Заходи БПР — Дитяча ендокринологія 2026

Кашель у дітей традиційно є однією з найчастіших причин звернення до лікарів різних спеціальностей: педіатрів, сімейних лікарів та пульмонологів. Його природа може варіюватися від абсолютно доброякісної до прояву серйозної патології, що потребує ретельного обстеження. Важливо не лише своєчасно розпізнати тривожні симптоми, а й дотримуватися обережності, щоб уникнути гіпердіагностики та непотрібних медичних втручань у разі, коли кашель не потребує активного лікування. Незважаючи на існування сучасних доказових рекомендацій, лікарі можуть відчувати труднощі в оцінюванні дитячого кашлю та виборі оптимальної тактики ведення пацієнтів. Найчастіше постають такі питання: «Де межа між фізіологічною нормою та патологією?», «Чи достатньо зібрати відповідний анамнез, чи потрібні додаткові обстеження?», «Коли дійсно є показання до призначення антибіотиків або інгаляційної терапії?». Важливо пам’ятати, що надмірне застосування ліків та необґрунтована медикалізація залишаються актуальними проблемами в практиці лікування дитячого кашлю. Навчальний майстер-клас «Кашель у дітей: від моніторингу до дії» спрямований на поглиблення знань щодо клінічно обґрунтованого підходу до оцінювання та ведення пацієнтів з кашлем відповідно до сучасних стандартів. Учасники матимуть змогу детально вивчити фізіологічні особливості кашльового рефлексу в різних вікових групах, навчаться розрізняти варіанти норми й симптоми серйозних захворювань. Особлива увага приділятиметься диференційній діагностиці, аналізу анамнезу, обґрунтуванню обстежень та інтерпретації їх результатів. В межах майстер-класу також будуть розглянуті типові клінічні помилки, важливість ефективної комунікації з батьками та практичні способи запобігання необґрунтованому призначенню медикаментів і процедур. • 1. Кашльовий рефлекс: фізіологія, вікові особливості та клінічне значення • Механізм виникнення кашлю • Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи у дітей • 2. Кашель як захисний механізм і як симптом патології • 3. Коли кашель не є патологією: варіанти норми та межові стани • Критерії для спостереження без втручання • 4. Етіологічна мозаїка кашлю: диференціальна діагностика відповідно до анамнезу та клініки • Гострі респіраторні захворювання з ураженням верхніх та нижніх дихальних шляхів • Кашель при глистяній інвазії, алергічних станах, ГЕРХ • Поведінковий (психогенний) кашель • 5. Алгоритм діагностичного пошуку в разі кашлю у дітей • Оцінювання анамнезу, тригерів, характеру кашлю • Фізикальне обстеження • Інструментальні методи та лабораторна діагностика • 6. Розширене діагностичне обстеження дитини з кашлем: показання, особливості. • 7. Типові клінічні помилки у менеджменті дитячого кашлю • Надмірне використання муколітиків і протикашльових препаратів • Помилки в діагностиці бактеріальної природи кашлю • Невиправдане призначення антибіотиків та інгаляцій • Відповіді на запитання учасників

Ренопаренхіматозна артеріальна гіпертензія є однією з найбільш недооцінених причин вторинної гіпертензії. За даними клінічної практики, до 10-15% пацієнтів з АГ мають її вторинну форму, і ниркова патологія посідає провідне місце серед причин. Ренопаренхіматозна АГ часто маскується під первинну або резистентну гіпертензію, що призводить до тривалого неефективного лікування. На цьому заході ви дізнаєтеся про сучасні підходи до діагностики та ведення недуги, причини прогресування ХХН та прискореного судинного ремоделювання. Ви отримаєте чіткі алгоритми виявлення ниркової причини гіпертензії та навчитесь уникати типових клінічних помилок. Після навчання ви будете впевнено діяти у разі поєднання артеріальної гіпертензії зі зниженням швидкості клубочкової фільтрації, протеїнурією чи альбумінурією, погано контрольованою АГ на трьох і більше препаратах, а також у разі підвищеного рівня креатиніну в молодих пацієнтів. Окрема увага буде приділена огляду реальних клінічних кейсів та командній взаємодії з нефрологом. • Ренопаренхіматозна АГ як часта, але недооцінена причина вторинної гіпертензії • Патофізіологія: як ураження ниркової паренхіми запускає системне підвищення тиску • Кардіоренальні взаємозв’язки: роль РААС, натрійзалежних механізмів і судинного ремоделювання • Коли кардіолог має запідозрити ренопаренхіматозну природу АГ: клінічні червоні прапорці • Алгоритм обстеження: від скринінгу функції нирок до візуалізації • Диференціація: ренопаренхіматозна vs реноваскулярна vs есенціальна гіпертензія • Особливості антигіпертензивної терапії у разі ХХН та ураження нирок • Помилки в лікуванні: що погіршує функцію нирок і прогноз • Прогноз і серцево-судинні ризики у пацієнтів з ренопаренхіматозною АГ • Командний підхід: коли і як залучати нефролога • Сесія запитання-відповіді

Жовтяниця є не самостійним захворюванням. Це клінічний симптом, що супроводжує широкий спектр патологій: від доброякісних станів до життєво небезпечних захворювань гепатопанкреатобіліарної зони, зокрема онкологічних. Тому, треба досконало знати алгоритми диференційної діагностики причин цього стану. Своєчасне встановлення етіології жовтяниці визначає не лише тактику лікування, але й прогноз для пацієнта. На цьому заході ви опануєте сучасні алгоритми диференційної діагностики жовтяниць з акцентом на чітке розмежування гемолітичних, паренхіматозних та механічних форм. Ви розглянете патофізіологічні механізми розвитку жовтяниці, навчитесь інтерпретувати лабораторні показники та обґрунтовано використовувати інструментальні методи діагностики, наприклад ультразвукове дослідження, КТ, МРТ та МРХПГ. Окрема увага буде приділена причинам механічної жовтяниці, зокрема жовчнокам’яній хворобі, холедохолітіазу та пухлинам гепатопанкреатобіліарної зони, а також важливості комплексного підходу до ведення таких пацієнтів. Після навчання вам буде легше орієнтуватися в різних кейсах жовтяниці та своєчасно визначати тактику ведення пацієнта. • Класифікація жовтяниць та основні відмінності: надпечінкова (гемолітична), печінкова (паренхіматозна) та підпечінкова (механічна). • Патофізіологічні механізми розвитку жовтяниць та їхнє клінічне значення. • Клінічні прояви різних типів жовтяниць: особливості перебігу хвороби, анамнезу, фізикального огляду, симптомокомплексу захворювання. • Лабораторна діагностика жовтяниць: інтерпретація показників білірубіну, трансаміназ, лужної фосфатази, ГГТП. • Інструментальна діагностика в алгоритмі диференціації жовтяниць (УЗД, КТ, МРТ, МРХПГ). • Основні причини механічної жовтяниці: жовчнокам’яна хвороба, холедохолітіаз, пухлини гепатопанкреатобіліарної зони, стриктури жовчних проток. • Диференційна діагностика різних видів жовтяниць. • Жовтяниця і рак підшлункової залози та органів периампулярної зони (ДПК, загальна жовчна протока, великий сосочок дванадцятипалої кишки). • Роль мультидисциплінарного підходу в діагностиці жовтяниць. • Клінічні випадки й типові діагностичні помилки у практиці лікаря. • Сучасні алгоритми ведення пацієнтів із жовтяницею і тактика лікування. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Інгаляційна терапія – один із базових інструментів лікування пацієнтів із захворюваннями дихальної системи. Проте її ефективність визначається не лише вибором препарата, а насамперед правильністю використання доставкового пристрою. Помилки у техніці інгаляції значно погіршують клінічний результат навіть за умов призначення сучасних засобів, тому навчання пацієнта і контроль техніки є важливою складовою щоденної практики. На цьому заході ви розглянете підходи до вибору доставкових пристроїв залежно від клінічної ситуації, віку пацієнта й рівня комплаєнсу. Ви дізнаєтеся про класифікацію інгаляторів, принципи їхньої роботи, відповідність препаратів конкретним пристроям, а також навчитесь уникати типових помилок в їх призначенні та застосуванні. Після навчання ви зможете швидше оцінювати доцільність використання спейсера чи небулайзера та своєчасно виявляти причини неефективності лікування. Вам буде значно легше навчати пацієнтів правильної техніки застосування доставкових пристроїв. • 1. Актуальність використання доставкових пристроїв та вплив на ефективність лікування. • 1.1. Актуальність інгаляційної терапії в загальній практиці. • 1.2. Вплив вибору пристрою на клінічний результат. • 1.3. Типові причини неефективності лікування. • 2. Класифікація доставкових пристроїв для інгаляційної терапії. • 2.1. Дозовані аерозольні інгалятори (ДАІ). • 2.2. Порошкові інгалятори (ДПІ): спейсери; небулайзери. • 2.3. Клінічні показання, переваги й обмеження кожного типу. • 3. Спейсер vs небулайзер: клінічний вибір у реальній практиці. • 3.1. Вік пацієнта, стан, комплаєнс як фактори вибору. • 3.2. Поширені міфи використання. • 4. Препарати для інгаляційної терапії: можливості та обмеження. • 4.1 Основні групи препаратів. • 4.2. Відповідність препарату доставковому пристрою. • 4.3. Типові помилки у призначенні. • 5. Обмеження та застереження в первинній ланці. • 5.1. Обробка та догляд за доставковими пристроями. • 5.2. Основні правила очищення та дезінфекції. • 6. Практичні нюанси, які впливають на ефективність і безпеку. • 6.1. Контроль техніки інгаляції як основний компонент лікування. • 6.2. Як і коли перевіряти правильність використання пристрою. • 6.3. Роль лікаря та медичної сестри у навчанні пацієнта, інструменти підвищення прихильності до лікування. • 7. Клінічні приклади: аналіз помилок і правильних рішень. Типові ситуації з практики. • 8. Відповіді на запитання учасників.

Синдром хронічної втоми – це не просто стан, коли «немає сил». Це виснаження, яке не минає після сну, порушує концентрацію, пам’ять і навіть заважає виконувати звичні повсякденні дії. Пацієнти довго шукають відповіді, ходять від одного спеціаліста до іншого, а справжня причина лишається невиявленою. На цьому заході ви дізнаєтеся, як відрізнити міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми (МЕ/СХВ) від інших схожих хвороб. Ви зрозумієте, чому симптоми часто доповнюються депресією, фіброміалгією чи неврозами і не пропустите цей діагноз навіть у складних випадках. Ви отримаєте практичні алгоритми обстеження, критерії діагностики та розуміння, коли залучати мультидисциплінарну команду. Після навчання ви зможете вчасно розпізнавати синдром хронічної втоми, будувати ефективну стратегію лікування та координувати роботу з неврологами, психіатрами, фізіотерапевтами й імунологами. Це допоможе пацієнтам повернутися до нормального життя, зменшить ризик хронізації стану й полегшить психоемоційний тягар від «невидимого» захворювання. • Визначення поняття міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми • Загальна характеристика захворювання • Теоретичні аспекти міалгічного енцефаломієліту/синдрому хронічної втоми • Епідеміологія • Етіологія • Патофізіологія (центральна, вегетативна, імунна системи, метаболізм, мікробіом) • Класифікація • Клінічна картина та діагностика міалгічного енцефаломієліту/синдрому хронічної втоми • Клінічні прояви (втома, когнітивна дисфункція, сон, вегетативні розлади) • Фактори ризику • Діагностичний підхід у дорослих (зокрема з post-COVID fatigue) • Обстеження • Диференціальна діагностика • Критерії (Канада, IOM/NAM, NICE) • Менеджмент і лікування • Загальний підхід • Варіанти лікування (фармакологічні, немедикаментозні) • Емпіричні та нові методи • Моніторинг • Ускладнення • Прогноз • Міждисциплінарний підхід • Роль команди (невролог, імунолог, психіатр, фізіотерапевт тощо) • Координація та комунікація для покращення результатів • Відповіді на запитання

MASLD (Metabolic Dysfunction-Associated Steatotic Liver Disease) може мати вигляд «легкого» ураження печінки, але насправді це одне з найпоширеніших хронічних захворювань, що тісно пов’язане з ожирінням, цукровим діабетом 2 типу, метаболічним синдромом і серцево-судинними ускладненнями. Вчасне розпізнавання та правильна класифікація хвороби допомагають запобігти фіброзу, цирозу та серйозним кардіометаболічним подіям. На цьому заході ви дізнаєтесь, чим MASLD відрізняється від застарілого NAFLD, навчитесь оцінювати ризик прогресування фіброзу, підбирати дієту й ліки так, щоб не погіршити стан печінки, і застосовувати сучасні алгоритми скринінгу й діагностики відповідно до останніх міжнародних рекомендацій (EASL 2023, AASLD 2024). Ви зрозумієте, коли залучати мультидисциплінарну команду та як інтегрувати нові препарати у вашу практику. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнтів із MASLD (від раннього виявлення у людей з метаболічним ризиком до вибору індивідуальної стратегії лікування та профілактики ускладнень), роблячи вашу практику ефективнішою та безпечнішою. • 1. Нова класифікація захворювань печінки: сучасний підхід до діагностики та номенклатури. • 2. Інноваційні терапевтичні стратегії: огляд нового препарату, схваленого FDA для лікування MASLD. • 3. Оновлені міжнародні рекомендації: аналіз нової термінології та класифікацій (EASL 2023, AASLD 2024). • 4. MASLD = Metabolic Dysfunction-Associated Steatotic Liver Disease: концептуальне визначення та відмінності від попередніх термінів. • 5. Чому термін "NAFLD" є застарілим: обмеження попередньої класифікації та виключення метаболічного компоненту. • 6. Основні діагностичні критерії MASLD: клінічні, лабораторні та візуалізаційні маркери. • 7. Шляхи скринінгу, профілактики й контролю прогресування фіброзу печінки: мультидисциплінарний підхід у клінічній практиці. • Відповіді на запитання учасників.

Гостра серцева недостатність потребує швидкого та водночас зваженого контролю застою, адже ефективна деконгестія є одним із ключових компонентів лікування таких пацієнтів. Недостатня оцінка ступеня перевантаження об’ємом або неефективна терапія можуть ускладнювати перебіг захворювання, сприяти погіршенню функції нирок, розвитку діуретичної резистентності та підвищувати ризик повторних госпіталізацій. Сучасні підходи до деконгестії передбачають не лише застосування діуретиків, а й персоналізований вибір терапевтичної стратегії з урахуванням клінічних особливостей пацієнта. На цьому заході ви навчитеся оцінювати ступінь перевантаження об’ємом за допомогою клінічних, лабораторних та інструментальних маркерів, розберете сучасні підходи до деконгестії та принципи раціонального використання діуретичної терапії. Ви дізнаєтеся, як обирати препарати та їх дозування, як діяти при діуретичній резистентності, а також яку роль відіграють комбіновані стратегії лікування та персоналізований підхід. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнтів із гострою декомпенсацією серцевої недостатності, легеневим або системним застоєм, набряковим синдромом та рефрактерним перевантаженням об’ємом. • Патофізіологія застою при гострій серцевій недостатності • Оцінка ступеня перевантаження об’ємом: клінічні, лабораторні та інструментальні маркери • Сучасні підходи до деконгестії: можливості та обмеження • Діуретична терапія: вибір препарату, дози та тактики застосування • Подолання діуретичної резистентності
 в практиці лікаря • Роль комбінованих стратегій лікування та персоналізованого підходу • Моніторинг ефективності та безпеки деконгестивної терапії • Клінічні кейси та практичні рекомендації • Відповіді на запитання учасників

Хронічна спонтанна кропив’янка – захворювання із суттєвим впливом на якість життя, сон, психоемоційний стан і працездатність пацієнтів. Тривалий неконтрольований перебіг асоціюється з тривожністю, депресією та втратою продуктивності. Важливо своєчасно розпізнати ХСК, оскільки затримка діагностики або неправильна тактика ведення можуть посилювати інтенсивність симптомів і формувати недовіру пацієнта. На цьому заході ви розглянете сучасні принципи діагностики та лікування хронічної спонтанної кропив’янки відповідно до міжнародних рекомендацій. Ви навчитеся відрізняти ХСК від індукованих форм кропив’янки, васкулітів, атопічного дерматиту й інших дерматозів, проводити діагностику без надмірного призначення обстежень, а також застосовувати покроковий терапевтичний підхід. Окремо ви розглянете ведення рефрактерних форм, оптимізацію антигістамінної терапії, використання біологічних препаратів та оцінювання контролю захворювання за валідованими шкалами. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнтів з тривалим сверблячим висипом без очевидних тригерів, досягати кращого контролю симптомів, знижувати ризик ускладнень і покращувати якість життя пацієнтів. • Вступ • Актуальність ХСК, епідеміологія, вплив на якість життя та працездатність пацієнтів. • Класифікація кропив’янки: гостра, хронічна, спонтанна vs індукована, місце ХСК у спектрі захворювань. • Патогенез і фенотипи ХСК • Роль опасистих клітин, IgE, автоімунних механізмів, тригери. • Поняття активності захворювання, контролю та ремісії як цілей терапії. • Алгоритм діагностики ХСК • Клінічні критерії діагнозу ХСК, відмежування від індукованих форм та інших дерматозів. • Мінімально достатнє обстеження, червоні прапорці, показання до розширеної діагностики; шкали оцінювання тяжкості та контролю. • Сучасні підходи до лікування • Стандартний покроковий підхід: неседативні H1-антигістамінні (стартова доза → до 4-кратного підвищення), місце ГКС, чого уникати в рутині. • Біологічна терапія (омалізумаб: показання, дози, тривалість, контроль відповіді; особливості скасування) та роль циклоспорину в рефрактерних випадках. • Клінічні випадки та дискусія • Відповіді на запитання.

Шизоафективний розлад – одне з найбільш складних для діагностики захворювань у психіатрії через поєднання психотичних і афективних симптомів та значну клінічну варіабельність перебігу. Для точної діагностики та правильного вибору тактики ведення пацієнта необхідно чітко розуміти структуру епізодів, особливості поєднання симптоматики й динаміку хвороби. Якщо не брати до уваги ці аспекти, то можна помилково інтерпретувати стан як шизофренію або біполярний афективний розлад. Це значною мірою ускладнює подальший лікувальний процес. На цьому заході ви розглянете сучасні діагностичні критерії шизоафективного розладу відповідно до МКХ-11 та DSM-5, його епідеміологічні та клінічні особливості, а також ранні маркери. Ви навчитеся проводити диференційну діагностику з шизофренією, біполярним афективним розладом і депресією з психотичними симптомами та аналізувати типові сценарії дебюту й рецидиву. Після навчання ви зможете своєчасно виявляти шизоафективний розлад та обирати обґрунтовану тактику ведення пацієнта. • 1. Шизоафективний розлад в сучасних класифікаціях: клінічне визначення, діагностичні критерії МКХ-11 та DSM-5. • 2. Епідеміологія та клінічна специфіка: поширеність, вікові особливості початку та перебігу. • 3. Ранні клінічні маркери: продромальні симптоми та поєднання афективної і психотичної симптоматики. • 4. Диференційна діагностика: відмежування шизоафективного розладу від шизофренії, біполярного афективного розладу й депресії з психотичними симптомами. • 5. Типові клінічні сценарії дебюту й рецидиву захворювання. • 6. Алгоритм дій лікаря первинної ланки в разі підозри на шизоафективний розлад. • 7. Основні принципи ведення пацієнтів у спеціалізованих умовах. • 8. Підходи до профілактики рецидивів та підтримувальної терапії. • 9. Розгляд клінічного випадку з аналізом діагностичних помилок та алгоритму ведення. • 10. Відповіді на запитання учасників.

Антибіотикорезистентність належить до провідних глобальних загроз для системи охорони здоров’я та визнана ВООЗ однією з десяти найбільших загроз для здоров’я людства. Зростання частоти інфекцій, нечутливих до антибіотиків першої лінії, у поєднанні з повторними курсами антибактеріальної терапії, сприяє формуванню мультирезистентних штамів, збільшенню кількості ускладнень, подовженню тривалості госпіталізації та підвищенню рівня летальності. Додаткові труднощі виникають у разі невизначеної етіології інфекційного процесу, частих рецидивах або розвитку антибіотикоасоційованих ускладнень, зокрема діареї. На цьому заході ви розглянете принципи раціональної антибіотикотерапії та актуальні стратегії стримування антибіотикорезистентності. Ви дізнаєтеся про сучасні програми контролю застосування антибіотиків, роль мікробіому та можливості використання пробіотиків у контексті профілактики ускладнень і зниження ризику АБР. Буде висвітлено, як діяти в типових клінічних ситуаціях щоденної практики. Після навчання ви зможете обґрунтовано приймати рішення щодо призначення антибактеріальної терапії, зменшити ризик антибіотикоасоційованих ускладнень, а також впевнено пояснювати пацієнтам, коли призначення антибіотиків не є доцільним. • Причини антибіотикорезистентності. • Шляхи вирішення та стратегії боротьби з АБР. • Принципи раціональної антибіотикотерапії. • Сучасні програми контролю застосування антибіотиків. • Можливості та роль пробіотиків. • Доказова база використання пробіотиків у цілях АБР. • Антибіотикоасоційована діарея. • Роль лікаря та фармацевта у профілактиці АБР. • Відповіді на запитання учасників.

Порушення з боку ендокринної системи часто маскуються під інші патології, що ускладнює встановлення правильного діагнозу. Наприклад, інциденталома наднирника виявляється випадково у 3–10% пацієнтів, які проходять КТ з іншої причини, але до 20% таких утворень можуть бути гормонально активними або злоякісними. А типовий симптом гіпертиреозу – тривожність – легко сплутати з психоемоційними розладами. За таких умов можна пропустити клінічні прояви або призначити застарілі чи неефективні схеми лікування, що підриває довіру пацієнтів. Сучасна клінічна практика вимагає від лікаря впевненості у веденні складних випадків: від первинної діагностики до раціонального маршруту пацієнта. Так, оновлені рекомендації Американської діабетологічної асоціації (ADA) акцентували увагу на необхідності скринінгу на моногенний діабет у молодих пацієнтів із нехарактерним перебігом. А виявлення гіперкальціємії вимагає диференціації її причин не лише з гіперпаратиреозом, а й з онкологічними процесами. Знання нових підходів важливі для дотримання міжнародних стандартів та ефективної допомоги пацієнтам. Навчальний майстер-клас «Останні досягнення ендокринології 2025 року» буде присвячений вивченню найсвіжіших змін у підходах до діагностики та профілактики ендокринних захворювань. Будуть розглянуті нові рекомендації щодо ведення пацієнток із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ). Окрему увагу буде приділено впливу навколишнього середовища на ендокринну систему. Учасники майстер-класу дізнаються про останні відкриття у сфері репродуктивної ендокринології: буде обговорений найновіший гайдлайн щодо цукрового діабету вагітних. Також у фокусі – оновлений погляд на захворювання паращитоподібних залоз та наднирників. • Зміна парадигми в діагностиці та профілактиці цукрового діабету 1 типу. • Новини в діагностиці та лікуванні СПКЯ. • Як навколишнє середовище впливає на наші гормони. • New у світі репродуктивної ендокринології. • Презентація гайдлайну щодо цукрового діабету у вагітних. • Як ми можемо допомогти дітям, хворим на генетичне ожиріння? • Нове в ендокринології: акценти на наднирники та паращитоподібні залози з Європейського конгресу. • Відповіді на запитання учасників

Точність ультразвукової діагностики в мамології визначається не лише морфологічним оцінюванням утворення, а й комплексним аналізом його васкулярних та біомеханічних характеристик відповідно до оновлених дескрипторів BI-RADS 2025. Інтеграція доплерівських методик і соноеластографії дає змогу суттєво підвищити точність стратифікації ризику, особливо у разі прикордонних змін між категоріями. Недостатнє знання цих інструментів може призвести як до гіпердіагностики з необґрунтованими інвазивними втручаннями, так і до хибнонегативних висновків. На цьому заході ви навчитесь інтерпретувати різні типи кровотоку й правильно застосовувати компресійну і зсувнохвильову соноеластографію. Ви розглянете технічні аспекти проведення дослідження, типові помилки та їхній вплив на результати, а також сучасні підходи до інтеграції отриманих даних у систему BI-RADS 2025. У фокусі будуть клінічні сценарії, у яких саме еластографія та аналіз васкуляризації визначають подальшу тактику ведення. Після навчання ви зможете більш точно диференціювати доброякісні та злоякісні утворення, а також обґрунтовано визначати показання до біопсії або динамічного спостереження. • Доплерівські методи в УЗД: що ми оцінюємо та як інтерпретуємо. • Оцінювання васкуляризації утворень молочних залоз за BI-RADS 2025. • «Аваскулярні» утворення. Що насправді зумовлює «аваскулярність» та на які непрямі ознаки треба звертати увагу? • Переважно периферичний (перинодулярний) кровотік – визнаний дескриптор доброякісності, та чи завжди це так? • Переважно центральний (інтранодулярний) кровотік – визнана ознака злоякісності. • Патологічний (пухлинний) кровотік – новий дуже важливий дескриптор деяких пухлин. • Соноеластографія: коротко про фізику. Основні види СЕГ: компресійна СЕГ та СЕГ зсувної хвилі. • Методика проведення компресійної СЕГ та СЕГ зсувної хвилі: правила, помилки, нюанси. • Інтерпретація результатів, переваги та недоліки кожного з методів соноеластографії. • Хибнонегативні й хибнопозитивні результати соноеластографії. • Приклади використання соноеластографії в разі різних патологій молочних залоз. • Оцінювання результатів соноеластографії утворень молочних залоз за BI-RADS 2025. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Виразковий коліт – одне з найскладніших хронічних захворювань ШКТ через його непередбачуваний перебіг і варіабельну відповідь на лікування. Сучасні рекомендації ECCO/AGA 2025 та STRIDE-II вимагають уміння адаптувати стандарти до конкретного пацієнта. Точне оцінювання симптоматики й ефективності призначених препаратів дає змогу своєчасно прийняти рішення щодо корекції терапії чи переходу на комбіновані або таргетні підходи. Цей захід допоможе вам чітко визначати моменти, коли стандартної терапії недостатньо, оцінювати доцільність комбінованих схем та правильно інтегрувати імунобіологічні препарати. Ви навчитеся проводити моніторинг перебігу захворювання й персоналізувати лікування відповідно до сучасних стандартів. Після навчання ви зможете впевнено приймати рішення про корекцію терапії або її ескалацію та застосовувати стратегії treat-to-target на практиці. • Вступ: сучасне бачення виразкового коліту. • Нові орієнтири STRIDE-II та ECCO/AGA 2025: як змінилися критерії ремісії. • Від 5-ASA до таргетних молекул: коли час переходити на новий рівень терапії. • Моніторинг ефективності: як розпізнати, що пацієнт не досяг цілі. Стратегія treat-to-target у реальній практиці. • Неінвазивний контроль: нова зручність у руках лікаря. • Персоналізація терапії – ключ до успіху у 2025 році. • Відповіді на запитання. • Цілі лікування та оцінка ефективності. • Кофенційна терапія та критерії її недостатності. • Ескалаційна терапія та показання до переходу. • Тактика ведення на етапі ескалації.

Алергічний контактний дерматит (АКД) у дітей часто маскується під інші дерматози та призводить до діагностичних помилок і неефективного лікування. Поширення топічних препаратів, антисептиків та адгезивних матеріалів у педіатричній практиці суттєво підвищує ризик контактної сенсибілізації, особливо у пацієнтів із хронічними захворюваннями. Своєчасне розпізнавання АКД має принципове значення для запобігання хронізації процесу, зниження інтенсивності симптомів і покращення якості життя дитини. На цьому заході ви зможете краще зрозуміти сучасні уявлення про патогенез і клінічні прояви АКД у дітей, опануєте алгоритм диференційної діагностики та навчитесь обґрунтовано застосовувати патч-тестування відповідно до вікових особливостей. Також ви проаналізуєте клінічні кейси, щоб на реальних прикладах навчитись обирати оптимальну тактику ведення та принципи документування і динамічного спостереження. Після навчання ви зможете своєчасно ідентифікувати АКД у дітей, уникати гіпер- та гіподіагностики, підвищити точність встановлення причинно-значущих алергенів і впроваджувати індивідуалізовані профілактичні та лікувальні стратегії. • Алергічний контактний дерматит у дітей: складнощі діагностики. Епідеміологічні тенденції у педіатричній практиці. Вікові особливості шкіри дитини та їхній вплив на перебіг АКД. • Патч-тестування у дітей: показання та особливості проведення. Підбір панелі алергенів як критичний етап діагностики. • Алгоритм клінічного мислення в разі підозри на АКД. • Документування та план подальшого спостереження. • Клінічні кейси з практики: типові сценарії (локалізовані ураження, рецидивний перебіг, атипові форми й маски АКД). Аналіз помилок та альтернативних діагнозів. Обговорення тактики ведення. • Комунікація лікаря як інструмент точної діагностики. Структурований збір алергологічного анамнезу. Запитання, які допомагають виявити тригер. Робота з батьківськими очікуваннями. Формування прихильності до елімінаційної тактики. • Відповіді на запитання.

Нейропатичний біль є однією з найпоширеніших причин хронічних скарг пацієнтів і водночас одним із найскладніших больових синдромів. Його прояви часто маскуються під інші захворювання, а застосування стандартних анальгетиків нерідко не дає очікуваного результату. Своєчасне розпізнавання нейропатичного компонента та розуміння сучасних підходів до лікування мають принципове значення для покращення якості життя пацієнтів і запобігання хронізації больового синдрому. На цьому заході ви навчитесь розпізнавати характерні клінічні прояви та сенсорні феномени нейропатичного болю, проводити раціональний діагностичний пошук і диференціювати його від інших типів больових синдромів. Ви розглянете сучасні підходи до фармакотерапії, препарати першої та другої лінії, а також можливості нефармакологічного й інтервенційного лікування. Також ви засвоїте практичні алгоритми ведення пацієнтів із діабетичною периферичною нейропатією, постгерпетичною невралгією, тунельними синдромами, радикулопатією, хіміотерапевтичною нейропатією та іншими поширеними клінічними станами. Після навчання ви зможете швидше виявляти нейропатичний компонент болю, уникати необґрунтованих обстежень і поліпрагмазії, а також впевнено підбирати терапію відповідно до сучасних рекомендацій. • Сучасне визначення нейропатичного болю та його класифікація. • Патофізіологічні механізми формування нейропатичного болю. • Основні клінічні прояви та сенсорні феномени нейропатичного болю. • Основні стани, що супроводжуються нейропатичним болем (метаболічні, постінфекційні, посттравматичні, компресійні). • Раціональний діагностичний алгоритм при підозрі на нейропатичний біль. • Принципи фармакотерапії нейропатичного болю: препарати першої та другої лінії. • Нефармакологічні та інтервенційні методи лікування нейропатичного болю. • Найпоширеніші помилки у веденні пацієнтів із нейропатичним болем, менеджмент "складних" пацієнтів • Перспективні напрямки менеджменту нейропатичного болю. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань