Заходи БПР — Внутрішні хвороби 2026

Артеріальна гіпертензія під час вагітності є однією з провідних причин материнської та перинатальної захворюваності й смертності, а також важливим маркером майбутнього серцево-судинного ризику в жінки. Підвищення частоти гіпертензивних розладів асоціюється зі старшим віком вагітних, поширеністю ожиріння, метаболічного синдрому та хронічної артеріальної гіпертензії. Неправильна або несвоєчасна діагностика прееклампсії та важких форм АГ може призводити до розвитку тяжких ускладнень і значного погіршення перинатальних наслідків. На цьому заході ви розглянете принципи класифікації артеріальної гіпертензії у вагітних, навчитеся диференціювати хронічну гіпертензії, гестаційну гіпертензію та прееклампсію і засвоїте алгоритми моніторингу артеріального тиску в динаміці вагітності. Ви опануєте підходи до оцінювання материнського й фетального ризику, сучасні стратегії медикаментозної терапії, зважаючи на безпеку препаратів, тактику ведення тяжкої гіпертензії та прееклампсії, а також особливості післяпологового спостереження. Окрім цього, до вашої уваги будуть представлені реальні клінічні кейси, на основі яких проаналізуємо типові помилки лікарів у діагностиці та веденні пацієнток із гіпертензивними станами під час вагітності, а також способи їх уникнення в щоденній практиці. Після навчання ви зможете своєчасно виявляти гіпертензивні розлади вагітності, обґрунтовано обирати тактику лікування та маршрутизації пацієнтки й зменшити ризик тяжких перинатальних ускладнень. • Фізіологічні зміни серцево-судинної системи під час вагітності + класифікація АГ у вагітних • Хронічна, гестаційна гіпертензія та прееклампсія: основні відмінності • Сучасні підходи до діагностики та моніторингу АТ під час вагітності • Типові помилки у затримці діагностики АГ у вагітних на прикладі клінічного кейсу • Оцінювання материнського й фетального ризику • Медикаментозна терапія АГ у вагітних: що дозволено, а що протипоказано • Тактика ведення тяжкої артеріальної гіпертензії та прееклампсії • Післяпологове спостереження та довгостроковий серцево-судинний ризик • Вагітність як ранній маркер майбутньої серцево-судинної патології у жінки • Відповіді на запитання учасників

Кардіоміопатії можуть маскуватися під інші стани, а ехокардіографія дає змогу виявити ознаки генетичних, інфільтративних чи запальних уражень міокарда. Правильне визначення фенотипу кардіоміопатії (КМП) формує подальшу тактику обстеження, терапії та прогнозування перебігу. Помилки призводять до несвоєчасної діагностики, хибної інтерпретації ехознахідок і втрати того «золотого часу», коли втручання може суттєво покращити стан. На цьому заході ви розглянете основні ехокардіографічні патерни гіпертрофічної, дилатаційної, рестриктивної та некомпактної КМП, навчитеся використовувати strain-аналіз для раннього виявлення дисфункції, оцінювати GLS, PASP, діастолічні параметри й інші показники, що вказують на інфільтративні, генетичні або запальні процеси. Ви побачите типові діагностичні помилки та алгоритми, що дають змогу відрізнити первинні КМП від вторинних причин. Після навчання ви будете впевнено орієнтуватись у разі підозри на ГКМП, амілоїдоз чи саркоїдоз і точно оцінювати обструкцію, діастолічну дисфункцію або рефрактерну серцеву недостатність. • ЕхоКГ як метод першої лінії в діагностиці кардіоміопатій, що забезпечує оцінювання морфології, функції, діастолічних параметрів, легеневої гемодинаміки та перикарду; доступна, повторювана, безпечна. • Визначення фенотипу як основний етап: гіпертрофічна, дилатаційна, рестриктивна, некласифікована кардіоміопатія – кожна має характерний ехокардіографічний патерн. • Роль strain-аналізу: GLS є чутливішим маркером дисфункції ЛШ, ніж ФВ; дає змогу рано виявити кардіотоксичність, амілоїдоз, початкові стадії ДКМП і ГКМП. • Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП): oцінювання максимальної товщини стінки, локалізації гіпертрофії, SAM-мітрального клапана, LVOT-градієнта у спокої та в разі провокації. • Дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП): диференціювання первинної ДКМП від вторинної (ішемічної, клапанної, токсичної). Омновні параметри: діаметри, ФВ, глобальна та регіональна функція, ступінь ТР і легеневий тиск. • Відповіді на запитання, обговорення клінічних випадків. • Рестриктивні кардіоміопатії та амілоїдоз: нормальні або зменшені розміри ЛШ при значно збільшених ЛП, збережена ФВ, тяжка діастолічна дисфункція; апікальний sparring-патерн на strain. • Критерії некомпактної кардіоміопатії: співвідношення некомпактного/компактного шару >2:1 у систолу, зниження GLS; важлива диференціація з гіпертрофією та нормальними варіантами. • Стандартні алгоритми оцінювання діастолічної функції. • Комбіноване застосування ЕхоКГ + МРТ серця. • ЕхоКГ у стратифікації ризику: виявлення обструкції при ГКМП, тяжкої дисфункції ПШ, значної ТР, високого PASP, дилатації ЛП та зниженого GLS – основні параметри прогнозу. • Відповіді на запитання, розгляд складних клінічних ситуацій.

Онлайн-навчання з будь-якої точки світу з живими практиками та підтримкою куратора. Програма призначена для психологів, психотерапевтів, психіатрів, коучів, лікарів, соціальних працівників, бізнес-консультантів та інших фахівців, які працюють з людьми або прагнуть професійно розвиватися в цій галузі. Навчатися можна з нуля, навіть без вищої освіти психолога. Учасники ознайомляться з основами Еріксонівського та класичного гіпнозу, а також опанують інструменти когнітивної, екзистенціальної та проективної гіпнотерапії, техніки регресивного й прогресивного гіпнозу. Навчання має практичний формат і допомагає розвинути навички релаксації, саморегуляції, встановлення довірчих стосунків із клієнтами, роботи зі зміненими станами свідомості та проведення онлайн-консультацій. Передбачені особистий кабінет на онлайн-платформі, живі практики, чат технічної підтримки, чат із куратором, інтервізії та доступ до матеріалів після завершення навчання. Після атестації учасники можуть отримати сертифікат компанії «Гіпнотерапевт» або «Гіпнокоуч», свідоцтво про підвищення кваліфікації з 6 кредитами ECTS від ВНЗ та UpPro School, а також свідоцтво на 180 балів БПР для медичних працівників після додаткового тестування. Доступна розстрочка навчання. Гарантія повернення коштів діє протягом 14 днів з початку курсу. Програма заходу • Старт навчання: 20 жовтня 2026 року. • Тривалість навчання: 3 місяці. • 34 уроків і практик наживо протягом 12 тижнів, 160 годин. • 180 академічних годин. • + 18 годин додаткових практик з куратором психологом-гіпнологом. • + 9 бонусних уроків від спікерів UpPro School. • + 2 групові супервізії по 50 хвилин з гіпнологом протягом навчання. • Модуль №1: Основи гіпнозу. • Модуль №2: Індукції гіпнозу. • Модуль №3: Терапевтичні техніки гіпнозу. • Модуль №4: Робота з клієнтами. • Модуль №5: Гіпнокоучинг. • Модуль №6: Застосування гіпнотерапії у клінічній практиці. • Модуль №7: Конструювання гіпнотерапевтичної сесії. • Бонусна лекція №1: Про вегетативну нервову систему. • Бонусна лекція №2: Що таке НЛП. Основи базової комунікації. • Бонусна лекція №3: Гіпнотерапія кПТСР. • Бонусна лекція №4: Гіпнотерапія+КПТ: інтегративний підхід. • Бонусна лекція №5: Робота з проблемами у стосунках з іншими та із собою. • Бонусна лекція №6: Регресивний гіпноз: вступ. • Бонусна лекція №7: Гіпнотерапія зайвої ваги. • Бонусна лекція №8: Гіпнотерапія залежностей. • Бонусна лекція №9: Як правильно вести базу карток клієнтів та взаємодіяти з ними. • Усі лекційні заняття в записі. • Доступ до матеріалів після закінчення навчання. • Мова викладання: українська. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Електронний курс «Супровідна терапія гастроентерологічних захворювань» (БПР) 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ Електронний навчальний курс із супровідної терапії гастроентерологічних захворювань. Отримайте практичні знання та бали БПР для лікарів. Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Для лікарів первинної ланки коректне оформлення лікарняних та інформованих згод є не лише формальною вимогою, а важливим елементом професійної та юридичної безпеки. Щоденна робота з пацієнтами, високе навантаження, різні клінічні ситуації створюють ризики помилок у документації, які згодом можуть мати серйозні наслідки для лікаря та медичного закладу. Цей майстер-клас буде корисним для сімейних лікарів, педіатрів, терапевтів та інших лікарів первинної ланки, які прагнуть впевнено працювати з медичною документацією, мінімізувати юридичні ризики та вибудувати безпечну й професійну комунікацію з пацієнтами. Навчайтесь разом із Progress Platform. Теми «тут і зараз» — розбираємо нозології, які щодня у фокусі лікарів. Без води — тільки доказові знання, що мають значення. До 2 годин — стисло, структуровано, одразу у практику. Перевірені експерти — досвідчені лікарі, яким довіряють колеги. Зручно — онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця. Програма заходу • хто, коли і на яких підставах має право відкривати та продовжувати лікарняний • типові помилки при оформленні лікарняних і як їх уникнути у щоденній практиці • інформована згода пацієнта: коли вона є обовʼязковою та чому вона захищає лікаря • на які обстеження, втручання та маніпуляції потрібна письмова згода • особливості інформованої згоди у педіатричній практиці • як правильно оформити, зберігати та архівувати інформовані згоди в медичному закладі • що робити у разі відмови пацієнта від обстеження або лікування • розбір реальних клінічних та юридичних кейсів з практики лікаря первинної ланки Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть навички застосування сучасних класифікацій та діагностичних критеріїв судинних когнітивних порушень у клінічній практиці. У програмі передбачено проведення диференційної діагностики між судинними когнітивними порушеннями, нейродегенеративними деменціями, зокрема хворобою Альцгеймера, та змішаними формами. Учасники навчаться інтерпретувати дані МРТ і КТ для ідентифікації маркерів судинного ураження головного мозку та використовувати валідизовані нейропсихологічні інструменти для об’єктивізації когнітивного статусу пацієнта. Розглядаються індивідуалізовані схеми лікування, що включають корекцію васкулярних факторів ризику, симптоматичну та патогенетичну терапію, а також моніторинг ефективності й безпеки терапевтичних втручань. Окрему увагу приділено немедикаментозній корекції, зокрема когнітивному тренінгу, фізичній активності та модифікації способу життя. Питання, що розглядаються: патогенетичні механізми зв’язку між судинним ураженням мозку та когнітивною дисфункцією; клінічні фенотипи та їх кореляція з локалізацією церебрального ураження; роль нейровізуалізаційних, лікворних і кров’яних біомаркерів; диференціація когнітивних порушень при хворобі малих судин і постінсультних когнітивних розладів. Також розглядаються доказові дані щодо ефективності інгібіторів ацетилхолінестерази та мемантину, сучасні підходи до лікування депресії, апатії та психозу, стратегії вторинної профілактики й роль мультидисциплінарної команди. Програма заходу • Заняття — 23:32 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

1.Лекційна частина: Нормативно-правова база. Ключові зміни у Календарі профілактичних щеплень з 2026 р. Техніка проведення щеплень Шляхи введення та поєднання вакцин Протипокази до проведення щеплень - Несприятливі події після імунізації (НППІ) Невідкладна допомога при НППІ Структура та принципи роботи системи «холодового ланцюга» Нові вимоги до збирання, сортування та утилізації медичних відходів у кабінеті щеплень 2.Підсумкове тестування

Лікарі здобудуть навички ідентифікації груп лікарських засобів з високим гепатотоксичним потенціалом. Застосування діагностичних критеріїв та шкал, зокрема RUCAM, для оцінки причинно-наслідкового зв’язку. Розпізнавання основних клініко-морфологічних патернів МІУП: гепатоцелюлярного, холестатичного та змішаного. Проведення диференційної діагностики МІУП з вірусними, аутоімунними та метаболічними захворюваннями печінки. Формування алгоритму ведення пацієнта з підозрою на МІУП, включаючи тактику відміни препарату. Оцінювання показань до призначення специфічної терапії: N-ацетилцистеїну, кортикостероїдів та УДХК. Інтерпретація результатів лабораторних та інструментальних досліджень у контексті діагностики МІУП. Прогнозування перебігу та наслідків МІУП, включаючи ризик розвитку гострої печінкової недостатності. Консультування пацієнтів щодо потенційної гепатотоксичності препаратів та моніторингу безпеки терапії. Програма заходу • Які сучасні класифікації МІУП та їх клінічне значення? • Як об’єктивізувати причинно-наслідковий зв’язок між прийомом препарату та ураженням печінки за допомогою шкали RUCAM? • Які патогенетичні механізми лежать в основі ідіосинкратичних та внутрішніх МІУП? • В чому полягають особливості МІУП, спричинених антибіотиками, НПЗП, статинами та препаратами біологічної терапії? • Який алгоритм диференційної діагностики при підозрі на МІУП для виключення вірусних, аутоімунних та метаболічних захворювань печінки? • Коли показане проведення біопсії печінки та які гістологічні патерни є характерними для МІУП? • Які принципи менеджменту пацієнтів з МІУП, включаючи стратегії відміни препарату та призначення патогенетичної терапії? • Яка роль N-ацетилцистеїну, кортикостероїдів та урсодезоксихолевої кислоти в лікуванні різних типів МІУП? • Як моніторити пацієнта після перенесеного МІУП та які критерії повного одужання? • Які фактори ризику (генетичні, вікові, супутні захворювання) впливають на розвиток та тяжкість МІУП? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Судинні катастрофи черевної порожнини часто маскуються під неспецифічний абдомінальний біль, і водночас вони є станами з критично обмеженим часом для діагностики та втручання. У цих ситуаціях судинний компонент моє бути одним із пріоритетних діагностичних напрямів. Ультразвукове дослідження в перші хвилини огляду дає змогу швидко оцінити стан аорти й магістральних судин, виявити ознаки тромбозу, ішемії чи активної кровотечі та визначити подальшу тактику: від негайної КТ-ангіографії до термінового інтервенційного втручання. На цьому заході ви зможете сформувати чітке клінічне бачення судинної патології як причини абдомінального болю, розглянете стартовий алгоритм ургентної УЗД, підходи до оцінювання аорти й великих судин, діагностику гострої мезентеріальної ішемії, портально-мезентеріального тромбозу, органних інфарктів і псевдоаневризм. Також ви дізнаєтеся про можливості CEUS як інструмента уточнювальної діагностики та проаналізуєте реальні клінічні кейси з практики. Після проходження майстер-класу ви зможете швидко і структуровано оцінювати пацієнтів з гострим болем у животі та приймати обґрунтовані рішення щодо подальшої тактики ведення. • Чому ця тема критична? • “Біль у животі” як судинний діагноз: коли рахунок іде на години. • Межі УЗД і де саме УЗД дає найбільшу цінність у перші 10 хвилин. • Стартовий ургент-алгоритм УЗД. • Аорта і великі судини. • Гостра мезентеріальна ішемія. • Портально-мезентеріальний тромбоз: від випадкової знахідки до сепсису. • Органні інфаркти й судинні “маски” (інфаркт селезінки, інфаркт нирки, печінкова артеріальна катастрофа). • Псевдоаневризми й активна кровотеча після процедур, панкреатиту. • Можливості CEUS як “вирішального” інструмента в судинних катастрофах. • Типові помилки навіть у досвідчених та шляхи запобігання їм. • Практичні інструменти: • чекліст ургентного протоколу; • алгоритми “УЗ-ознака → наступний крок” (КТ-ангіографія/ангіо/хірург); • показові кейси із розбором. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Постінфекційні психічні розлади не можна розглядати лише як реактивні або психогенні стани. Після грипу та COVID-19 психічна симптоматика часто має чітку біологічну основу і може бути провідним проявом ураження центральної нервової системи, випереджаючи соматичні чи неврологічні знахідки. Розуміння механізмів нейрозапалення, дисрегуляції HPA-осі, аутоімунних і мікросудинних процесів є важливим, оскільки саме раннє клінічне розпізнавання визначає, чи стане цей стан транзиторним, чи трансформується у хронічний, терапевтично резистентний розлад. На цьому заході ви розглянете постінфекційну психічну симптоматику, яка виходить за межі формального психіатричного діагнозу. Ви навчитеся відрізняти первинні психічні розлади від органічно зумовлених станів, інтерпретувати депресивні, тривожні, когнітивні й астенічні прояви в контексті перенесеної інфекції, обґрунтовано використовувати психометричні інструменти й нейропсихологічний скринінг, а також розуміти, коли стандартні психотропні схеми є недостатніми або патогенетично необґрунтованими. Після навчання ви зможете діяти, зважаючи на органічний компонент постінфекційних станів, уникати поліпрагмазії, своєчасно залучати суміжних спеціалістів і підтримувати залученість пацієнта у лікування. • Патофізіологія постінфекційних психічних розладів • Основні механізми: нейрозапалення, цитокінова відповідь, дисфункція HPA-осі. • Порушення гематоенцефалічного бар’єра, гіпоксія й аутоімунні процеси як основа психічної симптоматики після грипу та COVID-19. • Клінічні фенотипи й перебіг післяінфекційних психічних розладів • Депресивні, тривожні, когнітивні, астенічні та психотичні прояви. • Загострення ендогенних психічних захворювань. • Часові патерни й фактори ризику хронізації. • Постковідний синдром у психіатричній практиці • Клінічні фенотипи та коморбідність. • Диференціація органічних і функціональних порушень. • Роль психіатра у маршруті пацієнта й міждисциплінарна координація. • Діагностичні алгоритми та диференційна діагностика • Клінічне інтерв’ю та психометричні шкали. • Нейропсихологічний скринінг, показання до нейровізуалізації та лабораторних досліджень. • Консультації суміжних спеціалістів. • Сучасні підходи до лікування та профілактики хронізації • Фармакотерапія відповідно до патофізіології постінфекційних розладів. • Психотерапевтичні втручання. • Міждисциплінарна взаємодія і стратегії ведення складних та резистентних випадків. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

1. Відеолекція Гемокультури в практиці бактеріолога: Визначення поняття "гемокультури" Основні різновиди флаконів для гемокультивування
 Автоматизація гемокультивування
 Алгоритм коректного забору біоматеріалу в флакони
 Інтерферуючі фактори в процесі гемокультивування
 Способи ідентифікації позитивних зразків
 Як уникнути контамінації гемокультур 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Фармакорезистентна депресія – один із найскладніших клінічних викликів у психіатричній практиці. Коли на стандартні терапевтичні схеми немає відповіді, виникає потреба у глибокому клінічному аналізі та перегляді стратегічного підходу до лікування. Недостатнє розуміння механізмів резистентності призводить до повторних неефективних курсів, зниження прихильності до лікування, хронізації депресивного розладу та підвищення суїцидальних ризиків. На цьому заході ви розглянете принципи верифікації істинної та псевдорезистентності, диференційної діагностики, зважаючи на біполярний спектр, тривожні й соматичні розлади, а також оцінювання адекватності попередньої терапії. Ви дізнаєтеся про сучасні стратегії фармакологічної оптимізації та підсилення лікування і про роль нейромодуляційних методів та біомаркерів як інструментів персоналізованого підходу в тяжких клінічних випадках. Після навчання ви зможете аргументовано ухвалювати рішення щодо подальшої тактики лікування, своєчасно змінювати або підсилювати терапію, уникати діагностичних і терапевтичних помилок та залишатися в межах доказових і юридично безпечних алгоритмів. • 1. Верифікація резистентності: клінічна точність та діагностична гігієна • Ретельне оцінювання терапевтичної історії пацієнта з аналізом достатності дози, тривалості лікування, прихильності й наявності терапевтичного вікна • Диференціація істинної та псевдорезистентності з обов’язковим виключенням біполярного спектра, генералізованої тривоги, соматичних розладів, ендокринних дисфункцій та факторів, що знижують біодоступність ліків • Використання валідованих шкал оцінювання депресивної симптоматики для стандартизації спостереження й уникнення суб’єктивних діагностичних похибок • 2. Фармакологічна оптимізація: стратегічна ескалація та науково обґрунтоване підсилення • Послідовна зміна класів антидепресантів відповідно до механізму дії, профілю переносимості та фармакодинамічної специфіки: від селективних серотонінергічних засобів до препаратів норадренергічно‑серотонінергічної й трициклічної груп • Ефективні моделі підсилення: додавання солей літію, сучасних атипових антипсихотичних засобів, ламотриджину та гормональних коректорів • Прецизійні технології: генетичний аналіз системи цитохрому P450, терапевтичний моніторинг концентрацій препаратів, використання біомаркерів токсичності й недостатнього метаболізму • 3. Біологічна терапія та нейромодуляція: сучасні можливості впливу на нейрональні мережі • Таргетована транскраніальна магнітна стимуляція з персоналізованими параметрами, заснованими на функціональних зонах префронтальної кори та індивідуальних патернах нейрональної активності • Електросудомна терапія як високоефективний метод лікування тяжких, психотичних чи суїцидальних форм депресії, застосований у контрольованих та безпечних протоколах • Прогресивні інтервенції: глутаматергічна терапія кетаміном/ескетаміном, стимуляція блудного нерва, новітні нейроендокринні підходи з модуляцією соціально‑емоційних систем • 4. Психотерапевтична синергія: когнітивна гнучкість та нейропластичність • Когнітивно‑поведінкові інтервенції, спрямовані на деконструкцію дисфункційних переконань, розвиток когнітивної пластичності й подолання поведінкового виснаження • Практики уважності та усвідомленості як методи довготривалого запобігання рецидивам, що посилюють нейрональну відновлюваність та покращують емоційний гомеостаз • Формування комбінованих протоколів лікування, де психотерапія не конкурує з фармакологією, а значно підвищує її ефективність • 5. Біомаркери та персоналізована прогностика: майбутнє в сучасній практиці • Нейровізуалізаційні маркери: знижена активність дорсолатеральної префронтальної кори, гіперактивність мигдалини, дисфункція мережі пасивного режиму мозку як орієнтири для вибору терапевтичного впливу • Запальні та нейротрофічні маркери (С‑реактивний білок, інтерлейкін‑6, нейротрофічний фактор мозку) як предиктори відповіді на антидепресанти й потенційні мішені для індивідуалізації лікування • Використання алгоритмів прогнозування і стратифікації пацієнтів для вибору найбільш ефективного методу з мінімізацією ризику небажаних ефектів і клінічного виснаження лікаря • 6. Відповіді на запитання учасників

Лікування меланоми не починається одразу з операційної – воно починається під час першого огляду лікаря. На етапі первинного контакту формується подальший маршрут: від клінічної підозри до хірургічного втручання, гістологічного підтвердження і стадіювання. Неправильний перший крок призводить до вибору невідповідного методу втручання, що суттєво ускладнює подальше лікування і ставить життя пацієнта під загрозу. На цьому заході ви розглянете практичні рішення, які приймаються на початку діагностичного шляху, та дерматоскопічні критерії клінічної підозри на меланому, навчитеся відрізняти ситуації, коли доцільна біопсія, від тих, де стандартом є ексцизійне видалення. Також будуть висвітлені технічні аспекти первинної хірургії, принципи формування гістологічного запиту й параметри, які мають бути відображені у патоморфологічному висновку для правильного визначення подальшої тактики. Після навчання ви зможете сформувати чіткий алгоритм дій у ситуаціях клінічної підозри на меланому, що дасть вам змогу безпомилково планувати подальший маршрут пацієнта. • Коли починається “маршрут меланоми” • Клінічна підозра: дерматоскопічні критерії. • Часті діагностичні помилки на первинному етапі. • Первинна діагностика: що можна і чого не можна робити • Роль дерматоскопії та фотодокументації. • Коли показана біопсія, а коли – одразу ексцизія. • Чого уникати: shave, деструкції тощо. • Правильна первинна хірургія • Ексцизійна біопсія як стандарт. • Відступи й технічні нюанси. • Типові помилки первинного висічення. • Патоморфологія як ключовий етап • Що має бути в гістологічному висновку. • Як результати змінюють подальшу тактику. • Стадіювання і маршрутизація пацієнта • Коли потрібне дообстеження та яке. • Роль мультидисциплінарного підходу. • Розширене хірургічне лікування • Wide local excision: принципи відступів. • Біопсія лімфатичних вузлів: кому і коли. • Хто має виконувати наступний етап. • Часті клінічні помилки • Неповні ексцизії. • Затягування маршруту пацієнта. • Комунікація з пацієнтом після діагнозу. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

Електронний навчальний курс у форматі дистанційної участі з доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я. Місце проведення: Online. Тривалість: 5 год. Після проходження курсанту буде видано сертифікат і нараховано 5 балів БПР. Курс відноситься до напрямку, що є обов'язковим для проходження відповідно до Наказу №650 — «невідкладна (екстрена) медична допомога». Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Щоб забезпечити точність діагностики в дерматології, необхідно досконало розуміти патоморфологічні зміни у шкірі. Інтерпретація морфологічного висновку без належного рівня підготовки значно ускладнює встановлення остаточного діагнозу. Невміння проводити клініко-морфологічну кореляцію призводить до діагностичних помилок і, як наслідок, до вибору неправильної тактики лікування, що особливо небезпечно у разі неопластичних захворювань шкіри. На цьому заході ви розглянете базові принципи дерматопатології, необхідні для щоденної практики лікаря-дерматолога. Ви зможете сформувати системний підхід до класифікації запальних захворювань шкіри, а також проаналізувати основні морфологічні прояви і патерни, що лежать в основі дерматопатологічної діагностики. Ви дізнаєтеся про основні нозологічні форми та їхні морфологічні характеристики і навчитесь інтегрувати отримані дані з клінічною картиною. Після навчання вам буде легше інтерпретувати дерматопатологічні висновки, ідентифікувати основні морфологічні патерни при запальних та неопластичних захворюваннях шкіри, а також проводити обґрунтовану клініко-морфологічну кореляцію. • Класифікація запальних захворювань. • Базові морфологічні прояви. • Визначення патернів. • Типові нозології. • Клініко-морфологічна кореляція. • Відповіді на запитання.

Практична цінність: лікарі здобудуть навички: 1. Проводити диференційну діагностику вірусних та бактеріальних кишкових інфекцій на основі клініко-анамнестичних даних та лабораторних маркерів. 2. Оцінювати ступінь дегідратації у дітей за клінічними шкалами (ВООЗ, Gorelick) та визначати потребу в інфузійній терапії. 3. Складати індивідуальні плани оральної та парентеральної регідратації, розраховуючи об’єм та склад інфузійних розчинів. 4. Обґрунтовувати призначення етіотропної терапії відповідно до сучасних клінічних рекомендацій та даних про антибіотикорезистентність. 5. Застосовувати ад’ювантну терапію: пробіотики, ентеросорбенти, ферментні препарати, базуючись на принципах доказової медицини. 6. Розробляти стратегії профілактики ГКІ, включаючи рекомендації щодо вакцинації (ротавірусна інфекція) та гігієнічних заходів. Питання, що розглядаються: • Сучасні лабораторні маркери для диференціації бактеріальної та вірусної діареї. • Абсолютні та відносні показання до госпіталізації дитини. • Вибір стартової антибактеріальної терапії при підозрі на інвазивну діарею. • Особливості регідратаційної терапії у дітей із супутньою патологією. • Роль пробіотичних штамів LGG та S. boulardii згідно з останніми мета-аналізами. • Показання та ризики призначення антиеметичних і антидіарейних препаратів у педіатричній практиці. • Профілактика синдрому постинфекційного подразненого кишечника та вторинної лактазної недостатності. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудть наступні навички: 1. Алгоритм асептичної обробки місця інсерції ПВК та накладання стерильної пов’язки. 2. Техніка промивання та закриття катетера («створення замка») з використанням фізіологічного розчину. 3. Критерії вибору та заміни оклюзійних пов’язок відповідно до клінічних протоколів. 4. Рання діагностика та диференціація ускладнень: флебіт, інфільтрація, екстравазація, тромбоз, локальна та системна інфекція. 5. Оцінка функціональності катетера та методи усунення оклюзії. 6. Протоколи рутинного моніторингу та ведення медичної документації щодо стану ПВК. 7. Визначення показань та техніка безпечного видалення периферичного венозного катетера. Питання, що розглядаються: • Яка оптимальна частота заміни прозорих та марлевих пов’язок на місці інсерції ПВК? • Які переваги та недоліки використання натрію хлориду 0,9% для промивання катетера порівняно з гепаринізованими розчинами? • Які клінічні ознаки та шкали оцінки (напр., VIP Score) використовуються для діагностики флебіту, асоційованого з ПВК? • Як диференціювати інфільтрацію та екстравазацію та яка тактика лікаря при виникненні цих ускладнень? • Чи існують абсолютні показання до рутинної заміни ПВК, чи слід керуватися виключно клінічними показаннями? • Які заходи профілактики катетер-асоційованих інфекцій кровотоку є найбільш ефективними згідно з останніми клінічними настановами? Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • 00:00 Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) – одна з найпоширеніших і водночас найскладніших для ведення патологій у клінічній практиці. Важливо розглядати СПКЯ не лише як гінекологічну проблему, а як комплексний мультисистемний стан, що впливає на репродуктивне, метаболічне та психоемоційне здоров’я жінки. Сучасний підхід до СПКЯ передбачає міждисциплінарну взаємодію з ендокринологом, дієтологом, дерматологом, а за потреби й психотерапевтом. Завдяки такому формату роботи можна підвищити ефективність лікування, профілактувати ускладнення і зберігати високий рівень довіри пацієнтки до лікаря. На цьому заході ви отримаєте цілісне розуміння СПКЯ, дізнаєтеся про сучасні підходи до гормональної та інструментальної діагностики, а також про принципи індивідуалізованого ведення. Після навчання ви зможете впевнено орієнтуватись у клінічних ситуаціях, пов’язаних із порушеннями менструального циклу, безпліддям, гіперандрогенними станами й метаболічними порушеннями. Ви зможете обрати обґрунтовану тактику лікування, водночас зважаючи на репродуктивні плани пацієнтки й оцінюючи довгострокові ризики. • СПКЯ: сучасний погляд • Фенотипи СПКЯ • Гормональна діагностика СПКЯ • УЗ-діагностика та AMH при СПКЯ • СПКЯ та інсулінорезистентність • СПКЯ і репродуктивні плани пацієнтки • Контрацепція та ведення пацієнток без репродуктивних планів при СПКЯ • Психоемоційні аспекти СПКЯ • Клінічні кейси

На початкових етапах захворювання інвертовану папілому ЛОР-органів можна легко недооцінити, але потім дуже складно виправити її ускладнення. Попри доброякісну природу, це локально агресивне новоутворення з високим ризиком рецидиву та потенціалом малігнізації. Її візуалізаційні ознаки часто маскуються під запальні процеси навколоносових пазух, тому важливо орієнтуватися в діагностичних можливостях КТ і МРТ, щоб своєчасно розпізнати патологію та правильно спланувати тактику лікування. На цьому заході ви розглянете радіологічні ознаки інвертованої папіломи та їхнє практичне значення. Ви дізнаєтеся, як КТ допомагає виявляти характерні кісткові зміни, зокрема ремоделювання, ерозію та гіперостоз у ділянці прикріплення пухлини, а також яку роль відіграє МРТ у тканинній характеристиці новоутворення. Окрім цього, ви навчитеся визначати МР-ознаки, зокрема cerebriform pattern, і диференціювати інвертовану папілому від синуситів, поліпів та злоякісних пухлин. Після навчання ви будете краще орієнтуватись у разі однобічної закладеності носа, рецидивних поліпів або підозрілих змін за даними візуалізації, зможете правильно інтерпретувати КТ- та МРТ-зображення й ефективно проводити моніторинг динаміки захворювання. • Інвертована папілома (ІП) – доброякісна, але локально агресивна пухлина ЛОР-органів з високим ризиком рецидиву та можливістю малігнізації, що потребує точного променевого оцінювання. • КТ є методом вибору для оцінювання кісткових змін: ремоделювання, ерозії, гіперостозу, який часто відповідає місцю прикріплення пухлини. • МРТ має вирішальне значення для тканинної характеристики та диференціації інвертованої папіломи від запальних змін і злоякісних новоутворень. • Cerebriform pattern на Т2-зважених і контрастно-підсилених Т1-зображеннях МРТ є найбільш специфічною ознакою інвертованої папіломи. • Комбіноване використання КТ і МРТ значно підвищує точність локалізації пухлини та визначення її поширення перед хірургічним лікуванням. • Ознаки порушення типової МР-структури, нерівномірного накопичення контрасту й агресивної деструкції кісток можуть свідчити про малігнізацію інвертованої папіломи. • Післяопераційна МРТ з контрастним підсиленням є методом вибору для раннього виявлення рецидиву, особливо у складних анатомічних ділянках. • Стандартизований підхід до опису результатів КТ і МРТ покращує комунікацію між радіологом та ЛОР-хірургом і безпосередньо впливає на вибір тактики лікування.

Електронний навчальний курс БПР присвячений питанням діагностики та лікування нейроінфекцій у дітей. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Лікарі здобудуть навички застосування алгоритмів диференційної діагностики, інтерпретації результатів аналізу ліквору, визначення показань і протипоказань до люмбальної пункції, вибору та корекції антибактеріальної терапії, надання невідкладної допомоги при ускладненнях, використання протоколів ад’ювантної терапії, розпізнавання менінгококцемії, застосування клінічних шкал, проведення інфузійної терапії та виявлення клінічних “червоних прапорців” для негайної госпіталізації. Програма заходу • Заняття №1 • Які клінічні “червоні прапорці” дозволяють запідозрити менінгіт у дітей раннього віку при стертій клінічній картині? • Як диференціювати бактеріальний та вірусний менінгіт на основі клініко-лабораторних даних? • Які абсолютні та відносні протипоказання до люмбальної пункції і коли необхідне попереднє проведення нейровізуалізації? • Який оптимальний алгоритм емпіричної антибіотикотерапії при підозрі на бактеріальний менінгіт залежно від вікової групи? • У яких випадках доцільне призначення ад’ювантної терапії кортикостероїдами і яка схема їх застосування є найбільш обґрунтованою? • Тактика ведення пацієнтів з асептичним менінгітом: критерії госпіталізації та принципи терапії. • Як інтерпретувати результати дослідження ліквору при частково лікованому бактеріальному менінгіті? • Які сучасні методи експрес-діагностики (ПЛР, латекс-аглютинація) можуть бути використані для швидкої ідентифікації збудника? • Заняття №2: Менінгококцемія: рання діагностика та алгоритм надання невідкладної допомоги • Які клінічні «червоні прапорці» дозволяють запідозрити менінгококцемію на ранніх стадіях, ще до появи геморагічного висипу? • Який патогенез геморагічного висипу при менінгококцемії та його диференційно-діагностичні ознаки? • Який протокол невідкладної допомоги на догоспітальному етапі є оптимальним (вибір антибіотика, інфузійна терапія)? • Які критерії тяжкості та показання до госпіталізації у відділення інтенсивної терапії? • Як проводити диференційну діагностику між менінгококцемією та іншими причинами геморагічних висипань (ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, геморагічний васкуліт)? • У чому полягає тактика ведення пацієнтів із фульмінантною формою та розвитком синдрому Уотерхауса-Фрідріхсена? • Які лабораторні маркери (прокальцитонін, СРБ, лактат) мають найбільшу діагностичну та прогностичну цінність? • Показання, протипоказання та оптимальні терміни проведення люмбальної пункції. • Які сучасні підходи до антибіотикотерапії та кортикостероїдної терапії при менінгококцемії? • Заняття №3: Нейроінфекції у дітей. Випадки з практики, труднощі діагностики • Як провести диференційну діагностику між бактеріальним та вірусним менінгітом на догоспітальному етапі? • Які клінічні ознаки дозволяють запідозрити герпетичний енцефаліт і коли починати специфічну терапію? • Які абсолютні та відносні протипоказання до люмбальної пункції існують у педіатрії? • Які патерни на МРТ головного мозку є патогномонічними для різних видів нейроінфекцій? • Як інтерпретувати “стерильний” плеоцитоз у лікворі та який алгоритм подальшого діагностичного пошуку? • У чому полягають особливості клінічної картини та діагностики нейробореліозу у дітей? • Які критерії використовуються для діагностики аутоімунних енцефалітів та як їх відрізнити від інфекційних? • Якою є тактика ведення пацієнта при підозрі на нейроінфекцію з нормальними показниками ліквору? • Коли слід призначати кортикостероїди у комплексному лікуванні бактеріального менінгіту? • 02:06:01 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Конспект до заняття: Менінгококцемія: рання діагностика та алгоритм надання невідкладної допомоги • Клінічні задачі до заняття: Менінгококцемія: рання діагностика та алгоритм надання невідкладної допомоги • Конспект до заняття: Нейроінфекції у дітей. Випадки з практики, труднощі діагностики • Клінічні задачі до заняття: Нейроінфекції у дітей. Випадки з практики, труднощі діагностики • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Складні розмови в медицині є щоденною реальністю. Вони виникають на перетині високої емоційної напруги, дефіциту часу та важливих клінічних рішень. Повідомлення діагнозу після КТ, обговорення несприятливого прогнозу чи взаємодія з агресивними родичами потребують не лише клінічної компетентності, а й структурованих комунікативних вмінь. Відсутність таких навичок призводить до ескалації конфліктів, втрати довіри, підвищення медико-правових ризиків і значного емоційного виснаження лікаря. На цьому заході ви навчитеся застосовувати структуровані протоколи ведення складних медичних розмов, зокрема алгоритм SPIKES для повідомлення поганих новин, а також підходи до деескалації конфліктних ситуацій і роботи з емоційними реакціями пацієнтів та їхніх родичів. Ви розглянете стратегії поведінки в конфліктах за Томасом Кілманом, протокол емпатичної взаємодії (Емоція – Валідація – Емпатична відповідь), а також практичні інструменти комунікації в разі ургентних станів чи термінальних стадій захворювань. Після навчання ви зможете впевнено структурувати складні розмови, знижувати рівень емоційної напруги в комунікації, підтримувати професійні межі та мінімізувати ризики конфліктів і скарг, водночас зберігаючи власну психологічну стійкість. • Поняття поганої новини в медичному контексті. Як методика повідомлення поганих новин може допомогти і лікарю, і пацієнту? • Повідомлення поганих новин: шестикроковий протокол SPIKES або як не розгубитися під час складної розмови? • 5 стратегій поведінки в конфліктах за Томасом Кілманом. • Догляд у кінці життя, повідомлення про смерть, кризові емоційні стани – практичні поради. • Пацієнт у складній ситуації: 6 правил спілкування. • Протокол ЕВЕ (Емоція – Валідація емоції – Емпатична відповідь). • Чого слід уникати, розмовляючи з розлюченими пацієнтами. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації). • Оцінювання здобутих знань.