Заходи БПР — Рентгенологія 2026

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Інтерпретація неспецифічних симптомів (субфебрилітет, втрата ваги, астенія) як маркерів туберкульозу за відсутності кашлю. 2. Диференційна діагностика туберкульозної інфекції з бактеріальними пневмоніями, сепсисом, лімфопроліферативними захворюваннями та пухлинами ЦНС. 3. Розпізнавання рентгенологічних ознак дитячого туберкульозу: лімфаденопатія внутрішньогрудних лімфовузлів, ателектаз, міліарна дисемінація. 4. Застосування КТ та МРТ для верифікації діагнозу при підозрі на позалегеневі форми. 5. Алгоритм дій при підозрі на туберкульозний менінгіт: показання до люмбальної пункції, трактування змін у лікворі. 6. Ідентифікація клінічних проявів генералізованої БЦЖ-інфекції та її зв’язку з первинними імунодефіцитами. 7. Ведення пацієнтів з контакту з хворими на бацилярний туберкульоз, оцінка ризиків для невакцинованих дітей. 8. Застосування молекулярно-генетичних методів (GeneXpert) для швидкої діагностики та визначення чутливості до рифампіцину. Програма заходу • Відеозаняття — 33:13 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Даний курс БПР присвячений темі вторинної артеріальної гіпертензії. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники навчаться ідентифікувати клінічні маркери («червоні прапорці») вторинної артеріальної гіпертензії на етапі первинного огляду та застосовувати валідні скринінгові протоколи для виявлення пацієнтів групи ризику. Учасники опрацюють інтерпретацію результатів лабораторних досліджень: реніну, альдостерону, кортизолу, метанефринів та їх співвідношень. У програмі передбачено проведення диференційної діагностики між ренопаренхіматозною, реноваскулярною та ендокринною гіпертензіями, а також формулювання клінічного діагнозу згідно з актуальними класифікаціями. Учасники розглянуть розробку індивідуалізованих планів лікування для пацієнтів з первинним альдостеронізмом, феохромоцитомою та синдромом Кушинга. Курс охоплює вибір оптимальної тактики медикаментозної терапії, визначення показань до хірургічного лікування, оцінку ефективності проведеного лікування та корекцію терапевтичної стратегії на основі об’єктивних критеріїв. Програма заходу • Заняття 1 • Які клінічні ознаки є абсолютними показаннями для скринінгу на вторинну АГ? • Який оптимальний діагностичний алгоритм при підозрі на первинний гіперальдостеронізм? • Як коректно інтерпретувати співвідношення альдостерон/ренін на тлі прийому різних груп антигіпертензивних препаратів? • Диференційна діагностика феохромоцитоми: які біохімічні маркери є найбільш чутливими та специфічними? • Які методи візуалізації (КТ, МРТ, сцинтиграфія) є методом вибору при різних типах ендокринних гіпертензій? • Реноваскулярна гіпертензія: критерії відбору пацієнтів для ендоваскулярного лікування. • Особливості медикаментозної терапії вторинних АГ: вибір препарату в залежності від етіології. • Тактика ведення пацієнтів з резистентною АГ: коли поглиблено шукати вторинну форму? • Які орфанні причини вторинної АГ (коарктація аорти, синдром Ліддла) не можна пропустити в клінічній практиці? • Тактика ведення пацієнта після хірургічної корекції причини вторинної АГ: чи потрібна подальша антигіпертензивна терапія? • Заняття 2: Вторинна гіпертензія: коли і в кого шукати причину підвищеного артеріального тиску • Які групи пацієнтів підлягають обов’язковому скринінгу на вторинну артеріальну гіпертензію? • Клінічні ознаки та фенотипові особливості пацієнтів з ендокринними гіпертензіями (первинний альдостеронізм, феохромоцитома, синдром Кушинга). • Алгоритм діагностики реноваскулярної гіпертензії: коли запідозрити та які методи обстеження застосувати? • Диференційна діагностика гіпертензії у молодих пацієнтів: від коарктації аорти до моногенних форм. • Резистентна та рефрактерна артеріальна гіпертензія: як виключити вторинні причини? • Роль синдрому обструктивного апное сну (СОАС) у розвитку та прогресуванні артеріальної гіпертензії. • Які лабораторні та інструментальні методи є “золотим стандартом” у діагностиці різних форм вторинної АГ? • Особливості медикаментозної терапії при різних типах вторинних гіпертензій. • 01:55:22 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Патологія скроневої кістки належить до найскладніших діагностичних розділів радіології через велику анатомічну варіабельність структур і подібність клінічних проявів до різних захворювань. Навіть за умови широкого використання комп’ютерної томографії часто виникають труднощі під час диференціювання запальних, травматичних, дегенеративних і пухлинних процесів зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха. Цей захід є продовженням попереднього розбору нормальної КТ скроневої кістки та спрямований на поглиблення практичних навичок аналізу патологічних змін. Ви розглянете реальні клінічні кейси, інтерактивні приклади й алгоритми оцінювання КТ-зображень, що допоможе вам систематизувати знання про патології зовнішнього слухового проходу, середнього та внутрішнього вуха. Після навчання ви зможете впевненіше проводити диференційну діагностику патологічних станів скроневої кістки, правильно обирати методи візуалізації та уникати поширених помилок. • Порівняння основних методів дослідження скроневої кістки. • Детальний розбір патологічних станів зовнішнього слухового проходу: • дифузний та обмежений зовнішній отит; • злоякісний (некротичний) зовнішній отит; • екзостози й остеоми; • атрезія і стеноз зовнішнього слухового проходу; • новоутворення зовнішнього слухового проходу. • Синдром Мінора (дегісценція верхнього півколового каналу). • Патологія середнього вуха: • гострі та хронічні патологічні процеси; • ретракційна кишеня; • холестеатома; • холестеринова гранульома. • Переломи скроневої кістки. • Пухлини середнього та внутрішнього вуха. • Підсумки. • Відповіді на запитання.

Розлади кишково-мозкової взаємодії (DGBI) верхніх відділів ШКТ є однією з найчастіших причин звернення пацієнтів до гастроентеролога, терапевта й сімейного лікаря. Печія, диспепсія, раннє насичення, нудота, дисфагія чи біль за грудиною нерідко виникають без очевидної органічної патології, що значно ускладнює клінічне мислення та вибір тактики ведення. Додаткової актуальності темі надає поява нових римських критеріїв V (2026) – найбільшого оновлення міжнародних підходів до діагностики та класифікації DGBI за останнє десятиліття. На цьому заході ви навчитеся працювати за сучасними римськими критеріями V та системно оцінювати пацієнтів із симптомами верхніх відділів ШКТ. Ви розберете нові підходи до діагностики функціональної диспепсії, функціональної печії, рефлюксної гіперчутливості, синдромів нудоти, блювання та румінації. Також ви розглянете нові нозології, клінічні пастки й принципи диференційної діагностики з ГЕРХ, гастропарезом, ахалазією, виразковою хворобою та онкопатологією. Після навчання ви зможете інтерпретувати симптоми верхніх відділів ШКТ, обґрунтовано проводити диференційну діагностику між функціональними й органічними станами, уникати поліпрагмазії та непотрібних обстежень, а також формувати сучасну персоналізовану тактику ведення пацієнтів з хронічними гастроентерологічними скаргами. • Сучасне визначення розладів кишково-мозкової взаємодії (РКМВ) та основні зміни у критеріях Rome V. • Класифікація РКМВ верхніх відділів ШКТ. • Патофізіологічні механізми розвитку РКМВ. • Функціональна диспепсія за Rome V: клінічні варіанти, діагностичні критерії, диференційна діагностика. • Печія, біль за грудиною та дисфагія без органічної патології: функціональна печія, рефлюксна гіперчутливість, функціональний біль у грудній клітці. • Синдроми нудоти, блювання, румінації та нові Rome V нозології верхнього ШКТ. • Червоні прапорці та органічні захворювання, які необхідно виключати при симптомах верхніх відділів ШКТ. • Сучасні діагностичні методи, які використовуються для диференційної діагностики РКМВ. • Принципи лікування РКМВ верхніх відділів ШКТ. • Клінічні алгоритми ведення пацієнтів та практичне значення Rome V для щоденної роботи лікаря. • Відповіді на запитання.

Раптова втрата слуху не дає права на зволікання. У перші 72 години вирішується, чи зможе пацієнт знову почути світ, чи залишиться зі стійкою втратою слуху. Помилка в диференціації між сенсоневральною і кондуктивною формою, плутанина з отитом чи навіть банальною сірчаною пробкою може коштувати людині повноцінного життя. На заході ви навчитеся швидко й чітко відрізняти гостру втрату слуху від інших патологій, правильно збирати анамнез і проводити базові обстеження: від аудіометрії до камертональних тестів. Розглянете важливість часового фактора терапії, отримаєте покрокові алгоритми лікування та дізнаєтеся про особливості ведення пацієнтів із супутнім шумом у вухах, запамороченням чи після вірусних інфекцій. Після лекції ви зможете впевнено діяти в перші критично важливі години, мінімізувати діагностичні помилки й підвищити ефективність лікування. • План ведення пацієнта із SSNHL (Sudden Sensorineural Hearing Loss). Визначення і терміновість. • Диференціація сенсоневральної та кондуктивної втрати слуху: • аудіометрія; • камертональні тести (Weber, Rinne); • огляд для виключення вторинних причин. • Збір анамнезу та клінічне обстеження. • Часовий фактор лікування. • Діагностика раптової втрати слуху. • Лікування. • Пацієнтоорієнтований підхід і реабілітація. • Відповіді на запитання

POCUS в ургентній гінекології є одним із головних інструментів прийняття рішень у ситуаціях, коли від швидкості діагностики залежить прогноз пацієнтки. У практиці приймальних відділень та ургентних гінекологічних станів ультразвукове дослідження часто стає першим і вирішальним етапом пошуку патології. Якщо ви займаєтесь наданням ургентної допомоги, то опанування сучасних підходів до POCUS відповідно до рекомендацій ISUOG (2025) є для вас обов’язковою навичкою. На цьому заході ви розглянете ультразвукові ознаки основних ургентних гінекологічних станів та їхню інтеграцію в клінічний контекст. Ви навчитеся диференціювати причини внутрішньочеревної кровотечі, гострого больового синдрому та вагінальної кровотечі, оцінювати ознаки запальних процесів органів малого таза і своєчасно розпізнавати ектопічну вагітність. Після навчання ви зможете застосовувати POCUS у невідкладних ситуаціях, своєчасно ідентифікувати загрозливі стани й діяти відповідно до сучасних клінічних алгоритмів. • 1. POCUS в гінекології: рекомендації ISUOG (2025). • 2. Внутрішньочеревна кровотеча: диференційна діагностика причин. • 3. Больовий синдром: диференційна діагностика причин. • 4. Вагінальна кровотеча: диференційна діагностика причин. • 5. Гострі запальні процеси. • 6. Ектопічна вагітність. • 7. Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Туберкульоз вміло маскується під інші захворювання. Кашель, втома, анемія, нічна пітливість – усе це може здаватися ГРВІ або наслідком стресу. Тільки той, хто має розвинене клінічне мислення, здатен побачити те, чого інші не помічають. Бо кожен невчасно виявлений випадок – це ризик не тільки для пацієнта, а й для всього оточення. На цьому заході ви навчитеся розпізнавати туберкульоз навіть під маскою «безпечних» симптомів, використовувати сучасні діагностичні інструменти (від IGRA-тестів до КТ і ПЛР) та будувати алгоритм дій у разі будь-якої підозри на інфекцію. Ви знатимете, коли треба скерувати пацієнта до фтизіатра і як уникнути помилок, що спричиняють небезпечні ускладнення. Після навчання ви більше не будете боятися пропустити туберкульоз, адже зможете діяти впевнено у разі тривалого кашлю, уражень лімфовузлів чи інших тривожних сиптомів. Результат – вчасно розірваний епідеміологічний ланцюг. • 1. Огляд епідеміології туберкульозу в Україні та світі. • 2. Актуальність клінічної класифікації туберкульозу в практиці лікарів різної спеціальності. • 3. Прогноз захворюваності на найближчий час. • 4. Клінічні ознаки та критерії підозри на легеневий туберкульоз. • 5. Візуалізація: флюорографія, радіографія, КТ органів грудної клітки. • 6. Лабораторні методи: бактеріологічний, лабораторний, молекулярно-генетичні тести. • 7. Патоморфологічні й цитологічні особливості. • 8. Ендоскопічні методи, роль хірургії. • 9. Загальноклінічні показники та прогноз. • 10. Відповіді на запитання учасників.

На початкових етапах захворювання інвертовану папілому ЛОР-органів можна легко недооцінити, але потім дуже складно виправити її ускладнення. Попри доброякісну природу, це локально агресивне новоутворення з високим ризиком рецидиву та потенціалом малігнізації. Її візуалізаційні ознаки часто маскуються під запальні процеси навколоносових пазух, тому важливо орієнтуватися в діагностичних можливостях КТ і МРТ, щоб своєчасно розпізнати патологію та правильно спланувати тактику лікування. На цьому заході ви розглянете радіологічні ознаки інвертованої папіломи та їхнє практичне значення. Ви дізнаєтеся, як КТ допомагає виявляти характерні кісткові зміни, зокрема ремоделювання, ерозію та гіперостоз у ділянці прикріплення пухлини, а також яку роль відіграє МРТ у тканинній характеристиці новоутворення. Окрім цього, ви навчитеся визначати МР-ознаки, зокрема cerebriform pattern, і диференціювати інвертовану папілому від синуситів, поліпів та злоякісних пухлин. Після навчання ви будете краще орієнтуватись у разі однобічної закладеності носа, рецидивних поліпів або підозрілих змін за даними візуалізації, зможете правильно інтерпретувати КТ- та МРТ-зображення й ефективно проводити моніторинг динаміки захворювання. • Інвертована папілома (ІП) – доброякісна, але локально агресивна пухлина ЛОР-органів з високим ризиком рецидиву та можливістю малігнізації, що потребує точного променевого оцінювання. • КТ є методом вибору для оцінювання кісткових змін: ремоделювання, ерозії, гіперостозу, який часто відповідає місцю прикріплення пухлини. • МРТ має вирішальне значення для тканинної характеристики та диференціації інвертованої папіломи від запальних змін і злоякісних новоутворень. • Cerebriform pattern на Т2-зважених і контрастно-підсилених Т1-зображеннях МРТ є найбільш специфічною ознакою інвертованої папіломи. • Комбіноване використання КТ і МРТ значно підвищує точність локалізації пухлини та визначення її поширення перед хірургічним лікуванням. • Ознаки порушення типової МР-структури, нерівномірного накопичення контрасту й агресивної деструкції кісток можуть свідчити про малігнізацію інвертованої папіломи. • Післяопераційна МРТ з контрастним підсиленням є методом вибору для раннього виявлення рецидиву, особливо у складних анатомічних ділянках. • Стандартизований підхід до опису результатів КТ і МРТ покращує комунікацію між радіологом та ЛОР-хірургом і безпосередньо впливає на вибір тактики лікування.

Жовтяниця є не самостійним захворюванням. Це клінічний симптом, що супроводжує широкий спектр патологій: від доброякісних станів до життєво небезпечних захворювань гепатопанкреатобіліарної зони, зокрема онкологічних. Тому, треба досконало знати алгоритми диференційної діагностики причин цього стану. Своєчасне встановлення етіології жовтяниці визначає не лише тактику лікування, але й прогноз для пацієнта. На цьому заході ви опануєте сучасні алгоритми диференційної діагностики жовтяниць з акцентом на чітке розмежування гемолітичних, паренхіматозних та механічних форм. Ви розглянете патофізіологічні механізми розвитку жовтяниці, навчитесь інтерпретувати лабораторні показники та обґрунтовано використовувати інструментальні методи діагностики, наприклад ультразвукове дослідження, КТ, МРТ та МРХПГ. Окрема увага буде приділена причинам механічної жовтяниці, зокрема жовчнокам’яній хворобі, холедохолітіазу та пухлинам гепатопанкреатобіліарної зони, а також важливості комплексного підходу до ведення таких пацієнтів. Після навчання вам буде легше орієнтуватися в різних кейсах жовтяниці та своєчасно визначати тактику ведення пацієнта. • Класифікація жовтяниць та основні відмінності: надпечінкова (гемолітична), печінкова (паренхіматозна) та підпечінкова (механічна). • Патофізіологічні механізми розвитку жовтяниць та їхнє клінічне значення. • Клінічні прояви різних типів жовтяниць: особливості перебігу хвороби, анамнезу, фізикального огляду, симптомокомплексу захворювання. • Лабораторна діагностика жовтяниць: інтерпретація показників білірубіну, трансаміназ, лужної фосфатази, ГГТП. • Інструментальна діагностика в алгоритмі диференціації жовтяниць (УЗД, КТ, МРТ, МРХПГ). • Основні причини механічної жовтяниці: жовчнокам’яна хвороба, холедохолітіаз, пухлини гепатопанкреатобіліарної зони, стриктури жовчних проток. • Диференційна діагностика різних видів жовтяниць. • Жовтяниця і рак підшлункової залози та органів периампулярної зони (ДПК, загальна жовчна протока, великий сосочок дванадцятипалої кишки). • Роль мультидисциплінарного підходу в діагностиці жовтяниць. • Клінічні випадки й типові діагностичні помилки у практиці лікаря. • Сучасні алгоритми ведення пацієнтів із жовтяницею і тактика лікування. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Метаболічні, генетичні й системні ураження скелета – одна з найскладніших діагностичних зон у променевій діагностиці, оскільки їхні рентгенологічні прояви часто імітують пухлинні, інфекційні або дегенеративні процеси. Ці стани нерідко маскуються під метастази, мієлому чи остеопороз, а помилка в інтерпретації зображень може призвести до необґрунтованих інвазивних втручань, пропущених системних або генетичних захворювань і прогресування патологічних змін скелета. На цьому заході ви дізнаєтеся про основні рентгенологічні прояви метаболічних, ендокринних і генетичних уражень кісткової тканини, зокрема хвороби Педжета, остеопетрозу, токсичних остеопатій, лізосомних хвороб накопичення та порушень сполучної тканини. Ви навчитеся розпізнавати універсальні рентген-синдроми, правильно інтерпретувати генералізований остеосклероз чи остеопенію, оцінювати деформації, атипові переломи та інші складні зміни, що можуть імітувати онкопроцес або інфекцію. Після навчання ви зможете впевнено проводити диференційну діагностику складних системних уражень скелета і формувати обґрунтований рентгенологічний висновок. • Універсальні рентген-синдроми метаболічних уражень • Рентгенологічні ознаки хвороби Педжета. Остеопетроз на рентгенограмах • Ідіопатичний дифузний гіперостоз: DISH та хвороба Форестьє • Токсичні остеопатії: флюороз, оксалоз, алюміноз, стронцієва та кадмієва остеопатія • Особливості оцінювання рентгенограм в осіб з лізосомними хворобами накопичення • Мукополісахаридози та глікогенози на рентгенограмах • Порушення колагену та сполучної тканини: рентгенологічна діагностика • Вітамінні та білкові дефіцитні стани • Ендокринно-метаболічні захворювання: труднощі візуалізації • Практична частина: аналіз клінічних кейсів та зображень, формування чіткого алгоритму дій рентгенолога у складних діагностичних ситуаціях.

Електронний навчальний курс БПР присвячений медикаментозним алергіям, їхньому вчасному розпізнаванню та нюансам невідкладної допомоги. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники набудуть навичок диференційної діагностики між IgE-опосередкованими, не-IgE-опосередкованими реакціями та псевдоалергічними станами. Курс охоплює алгоритми верифікації діагнозу з урахуванням клінічних проявів, даних анамнезу та специфічних тестів, а також протоколи надання невідкладної допомоги при анафілаксії, включаючи техніку введення та дозування адреналіну (епінефрину) в різних клінічних ситуаціях. Розглядаються тактика ведення пацієнтів із тяжкими шкірними побічними реакціями (SCARs), показання та протипоказання до застосування глюкокортикостероїдів і антигістамінних препаратів у гострій фазі реакції гіперчутливості. Окрема увага приділяється подальшому веденню пацієнта після перенесеної алергічної реакції, зокрема рекомендаціям щодо уникнення тригерних препаратів та перехресно-реактивних сполук. Програма заходу • Заняття 1 • Як клінічно диференціювати анафілактичну реакцію від вазовагального синкопе, панічної атаки чи кардіогенного шоку? • Які сучасні лабораторні та інструментальні методи (in vitro, in vivo) використовуються для верифікації діагнозу медикаментозної алергії? • Які особливості надання невідкладної допомоги при медикаментозній алергії у пацієнтів з коморбідною серцево-судинною патологією, що приймають бета-блокатори? • Який алгоритм дій при виникненні реакції гіперчутливості на введення рентгенконтрастних речовин або анестетиків? • У яких клінічних ситуаціях доцільне проведення провокаційних тестів з медикаментами та які протоколи їх безпечного виконання? • Які існують патерни перехресної реактивності між різними класами антибіотиків, НПЗП та іншими групами препаратів? • Яка тактика ведення пацієнтів з відтермінованими реакціями гіперчутливості, зокрема DRESS-синдромом та гострим генералізованим екзантематозним пустульозом (AGEP)? • Як запобігти алергічним реакціям під час проведення хіміотерапії або введення біологічних препаратів? • Заняття 2 • Які клінічні патерни дозволяють запідозрити IgE-опосередковану та T-клітинно-опосередковану медикаментозну алергію? • Як відрізнити анафілаксію від вазовагального епізоду або панічної атаки в клінічній практиці? • Яка діагностична цінність та обмеження шкірних тестів та in vitro діагностики при алергії на антибіотики та НПЗП? • Який алгоритм дій при підозрі на алергічну реакцію на місцеві анестетики чи рентгенконтрастні речовини? • Перехресна реактивність між бета-лактамними антибіотиками: сучасний погляд та клінічні рекомендації. • Коли і як безпечно проводити провокаційні медикаментозні тести? Протокол та умови проведення. • Тактика ведення пацієнта з полівалентною медикаментозною алергією: чи існує безпечний вибір? • Які особливості діагностики та лікування тяжких шкірних побічних реакцій (SCARs), таких як синдром Стівенса-Джонсона? • Відеозаняття — 01:57:35 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Конспект до заняття 2 • Клінічні задачі до заняття 2 • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Після проходження курсанту буде видано сертифікат. Після проходження курсанту будуть нараховані бали БПР. Курс відноситься до напрямку, що є обов'язковим для проходження відповідно до Наказу №650 - "невідкладна (екстрена) медична допомога". Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Оцінка патології колінного суглоба не завжди обмежується стандартною рентгенографією у двох проекціях. У багатьох клінічних ситуаціях функціональні укладки, дослідження під навантаженням та методи рентгеноморфометрії дозволяють побачити зміни, які можуть бути непомітними на рутинних знімках. Розуміння можливостей спеціальних проекцій і принципів цифрових вимірювань є важливою складовою сучасної променевої та ортопедичної діагностики, оскільки від точності оцінки біомеханіки суглоба та осі кінцівки залежить подальша тактика ведення пацієнта. На цьому заході ви навчитеся оцінювати якість стандартних укладок, опануєте базові принципи рентгеноморфометрії та розрахунку основних індексів. Ви розглянете принципи діагностики дегенеративних змін, пателофеморальної патології, прихованої нестабільності та особливості передопераційного планування. Після навчання ви зможете впевнено інтерпретувати рентгенограми колінного суглоба, використовувати функціональні укладки у складних випадках, виконувати необхідні морфометричні вимірювання та формувати коректні висновки. • Вступ: чому 99.9% обстежень колінного суглоба — це лише дві проекції (пряма та бічна). • Анатомія колінного суглоба на рентгенограмі. • Пряма проекція (Anteroposterior): анатомічні орієнтири та критерії правильної укладки «золотого стандарту». • Бічна проекція (Lateral): тонкощі укладки для точної оцінки суглобової щілини та взаєморозташування кісток. • Рентгеноморфометрія: базові вимірювання. • Рентгеноморфометрія: індекси. • Клінічні кейси. • Висновки. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Епілепсія є діагнозом, який здебільшого передбачає тривалу або пожиттєву фармакотерапію з потенційно значущими побічними ефектами. Помилки у диференціюванні епілептичних та неепілептичних пароксизмальних станів мають серйозні наслідки: від необґрунтованого призначення протиепілептичних препаратів і стигматизації пацієнта до несвоєчасного виявлення небезпечних соматичних станів, що можуть становити загрозу для життя. Цікаво, що серед пацієнтів із так званою резистентною епілепсією значна частка насправді має неепілептичні стани. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до класифікації епілепсії та пароксизмальних станів, а також клінічні маркери, що допомагають їх розрізнити. Ви дізнаєтеся про роль електроенцефалографії у діагностичному процесі, її можливості й обмеження та принципи інтерпретації результатів у контексті клінічної картини. Також ви проаналізуєте клінічні кейси, типові діагностичні помилки й наслідки неправильної діагностики. Після навчання ви зможете впевнено оцінювати пароксизмальні стани, обґрунтовано приймати рішення щодо призначення або відтермінування терапії та своєчасно виявляти неепілептичні причини нападів. • Визначення й сучасна класифікація епілепсії, епілептичних нападів та неепілептичних пароксизмальних станів. • Клінічні маркери епілептичних нападів та неепілептичних пароксизмальних станів. • Роль ЕЕГ: золотий стандарт для підтвердження епілептичної природи пароксизму чи допоміжний інструмент? • Клінічні кейси для диференціації епілепсії та неепілептичних пароксизмальних станів. • Наслідки неправильної діагностики: • Фармакологічна агресія: призначення ПЕП при ПНЕН може погіршити стан (наприклад, фенітоїн або прегабалін іноді підвищують частоту психогенних атак). • Прогресування справжньої патології: ігнорування кардіогенних синкопе підвищує ризик раптової серцевої смерті. • Соціальна дезадаптація: втрата прав, роботи, депресія через помилковий ярлик хронічного неврологічного захворювання. • Клінічний алгоритм дій (Take-home message): • Детальний анамнез (опис початку нападу свідками). • Аналіз відеозапису зі смартфона (предиктори ПНЕН vs ЕН). • ЕКГ у всіх випадках першого нападу (виключення аритмій). • vEEG-моніторинг у разі підозри на резистентність. • МРТ за протоколом HARNESS (для пошуку структурної причини). • Відповіді на запитання.

Порушення ходьби – це чіткий неврологічний сигнал, який дає змогу локалізувати ураження ще до МРТ. Тип ходи напряму вказує на рівень патології: атаксична – на мозочок або вестибулярну систему, спастична – на пірамідні шляхи, паркінсонівська – на екстрапірамідні розлади. Якщо ці ознаки не помітити або не відрізнити, можна втратити багато часу, а хвороба прогресуватиме далі. На цьому заході ви більше дізнаєтеся про порушення ходи у разі мозочкових та вестибулярних станів, вертебробазилярної недостатності, екстрапірамідних і дегенеративних захворювань, сенсорних атаксiй та периферичних невропатій, а також у разі центральних уражень (інсульт, ТІА, розсіяний склероз, мієлопатія). Ви навчитеся диференціювати атаксичну, спастичну, паркінсонівську, степажну й анталгічну типи ходи і розуміти, який механізм за цим стоїть. Після навчання ви знатимете, як діяти під час першого контакту з пацієнтом із порушенням ходи, коли терміново скеровувати як невідкладний стан, а коли потрібна планова неврологічна діагностика, а також зможете виявляти випадки, де причина не неврологічна. • Порушення ходи – неврологічний симптом. • Фізіологія ходи: фази, яку роль відіграють різні структури мозку. • Класифікація порушень ходи та диференційна діагностика причин. • Порушення ходи як невідкладний стан. • Не неврологічні причини порушення ходи. • Практичний алгоритм огляду пацієнта з порушенням ходи. • Клінічні випадки. • Відповіді на запитання.

Туберкульоз ЦНС – це складна ситуація, яка загрожує життю пацієнта. Але мікобактеріальну етіологію захворювання виявити складно. Неспецифічні симптоми, стерта клініка та схожість з вірусними чи грибковими менінгітами маскують основну причину, і без сучасних підходів до діагностики є висока ймовірність припуститися помилки. Опанування актуальних методів верифікації та раннього виявлення є важливим для будь-якого лікаря, що працює з неврологічною, інфекційною патологією або надає допомогу в разі невідкладних станів. На цьому заході ви побачите, як розпізнати туберкульозний менінгіт та інші форми ураження мозку навіть у разі нетипового перебігу. Дізнаєтеся, як правильно інтерпретувати результати ліквору, що означають зміни на МРТ і КТ, коли призначити GeneXpert та як уникати діагностичних пасток. Ви навчитеся будувати алгоритм обстеження у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією та іншими імунодефіцитами, дисемінованим туберкульозом чи «лихоманкою неясного генезу». Після навчання ви зможете швидко виявляти туберкульоз ЦНС, обґрунтовано призначати обстеження і вчасно починати специфічне лікування. • 1. Вступ: поширеність, прогноз, групи ризику. • 2. Клінічні прояви та форми туберкульозу ЦНС: менінгіт, менінгоенцефаліт, абсцеси. • 3. Сучасні методи діагностики: нейровізуалізація (МРТ, КТ), дослідження ліквору, GeneXpert, мікробіологічна діагностика. • 4. Клінічні пастки та діагностичні маски. • 5. Диференційна діагностика туберкульозу ЦНС та інших інфекційних і неінфекційних уражень ЦНС. • 6. Алгоритми верифікації діагнозу, зокрема у пацієнтів з лікарською стійкістю. • 7. Аналіз клінічних випадків, інтерактивні обговорення. • 8. Відповіді на запитання учасників.

Основні принципи діагностики та лікування: електронний курс БПР 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ Електронний навчальний курс з основних принципів діагностики та лікування. Отримайте практичні знання та бали БПР для лікарів. Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Після мастектомії не існує універсальної реконструктивної тактики: вибір залежить від анатомічних особливостей пацієнтки, характеристик пухлини, стану покривних тканин і плану променевої терапії. На цьому заході ви розберете алгоритм вибору реконструкції, підбір імпланта та його покриття, показання до використання сіток, а також особливості планування операції при птозі, асиметрії та майбутній променевій терапії. Після навчання ви зможете впевнено обирати тип мастектомії та реконструктивну тактику для конкретної пацієнтки, поєднуючи онкологічну безпеку з прогнозованим результатом. • Види та типи мастектомій. Доказова база щодо безпечності NSM та SSM. • Класифікація BTCC за Rancati: практичні рекомендації. • Алгоритм вибору реконструкції за М. Nava. • Вибір типу імплантів та їх покриття. Показання до використання сіток. • Тактика при плануванні променевої терапії. • Залишкова тканина молочної залози після мастектомії: зони найчастішої локалізації, допустимий обсяг залишкової тканини, огляд сучасної наукової літератури. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

​Рефракційні порушення зору є однією з найчастіших причин, з якими пацієнти звертаються не лише до офтальмологів, а й до лікарів інших спеціальностей. Міопія, гіперметропія, астигматизм — ці стани все частіше виникають через сучасний спосіб життя: ми багато часу проводимо з гаджетами, менше рухаємося, більше напружуємо очі. У результаті — погіршення зору, а з часом і серйозні ускладнення, як-от дегенеративні зміни сітківки, глаукома чи навіть її відшарування. Щоб допомогти пацієнтові вчасно і правильно, лікар має добре орієнтуватися в сучасних підходах до корекції зору — зокрема, в ексимерній лазерній хірургії. Майстер-клас «Перші кроки в рефракційній хірургії: базові поняття, відбір пацієнтів, обстеження, покази та обмеження (Частина 1)» буде присвячений розбору ключових моментів лазерної корекції: що це за метод, коли і кому його варто рекомендувати, а коли — навпаки, утриматися. Ви дізнаєтеся, які рефракційні порушення піддаються корекції, як забезпечити стабільність результатів процедури та врахувати наявні супутні патології. Особлива увага буде приділена практичним ситуаціям: як діяти, якщо пацієнт має глаукому, кератоконус або запальні захворювання очей, а також особливості проведення корекції у вагітних. Вся необхідна інформація буде надана зрозумілою мовою, з чіткими алгоритмами, які легко застосовувати на практиці. • ВСТУП • Актуальність проблеми рефракційних порушень. • Сучасні методи корекції зору. • Ексимерна лазерна корекція як революційний підхід. • ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ • Що таке ексимерний лазер? • Принцип дії ексимерного лазера: видалення тканини рогівки для зміни її форми. • Типи рефракційних порушень, які можна коригувати (міопія, гіперметропія, астигматизм). • ПОКАЗАННЯ ДО ПРОЦЕДУРИ • Вік пацієнта. • Стабільність рефракційного порушення. • Відсутність супутніх патологій очей. • Очікування пацієнта. • ПРОТИПОКАЗАННЯ • Хронічні захворювання рогівки (кератоконус, дистрофії). • Глаукома чи катаракта. • Інфекційні захворювання очей. • Вагітність та період лактації. • Відповіді на запитання