placenta accreta spectrum (PAS) є одним із найбільш небезпечних ускладнень вагітності, що супроводжується високим ризиком масивної акушерської кровотечі. Своєчасне виявлення патологічної імплантації плаценти має вирішальне значення для прогнозу, оскільки дає змогу заздалегідь спланувати ведення вагітності, маршрут пацієнтки й підготовку до пологів. В умовах підвищення частоти оперативних втручань на матці актуальність проблеми PAS також зростає. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до формування груп ризику, класифікації та патогенезу placenta accreta spectrum. Ви навчитеся виявляти ультразвукові критерії діагностики PAS, зокрема оцінювання у В-режимі, доплерографію і застосування 3D-реконструкцій. Окрім цього, ви зможете диференціювати ультразвукові прояви залежно від ступеня інвазії (accreta, increta, percreta), а також засвоїте стратегії ведення складних клінічних випадків. Після навчання ви зможете підвищити точність ультразвукової діагностики, своєчасно ідентифікувати пацієнток групи ризику та впевнено планувати подальшу тактику ведення вагітності й пологів. • Формування групи ризику PAS: звідки чекати біду. • Основні поняття про PAS: класифікація, механізм виникнення, розвиток подій. • УЗ-критерії діагнозу PAS: від В-режиму до 3D-реконструкцій. • Спектр УЗ-проявів відповідно до ступеня патологічної імплантації. • Розбір стратегії 4 А для забезпечення доброго виходу PAS. • Розбір клінічних випадків PAS. • Технічні аспекти УЗ-дослідження при PAS. • Відповіді на запитання від учасників.

Курс БПР присвячений сучасним підходам до виявлення та лікування статевих інфекцій. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники опанують застосування сучасних алгоритмів лабораторної діагностики ІПСШ, включаючи ПЛР, серологічні та мікроскопічні методи. Програма охоплює інтерпретацію результатів досліджень, верифікацію збудника та визначення його чутливості до антимікробних препаратів. Лікарі навчаться обирати схеми етіотропної терапії відповідно до актуальних національних та міжнародних клінічних протоколів (CDC, IUSTI), вести пацієнтів зі змішаними інфекціями та ускладненими формами ІПСШ. Окрему увагу приділено диференційній діагностиці урогенітальних інфекцій, менеджменту статевих партнерів, консультуванню пацієнтів і веденню особливих груп, зокрема вагітних. Програма заходу • Заняття №1: сучасні підходи до скринінгу ІПСШ у безсимптомних пацієнтів та груп ризику. • Заняття №1: вибір діагностичних тестів при підозрі на хламідіоз, гонорею, трихомоніаз та сифіліс. • Заняття №1: лікування антибіотикорезистентних штамів Neisseria gonorrhoeae. • Заняття №1: діагностика та лікування інфекції, спричиненої Mycoplasma genitalium. • Заняття №1: ведення пацієнтів з персистуючими та рецидивуючими урогенітальними інфекціями. • Заняття №1: синдромний підхід до ведення пацієнтів з ІПСШ. • Заняття №1: профілактика запальних захворювань органів малого таза, безпліддя та позаматкової вагітності. • Заняття №1: юридичні та етичні аспекти ведення пацієнтів, включаючи сповіщення партнерів. • Заняття №1: 01:38:58. • Заняття №2: алгоритми лабораторної діагностики уретритів, цервіцитів та вагінітів. • Заняття №2: терапія першої лінії при неускладненому урогенітальному хламідіозі та гонореї згідно з останніми гайдлайнами. • Заняття №2: ведення пацієнтів з інфекцією, спричиненою Mycoplasma genitalium, в умовах зростаючої макролідної резистентності. • Заняття №2: діагностика та лікування ІПСШ у вагітних та жінок, що планують вагітність. • Заняття №2: диференційна діагностика та менеджмент пацієнтів з генітальними виразками. • Заняття №2: «червоні прапорці» розвитку ускладнень та показання до госпіталізації. • Заняття №2: скринінг на ІПСШ в асимптоматичних пацієнтів та обстеження груп ризику. • Заняття №2: консультування щодо повідомлення та обстеження статевих партнерів. • Заняття №2: негенітальні прояви ІПСШ — фарингіт, проктит, артрит. • Заняття №2: довготривалий моніторинг та критерії вилікування для різних ІПСШ. • Конспекти до занять. • Клінічні задачі до занять. • Опитування до курсу. • Тестування БПР до курсу. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Протоколи ERAS є міжнародним стандартом периопераційного ведення пацієнтів і невіддільною складовою сучасної хірургії. Вони поєднують передопераційну оптимізацію, інтраопераційну тактику та післяопераційне відновлення в єдину доказову систему, спрямовану на зниження частоти ускладнень, скорочення тривалості госпіталізації та покращення клінічних результатів. Особливо актуальним є впровадження підходів ERAS в умовах українських стаціонарів, адже стандартизація процесів дає змогу підвищити ефективність лікування навіть за обмежених ресурсів. На цьому заході ви розглянете сучасні рекомендації ERAS Society, принципи мультимодального периопераційного ведення, підходи до профілактики післяопераційної нудоти і блювання, оптимізації інфузійної терапії, мультимодальної аналгезії, ранньої мобілізації та харчування. Також ви дізнаєтеся про критерії безпечної виписки, показники ефективності ERAS-програм (LOS, readmission rate, complications rate, patient satisfaction) та засвоїте практичні аспекти адаптації міжнародних протоколів до реалій українських медичних закладів. Після навчання ви зможете сформувати системний підхід до периопераційного ведення пацієнтів та покращити результати хірургічного лікування. • Концепція ERAS: чому “fast-track surgery” стала новим стандартом • Історія розвитку ERAS (Enhanced Recovery After Surgery) • Основні принципи мультимодального підходу • Як ERAS змінює результати лікування • Які операції сьогодні переводяться у формат “one day surgery” • Передопераційна підготовка: фундамент швидкого відновлення • Patient optimization (анемія, нутритивний статус, контроль глікемії, smoking cessation) • Prehabilitation у хірургії • Освітня підготовка пацієнта • Сучасний підхід до голодування перед операцією • Вуглеводне навантаження (carbohydrate loading): кому і навіщо • Інтраопераційні ERAS-стратегії • Мінімально інвазивна хірургія як основа fast-track recovery • Goal-directed fluid therapy • Нормотермія пацієнта • Профілактика PONV • Мультимодальна аналгезія • Післяопераційне ведення без “старих догм” • Рання мобілізація: коли починати і як контролювати безпеку • Ранній початок харчування • Відмова від рутинних дренажів та зондів • Pain management без надлишкових опіоїдів • Хірургія одного дня: критерії безпечної виписки • Відбір пацієнтів для ambulatory/day surgery • Які втручання найбільш придатні • Критерії безпечної виписки • Red flags після виписки • Роль телемедицини та онлайн-супровід пацієнта • ERAS у різних напрямах хірургії: що реально працює • Короткий огляд актуальних рекомендацій ERAS Society • Практичне впровадження ERAS в українській лікарні • Найчастіші бар’єри • Як створити ERAS-команду • KPI ефективності (LOS, readmission rate, complications, patient satisfaction) • Клінічні кейси та типові помилки впровадження • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань