Онлайн-курси БПР — 2026

Курс надасть лікарям практичні знання щодо основ введення прикорму, принципів чуйного годування та методів роботи з дітьми, які мають алергію на білок коров'ячого молока. Ви дізнаєтесь про підхід до неофобії та вибірковості у харчуванні, як допомагти дітям поступово освоювати нові продукти та зберігати позитивне ставлення до їжі. Курс стане цінним ресурсом для педіатрів і сімейних лікарів, які прагнуть надати батькам обґрунтовані рекомендації та підтримати дітей у формуванні здорових харчових звичок із самого початку. Основні принципи введення прикорму та групи продуктів. Формування здорових харчових звичок у дітей різного віку. Тактику ведення дітей з алергією на білок коров’ячого молока (АБКМ) під час введення прикорму. Розпізнавання неофобії та порушень харчової поведінки у дітей. Навчання у власному темпі у зручний час, доступ до лекцій протягом 1 року, додаткові навчальні матеріали, сертифікат із балами БПР. Програма заходу • Лекція 1. Основи прикорму та його види. Коли та як починаємо • Лекція 2. Групи продуктів. Суперфуди • Лекція 3. Як батькам формувати здорові харчові звички • Лекція 4. Чуйне годування дітей без порушення нейророзвитку • Лекція 5. Молочні продукти та прикорм у дітей з АБКМ. Тактика ведення раціону • Лекція 6. Здорові діти та вибірковість харчування. Неофобія чи вже порушення харчових звичок Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

У зв'язку з поширенням методу екстракорпоральної мембранної оксигенації (ECMO) в сучасній інтенсивній терапії сучасним інтенсивістам важливо розуміти основи фізіології ECMO та догляду за пацієнтами, які її отримують. Це особливо актуально для фахівців, які працюють з тими, хто має критичну серцево-судинну або дихальну недостатність, зокрема випадки тяжкого ГРДС. Незнання принципів ECMO може призвести до фатальних наслідків через неправильне ведення пацієнта або керування апаратурою. Як було зазначено в огляді “The Promise and Challenges of ECMO”, опублікованому в Respiratory Therapy, широке впровадження ECMO стикається з численними викликами, зокрема високими витратами й необхідністю значних ресурсів. Крім того, пацієнти на ECMO мають підвищений ризик неврологічних ускладнень, як-от внутрішньочерепні крововиливи та ішемічні інсульти. Це підкреслює важливість належного навчання та підготування медичного персоналу для ефективного й безпечного використання ECMO в клінічній практиці. Навчальний майстер-клас «ECMO для анестезіолога: алгоритми, ризики, рішення» буде присвячений вивченню основ ECMО: її типів, показань, протипоказань і принципу роботи системи. Учасники розглянуть фізіологічні особливості веновенозної (VV) та веноартеріальної (VA) підтримки, зокрема питання гемодинаміки, оксигенації та перфузії. Значну увагу буде приділено принципам інтенсивної терапії: веденню антикоагулянтної терапії, моніторингу життєвих функцій, профілактиці ускладнень та ролі анестезіолога в мультидисциплінарній ECMO-команді. Практичні аспекти догляду за пацієнтами розглядатимуться окремо для VA-ECMO (при кардіогенному шоку) та VV-ECMO (при тяжкій дихальній недостатності). • Основи екстракорпоральної мембранної оксигенації (ECMO) • Що таке ECMO: типи, призначення, показання й протипоказання. • Компоненти системи ECMO та принцип її роботи. • Порівняння з іншими методами штучної підтримки життя. • Фізіологічні аспекти VA- та VV-ECMO • Відмінності між веновенозною (VV) та веноартеріальною (VA) підтримкою. • Гемодинаміка, оксигенація, вентиляція і перфузія під час різних типів ECMO. • Основні показники для моніторингу ефективності. • Загальні принципи інтенсивної терапії ECMO-пацієнтів • Антикоагулянтна терапія: як уникнути тромбозів та кровотеч. • Роль анестезіолога в мультидисциплінарній команді ECMO. • Безпека: профілактика ускладнень та моніторинг життєвих функцій. • Інтенсивна терапія при VA-ECMO • Ведення пацієнтів з кардіогенним шоком. • Підтримка серцевої діяльності та регулювання постнавантаження. • Взаємодія з ІВЛ, нутритивна підтримка, рання мобілізація. • Інтенсивна терапія при VV-ECMO • Менеджмент у разі тяжкої дихальної недостатності (ARDS, COVID-19). • Встановлення режимів ІВЛ під час VV-ECMO. • Особливості антибіотикотерапії, респіраторної фізіотерапії. • Відповіді на запитання.

Венозна патологія нижніх кінцівок є однією з найчастіших причин набряків, болю, відчуття важкості та появи трофічних змін. Від якості ультразвукового дослідження залежить точність діагностики, виявлення патологічного рефлюксу та вибір подальшої тактики лікування. Недостатнє володіння методикою дуплексного сканування може призвести до помилок в оцінці гемодинамічних порушень, локалізації рефлюксу та інтерпретації функціональних проб. На цьому заході ви розглянете анатомію та особливості венозної системи нижніх кінцівок, покази до проведення ультразвукового дослідження, алгоритм виконання дуплексного сканування та методи покращення якості візуалізації. Також ви навчитесь проводити оцінку фізіологічного та патологічного рефлюксу, виконувати функціональні проби, точно інтерпретувати отримані результатів і долати труднощі, що виникають під час обстеження. Після навчання ви зможете впевнено виконувати ультразвукове дослідження вен нижніх кінцівок, коректно оцінювати венозний рефлюкс та результати функціональних проб, виявляти ознаки варикозної хвороби, хронічної венозної недостатності та посттромботичних змін. • Анатомія та особливості венозної системи нижніх кінцівок. • Покази до проведення ультразвукового дослідження вен нижніх кінцівок. • Методика обстеження – особливості УЗ-сканів, можливості покращення зображення. • Фізіологічний та патологічний рефлюкс – проби, інтерпретація отриманих результатів. • Труднощі при обстеженні та можливості їх подолання. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Періорбітальне омолодження не обмежується ізольованою блефаропластикою, оскільки вікові зміни в цій зоні формуються не лише через надлишок шкіри, а й внаслідок втрати об’єму, птозу м’яких тканин та зміни анатомічних контурів. Розуміння ролі ліпофілінгу й комбінованих підходів є важливим для досягнення природного, гармонійного і довготривалого результату. Недостатнє знання сучасних алгоритмів періорбітального омолодження може призводити до «перерезекції» тканин, скелетизації орбіти, неприродного вигляду й незадовільних естетичних результатів, навіть за технічно правильно виконаної операції. На цьому заході ви розглянете вікові зміни періорбітальної зони відповідно до анатомії SOOF, tear trough та орбітальних жирових пакетів. Ви навчитеся визначати роль дефіциту об’єму у формуванні «втомленого» погляду та обирати оптимальну тактику омолодження, а також дізнаєтеся про можливості й обмеження класичної блефаропластики, показання до ізольованої корекції та ризики надмірної резекції тканин. Окремо ви розберете комбінований підхід «блефаропластика + ліпофілінг», алгоритми прийняття рішень та практичні аспекти індивідуалізації хірургічної тактики на основі реальних клінічних кейсів. Після навчання ви зможете комплексно оцінювати анатомічні й вікові зміни періорбітальної зони, визначати показання до блефаропластики, ліпофілінгу або їх поєднання та формувати персоналізований план омолодження. • Вступ: сучасне бачення періорбітального омолодження • Еволюція підходів: від резекції до відновлення • Чому ізольована блефаропластика не завжди достатня • Анатомія та вікові зміни періорбітальної зони • Ключові анатомічні структури (SOOF, tear trough, орбітальні жирові пакети) • Вікові зміни: втрата об’єму, птоз, зміни якості шкіри • Блефаропластика: можливості й обмеження • Що вирішує класична техніка • Ризики “перерезекції” та скелетизації • Показання до ізольованої корекції • Ліпофілінг у періорбітальній зоні • Роль аутологічного жиру в омолодженні • Зони та рівні введення • Переваги: біосумісність, природність результату • Комбінований підхід: блефаропластика + ліпофілінг • Показання до поєднання • Таймінг: одночасно чи поетапно • Алгоритм прийняття рішень • Хірургічна техніка та основні нюанси • Принципи мікрофет-графтингу • Багаторівневе введення та контроль об’єму • Профілактика ускладнень • Клінічні кейси • Пацієнти “до/після” • Аналіз результатів • Типові помилки та їх корекція • Висновки • Синергія методик як новий стандарт • Індивідуалізація підходу • Фокус на природний довготривалий результат • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером • Проходження тестування (самостійно)

Ізоляція операційного поля в стоматології за допомогою кофердаму є міжнародним стандартом безпеки та якості лікування. Цей тонкий латексний або нітриловий лист забезпечує абсолютно сухе й чисте робоче поле, що забезпечує довговічні результати реставрації. Особливо це актуально під час ендодонтичного лікування та роботи з адгезивними матеріалами. Проведення ендодонтичних процедур без кофердаму нині вважається порушенням стандартів лікування, а його використання суттєво зменшує кількість мікроорганізмів у робочій зоні та мінімізує ризик перехресного інфікування. Цікаво, що згідно з даними статті з ресурсу “Spear” (Rubber Dam Benefits Part 2: Advocating for Cofferdam Integration) застосування кофердаму позитивно впливає на силу зчеплення матеріалів з емаллю незалежно від типу адгезиву, а пацієнти, спробувавши цю методику, часто просять використовувати її й надалі через підвищений комфорт і відчуття безпеки. Навчальний майстер-клас «Кофердам-експерт: протоколи бездоганної ізоляції» буде присвячений вивченню методик ізоляції в сучасній стоматології та основних компонентів системи кофердам. Ви дізнаєтеся про підбір і призначення різних кламерів, а також про особливості хусток до кофердаму. Окрему увагу буде приділено відповідним стратегіям використання такого матеріалу й анатомічним особливостям зубів. Розглядатимуться ефективні методи встановлення кофердаму, зокрема інверсія, застосування флосу, різні типи вузлів і кордів. Ви ознайомитеся з можливостями використання тефлону як додаткового елемента ізоляції, а також з альтернативними системами, як-от оптрадам і спліт-дам. • Значення ізоляції в сучасній стоматологічній практиці. Складові компоненти системи кофердам. • Підбір та призначення різних кламерів. Огляд хусток до кофердаму. Як закрити потреби клініки. • Особливості анатомії зубів та відповідні стратегії використання кофердаму. • Методи встановлення кофердаму. Інверсія, застосування флосу. Типи вузлів. Корди. • Можливості використання тефлону як компонента ізоляції. • Додаткові системи: оптрадам, спліт-дам тощо. • Помилки та ускладнення. Розгляд клінічних кейсів. • Відповіді на запитання

Унікальний інтенсивний курс з УЗД в педіатрії для лікарів, які працюють із дітьми! Як не просто “бачити картинку” на екрані, а розуміти вікові анатомічні особливості, правильно проводити ультразвукове дослідження у дітей, інтерпретувати знахідки та поєднувати їх із клінічною картиною для прийняття обгрунтованих рішень. Учасники опанують базові принципи дитячої ультразвукової діагностики, вікові особливості ехоанатомії органів і систем, стандарти сканування та вимірювань, а також підходи до діагностики патологій органів черевної порожнини, сечовидільної та репродуктивної систем у дітей. Програма охоплює алгоритми ультразвукової оцінки “гострого живота”, нейросонографію у новонароджених та немовлят, УЗД суглобів і м’яких тканин, скринінг дисплазії кульшових суглобів та методику Graf. Курс має практичний клінічний фокус і допомагає розвивати клінічне мислення через розбір практичних кейсів та реальних клінічних сценаріїв. Навчання відбувається онлайн із супроводом куратора, доступом до навчальних матеріалів, закритою групою в Telegram, домашніми завданнями та щотижневими онлайн Q&A-сесіями в ZOOM. Учасники можуть отримати сертифікат із балами БПР. Передбачено два сертифікати: 20 балів БПР за електронний курс та 8 балів БПР за майстер-класи (Q&A-сесії), за умови успішного проходження підсумкового тестування. Програма заходу • Дата початку: 21 липня 2026 • Дата закінчення: 12 вересня 2026 • БЛОК 1. ОСНОВИ ПЕДІАТРИЧНОГО УЗД • З чого починається дитяча ультразвукова діагностика • Особливості УЗД у дітей • УЗД тимусу у дітей • Ультразвукове дослідження наднирників • БЛОК 2. УЗД ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ В ПЕДІАТРІЇ • Від кольок до гострого живота • Підшлункова залоза • Печінка та жовчовивідні шляхи • Селезінка • Q&A сесія з куратором на основі першого та другого блоку • БЛОК 3. УЗД ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ В ПЕДІАТРІЇ • Частина 2 • УЗД кишківника - частина перша • УЗД кишківника - частина друга • Практикум «гострий живіт» • БЛОК 4. СЕЧОВИДІЛЬНА СИСТЕМА • Нирки та сечові шляхи у дітей • Нирки: норма та варіанти розвитку • Інфекції та обструкції • Сечовий міхур • Q&A сесія з куратором на основі третього та четвертого блоку • БЛОК 5. УЗД ОРГАНІВ РЕПРОДУКТИВНОЇ СИСТЕМИ У ДІВЧАТОК І ХЛОПЧИКІВ • УЗД калитки • УЗД малого таза у дівчаток • Патології пахових каналів у хлопчиків та дівчаток • БЛОК 6. НЕЙРОСОНОГРАФІЯ • Нормальна ехоанатомія головного мозку. Вікна доступу • Стандарти вимірювань і знахідки - варіанти норми • Крововиливи. Перивентрикулярна лейкомаляція. Кісти • Обрані вроджені вади головного мозку • Q&A сесія з куратором на основі п'ятого та шостого блоку • БЛОК 7. УЗД В ДИТЯЧІЙ ОРТОПЕДІЇ • УЗД суглобів у дітей • М’які тканини • Цікаві клінічні кейси • БЛОК 8. УЗД КУЛЬШОВИХ СУГЛОБІВ • Нормальна ехоанатомія кульшового суглоба, дисплазія. Методики УЗД кульшових суглобів новонароджених • Основи скринінгу кульшових суглобів • Q&A сесія з куратором на основі сьомого та восьмого блоку • БОНУСНИЙ БЛОК. УЗД М'ЯКИХ (ПОВЕРХНЕВИХ) ТКАНИН • Гемангіоми • Утворення шиї у дітей • Q&A сесія з куратором на основі бонусного блоку Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Скелетна опора на піднебінні відкриває нові можливості ортодонтичного лікування, але помилки на етапі планування чи встановлення мікроімплантів можуть призвести до ускладнень і непередбачуваного результату. На цьому заході ви навчитеся правильно планувати лікування за даними КТ, обирати оптимальну локалізацію та параметри мікроімплантів, інтегрувати скелетну опору в різні клінічні протоколи й уникати типових помилок. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати цю методику при складних ортодонтичних переміщеннях і досягати прогнозованих результатів, які задовольнять навіть найвибагливіших пацієнтів. • Види мікроімплантів та систем для скелетної опори: особливості, переваги та критерії вибору. • Вибір локалізації мікроімплантів залежно від клінічної ситуації та біомеханічних завдань. • Планування встановлення мікроімплантів за даними КТ: анатомічні орієнтири, оцінка кісткової тканини та безпечні зони. • Вибір параметрів мікроімплантів і техніка їх інсталяції. • Необхідні інструменти для роботи зі скелетною опорою. • Клінічне застосування скелетної опори при розширенні, дисталізації та мезіалізації зубних рядів. • Вибір ортодонтичної апаратури та інтеграція скелетної опори з брекет-системами. • Апаратура на скелетній опорі: принципи вибору та особливості застосування. • Типові помилки при плануванні, встановленні та використанні мікроімплантів: причини, наслідки та способи їх уникнення. • Можливі ускладнення та алгоритми їх ведення у клінічній практиці. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Запаморочення може бути першим сигналом серйозного захворювання: від інсульту до вестибулярної мігрені чи нейроніту. Важливо вміти диференціювати цей симптом за його походженням – центральне або периферичне – і не плутати «меньєрівський» напад із позиційним запамороченням. На цьому заході ви дізнаєтеся головні причини вестибулярних розладів, навчитесь користуватися клінічними тестами, відрізняти між собою типи запаморочення та обирати оптимальну терапію. Ви більше не будете відчувати невпевненість щодо доцільності призначення супресантів, вибору маневрів за різних типів позиційного запаморочення та координування міждисциплінарного підходу до лікування. Після навчання ви зможете швидко орієнтуватися в етіології запаморочення, ефективно допомагати пацієнтам з гострими та хронічними формами вестибулярних порушень і формувати реабілітаційну стратегію. • Гостра однобічна вестибулопатія (вестибулярний нейроніт): клінічні випадки, діагностичні критерії, етіопатогенетичне лікування (стероїди завжди?). • Лікувальні вестибулярні маневри при доброякісному пароксизмальному позиційному запамороченні: маневри в разі ураження заднього, латерального та переднього півколових каналів. • Вестибулярна мігрень: “знімаємо маски” поширеної патології, діагностичні критерії, лікування. • Хвороба Меньєра: діагностичні критерії, не всі приступи “меньєрівські”, лікування. • Персистуюче постурально-перцептивне запаморочення: діагностичні критерії, терапевтичні заходи. • Вестибулярні супресанти (препарати від запаморочення): доцільність застосування за різних станів, порівняльний аналіз ефективності вестибулолітиків. Інші препарати при запамороченнях. • Вестибулярна реабілітація: основи вестибулярних вправ (з погляду невролога).

Електронний навчальний курс створений для лікарів, які прагнуть впевнено діагностувати, лікувати та супроводжувати пацієнтів із найпоширенішими хронічними бронхообструктивними захворюваннями відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій. Бронхіальна астма та ХОЗЛ залишаються одними з провідних причин зниження якості життя, госпіталізацій та смертності у світі. Водночас своєчасна діагностика, правильна оцінка симптомів і ризиків, а також індивідуалізований підхід до лікування дозволяють суттєво покращити прогноз пацієнтів. Курс поєднує актуальні міжнародні настанови, практичні клінічні алгоритми та розбір типових ситуацій, з якими лікарі щодня стикаються в амбулаторній та стаціонарній практиці. Учасники дізнаються, як встановлювати діагноз відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій, проводити диференційну діагностику, обирати оптимальну терапію залежно від віку, клінічного фенотипу та рівня контролю захворювання, застосовувати рекомендації GINA та GOLD у щоденній практиці, оцінювати ризик загострень і вести пацієнтів в амбулаторних та стаціонарних умовах. Навчання відбувається у власному темпі та зручний час. Доступ до лекцій надається протягом 1 року, передбачені додаткові навчальні матеріали та сертифікат із балами БПР. Програма заходу • БЛОК 1. Менеджмент бронхіальної астми • 1. Визначення БА, її клінічні фенотипи та диференційна діагностика • 2. Діагностичні критерії та лікування БА у дітей 5 років і молодше • 3. Критерії діагностики БА у дорослих та дітей 6 років і старше • 4. Підходи до лікування БА згідно з GINA • 5. Менеджмент загострень БА • БЛОК 2. Менеджмент хронічного обструктивного захворювання легень • 1. Діагностичні критеріїї ХОЗЛ • 2. Початкова фармакологічна терапія ХОЗЛ • 3. Подальше фармакологічне лікування • 4. Нефармакологічне лікування ХОЗЛ • 5. Менеджмент загострень ХОЗЛ Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Біомаркери є показниками, що стають основою клінічного рішення, але їх неправильна інтерпретація може призвести до хибної оцінки тяжкості стану, затримки діагностики або помилкової тактики. На цьому заході ви розберете клінічне значення тропонінів, КФК-МВ, міоглобіну, BNP та NT-proBNP, алгоритми лабораторної діагностики ургентних станів і принципи оцінки кардіоваскулярного ризику. Після навчання ви зможете правильно інтерпретувати лабораторні маркери в контексті клінічної картини, проводити диференційну діагностику та використовувати результати досліджень для обґрунтованого клінічного рішення. • Тропоніни: основні фракції, клінічне значення • КФК-МВ • Міоглобін • BNP та NT-proBNP • Кардіоваскулярний ризик • Алгоритми лабораторної діагностики ургентних станів

Біопсія шкіри – головний етап у встановленні точного діагнозу при дерматологічних та онкологічних патологіях. Від правильності виконання залежить якість гістологічного матеріалу і достовірність діагнозу. Уміння обирати оптимальний вид біопсії дозволяє мінімізувати травматичність, отримати якісний зразок і зменшити кількість повторних втручань. На цьому заході ви навчитеся обирати правильну техніку біопсії залежно від локалізації та підозри на патологію, проводити підготовку робочого поля, а також виконувати процедуру з мінімізацією кровотечі і рубців. Ви побачите практичні хірургічні хитрощі та алгоритм прийняття рішень у складних клінічних ситуаціях, що часто не розглядають у навчальних програмах. Після навчання ви зможете впевнено обирати техніку біопсії, мінімізувати ризики для пацієнта та отримувати якісні гістологічні матеріали для достовірної діагностики. • Основи та роль біопсії шкіри. • Коли біопсія справді потрібна: основні показання. • Види біопсій: яку техніку обрати? • Punch, shave, ексцизія. • Переваги та мінуси кожної техніки. • Алгоритм «Який метод у цій ситуації?». • Клінічні ситуації для кожного методу. • Підготовка пацієнта і робочого поля. • Анестезія та правильна інфільтрація. • Вибір інструментів і стерильності. • Правильна техніка виконання (покроково). • Практичні хірургічні хитрощі. • Як мінімізувати кровотечу та рубці. • Секрети роботи і практичні поради. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

У разі невідкладних станів необхідно діяти без роздумів, але за чітким алгоритмом. Кровотечі з ЛОР-органів, сторонні тіла в дихальних шляхах, гострі стенози чи травми – ситуації, де помилка або затримка можуть коштувати життя. Вміння швидко розпізнати ургентний стан, виконати гемостаз і відновити прохідність дихальних шляхів є професійною необхідністю. На цьому заході ви розберете покрокові дії в разі носових, післяопераційних і глоткових кровотеч, навчитеся застосовувати сучасні методи тампонади, коагуляції та судинного гемостазу. Розглянете тактику в разі сторонніх тіл і травм ЛОР-органів, а також відпрацюєте підхід до гострих стенозів гортані, зокрема показання до трахеостомії. Після навчання ви зможете впевнено діяти у критичних ситуаціях і забезпечувати пацієнтам своєчасну та професійну допомогу. • Загальні принципи ведення пацієнтів з невідкладними станами ЛОР-органів • Кровотечі з ЛОР-органів • Діагностика та оцінювання тяжкості кровотечі • Методи зупинки кровотечі: консервативні (тиск, тампони, медикаментозна терапія) та інструментальні (коагуляція, перев’язка судин) • Контроль гемостазу й післяопераційний моніторинг • Особливості ведення травми ЛОР-органів • Перелік обов’язкових діагностично-лікувальних заходів • Запобігання ускладненням • Сторонні тіла ЛОР-органів • Класифікація: живі/неживі, органічні/неорганічні • Тактика ведення пацієнтів • Методи видалення та післяопераційне спостереження • Гострі стенози гортані • Діагностика й оцінювання стану пацієнта • Тактика ведення: медикаментозна, ендоскопічна, хірургічна • Показання до проведення трахеостомії • Відповіді на запитання

Ускладнення жовчнокам’яної хвороби можуть не лише суттєво погіршити стан пацієнта, а й становити пряму загрозу життю. Несвоєчасна діагностика або помилкова тактика лікування призводять до тяжких уражень печінки та підшлункової залози, септичних станів, перитоніту або поліорганної недостатності. Кожна помилка ускладнює командну взаємодію та збільшує ризики летальних випадків. Знання про ускладнення холелітіазу особливо важливі для лікарів, які працюють у приймальних відділеннях, відділеннях інтенсивної терапії, гастроентерології або хірургії, а також для лікарів первинної ланки. Навчальний захід «Жовчнокам’яна хвороба та її небезпечні ускладнення: тандем гастроентеролога і хірурга» буде присвячений вивченню ускладнень жовчнокам’яної хвороби, зокрема ролі холелітіазу як тригера гострого панкреатиту. Буде розглянутий патогенез міграції каменів та обструкції жовчних і панкреатичних проток. Учасники дізнаються про ризик розвитку раку жовчного міхура при хронічному холелітіазі та обґрунтовану роль лапароскопічної холецистектомії як єдиного методу профілактики біліарного панкреатиту. Окрема увага буде приділена сучасним клінічним рішенням для профілактики ускладнень та міждисциплінарній тактиці ведення таких пацієнтів. Цей захід допоможе лікарю впевнено діяти в разі гострих станів, пов’язаних із гепатобіліарною патологією. • Жовчнокам’яна хвороба як причина гострого панкреатиту (50–60% випадків). • Міграція каменів та обструкція жовчних проток і головної панкреатичної протоки: наслідки та загрози. • Ризик розвитку раку жовчного міхура за наявності холелітіазу. • Лапароскопічна холецистектомія як єдиний метод профілактики біліарного панкреатиту. • Профілактика ускладнень жовчнокам’яної хвороби: клінічні підходи та рішення. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Медикаментозна гіперчутливість є однією з основних причин гострих алергічних реакцій, зокрема анафілаксії. Правильне виконання, інтерпретація та нормативне обґрунтування алергопроб безпосередньо впливають на безпеку пацієнта, вибір правильного плану лікування та відповідність клінічної практики чинним регуляторним вимогам. Ця процедура дає змогу уникати діагностичних і тактичних помилок навіть у ситуаціях високого навантаження та значного потоку пацієнтів. На цьому заході ви засвоїте сучасні підходи до проведення алергологічного тестування, навчитеся визначати показання й протипоказання, обирати оптимальний тип проб залежно від клінічної ситуації, а також правильно інтерпретувати результати, зважаючи на анамнез та клінічний контекст. Ви розглянете питання безпеки пацієнта, профілактики ускладнень, організації протишокового забезпечення та правильного оформлення медичної документації, що має як клінічне, так і юридичне значення. Після навчання ви зможете обґрунтовано приймати рішення щодо доцільності проведення алергологічних проб, впевнено виконувати їх у стаціонарних умовах та інтерпретувати результати без гіпер- або гіподіагностики. • Актуальність теми: поширеність алергічних захворювань і ризики анафілаксії при медикаментозній терапії у стаціонарі. • Нормативно-правове регулювання: роль наказів МОЗ України у визначенні порядку проведення алергопроб. • Показання до проведення алергологічних проб: коли проби є клінічно виправданими. • Протипоказання та обмеження: гострі стани, анафілаксія в анамнезі, загострення алергії, важкі соматичні хвороби, приймання антигістамінних/глюкокортикостероїдів. • Організаційні вимоги у стаціонарі: інформована згода, наявність протишокового набору, доступ до реанімаційної допомоги, підготовка персоналу. • Техніка виконання проб: основні види (скарифікаційні, прик-тести, внутрішньошкірні, провокаційні), правила підготовки пацієнта. • Правила інтерпретації результатів: часові інтервали оцінювання, критерії позитивної/негативної реакції, ризики хибнопозитивних і хибнонегативних результатів, необхідність оцінювання в контексті анамнезу та клініки. • Безпека пацієнта й можливі ускладнення: місцеві реакції, генералізовані реакції, анафілаксія; алгоритм дій у разі невідкладних станів. • Оцінювання доцільності застосування: коли алергопроби справді потрібні, а коли їх проведення не має доказової цінності або може створювати додаткові ризики. • Відповіді на запитання.

Масивна кровотеча й травма-індукована коагулопатія – одні з головних причин ранньої летальності при політравмі. Вони формують складний патофізіологічний каскад, що розвивається вже протягом перших годин після ушкодження. Сучасні дані свідчать, що гіпоперфузія, шок, ацидоз і гіпотермія запускають ранні порушення гемостазу, які потребують не лише швидкої, а й патогенетично обґрунтованої корекції. Впровадження концепції Damage Control Resuscitation, таргетної гемостатичної терапії та використання віскоеластичних методів (TEG/ROTEM) дають змогу перейти від емпіричних трансфузійних стратегій до персоналізованого ведення пацієнта. На цьому заході ви розглянете патофізіологію травма-індукованої коагулопатії, клінічне значення порушень гемостазу на різних етапах травматичного процесу й сучасні підходи до діагностики. Ви засвоїте алгоритми Damage Control Resuscitation, принципи допустимої гіпотензії, рестриктивної інфузійної терапії, температурного контролю й корекції метаболічних порушень. Ви дізнаєтеся про основні принципи антифібринолітичної терапії та оптимальної трансфузійної тактики, роль фібриногену, тромбоцитів, PCC і кальцію, а також практичні аспекти застосування TEG/ROTEM. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнта з масивною кровотечею, оптимізувати гемостатичну терапію та зменшити ризики, пов’язані з неконтрольованою коагулопатією в разі травми. • Причини й патофізіологія травма-індукованої коагулопатії • Роль гіпоперфузії, шоку, ацидозу й гіпотермії • Активація протеїну C та гіперфібриноліз • Клінічне значення коагулопатії при травмі • Вплив на ранню, середню та пізню летальність • «Порочне коло»: кровотеча – коагулопатія – шок • Діагностика порушень гемостазу • Клінічні маркери масивної крововтрати • Лабораторні показники • Роль TEG/ROTEM у ранньому оцінюванні коагулопатії • Damage Control Resuscitation (DCR) • Допустима гіпотензія • Рестриктивна інфузійна терапія • Температурний контроль та корекція ацидозу • Антифібринолітична терапія • Показання до застосування транексамової кислоти • Час, дози та клінічні застереження • Гемостатична терапія і трансфузійна стратегія • Масивна трансфузія: співвідношення компонентів крові • Фібриноген, тромбоцити, PCC, кальцій • Цілеспрямоване лікування за даними TEG/ROTEM • Клінічний кейс • Практичний алгоритм ведення пацієнта з політравмою та масивною кровотечею • Відповіді на запитання учасників

​Інфекція, спричинена вірусом папіломи людини (ВПЛ), є найпоширенішою вірусною інфекцією, що передається статевим шляхом, і причиною приблизно 5% усіх випадків раку у світі. Окрім раку шийки матки, ВПЛ асоційований із розвитком раку анального каналу, ротоглотки, вульви, піхви і статевого члена, а також з аногенітальними бородавками та передраковими дисплазіями. Найефективнішим методом профілактики ВПЛ-асоційованих патологій є вакцинація: дані численних досліджень показують зниження ризику розвитку цервікальної інтраепітеліальної неоплазії 2–3 ступеня на 99% у разі вакцинації до початку статевого життя. Незважаючи на це, рівень охоплення вакцинацією залишається недостатнім, а лікарі часто зіштовхуються з міфами, недовірою пацієнтів і власною невпевненістю у виборі вакцини й стратегії ведення. У цих умовах роль лікаря полягає не лише в призначенні, а й у грамотній комунікації, яка базується на доказах і знанні сучасних міжнародних рекомендацій. Навчальний захід «Вакцинація проти ВПЛ: стратегії, клінічне значення та практичні аспекти» буде присвячений вивченню сучасних викликів, пов’язаних із ВПЛ-асоційованими захворюваннями, їхнього клінічного значення та ролі профілактики. Учасники детально розглянуть типи вакцин проти ВПЛ, їхній склад, механізм дії, ефективність та профіль безпеки. Окрему увагу буде приділено стратегії впровадження вакцинації в Україні: кого, коли та як вакцинувати відповідно до сучасних рекомендацій. Крім цього, будуть висвітлені поради щодо комунікації з пацієнтами: як переконливо відповідати на сумніви, розвіювати міфи та формувати довіру до вакцинації. Також буде обговорено перспективи майбутнього розширення вакцинального охоплення. • ВПЛ-асоційовані захворювання: сучасні виклики та клінічне значення. • Вакцини проти ВПЛ: типи, склад, механізм дії, ефективність, профіль безпеки. • Стратегія впровадження вакцинації проти ВПЛ в Україні: що, кому, коли і як? • Комунікація з пацієнтом про вакцинацію: як руйнувати міфи та хибні переконання. • Перспективи та майбутні можливості вакцинації проти ВПЛ. • Відповіді на запитання учасників

​Дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) – це комплексне порушення, яке може суттєво впливати на якість життя пацієнта. За даними метааналізу, опублікованого в Journal of Clinical Medicine у 2024 році, загальна поширеність дисфункцій СНЩС у дорослих становить близько 34%, з найвищими показниками в Південній Америці (47%), Азії (33%), Європі (29%) та Північній Америці (26%). Ці порушення проявляються болем у щелепі, обмеженням рухливості, клацанням під час відкривання рота, головними болями та болем у вусі. Симптоми розладів СНЩС можуть маскуватись під інші захворювання, що ускладнює діагностику й може призвести до неправильного лікування. Особливо важливо брати до уваги ці аспекти під час диференціальної діагностики болю в ділянці обличчя, скроні, привушної та завушної зон. Зважаючи на значну поширеність та потенційні ускладнення, знання про дисфункцію СНЩС є важливими для лікарів різних спеціальностей. Своєчасна діагностика і правильне лікування можуть запобігти хронізації процесу та незворотним наслідкам для пацієнта. Навчальний захід «УЗД скронево-нижньощелепних суглобів та жувальних м’язів» буде присвячений вивченню УЗ-анатомії СНЩС, жувальних м’язів та прилеглих м’яких тканин. Буде приділено увагу біомеханіці жувального апарату. У фокусі – розгляд запальних і дегенеративних змін суглобів, а також характерних динамічних порушень. • Анатомія скронево-нижньощелепних суглобів • Анатомія та біомеханіка жувальних м’язів • Анатомія прилеглих м’яких тканин • Нормальна УЗ-анатомія скронево-нижньощелепних суглобів та динаміка • Патологічні зміни (запальні й дегенеративні зміни скронево-нижньощелепних суглобів) • Динамічні порушення скронево-нижньощелепних суглобів • Порушення функції жувальних м’язів • Відповіді на запитання учасників