Онлайн-курси БПР — 2026

Це перегляд підходів до контролю болю, безпеки пацієнта та якості відновлення після операції. Сучасна анестезіологія більше не може обмежуватись лише зниженням інтенсивності болю, фокус зміщується на функціональне відновлення, мінімізацію ускладнень і зменшення опіоїдного навантаження. Післяопераційний біль залишається однією з ключових причин затримки мобілізації, подовження госпіталізації та хронізації больового синдрому. Оновлення рекомендацій вимагають критичного аналізу та впровадження в щоденну практику. На заході розглядаються ключові зміни, які безпосередньо впливають на клінічні рішення анестезіолога. Сучасно, доказово та практично — з акцентом на безпеку і результат. Теми «тут і зараз»: розбираються нозології, які щодня у фокусі лікарів. Без води — тільки доказові знання, що мають значення. До 2 годин — стисло, структуровано, одразу у практику. Перевірені експерти та онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця. Програма заходу • нова роль мультимодальної аналгезії та підходи, що втратили актуальність • перегляд місця опіоїдів у післяопераційному знеболенні та opioid-sparing стратегії • сучасне бачення регіонарної аналгезії: периферичні та фасціальні блоки, нейроаксіальні методи • вибір аналгезії у пацієнтів високого ризику (OSA, ожиріння, літній вік, толератність до опіоїдів) • оновлені рекомендації щодо неопіоїдних препаратів (NSAIDs, COX-2, кетамін, α2-агоністи, в/в лідокаїн) • інтеграція післяопераційного знеболення в ERAS-протоколи • оцінка ефективності аналгезії не лише за шкалою болю, а й за функціональним відновленням Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Патологія носової перегородки та носових раковин є причиною хронічної закладеності носа, рецидивних синуситів, головного болю та погіршення нюху. Важливо вміти діагностувати ці стани й чітко визначати, коли консервативне лікування неефективне і без хірургічного втручання вже не обійтись. На цьому заході ви дізнаєтесь, як оцінювати показання та протипоказання до операцій, правильно інтерпретувати КТ й ендоскопічні дані та обирати оптимальний метод лікування: від традиційної септопластики до ендоскопічних та комбінованих втручань. Ви розглянете реальні клінічні приклади й інтраопераційні ситуації, що допоможуть краще сформувати ваше власне клінічне мислення і точність прийняття рішень. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнтів з патологією носової перегородки та носових раковин і гарантувати їм безпечне й ефективне лікування. • Вступ. Основні показання й протипоказання до оперативного втручання • Анатомо-фізіологічні передумови • Будова перегородки носа та нижніх носових раковин. • Патофізіологія деформацій перегородки й гіпертрофії раковин. • Діагностика патології носової перегородки та носових раковин • Комп’ютерна томографія (КТ) • Септопластика • Традиційні та сучасні хірургічні техніки. • Ендоскопічні методи та їхні переваги. • Інтраопераційні аспекти • Вазотомія • Основні методики • Комбіновані втручання (септопластика + вазотомія) • Розбір клінічних випадків • Післяопераційний період та нагляд • Ранній післяопераційний період • Перший тиждень • Перший місяць • Пізній період • Довгостроковий нагляд • Відповіді на запитання

TIVA у дітей є важливим компонентом сучасної педіатричної анестезіології на тлі розвитку фармакології, інфузійних технологій та нейромоніторингу. Збільшення кількості малоінвазивних втручань, нейрохірургічних та ЛОР-операцій, а також необхідність безпечного ведення пацієнтів з ризиком злоякісної гіпертермії зумовлюють потребу в прогнозованих та керованих альтернативах інгаляційній анестезії. На цьому заході ви дізнаєтеся про педіатричні особливості фармакокінетики й фармакодинаміки препаратів для TIVA, які унеможливлюють пряме перенесення дорослих протоколів у дитячу практику. Ви розглянете раціональне дозування пропофолу, вибір опіоїдного компоненту, принципи застосування міорелаксантів, профілактику синдрому тривалої інфузії пропофолу та навчитесь уникати клінічних ризиків, пов’язаних з віком і супутніми станами. Після навчання ви зможете обґрунтовано обирати TIVA залежно від віку та клінічного контексту, безпечно застосовувати TCI відповідно до педіатричних фармакокінетичних моделей і правильно інтерпретувати дані pEEG, нейром’язового й аналгезіологічного моніторингу. • Визначення TIVA та місце методу в сучасній педіатричній анестезіології • Фармакологічні основи TIVA у дітей • Гіпнотики: механізми дії, класифікація, вікові особливості • Опіоїдні анальгетики: опіоїдні рецептори, анальгетична сила, клінічний вибір • Міорелаксанти: типи, механізми дії, особливості нейром’язового з’єднання у дітей • Пропофол як базовий препарат TIVA • Роль пропофолу в розвитку концепції TIVA • Фармакокінетика й фармакодинаміка у дітей • Дозування: індукція, підтримка, седація • Побічні ефекти й синдром інфузії пропофолу (PrIS) • Регуляторні та вікові обмеження застосування у дітей • Інші гіпнотики й ад’юванти • Тіопентал натрію: показання та обмеження • Етомідат: гемодинамічна стабільність і ризик адреналової супресії • Мідазолам: роль у премедикації та підтриманні анестезії • Кетамін і кетофол: показання, переваги та недоліки • Дексмедетомідин: awake-анестезія • Опіоїдний компонент TIVA • Фентаніл, альфентаніл, суфентаніл, реміфентаніл: порівняльна характеристика • Особливості застосування у новонароджених та немовлят • Налоксон: безпека та алгоритм реверсії • Переваги комбінації пропофол + реміфентаніл • Міорелаксація при TIVA у дітей • Вікові особливості чутливості до міорелаксантів • Сукцинілхолін: ризики у педіатрії • Атракурій, цисатракурій, векуроній, рокуроній • Сугамадекс: сучасний підхід до реверсії • Фармакокінетика та TCI у дітей • Компартментні моделі та контекстнозалежний період напіввиведення • Принципи TCI (Target-Controlled Infusion) при TIVA • Педіатричні моделі пропофолу: Kataria та Paedfusor • TCI реміфентанілу: моделі Minto та Eleveld • Практичні обмеження та ризики TCI у дітей • Переваги та недоліки TIVA у дітей • Клінічні переваги: ЛОР, нейрохірургія, злоякісна гіпертермія, нейромоніторинг • Обмеження та потенційні ускладнення • Порівняння з інгаляційною анестезією • Моніторинг безпеки та глибини анестезії • pEEG (BIS, SedLine, Entropy, Narcotrend, Conox) • Масив спектральної щільності (DSA) • Моніторинг болю (ANI, NIPE, NOL) • Нейром’язовий моніторинг (TOF, PTC, кількісна нейроміографія) • Клінічні акценти й практичні рекомендації • Вибір схеми TIVA залежно від віку та клінічного контексту • Типові помилки та способи їх уникнення • Алгоритм безпечного застосування TIVA у дітей • Q&A-сесія

Speckle-tracking допомагає побачити те, що раніше лишалося непомітним. За допомогою нього можна виявити порушення скоротливості міокарда ще до появи клінічних симптомів, відкриваючи вікно для ранньої діагностики ІХС, кардіоміопатій і міокардитів. Вчасне виявлення змін міокарда дає змогу запобігти тяжким незворотним наслідкам та поліпшити прогноз пацієнта. На цьому заході ви отримаєте детальний розбір анатомії лівого шлуночка, принципів роботи speckle-tracking, понять strain і strain rate, а також клінічних показань до застосування методу. Окремо поговоримо про діагностику ІХС та міокардитів за допомогою speckle-tracking і навчимося правильно інтерпретувати зміни міокарда відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати speckle-tracking у повсякденній клінічній практиці, підвищуючи точність діагностики серцевих патологій на ранніх етапах. • Анатомія міокарда ЛШ • Основи методу SPECKLE-TRACKING • Поняття стрейн і стрейн рейт • За яких захворювань серця необхідно проводити SPECKLE-TRACKING • Відповіді на запитання, обговорення клінічних випадків • Можливості діагностики ІХС • Діагностика міокардитів за допомогою SPECKLE-TRACKING • Розбір на прикладах діагностики захворювань серця • Останні світові рекомендації з трактування змін у міокарді за допомогою SPECKLE-TRACKING • Відповіді на запитання, розгляд складних клінічних ситуацій

Інтимна хірургія – це складна міждисциплінарна сфера, у якій поєднуються естетичні, функціональні та психоемоційні аспекти лікування. Будь-яка технічна помилка може вплинути не лише на анатомічний результат, але й на якість життя пацієнтки. Велика варіабельність анатомії інтимної зони, зростання кількості запитів на корекцію та нерівномірний рівень підготовки фахівців формують потребу у системному навчанні, заснованому на клінічній логіці та доказових підходах. На цьому заході ви розглянете основні аспекти сучасної інтимної пластики. Ви дізнаєтеся про показання до первинних і ревізійних втручань, особливості післяпологових та вікових змін, принципи виконання лабіопластики, hood reduction, перинеопластики й комбінованих операцій. Окремо ви розглянете алгоритми профілактики ускладнень, ведення пацієнток із порушенням чутливості або хронічним болем, а також побудову етичної комунікації в роботі з делікатними запитами й нереалістичними очікуваннями. Після навчання ви зможете обґрунтовано оцінювати клінічні показання, обирати оптимальну тактику втручання й мінімізувати ризик рубцевих змін, деформацій і функціональних порушень. • 1. Інтимна хірургія як окрема галузь пластичної хірургії. • Межа між естетикою, функцією та психоемоційним здоров’ям пацієнтки. • 2. Показання до інтимної пластики: коли «естетика» – це лікування. • Функціональні, післяпологові, вікові й посттравматичні зміни. • 3. Анатомія без ілюзій. • Варіанти норми, індивідуальна симетрія та хірургічні пастки делікатної зони. • 4. Вибір методики: персоналізований підхід. • Лабіопластика, кліторальний hood reduction, перинеопластика, комбіновані втручання. • 5. Техніка, що визначає результат. • Шви, гемостаз, робота з тканинами: як уникнути рубців, деформацій і втрати чутливості. • 6. Ускладнення: чесно про складне. • Причини, профілактика, тактика ведення та ревізійна хірургія. • 7. Комунікація з пацієнткою до операції. • Очікування, табуйовані питання, юридичні й етичні нюанси. • 8. Післяопераційний супровід як частина результату. • Реабілітація, сексуальна функція, довгострокове спостереження. • 9. Межа відповідальності хірурга. • Коли потрібно сказати «ні» і чому це ознака професіоналізму. • 10. Авторський досвід та клінічні кейси. • Аналіз помилок, нестандартні ситуації, практичні висновки. • 11. Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Міастенія є одним із найбільш складних для діагностики автоімунних неврологічних захворювань, оскільки її клінічні прояви можуть імітувати інші патологічні стани: від інсульту й ендокринних порушень до психоемоційного виснаження чи хронічної втоми. Важливо опанувати сучасні підходи до діагностики, щоб своєчасно розпізнати недугу і запобігти розвитку життєво небезпечних ускладнень, зокрема міастенічного кризу, а також забезпечити пацієнту стабільний контроль симптомів і належну якість життя. Особливе значення у веденні хворих з міастенією має призначення препаратів-тригерів, зокрема певних антибіотиків, β-блокаторів, магнію чи інших засобів, здатних провокувати загострення. На цьому заході ви дізнаєтеся про патогенез міастенії, клінічні особливості й алгоритми діагностики. Ви розглянете її клінічні прояви, шкали оцінювання тяжкості стану (QMG, MG-ADL, FSS), роль визначення антитіл, електроміографії та візуалізації тимусу. Крім того, ви розберете сучасну терапевтичну стратегію: симптоматичне лікування, імуносупресивну терапію, використання біологічних препаратів, плазмаферез, внутрішньовенний імуноглобулін і тимектомію. Ви дізнаєтеся, як діяти у разі загострень, кризових станів та складних клінічних ситуацій, зокрема вагітності й підготовки до оперативних втручань. Після навчання ви зможете впевнено проводити діагностику міастенії, правильно оцінювати ризики загострення, підбирати ефективну терапію та організовувати довготривалий супровід пацієнта. • Актуальність міастенії. Сучасні уявлення про етіологію та патогенез. • Клінічна діагностика: типові симптоми, проби, класифікація MGFA. • Сучасні шкали й опитувальники в менеджменті пацієнтів з міастенією (алгоритми застосування шкал QMG, MG- ADL, FSS). • Параклінічна діагностика: діагностична й практична роль антитіла, ЕМГ, візуалізація тимусу. • Диференційна діагностика з іншими нервово-м’язовими хворобами. • Сучасна парадигма та практичні алгоритми лікування міастенії: • симптоматична терапія; • хворобо-модифікувальне лікування (імуносупресанти, біологічні препарати); • короткострокова терапія (роль плазмаферезу та внутрішньовенного імуноглобуліну); • хірургічне втручання (тимектомія). • Менеджмент загострень та криз. • Довгострокове ведення пацієнта: моніторинг, профілактика, особливі стани. • Клінічні кейси. • Відповіді на запитання.

Під час післяопераційного ведення пацієнтів онкологічного профілю медичні сестри забезпечують безперервне спостереження та своєчасне фіксування змін у їхньому стані. Більшість післяопераційних ускладнень не виникають раптово, а мають початкові клінічні прояви, які відображаються у зміні характеру дренажного вмісту, стану післяопераційної рани або загального самопочуття пацієнта. Недооцінення або пізне розпізнавання цих сигналів може призвести до тяжких наслідків. На цьому заході ви розглянете системний підхід до раннього виявлення післяопераційних ускладнень в онкохірургічних пацієнтів. Ви засвоїте алгоритми оцінювання дренажів, післяопераційної рани й загального стану, навчитеся відрізняти фізіологічні післяопераційні зміни від патологічних, а також опануєте принципи динамічного спостереження. Після навчання ви зможете системно оцінювати стан пацієнта в ранньому післяопераційному періоді, своєчасно розпізнавати ознаки ускладнень, як-от неспроможність анастомозу, внутрішньочеревна інфекція, післяопераційна кровотеча й сепсис, а також приймати обґрунтовані рішення щодо подальших дій. • Вступ: концепція раннього виявлення ускладнень • Чому ускладнення не виявляються в реальній практиці • Типові помилки: фокус на аналізах замість клініки • Ранні клінічні сигнали: що реально працює • Оцінювання післяопераційної рани, дренажів, загального стану пацієнта • Що перевіряти на кожному огляді • Локальні vs системні ознаки • Як відрізнити норму від патології • Послідовність появи симптомів • Оцінювання в динаміці • Чому ізольовані показники вводять в оману • Як фіксувати зміни (АТ, пульс, температура, діурез) • Чеклісти в роботі медсестри • Структура ефективного чекліста: що має бути додано, як часто застосовувати • Тригери ескалації та комунікація з лікарем • Визначення чітких критеріїв для повідомлення лікаря • Клінічне мислення біля ліжка пацієнта • Пріоритет клінічного спостереження над інструментальними методами на ранньому етапі • Практична частина: впровадження інструментів • Відповіді на запитання

💊Лікарські засоби здатні суттєво впливати на результати лабораторних досліджень. Частина змін є очікуваними та клінічно важливими, інші - мають характер аналітичної інтерференції. Необхідно правильно інтерпретувати виявлені зміни для зменшення ризику хибної діагностики. Ви отримаєте: ✅ Чітке розуміння, як лікарські засоби впливають на лабораторні показники ✅ Практичні алгоритми інтерпретації змін без хибної діагностики ✅ Інструменти для прийняття безпечних рішень без необґрунтованої відміни терапії Програма заходу • Значення лабораторного моніторингу: роль лабораторних показників у контролі ефективності та безпеки фармакотерапії • Механізми змін лабораторних показників: фармакодинамічні ефекти, фармакокінетичні взаємодії, аналітичні інтерференції • Зміни коагулограми: контроль МНВ при лікуванні варфарином, медикаментозні коагулопатії, вплив антикоагулянтів прямої дії • Ендокринні зміни: аміодарон та щитоподібна залоза, літій та щитоподібна залоза, вплив глюкокортикоїдів • Зміни печінкових функцій: холестатичні реакції, гепатоцелюлярний тип ушкодження • Лікарські засоби з нефротоксичною дією • Зміни у гематологічних показниках: цитопенії, лейкоцитоз, тромбоцитопенії • Специфічні інтерференції: антипсихотики та пролактин, антибіотики та серологічні тести • Розбір клінічних випадків Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

В малоінвазивній гінекологічній хірургії анестезіологу доводиться працювати в умовах пневмоперитонеуму, позиції Тренделенбурга, високих респіраторних навантажень і складного коморбідного фону. Необхідно ретельно контролювати показники гемодинаміки, ефективність вентиляції, капнографію та заздалегідь приготуватися до можливих ускладнень. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до анестезіологічного забезпечення лапароскопічних гінекологічних втручань відповідно до актуальних рекомендацій ESAIC та принципів perioperative safety. Ви отримаєте чіткі алгоритми передопераційного оцінювання, вибору анестезії, профілактики ускладнень та ведення критичних станів під час лапароскопії. Також ви дізнаєтеся більше про ведення складних дихальних шляхів, вентиляцію в умовах ожиріння та положення Тренделенбурга, мультимодальну аналгезію, підходи opioid-sparing і профілактику ПОНБ. Після навчання ви зможете впевнено оцінювати ризики пацієнтки перед гінекологічним лапароскопічним втручанням, прогнозувати фізіологічні зміни під час пневмоперитонеуму, швидко реагувати на гемодинамічну нестабільність, гіперкапнію чи підозру на CO₂-емболію та будувати безпечну perioperative strategy відповідно до сучасних стандартів. • Вступ. Передопераційне оцінювання пацієнтки • Оцінювання ризиків за шкалами ASA, STOP-BANG (ризик ОАС), Caprini (тромбози) • Виявлення факторів складної вентиляції/інтубації • Аналіз супутньої патології: серцево-судинної, респіраторної, ендокринної • Вибір та планування анестезії • Загальна анестезія як стандарт для лапароскопії: показання та обґрунтування • Вибір методики: TIVA vs інгаляційна анестезія • Стратегії знеболення: мультимодальна аналгезія, підхід opioid-sparing • Використання регіонарних блокад (TAP-block, інфільтрація портів) • Фізіологія пневмоперитонеуму та позицій • Вплив CO₂-пневмоперитонеуму на гемодинаміку • Респіраторні зміни під час оперативного лікування • Позиція Тренделенбурга: вплив на серце, легені, ВЧТ, очний тиск • Інтраопераційні ризики та ускладнення • Гемодинамічна нестабільність • Гіперкапнія та респіраторний ацидоз • Газова емболія CO₂ • Пошкодження судин/органів при введенні троакарів • Проблеми з вентиляцією (високий тиск, десатурація) • Критичні стани: що робити негайно • Дії у разі масивної кровотечі • Розпізнавання та лікування CO₂-емболії • Критична гіпоксія/неможлива вентиляція: алгоритм difficult airway • Гемодинамічний колапс: диференційна діагностика • Стратегії профілактики • Позиціонування відповідно до ризиків (захист нервів, профілактика компартмент-синдрому) • Профілактика ТЕЛА • Профілактика ПОНБ (комбінована терапія) • Чеклісти безпеки (WHO Surgical Safety Checklist) • Післяопераційне ведення • Моніторинг у PACU: свідомість, біль, дихання, гемодинаміка • Рання мобілізація та відновлення (протоколи ERAS) • Контроль болю: мультимодальний підхід • Рання діагностика ускладнень (кровотеча, інфекція, ТЕЛА) • Клінічні кейси • Брадикардія при інсуфляції СО2 • Складна вентиляція пацієнтки з ожирінням в положенні Тренделенбурга • ПОНБ у пацієнтки високого ризику • Підозра на газову емболію • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Порушення серцевого ритму – одна з найчастіших причин звернення пацієнтів по медичну допомогу. У разі помилкової інтерпретації ЕКГ можуть виникнути небезпечні ускладнення. Через незнання основних електрокардіографічних ознак можна не помітити синдром слабкості синусового вузла, а також це може призвести до несвоєчасної діагностики життєво загрозливих аритмій, помилок у медикаментозному лікуванні, підвищеного ризику синкопальних станів і раптової серцевої смерті. На цьому заході ви матимете змогу систематизувати підходи до аналізу ЕКГ при тахікардіях з вузьким і широким QRS, екстрасистолії та передсердних тахіаритміях. Окремо ви розглянете AVNRT, AVRT, синдром WPW, диференціацію шлуночкових і надшлуночкових тахікардій з аберацією, а також навчитеся проводити оцінювання ризиків у разі синкопальних станів, підозри на міокардит, рубцевих змін міокарда й електролітних порушень. Після навчання ви зможете впевнено інтерпретувати складні порушення ритму, уникати проаритмогенних помилок під час призначення антиаритмічних препаратів та обґрунтовано діяти в ургентних клінічних ситуаціях. Другий день навчання проходитиме у практичному форматі з детальним розбором ЕКГ та зворотним зв’язком зі спікером у режимі реального часу. • Механізми виникнення аритмій. • Синусові порушення ритму. • Ектопічні комплекси. • Екстрасистолія. • Класифікація тахікардій. • AVNRT, AVRT, WPW. • Тріпотіння та фібриляція передсердь • Шлуночкові тахікардії. • Відповіді на запитання учасників. • Алгоритм прийняття рішень у разі аритмій. • Червоні прапорці. • Проаритмогенні ризики антиаритміків.

Онлайн майстер-клас «Ад’юванти в нейроаксіальній анестезії» 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ «Ад’юванти в нейроаксіальній анестезії» — це фармакологічні засоби, що потенційно підвищують якість блоку, пролонгують аналгезію та знижують потребу в системних анальгетиках. Водночас їх використання потребує критичної оцінки доказової бази, усвідомлення ризиків і дотримання протоколів безпеки. Запрошуємо на майстер-клас, де розглянемо найбільш вивчені ад’юванти (опіоїди, α2-агоністи, вазоконстриктори та інші) та рівень доказів щодо їх ефективності; алгоритми вибору залежно від типу операції, тривалості втручання та профілю пацієнта; огляд побічних ефектів і стандартизовані підходи до моніторингу та профілактики ускладнень; а також клінічні кейси та практичні рекомендації для інтеграції в щоденну роботу. Захід орієнтований на лікарів-анестезіологів та фахівців, які прагнуть поглибити знання про сучасні тенденції в нейроаксіальній анестезії. Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Чи завжди вам вдається брати під контроль резистентну гіпертензію? Резистентна артеріальна гіпертензія часто маскується під псевдорезистентну або поєднану патологію. Через помилки в діагностиці ураження органів-мішеней прогресують значно швидше. Такі хибні рішення є причиною втрати довіри пацієнта і зниження прихильності до лікування. На цьому заході ви дізнаєтеся про сучасні алгоритми визначення істинної та псевдорезистентної гіпертензії. Ви навчитесь аналізувати добовий моніторинг АТ, виявляти вторинні причини гіпертензії та оптимізувати комбінацію лікарських засобів. Після навчання ви будете впевнено диференціювати типи резистентної гіпертензії, ефективно коригувати терапію та використовувати сучасні інструменти моніторингу для підвищення ефективності лікування. • Резистентна гіпертензія: сучасне визначення, критерії діагностики, диференціація з псевдорезистентністю. • Алгоритм перевірки терапевтичної прихильності та якості домашнього моніторування. • Роль вторинних причин: коли варто запідозрити ендокринну чи реноваскулярну етіологію. • Оптимізація медикаментозної терапії: крок за кроком. • Фенотипи пацієнтів з резистентною гіпертензією. • Нефармакологічні й інтегративні підходи. • Нові технології моніторингу та digital-підходи. • Відповіді на запитання учасників, обговорення клінічних випадків.

Проблеми порушення пігментації дедалі частіше стають причиною звернень до дерматологів та лікарів первинної ланки 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ Проблеми порушення пігментації дедалі частіше стають причиною звернень до дерматологів та лікарів первинної ланки. Вебінар буде корисним для лікарів-дерматологів, сімейних лікарів, терапевтів і педіатрів, а також усіх інших спеціалістів, які прагнуть вдосконалити підхід до діагностики та менеджменту розладів пігментації. Основна мета — систематизувати знання про найбільш поширені види гіпер- і гіпопігментацій та сучасні стратегії їх лікування. Під час заходу розглянуть класифікацію порушень пігментації, а також диференційні підходи до гіпер- та гіпопігментацій: як відрізняти дерматологічні, судинні та ендокринні причини, і як застосовувати актуальні схеми лікування та підтримуючий догляд у щоденній практиці. Після майстер-класу спеціаліст зможе отримати алгоритм диференційної діагностики основних пігментних розладів, зрозуміти ключові відмінності між поширеними станами, та впевнено застосовувати знання у веденні пацієнтів. Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Синдром полікістозних яєчників є не тільки гінекологічною проблемою, а комплексним ендокринно-метаболічним станом, що може впливати на репродуктивне здоров’я та довгострокові кардіометаболічні ризики. Сучасні міжнародні рекомендації змінили підходи до діагностики та ведення таких пацієнток, а надмірна орієнтація лише на ультразвукові зміни яєчників або рівень антимюлерового гормону може ускладнювати клінічні рішення. Недостатнє розуміння фенотипів СПКЯ, ролі інсулінорезистентності та метаболічних порушень може призводити до гіпердіагностики, необґрунтованих обстежень, затримки встановлення правильного діагнозу та труднощів у виборі оптимальної тактики лікування. На цьому заході ви навчитеся інтерпретувати сучасні діагностичні критерії СПКЯ, оцінювати клінічні фенотипи захворювання, правильно аналізувати прояви гіперандрогенії та роль антимюлерового гормону й ультразвукових критеріїв. Ви розберете принципи метаболічного скринінгу, особливості виявлення інсулінорезистентності, дисліпідемії та метаболічно-асоційованої жирової хвороби печінки, а також ознайомитеся з сучасними підходами до терапії та типовими помилками, які можуть призводити до гіпердіагностики СПКЯ. Після навчання ви зможете вести пацієнток із поєднанням порушення менструального циклу, гіперандрогенії, безпліддя, надлишкової масою тіла, метаболічних порушень та застосовувати персоналізований підхід у кожному клінічному випадку. • Чому термін «СПКЯ» більше не відображає повної сутності захворювання • ПМОС як сучасна концепція: патофізіологія та клінічні фенотипи • Оновлені міжнародні підходи до діагностики ПМОС • Гіперандрогенія: клінічна оцінка та лабораторна інтерпретація • Роль антимюллерового гормону та ультразвукових критеріїв • Метаболічний скринінг: інсулінорезистентність, ожиріння, дисліпідемія, НАЖХП/МАЖХП • Сучасні підходи до терапії ПМОС • Гіпердіагностика СПКЯ/ПМОС: типові помилки, надмірна інтерпретація УЗД/AMГ та критерії, що призводять до помилкового встановлення діагнозу • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Порушення периферичної нервової системи часто виглядають однаково, але мають зовсім різний підхід до лікування. Важливо впевнено опанувати ЕНМГ, адже цей метод дає змогу точно визначити локалізацію, характер і глибину ураження: від аксонопатії чи демієлінізації до міопатії чи тунельного синдрому. За допомогою ЕНМГ можна виявити навіть початкові зміни й одразу взяти захворювання під контроль. На цьому заході ви ознайомитеся з підходами до оцінювання периферичних нервів, м’язів та нервово-м’язової передачі, навчитеся інтерпретувати результати ЕНМГ й розуміти їхню клінічну цінність. Окрім цього, ви розглянете травми, полінейропатії, тунельні синдроми, міастенію, міопатії, нейродегенеративні процеси, а також ситуації, коли МРТ і КТ не допомагають поставити діагноз. Після навчання ви зможете впевнено визначати причину оніміння, болю чи слабкості, відрізняти нейропатію від міопатії, швидко оцінювати ступінь ураження, прогноз відновлення й контролювати ефективність терапії. • Класифікація патології периферичної нервової системи: • нейрогенні ураження; • міогенні ураження; • захворювання нервово-м’язової передачі. • Анатомія та нейрофізіологія. Термінологія ЕНМГ. • Особливості ЕНМГ при неврологічних захворюваннях: • хвороба мотонейронів; • радикулопатії; • тунельні нейропатії; • полінейропатії; • міопатії, міотонії; • міастенія та міастенічні синдроми. • Відповіді на запитання.

Ліки можуть рятувати життя, але важливо подбати, щоб вони не спричиняли залежність. На цьому заході ви дізнаєтесь, як безпечно працювати з рецептурними препаратами, розпізнавати ранні ознаки залежності та не допустити її розвитку у своїх пацієнтів. Ви навчитеся контролювати призначення ліків, оцінювати ризики, вчасно помічати абстинентний синдром, грамотно комунікувати з пацієнтом і пропонувати безпечні альтернативи. Ви знатимете, як уникнути помилок, які можуть призвести до хронічного болю, передозування чи психоемоційних зривів. Протягом заходу ви зʼясуєте, як правильно застосовувати бензодіазепіни, коли варто припиняти терапію, які стратегії профілактики справді працюють і як вибудувати ефективну взаємодію з пацієнтами й колегами. Окрема увага буде приділена розгляду реальних клінічних випадків. • Розуміння проблеми залежності від рецептурних препаратів. • Ранні ознаки формування залежності. • Ризики неправильного призначення лікарських засобів. • Профілактика розвитку залежності. • Альтернативні методи лікування. • Стратегії безпечного припинення терапії. • Психоосвіта й ефективна комунікація з пацієнтом. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Недостатність аортального та легеневого клапанів може залишатися непоміченою, якщо неправильно інтерпретувати ехокардіографічні дані. Пропущене прогресування або неточна оцінка тяжкості стану підвищує ризик ускладнень. На заході ви навчитеся оцінювати аортальну та легеневу регургітацію за допомогою сучасних ехокардіографічних методів (TTE, TEE, 2D/3D, strain), правильно інтерпретувати ключові маркери (vena contracta, об’єм регургітації, ефективна площа отвору), диференціювати гостру та хронічну недостатність і визначати показання до лікувальних інтервенцій. Після навчання ви зможете точно оцінювати ступінь клапанної недостатності, виявляти суміжні ураження й обирати оптимальний маршрут пацієнта. Ви будете безпечно лікувати хворих із вродженими чи набутими вадами серця, легеневою гіпертензією та серцевою недостатністю. • Вступ. Принципи ехокардіографічного оцінювання клапанної недостатності • Основи та можливості сучасної ехокардіографії в оцінюванні клапанної регургітації • Критерії діагностики клапанної недостатності: морфологічні ознаки, напівкількісні, кількісні доплерівські методи • Вибір оптимальних методів ехокардіографічного оцінювання • Аортальна регургітація: ключові моменти • Етіологія і патофізіологія гострої та хронічної недостатності аортального клапана • Основні ехокардіографічні маркери: vena contracta, об’єм регургітації, ефективна площа отвору регургітації • Додаткові критерії: розміри та функція лівого шлуночка, strain • Клінічна інтерпретація результатів, показання до хірургічного втручання • Диференціація гострої та хронічної недостатності • Оцінювання суміжних уражень клапанів • Останні тенденції та новини в оцінюванні аортальної регургітації • Огляд оновлених гайдлайнів (2024-2025) • Впровадження комплексного багатопараметричного оцінювання, роль strain та 3D-ехокардіографії • Еволюція критеріїв тяжкої регургітації та сучасних технічних рішень • Практичні аспекти використання нових підходів у щоденній роботі • Інтерпретація та інтеграція даних для вибору оптимальної стратегії ведення пацієнта • Легенева регургітація: підходи до ехокардіографічного оцінювання • Патофізіологія та основні причини • Основні ехокардіографічні критерії (TTE, TEE): морфологія клапана, потокові показники • Новітні ехокардіографічні 2D- та 3D-проєкції • Особливості у пацієнтів після операцій на вроджених вадах серця (наприклад, тетрада Фалло) • Клінічне значення та показання до лікувальних втручань • Відповіді на запитання, розгляд складних клінічних ситуацій

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Оцінювати ранову балістику та прогнозувати зону некрозу на основі механізму травми. 2. Виконувати етапну хірургічну некректомію (дебридмент) вогнепальних ран та планування повторних втручань (second look). 3. Застосовувати техніку іригації ран великими об’ємами рідини (пульс-лаваж, проточне промивання). 4. Використовувати терапію негативним тиском (VAC) для лікування інфікованих ран та у випадках відкритого живота (open abdomen). 5. Обирати тактику ведення ран із експонованими судинно-нервовими пучками та сухожиллями. 6. Здійснювати раціональний вибір антибактеріальної терапії на основі локальних даних про антибіотикорезистентність уникаючи поліпрагмазії. 7. Виконувати різні методики закриття дефектів тканин: відстрочений первинний шов, аутодермопластика, пластика місцевими тканинами. 8. Проводити менеджмент пацієнтів з полірезистентними госпітальними інфекціями (Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa). 9. Ідентифікація та корекція когнітивних упереджень при діагностиці та плануванні лікування пацієнтів з бойовою травмою. 10. Застосування принципів Damage Control Surgery (DCS) та Damage Control Resuscitation (DCR) на госпітальному етапі. 11. Своєчасна діагностика та виконання фасціотомії при компартмент-синдромі, розпізнавання нетипових клінічних проявів. 12. Диференційна діагностика між контамінацією рани та інфекційним процесом для визначення хірургічної та медикаментозної тактики. 13. Оцінка та класифікація мінно-вибухових поранень за ступенем контамінації та ризиком інфікування. 14. Прийняття рішень щодо вибору емпіричної та етіотропної антибіотикотерапії на основі мікробіологічного моніторингу та даних про резистентність. 15. Планування етапних хірургічних втручань (second look operations) для контролю інфекційного процесу. 16. Алгоритми ведення пацієнтів з ускладненими формами інфекцій: анаеробна інфекція, остеомієліт, сепсис. 17. Інтерпретація результатів бактеріологічних досліджень для корекції лікувальної тактики. Програма заходу • Заняття 1: Особливості лікування інфекційних ускладнень бойової травми • Тривалість заняття: 01:43:41 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Заняття 2: Лікування бойової травми в стаціонарі: підводні камені, упередження та помилки • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Заняття 3: Лікування інфікованих мінно-вибухових травм в стаціонарі • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Патофізіологічні механізми пошкодження тканин при вогнепальній та мінно-вибуховій травмі, зокрема тимчасова пульсуюча порожнина • Динаміка бактеріального процесу у бойовій рані та роль біоплівок у формуванні інфекції • Сучасні тенденції антибіотикорезистентності Klebsiella pneumoniae та Pseudomonas aeruginosa у військових стаціонарах України • Показання, протипоказання та ускладнення застосування терапії негативним тиском, включаючи ведення open abdomen • Етапний хірургічний дебридмент та іригація рани відповідно до сучасних доказових рекомендацій • Критерії вибору методу закриття ранових дефектів: відстрочений шов, аутодермопластика, пластика переміщеним клаптем • Алгоритм ведення пацієнта з інфікованим пораненням на III етапі медичної евакуації • Профілактика та лікування аррозивних кровотеч як ускладнення інфікованих ран та вакуум-терапії • Когнітивні упередження, що впливають на прийняття рішень при лікуванні бойової політравми • Модифікації стандартних протоколів на стаціонарному етапі • Помилки при інтерпретації КТ-ангіографії у пацієнтів з судинними ураженнями • Некротизуючий фасциїт та анаеробний целюліт: диференційно-діагностичні критерії та хірургічна тактика • Перехід від емпіричного призначення антибіотиків до доказової терапії • Компартмент-синдром: пізня діагностика та нетипові ознаки • Терміни відстроченого первинного закриття рани та наслідки передчасного і запізнілого втручання • Травматична коагулопатія: лабораторні показники, що мають вирішальне значення • Критерії необхідності та обсяг первинної і повторних хірургічних обробок інфікованої рани • Стратегія емпіричної антибіотикопрофілактики та терапії при мінно-вибухових травмах • Ідентифікація збудників та їх чутливості до антибіотиків в умовах полімікробної контамінації • Показання та протипоказання до терапії негативним тиском при інфікованих ранах • Терміни та умови виконання відтермінованого первинного або вторинного закриття рани • Ведення пацієнтів із підозрою на анаеробну інфекцію або газову гангрену • Профілактика та лікування посттравматичного остеомієліту • Оптимізація лікування при виявленні мультирезистентних штамів (MDRO) в рані Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Випадіння волосся – не завжди андрогенна алопеція. Часто за цим стоїть телогенова форма – одна з найпоширеніших та водночас недооцінених причин. І якщо ви знаєте, як її відрізнити, ваші пацієнти будуть врятовані від непотрібних обстежень і зайвих витрат. На заході ви дізнаєтеся, як правильно діагностувати телогенову алопецію, чітко відрізнити гострий і хронічний перебіг, розпізнати тригерні стани (стрес, інфекції, гормональні зрушення, дефіцити, медикаменти) і грамотно обрати тактику ведення. Після лекції ви зможете впевнено користуватися трихоскопією і фототрихограмою, визначати оптимальні лабораторні дослідження, а також дізнаєтеся, як не пропустити окрему системну патологію, що спричиняє втрату волосся. • Механізм виникнення. • Відмінності між гострою та хронічними фазами перебігу телогенового випадіння волосся. • Стани й захворювання, за яких найчастіше виникає telogen effluvium. • Трихоскопія при telogen effluvium. Особливості й відмінності від інших форм втрати волосся. • Фототрихограмма: примха чи необхідність? • Лабораторні та інструментальні дослідження в разі реактивної втрати волосся. • Методи корекції телогенового випадіння волосся залежно від фази перебігу. • Telogen effluvium, гостра фаза перебігу: стимулювати чи очікувати? • Як відрізнити telogen effluvium хронічного перебігу від АГА? • Відповіді на запитання