Заходи БПР — Анестезіологія 2026

Регіонарна анестезія нижньої кінцівки є одним із головних компонентів знеболення під час оперативних втручань в ортопедії, травматології та судинній хірургії. В сучасних реаліях точність маніпуляції забезпечується ультразвуковою навігацією – це значно підвищує ефективність і безпечність процедури. Проте навіть за наявності обладнання впевнене розпізнавання нервових структур, знання соноанатомії та правильна техніка виконання блокад є викликом для анестезіологів. Особливої уваги потребують практичні навички: від правильного тримання датчика до точного визначення анатомічних орієнтирів і техніки введення голки. Правильно виконана блокада здатна забезпечити ефективне знеболення всієї нижньої кінцівки, але це можливо лише за умови глибокого знання анатомічних особливостей і дотримання сучасних стандартів виконання процедури. Навчальний захід «Практична соноанатомія блокад нижньої кінцівки: майстер-клас в реальному часі» буде присвячений вивченню анатомії периферичних нервів і сплетінь нижньої кінцівки, які мають клінічне значення для регіонарної анестезії. У форматі живої трансляції з клініки лікар продемонструє техніку виведення нервів та сплетінь основних блокад на реальному пацієнті. Окрема увага буде приділена вибору оптимальних зон для катетеризації з метою пролонгованої аналгезії, а також варіантам блокад для різних оперативних втручань. • Анатомія поперекового та крижового сплетінь, що забезпечують іннервацію нижньої кінцівки. • Основні техніки блокад сплетень нижньої кінцівки. • Практичні аспекти виконання блокад периферичних нервів нижньої кінцівки. • Актуальні знання про соноанатомію шкірних нервів ноги. • Оптимальні зони для встановлення катетера з метою пролонгованої аналгезії. • Ефективне знеболення нижньої кінцівки можливе навіть у разі освоєння двох основних блокад. • Ультразвукова візуалізація периферичних нервів та сплетінь нижньої кінцівки на пацієнті. • Відповіді на запитання учасників

Прохідність дихальних шляхів та своєчасна оксигенація – базові навички, від яких безпосередньо залежить життя пацієнта у критичних станах. Медична сестра чи фельдшер часто першими стикаються з дихальною недостатністю, тому важливо добре опанувати методи відновлення та підтримки дихання. На цьому заході ви засвоїте й відпрацюєте практичні алгоритми сучасної невідкладної допомоги: позиціонування пацієнта, використання повітроводів, маскову вентиляцію мішком Амбу, подачу кисню через різні системи та непрямі методи моніторингу оксигенації. Ви будете впевнено забезпечувати ефективність дихальної підтримки та діяти за міжнародними протоколами в умовах будь-якого відділення або транспортування пацієнта. Після навчання ви зможете працювати ефективніше у команді, надаючи допомогу пацієнтам у критичному стані, та зменшите ризик ускладнень і летальності. • Базові методи забезпечення прохідності дихальних шляхів: прийом Сафара, позиціонування пацієнта. • Використання повітроводів. Орофарингеальний та назофарингеальний повітроводи: показання, техніка введення, ускладнення. • Маскова вентиляція мішком Амбу: алгоритм, типові помилки та їх корекція. • Використання кисневих масок та носових канюль: вибір системи, подача потоків кисню. • Непрямі методи моніторингу оксигенації: пульсоксиметрія, спостереження за клінічними ознаками. • Протоколи кисневої терапії в разі гіпоксії у дорослих та дітей. • Підтримка дихальних шляхів у пацієнтів із травмами (шийний комір, аспірація, кровотечі). • Роль медичної сестри/фельдшера у команді під час інтубації (асистування, підготовка обладнання, контроль стану пацієнта). • Q&A-сесія

У дітей з вродженими вадами серця (ВВС) респіраторна підтримка є одним із головних факторів впливу на гемодинаміку та виживаність. Сучасні підходи базуються на інтеграції рекомендацій AHA 2026, SSC 2021, NeoReviews та клінічних протоколів ACS NSQIP, що дає змогу формувати доказову прикладну модель ведення таких пацієнтів. Окрему важливість має концепція безпечної ШВЛ, яка передбачає оптимізацію вентиляційних параметрів відповідно до взаємодії серця та легень, а також впливу на системний і легеневий судинний опір. На цьому заході ви розглянете клінічну класифікацію ВВС з позиції анестезіолога, етапи хірургічної паліації при одношлуночковій гемодинаміці та підходи до стратифікації ризиків. Ви проаналізуєте фактори, які впливають на системний і легеневий судинний опір, а також механіку серцево-легеневої взаємодії при спонтанному диханні та штучній вентиляції. Окрім цього, ви отримаєте практичні рекомендації щодо респіраторної підтримки, зокрема налаштування ШВЛ, вибору стратегії вентиляції та фармакологічного супроводу із застосуванням інодилататорів (мілрінон), легеневих вазодилататорів (ілопрост, інгаляційний оксид азоту) й адаптованої седації. Після навчання ви зможете безпечно керувати респіраторною підтримкою у пацієнтів з ВВС, індивідуалізувати вентиляційні стратегії залежно від типу гемодинаміки та мінімізувати ризики гемодинамічної нестабільності. • Вступ та актуальність теми • Клінічна класифікація ВВС для анестезіологів • Етапи хірургічної паліації при одношлуночковій гемодинаміці • Стратифікація ризиків та визначення тактики • Фактори впливу на судинний опір (SVR та PVR) • Механіка серцево-легеневої взаємодії: спонтанне дихання vs ШВЛ • Практичні аспекти респіраторної підтримки • Резюме та висновки • Q&A-сесія – відповіді на запитання учасників

Успішне лікування у відділенні інтенсивної терапії починається з дрібниць. Стерильність кожної маніпуляції, правильна фіксація катетера і своєчасна заміна системи часто вирішують більше, ніж сучасна апаратура. Ретельний догляд за катетерами, зондами, ендотрахеальними трубками та інфузійними системами визначає, чи вдасться стабілізувати стан пацієнта, чи в нього розвинуться тяжкі інфекційні ускладнення. На заході ви засвоїте алгоритми щоденного догляду за хворими у тяжкому або критичному стані, навчитеся працювати з інвазивними доступами так, щоб мінімізувати ризик інфекцій, та опануєте асистування під час інвазивних процедур. Ви навчитеся безпечного забору крові та правил роботи з інфузійними системами. Після навчання ви зможете безпечно та якісно доглядати за пацієнтами у ВІТ, швидко помічати небезпечні зміни й запобігати інфекційним ускладненням. • 1. Вступ • Значення якісного щоденного догляду у ВІТ для зниження рівня летальності та зменшення ускладнень. • Основні принципи інфекційного контролю як базис безпеки хворого. • Роль мультидисциплінарної команди у підтримці критичного пацієнта. • 2. Щоденний догляд за критичним пацієнтом • Моніторинг життєво важливих функцій та оцінювання стану. • Гігієнічні процедури відповідно до інфекційного контролю. • Профілактика пролежнів, аспірації та інших ускладнень. • 3. Догляд за катетерами, зондами й ендотрахеальними трубками • Принципи догляду за інвазивними доступами. • Профілактика катетер-асоційованих інфекцій кровотоку. • Запобігання вентилятор-асоційованим інфекціям. • 4. Асептика й антисептика під час інвазивних процедур • Підготовка операційного поля для стерильних маніпуляцій. • Асистування під час встановлення периферичних і центральних венозних катетерів. • Практичні навички: катетеризація, пункція, дренування, перев’язки. • Забезпечення суворої стерильності й безпеки пацієнта. • 5. Підготовка до забору крові та робота з інфузійними системами • Алгоритм безпечного забору крові з периферичних і центральних вен. • Техніка мінімізації ризику контамінації зразка та профілактики флебіту. • Зміна та приєднання інфузійних систем: правила асептики, уникнення контамінації. • Контроль за тривалістю використання інфузійних систем і катетерів. • 6. Командна взаємодія лікаря та медичної сестри • Взаємодія як основний фактор безпеки пацієнта у ВІТ. • Розподіл ролей: лікар – прийняття клінічних рішень, медична сестра – реалізація догляду та моніторинг. • Ефективна комунікація: чіткі інструкції, зворотний зв’язок, спільне планування процедур. • Підтримка командної культури довіри та відповідальності. • Приклади ситуацій, де узгодженість дій лікаря та медичної сестри запобігає критичним ускладненням. • 7. Відповіді на запитання учасників

Наднирники та селезінка часто не отримують достатньої уваги під час рутинного аналізу КТ, однак вони нерідко містять критично важливі діагностичні ознаки. Від випадкових знахідок і метастатичних уражень до інфарктів, крововиливів, гематологічної патології та ознак септичного шоку – правильна інтерпретація змін у цих структурах безпосередньо впливає на подальшу тактику ведення пацієнта. Сучасна КТ-візуалізація дає змогу детально оцінювати як анатомічні особливості й варіанти норми, так і складні патологічні процеси, але лише за умови системного та уважного аналізу. На цьому заході ви дізнаєтеся більше про КТ-анатомію наднирників та селезінки, сучасні протоколи контрастного КТ-дослідження й типові візуалізаційні патерни патології. Ви розглянете найпоширеніші випадкові знахідки, навчитеся проводити диференційну діагностику об’ємних утворень наднирників, засвоїте особливості вогнищевих і дифузних уражень селезінки, а також КТ-ознаки ургентних станів. Після навчання ви зможете точно оцінювати зміни наднирників та селезінки під час КТ-досліджень, правильно інтерпретувати судинні, пухлинні й запальні процеси та своєчасно визначати необхідність додаткової діагностики або зміни лікувальної тактики. • Топографічна анатомія наднирників та селезінки на КТ • Методика КТ-дослідження та особливості контрастування • Нормальна КТ-анатомія та варіанти норми • Найчастіші incidental findings наднирників та селезінки • Об’ємні утворення наднирників: аденоми, метастази, феохромоцитоми • Вогнищеві та дифузні ураження селезінки • Ургентні стани: інфаркти, крововиливи • КТ-ознаки септичного шоку та stress-related changes наднирників • Диференційна діагностика основних патологічних змін

Післяпологові зміни тазового дна не завжди супроводжуються вираженим анатомічним пролапсом, однак можуть суттєво впливати на функціональний стан та якість життя пацієнтки. Нерідко трапляється ситуація, коли суб’єктивні скарги значно переважають об’єктивні зміни під час огляду. Сучасний підхід до післяпологової реконструкції тазового дна потребує не лише анатомічного оцінювання, а й комплексного аналізу функціональних порушень, симптомів та очікувань пацієнтки. На цьому заході ви розглянете принципи діагностики та хірургічної корекції післяпологових дефектів тазового дна, зокрема мінімальних та прихованих форм пролапсу. Ви навчитеся визначати критерії відбору пацієнток для оперативного лікування, засвоїте особливості ведення жінок із диспареунією, рубцевими деформаціями промежини і стресовим нетриманням сечі, а також дізнаєтеся про можливості комбінованих реконструктивних втручань. Після навчання ви зможете впевнено приймати рішення щодо спостереження, реконструктивного лікування чи поєднаних оперативних втручань та забезпечувати функціональний результат і сприятливий довгостроковий прогноз. • Післяпологові скарги без явного пролапсу: як мислити хірургу. • Коли пацієнтка має симптоми, але пролапс візуально мінімальний або відсутній • Приховані дефекти тазового дна й перинеальної зони • Коли проблема функціональна, а коли анатомічна • Сучасна діагностика та відбір пацієнток на хірургічну корекцію. • Клінічний огляд та функціональне оцінювання • Показання до операції у разі мінімальних об’єктивних змін • Типові помилки первинної консультації • Хірургічна корекція післяпологових дефектів: що реально працює. • Вагінопластика й перинеопластика • Відновлення промежини після пологових травм • Корекція рубцевих деформацій • Комбіновані операції у разі післяпологових змін. • Корекція стресового нетримання сечі (СНС) + пластика тазового дна • Лабіопластика + вагінопластика • Ліпофілінг інтимної зони як частина реконструкції • Поєднані втручання за один етап: показання й обмеження • Пролапс і нетримання сечі: як не лікувати одне, ігноруючи інше. • Поєднання пролапсу зі стресовим нетриманням сечі • Коли потрібна одночасна корекція • Вибір тактики залежно від віку, пологів, тканин і симптомів • Ускладнення та недостатній клінічний ефект після операцій: як уникнути помилок? • Рецидив симптомів без рецидиву пролапсу • Біль, диспареунія, рубцеві деформації • Як мінімізувати ризики та правильно вести пацієнтку • Розбір клінічних кейсів. • Практичний алгоритм прийняття рішення. • Кого оперувати, кого спостерігати • Як обрати обсяг втручання • Як пояснювати прогноз пацієнтці • Післяопераційний супровід та профілактика рецидиву • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером. • Проходження тестування (самостійно).

Медична сестра часто опиняється першою біля пацієнта у критичному стані, тому вміння правильно користуватися дефібрилятором – це життєва необхідність. Особливо, коли допомогу треба надати відразу і немає часу чекати на лікаря. Від техніки, знання алгоритмів та впевненості у своїх діях залежить безпека як пацієнта, так і того, хто виконує процедуру. На цьому заході ви отримаєте системні знання про принципи роботи різних типів дефібриляторів, навчитеся перевіряти обладнання, готуватися до дефібриляції, а також опануєте алгоритми роботи під час СРЛ. Окрім цього, ви дізнаєтеся, як безпечно користуватись AED і взаємодіяти у команді під час проведення реанімаційних заходів, уникаючи помилок та аварійних випадків. Після навчання ви зможете впевнено проводити дефібриляцію, швидко реагувати на несподівані ситуації та забезпечувати високу ефективність реанімаційних заходів за сучасними стандартами. • 1. Базові технічні принципи роботи дефібрилятора • Різниця між монофазною та біфазною хвилями. • Енергетичні режими й поняття «ефективної енергії». • Чому важлива імпеданс-компенсація. • Показники, які відображаються на екрані: ЕКГ, енергія, заряд, режим. • 2. Типи дефібриляторів та особливості їх використання • Manual defibrillator vs AED vs Monitor-defibrillator. • Сильні/слабкі сторони елетродів та педів у клінічних сценаріях. • 3. Передбачена перевірка обладнання (Daily/Shift Check) • Самотест (self-test): що означають індикатори. • Перевірка батареї, кабелів, термінів придатності педів. • Тест навантаження через тестову панель/резистор. • 4. Підготовка пацієнта до дефібриляції • Оцінювання ризиків, безпека персоналу, положення пацієнта. • Підготовка шкіри: волосяний покрив, волога, піт, пластини. • Правильне розташування електродів у стандартних і нестандартних ситуаціях (ожиріння, грудні імпланти, кардіостимулятор, інфільтрати, пов’язки). • 5. Робота з режимами дефібрилятора • Переключення: paddles → pads → monitoring → pacing. • Синхронізована кардіоверсія (режим «SYNC»): показання, помилки. • Несинхронна дефібриляція: алгоритм для VF/pVT. • Аналіз ЕКГ на дефібриляторі (технічна частина). • 6. Дефібриляція під час СРЛ • Вікно часу й алгоритм «розряд → СРЛ → аналіз». • Проблеми, що знижують успіх розряду. • Дефібриляція під час транспортування та в операційній. • 7. Автоматизований зовнішінй дефібрилятор • Принцип роботи AED. • Типи AED та їхні особливості. • Показання до застосування AED у стаціонарі. • Покроковий алгоритм роботи з AED. • Встановлення електродів для AED. • Безпека під час роботи з AED. • Типові помилки роботи з AED. • Обслуговування та перевірка AED. • 8. Робота з дефібрилятором у специфічних ситуаціях • Дефібриляція в присутності високого кисневого потоку. • Пацієнт на каталці/металевому столі: як убезпечити. • 9. Управління помилками та аварійними ситуаціями • Ритм змінився → шок скасовують: як правильно розрядити («abort shock»). • Заряд набраний, але розряду не треба: дії персоналу. • Відмова моніторингу ЕКГ, відсутність контакту електродів дефібрилятора. • Дефібрилятор не заряджається/довго заряджається. • 10. Ураження струмом медперсоналу • Як це трапляється: типові причини (кисень, волога, контакт). • Негайні дії після інциденту. • Профілактика таких ситуацій у майбутньому. • 11. Інфекційний контроль та догляд за обладнанням • Обробка ложок і панелей. • Одноразові й багаторазові компоненти. • Зберігання падів і батарей. • 12. Документування дій та взаємодія з командою • Як правильно озвучувати команди («Clear!», «Charging», «Shock delivered»). • Яку інформацію медсестра документує (час розряду, енергія, зміни ритму). • Робота в команді під час СРЛ. • 13. Відповіді на запитання

Тремор є одним із найчастіших рухових розладів, з яким пацієнти звертаються до лікарів різних спеціальностей. Його клінічна варіабельність та подібність до проявів інших захворювань ускладнюють діагностику вже на етапі первинного огляду. Важливо вміти швидко класифікувати тремор за клінічними ознаками, щоб своєчасно визначити подальшу тактику ведення пацієнта, оскільки тип тремору безпосередньо впливає на вибір плану обстеження та лікування. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до класифікації тремору, принципи диференціювання ізольованих та поєднаних форм, а також алгоритми діагностики відповідно до клінічних особливостей. Окрім цього, ви навчитеся відрізняти типи тремору, визначати показання до інструментальних і лабораторних методів обстеження, зокрема нейровізуалізації та нейрофізіологічних досліджень. Після навчання ви зможете точно інтерпретувати клінічні прояви тремору, уникати діагностичних помилок та призначати обґрунтовану терапію. • Сучасна класифікація та етіологія тремору. • Клінічні синдроми тремору. • Підходи до менеджменту найпоширеніших типів тремору: есенційного та паркінсонічного. • Хірургічне лікування тремору: кому, коли і як? • Клінічні випадки.

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Застосування протоколів первинної оцінки (ABCDE) для швидкої ідентифікації та корекції життєзагрозливих станів. 2. Формування диференційно-діагностичного ряду на основі ключових клінічних синдромів: шок, гостра дихальна недостатність, порушення свідомості. 3. Інтерпретація даних невідкладної діагностики (POCUS, ЕКГ, газовий склад крові) в контексті нестабільного пацієєнта. 4. Пріоритезація діагностичних та лікувальних заходів для одночасної стабілізації стану та верифікації діагнозу. 5. Розпізнавання та уникнення когнітивних упереджень (ефект якоря, передчасне закриття) в процесі прийняття клінічних рішень. 6. Використання стандартизованих шкал (напр., SOFA, NEWS2) для об’єктивізації тяжкості стану та моніторингу динаміки. 7. Ефективна комунікація та розподіл ролей в реанімаційній команді для оптимізації діагностичного процесу. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Сучасна педіатрична стоматологія дедалі частіше працює з пацієнтами, у яких діагностовано складні соматичні захворювання, емоційні розлади або підвищену тривожність. У таких випадках загальна анестезія перетворюється з опції на обов’язкову умову лікування. Проведення знеболення в стоматологічному кабінеті має низку ризиків, тому важливо дотримуватись наказу МОЗ №555 та міжнародних рекомендацій ASA і SAMBA. Безпека дитини залежить не лише від формального виконання протоколів, а й від професійного рівня анестезіолога. Глибоке розуміння передопераційної підготовки, тонкощів моніторингу, особливостей обладнання й алгоритмів дій у разі ускладнень допомагає мінімізувати непередбачені ситуації. Необхідно регулярно оновлювати знання та відпрацьовувати практичні навички для безпечного виконання анестезії в амбулаторній практиці. Програма навчального заходу «Седація і загальне знеболення у дитячій стоматології: як уникнути ускладнень» охоплює всі етапи анестезіологічного супроводу стоматологічних процедур у дітей. Серед основних тем: • Критерії для застосування загальної анестезії, оцінювання стану пацієнта за шкалами ASA, STOP-BANG, Mallampati; • Правила оформлення інформованої згоди; • Сучасні методи моніторингу, вибір між седацією та загальною анестезією; • Стратегії підтримки прохідності дихальних шляхів, профілактика інтраопераційних ускладнень; • Дії у разі невідкладних станів та розгляд клінічних ситуацій із практики. • Показання до стоматологічного лікування під наркозом • Медичні показання: неврологічні, психіатричні, соматичні порушення. • Поведінкові показання: неконтактність, низька комплаєнтність. • Абсолютні та відносні протипоказання. • Чекліст переднаркозної підготовки • Обсяг обстеження відповідно до ASA Physical Status. • Скринінг ризиків (STOP-BANG, PRC). • Оцінювання дихальних шляхів (Mallampati, Cormack-Lehane). • Алгоритм інформованої згоди. • Моніторинг пацієнта • Обов’язковий моніторинг згідно зі стандартами ASA/SAMBA. • Пульсоксиметрія, капнографія, НІАТ, ЕКГ, температура. • Ведення документації та інтраопераційна аналітика. • Особливості проведення анестезії • Індивідуалізація техніки залежно від віку та стоматологічного обсягу. • Седація vs загальна анестезія. • Стратегії забезпечення прохідності дихальних шляхів (маска, ЛМ, інтубація). • Апаратне забезпечення стоматологічного кабінету • Мінімальні вимоги до обладнання відповідно до Наказу МОЗ №555. • Апарат ШВЛ, джерела кисню, системи аспірації. • Наявність аварійного набору (крікотиреотомія, дефібрилятор, ліки першої лінії). • Причини ускладнень, їх профілактика та менеджмент • Найчастіші критичні інциденти: ларингоспазм, бронхоспазм, гіпоксія, аспірація. • Протоколи ASA із запобігання їм. • Алгоритми дій у разі критичної ситуації. • Постанестезійний моніторинг. • Практичні кейси та клінічні розбори • Реальні ситуації з практики: різні вікові групи, соматичні супутні захворювання. • Обговорення обраної тактики. • Аналіз помилок і варіанти їх уникнення. • Відповіді на запитання учасників

Формат: Дистанційна участь (з доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я). Місце проведення: Online. Тривалість: 4 год. Лікарська / фармацевтична спеціальність: Всі лікарські спеціальності, Всі спеціальності фахівців у сфері охорони здоров'я, Всі фармацевтичні спеціальності, Всі спеціальності професіоналів у сфері охорони здоров’я. Бали БПР: 4. Номер в системі БПР: 1019983. Після проходження курсанту буде видано сертифікат. Після проходження курсанту будуть нараховані бали БПР. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

1. Відеолекція Неврологічні розлади в практиці лікаря первинної медичної допомоги: головний біль, порушення сну та запаморочення: І Розділ - «Посттравматичний головний біль: мігрень, ГБ напруги. Медикаментозно-індукований та інші види ГБ» Початкова оцінка та маршрут пацієнтів з посттравматичним головним болем. Супутні стани при ПГТБ. Червоні прапорці у пацієнта з головним болем. Діагностика та клінічні особливості мігрені та ГБН. Лікування головного болю при мігрені. Лікування головного болю напруги та цервікогенного головного болю. Інші підтипи посттравматичного головного болю. Медикаментозно-індукований головний біль. ІІ Розділ - «Первинні та посттравматичні порушення сну. Безсоння, обструктивне апное уві сні, синдром недостатнього сну. Парасомнії» Цілеспрямована оцінка сну Червоні прапорці. Фактори впливу. Препарати, що здатні порушувати сон. Критерії діагностики та лікування безсоння. Обструктивне апное та синдром недостатнього сну. Розлад циркадного ритму сну-неспання. Синдром неспокійних ніг. Парасомнії. ІІІ Розділ - «Головокружіння. Баротравма, доброякісне позиційне пароксизмальне запаморочення. Струс лабіринту, цервікогенне запаморочення» Початкова оцінка запоморочення. Запаморочення асоційоване з баротравмою. Доброякісне позиційне пароксизмальне головокружіння. Цервікогенне запаморочення. Струс лабіринту. 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Центральний венозний катетер є одним із найчастіших джерел ятрогенних ускладнень. Катетер-асоційовані інфекції кровотоку, тромбози, механічні пошкодження та помилки догляду продовжують суттєво впливати на перебіг лікування, тривалість госпіталізації та прогноз пацієнта. У різних клінічних умовах робота з ЦВК є важливою складовою безпеки хворого і якості медичної допомоги. На цьому заході ви дізнаєтеся про сучасні доказові підходи до вибору та встановлення центральних венозних катетерів і догляду за ними. Ви отримаєте чіткі алгоритми дій, засновані на міжнародних рекомендаціях (CDC, INS) та реальних клінічних сценаріях. Після навчання ви зможете зменшити кількість катетер-асоційованих ускладнень, стандартизувати підходи до догляду й підвищити рівень безпеки пацієнтів. • Показання та вибір типу центрального катетера • Види ЦВК (тунельовані, нетунельовані, PICC, імплантовані порти), вибір залежно від пацієнта та клінічної ситуації. • Техніка встановлення: основні принципи безпеки • УЗ-навігація, асептика, алгоритм встановлення, контроль положення катетера. • Початковий догляд одразу після встановлення • Фіксація, перев’язка, промивання, перші 24–48 годин. • Щоденний та щотижневий догляд за ЦВК • Розчини для промивання, заміна пов’язки, доступ до системи, правила роботи з портами. • Інфекційний контроль та профілактика CRBSI • Антисептики, техніка оброблення конекторів, вибір пов’язок, міжнародні рекомендації (CDC, INS). • Ускладнення, повʼязані з ЦВК: діагностика та алгоритми дій • Інфекції, тромбози, обструкція, екстравазація, механічні проблеми. • Клінічні кейси та розбір типових помилок • Аналіз реальних ситуацій, покрокові рішення, взаємодія команди. • Симуляційна частина • Відпрацювання техніки догляду, промивання, заміни пов’язок, менеджмент ускладнень • Відповіді на запитання

Онлайн курс PRO: периопераційне ведення хірургічних пацієнтів 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ «PRO периопераційне ведення хірургічних пацієнтів» — комплексний підхід до управління всіма етапами хірургічного лікування, спрямований на оптимізацію результатів, мінімізацію ускладнень та прискорення одужання пацієнтів. Ефективне периопераційне ведення вимагає системного підходу, заснованого на доказовій медицині та мультидисциплінарній взаємодії. У програмі розглядаються: стратифікація ризиків, медикаментозна підготовка (протоколи відміни та збереження препаратів), поетапна підготовка пацієнта (за 1–2 тижні, 1–2 дні та 1–2 години до операції), інтраопераційний моніторинг (волемічний статус, гемодинаміка, антибіотикопрофілактика, терморегуляція) та постопераційні протоколи в перші 72 години, які доведено знижують частоту ускладнень і прискорюють одужання. Захід орієнтований на хірургів, анестезіологів, лікарів інтенсивної терапії та інших фахівців, які прагнуть впровадити сучасні принципи периопераційної медицини у клінічну практику. Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

1. Відеолекція Підбір асистивних засобів та техніки переміщення пацієнтів у реабілітації Класифікація асистивних засобів Алгоритм підбору засобу Техніки безпечного переміщення пацієнтів Комунікація з пацієнтом і родиною Як отримати технічний засіб безкоштовно за державною програмою 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Електронний курс Pro акушерські кровотечі: від командної взаємодії до ефективного лікування 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ «Акушерські кровотечі — це виклик, що потребує злагодженої командної роботи та чітких рішень. Від швидкості дій і взаєморозуміння між членами команди залежить життя пацієнтки. Ефективне ведення таких випадків починається з правильної організації команди — чіткого розподілу ролей, налагоджених комунікацій і розуміння алгоритму дій у критичних ситуаціях. У центрі уваги — сучасні принципи лікування та алгоритми, які допомагають лікарям і середньому медичному персоналу діяти злагоджено та впевнено. Під час заходу Pro акушерські кровотечі: від командної взаємодії до ефективного лікування поговоримо про: ✅ Чому кожна хвилина має значення: алгоритм дій при післяпологовій кровотечі; ✅ Командну взаємодію в умовах стресу — як зберегти холодний розум і життя пацієнтки; ✅ Раннє розпізнавання та об’єктивне вимірювання крововтрати — ключ до ефективного контролю кровотечі; ✅ Підхід «E-MOTIVE»: що нового в сучасному менеджменті післяпологової кровотечі; ✅ Роль акушера, анестезіолога, неонатолога та середнього медичного персоналу в команді при післяпологовій кровотечі; ✅ PAS (Placenta Accreta Spectrum): як командна підготовка зменшує ризик масивної крововтрати; ✅ Готовність до дій: як тренування, чек-листи та симуляційні сценарії рятують життя. Цей курс створений, щоб допомогти лікарям і середньому медичному персоналу діяти впевнено, скоординовано й ефективно — саме тоді, коли кожна секунда має значення.» Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Система коагуляції – це не просто каскад біохімічних реакцій, а й критично важливий компонент для підтримання життя в умовах багатьох невідкладних станів. Її порушення може мати дві крайні клінічні маніфестації: неконтрольовані кровотечі або тромботичні ускладнення, які часто призводять до летальних наслідків. Зокрема, ДВЗ-синдром є яскравим прикладом патології, за якої баланс між тромбозом і кровотечею порушується кардинально. Цей стан може розвиватися на тлі сепсису, ускладнених пологів, термінальної стадії онкопроцесів, політравми і після великих хірургічних втручань. Однак його складно своєчасно розпізнати через нечіткість клінічної та лабораторної картини. Наприклад, D-димер, який є одним з основних маркерів активації фібринолізу, може бути підвищеним у багатьох критичних станах, але без зважання на контекст його діагностичне значення знижується. Наслідок – до 30% випадків ДВЗ-синдрому залишаються нерозпізнаними на ранніх етапах, що прямо корелює з погіршенням прогнозу. Тому, систематизовані знання про механізми згортання крові, сучасні діагностичні підходи й інтерпретацію лабораторних тестів є необхідними для лікаря, який працює в умовах інтенсивної терапії, акушерства чи онкології. Навчальний майстер-клас «ДВЗ-синдром: виклики та можливості лабораторної діагностики» буде присвячений вивченню фізіології гемостазу як тонкого балансу між процесами згортання крові та фібринолізу. Учасники розглянуть епідеміологію, причини розвитку, класифікацію і патогенез ДВЗ-синдрому, що дасть змогу глибше зрозуміти механізми його виникнення. Будуть проаналізовані клінічні прояви цього стану й загальні принципи його діагностики. Особливу увагу приділено сучасним підходам до лабораторної діагностики, зокрема специфічним тестам, алгоритмам і шкалам оцінювання для своєчасного виявлення й контролю тяжкості ДВЗ-синдрому. • Фізіологія гемостазу: рівновага життя між згортанням крові та фібринолізом. • Епідеміологія, причини розвитку та класифікація ДВЗ-синдрому. • Патогенетичні аспекти розвитку ДВЗ-синдрому. • Клінічна маніфестація ДВЗ-синдрому. • Загальні принципи діагностики ДВЗ-синдрому. • Сучасні підходи до лабораторної діагностики та маркери ДВЗ-синдрому: специфічні тести, алгоритми, шкали динамічного оцінювання стану пацієнта.

Дистанційна участь із доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я. Після проходження курсанту буде видано сертифікат. Після проходження курсанту будуть нараховані бали БПР. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

1. Відеолекція Групи крові та Rh-фактор: лабораторна діагностика, помилки та контроль якості Основи імуногематології (система ABO, Rh, Kell, Duffy, Kidd, MNS; генетичні і серологічні особливості, клінічне значення антигенів). Методи лабораторної діагностики груп крові та Rh-фактора: від класичних серологічних до сучасних автоматизованих та молекулярно-генетичних технологій. Типові помилки у визначенні груп крові на преаналітичному, аналітичному, постаналітичному етапах. Контроль якості та стандартизація (внутрішній контроль якості (IQC), зовнішній контроль якості (EQA / VEQ), вимоги стандарту ISO 15189 щодо управління якістю у серологічних лабораторіях). Клінічні аспекти та проблемні випадки (слабкий D-антиген, дискордантні результати, критичні ситуації при переливанні крові та в акушерстві). 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

​Десмургія — одна з базових, але часто недооцінених навичок середнього медичного персоналу, від якої залежить безпека та комфорт пацієнта. Неправильно накладена пов’язка може стати причиною ішемії тканин, вторинного інфікування або затримки загоєння, особливо у пацієнтів із діабетом чи судинною патологією. Водночас дослідження показують, що правильно обрана техніка пов’язки може скоротити час загоєння ран на 25–50%. Медичні сестри та брати є першими на черзі, хто застосовує ці навички в умовах невідкладної допомоги, хірургічного стаціонару або паліативної практики. Тому системне оновлення знань у сфері сучасної десмургії є необхідним для зниження частоти ускладнень і підвищення ефективності догляду. Навчальний захід «Десмургія. Види та техніка накладання пов'язок» буде присвячений вивченню класифікації та властивостей сучасних перев’язувальних матеріалів, а також критеріям їх вибору залежно від клінічної ситуації. Учасники розглянуть техніку накладання м’яких, жорстких і вистигаючих пов’язок, правила іммобілізації при травмах та особливості догляду за пацієнтом після фіксації. Також у фокусі – ефективність накладеної пов’язки, профілактика ускладнень, контроль за станом кінцівки та правильне переміщення постраждалого. Закріпити отриманні знання можна буде під час розгляду реальних клінічних випадків. • 1. Класифікація пов’язок і перев’язувальних матеріалів. • Основні типи пов’язок: м’які, жорсткі, комбіновані. Властивості сучасних перев’язувальних матеріалів та критерії їх вибору залежно від клінічної ситуації. • 2. М’які пов’язки: техніки накладання та показання до застосування. • Бинтові, косинкові, трубчасті пов’язки. Алгоритм накладання пов’язки залежно від зони ураження та цілі (фіксація, компресія, захист). • 3. Жорсткі пов’язки та іммобілізаційні засоби: шини, лонгети, ортези. • Показання до іммобілізації, види шин (стандартні та імпровізовані), техніка накладання та правила контролю за станом кінцівки. • 4. Вистигаючі пов’язки: гіпсові, полімерні, комбіновані матеріали. • Переваги сучасних вистигаючих матеріалів, техніка їх використання, показання та протипоказання. • 5. Принципи іммобілізації при травмах та гострих станах. • Основні правила надання першої допомоги при підозрі на перелом, вивих, розрив зв’язок. Алгоритм дій медичної сестри до та після іммобілізації. • 6. Оцінка ефективності накладеної пов’язки та профілактика ускладнень. Ознаки правильної пов’язки, контроль за кровообігом, шкірними покривами, запобігання тисковим ураженням і набрякам. • 7. Переміщення та транспортування постраждалого з фіксацією ушкоджених ділянок. Техніки безпечного переміщення, використання допоміжних засобів, командна взаємодія в надзвичайних ситуаціях. • 8. Розгляд складних клінічних кейсів. • Відповіді на запитання