Онлайн-курси БПР — 2026

Рання діагностика ектопічної вагітності є важливою для безпеки пацієнток, адже клінічні прояви часто мінімальні або неспецифічні. Ультразвукове дослідження є основним інструментом у визначенні локалізації вагітності й виборі подальшої тактики. Розуміння діагностичних алгоритмів та уміння приймати рішення в неоднозначних ситуаціях дають змогу своєчасно виявити патологічний стан й обрати правильну лікувальну тактику. На цьому заході ви зможете систематизувати знання про ультразвукову діагностику ектопічної вагітності. Ви розглянете сучасну класифікацію, алгоритми оцінювання вагітності неясної локалізації (PUL), принципи ефективного трансвагінального УЗД й технічні аспекти дослідження. Окремо ви проаналізуєте реальні клінічні кейси для підвищення точності діагнозу та обґрунтованого вибору тактики ведення. Після навчання ви зможете ефективно діагностувати ектопічну вагітність, визначати оптимальну тактику в разі вагітності неясної локалізації, оцінювати ризики і швидко приймати клінічні рішення у пацієнток з ранніми симптомами. • Сучасна класифікація ектопічної вагітності • Вагітність неясної локалізації (PUL): діагностичні критерії та покроковий алгоритм дій • Принципи ефективної ультразвукової діагностики ектопічної вагітності • Технічні аспекти трансвагінального УЗД у пацієнток з підозрою на позаматкову вагітність • Розбір клінічних випадків відповідно до класифікації: практичні висновки для підвищення діагностичної точності • Сесія відповідей на запитання

Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Лікарі здобудуть наступні навички: • Інтерпретувати розгорнуту лейкоцитарну формулу, включаючи диференційну діагностику причин нейтрофільозу, нейтропенії, лімфоцитозу та еозинофілії. • Аналізувати еритроцитарні індекси (MCV, MCH, MCHC, RDW) для точної класифікації анемічних синдромів. • Проводити диференційну діагностику мікро-, нормо- та макроцитарних анемій на основі показників гемограми. • Виявляти гематологічні ознаки гострих та хронічних запальних процесів, інфекційних захворювань. • Розпізнавати ранні маркери можливих онкогематологічних захворювань, таких як лейкози та лімфоми. • Оцінювати тромбоцитарну ланку (кількість тромбоцитів, MPV), диференціювати причини тромбоцитопеній та тромбоцитозів. • Ідентифікувати «червоні прапорці» в аналізі крові, що вимагають негайного дообстеження або консультації гематолога. • Корелювати зміни в гемограмі з клінічною картиною пацієнта для формування цілісної діагностичної гіпотези. Програма заходу • Заняття — 02:16:37 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Які критерії диференціації між реактивним лімфоцитозом та підозрою на хронічний лімфолейкоз? • Як поєднання індексів MCV та RDW дозволяє провести диференційну діагностику залізодефіцитної анемії, B12-дефіцитної анемії та анемії хронічних захворювань? • Які зміни в гемограмі, окрім цитопеній, можуть вказувати на мієлодиспластичний синдром? • Зсув лейкоцитарної формули вліво: як відрізнити реакцію на тяжку інфекцію від дебюту хронічного мієлолейкозу? • Панцитопенія: який діагностичний алгоритм є оптимальним для виявлення її причини? • Ізольований тромбоцитоз: коли це реактивний стан, а коли – ознака есенціальної тромбоцитемії? • Які неспецифічні, але стійкі зміни в аналізі крові можуть бути предикторами системних захворювань сполучної тканини? • Як інтерпретувати атипові мононуклеари та інші зміни при вірусних інфекціях, зокрема Епштейна-Барр? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

​Вторинні імунодефіцити (ВІД) – це розлади, які можуть розвиватися практично в кожного пацієнта під впливом різних чинників: від хронічних хвороб до медикаментозної терапії, операцій, травм, виснаження чи старіння. Ці стани є більш поширеними, ніж первинні імунодефіцити, тому потребують більшої уваги. Вони не є самостійною нозологією, однак суттєво ускладнюють перебіг основного захворювання, збільшують ризик тяжких та атипових інфекцій і можуть стати причиною смерті або інвалідизації. Імунокомпроментовані пацієнти потребують особливого клінічного підходу, адже їхнє лікування та профілактика ускладнень мають бути персоналізованими. З огляду на ці міркування фахівцям необхідні знання про сучасні алгоритми діагностики, моніторингу і критерії призначення замісної терапії. Це важливо не лише для забезпечення ефективного лікування, а й для запобігання летальним ускладненням. Навчальний майстер-клас «Вторинні імунодефіцити: сучасні підходи до діагностики, моніторингу та терапії» буде присвячений вивченню відмінностей між первинними і вторинними імунодефіцитами, їхньої епідеміології та основних етіологічних чинників: від ВІЛ та онкозахворювань до хронічних станів й імуносупресії. Будуть розглянуті клінічні прояви ВІД, зокрема часті рецидивні або атипові інфекції, особливості перебігу в дітей. Крім цього, в програмі заходу будуть представлені практичні аспекти діагностики: оцінювання функціональних показників імунітету, моніторинг імуноглобулінів та аналіз супутніх чинників. Окрема увага буде приділена призначенню замісної терапії, антибіотикопрофілактиці й сучасним принципам лікування. • Вступ: • Визначення і класифікація імунодефіцитів: первинні vs вторинні. • Епідеміологія. • Основні етіологічні фактори виникнення вторинних імунодефіцитів: • ВІЛ-інфекція та інші вірусні захворювання. • Онкологічні, гематологічні захворювання, поліхіміотерапія, імуносупресивна терапія. • Хронічні захворювання. • Клінічні прояви вторинних імунодефіцитів: • Основний симптом – підвищена схильність до інфекцій: пневмонії, синусити, отити, глибокі інфекції, грибкові ураження. • Особливості перебігу в дітей. • Діагностика: • Оцінювання кількісних і функціональних показників імунної системи. • Динамічний моніторинг рівня імуноглобулінів у пацієнтів з ризиком вторинних імунодефіцитів (до, під час і після хіміотерапії). • Виявлення супутніх захворювань та факторів ризику. • Сучасні підходи до лікування та профілактики: • Лікування основного захворювання/стану, що призвів до імунодефіциту. • Замісна терапія імуноглобулінами (показання, моніторинг ефективності). • Протимікробна профілактика і терапія у разі високого ризику інфекцій. • Відповіді на запитання учасників

Запаморочення може бути першим сигналом серйозного захворювання: від інсульту до вестибулярної мігрені чи нейроніту. Важливо вміти диференціювати цей симптом за його походженням – центральне або периферичне – і не плутати «меньєрівський» напад із позиційним запамороченням. На цьому заході ви дізнаєтеся головні причини вестибулярних розладів, навчитесь користуватися клінічними тестами, відрізняти між собою типи запаморочення та обирати оптимальну терапію. Ви більше не будете відчувати невпевненість щодо доцільності призначення супресантів, вибору маневрів за різних типів позиційного запаморочення та координування міждисциплінарного підходу до лікування. Після навчання ви зможете швидко орієнтуватися в етіології запаморочення, ефективно допомагати пацієнтам з гострими та хронічними формами вестибулярних порушень і формувати реабілітаційну стратегію. • Гостра однобічна вестибулопатія (вестибулярний нейроніт): клінічні випадки, діагностичні критерії, етіопатогенетичне лікування (стероїди завжди?). • Лікувальні вестибулярні маневри при доброякісному пароксизмальному позиційному запамороченні: маневри в разі ураження заднього, латерального та переднього півколових каналів. • Вестибулярна мігрень: “знімаємо маски” поширеної патології, діагностичні критерії, лікування. • Хвороба Меньєра: діагностичні критерії, не всі приступи “меньєрівські”, лікування. • Персистуюче постурально-перцептивне запаморочення: діагностичні критерії, терапевтичні заходи. • Вестибулярні супресанти (препарати від запаморочення): доцільність застосування за різних станів, порівняльний аналіз ефективності вестибулолітиків. Інші препарати при запамороченнях. • Вестибулярна реабілітація: основи вестибулярних вправ (з погляду невролога).

УЗД колінного суглоба – один із основних методів діагностики, що дає змогу в режимі реального часу оцінити стан структур суглоба та прийняти точне й обґрунтоване рішення щодо подальшої тактики. Але без досконалого знання протоколів дослідження й технічних особливостей методу можна припуститися помилок у документуванні та інтерпретації результатів. Це означає ризик несвоєчасного виявлення значущої патології або, навпаки, її гіпердіагностики. На цьому заході ви сформуєте структурований підхід до проведення УЗД колінного суглоба: від базових налаштувань апарата й правильного позиціонування до повноцінного протоколу обстеження з урахуванням усіх доступів. Ви розглянете нормальну соноанатомію переднього, медіального, латерального та заднього відділів, а також артефакти й типові помилки інтерпретації. Окрім цього, ви навчитеся впевнено визначати патологічні зміни (випіт, синовіт, ураження сухожилків і зв’язок, бурсит, дегенеративні й запальні процеси) та диференціювати утворення підколінної ямки. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати алгоритм проведення й опису дослідження, що допоможе вам підвищити точність діагностики та приймати правильні рішення щодо подальшої тактики ведення пацієнта. • Базові принципи УЗД колінного суглоба: • показання та можливості методу; • обмеження УЗД коліна; • підготовка, положення пацієнта і датчика; • вибір датчика, частоти, глибини, фокусу, доплера. • Стандартизований протокол дослідження (доступи, варіанти сканування, порівняння, обов’язкова фотофіксація). • Передній відділ коліна в нормі. • Медіальний відділ коліна в нормі. • Латеральний відділ коліна в нормі. • Задній відділ коліна в нормі. • Хрящ, кісткові контури, динамічні проби. • Нормальний протокол і типові помилки: • опис нормального дослідження; • структури, які не можна пропустити; • анізотропія, компресія, хибна оцінка рідини. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером • Випіт, синовіт, гіпертрофія синовії. • Патологія сухожилків переднього відділу. • Бурсити і патологія жирового тіла. • Пошкодження медіальних і латеральних стабілізаторів. • Меніски та параменіскові утворення. • Кіста Бейкера і патологія підколінної ямки. • Дегенеративні та запальні зміни. • Спортивна та післяопераційна патологія. • Алгоритм опису патології: • структура протоколу при травмі; • структура протоколу при хронічному болю та перевантаженні; • червоні прапорці та показання до інших методів візуалізації; • розбір клінічних кейсів. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

Тривалий час розлад аутистичного спектра (РАС) у дорослих був поза фокусом клінічної психіатрії та психотерапії, що зумовило значну кількість пізніх та помилкових діагнозів. РАС часто маскується під тривожні, депресивні або особистісні розлади, оскільки пацієнт звертається не з первинними нейророзвитковими особливостями, а з вторинними психічними ускладненнями. Неправильна нозологічна кваліфікація призводить до неефективної фармакотерапії та поліпрагмазії, що в подальшому може негативно вплинути на прихильність пацієнта до лікування і призвести до втрати терапевтичного альянсу. На цьому заході ви розглянете сучасну діагностичну парадигму РАС у дорослих відповідно до змін після впровадження DSM-5 та МКХ-11, феномен пізньої діагностики та історичні причини недооцінення цього розладу. Ви дізнаєтеся про особливості клінічної картини у дорослих: специфіку соціальної комунікації, ригідність мислення, сенсорну гіпер- та гіпочутливість, особливості інтересів і нейрокогнітивний профіль. Окрім цього, ви проаналізуєте феномен маскування, аутичне вигорання, коморбідність із тривожними, афективними розладами і СДУГ, а також алгоритми диференційної діагностики з іншими психічними розладами. Після навчання ви зможете легше оцінювати випадки багаторічної «резистентної» тривожно-депресивної симптоматики, соціальної дезадаптації без психотичної продукції та успішно планувати ефективну терапевтичну тактику. • Чому дорослий РАС довго залишався «недіагностованим» • Історична орієнтація критеріїв на дитячий вік • Зміни діагностичної парадигми після впровадження DSM-5 та МКХ-11 • Феномен пізньої діагностики • Клінічна картина РАС у дорослих • Особливості соціальної комунікації • Ригідність мислення • Сенсорна гіпер-/гіпочутливість • Специфіка інтересів • Маскування та його наслідки • Соціальне копіювання • Хронічне виснаження • Аутичне вигорання • Підвищений ризик тривожних і депресивних розладів • Диференційна діагностика • Межовий розлад особистості • Соціальна тривога • Обсесивно-компульсивний розлад • СДУГ • Шизотиповий розлад • Жінки з РАС: гендерні особливості • Відмінності у презентації симптомів • Підвищений рівень маскування • Часті помилкові діагнози • Нейрокогнітивний профіль • Теорія розуму • Виконавчі функції • Централізована когерентність • Сенсорна обробка • Психотерапевтичний супровід дорослих з РАС • Адаптована КПТ • Робота з емоційною регуляцією • Психоосвіта • Навчання соціальних навичок • Принципи довготривалої підтримки • Підхід, орієнтований на сильні сторони • Профілактика вигорання • Підтримка ідентичності • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

Кашель у дітей традиційно є однією з найчастіших причин звернення до лікарів різних спеціальностей: педіатрів, сімейних лікарів та пульмонологів. Його природа може варіюватися від абсолютно доброякісної до прояву серйозної патології, що потребує ретельного обстеження. Важливо не лише своєчасно розпізнати тривожні симптоми, а й дотримуватися обережності, щоб уникнути гіпердіагностики та непотрібних медичних втручань у разі, коли кашель не потребує активного лікування. Незважаючи на існування сучасних доказових рекомендацій, лікарі можуть відчувати труднощі в оцінюванні дитячого кашлю та виборі оптимальної тактики ведення пацієнтів. Найчастіше постають такі питання: «Де межа між фізіологічною нормою та патологією?», «Чи достатньо зібрати відповідний анамнез, чи потрібні додаткові обстеження?», «Коли дійсно є показання до призначення антибіотиків або інгаляційної терапії?». Важливо пам’ятати, що надмірне застосування ліків та необґрунтована медикалізація залишаються актуальними проблемами в практиці лікування дитячого кашлю. Навчальний майстер-клас «Кашель у дітей: від моніторингу до дії» спрямований на поглиблення знань щодо клінічно обґрунтованого підходу до оцінювання та ведення пацієнтів з кашлем відповідно до сучасних стандартів. Учасники матимуть змогу детально вивчити фізіологічні особливості кашльового рефлексу в різних вікових групах, навчаться розрізняти варіанти норми й симптоми серйозних захворювань. Особлива увага приділятиметься диференційній діагностиці, аналізу анамнезу, обґрунтуванню обстежень та інтерпретації їх результатів. В межах майстер-класу також будуть розглянуті типові клінічні помилки, важливість ефективної комунікації з батьками та практичні способи запобігання необґрунтованому призначенню медикаментів і процедур. • 1. Кашльовий рефлекс: фізіологія, вікові особливості та клінічне значення • Механізм виникнення кашлю • Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи у дітей • 2. Кашель як захисний механізм і як симптом патології • 3. Коли кашель не є патологією: варіанти норми та межові стани • Критерії для спостереження без втручання • 4. Етіологічна мозаїка кашлю: диференціальна діагностика відповідно до анамнезу та клініки • Гострі респіраторні захворювання з ураженням верхніх та нижніх дихальних шляхів • Кашель при глистяній інвазії, алергічних станах, ГЕРХ • Поведінковий (психогенний) кашель • 5. Алгоритм діагностичного пошуку в разі кашлю у дітей • Оцінювання анамнезу, тригерів, характеру кашлю • Фізикальне обстеження • Інструментальні методи та лабораторна діагностика • 6. Розширене діагностичне обстеження дитини з кашлем: показання, особливості. • 7. Типові клінічні помилки у менеджменті дитячого кашлю • Надмірне використання муколітиків і протикашльових препаратів • Помилки в діагностиці бактеріальної природи кашлю • Невиправдане призначення антибіотиків та інгаляцій • Відповіді на запитання учасників

Movember 2025: скринінг і діагностика раку простати 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ «Movember 2025 — це сучасний погляд на діагностику та лікування одного з найпоширеніших онкозахворювань у чоловіків — раку простати. Обговоримо роль скринінгу, інноваційні методи терапії та персоналізований підхід до кожного пацієнта. Запрошуємо вас доєднатися до заходу, під час якого буде представлено: сучасні підходи до раннього виявлення раку простати (ПСА, МРТ, біомаркери); роль мультидисциплінарної команди у виборі тактики лікування; нові можливості гормональної, таргетної та імунотерапії; стандарти хірургічного лікування; менеджмент післяопераційних ускладнень. Захід орієнтований на урологів, онкологів, радіологів, хірургів та всіх фахівців, залучених у менеджмент пацієнтів з раком простати.» Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Подагра та гіперурикемія не обмежуються лише болем у суглобах. Вони впливають на нирки, серцево-судинну систему й обмін речовин. Невміння своєчасно розпізнати приховану форму подагри або неправильно підібрана уратознижувальна терапія призводять до хронізації запального процесу, формування тофусів та повторних госпіталізацій. На цьому заході ви навчитеся швидко оцінювати пацієнтів з гострим подагричним нападом, диференціювати моноартрит невизначеного генезу, підбирати оптимальну протизапальну терапію та уратознижувальні засоби відповідно до коморбідних станів. Ви знатимете, коли починати терапію в разі асимптоматичної гіперурикемії, як контролювати рівень сечової кислоти і запобігати рецидивам, а також як інтегрувати немедикаментозні стратегії: дієту, фізичну активність і питний режим. Після заходу ви зможете точно оцінювати стан пацієнта, обирати безпечну терапію та впроваджувати мультидисциплінарний підхід у лікуванні подагри. • 1. Вступ • Актуальність проблеми подагри та гіперурикемії • Епідеміологія: частота в популяції, тренди • Вплив на якість життя, інвалідизацію та економічний тягар • 2. Сечова кислота: клінічне значення • Фізіологія пуринового обміну • Джерела пуринів (ендогенні та екзогенні) • Механізми утворення й виведення сечової кислоти • Норма рівня сечової кислоти в сироватці та добовій сечі • Біологічна роль сечової кислоти (антиоксидант vs прозапальний агент) • Патогенетичні механізми ушкодження тканин у разі надлишку сечової кислоти • 3. Гіперурикемія • Визначення (порогові значення для чоловіків та жінок) • Первинна vs вторинна гіперурикемія • Причини зниження ниркової екскреції • Причини надмірного утворення сечової кислоти • Змішаний механізм • Лікарські засоби, що підвищують рівень сечової кислоти • Гіперурикемія як фактор ризику подагричного артриту, сечокам’яної хвороби, серцево-судинних захворювань та хронічної хвороби нирок • 4. Подагричний артрит • Патогенез: від гіперурикемії до кристалізації моноуратів • Фактори, що запускають напад • Клінічні стадії: асимптоматична гіперурикемія, гострий подагричний артрит, інтеркризовий період, хронічна тофусна подагра • Типова клінічна картина (перша МФЗ суглоба, моноартрит, нічний початок) • Атипові форми у жінок, літніх людей та пацієнтів з ХНН • 5. Діагностика • Лабораторні показники: рівень сечової кислоти в сироватці, маркери запалення (ШОЕ, CRP), мікроскопія синовіальної рідини (золотий стандарт). • Візуалізація: рентген – пізні зміни; УЗД – подвійний контур, тофуси; DECT (Dual-energy CT) • Диференційна діагностика (септичний артрит, псевдоподагра, ревматоїдний артрит) • 6. Спостереження та шляхи корекції гіперурикемії • Кого лікувати, а кого лише спостерігати (асимптоматична гіперурикемія) • Немедикаментозні методи: дієта (обмеження пуринів, алкоголю, фруктози), контроль маси тіла, оптимізація споживання рідини, • Медикаментозна уратознижувальна терапія: алопуринол (дози, титрація, безпека), фебуксостат, урикозуричні засоби (пробенецид, лесинурад), пеглотиказа (резистентні випадки) • Цільові рівні сечової кислоти і частота моніторингу • Ведення пацієнтів із супутніми хворобами (ХНН, ССЗ, метаболічний синдром) • 7. Лікування гострого подагричного нападу • НПЗП • Колхіцин • Глюкокортикоїди (системно та внутрішньосуглобово) • IL-1 інгібітори (у разі резистентності або протипоказань до стандартної терапії) • Принцип «treat-to-target» у подагрі • 8. Профілактика рецидивів • Тривала уратознижувальна терапія • Протизапальна профілактика у разі старту УЗТ • Пацієнтська освіта: розпізнавання тригерів, важливість прихильності • 9. Сучасні дискусії та нові горизонти • Чи потрібно лікувати безсимптомну гіперурикемію? • Роль гіперурикемії в серцево-судинному ризику • Нові препарати та підходи (SGLT2-інгібітори, урат-оксидази) • 10. Висновки • Головні меседжі для лікарів-практиків • Алгоритм дій у разі гіперурикемії та подагри • Значення мультидисциплінарного підходу • 11. Відповіді на запитання учасників

​Головний біль – одна з найпоширеніших і водночас найскладніших проблем у практиці лікаря. Мігрень та головний біль напруги виникають у великої частини населення, але через різноманітність причин та проявів цефалгії діагностичний пошук нерідко видається складним. Крім того, якщо не знати сучасні підходи до лікування і реабілітації, то терапія буде неефективна, а надмірне використання знеболювальних може спричинити медикаментозно-індукований біль і залежність. Важливо також брати до уваги психологічні фактори, адже без комплексного підходу якість життя пацієнта значно погіршується через постійний головний біль. Необхідно орієнтуватися в складних випадках: якщо біль не минає, стандартні методи не працюють або призводять до побічних ефектів, коли необхідна мультидисциплінарна терапія або інноваційні методи лікування. На навчальному майстер-класі «Комплексна реабілітація пацієнтів з хронічним головним болем» буде обговорена проблема поширеності цього симптому, його вплив на працездатність та якість життя. Учасники розглянуть сучасні стратегії медикаментозної терапії, принципи вибору препаратів для профілактики й купірування болю, а також методи контролю побічних ефектів. Окрема увага буде приділена фізіотерапевтичним підходам: електротерапії, магнітотерапії, масажу, ЛФК та їх застосуванню залежно від типу головного болю. • Актуальність проблеми хронічного головного болю • Поширеність хронічного головного болю в неврологічній практиці. • Вплив на якість життя та працездатність. • Міждисциплінарний підхід як основа сучасної реабілітації. • Медикаментозна терапія: сучасні стратегії • Принципи вибору фармакологічних засобів для профілактики та купірування болю. • Роль комбінованої терапії, контроль побічних ефектів. • Взаємодія з іншими методами лікування. • Фізіотерапевтичні методи у реабілітації • Ефективність фізіотерапії при хронічному головному болю. • Основні методи: електротерапія, магнітотерапія, масаж, ЛФК. • Вибір методів відповідно до типу головного болю та супутніх захворювань. • Психотерапія та когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) у веденні пацієнтів • Психоемоційні механізми хронічного болю: роль тривоги, депресії, стресу. • Взаємодія невролога з психотерапевтом, мультидисциплінарна команда. • Алгоритми ведення пацієнтів з різними типами хронічного головного болю. • Відповіді на запитання учасників

Пацієнти після контузії — це не лише гострий період. Через тижні та місяці вони повертаються зі скаргами на головний біль, запаморочення, порушення сну, когнітивні зміни та тривожні стани. Часто ці симптоми залишаються недооціненими або трактуються як «неспецифічні», що призводить до втрати часу та якості життя пацієнта. На майстер-класі розберемо постконтузійний синдром як мультифакторний стан, особливості ідентифікації таких станів на прийомі, показання до додаткової діагностики та тактику ведення пацієнта — від першого прийому до подальшого супроводу. Майстер-клас буде корисний лікарям, які працюють як з військовими, так і з цивільними пацієнтами. Лише те, що працює в реальній практиці: поширені синдроми та нозології вашої спеціальності. Комплексний розбір кількох взаємопов’язаних тем та методик обстеження. Спікери-практики, які розуміють виклики вашої спеціальності. Живий ефір із можливістю поставити питання та отримати відповідь. Гнучкі формати участі — від безкоштовного доступу до повного пакету матеріалів і бонусів. Програма заходу • Онлайн лекція • що насправді відбувається з мозком при вибуховій травмі • чому симптоми з’являються не одразу • і чому ці пацієнти часто “губляться” в системі • Постконтузійний синдром: біопсихосоціальна модель та сучасні підходи до персоналізованої терапії* • Онлайн лекція • *Доповідь здійснюється за промоційної підтримки компанії Acino та не є підставою для нарахування балів фахівцям у сфері охорони здоров'я за системою безперервного професійного розвитку. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Акне у дорослих є хронічним дерматологічним захворюванням, яке часто вказує на глибші системні порушення. Його поява у жінок після 25 років може бути наслідком гіперандрогенії, полікістозу яєчників, стресу чи метаболічних змін. У таких випадках стандартні схеми лікування виявляються неефективними, що потребує більш глибокого підходу до діагностики і терапії. За даними Journal of Clinical and Aesthetic Dermatology, близько 50% жінок з акне в дорослому віці мають супутні гормональні порушення, які потребують ретельного лабораторного обстеження та мультидисциплінарного підходу до лікування. Ігнорування системного підґрунтя акне або призначення симптоматичного лікування без оцінювання супутніх станів може призвести до хронізації процесу, утворення рубців, постзапальної гіперпігментації та, що не менш важливо, психоемоційного виснаження жінки. За даними дослідження в British Journal of Dermatology, у пацієнтів із середнім та важким перебігом акне ризик розвитку депресії зростає на 63%, якщо порівнювати з людьми без висипань. Навчальний захід «Акне у дорослих пацієнток: від лабораторної оцінки до корекції терапії» буде присвячений вивченню акне у дорослих жінок як комплексного хронічного захворювання, зокрема його епідеміології, факторів ризику та клінічних особливостей. Розглядатимуться відмінності перебігу акне в підлітковому й дорослому віці, типові форми, локалізації та роль гормональних порушень у патогенезі. Особлива увага буде приділена диференційній діагностиці з іншими дерматозами та ситуаціям, коли пацієнтці потрібна консультація гінеколога або ендокринолога. У фокусі також будуть сучасні підходи до терапії: від топічного й системного лікування до косметологічних і апаратних методик. • Вступ • Актуальність проблеми акне у дорослих жінок • Епідеміологія: поширеність, фактори ризику • Клінічні особливості акне у жінок • Відмінності перебігу акне у підлітків і дорослих жінок • Класифікація та форми акне • Типові локалізації та морфологічні особливості • Роль гормональних факторів • Диференційна діагностика • Відмінності акне від інших дерматозів • Коли потрібна консультація гінеколога чи ендокринолога • Сучасні підходи до лікування • Топічна терапія • Системна терапія • Косметологічні й апаратні методики • Відповіді на запитання

Ефективність периневральної катетеризації визначається не лише знанням анатомії, а й розумінням технічних нюансів, типових помилок та факторів, що впливають на тривалість функціонування катетера. Аналіз невдалих клінічних кейсів дає змогу ідентифікувати критичні точки процедури і значно прискорює формування практичних навичок. На цьому заході ви детально розглянете анатомію нервів нижньої кінцівки та зони їх іннервації, показання до використання периневральних катетерів та їхні переваги над епідуральною анестезією. Ви отримаєте покрокові алгоритми катетеризації, а також ознайомитеся з реальними відеокейсами й ультразвуковими сканами з практики спікера. Доступ до авторських відеоматеріалів з реальної клінічної практики допоможе вам краще сприйняти техніку виконання маніпуляцій та ультразвукової навігації з позиції експерта. Після навчання ви зможете впевнено виконувати периневральну катетеризацію для ефективного післяопераційного знеболення та забезпечити надійну експлуатацію катетера на тривалий період. • Анатомія нервів нижньої кінцівки та зони їх іннервації • Показання та переваги периневральних катетерів над епідуральною анестезією • Покроковий алгоритм катетеризації сідничного нерва та клубової фасції • Демонстрація відеокейсів та ультразвукових сканів із практики спікера • Розбір технічно невдалих катетеризацій з практики спікера • Режими введення анестетика й менеджмент болю • Методи захисту від дислокації та профілактика ускладнень • Відповіді на запитання учасників

Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Лікарі здобудуть наступні навички: • Інтерпретувати розгорнуту лейкоцитарну формулу, включаючи диференційну діагностику причин нейтрофільозу, нейтропенії, лімфоцитозу та еозинофілії. • Аналізувати еритроцитарні індекси (MCV, MCH, MCHC, RDW) для точної класифікації анемічних синдромів. • Проводити диференційну діагностику мікро-, нормо- та макроцитарних анемій на основі показників гемограми. • Виявляти гематологічні ознаки гострих та хронічних запальних процесів, інфекційних захворювань. • Розпізнавати ранні маркери можливих онкогематологічних захворювань, таких як лейкози та лімфоми. • Оцінювати тромбоцитарну ланку (кількість тромбоцитів, MPV), диференціювати причини тромбоцитопеній та тромбоцитозів. • Ідентифікувати «червоні прапорці» в аналізі крові, що вимагають негайного дообстеження або консультації гематолога. • Корелювати зміни в гемограмі з клінічною картиною пацієнта для формування цілісної діагностичної гіпотези. Програма заходу • Заняття — 02:16:37 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Які критерії диференціації між реактивним лімфоцитозом та підозрою на хронічний лімфолейкоз? • Як поєднання індексів MCV та RDW дозволяє провести диференційну діагностику залізодефіцитної анемії, B12-дефіцитної анемії та анемії хронічних захворювань? • Які зміни в гемограмі, окрім цитопеній, можуть вказувати на мієлодиспластичний синдром? • Зсув лейкоцитарної формули вліво: як відрізнити реакцію на тяжку інфекцію від дебюту хронічного мієлолейкозу? • Панцитопенія: який діагностичний алгоритм є оптимальним для виявлення її причини? • Ізольований тромбоцитоз: коли це реактивний стан, а коли — ознака есенціальної тромбоцитемії? • Які неспецифічні, але стійкі зміни в аналізі крові можуть бути предикторами системних захворювань сполучної тканини? • Як інтерпретувати атипові мононуклеари та інші зміни при вірусних інфекціях, зокрема Епштейна-Барр? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Біопсія шкіри – головний етап у встановленні точного діагнозу при дерматологічних та онкологічних патологіях. Від правильності виконання залежить якість гістологічного матеріалу і достовірність діагнозу. Уміння обирати оптимальний вид біопсії дозволяє мінімізувати травматичність, отримати якісний зразок і зменшити кількість повторних втручань. На цьому заході ви навчитеся обирати правильну техніку біопсії залежно від локалізації та підозри на патологію, проводити підготовку робочого поля, а також виконувати процедуру з мінімізацією кровотечі і рубців. Ви побачите практичні хірургічні хитрощі та алгоритм прийняття рішень у складних клінічних ситуаціях, що часто не розглядають у навчальних програмах. Після навчання ви зможете впевнено обирати техніку біопсії, мінімізувати ризики для пацієнта та отримувати якісні гістологічні матеріали для достовірної діагностики. • Основи та роль біопсії шкіри. • Коли біопсія справді потрібна: основні показання. • Види біопсій: яку техніку обрати? • Punch, shave, ексцизія. • Переваги та мінуси кожної техніки. • Алгоритм «Який метод у цій ситуації?». • Клінічні ситуації для кожного методу. • Підготовка пацієнта і робочого поля. • Анестезія та правильна інфільтрація. • Вибір інструментів і стерильності. • Правильна техніка виконання (покроково). • Практичні хірургічні хитрощі. • Як мінімізувати кровотечу та рубці. • Секрети роботи і практичні поради. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Без системного підходу до аналізу знімків зростає ризик діагностичних помилок, зокрема пізнього виявлення ознак пневмонії, туберкульозу, онкологічних процесів і серцево-легеневих ускладнень. Неправильна інтерпретація тіней, артефактів або анатомічних структур може призвести до затримки ефективного лікування та негативно вплинути на прогноз. На цьому заході ви засвоїте принципи рентгенологічної анатомії органів грудної клітки, опрацюєте стандартизований алгоритм оцінювання рентгенограм та навчитеся застосовувати сучасні підходи до інтерпретації патологічних змін. Також ви розглянете морфологічні прояви запальних процесів та проаналізуєте реальні клінічні кейси, щоб запобігати виникненню типових помилок. Після навчання ви зможете застосовувати чіткий алгоритм аналізу рентгенограм органів грудної клітки, диференціювати норму і патологію та обґрунтовано формулювати діагностичні висновки. • Вступ • Рентгенологічна анатомія органів грудної клітки • Оцінювання та інтерпретація рентгенограми ОГК • Морфологічні зміни при запальних процесах • Класифікація легеневих захворювань • Основні рентгенологічні ознаки • Розбір клінічних випадків • Помилки та методи запобігання їм

Кістковий мозок є центральним органом гемопоезу, і його дослідження відіграє головну роль у діагностиці широкого спектра гематологічних захворювань. Аналіз кісткового мозку дає змогу встановити природу цитопенії, підтвердити або виключити лейкемію, мієлодиспластичні та мієлопроліферативні синдроми, а також оцінити стан гемопоезу в цілому. Для того, щоб отримати інформативний результат, необхідно правильно виконати біопсію, якісно обробити матеріал та досконало інтерпретувати показники. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до дослідження кісткового мозку. Ви дізнаєтеся більше про особливості техніки пункції та біопсії, принципи підготовки пацієнта, правила безпечного виконання процедури й методи лабораторного аналізу матеріалу. Ви навчитеся проводити морфологічне оцінювання клітинного складу, застосовувати імуногістохімію, імунофенотипування, цитогенетичні й молекулярні дослідження, а також бачити кореляцію результатів з клінічною картиною. Після навчання ви зможете впевнено діяти у ситуаціях, пов’язаних із тяжкими або незрозумілими цитопеніями, підозрою на гостру чи хронічну лейкемію, мієлодиспластичними та мієлопроліферативними синдромами. Крім того, ці знання допоможуть вам у підготовці пацієнтів до трансплантації кісткового мозку та в оцінюванні ефективності хіміотерапії. • Значення дослідження кісткового мозку • Роль кісткового мозку у виробленні клітин крові • Клінічні показання до дослідження • Види досліджень кісткового мозку • Пункція кісткового мозку • Біопсія кісткового мозку • Цитогенетика, молекулярна діагностика, імунологічні тести • Підготовка, техніка й безпечність процедури • Підготовка пацієнта: анестезія, інформована згода, профілактика ускладнень • Техніка взяття матеріалу: вибір локалізації (остистий відросток, клубова кістка), порядок (пункція → біопсія → підготовка зразків) • Безпечність: контроль кровотеч, профілактика інфекцій, знеболення, спостереження після процедури • Обробка та аналіз матеріалу • Мікроскопія мазка і тканин • Імуногістохімія та імунофенотипування • Генетичні й молекулярні дослідження • Інтерпретація результатів на клінічних випадках • Оцінювання клітинності та співвідношення популяцій • Виявлення патологічних клітин, бластів, дисметаболії • Кореляція результатів з клінічними даними • Приклади типових випадків: апластична анемія, лейкемія, мієлодиспластичні синдроми • Відповіді на запитання

Розлади харчової поведінки — стани, які часто залишаються непоміченими в клінічній практиці, але можуть мати серйозні медичні наслідки. Зміни ваги, харчування та психоемоційного стану є першими дзвониками щодо скринінгу на РХП у пацієнта. Якісна діагностика та вчасне лікування - запорука здоров’я вашого пацієнта, тож знання щодо менеджменту РХП варто інтегрувати у щоденну клінічну практику. Чому вам варто приєднатися? Системне розуміння проблеми: ви навчитеся бачити РХП не лише як психіатричний діагноз, а як клінічний стан, що потребує комплексної оцінки. Практичні алгоритми: отримаєте чіткі орієнтири для первинної діагностики та маршрутизації пацієнтів. Безпека пацієнта: раннє виявлення РХП дозволяє запобігти тяжким медичним ускладненням. ✔️ Приєднуйтесь і розширюйте свої клінічні можливості у веденні пацієнтів із розладами харчової поведінки. Сучасно. Практично. Evidence-based. Ключові особливості Теми «тут і зараз» — розбираємо нозології, які щодня у фокусі лікарів Без води — тільки доказові знання, що мають значення До 2 годин — стисло, структуровано, одразу у практику Перевірені експерти — досвідчені лікарі, яким довіряють колеги Зручно — онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця Програма заходу • Клінічні прояви РХП: як запідозрити розлади харчової поведінки на прийомі та на які поведінкові й соматичні ознаки варто звертати увагу? • Диференціальна діагностика: як відрізнити РХП від ендокринних, гастроентерологічних та інших соматичних причин змін ваги та харчування? • Коморбідні стани: які психічні та соматичні порушення часто супроводжують РХП та як вони впливають на клінічну картину? • Об’єктивна оцінка пацієнта: які зміни в лабораторних показниках, фізикальному огляді та поведінці можуть сигналізувати про наявність РХП? • Тактика ведення: коли можливе амбулаторне ведення, а коли необхідна госпіталізація або залучення мультидисциплінарної команди. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

НСЗУ прибрала маркування ціни і тарифікацію з розшифрувань медичних записів, які заклади щомісяця отримують за результатами поданих ЕМЗ. Тепер фінансовим службам і статистикам доводиться самостійно визначати тарифи, застосовувати коефіцієнти й рахувати фактичні суми виплат – а отже зростає ризик помилок і втрат. Коли керівник орієнтується лише на опублікований тариф без розуміння механізму розрахувань, заклад фактично втрачає контроль над прогнозуванням доходів, маржинальністю послуг і наражає себе на ризик фінансових санкцій. На цьому заході ви отримаєте структурований алгоритм відтворення фактичної оплати за пакетами «Програми медичних гарантій», навчитеся зіставляти очікувану та реальну оплати, аналізувати вплив клінічного кодування на фінансування і впроваджувати щомісячний контроль виплат як управлінський інструмент. Також ви дізнаєтеся, як використовувати ці розрахунки для внутрішнього фінансового аналізу і стратегічного планування послуг. Після навчання ви зможете прогнозувати надходження, виявляти ризики касових розривів і приймати управлінські рішення на основі реальних цифр, а не припущень. • Нормативна та фінансова логіка Програми медичних гарантій. • Фактична оплата за надання медичних послуг. Дані, необхідні для відтворення фактичної оплати. • Алгоритм відтворення тарифікації за пакетами. • Коефіцієнти й обмеження: як їх правильно врахувати. • Практична перевірка: як зіставити очікувану й фактичну оплати. • Щомісячний контроль виплат: впровадження алгоритму в роботу закладу. • Використання розрахунків для внутрішнього фінансового аналізу. • Відповіді на запитання.

У системі фінансування охорони здоров’я медичне кодування набуло стратегічного значення, безпосередньо впливаючи на фінансові надходження закладу, результати моніторингів НСЗУ та репутацію медичної установи. Водночас у практиці більшості закладів зберігається системна проблема – відсутність єдиного розуміння логіки прийняття рішень під час кодування діагнозів та процедур. На цьому заході ви розглянете принципи і структуру Australian Coding Standards (ACS) як системного підходу до медичного кодування, що базується на чіткій клінічній логіці та стандартизованих правилах. Ви навчитеся визначати основний діагноз за принципом «після дослідження», розберете критерії відбору супутніх станів, підходи до кодування процедур та інтервенцій, а також правила відображення ускладнень. Практична частина дасть вам змогу покроково розібрати реальні кейси із поясненням логіки прийняття рішень та сформувати цілісне розуміння процесу кодування. Після навчання ви зможете застосовувати єдиний обґрунтований підхід до медичного кодування та мінімізувати ризики фінансових втрат під час аудитів. • Основи Australian Coding Standards (ACS): логіка та структура. Принципи ACS, підхід до прийняття рішень у кодуванні, відмінності від інтуїтивного/локального підходу. • Визначення основного діагнозу: принцип “після дослідження”. Алгоритм вибору основного діагнозу. Клінічна логіка vs адміністративні помилки. Практичні приклади. • Супутні діагнози: критерії значущості та правила кодування. Які стани підлягають кодуванню. Вплив супутньої патології на складність випадку. Часті помилки. • Кодування процедур та інтервенцій. Принципи вибору кодів для втручань. Взаємозв’язок між діагнозами та процедурами. Типові кейси. • Ускладнення та їх відображення в кодуванні. Відмежування від супутніх станів. Вплив на клінічну та фінансову оцінку випадку. • Типові помилки і “пастки” кодування в ПМГ. Аналіз поширених кейсів, що призводять до заниження складності випадку, фінансових втрат і ризиків під час перевірок. • Практичний блок: розбір клінічних кейсів. Покрокове кодування медичних випадків із поясненням логіки прийняття рішень. • Кодування як інструмент керування якістю та ризиками. Вплив кодування на результати моніторингів НСЗУ, фінансову стабільність закладу і репутацію. • Висновки та впровадження в практику. Як інтегрувати підходи ACS у щоденну роботу закладу. Формування єдиного підходу в командах. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації. • Оцінювання здобутих знань.