Заходи БПР — Хірургія 2026

Слова медичного працівника можуть стати початком тривалої співпраці з пацієнтом або причиною відмови від лікування. Професійна комунікація формує прихильність до терапії і безпосередньо впливає на клінічні результати. Вона визначає, чи буде пацієнт співпрацювати, чи вирішить чинити опір, сформує недовіру і почне писати скарги. В умовах сучасної української медицини, де зростає кількість людей із травматичним досвідом, інвалідністю та психологічною вразливістю, інклюзивна й етична взаємодія стає професійною необхідністю. На цьому заході ви навчитеся практичних підходів до комунікації зі складними та вразливими пацієнтами, пояснювати складні діагнози зрозуміло і без втрати професійного авторитету, зберігати контроль у конфліктних ситуаціях і водночас демонструвати повагу та емпатію. Особливу увагу буде приділено роботі з людьми з інвалідністю, ментальними порушеннями, агресивною поведінкою або бойовим досвідом, а також взаємодії з родичами та всередині медичної команди. Після навчання ви зможете поводитися впевнено навіть у напружених розмовах, знизити рівень конфліктності й зміцнити професійну репутацію. • Основи медичної етики у комунікації. • Етичні дилеми в комунікації: • баланс між правдою та психологічною підтримкою; • конфіденційність інформації; • відмова пацієнта від лікування; • комунікація з родичами та інше. • Основні принципи інклюзивної комунікації. • Стигматизуючі формулювання. • Комунікація з пацієнтами з бойовим і травматичним досвідом. • Правила професійної комунікації в медичному колективі. • Відповіді на запитання.

Застосування лазерних технологій в офтальмології ґрунтується на чіткому розумінні фізичних принципів взаємодії випромінювання з тканинами ока. Без знання фізичної основи дії лазера та його параметрів неможливо безпечно використовувати такі методики. Недостатній рівень підготовки може призвести до розвитку ятрогенних ускладнень, зокрема пошкодження структур сітківки й інших анатомічних елементів ока, що суттєво погіршує функціональні результати лікування. На цьому заході ви розглянете теоретичні та клінічні аспекти застосування лазерів в офтальмології. Ви засвоїте фізику лазерного випромінювання, його основні властивості й параметри, що визначають характер впливу на тканини. Окрім цього, ви дізнаєтеся про різні види лазерів, які використовуються в офтальмологічній практиці, а також сучасні підходи до лікування, зокрема класичні, селективні й мікроімпульсні методики. Після навчання ви зможете диференційовано підходити до вибору методу лікування при патології сітківки, зокрема периферичних дегенераціях, діабетичній ретинопатії, макулярних набряках, тромбозах вен сітківки, центральній серозній хоріоретинопатії та віковій макулодистрофії. • Лазер в офтальмології: що це таке. • Фізична основа дії лазера. • Властивості лазерного випромінювання. • Основні параметри лазерного випромінювання. • Види лазерів, які застосовуються в офтальмології. • Класичне, селективне й мікроімпульсне лазерне лікування: що, де, коли. • Лазерне лікування сітківки: показання, види, протипоказання, параметри. • Клінічні приклади лікування різних патологій сітківки. • Ускладнення лазерного лікування та як їм запобігти. • Відповіді на запитання.

Патологія скроневої кістки належить до найскладніших діагностичних розділів радіології через велику анатомічну варіабельність структур і подібність клінічних проявів до різних захворювань. Навіть за умови широкого використання комп’ютерної томографії часто виникають труднощі під час диференціювання запальних, травматичних, дегенеративних і пухлинних процесів зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха. Цей захід є продовженням попереднього розбору нормальної КТ скроневої кістки та спрямований на поглиблення практичних навичок аналізу патологічних змін. Ви розглянете реальні клінічні кейси, інтерактивні приклади й алгоритми оцінювання КТ-зображень, що допоможе вам систематизувати знання про патології зовнішнього слухового проходу, середнього та внутрішнього вуха. Після навчання ви зможете впевненіше проводити диференційну діагностику патологічних станів скроневої кістки, правильно обирати методи візуалізації та уникати поширених помилок. • Порівняння основних методів дослідження скроневої кістки. • Детальний розбір патологічних станів зовнішнього слухового проходу: • дифузний та обмежений зовнішній отит; • злоякісний (некротичний) зовнішній отит; • екзостози й остеоми; • атрезія і стеноз зовнішнього слухового проходу; • новоутворення зовнішнього слухового проходу. • Синдром Мінора (дегісценція верхнього півколового каналу). • Патологія середнього вуха: • гострі та хронічні патологічні процеси; • ретракційна кишеня; • холестеатома; • холестеринова гранульома. • Переломи скроневої кістки. • Пухлини середнього та внутрішнього вуха. • Підсумки. • Відповіді на запитання.

Ультразвукове дослідження передміхурової залози є одним із базових інструментів у щоденній практиці лікаря-уролога та спеціалістів суміжних напрямів. Захворювання простати становлять до 30-40% усіх урологічних звернень, а якість ультразвукової діагностики безпосередньо впливає на подальшу тактику ведення пацієнта, вибір лікування та прогноз. Правильна інтерпретація УЗ-картини дає змогу виявляти патологічні зміни на ранніх етапах, диференціювати вікові варіанти норми від клінічно значущих станів, а також уникати гіпердіагностики. Цей захід допоможе вам сформувати чіткий, структурований підхід до ультразвукового оцінювання передміхурової залози. Ви навчитесь орієнтуватися в УЗ-анатомії простати, правильно інтерпретувати типові й атипові знахідки, уникати поширених помилок і приймати обґрунтовані клінічні рішення у складних діагностичних ситуаціях. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати УЗД як інструмент описової діагностики та клінічного мислення, що дасть вам змогу швидко обирати правильну тактику подальшого ведення пацієнта. • Анатомічні та функціональні особливості передміхурової залози • Зональна будова простати (перехідна, центральна, периферична зони) • Вікові зміни та їхній вплив на УЗ-картину • Кровопостачання як основа для доплерографії • Методи ультразвукового дослідження простати • Трансабдомінальне УЗД: можливості та обмеження • Трансректальне УЗД (ТРУЗД): золотий стандарт візуалізації • Роль еластографії та доплерографії в оцінюванні патологій • Основні показання до УЗД простати • Підозра на гіперплазію, простатит, кісти, камені • Оцінювання пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів • Контроль після лікування та перед біопсією • Ультразвукові критерії доброякісної гіперплазії простати (ДГПЗ) • Збільшення об’єму та зміна структури • Оцінювання залишкової сечі • Визначення інфравезикальної обструкції • УЗ-ознаки простатиту • Гострий та хронічний простатит: відмінності • Ознаки набряку, фіброзу, мікрокальцинатів • Доплерографічні маркери запалення • Ультразвукова діагностика раку простати • Підозрілі гіпоехогенні зони в периферичній зоні • Роль еластографії та доплера у виявленні пухлин • Обмеження УЗД • Сучасні технології та тренди • Контрастне УЗД (CEUS) • Перспективи штучного інтелекту в аналізі зображень • Типові помилки • Неправильне оцінювання об’єму • Хибнопозитивні та хибнонегативні знахідки • Алгоритм дій у разі сумнівних результатів • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

Ожиріння та патологічний набір маси тіла є багатофакторним клінічним станом, що формується на перетині ендокринних, метаболічних, медикаментозних і поведінкових механізмів. Пацієнти з надлишковою вагою часто тривалий час можуть отримувати спрощені або симптоматичні рекомендації без виявлення первинної причини метаболічних змін. Це призводить до втрати діагностичного фокусу та ігнорування станів, які безпосередньо впливають на енергетичний баланс і регуляцію маси тіла. Під час ведення пацієнта з ожирінням необхідно зважати на роль ендокринних розладів, медикаментозних впливів, порушень сну та репродуктивних факторів. На цьому заході ви навчитеся розрізняти первинні та вторинні механізми набору ваги, а також визначати клінічну значущість інсулінорезистентності, гіпотиреозу, СПКЯ, менопаузальних змін, порушень сну й медикаментозно-індукованого ожиріння. Ви розглянете сучасний підхід до інтерпретації лабораторних показників і принципи раціонального призначення обстежень. Також ви отримаєте алгоритм клінічного мислення при наборі ваги без очевидної причини, зокрема оцінювання факторів способу життя, фармакотерапії та ендокринного статусу. Після навчання ви зможе диференціювати механізми набору маси тіла, уникати надлишкових обстежень і помилкових інтерпретацій, а також формувати доказову, структуровану тактику ведення пацієнтів з ожирінням та метаболічними порушеннями. • Надлишкова вага чи ожиріння: де проходить межа? • Чому пацієнт набирає вагу, навіть коли “майже нічого не їсть”? • Інсулінорезистентність: головний винуватець чи лише свідок? • Гіпотиреоз: чи справді ТТГ пояснює зайві кілограми? • СПКЯ, менопауза, сон і стрес: приховані тригери набору ваги • Ліки, після яких “раптово” з’являються +10 кг • Які обстеження реально допомагають, а які лише створюють шум? • Пацієнт із набором ваги: як мислити лікарю, а не TikTok-експерту • Найдорожчі помилки в діагностиці ожиріння та метаболічних порушень • Відповіді на запитання учасників

Косоокість є поширеною патологією дитячого віку, що трапляється у 2-5% людей і є однією з провідних причин розвитку амбліопії та порушення формування бінокулярного зору. Клінічне ведення таких пацієнтів потребує чіткої страбізмологічної діагностики, оскільки неправильний вибір оптичної корекції може не лише не покращити стан, а й ускладнити перебіг окремих форм косоокості. Водночас несвоєчасне направлення на хірургічне лікування зменшує ймовірність відновлення повноцінного бінокулярного зору, тоді як частина пацієнтів взагалі не потребує активного втручання, обмежуючись спостереженням. На цьому заході ви засвоїте сучасний підхід до страбізмологічної діагностики з акцентом на визначення типу косоокості, диференційну діагностику та побудову поетапного алгоритму ведення пацієнта. Ви розглянете роль оптичної корекції як першого терапевтичного етапу, критерії вибору тактики спостереження, консервативного або хірургічного лікування, а також розберете реальні клінічні кейси з типовими діагностичними й тактичними помилками. Після навчання ви зможете виконувати базову діагностику косоокості, обґрунтовано визначати показання до оптичної корекції, спостереження або оперативного втручання, а також приймати рішення на основі структурованого алгоритму. • Сучасний погляд на косоокість: чому рання діагностика має значення. • Алгоритм обстеження пацієнта з косоокістю. • Диференційна діагностика різних форм косоокості. • Оптична корекція як перший етап лікування. • Спостерігати чи лікувати/оперувати: прийняття клінічного рішення. • Алгоритми ведення основних типів косоокості. • Практичні клінічні кейси та розбір типових помилок. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

​Біль у грудній клітці після операцій або травм унеможливлює адекватне дихання, обмежує рухову активність та затримує процес відновлення. Для анестезіолога це щоденний виклик: як забезпечити ефективне знеболення так, щоб не перевантажити пацієнта опіоїдами і водночас не пропустити нічого критичного? У таких ситуаціях лікар має безпечно, ефективно й надійно виконати аналгезію – відповідно до клінічного контексту, тривалості знеболення й потреб конкретного пацієнта. Сучасні техніки регіонарної анестезії, як-от ESPB, PVB або SAPB, відкривають нові можливості в лікуванні болю. Але як вибрати найкращий метод, коли пацієнт щойно після торакотомії, має переломи ребер чи дренаж у плевральній порожнині? Навчальний майстер-клас «Регіонарна анестезія грудної клітки: сучасні підходи в торакальній, кардіохірургічній та травматологічній практиці» буде присвячений вивченню ефективних методів регіонарного знеболення грудної клітки. Під час заходу буде обговорено, чому біль після торакальних втручань має свою специфіку, як змінюється його характер у разі бойових поранень і чому не завжди достатньо лише анальгетиків. Ви дізнаєтесь, коли краще застосувати епідуральну аналгезію, а коли обмежитись SAPB чи PECS I/II, як правильно пролонгувати дію блоку шляхом катетеризації, а також які протоколи сьогодні вважаються золотим стандартом. Будуть розглянуті не тільки техніки, а й реальні клінічні ситуації: післяторакотомічна аналгезія, знеболення після стернотомії та підходи до терапії болю в пацієнтів з переломами ребер чи політравмою. • Вступ. Клінічна значущість болю в грудній клітці • Патофізіологія болю після торакальних і кардіохірургічних втручань • Наслідки неадекватного знеболення • Особливості больового синдрому після бойових поранень • Джерела болю в грудній клітці • Соматичний, вісцеральний та нейропатичний компоненти • Типові больові зони за різних втручань: торакотомія, стернотомія, дренажі, переломи ребер • Механізми хронізації болю • Регіонарна аналгезія грудної клітки: огляд технік • Thoracic Epidural Analgesia (TEA) – золотий стандарт: показання, техніка, ускладнення • Paravertebral Block (PVB) – альтернатива TEA • Serratus Anterior Plane Block (SAPB) • Erector Spinae Plane Block (ESPB) • Intercostal Nerve Blocks (ICNB) • Pecto-intercostal, Pectoral blocks (PECS I/II) • Місце ультразвукового контролю в сучасній анестезіології • Практичні аспекти блокад грудної клітки • Принципи вибору техніки: від втручання до блоку • Вибір анестетика й тривалість дії • Катетеризація для пролонгованої аналгезії • Огляд сучасних досліджень та рекомендацій • Дані ASA, ESRA • Порівняння ефективності різних блокад • Аналгезія у разі типових клінічних ситуацій • Післяторакотомічна аналгезія • Аналгезія після стернотомії у кардіохірургії • Знеболення у разі ребрових переломів та гемотораксу • Підходи у разі множинних травм грудної клітки (політравма, бойові поранення) • Відповіді на запитання. Обговорення клінічних кейсів учасників.

Обструкція слізних шляхів може не викликати занепокоєння, поки вона не перетворюється на хронічний дакріоцистит чи абсцес. Знаючи анатомію та механізми обструкції, можна точно визначити, коли обмежитися консервативним лікуванням, а коли потрібна зовнішня чи ендоскопічна ДЦР. Це особливо важливо у дітей, коли є вікові анатомічні особливості. На цьому заході ви навчитесь оцінювати прохідність слізних шляхів, проводити проби, використовувати канальцеву й ендоскопічну візуалізацію, а також правильно обирати метод ДЦР. Розбір реальних клінічних кейсів допоможе вам уникати помилок і адаптувати техніку до ускладнених та рецидивних випадків. Після навчання ви будете впевнено працювати зі стійкою сльозотечею, гострим і хронічним дакріоциститом, посттравматичною непрохідністю, абсцесами та вродженими формами обструкції у дітей. • Анатомія слізних шляхів та механізми обструкції • Клінічні прояви гострого й хронічного дакріоциститу • Діагностичні методи: проби, канальцева та носослізна прохідність, ендоскопія • Коли лікувати консервативно, а коли показана операція • Зовнішня та ендоскопічна ДЦР: показання, техніка, результати • Особливості хірургії у пацієнтів з рецидивами та супутніми патологіями • Тактика ведення ускладнень після ДЦР • Вибір оптимального часу для втручання у разі гострого запалення • Особливості хірургії у дітей • Реальні клінічні кейси та алгоритми прийняття рішень • Відповіді на запитання

Нераціональне призначення антибіотиків є однією з головних причин зростання антибіотикорезистентності — проблеми, яку ВООЗ віднесла до десяти глобальних загроз для людства. Особливо гостро вона постає у педіатрії, де клінічна невизначеність часто спонукає лікарів до «перестраховки». Дані CDC 2023 року показують, що майже 30% антибіотиків, які призначаються дітям, є непотрібними або підібраними без урахування локальних даних щодо резистентності. Успішне лікування інфекційних захворювань у дітей потребує точної діагностики й чіткого плану дій. Важливо не лише правильно визначити збудника, а й вчасно попередити ускладнення та мінімізувати його поширення в організованих дитячих колективах. Навчальний захід «Стрептококова інфекція у дітей: від А(нтибіотиків) до Я(к запобігати?)» буде присвячений вивченню клінічного спектра стрептококової інфекції — від звичного фарингіту до тяжких інвазивних форм, таких як сепсис і токсичний шок. Учасники розглянуть, як вік дитини впливає на перебіг хвороби та як не пропустити небезпечні прояви. Детально розглядатиметься діагностика: коли доцільно використовувати експрес-тест, посів, ПЛР або загальний аналіз крові, і як уникати гіпердіагностики. Окрему увагу буде приділено сучасним підходам до вакцинації проти пневмокока — особливо у дітей із груп ризику. У блоці про лікування учасники дізнаються, коли антибіотик дійсно потрібен, як обрати оптимальний препарат і що таке депрескрайбінг. Завершить частину практичний розбір клінічних випадків із типовими помилками й ефективними рішеннями. • Різноманіття проявів стрептококової інфекції: від ангіни до пневмонії • Клінічний спектр: фарингіт, тонзиліт, скарлатина, середній отит, імпетиго, пневмонія, сепсис, токсичний шок. • Інвазивні та неінвазивні форми: на що звертати увагу лікарю. • Вік пацієнта як фактор клінічної варіативності. • Діагностика: швидкі тести, лабораторні методи, інтерпретація • Алгоритм прийняття рішення: коли і навіщо призначати тест на β-гемолітичний стрептокок групи А. • Огляд методів: експрес-тест, посів із зіва, ПЛР, загальний аналіз крові. • Клінічне мислення: як уникнути гіпердіагностики та антибіотикотерапії «наосліп». • Вакцинація від пневмококової інфекції: сучасні рекомендації • Взаємозв’язок пневмокока зі стрептококовою інфекцією. • Національний календар щеплень і додаткові можливості. • Профілактичне значення вакцинації у дітей із груп ризику. • Особливості перебігу у імунокомпроментованих дітей • Типові ускладнення та нетиповий перебіг. • Стратегія ведення: мультидисциплінарний підхід та індивідуалізація лікування. • Лікування: чи завжди потрібен антибіотик? • Показання до антибіотикотерапії при стрептококовій інфекції. • Вибір препарату: ефективність, тривалість, комплаєнс. • Депрескрайбінг та антибіотикостійкість: як запобігти майбутнім проблемам. • Клінічні кейси: помилки та вдалий досвід • Реальні історії пацієнтів із різним перебігом стрептококової інфекції. • Розбір типових діагностичних і комунікаційних помилок. • Обговорення ефективних стратегій лікування та профілактики з позицій доказової медицини. • Відповіді на запитання

Рецидивні інфекції не є самостійною клінічною проблемою, а часто є маркером глибших порушень, зокрема первинних та набутих імунодефіцитів, хронічних інфекційних вогнищ, анатомічних аномалій або системних захворювань. Незнання сучасних алгоритмів ведення пацієнтів з рецидивними інфекціями призводить до повторних курсів антибактеріальної терапії без встановлення етіології, несвоєчасного направлення до профільних спеціалістів, пізнього виявлення потенційно серйозних діагнозів та проведення нецільових обстежень. На цьому заході ви розглянете підходи до оцінювання хворих з частими інфекціями, зокрема з набутими та вродженими імунодефіцитними станами. Також ви навчитеся працювати з пацієнтами з онкологічними захворюваннями, аутоімунною патологією, після трансплантації та на тлі імуносупресивної терапії. Окремо ви розберете імунодефіцити у дорослих, наприклад варіабельний імунодефіцит, дефіцити антитілоутворення та клітинної ланки імунітету. Після навчання ви зможете застосувати причинний підхід у веденні хворих з рецидивними інфекціями, своєчасно виявляти пацієнтів групи ризику та формувати обґрунтовану діагностичну стратегію. • Часті інфекції у пацієнта: з чого почати? • Набуті імунодефіцити у дорослих: підходи до пацієнта для запобігання частим інфекціям. • Хворобомодифікувальна терапія при розсіяному склерозі. • Автоімунні запальні ревматологічні захворювання у дорослих. • Онкологічні захворювання. • Трансплантація солідних органів. • Вроджені імунодефіцити у дорослих. • Загальний варіабельний імунодефіцит. • Селективний дефіцит імуноглобуліну А. • Гіперімуноглобулін-Е-імунодефіцит. • Дефіцит специфічних антитіл. • Синдром дефіциту натуральних кілерів. • Дефіцит GATA-2. • Висновки. Найчастіші системні помилки у діагностичному пошуку. • Відповіді на питання.

Сезонне підвищення рівня захворюваності на вірусні діареї у весняно-літній період формує суттєве навантаження на амбулаторну і стаціонарну ланки. Необхідно чітко диференціювати вірусні гастроентерити від бактеріальних інфекцій та функціональних розладів шлунково-кишкового тракту, адже це безпосередньо впливає на вибір тактики ведення й доцільність призначення специфічної терапії. На цьому заході ви розглянете етіологію, патогенез та клінічні особливості вірусних діарей відповідно до вікових груп і супутніх станів. Ви опануєте підходи до диференційної діагностики гострих діарейних синдромів, навчитесь ідентифікувати червоні прапорці та оцінювати ступінь дегідратації. Окрім цього, ви дізнаєтеся, як спланувати регідратаційну терапію, раціонально використовувати пробіотики і коли доцільно призначити антибіотики. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнтів з гострою діареєю, зокрема у разі дегідратації, а також ефективно контролювати спалахи інфекцій. • Актуальність вірусних діарей та глобальні спалахи. • Класифікація та основні збудники: ротавірус, норовірус, аденовірус, астровірус, ентеровіруси. Шляхи передання й фактори ризику. • Механізми ураження ШКТ й особливості перебігу в різних вікових групах. • Типові симптоми й ознаки дегідратації. • Особливості діарей при системних інфекціях: COVID-19, грип, гепатит А, герпесвіруси. • Диференційна діагностика вірусних, бактеріальних і паразитарних діарей. • Червоні прапорці й типові помилки лікаря. • Діагностика: ПЛР, експрес-тести. • Лікування: регідратація, пробіотики, антибіотики – доказова база. • Профілактика: гігієна, вакцинація, контроль спалахів.

Раптова зупинка кровообігу може статись не тільки у відділенні інтенсивної терапії, а й там, де її не чекають – коридорах поліклініки чи під час планового прийому. Якість базової СЛР, швидкість дефібриляції та готовність команди до дій визначають, чи вдасться відновити серцеву діяльність. Головна проблема – відсутність відпрацьованих алгоритмів, командної взаємодії та впевненості у власних діях. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до розпізнавання раптової зупинки кровообігу, навчитеся діяти за алгоритмом BLS, працювати з АЗД й уникати комунікаційних помилок у стресовій ситуації. Ви побачите сценарії командної роботи лікаря й медсестри, розберете реальні клінічні випадки та дізнаєтесь, як інтегрувати алгоритми з Наказу МОЗ №1259 і рекомендацій ERC 2025 у щоденну практику первинної ланки. Після навчання ви зможете впевнено діяти у разі зупинки серця в амбулаторії, правильно розподіляти ролі в команді, а ще швидко починати й ефективно проводити СЛР. • Вступ • Значення СЛР у позалікарняних та амбулаторних умовах. • Статистика виживаності та роль первинної ланки. • Короткий огляд Наказу МОЗ №1259 (2024) та ERC Guidelines 2025. • Раптова зупинка кровообігу в поліклініці: алгоритм дій • Раннє розпізнавання: симптоми-передвісники, моніторинг ризикових пацієнтів (згідно з наказом МОЗ). • Алгоритм BLS (ERC 2025): перевірка свідомості, дихання, виклик допомоги. • Використання АЗД у поліклініці: доступність та відповідальність персоналу. • Командна робота лікаря та медичної сестри • Розподіл ролей: хто починає компресії, хто викликає екстрену допомогу. • Принципи closed-loop communication (ERC 2025). • Приклади командних сценаріїв. • Практичні навички базової СЛР • Техніка компресій. • Співвідношення компресії до вдихів. • Використання мішка Амбу та кисню. • Методи забезпечення прохідності дихальних шляхів. • Відеодемонстрація алгоритму. • Розширені заходи й особливі ситуації • Введення адреналіну та аміодарону. • СЛР за особливих обставин. • Постреанімаційна допомога. • Взаємодія з бригадою екстреної допомоги. • Інтерактивна частина • Розбір клінічних кейсів: раптова зупинка серця у кабінеті лікаря. • Підсумки та основні повідомлення • Ланцюг виживання: раннє розпізнавання, якісна СЛР, вчасна дефібриляція, постреанімаційна допомога. • Важливість регулярних тренінгів для персоналу первинної ланки. • Заклик до впровадження симуляційних навчань у поліклініках. • Відповіді на запитання.

Рівень HbA1c більше не є достатнім показником для повноцінного оцінювання компенсації цукрового діабету. Два пацієнти з однаковим HbA1c можуть мати принципово різні профілі глікемії, зокрема приховані епізоди гіпоглікемії та високу варіабельність, які найбільше впливають на ризик ускладнень. Без аналізу даних безперервного моніторингу глюкози (CGM) корекція терапії часто відбувається без урахування реальної динаміки глікемії. Використання показників Time-in-Range (TIR), Time-Below-Range (TBR), Time-Above-Range (TAR) та коефіцієнта варіабельності дає змогу сформувати персоналізований контроль над захворюванням. На цьому заході ви навчитесь інтерпретувати AGP-звіт, оцінювати глікемічну варіабельність і правильно використовувати основні метрики CGM для прийняття клінічних рішень. Ви розглянете реальні клінічні ситуації інтенсифікації інсулінотерапії, частих гіпоглікемій, декомпенсації на тлі нормального HbA1c, вагітності, хронічної хвороби нирок та високого серцево-судинного ризику. Ви дізнаєтесь, як оцінювати вплив інсуліну, харчування та способу життя на глікемічний профіль та як на основі цих даних безпечно коригувати лікування. Після навчання ви зможете використовувати CGM як інструмент персоналізації терапії уникати необґрунтованої ескалації лікування та значно покращити клінічні результати. • Еволюція моніторингу глікемії: від глюкометра до CGM • Типи систем моніторингу глюкози • Основні метрики CGM: як читати звіт правильно • Клінічні сценарії використання CGM • CGM як інструмент персоналізації терапії • Харчування + CGM: нова ера дієтології • Психосоціальний аспект CGM • Відповіді на запитання учасників

Епілепсія є діагнозом, який здебільшого передбачає тривалу або пожиттєву фармакотерапію з потенційно значущими побічними ефектами. Помилки у диференціюванні епілептичних та неепілептичних пароксизмальних станів мають серйозні наслідки: від необґрунтованого призначення протиепілептичних препаратів і стигматизації пацієнта до несвоєчасного виявлення небезпечних соматичних станів, що можуть становити загрозу для життя. Цікаво, що серед пацієнтів із так званою резистентною епілепсією значна частка насправді має неепілептичні стани. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до класифікації епілепсії та пароксизмальних станів, а також клінічні маркери, що допомагають їх розрізнити. Ви дізнаєтеся про роль електроенцефалографії у діагностичному процесі, її можливості й обмеження та принципи інтерпретації результатів у контексті клінічної картини. Також ви проаналізуєте клінічні кейси, типові діагностичні помилки й наслідки неправильної діагностики. Після навчання ви зможете впевнено оцінювати пароксизмальні стани, обґрунтовано приймати рішення щодо призначення або відтермінування терапії та своєчасно виявляти неепілептичні причини нападів. • Визначення й сучасна класифікація епілепсії, епілептичних нападів та неепілептичних пароксизмальних станів. • Клінічні маркери епілептичних нападів та неепілептичних пароксизмальних станів. • Роль ЕЕГ: золотий стандарт для підтвердження епілептичної природи пароксизму чи допоміжний інструмент? • Клінічні кейси для диференціації епілепсії та неепілептичних пароксизмальних станів. • Наслідки неправильної діагностики: • Фармакологічна агресія: призначення ПЕП при ПНЕН може погіршити стан (наприклад, фенітоїн або прегабалін іноді підвищують частоту психогенних атак). • Прогресування справжньої патології: ігнорування кардіогенних синкопе підвищує ризик раптової серцевої смерті. • Соціальна дезадаптація: втрата прав, роботи, депресія через помилковий ярлик хронічного неврологічного захворювання. • Клінічний алгоритм дій (Take-home message): • Детальний анамнез (опис початку нападу свідками). • Аналіз відеозапису зі смартфона (предиктори ПНЕН vs ЕН). • ЕКГ у всіх випадках першого нападу (виключення аритмій). • vEEG-моніторинг у разі підозри на резистентність. • МРТ за протоколом HARNESS (для пошуку структурної причини). • Відповіді на запитання.

Під час активних бойових дій змінюється сама логіка хірургічного мислення. Умови масових втрат, обмеженого ресурсу та дефіциту часу змушують лікаря приймати безпомилкові рішення, оскільки правильний вибір обсягу втручання на кожному етапі евакуації є визначальним фактором виживання. Чітке розуміння Role 1–4, принципів damage control та меж хірургічної допомоги є фундаментом сучасної військової медицини. На цьому заході ви зможете систематизувати знання про структуру системи медичної евакуації, критерії сортування та маршрутизації поранених і показання до хірургічних втручань на кожному рівні. Ви дізнаєтеся, який мінімально достатній обсяг допомоги забезпечує виживання, коли необхідно застосовувати damage control surgery, а коли пріоритетом є негайна евакуація. Також ви навчитесь ефективно контролювати кровотечу, обирати і впроваджувати тимчасові хірургічні рішення та профілактувати ускладнення під час транспортування між етапами. Після навчання ви зможете впевнено діяти у разі масивної кровотечі, політравми, проникних і комбінованих поранень, а також приймати обґрунтовані рішення в умовах обмежених ресурсів, уникати надмірних або несвоєчасних втручань та правильно готувати пораненого до евакуації. • Вступ • Актуальність поетапної хірургічної допомоги в умовах бойових дій • Структура системи медичної евакуації • Принцип "damage control" у військовій хірургії • Догоспітальний етап (Role 1) • Завдання хірурга на передовому рівні • Мінімально необхідний обсяг втручань для порятунку життя • Підготовка пораненого до евакуації • Критерії терміновості транспортування • Рівень стабілізації (Role 2) • Показання до невідкладних оперативних втручань • Damage Control Surgery: показання та межі • Контроль кровотечі, профілактика інфекційних ускладнень • Тимчасові хірургічні рішення до наступного етапу • Спеціалізований рівень (Role 3–4) • Розширені хірургічні втручання • Реконструктивний етап лікування • Принципи повторних ревізій • Тактика ведення складних комбінованих поранень • Медичне сортування та маршрутизація • Хірургічні критерії сортування • Вплив тяжкості травми на вибір маршруту • Комунікація між етапами евакуації • Клінічні кейси • Аналіз типових бойових травм • Обговорення обсягу допомоги на різних етапах • Типові помилки та ускладнення • Підсумки та дискусія • Алгоритм прийняття хірургічного рішення в умовах обмеженого ресурсу • Фінальне відео • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Сучасний медичний заклад працює під постійним фінансовим тиском: обмежене фінансування, збільшення витрат, кадровий дефіцит, жорсткі вимоги платників та очікування пацієнтів. У таких умовах клінічна експертиза лікарів більше не гарантує фінансової стабільності закладу. Щоденні управлінські рішення мають прямий економічний ефект, проте без чіткого розуміння фінансових потоків і собівартості медичних послуг робиться безліч помилок. Цей захід створений як практичний освітній простір для лікарів і керівників підрозділів. Ви навчитеся читати фінансові показники без спеціальної економічної освіти, розуміти доходи і витрати, аналізувати ефективність підрозділів, планувати бюджет та аргументовано приймати управлінські рішення. Кожен блок супроводжується реальними кейсами з практики успішних лікарень та підрозділів, що робить знання прикладними й одразу застосовними. Після заходу ви зможете оцінювати фінансовий стан свого закладу, виявляти неефективні витрати і ризики, приймати обґрунтовані управлінські рішення й розсудливо планувати розвиток лікарні. • Облік доходів і фінансових потоків надходження за пакетами ПМГ. • Контроль дебіторки та грошових залишків. Облік витрат (Cost accounting). • Прямі й непрямі витрати. Розподіл витрат за центрами. Визначення драйверів витрат. • Облік обсягів медичних послуг (Outputs). Аналітика і звітність для керівника. План-фактний аналіз, аналіз відхилень. • Дашборди ефективності підрозділів. Інтеграція з управлінськими рішеннями. • Бюджетування та прогнозування. • Аргументи для переговорів з платником. • Оцінювання доцільності інвестицій та оптимізації процесів. • Розбір типових помилок та кейсів з практики. • Відповіді на запитання.

Впровадження нових настанов AHA 2026 змінює підходи до ведення гострої тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА), що визначає необхідність своєчасного оновлення знань. Перехід до нової класифікаційної парадигми (категорії A–E), акцент на ранній стратифікації ризику та інтеграція сучасних діагностичних і терапевтичних інструментів формують новий стандарт надання допомоги пацієнтам із ТЕЛА. З огляду на високу частоту критичних станів та необхідність прийняття швидких клінічних рішень, для анестезіологів це оновлення має особливе значення. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до діагностики і стратифікації ризику, зокрема використання шкал Wells, Geneva та алгоритму YEARS. Ви навчитесь користуватися POCUS як методом швидкого оцінювання функції правого шлуночка, а також побачите значення біомаркерів (тропонін, NT-proBNP, лактат) для прогнозування перебігу захворювання. Окрім цього, буде висвітлено патофізіологічне обґрунтування інтенсивної терапії, зокрема принципи гемодинамічної, вазопресорної та інотропної підтримки. Після навчання ви зможете інтегрувати оновлені рекомендації у щоденну практику та застосовувати стандартизовані алгоритми ведення пацієнтів із ТЕЛА. • Вступ та оновлена термінологія • Нова класифікаційна парадигма • Категорія E (Cardiopulmonary Failure) • Категорія D (Incipient Failure) • Діагностична стратегія і стратифікація ризику • Претестова ймовірність: використання шкал Wells/Geneva та алгоритму YEARS • POCUS в анестезіології: роль приліжкового УЗД серця як стандарту негайного оцінювання ПШ • Біомаркери: тропоніни (I/T) та NT-proBNP як індикатори міокардіального стресу. Роль лактату в прогнозуванні ранньої смертності • Патофізіологічне обґрунтування інтенсивної терапії • Гемодинамічна підтримка • Вазопресорна підтримка • Інотропна терапія • Респіраторна підтримка • Оновлена тактика реперфузійної терапії • Системний тромболізис (СТЛ) • Ендоваскулярні втручання (CDT/MT) • Хірургічна емболектомія • VA-ECMO • Фармакотерапія і вторинна профілактика • Антикоагулянтний старт • Перехід на НВАК (ПрОАК) • Take-home messages • Q&A

Гемотрансфузія рятує життя, але водночас є ризикованою процедурою. Попри технологічний прогрес, трансфузійні ускладнення є реальною небезпекою як у цивільних так і в бойових умовах. Кількість пацієнтів із масивними крововтратами, пораненнями й критичними станами у воєнний час є дуже великою. Тепер безпечне проведення трансфузій стає питанням виживання. На цьому заході ви дізнаєтеся про патофізіологію трансфузійних реакцій, клініку гострих і відстрочених ускладнень, алгоритми дій у разі TRALI, TACO, анафілаксії та гемолізу. Ви навчитеся швидко диференціювати типи реакцій, обирати тактику ведення й запобігати ризикам. Після навчання ви впевнено контролюватимете безпеку гемотрансфузій і знизите ймовірність летальних наслідків навіть у складних випадках. • Актуальність проблеми гемотрансфузійних ускладнень у клінічній практиці • Класифікація та патофізіологія ускладнень • Поділ ускладнень на гострі та відстрочені, інфекційні та неінфекційні. • Основні типи трансфузійних реакцій. • Імунні та неімунні механізми ураження. • Гострі неінфекційні ускладнення • Фебрильні негемолітичні реакції: механізми, клініка, лікування. • Алергічні реакції та анафілаксія: клінічні прояви, алгоритм дій (ABCDE, адреналін). • Гострі гемолітичні реакції: діагностика, лабораторні маркери, тактика ведення. • TRALI й TACO: патогенез, відмінності, респіраторна підтримка. • Відстрочені трансфузійні ускладнення • Відстрочена гемолітична реакція. • Алоімунізація та TRIM. • Реакція «трансплантат проти хазяїна», посттрансфузійна пурпура, перевантаження залізом. • Інфекційні ускладнення гемотрансфузій • Вірусні, бактеріальні та паразитарні трансмісії. • Методи скринінгу донорів і запобігання інфекційним ризикам. • Алгоритм дій у разі підозри на септичне ускладнення трансфузії. • Профілактика трансфузійних реакцій • Лейкоредукція, опромінення, відмиті еритроцити, підбір донорів. • Стратегії зниження ризику TRALI й TACO. • Контроль якості трансфузійної терапії. • Q&A-сесія