Заходи БПР — Медицина невідкладних станів 2026

Управління складними дихальними шляхами є одним із найбільш складних викликів в анестезіології. Частота складних інтубацій сягає 8%, а у дітей ризик швидкої десатурації та ларингоспазму є особливо високим через анатомо-фізіологічні особливості. Недостатнє знання предикторів складних дихальних шляхів та алгоритмів DAS може призводити до затримки прийняття правильних рішень, втрати часу й підвищення ризику тяжких ускладнень. На цьому заході ви розглянете актуальні підходи до прогнозування складних дихальних шляхів у дорослих і дітей, особливості базової вентиляції, концепцію апноетичної оксигенації та метод THRIVE, а також покрокові алгоритми DAS для різних клінічних ситуацій. Ви навчитеся використовувати відеоларингоскопію, засвоїте принципи підготовки за концепцією SOAP ME!, схему DOPES, технічні аспекти фіброоптичної інтубації та підготуєте себе до можливого виконання екстреного хірургічного доступу (FONA). Після навчання ви зможете ефективно оцінювати ризики складних дихальних шляхів, застосовувати алгоритми DAS у дорослих та дітей і впевнено діяти у критичних ситуаціях. • Поняття складних ДШ. • Прогнозування ризиків: • предиктори у дорослих; • шкала LEMON; • травма та екстрені стани; • алгоритм вибору: покрокова схема прийняття рішень та інтубація на самостійному диханні. • Анатомо-фізіологічні особливості у дітей: • анатомічні особливості дихальних шляхів у дітей; • фізіологічні ризики; • поведінковий фактор інкубації дітей. • Інструментарій та базова вентиляція: позиціонування, вибір повітроводів та маски. • Апноетична оксигенація та концепція THRIVE: • фізіологія апное; • метод THRIVE. • Алгоритми DAS (Difficult Airway Society): • підготовка, концепція "SOAP ME!" та командний чекліст; • чотири плани дій (дорослі); • педіатричні алгоритми DAS (1–8 років). • Ендоскопія та усунення помилок: • фібробронхоскопія; • контроль за схемою DOPES. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Кардіоміопатії можуть маскуватися під інші стани, а ехокардіографія дає змогу виявити ознаки генетичних, інфільтративних чи запальних уражень міокарда. Правильне визначення фенотипу кардіоміопатії (КМП) формує подальшу тактику обстеження, терапії та прогнозування перебігу. Помилки призводять до несвоєчасної діагностики, хибної інтерпретації ехознахідок і втрати того «золотого часу», коли втручання може суттєво покращити стан. На цьому заході ви розглянете основні ехокардіографічні патерни гіпертрофічної, дилатаційної, рестриктивної та некомпактної КМП, навчитеся використовувати strain-аналіз для раннього виявлення дисфункції, оцінювати GLS, PASP, діастолічні параметри й інші показники, що вказують на інфільтративні, генетичні або запальні процеси. Ви побачите типові діагностичні помилки та алгоритми, що дають змогу відрізнити первинні КМП від вторинних причин. Після навчання ви будете впевнено орієнтуватись у разі підозри на ГКМП, амілоїдоз чи саркоїдоз і точно оцінювати обструкцію, діастолічну дисфункцію або рефрактерну серцеву недостатність. • ЕхоКГ як метод першої лінії в діагностиці кардіоміопатій, що забезпечує оцінювання морфології, функції, діастолічних параметрів, легеневої гемодинаміки та перикарду; доступна, повторювана, безпечна. • Визначення фенотипу як основний етап: гіпертрофічна, дилатаційна, рестриктивна, некласифікована кардіоміопатія – кожна має характерний ехокардіографічний патерн. • Роль strain-аналізу: GLS є чутливішим маркером дисфункції ЛШ, ніж ФВ; дає змогу рано виявити кардіотоксичність, амілоїдоз, початкові стадії ДКМП і ГКМП. • Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП): oцінювання максимальної товщини стінки, локалізації гіпертрофії, SAM-мітрального клапана, LVOT-градієнта у спокої та в разі провокації. • Дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП): диференціювання первинної ДКМП від вторинної (ішемічної, клапанної, токсичної). Омновні параметри: діаметри, ФВ, глобальна та регіональна функція, ступінь ТР і легеневий тиск. • Відповіді на запитання, обговорення клінічних випадків. • Рестриктивні кардіоміопатії та амілоїдоз: нормальні або зменшені розміри ЛШ при значно збільшених ЛП, збережена ФВ, тяжка діастолічна дисфункція; апікальний sparring-патерн на strain. • Критерії некомпактної кардіоміопатії: співвідношення некомпактного/компактного шару >2:1 у систолу, зниження GLS; важлива диференціація з гіпертрофією та нормальними варіантами. • Стандартні алгоритми оцінювання діастолічної функції. • Комбіноване застосування ЕхоКГ + МРТ серця. • ЕхоКГ у стратифікації ризику: виявлення обструкції при ГКМП, тяжкої дисфункції ПШ, значної ТР, високого PASP, дилатації ЛП та зниженого GLS – основні параметри прогнозу. • Відповіді на запитання, розгляд складних клінічних ситуацій.

Що буде, якщо надати допомогу пацієнту з тяжкими опіками із затримкою або з помилками? Послідовність така: інфікована рана, некроз і довге лікування з великою кількістю повторних реконструкцій. Медична сестра має діяти швидко і впевнено, адже від її рішень залежить якість контролю над болем та швидкість загоєння. Робота з опіками потребує точного алгоритму і правильних дій з перших секунд. На цьому заході ви навчитесь оцінювати глибину та площу ураження, швидко стабілізувати пацієнта в приймальному відділенні, виконувати перев’язки відповідно до типу опіку й ризику інфекції. Ви будете розрізняти матеріали, техніки та пріоритетність дій, уникаючи помилок, які погіршують стан рани або сповільнюють загоєння. Після навчання ви будете працювати впевненіше з термічними, хімічними й електричними опіками будь-якої тяжкості. Зможете безпечно зробити перев’язування, розпізнати ранні ознаки ускладнень і підтримати пацієнта під час надання першої допомоги та протягом проходження реабілітації. • Класифікація опіків: основні типи й особливості. • Догоспітальна допомога: перші дії, що визначають прогноз. • Приймальне відділення: покроковий алгоритм оцінювання і стабілізації пацієнта. • Перев’язування у разі опіків: техніки, матеріали, часті помилки. • Інфекції та ускладнення: профілактика, розпізнавання, тактика лікування. • Догляд і реабілітація: від гострого періоду до відновлення функції та естетики. • Підсумки й основні практичні рекомендації. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Гострі урологічні стани у дітей – це завжди виклик, навіть для досвідченого лікаря. Дитина не завжди може точно описати свої симптоми, а зволікання з діагностикою чи лікуванням може коштувати функції нирок та репродуктивної системи. Лікарям первинної ланки, хірургам і педіатрам важливо чітко розуміти, що робити в таких ситуаціях, адже будь-які зволікання можуть створити додаткові ризики. На цьому майстер-класі ви відпрацюєте алгоритми огляду та невідкладної допомоги дітям із гострими патологіями нирок, сечового міхура, яєчок і статевого члена. Ви розглянете реальні клінічні випадки, типові помилки й пастки і навчитеся швидко визначати, коли потрібне термінове втручання, а коли достатньо стабілізації та спостереження. Після навчання ви зможете швидко оцінювати стан пацієнта, обирати ефективну тактику допомоги й мінімізувати ризики ускладнень. • Вступ. Концепція ургентних станів в урології • Основні принципи надання невідкладної допомоги в урології • Організація ургентної допомоги та взаємодія з суміжними спеціалістами • Алгоритм первинного оцінювання урологічного пацієнта • Первинний огляд, основні клінічні симптоми та об’єктивні ознаки урологічних станів • Лабораторна та інструментальна діагностика у невідкладних станах • Ургентні стани нирок: діагностичний алгоритм і невідкладні втручання • Гостра обструкція верхніх сечових шляхів (ниркова коліка, обструктивна уропатія) • Гострий пієлонефрит, емпієма нирки, абсцес • Ургентні стани сечоводів і сечового міхура: критерії госпіталізації • Гостра затримка сечі, забій або розрив сечового міхура • Пошкодження сечоводів (ятрогенні, травматичні) • Ургентні стани яєчок і калитки: диференційна діагностика • Синдром гострої калитки: діагностика, часові межі реперфузії, хірургічна тактика • ГЗЯ і травматичні пошкодження калитки: класифікація, ургентна допомога • Ургентні стани статевого члена • Пріапізм: патофізіологія, діагностика, протокол ургентної терапії • Травматичні пошкодження статевого члена, сторонні тіла, розриви • Диференційна діагностика ургентних урологічних синдромів • Відмежування урологічних ургенцій від патології інших органів (апендицит, грижа, гінекологічна патологія) • Клінічні «пастки» і типові діагностичні помилки • Протокол надання ургентної урологічної допомоги • Вибір тактики: стабілізація, катетеризація, дренування, хірургічне втручання • Доказові клінічні рекомендації (EAU, AUA) та адаптація до українських стандартів • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Сепсис – один із головних викликів сучасної інтенсивної терапії. Для вдалого ведення цього небезпечного стану анестезіологу необхідно опанувати найсучасніші підходи для раннього розпізнавання, точного прогнозу й ефективного лікування. Зараз ця тема має особливу актуальність, оскільки була розроблена оновлена шкала SOFA-2 (2025/2026) для оцінювання органної дисфункції та прогнозу, а також новітні підходи до дитячого сепсису і специфіки ведення у воєнних умовах. На цьому заході ви дізнаєтеся, як розпізнати сепсис у дорослого та дитини ще до появи критичної гіпотензії, уникнути пасток «тривожної тахікардії» та обирати оптимальні антибіотики відповідно до мікробіологічного пейзажу бойової травми. Ви навчитеся застосовувати алгоритми SSC 2021 від першого болюсу до прецизійного використання вазопресорів та інотропів, а також проводити прицільний моніторинг серцевого викиду методами PiCCO, Сван-Ганц та ЕхоКГ для забезпечення персоналізованого лікування. Після навчання ви будете впевнено інтегрувати сучасні шкали і протоколи в інтенсивну терапію сепсису та значно підвищите ефективність лікування. • Вступ та актуальність теми • Епідеміологія та етіологія • Локалізація вогнищ • Збудники інфекції • Статистика госпіталізацій • Сучасні дефініції та діагностичні концепції • Визначення (Sepsis-3) • Зміна термінології • Скринінг qSOFA • Патофізіологія шоку і транспорту кисню • Природа шоку • Баланс кисню • Клітинний каскад • Класифікація за механізмом • Клінічні ознаки та діагностика органної дисфункції • Системні прояви • Критерії септичного шоку • Алгоритм невідкладної допомоги (SSC 2021) • Принцип «золотої години» • Рідинна ресусцитація • Контроль інфекції • Специфіка бойових поранень • Гемодинамічний контроль та моніторинг • Вибір рідин • Вазопресорна підтримка • Інструментальний моніторинг • Оцінювання за шкалою SOFA • Обмеження SOFA-1 • Переваги SOFA-2 (оновлення 2025) • Респіраторна підтримка і додаткова терапія • Вентиляція при ГРДС • Метаболічний контроль • Специфічні засоби • Специфіка дитячого сепсису (Pediatric Sepsis) • Діагностичні виклики • Ознаки підтвердженого сепсису • Особливості ресусцитації • Q&A-сесія

1. Відеолекція Фізична терапія для фахівців: як не вигоріти тілом, коли вигорів емоційно Як виглядає тілесне вигорання: мікроознаки Основи тілесної саморегуляції для фахівця (під час роботи та після) Межі в роботі з “емоційно важкими” пацієнтами Протокол “швидкого перезавантаження” за 3–5 хвилин Превенція вигорання: щоденні мікрозвички 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Лікарі здобудуть навички проведення диференційної діагностики між’ядерної офтальмоплегії та інших видів окорухових порушень, застосування знань анатомії медіального поздовжнього пучка для топічної діагностики, розпізнавання ключових клінічних патернів і півторасиндрому. Учасники навчаться формувати алгоритм діагностичного пошуку етіології, клінічно розрізняти однобічну та двобічну між’ядерну офтальмоплегію й інтерпретувати дані МРТ при підозрі на ураження медіального поздовжнього пучка та суміжних структур. Програма заходу • Заняття — 16:37 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • 1. Проводити диференційну діагностику між’ядерної офтальмоплегії (МЯО) та інших видів окорухових порушень, зокрема уражень III та VI пар черепних нервів. • 2. Застосовувати знання анатомії медіального поздовжнього пучка (МПП) для топічної діагностики рівня ураження стовбура мозку (міст, середній мозок). • 3. Розпізнавати ключові клінічні патерни МЯО: парез аддукції ока на боці ураження МПП та монокулярний ністагм абдукуючого ока. • 4. Ідентифікувати півторасиндром як комбінацію ураження МПП та іпсилатерального центру горизонтального погляду (PPRF). • 5. Формувати алгоритм діагностичного пошуку етіології (ішемія, демієлінізація, пухлина, травма) при виявленні даних синдромів. • 6. Клінічно розрізняти однобічну та двобічну між’ядерну офтальмоплегію та їх найбільш часті етіологічні кореляти. • 7. Інтерпретувати дані нейровізуалізаційних досліджень (МРТ) у пацієнтів з підозрою на ураження МПП та суміжних структур. • Яка анатомічна структура та функціональна роль медіального поздовжнього пучка у забезпеченні узгоджених горизонтальних рухів очей? • Які патофізіологічні механізми лежать в основі парезу приведення (аддукції) та дисоційованого ністагму при між’ядерній офтальмоплегії? • Як провести клінічну диференціацію між ураженням МПП та ураженням ядра або стовбура окорухового нерва (n. oculomotorius)? • Чому двобічна між’ядерна офтальмоплегія є високоспецифічною ознакою розсіяного склерозу у пацієнтів молодого віку? • Яке поєднане ураження анатомічних структур (МПП та парамедіанної ретикулярної формації моста) призводить до розвитку півторасиндрому? • Які основні етіологічні фактори розвитку МЯО та півторасиндрому превалюють у різних вікових групах (судинні, демієлінізуючі, неопластичні)? • Що таке синдром WEBINO (Wall-Eyed Bilateral Internuclear Ophthalmoplegia) і яка його топічна та клінічна значущість? • Які сучасні підходи до лікування та реабілітації пацієнтів із зазначеними нейроофтальмологічними розладами? • Завантажити програму заходу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Спірометрія є одним із найважливіших інструментів у діагностиці підгострого та хронічного кашлю і його основних причин, як-от бронхіальна астма, ХОЗЛ, первинний легеневий фіброз та саркоїдоз. Це дослідження дає змогу не лише підтвердити діагноз, але й обрати найефективнішу тактику лікування, оцінити динаміку захворювання та своєчасно скоригувати терапію. Важливо, що інтерпретація спірограм необхідна не тільки пульмонологам, а й лікарям загальної практики, адже пацієнти зі скаргами на кашель і задишку звертаються спочатку до них, зокрема з таким складним станом, як «кашльова» бронхіальна астма. За даними дослідження American College of Chest Physicians, до 30% випадків хронічного кашлю в дорослих пов’язані саме з цією формою астми, але залишаються недіагностованими через відсутність базової функціональної діагностики легень. Саме тому спірометрія має стати рутинною практикою для сімейних лікарів. Навчальний захід буде присвячений вивченню основних положень методу спірометрії, показань до проведення дослідження й умов отримання якісних результатів. Учасники майстер-класу детально розглянуть основні показники спірограми, правила проведення бронходилатаційного тесту і рекомендації щодо інтерпретації результатів. Здобуті знання будуть закріплені під час практичного модулю з аналізу спірограм. • Вступ, основні положення методу спірометрії. Показання до проведення, використання в клінічній практиці. • Умови проведення якісної спірограми. Підготування до дослідження. • Основні показники спірограми. Бронходилатаційний тест. Рекомендації щодо інтерпретації результатів. • Практичний модуль: аналіз спірограм. • Відповіді на запитання учасників

Ультразвукова діагностика органів шиї вимагає досконалого знання топографічної анатомії фасцій, м’язів і трикутників, які визначають поширення патологічних процесів та дають змогу точно локалізувати відхилення. Виявлення відмінностей між нормальними варіантами будови й патологією під час візуалізації слинних залоз, гортані, кореня язика та шийних лімфатичних вузлів є основою первинної діагностики. На цьому заході ви розглянете ультразвукову анатомію та семіотику органів шиї, навчитеся візуалізувати слинні залози, лімфатичні вузли, гортань та суміжні анатомічні утворення. Ви дізнаєтеся, як диференціювати сіалолітіаз, сіаладеніт, пухлини та кісти (серединні й бокові), а також оцінювати ультразвукові критерії доброякісних і злоякісних змін лімфатичних вузлів. Після навчання ви зможете точно визначати походження утворень у підщелепній та привушній ділянках, проводити оцінювання змінених шийних лімфатичних вузлів та своєчасно виявляти ознаки запальних і неопластичних процесів. • Ультразвукова семіотика органів шиї. Фасції, м’язи, трикутники шиї. • Ультразвукова візуалізація органів шиї: слинні залози, хрящі шиї, корінь язика, голосові зв’язки, лімфатичні вузли. • Ультразвукова діагностика патології підщелепних та привушних залоз: пухлини, кісти, слинокам’яна хвороба, сіалоденіт. • Серединні та бокові кісти шиї. • Ультразвукові характеристики змінених шийних лімфатичних вузлів. • Розгляд клінічних кейсів різноманітної патології органів шиї. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Один неправильний рух – і або блокада просто не працює, або пацієнт матиме дисфункцію органів малого тазу. На цьому заході буде проводитись онлайн-демонстрація на моделі, протягом якої ви дізнаєтеся більше про анатомію периферичних нервів і попереково-крижового сплетення. Ви вивчите дерматоми, маршрути нервів і взаєморозташування сплетінь, щоб оптимізувати дозування анестетика й мінімізувати ризики ускладнень. Після навчання ви впевнено застосовуватимете периферичні блокади як альтернативу епідуральній аналгезії під час втручань на органах малого тазу. Практична частина заходу дасть змогу відпрацювати УЗ-візуалізацію і техніки блокад для безпечного й точного знеболення пацієнта. • Анатомія та іннервація малого тазу • Іннервація відповідними дерматомами органів малого тазу. • Поперекове та крижове сплетення: роль в іннервації органів малого тазу. • Альтернатива епідуральній аналгезії • Периферичні блокади як ефективна альтернатива епідуральній аналгезії під час гінекологічних, урологічних і проктологічних втручань. • Порівняння показань, переваг та можливих ускладнень. • Демонстрація на моделі • Ультразвукова візуалізація периферичних нервів та сплетень, які іннервують органи малого тазу. • Практичні техніки УЗ-візуалізації блокад • Ефективне проведення блокади квадратного м’яза попереку. • Техніка блокади соромітного нерва: позиціонування, підхід, контроль ефективності. • Міжфасціальні (площинні) блокади: принцип дії та застосування без прямої візуалізації нервів. • Q&A

1.Лекційна частина: Нормативно-правова база. Ключові зміни у Календарі профілактичних щеплень з 2026 р. Техніка проведення щеплень Шляхи введення та поєднання вакцин Протипокази до проведення щеплень - Несприятливі події після імунізації (НППІ) Невідкладна допомога при НППІ Структура та принципи роботи системи «холодового ланцюга» Нові вимоги до збирання, сортування та утилізації медичних відходів у кабінеті щеплень 2.Підсумкове тестування

Забір венозної крові — один з головних етапів діагностики, де кожна помилка може нівелювати цінність лабораторних досліджень. Гемоліз, повторні венепункції, ускладнення та конфліктні ситуації з пацієнтами трапляються навіть у досвідчених медичних сестер. Формальна рутинність процедури приховує клінічно значущі ризики, які безпосередньо впливають на точність діагнозу й подальшу тактику лікування. На цьому заході ви дізнаєтеся більше про анатомо-фізіологічні особливості вен, причини виникнення гемолізу та механізми його профілактики. Окремо ви розглянете роботу з важкодоступними венами, алгоритми дій у нестандартних ситуаціях, профілактику ускладнень та принципи ефективної комунікації з тривожними й агресивними пацієнтами. Навчання побудоване на практичних клінічних кейсах із розбором типових помилок. Після заходу ви зможете покращити процес забору венозної крові й забезпечити максимальну ефективність подальшого лікування пацієнта. Захід проводить лікар-анестезіолог, яка допоможе вам сформувати клінічне бачення наслідків помилок забору крові для інфузійної терапії, лікувальної тактики та її результатів. • Основи безпечного та якісного забору крові. • Анатомія та фізіологія вен для практичного використання. • Гемоліз крові: причини, наслідки та профілактика. • Робота з важкодоступними й проблемними венами. • Тривожний, агресивний стан пацієнта. • Типові ускладнення під час і після забору крові. • Помилки медичного персоналу та як їх уникати. • Алгоритми дій у нестандартних ситуаціях. • Практичні кейси. • Відповіді на запитання.

Гострий коронарний синдром Інсульт: як не пропустити і не втратити час Судоми: алгоритм допомоги при першому нападі Анафілактичний шок: швидка діагностика і адреналін Бронхообструкція: екстрена інгаляційна терапія СЛР: оновлені рекомендації та базові навички Дефібрилятор (АЗД): коли і як застосувати Кровотеча: зупинка масивної крововтрати в амбулаторії