Заходи БПР — Дитяча неврологія 2026

На сьогодні біологічна терапія є основою хворобомодифікуючого лікування у неврології. Вона уповільнює прогресування захворювань та зменшує рецидиви на 30-70%. Але без чіткого розуміння механізмів, показань і протоколів вона призводить до швидкого накопичення уражень, атрофії мозку, частіших рецидивів і зниження якості життя пацієнтів. На цьому заході ви дізнаєтеся про принципи й механізми дії біологічних препаратів, зокрема моноклональних антитіл та рекомбінантних білків. Ви навитеся підбирати терапію в разі розсіяного склерозу, міастенії gravis, NMOSD/MOGAD, спастичності та хронічної мігрені, оцінювати ризики інфекцій та ПМЕ, проводити моніторинг стану пацієнтів і застосовувати сучасні протоколи. Клінічні кейси допоможуть закріпити знання на реальних прикладах складних та атипових ситуацій. Після навчання ви одразу зможете застосовувати біологічну терапію в повсякденній практиці, приймати обґрунтовані рішення щодо показань і дозування, моніторити безпеку пацієнта й підвищувати ефективність лікування. • Поняття біологічної терапії: визначення, класи, місце в сучасній неврології. • Імунопатогенетичні та нейробіологічні мішені біологічних препаратів. • Моноклональні антитіла й рекомбінантні білки: механізми дії. • Біологічна терапія у разі розсіяного склерозу: доказова база та клінічні стратегії. • CGRP-орієнтована терапія мігрені. • Показання, критерії відбору пацієнтів і таймінг призначення. • Профіль безпеки: імунологічні ризики та моніторинг. • Клінічні кейси: складні й атипові сценарії застосування. • Перспективи розвитку біологічної терапії в неврології та нейроімунології. • Відповіді на запитання.

Електронний навчальний курс присвячений міжнародному досвіду, клінічним випадкам і терапевтичним дилемам у веденні пацієнтів із міастенією. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники опрацюють диференціацію клінічних форм і серологічних підтипів, міжнародні діагностичні критерії, нейрофізіологічні тести та валідовані клінічні шкали QMG, MG-ADL і MG-QoL15. Курс охоплює сучасні підходи до антихолінестеразної, базисної імуносупресивної та таргетної терапії, показання до тимектомії, менеджмент міастенічного кризу, особливості лікування вагітних, дітей, пацієнтів похилого віку та людей із коморбідністю. Окрему увагу приділено рефрактерним формам, біологічним препаратам, безпеці антигіпертензивної терапії, профілактиці ускладнень і локальним ін’єкціям для корекції резистентної диплопії. Програма заходу • Заняття 1: Світовий досвід у діагностиці та лікуванні. Порівняння настанов США, Великобританії, ЄС, Німеччини, Казахстану, Японії, Китаю, Австралії • Які ключові відмінності існують у діагностичних алгоритмах між протоколами США (AAN) та Європи (EFNS/EAN)? • Як різняться підходи до застосування кортикостероїдів та нестероїдних імуносупресантів у Німеччині та Великобританії (NICE)? • Які специфічні рекомендації щодо лікування серонегативної форми пропонують японські та китайські настанови? • У чому полягають розбіжності в показаннях до тимектомії у пацієнтів без тимоми згідно з різними міжнародними гайдлайнами? • Які особливості ведення пацієнтів у дитячому віці та під час вагітності регламентовані в різних країнах? • Як регулюється застосування новітніх таргетних препаратів у різних системах охорони здоров’я? • Які критерії оцінки відповіді на терапію та ремісії використовуються в клінічних настановах Австралії та Казахстану? • Заняття 2: Діагностика та лікування: як уникнути помилок • Які клінічні «червоні прапорці» дозволяють запідозрити захворювання на ранніх стадіях? • Як уникнути хибнонегативних результатів при проведенні прозеринового тесту та ЕНМГ? • Якою є діагностична тактика при підозрі на серонегативну форму? • Коли і як починати імуносупресивну терапію: вибір стартового препарату та схеми титрування • Які абсолютні та відносні протипокази до призначення різних груп препаратів? • Як вести пацієнток під час вагітності та лактації? • Яка роль тимектомії в сучасних протоколах лікування та як визначити оптимальний час для операції? • Що робити у разі неефективності стандартної терапії: алгоритм дій при рефрактерному перебігу • Заняття 3: Виклики в лікуванні та корекція побічної дії препаратів • Які критерії вибору стартової імуносупресивної терапії при генералізованій формі? • Як оптимізувати схему та дозування глюкокортикостероїдів для досягнення ремісії з мінімальними побічними ефектами? • Які лабораторні та інструментальні маркери необхідно моніторувати при лікуванні азатіоприном та мофетилу мікофенолатом? • Терапевтична тактика при розвитку кризу: роль та місце ВВІГ та плазмаферезу • Як вести пацієнтку під час вагітності та лактації? • Які сучасні підходи застосовують при рефрактерному перебігу, що не відповідає на стандартну терапію? • Роль тимектомії в сучасних протоколах: кому, коли і яким методом? • Побічні ефекти таргетної терапії: профілактика та менеджмент • Як диференціювати погіршення стану: прогресування захворювання чи побічна дія ліків? • Особливості лікування очної форми: коли переходити до системної імуносупресії? • Заняття 4: Клінічні варіанти: світовий диференційований підхід до лікування • Які клінічні та параклінічні критерії лежать в основі класифікації на сучасні фенотипи? • Як серологічний статус пацієнта (AChR, MuSK, LRP4, серонегативний) детермінує вибір терапевтичної стратегії? • Які переваги та ризики довготривалої імуносупресивної терапії у пацієнтів з генералізованою формою? • Яка роль тимектомії в лікуванні AChR-позитивної форми та чи є вона доцільною для інших підтипів? • Які алгоритми ведення пацієнтів із рефрактерним перебігом та які нові біологічні препарати є найбільш ефективними? • У чому полягають особливості діагностики та лікування очної форми та як запобігти її генералізації? • Як диференціювати криз від холінергічного та які протоколи невідкладної допомоги є обґрунтованими? • Які існують підходи до менеджменту у вагітних, дітей та пацієнтів похилого віку? • Заняття 5: Відповіді на поширені питання на основі настанов світу • Які діагностичні алгоритми рекомендовані для пацієнтів із підозрою на серонегативну форму? • Які переваги та обмеження має електронейроміографія (ЕНМГ) та метод дослідження нервово-м’язової передачі (декремент-тест)? • Як обрати оптимальну стартову терапію: антихолінестеразні препарати, кортикостероїди чи їх комбінація? • Які критерії вибору імуносупресивної терапії другої лінії? • Яка роль тимектомії у пацієнтів з AChR-позитивною та AChR-негативною формою без тимоми? • Які сучасні підходи застосовують при кризі: порівняльна ефективність плазмаферезу та ВВІГ? • Яка тактика ведення пацієнтів, рефрактерних до стандартної імуносупресивної терапії? • Як здійснювати моніторинг безпеки довготривалої імуносупресивної терапії? • Особливості менеджменту у вагітних та в періопераційному періоді • Заняття 6: Помірна та високоактивна форма: шляхи порятунку пацієнта • Які ключові відмінності у діагностичних підходах згідно з протоколами Німеччини, Казахстану, Японії та Китаю? • Як об’єктивно оцінювати активність захворювання та якість життя за допомогою стандартизованих шкал (QMG, MG-ADL, MGFA)? • Які сучасні критерії визначення рефрактерної форми та чим вони відрізняються від поняття високоактивного перебігу? • Який доказовий поетапний алгоритм імуносупресивної терапії при нерефрактерній генералізованій формі? • У чому полягають особливості японського протоколу лікування та його потенційні переваги? • Які терапевтичні опції існують для пацієнтів, рефрактерних до стандартної імуносупресії? • Яка роль плазмаферезу та внутрішньовенного імуноглобуліну в менеджменті загострень та рефрактерного перебігу? • Чим пояснюється вища поширеність погано контрольованого захворювання в українській популяції порівняно зі світовими даними? • Як проводити імуносупресивну терапію у пацієнтів зі значними коморбідностями, зокрема вірусним гепатитом чи онкологічним анамнезом? • Які стратегії можна застосувати для подолання низького комплаєнсу та страху пацієнтів перед цитостатичними препаратами? • Заняття 7: Гіпертонічна хвороба і міастенія: як допомогти і не нашкодити • Які патофізіологічні механізми лежать в основі негативного впливу β-адреноблокаторів та блокаторів кальцієвих каналів на нервово-м’язову передачу? • Які конкретні антигіпертензивні препарати є абсолютно протипоказаними, а які можуть застосовуватися з обережністю? • Які класи препаратів є терапією вибору для лікування артеріальної гіпертензії згідно з доказовою базою? • Тактика ведення пацієнтів з рефрактерною артеріальною гіпертензією на тлі міастенії • Особливості застосування діуретиків та ризики електролітних порушень, що можуть провокувати м’язову слабкість • Чи впливає терапія на ефективність та безпеку антигіпертензивних препаратів? • Алгоритм дій при розвитку гіпертензивного кризу у пацієнта з міастенічним кризом • Заняття 8: Використання локальних ін’єкцій для корекції ізольованої резистентної диплопії у пацієнта з генералізованою міастенією • Які патофізіологічні механізми зумовлюють розвиток ізольованої резистентної диплопії? • Які об’єктивні критерії дозволяють класифікувати диплопію як рефрактерну до стандартної імуносупресивної та симптоматичної терапії? • Який алгоритм вибору цільового екстраокулярного м’яза для ін’єкції та які методи його точної локалізації застосовуються? • Які препарати для локальних ін’єкцій є препаратами вибору та які протоколи їх дозування є найбільш обґрунтованими? • Як співвідноситься ефективність локальної терапії із системним лікуванням та чи впливає вона на загальний перебіг захворювання? • Які короткострокові та довгострокові побічні ефекти й ускладнення характерні для процедури? • Якою є доказова база щодо довготривалої ефективності та безпеки повторних локальних ін’єкцій при міастенічній диплопії? • 02:32:30 Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Курс створений з метою підвищення рівня знань та навичок керівників закладів охорони здоров’я у сфері управління комунікаціями. Курс має на меті надати слухачам чітке розуміння того, як будувати системні комунікації медичного закладу, як працюють та пов’язані між собою основні складові системи стратегічних комунікацій. Під час курсу слухачі отримають навички, які допоможуть підсилити зовнішні комунікації медичного закладу з пацієнтами, громадою та іншими зацікавленими сторонами, покращити внутрішні комунікації та командну роботу у закладі, а також налагодити систему отримання зворотного зв’язку від співробітників та пацієнтів. Крім того, керівники медичної сфери покращать особисті комунікаційні навички, необхідні для їхньої роботи. Аудиторія курсу: Керівники закладів охорони здоров’я, фахівці, які працюють чи планують працювати з комунікаціями безпосередньо у закладі охорони здоров’я. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

null Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Сучасна медична практика дедалі частіше стикається з пацієнтами, чия гендерна ідентичність не відповідає біологічній статі, визначеній при народженні, що формує нові клінічні, комунікативні й етичні виклики для лікаря. Брак системних знань у цій сфері може призводити до помилок у зборі анамнезу, некоректної або травматичної комунікації, зниження прихильності пацієнта до лікування, конфліктних ситуацій, скарг і підвищених юридичних ризиків для медичних працівників. Лікар зобов’язаний діяти в межах професійної етики, чинного законодавства та принципів пацієнтоорієнтованої допомоги, забезпечуючи недискримінаційне лікування для кожного. На цьому заході ви отримаєте комунікативні орієнтири для професійної взаємодії з трансгендерними пацієнтами. Ви розглянете базові поняття гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації, сучасну позиція науки, етичні межі клінічних запитань, коректну термінологію, а також особливості медичного, соціального, юридичного та хірургічного переходу. Після навчання ви зможете впевнено поводитись у складних комунікативних й етичних ситуаціях без стигматизації та професійних помилок. • Загальні поняття гендерну та орієнтації, історія визнання та сучасна позиція науки. • Виклики, з якими стикаються трансгендерні люди під час контакту з медициною: дискримінація та обмеження доступу до лікування. • Коректна лексика. • Різновиди транспереходу (соціальний, медичний, хірургічний, юридичний). • Процедура транспереходу в Україні. Роль лікарів та лікарок різних фахів. • Інші специфічні запити з боку здоров'я, характерні для транслюдей. • Трансгендерність та діти/підлітки. • Відповіді на запитання.

​Периферичні мононейропатії – одна з найпоширеніших форм ураження периферичної нервової системи, яка суттєво впливає на повсякденне життя й працездатність пацієнтів. За даними досліджень з журналу “Nature”, загальна поширеність периферичної нейропатії становить 2,4%, але серед осіб, старших 60 років, зростає до 8%, а серед людей 80+ – до 42,4% (Prevalence of peripheral neuropathy defined by monofilament insensitivity in middle-aged and older adults in two US cohorts). Найвищий ризик – у пацієнтів з цукровим діабетом. Вже через 10 років після встановлення діагнозу нейропатія уражає майже половину хворих. Найчастіші форми мононейропатій – це синдром карпального каналу, ураження ліктьового та малогомілкового нервів. Крім діабету, до основних факторів ризику належать: вік, гіпертензія та дефіцит вітамінів певної групи. Якщо нейропатію не виявити вчасно і не розпочати лікування, то наслідки можуть бути тяжкими, адже такі пацієнти мають обмеження у повсякденній активності. Навчальний майстер-клас «Периферичні мононейропатії кінцівок: клінічні маркери, діагностика, мультидисциплінарна стратегія» буде присвячений вивченню анатомо-фізіологічних особливостей периферичних нервів та клінічної семіотики мононейропатій. Учасники розглянуть основні прийоми клінічного огляду й навчаться застосовувати діагностичні тести. Будуть розглянуті поширені методи виявлення недуги: електронейроміографія, УЗД нервів і лабораторна діагностика. Особлива увага буде приділена диференційній діагностиці та вибору ефективної терапії – як медикаментозної, так і немедикаментозної. Також буде висвітлено принципи мультидисциплінарного підходу та профілактики рецидивів. • Вступ • Анатомо-фізіологічні особливості периферичних нервів. • Клінічна семіотика мононейропатій. • Діагностика мононейропатій • Клінічний огляд: основні прийоми та діагностичні тести. • Інструментальна діагностика: • електронейроміографія (ENMG); • ультразвукова діагностика нервів. • Лабораторна діагностика: коли і що призначати. • Диференційна діагностика • Лікування периферичних мононейропатій • Медикаментозна терапія: НПЗЗ, кортикостероїди, нейропротектори. • Фізіотерапія та реабілітація: ЛФК, електростимуляція, ортезування. • Корекція рухових звичок, профілактика. • Мультидисциплінарний підхід: коли і кого залучати. • Відповіді на запитання.

Мета курсу: Систематизувати знання та сформувати навички у фахівців з реабілітації з документування процесу надання реабілітаційної допомоги на основі МКФ Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Галюцинації є симптомом, який часто асоціюється з психозом, проте в клінічній практиці вони мають значно ширший і складніший диференційно-діагностичний спектр. Однакові перцептивні феномени можуть бути проявом психотичних, афективних, органічних, неврологічних або травматично асоційованих станів, що потребують принципово різних підходів до лікування. Через неправильну інтерпретацію цього симптому можна не помітити органічну патологію або встановити помилковий психіатричний діагноз, а це може мати тяжкі юридичні наслідки для лікаря. На цьому заході ви навчитеся розрізняти галюцинації, псевдогалюцинації та ілюзії, визначати їхні ключові характеристики й діагностичну цінність. Ви дізнаєтеся, як проводити диференційну діагностику між психотичними розладами й афективними станами з психотичними симптомами, делірієм, епілепсією, нейродегенеративними процесами та дисоціативними феноменами, а також виявляти тривожні симптоми, які вказують на можливу органічну природу розладу. Після навчання ви зможете об’єктивно оцінювати перцептивні порушення, правильно описувати психопатологічні симптоми, визначати рівень ясності свідомості й критичності пацієнта, своєчасно виявляти органічні причини та обирати обґрунтовану тактику ведення. • Розуміння природи перцептивних феноменів. • Відмінності між галюцинаціями, псевдогалюцинаціями та ілюзіями. • Психіатричні причини: • шизофренічний спектр; • БАР; • психотична депресія. • Органічні стани: • деменція, епілепсія; • нейродегенеративні процеси. • Дисоціативні й травматично асоційовані феномени. • Основні діагностичні критерії та червоні прапорці. • Коморбідність та діагностичні пастки. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Рубці та шрами – це не просто косметичний дефект. Вони можуть завдавати справжній фізичний дискомфорт: біль, свербіж, відчуття стягування шкіри, а іноді й обмеження рухів. Окрім того, рубці часто стають причиною емоційних переживань, погіршуючи якість життя пацієнта – особливо, якщо йдеться про післяопераційні, посттравматичні, опікові рубці чи стрії. На жаль, помилки в лікуванні шрамів досить поширені: неправильний вибір методу, несвоєчасне втручання чи невміння розрізнити тип рубця можуть призвести до ускладнень, рецидиву або навіть до погіршення стану шкіри. Тому, для лікаря важливо не лише мати сучасні знання, а й розуміти потреби кожного пацієнта, щоб обрати найкращий підхід до корекції пошкоджень. Навчальний майстер-клас «Дерматологія рубців: ефективні стратегії лікування» дає вам змогу поглибити знання про сучасні стратегії лікування різних типів рубців. Буде обговорено: - як правильно класифікувати рубці (нормотрофічні, атрофічні, гіпертрофічні, келоїдні); - оптимальний час для втручання в процес загоєння; - вибір методів корекції: від топічних засобів та ін’єкцій до лазерів і хірургії – залежно від фази й виду рубця. Окрема увага буде приділена комбінованим протоколам, профілактиці утворення шрамів, а також веденню пацієнтів з травмами бойового походження. Ви навчитесь уникати типових помилок та отримаєте чіткі алгоритми дій для щоденної практики. • Вступ • Рубець як глобальна проблема: функціональні, психологічні та соціальні наслідки • Класифікація рубців – основа ефективної терапії • Види рубців: нормотрофічні, гіпертрофічні, келоїдні, атрофічні, постакне, травматичні. • Клінічні приклади й алгоритми диференціації. • Біологія загоєння ран • Фази загоєння: запалення, проліферація, ремоделювання. • Ключові моменти для втручання: коли і як впливати на процес формування рубця. • Сучасні мультифакторні стратегії лікування рубців • Хірургічні методи: показання, обмеження, профілактика ускладнень. • Ін’єкційна терапія: кортикостероїди, ферменти, біологічні препарати. • Апаратні технології: лазери, радіочастотна терапія (RF), мікронідлінг. • Топічна терапія: силіконові гелі, зволоження, SPF-захист. • Ранній старт лікування: докази та практичні рекомендації • Оптимальні терміни початку терапії: чому важливо діяти з 5–7 дня після зняття швів. • Вибір тактики залежно від фази загоєння. • Комбіновані протоколи: максимальна ефективність. • Переваги поєднання методик у складних випадках, зокрема у пацієнтів з травмами бойового походження. • Профілактика рубців: стандарт сучасної хірургії та дерматології • Тиск, зволоження, SPF, мінімізація натягу шкіри – практичні підходи. • Роль мультидисциплінарної команди у профілактиці патологічних рубців. • Відповіді на запитання учасників

Популярність ін’єкційних косметологічних процедур зростає, а разом із нею збільшується кількість пацієнтів з офтальмологічними ускладненнями, при яких своєчасні та правильні дії можуть визначати прогноз для зору. На цьому заході ви розберете найнебезпечніші ускладнення після ботулінотерапії та контурної пластики, опануєте алгоритми невідкладної допомоги й навчитеся визначати, коли потрібне термінове втручання. Після навчання ви зможете впевнено діяти при офтальмологічних ускладненнях косметологічних процедур і мінімізувати ризик незворотних наслідків для пацієнта. • Огляд основних груп препаратів інєкційної косметології та методик у периорбітальній зоні • Роль офтальмолога в естетичній медицині • Чому саме офтальмолог стає першим спеціалістом при ускладненнях • Ботулінотерапія: ускладнення та алгоритм ведення • Механізм дії та цільові м’язи • Основні ускладнення(птоз,асиметрія,лагофтальм) • Диференційна діагностика • Алгоритми ведення пацієнтів • Дермальні філери: ускладнення та алгоритм ведення • Класифікація філерів та їх поведінка в тканинах • Ранні та пізні ускладнення • Алгоритм ведення • Судинні ускладнення контурної пластики • Анатомічні зони ризику • Механізми судинної оклюзії • Офтальмологічні ускладнення • Невідкладний алгоритм: перші 60 хвилин • Гіалуронідаза: показання, дози, принципи застосування • Міждисциплінарна взаємодія • Коли і куди направляти пацієнта • Взаємодія: офтальмолог -дерматолог - пластичний хірург • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

ТЕЛА вбиває раптово – її важливо розпізнати вчасно. Ви бачите пацієнта з задишкою, болем у грудях чи тахікардією і не можете зволікати. ТЕЛА є однією з головних причин раптової смерті, а вчасна діагностика та лікування рятують життя. Цей майстер-клас дасть вам чіткий алгоритм дій у ситуаціях, коли кожна хвилина важлива. Ви навчитеся диференціювати ТЕЛА навіть тоді, коли симптоми схожі на ГКС, пневмонію чи загострення ХОЗЛ. Знатимете, коли призначати КТ-ангіографію, як використовувати шкали Wells та Geneva, коли можна обійтися УЗД і коли потрібен тромболізис або хірургічне втручання. Освоїте навички швидкого оцінювання ризику, вибору антикоагулянтів і моніторингу пацієнтів після гострої фази. Інформацію буде подано на основі сучасних протоколів ESC та ACCP. Ви розберете всі діагностичні й терапевтичні кроки: від першого підозрілого симптому до вторинної профілактики. • 1. Фактори ризику венозного тромбоемболізму. Класифікація ТЕЛА за ризиком смерті • 2. Алгоритм діагностики ТЕЛА • Оцінювання клінічної ймовірності (Wells, Geneva). • КТ-ангіографія легеневих артерій (CTPA). • Лабораторна діагностика. • 3. Роль візуалізаційних методів • КТ-ангіографія – золотий стандарт. • УЗД вен нижніх кінцівок (альтернатива у разі неможливості КТ). • Ехокардіографія – у разі підозри на масивну ТЕЛА з нестабільною гемодинамікою. • 4. Тактика лікування залежно від ризику фатальних наслідків • 5. Антикоагулянтна терапія • 6. Показання до тромболітичної терапії • Абсолютні показання: гемодинамічна нестабільність. • Вибір препаратів: альтеплаза (100 мг за 2 години). • Протипоказання до тромболізису: розгляд хірургічного втручання або катетерної реперфузії. • 7. Сучасні інтервенційні методи • Катетерна тромбектомія або локальний тромболізис – альтернатива у разі протипоказань до системного тромболізису. • Роль мультидисциплінарної команди PERT (Pulmonary Embolism Response Team). • 8. Вторинна профілактика та моніторинг • Оцінювання ризику рецидиву (HERDOO2, DASH, Vienna score). • Роль компресійної терапії при посттромботичному синдромі. • 9. Особливості ТЕЛА у спеціальних категоріях пацієнтів • Онкохворі. • Вагітні. • Післяопераційні хворі. • 10. Основні оновлення рекомендацій ESC та ACCP • ESC 2019: акцент на стратифікацію ризику, амбулаторне лікування, PERT-команди. • ACCP 2021: перевага NOAC, оцінювання балансу ризику рецидиву/кровотечі для тривалості терапії. • Відповіді на запитання учасників

Ішемічна хвороба серця розвивається поступово. На ранніх етапах зміни функції міокарда можуть бути непомітними під час стандартного ехокардіографічного оцінювання. Традиційні показники, зокрема фракція викиду лівого шлуночка, нерідко залишаються в межах норми навіть за наявності початкових порушень скоротливості. Використання сучасних методів оцінювання міокардіальної функції, зокрема ехокардіографії speckle-tracking та strain-аналізу лівого шлуночка й лівого передсердя, дає змогу виявляти субклінічні зміни скоротливості міокарда на ранніх стадіях захворювання. Це допомагає своєчасно визначити оптимальну тактику подальшого ведення пацієнта. На цьому заході ви розглянете можливості ехокардіографії speckle-tracking в оцінюванні функції міокарда в разі підозри на ішемічну хворобу серця та отримаєте системне розуміння анатомо-функціональних особливостей міокарда лівого шлуночка й коронарного кровотоку. Ви детально розглянете сучасну класифікацію ішемічної хвороби серця та принципи інтерпретації strain-показників. Після навчання ви знатимете, як діяти, коли пацієнт має біль у грудях при збереженій фракції викиду, коли є підозра на ранню або хронічну ішемічну хворобу серця, а також коли треба виконати оцінювання функціонального стану міокарда після перенесеного інфаркту. • Анатомя міокарда ЛШ та коронарного кровотоку. • Класифікація ішемічної хвороби серця. Сучасний погляд. • Сучасні рекомендації зі SPECKLE-TRACKING лівого шлуночка та передсердя. • Стрейн лівого шлуночка. Які можливості застосування в діагностиці ІХС. • Можливості діагностики ІХС за допомогою SPECKLE-TRACKING лівого шлуночка та лівого передсердя. • Розбір на прикладах діагностики захворювань серця. • Відповіді на запитання, обговорення клінічних випадків.

Синдром хронічної втоми – це не просто стан, коли «немає сил». Це виснаження, яке не минає після сну, порушує концентрацію, пам’ять і навіть заважає виконувати звичні повсякденні дії. Пацієнти довго шукають відповіді, ходять від одного спеціаліста до іншого, а справжня причина лишається невиявленою. На цьому заході ви дізнаєтеся, як відрізнити міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми (МЕ/СХВ) від інших схожих хвороб. Ви зрозумієте, чому симптоми часто доповнюються депресією, фіброміалгією чи неврозами і не пропустите цей діагноз навіть у складних випадках. Ви отримаєте практичні алгоритми обстеження, критерії діагностики та розуміння, коли залучати мультидисциплінарну команду. Після навчання ви зможете вчасно розпізнавати синдром хронічної втоми, будувати ефективну стратегію лікування та координувати роботу з неврологами, психіатрами, фізіотерапевтами й імунологами. Це допоможе пацієнтам повернутися до нормального життя, зменшить ризик хронізації стану й полегшить психоемоційний тягар від «невидимого» захворювання. • Визначення поняття міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми • Загальна характеристика захворювання • Теоретичні аспекти міалгічного енцефаломієліту/синдрому хронічної втоми • Епідеміологія • Етіологія • Патофізіологія (центральна, вегетативна, імунна системи, метаболізм, мікробіом) • Класифікація • Клінічна картина та діагностика міалгічного енцефаломієліту/синдрому хронічної втоми • Клінічні прояви (втома, когнітивна дисфункція, сон, вегетативні розлади) • Фактори ризику • Діагностичний підхід у дорослих (зокрема з post-COVID fatigue) • Обстеження • Диференціальна діагностика • Критерії (Канада, IOM/NAM, NICE) • Менеджмент і лікування • Загальний підхід • Варіанти лікування (фармакологічні, немедикаментозні) • Емпіричні та нові методи • Моніторинг • Ускладнення • Прогноз • Міждисциплінарний підхід • Роль команди (невролог, імунолог, психіатр, фізіотерапевт тощо) • Координація та комунікація для покращення результатів • Відповіді на запитання

Онлайн-навчання допомагає медичному персоналу зберігати емоційну стабільність у складних ситуаціях під час спілкування з пацієнтами, знаходити підхід до різних типів людей і вирішувати конфліктні ситуації будь-якого рівня складності. Учасники розвиватимуть навички пацієнт-орієнтованої комунікації, покращать командну роботу та зменшать рівень стресу. Навчальні матеріали доступні в записі на онлайн-платформі, що дає змогу опрацьовувати уроки у зручний час і з будь-якого гаджета. У вартість входять доступ до навчальних матеріалів, підтримка на онлайн-платформі, домашні завдання з перевіркою та зворотним зв’язком від куратора, супровід у Telegram, тестування після завершення навчання та електронний сертифікат. За проходження учасник отримує 12 балів БПР. Програма заходу • Модуль 1. Пацієнт-орієнтована взаємодія. Роль медичної сестри у сервісному функціонуванні медичного закладу • Очікування пацієнтів • Роль та зона впливу медичної сестри • Корпоративні ціннності і сервісні стандарти • Теорія «Емоційного банківського рахунку» • Модуль 2. Створення і підтримання контакту з пацієнтом • Техніки створення атмосфери довіри з пацієнтом • Невербальна комунікація: як підсилити контакт без слів • Супровід пацієнта в медичному закладі • Модуль 3. Типи поведінки людей DISC - ключі до ефективної комунікації • Чому люди різні і як на це реагувати? • 4 типи особистості DISC - особливості підходу • Потенційні конфлікти між різними типами і стратегії поведінки для їх уникнення • Модуль 4. Особливості робочої взаємодії в клініці • з пацієнтами • з лікарями • з адміністративним персоналом • Модуль 5. Алгоритм поведінки в конфліктних ситуаціях • Що є хорошого у конфліктах? • Чому пацієнти бувають конфліктними • Емоції під час конфлікту • 8 крокова формула для уникнення конфлікту • Помилки, якими можна посилити конфлікт • Модуль 6. Інструменти професійного саморозвитку. Методи профілактики професійного вигоряння • Що почитати? • Як зберігати баланс життя/робота? • Як відпочивати, щоб повноцінно відновлюватись Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Когнітивні порушення визначають якість життя пацієнта не менше, ніж самі епілептичні напади. Скарги на погіршення пам’яті, уваги, швидкості мислення чи труднощі з навчанням можуть бути наслідком перебігу захворювання, структурних змін головного мозку або побічної дії протиепілептичної терапії. Недостатня увага до цих проявів призводить до помилкової інтерпретації симптомів, необґрунтованої зміни лікування, зниження прихильності пацієнта до терапії та втрати можливості своєчасно виявити прогресування захворювання чи розвиток ускладнень. На цьому заході ви навчитеся оцінювати когнітивні функції у пацієнтів з епілепсією, розуміти вплив різних форм захворювання та протиепілептичних препаратів на пам’ять, увагу й виконавчі функції, проводити диференційну діагностику когнітивного зниження та використовувати сучасні методи його оцінки. Ви опануєте практичні підходи до вибору терапії з урахуванням когнітивного профілю пацієнта, можливості реабілітації, а також розберете клінічні ситуації, у яких когнітивні порушення визначають подальшу тактику ведення. Після навчання ви зможете своєчасно розпізнавати когнітивні порушення у дітей і дорослих з епілепсією, оцінювати їх можливі причини, а також враховувати когнітивний вплив протиепілептичних препаратів під час вибору або корекції лікування. • Вступ • Актуальність теми: когнітивні порушення зустрічаються у 60–70% пацієнтів з епілепсією, впливають на якість життя, працездатність та соціальну інтеграцію. • Мета лекції: показати сучасні механізми патогенезу та практичні наслідки для клінічної роботи. • Когнітивні домени, що частіше страждають при епілепсії • Пам’ять: особливо при скроневій епілепсії через ураження гіпокампа. • Увага та виконавчі функції: порушення при лобній епілепсії. • Мова та швидкість мислення: дефіцити при застосуванні певних протиепілептичних препаратів. • Механізми патогенезу • Судомна активність: повторні напади та міжнападова епілептиформна активність порушують нейронні мережі. • Структурні зміни мозку: атрофія гіпокампа, таламуса, білої речовини. • Ефекти протиепілептичних препаратів: топірамат, фенобарбітал, бензодіазепіни мають виражений негативний вплив; ламотриджин і леветирацетам — більш сприятливі. • Нейропсихіатричні та психосоціальні фактори: депресія, тривога, порушення сну, соціальна стигматизація. • Вікові аспекти • Дитяча епілепсія: ранній дебют → ризик незворотних порушень інтелекту, мовлення, уваги. • Дорослі пацієнти: поступове зниження когнітивних функцій, ризик деменції. • Методи оцінки • Нейропсихологічне тестування: об’єктивна оцінка пам’яті, уваги, виконавчих функцій. • Нейровізуалізація: МРТ, fMRI для виявлення структурних змін. • ЕЕГ та відео-ЕЕГ: для кореляції когнітивних порушень із судомною активністю. • Клінічні наслідки • Якість життя: когнітивні порушення впливають більше, ніж самі напади. • Соціальна інтеграція: проблеми з навчанням, працевлаштуванням. • Ризик деменції: прискорене нейродегенеративне ураження. • Стратегії корекції • Оптимізація терапії: уникати політерапії, обирати препарати з мінімальним когнітивним впливом. • Хірургічне лікування: може покращити когнітивні функції, але має ризики (наприклад, зниження вербальної пам’яті після резекції скроневої частки). • Реабілітація та когнітивний тренінг: програми відновлення пам’яті, уваги, виконавчих функцій. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

​Головний біль – одна з найпоширеніших і водночас найскладніших проблем у практиці лікаря. Мігрень та головний біль напруги виникають у великої частини населення, але через різноманітність причин та проявів цефалгії діагностичний пошук нерідко видається складним. Крім того, якщо не знати сучасні підходи до лікування і реабілітації, то терапія буде неефективна, а надмірне використання знеболювальних може спричинити медикаментозно-індукований біль і залежність. Важливо також брати до уваги психологічні фактори, адже без комплексного підходу якість життя пацієнта значно погіршується через постійний головний біль. Необхідно орієнтуватися в складних випадках: якщо біль не минає, стандартні методи не працюють або призводять до побічних ефектів, коли необхідна мультидисциплінарна терапія або інноваційні методи лікування. На навчальному майстер-класі «Комплексна реабілітація пацієнтів з хронічним головним болем» буде обговорена проблема поширеності цього симптому, його вплив на працездатність та якість життя. Учасники розглянуть сучасні стратегії медикаментозної терапії, принципи вибору препаратів для профілактики й купірування болю, а також методи контролю побічних ефектів. Окрема увага буде приділена фізіотерапевтичним підходам: електротерапії, магнітотерапії, масажу, ЛФК та їх застосуванню залежно від типу головного болю. • Актуальність проблеми хронічного головного болю • Поширеність хронічного головного болю в неврологічній практиці. • Вплив на якість життя та працездатність. • Міждисциплінарний підхід як основа сучасної реабілітації. • Медикаментозна терапія: сучасні стратегії • Принципи вибору фармакологічних засобів для профілактики та купірування болю. • Роль комбінованої терапії, контроль побічних ефектів. • Взаємодія з іншими методами лікування. • Фізіотерапевтичні методи у реабілітації • Ефективність фізіотерапії при хронічному головному болю. • Основні методи: електротерапія, магнітотерапія, масаж, ЛФК. • Вибір методів відповідно до типу головного болю та супутніх захворювань. • Психотерапія та когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) у веденні пацієнтів • Психоемоційні механізми хронічного болю: роль тривоги, депресії, стресу. • Взаємодія невролога з психотерапевтом, мультидисциплінарна команда. • Алгоритми ведення пацієнтів з різними типами хронічного головного болю. • Відповіді на запитання учасників

Раннє розпізнавання порушень мови та мовлення – ключ до своєчасної діагностики нейророзвиткових порушень у дітей. Лікар первинної ланки має вміти відрізнити варіант норми від патології, розуміти вікові межі формування мовлення та критичні періоди розвитку. Це дасть змогу уникнути затримок у направленні до спеціалістів та зайвих медикаментозних призначень, а також своєчасно взяти ситуацію під контроль. На цьому заході ви отримаєте структуровані знання щодо сучасних уявлень про мовну функцію, нейропсихологічні основи, вікові норми та ранні ознаки порушень. Ви проаналізуєте реальні клінічні сценарії: від відсутності фразового мовлення після 2 років і регресу мовлення до порушень розуміння зверненої мови та підозр на РАС чи РДУГ. Окрім цього, ви розглянете алгоритми первинного скринінгу та базової диференційної діагностики. Після навчання ви зможете своєчасно виявляти критичні порушення мови та мовлення, а також організовувати ефективний план лікування пацієнта, базуючись на сучасних стандартах і досвіді провідних спеціалістів. • Мова та мовлення: сучасні уявлення про структуру мовної функції, нейропсихологічні основи та клінічне значення розмежування понять. • Норми розвитку мовлення у дітей: етапи формування мовлення, вікові показники та критичні періоди розвитку. • Ранні клінічні маркери порушень: червоні прапорці затримки мовленнєвого розвитку та їхнє прогностичне значення. • Класифікація порушень мовлення і мови: основні нозологічні форми, сучасні підходи до систематизації. • Первинний етап обстеження: алгоритм дій лікаря первинної ланки, роль педіатра та сімейного лікаря, необхідність аудіологічного скринінгу. • Спеціалізована діагностика: роль невролога, дитячого психіатра та логопеда у встановленні діагнозу. • Психометричні інструменти: стандартизовані шкали, опитувальники й методики оцінювання мовленнєвого розвитку. • Маршрут пацієнта: мультидисциплінарний підхід до діагностики та лікування порушень мовлення. • Диференційна діагностика й типові клінічні помилки: наслідки гіпо- та гіпердіагностики, приклади клінічних сценаріїв. • Класифікаційні підходи та діагностичні помилки: відмінності МКХ-10 та МКХ-11, проблема некоректних і нефахових діагностичних формулювань.

Електронний навчальний курс із дистанційною участю та доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я. Місце проведення: Online. Тривалість: 4 год. Лікарська / фармацевтична спеціальність: Всі лікарські спеціальності, Всі спеціальності фахівців у сфері охорони здоров'я, Всі фармацевтичні спеціальності, Всі спеціальності професіоналів у сфері охорони здоров’я. Бали БПР: 4. Номер в системі БПР: 1019939. Після проходження курсанту буде видано сертифікат та нараховані бали БПР. Курс відноситься до напрямку, що є обов'язковим для проходження відповідно до Наказу №650 - "невідкладна (екстрена) медична допомога". Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть навички проведення диференційної діагностики між’ядерної офтальмоплегії та інших видів окорухових порушень, застосування знань анатомії медіального поздовжнього пучка для топічної діагностики, розпізнавання ключових клінічних патернів і півторасиндрому. Учасники навчаться формувати алгоритм діагностичного пошуку етіології, клінічно розрізняти однобічну та двобічну між’ядерну офтальмоплегію й інтерпретувати дані МРТ при підозрі на ураження медіального поздовжнього пучка та суміжних структур. Програма заходу • Заняття — 16:37 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • 1. Проводити диференційну діагностику між’ядерної офтальмоплегії (МЯО) та інших видів окорухових порушень, зокрема уражень III та VI пар черепних нервів. • 2. Застосовувати знання анатомії медіального поздовжнього пучка (МПП) для топічної діагностики рівня ураження стовбура мозку (міст, середній мозок). • 3. Розпізнавати ключові клінічні патерни МЯО: парез аддукції ока на боці ураження МПП та монокулярний ністагм абдукуючого ока. • 4. Ідентифікувати півторасиндром як комбінацію ураження МПП та іпсилатерального центру горизонтального погляду (PPRF). • 5. Формувати алгоритм діагностичного пошуку етіології (ішемія, демієлінізація, пухлина, травма) при виявленні даних синдромів. • 6. Клінічно розрізняти однобічну та двобічну між’ядерну офтальмоплегію та їх найбільш часті етіологічні кореляти. • 7. Інтерпретувати дані нейровізуалізаційних досліджень (МРТ) у пацієнтів з підозрою на ураження МПП та суміжних структур. • Яка анатомічна структура та функціональна роль медіального поздовжнього пучка у забезпеченні узгоджених горизонтальних рухів очей? • Які патофізіологічні механізми лежать в основі парезу приведення (аддукції) та дисоційованого ністагму при між’ядерній офтальмоплегії? • Як провести клінічну диференціацію між ураженням МПП та ураженням ядра або стовбура окорухового нерва (n. oculomotorius)? • Чому двобічна між’ядерна офтальмоплегія є високоспецифічною ознакою розсіяного склерозу у пацієнтів молодого віку? • Яке поєднане ураження анатомічних структур (МПП та парамедіанної ретикулярної формації моста) призводить до розвитку півторасиндрому? • Які основні етіологічні фактори розвитку МЯО та півторасиндрому превалюють у різних вікових групах (судинні, демієлінізуючі, неопластичні)? • Що таке синдром WEBINO (Wall-Eyed Bilateral Internuclear Ophthalmoplegia) і яка його топічна та клінічна значущість? • Які сучасні підходи до лікування та реабілітації пацієнтів із зазначеними нейроофтальмологічними розладами? • Завантажити програму заходу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера