Заходи БПР — Терапія 2026

​Оперізувальний герпес – це реактивація вірусу вітряної віспи (Varicella Zoster), що після перенесеного захворювання тривало зберігається в латентному стані в нервових гангліях. Захворювання уражає до 25% людей, які мали вітряну віспу, і найбільш поширене серед осіб, старших 50 років, хоча воно фіксується і в молодших вікових групах через імуносупресію, зокрема на тлі стресу, хронічних хвороб, приймання імуносупресантів або ВІЛ-інфекції. Симптоми можуть варіювати від болісного локального висипу до небезпечних неврологічних ускладнень: менінгіту, енцефаліту й постгерпетичної невралгії. Водночас герпетичний висип іноді відсутній, що ускладнює діагностику. Комплексний підхід за участі інфекціоніста й невролога дає змогу не лише швидко встановити діагноз, а й мінімізувати ризики ускладнень та покращити якість життя пацієнта. Варто пам’ятати, що оперізувальний герпес може бути першим клінічним сигналом ВІЛ-інфекції – це підкреслює важливість настороженості лікаря. Навчальний майстер-клас «Herpes Zoster: виклик для інфекціоніста та невролога» буде присвячений вивченню етіології та патогенезу оперізувального герпесу з акцентом на механізми реактивації вірусу Varicella Zoster. Будуть розглянуті різні клінічні форми захворювання, зокрема типовий перебіг й атипові варіанти, як-от герпес без висипу, офтальмозостер і зостер отікус. Окрема увага буде приділена ускладненням, а саме постгерпетичній невралгії, ураженню нервової системи, а також особливостям перебігу в пацієнтів з імунодефіцитами. Детально будуть висвітлені сучасні підходи до терапії, зокрема ефективність противірусних препаратів та методи знеболення, а також профілактичні стратегії, наприклад вакцинація для груп ризику. Завершить захід розгляд реального клінічного випадку для кращого засвоєння теми. • 1. Вступ. Актуальність проблеми оперізувального герпесу в практиці інфекціоніста • 2. Етіологія та патогенез інфекції, механізми реактивації вірусу Varicella Zoster • 3. Клінічні форми оперізувального герпесу • Типовий перебіг. • Атипові варіанти (герпес без висипу, офтальмозостер, зостер отікус). • 4. Ускладнення Herpes Zoster • Постгерпетична невралгія. • Ураження центральної та периферичної нервової системи. • Особливості перебігу в пацієнтів з імунодефіцитами (ВІЛ, онкопатологія, імуносупресія). • 5. Сучасні можливості терапії • Противірусні препарати: порівняльна ефективність та практичні рекомендації. • Підходи до знеболення та профілактики хронічного болю. • 6. Профілактика оперізувального герпесу • Вакцинація: види вакцин, показання, ефективність. • Клінічні алгоритми вакцинації для пацієнтів старшого віку та груп ризику. • 7. Розгляд клінічного випадку • Відповіді на запитання.

Діабетичні гіперглікемічні кризи, зокрема діабетичний кетоацидоз (ДКА) та гіперосмолярний гіперглікемічний стан (ГОС), становлять пряму загрозу життю пацієнтів і є частими супутниками критичних станів, що вимагають інтенсивної терапії. Для анестезіологів, інтенсивістів і лікарів невідкладної допомоги знання сучасних протоколів і алгоритмів є не лише вимогою стандартів, а й питанням безпеки та ефективності. Попри те, що ДКА і ГОС традиційно асоціюються з відділеннями інтенсивної терапії, перші прояви кризів часто виникають в амбулаторній або загальностаціонарній практиці. Тому, ендокринологи, терапевти, хірурги, інфекціоністи, неврологи та інші спеціалісти повинні знати особливості цих станів. У роботі з пацієнтами, які мають ризик метаболічної декомпенсації, вкрай важливою є своєчасна діагностика й ретельне планування лікувальної тактики. Навчальний захід «Кетоацидоз і гіперосмолярний стан в інтенсивній терапії: алгоритми дій» буде присвячений вивченню клінічних особливостей і диференційної діагностики ДКА та ГОС, аналізу сучасних алгоритмів інтенсивної терапії згідно з рекомендаціями ADA 2025 і NICE 2023. Будуть розглянуті типові помилки, що впливають на виживаність пацієнтів, і способи їх уникнення. Окрема увага буде приділена змішаним формам гіперглікемічних кризів, корекції ацидозу та електролітних порушень, а також етапному переходу на підшкірну інсулінотерапію. Цей захід буде корисний усім лікарям, які прагнуть уникнути помилок у веденні метаболічних кризів. • Актуальність проблеми невідкладних діабетичних станів. • Діабетичний кетоацидоз (ДКА) • Етіологія, патогенез • Клініка, діагностичні критерії • Алгоритм інтенсивної терапії • Типові помилки • Гіперосмолярний гіперглікемічний стан (ГОС) • Фактори ризику, патогенез • Клінічні особливості • Принципи лікування в ІТ • Критичні помилки ведення • Диференційна діагностика. Змішаний криз • Відмінності між ДКА та ГОС • Спільні принципи моніторингу та лікування • Особливості змішаного типу • Алгоритми дій (ADA 2025, NICE 2023) • Інфузійна терапія • Інсулінотерапія • Корекція ацидозу та електролітних порушень • Перехід на підшкірний інсулін • Клінічні кейси • Практичний розбір випадків ДКА і ГОС • Аналіз рішень і типових помилок • Відповіді на запитання учасників

​Порушення слуху та рівноваги – часті скарги пацієнтів, які можуть бути проявом понад 80 різних патологічних станів. Вони охоплюють як соматичні, так і неврологічні розлади, від доброякісного позиційного запаморочення до серйозних захворювань головного мозку. Важливо вміти точно визначити причину симптомів, адже від своєчасної діагностики й правильної тактики залежить не лише якість життя, а й прогноз для пацієнта. Сучасні отоневрологічні підходи базуються на чітких клінічних алгоритмах, міждисциплінарній співпраці та доказовій медицині. Їхнє впровадження дає змогу уникнути помилок, скоротити час до встановлення правильного діагнозу й запобігти розвитку ускладнень: від перманентної втрати слуху до соціальної дезадаптації. Для лікаря-практика знання з цієї галузі необхідні не лише у вузькопрофільних ситуаціях, але і в рутинній клінічній практиці, особливо в роботі з пацієнтами старшого віку або з неврологічними симптомами неясного генезу. Навчальний захід «Клінічна отоневрологія: сучасний покроковий підхід» буде присвячений вивченню анатомії та функціонування вестибулярної системи й диференційної діагностики найпоширеніших синдромів. Учасники розглянуть типові клінічні ситуації – гострі напади запаморочення, раптову втрату слуху, хронічну нестійкість – і навчаться розпізнавати головні ознаки найпоширеніших отоневрологічних захворювань. Будуть розглянуті практичні інструменти: діагностичні проби, репозиційні маневри, алгоритми скринінгу та ведення пацієнтів у гострий і хронічний періоди. Також будуть наведені консенсусні рекомендації міжнародної спільноти, зокрема документи Барані. • Анатомія та фізіологія вестибулярної системи; • Рухи очей: норма й патологія; • Симптоматика вестибулярної патології; • Діагностика вестибулярних розладів: від анамнезу до високотехнологічних методів; • Принципи лікування та реабілітації в клінічній вестибулології. • Відповіді на запитання • Сучасний стан отоневрології як клінічної дисципліни; • Консенсусні документи світової отоневрологічної спільноти Барані; • Доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення: діагностичні проби та репозиційні маневри; новий діагностичний підхід; • Завдання з зірочкою: хто капітан команди – ЛОР, невролог чи фізичний терапевт? • Відповіді на запитання

Фактор Віллебранда – один із основних маркерів у системі гемостазу, що має велике діагностичне та прогностичне значення. Його визначення дає змогу своєчасно виявити спадкові й набуті коагулопатії, оцінити ризики кровотеч або тромбозів, а також вказує на ступінь ураження ендотелію в разі системних захворювань. Знання про роль фактора Віллебранда необхідні для лікарів різних спеціальностей: від гематологів до акушерів, хірургів і терапевтів. Часто фактор Віллебранда є тим «невидимим» чинником, який пояснює несподівану анемію, менорагії або невдалий гемостаз у післяопераційний період. Знання про нього важливі також у разі COVID-19, онкопатології чи підозри на ендотеліальну дисфункцію. Навчальний захід «Фактор Віллебранда у лабораторній діагностиці геморагічних станів» буде присвячений вивченню клінічного значення фактора Віллебранда: від його фізіології до застосування у діагностиці геморагічних і тромботичних станів. Будуть висвітлені алгоритми оцінювання цього маркера, показання до його визначення, інтерпретації результатів лабораторних тестів. Окрема увага буде приділена хворобі Віллебранда як найпоширенішій спадковій коагулопатії, її диференційній діагностиці й клінічним варіантам перебігу. Цей захід допоможе лікарю чітко орієнтуватись у складних клінічних випадках і ухвалювати обґрунтовані рішення щодо ведення пацієнтів з коагулопатіями. • Фізіологічні особливості фактора Віллебранда: функції, участь у гемостазі. • Показання до дослідження рівня фактора Віллебранда. • Основні лабораторні тести для оцінювання фактора Віллебранда. • Хвороба Віллебранда – найчастіший спадковий коагулопатичний стан, диференційна діагностика з іншими геморагічними станами. • Фактор Віллебранда як прогностичний маркер ендотеліальної дисфункції. • Відповіді на запитання учасників.

​Патологія судин шиї – поширена причина порушення мозкового кровообігу, що може призвести до серйозних ускладнень, наприклад інсульту. УЗД є базовим неінвазивним методом оцінювання стану екстракраніальних судин. Однак для достовірної діагностики необхідно вміти виводити анатомічно точні зрізи, знаходити основні орієнтири, налаштовувати параметри сканування, точно проводити вимірювання й оцінювати кровотік як якісно, так і кількісно. Брак технічних навичок та розуміння принципів доплерографії може призвести до діагностичних похибок, зокрема гіпердіагностики стенозів та гіподіагностики порушень кровотоку. Ми запускаємо серію майстер-класів з доплерографії судин голови та шиї. Навчальний захід «Доплерографія судин шиї. Соноанатомія та методика обстеження» є першим з цієї серії, і він буде присвячений вивченню цілей та показань до ультразвукового дослідження судин шиї та дуги аорти. Учасники ознайомляться з вимогами до проведення обстеження, а також з основними режимами сканування: В-режимом, кольоровим доплерівським картуванням і доплерівським скануванням. Детально розглядатиметься соноанатомія судин шиї відповідно до варіантів їхньої будови. Крім того, буде наданий чіткий алгоритм обстеження дуги аорти й приклади правильного оформлення протоколу. Окрема увага буде приділена типовим труднощам, діагностичним помилкам і способам їх усунення. • Мета ультразвукового обстеження судин шиї • Показання до проведення УЗД судин дуги аорти • Вимоги до проведення обстеження • .• Режими обстеження: В-режим, кольорове доплерівське картування і сканування • Соноанатомія судин шиї, варіанти будови • Методика обстеження судин дуги аорти й оформлення протоколу • Труднощі, помилки та шляхи їх подолання • Відповіді на запитання

Відеоматеріали у цьому блоці пропонують короткий вступ до двох ключових тем раціонального використання антимікробних препаратів: Раціональна антибіотикотерапія (AMS) і Фармакокінетика/Фармакодинаміка (PK/PD). Мета – покращити цільове застосування антимікробних препаратів, зменшити резистентність та підвищити ефективність терапії. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Розвиток м'яких навичок (soft skills). Кількість балів: 2. Мета навчання: допомогти зрозуміти тактику поведінки лікаря при повідомленні різним за віком пацієнтам про важкий діагноз. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Спірометрія є одним із найважливіших інструментів у діагностиці підгострого та хронічного кашлю і його основних причин, як-от бронхіальна астма, ХОЗЛ, первинний легеневий фіброз та саркоїдоз. Це дослідження дає змогу не лише підтвердити діагноз, але й обрати найефективнішу тактику лікування, оцінити динаміку захворювання та своєчасно скоригувати терапію. Важливо, що інтерпретація спірограм необхідна не тільки пульмонологам, а й лікарям загальної практики, адже пацієнти зі скаргами на кашель і задишку звертаються спочатку до них, зокрема з таким складним станом, як «кашльова» бронхіальна астма. За даними дослідження American College of Chest Physicians, до 30% випадків хронічного кашлю в дорослих пов’язані саме з цією формою астми, але залишаються недіагностованими через відсутність базової функціональної діагностики легень. Саме тому спірометрія має стати рутинною практикою для сімейних лікарів. Навчальний захід буде присвячений вивченню основних положень методу спірометрії, показань до проведення дослідження й умов отримання якісних результатів. Учасники майстер-класу детально розглянуть основні показники спірограми, правила проведення бронходилатаційного тесту і рекомендації щодо інтерпретації результатів. Здобуті знання будуть закріплені під час практичного модулю з аналізу спірограм. • Вступ, основні положення методу спірометрії. Показання до проведення, використання в клінічній практиці. • Умови проведення якісної спірограми. Підготування до дослідження. • Основні показники спірограми. Бронходилатаційний тест. Рекомендації щодо інтерпретації результатів. • Практичний модуль: аналіз спірограм. • Відповіді на запитання учасників

Курс є першим із чотирьох онлайн-курсів циклу «Надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі». Він присвячений основним принципам розпізнавання пацієнта в критичному стані та пріоритетності дій щодо надання йому екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі. Успішне опанування матеріалів онлайн-курсу підвищить рівень професійних компетентностей лікарів, фельдшерів і парамедиків системи екстреної медичної допомоги та сформує в них готовність до швидкого й дієвого реагування на критичні ситуації як в умовах лікарні, так і поза її межами. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

​Перитонеальний канцероматоз (ПК) є важким ускладненням онкологічних захворювань, зокрема раку шлунка, яєчників та колоректального раку. Сучасні методи лікування, такі як циторедуктивна хірургія у поєднанні з гіпертермічною внутрішньочеревною хіміотерапією, демонструють значне покращення виживаності пацієнтів. Згідно з систематичним оглядом 2024 року (Efficacy of Cytoreductive Surgery (CRS) + HIPEC in Gastric Cancer with Peritoneal Metastasis: Systematic Review and Meta-Analysis), пацієнти з ПК від раку шлунка, які отримували CRS + HIPEC, мали медіану загальної виживаності 9,8–28,2 місяців порівняно з 4,9–8 місяців у групі, що отримувала лише паліативну хіміотерапію. Знання про показання до CRS та HIPEC, критерії відбору пацієнтів та сучасні протоколи лікування є важливими для лікарів різних спеціальностей. Недостатня обізнаність може призвести до марнування часу, коли хірургічне втручання ще потенційно ефективне, або до неправильного скерування пацієнта. Розуміння принципів післяопераційного спостереження та оцінки ефективності терапії також є необхідним для забезпечення оптимальних результатів лікування. Навчальний курс «Циторедуктивна хірургія (CRS) та HIPEC: сучасні стандарти та оптимізація лікування» буде присвячений вивченню сучасних стандартів застосування циторедуктивної хірургії та гіпертермічної внутрішньочеревної хіміотерапії у лікуванні перитонеального канцероматозу. Учасники розглянуть основні показання до цих методів та категорії пацієнтів, яким вони можуть бути рекомендовані. Буде детально проаналізована стратегія видалення уражень з урахуванням «золотих зон» циторедукції. Окрему увагу буде приділено вибору хіміопрепаратів для HIPEC і методології проведення процедури. Також розглядатимуться підходи до післяопераційного ведення пацієнтів, включно з ранньою реабілітацією та профілактикою ускладнень. У програму входить аналіз патогістологічних показників ефективності лікування, включаючи роль морфології та біомаркерів. Завершальна частина буде присвячена досвіду впровадження CRS та HIPEC в Україні та аналізу локальних клінічних результатів. • Актуальність CRS та HIPEC — показання та основні категорії пацієнтів. • «Золоті зони» циторедукції — стратегія хірургічного видалення уражень. • HIPEC: методологія та вибір хіміопрепаратів — оптимальні режими та препарати. • Післяопераційне ведення пацієнтів — рання реабілітація, контроль ускладнень. • Патогістологічна оцінка ефективності CRS та HIPEC — роль маркерів і морфологічного аналізу. • Впровадження CRS та HIPEC в Україні — досвід та перспективи. • Аналіз наших клінічних даних — виживаність, ускладнення, прогностичні фактори. • Відповіді на запитання учасників

​Біполярний афективний розлад (БАР) — це одне з найскладніших психічних захворювань, що суттєво впливає на якість життя пацієнтів. За даними ВООЗ, приблизно 40 мільйонів людей у світі мають діагноз БАР. Цей розлад часто супроводжується високим ризиком суїцидальної поведінки: дослідження показують, що 15–20% пацієнтів із БАР помирають внаслідок суїциду, а 30–60% здійснюють принаймні одну спробу. В умовах переходу до МКХ-11 та впровадження сучасних клінічних протоколів, актуальність теми БАР для лікарів-психіатрів є надзвичайно високою. Навчальний захід «Сучасний погляд на БАР: від класифікації до терапії коморбідних станів» буде присвячений вивченню епідеміології, етіопатогенезу та тригерів розвитку БАР, а також змін у його класифікації згідно з МКХ-11. У програмі — клінічні типи БАР, сучасні підходи до фармакотерапії, немедикаментозні методи лікування та актуальні клінічні рекомендації. Особливу увагу буде приділено коморбідним психічним і соматичним станам, які супроводжують цей розлад, і тактиці менеджменту цих захворювань. Розглядатимуться типові помилки у веденні таких пацієнтів на прикладі реальних клінічних випадків. • Актуальні епідеміологічні дані щодо БАР • Етіопатогенез і тригерні фактори розвитку БАР • Зміни класифікації БАР: порівняння МКХ-10 та МКХ-11 • Клінічні типи БАР: особливості перебігу та проявів • Фармакотерапія БАР: сучасні підходи та клінічні рекомендації • Огляд інших методів лікування БАР • Коморбідні психічні розлади при БАР: тривога, безсоння, ПТСР тощо • БАР у поєднанні із соматичними захворюваннями: особливості ведення • Типові помилки у веденні пацієнтів з БАР • Клінічні кейси: аналіз, обговорення, висновки. • Обговорення складних клінічних випадків, з якими учасники стикались у своїй практиці. • Запитання та відповіді: уточнення алгоритмів дій у конкретних клінічних ситуаціях.

Сонографія периферичних нервів нижніх кінцівок – це сучасний, доступний та інформативний метод візуалізації, який дає змогу швидко й безпечно оцінити стан нервових структур. Знання їхнього анатомічного розташування та особливостей ультразвукової візуалізації є необхідними для точної діагностики нейропатій, визначення локалізації ураження й моніторингу ефективності лікування. Якщо лікар у своїй практиці стикається з пацієнтами із сенсомоторними розладами, слабкістю стопи, травматичними чи післяопераційними нейропатіями – знання топографії сідничного, стегнового, великогомілкового, малогомілкового та сурального нервів допоможе швидко визначити рівень і характер ураження й забезпечити високу якість медичної допомоги. Навчальний захід «Сонографія нервів нижніх кінцівок. Нормальна анатомія та особливості візуалізації. З демонстрацією на реальних пацієнтах» буде присвячений вивченню анатомічних та ультразвукових особливостей периферичних нервів нижніх кінцівок. Будуть розглянуті базові принципи будови й візуалізації нервової тканини, що є основними для правильної інтерпретації сонографічної картини. Окрема увага буде приділена послідовному аналізу анатомічного ходу й характерним сонографічним ознакам сідничного, великогомілкового, малогомілкового, стегнового та сурального нервів. На практичних прикладах буде показано, як ідентифікувати ці структури, диференціювати їх у складних анатомічних зонах та оцінювати патологічні зміни. • Особливості будови та візуалізації периферичних нервів. • Анатомічний хід та особливості візуалізації сідничного нерва. • Анатомічний хід та особливості візуалізації великогомілкового нерва. • Анатомічний хід та особливості візуалізації малогомілкового нерва. • Анатомічний хід та особливості візуалізації стегнового нерва. • Анатомічний хід та особливості візуалізації сурального нерва. • Відповіді на запитання учасників

Від професіоналізму рентгенолаборанта залежить якість та інформативність рентгенологічного дослідження. Уміння правильно обрати укладку, зважаючи на клінічне завдання, та чітко позиціонувати пацієнта – важливі навички, особливо під час обстеження складних анатомічних структур, як-от турецьке сідло чи приносові пазухи. Дослідження показують, що помилки у позиціонуванні можуть знизити діагностичну цінність знімка до 30% (Journal of Radiologic Technology, 2018). Тому, рентгенолаборант – це не просто технічний виконавець, а кваліфікований фахівець, який повинен досконало орієнтуватися в анатомії, проєкціях та клінічних показаннях, щоб забезпечити точну візуалізацію та допомогти лікарю у встановленні діагнозу. Навчальний майстер-клас «Рентгенологічна діагностика черепа для рентгенолаборантів» буде присвячений вивченню факторів, які впливають на якість та інформативність рентгенограми черепа з акцентом на особливості її проведення у нормі та при патологіях. Учасники детально розглянуть рентген-анатомію і топографічні орієнтири, необхідні для точної діагностики. Значна увага приділятиметься стандартним і спеціалізованим методам укладок для візуалізації різних структур черепа: від візуалізації турецького сідла до правильної проєкції для обстеження скроневих кісток. Окремий блок буде присвячений рентген-діагностиці невідкладних станів і типовим помилкам під час укладки. • Основні аспекти, що впливають на якість та інформативність рентгенограми: організація і методи проведення, особливості й умови виконання рентген-досліджень у нормі, за наявності травматичних пошкоджень та інших патологічних станів черепа. • Рентген-анатомія і топографічні орієнтири під час діагностики черепа в практиці рентгенолаборанта. • Стандартні та спеціалізовані методи рентген-укладок у разі травматичних та нетравматичних станів задля виявлення можливих патологій: • кісток мозкового черепа (спеціальні укладки за Тауном, Кодвелом, Хаасом; рентгенограма турецького сідла); • кісток лицевого черепа (очниці, кістки носа, зорові отвори, вилична дуга, нижня щелепа, скронево-нижньощелепні суглоби); • приносових пазух; • соскоподібного відростка; • скроневої кістки. • Невідкладна рентген-діагностика у разі травматичних пошкоджень. Правильний вибір рентген-укладки відповідно до стану пацієнта й підозри на відповідну патологію. Загальні положення та можливі причини помилок під час виконання рентген-укладок. • Порівняння норма/патологія • Відповіді на запитання

Потреба у висококваліфікованих медичних сестрах, які опанували всі аспекти проведення вакцинації, є значною. Адже саме вони відповідають за дотримання стандартів зберігання і транспортування вакцин, що є важливим для збереження їхніх властивостей. Порушення таких умов можуть призвести до зниження ефективності препаратів, що відповідно може спричинити необхідність повторної вакцинації та втрату довіри пацієнтів до медичної системи. Належна підготовка медсестер також охоплює вміння розпізнавати і реагувати на поствакцинальні реакції, як-от анафілактичний шок або місцеві запальні процеси. Фахівці мають бути добре обізнані з протоколами надання невідкладної допомоги й мати навички ефективної комунікації з пацієнтами щодо можливих побічних ефектів вакцинації. Навчальний захід «Поводження з вакцинами у практиці медичної сестри» буде присвячений вивченню основних принципів транспортування, зберігання й підготування вакцин відповідно до чинних нормативів. Учасники ознайомляться з вимогами до облаштування кабінету щеплень і дотриманням норм асептики під час ін’єкцій. Буде докладно розглянуто ведення медичної документації, зокрема правильне внесення даних до ЕСОЗ. Окрема увага буде приділена протипоказанням до вакцинації та роботі з пацієнтами з хронічними захворюваннями, імунодефіцитами, алергіями. Навчання також охоплює дії медсестри у разі виникнення поствакцинальних реакцій, зокрема надання невідкладної допомоги. • Нормативно-правова база • Законодавче регулювання імунопрофілактики в Україні. • Положення про організацію та проведення профілактичних щеплень. • Відповідальність медичної сестри в роботі з вакцинами. • Практичні аспекти роботи з вакцинами • Підготування до вакцинації: огляд пацієнта, інформування про щеплення. • Техніка проведення щеплень. • Холодовий ланцюг: зберігання, транспортування та нові вимоги до обладнання. • Організація робочого місця й матеріальне забезпечення кабінету щеплень. • Безпека та інфекційний контроль • Інфекційний контроль під час проведення щеплень. • Вимоги до дезінфекції, утилізації відходів. • Протипоказання та побічні реакції • Протипоказання до вакцинації. • Реакції на щеплення: легкі, середні, тяжкі. • Рекомендований підхід до вакцинації осіб з можливою алергією. • Невідкладна допомога у разі алергічних та анафілактичних реакцій. • Документація та комунікація • Оформлення документації до та після проведення щеплень. • Комунікація з пацієнтами та їхніми родичами: як інформувати про важливість вакцинації. • Відповіді на запитання учасників

Сфера реабілітації переживає технологічний прорив. Роботизовані пристрої, віртуальна реальність, сенсорні системи й алгоритми штучного інтелекту активно впроваджуються в клінічну практику. Вони не лише підвищують ефективність відновлення після інсультів, травм і хронічних захворювань, а й дають змогу легше та швидше будувати індивідуалізовані маршрути реабілітації. Проте технічний прогрес вимагає нових навичок. Щоб інтегрувати сучасні інструменти безпечно й обґрунтовано, лікарям, фізичним терапевтам та іншим фахівцям потрібні актуальні практичні знання. Ці навички стали обов’язковими в контексті змін в українській системі охорони здоровʼя та розширення доступу пацієнтів до мультидисциплінарної допомоги. Навчальний захід «Використання нових технологій та штучного інтелекту в реабілітації» буде присвячений вивченню сучасних цифрових рішень у фізичній реабілітації та їх застосування в щоденній практиці. Учасники дізнаються, як працюють системи на основі штучного інтелекту, які завдання вирішують екзоскелети й роботизовані тренажери та як віртуальна або доповнена реальність впливають на мотивацію і рухову активність пацієнтів. Буде розглядатись застосування інтелектуальних сенсорних платформ для оцінювання динаміки відновлення та біозворотного звʼязку в реальному часі. Окрема увага буде приділена створенню персоналізованих програм для нейро-, кардіо- та когнітивної реабілітації. Також у фокусі: переваги та обмеження інтеграції ШІ в процес реабілітації. • Штучний інтелект у фізичній реабілітації: нові горизонти й перспективи. Визначення, базові принципи та роль ШІ у зміні підходів до реабілітації. • Роботизовані технології у відновному лікуванні. Сучасні роботизовані системи: екзоскелети, реабілітаційні тренажери та інше обладнання. • Використання віртуальної та доповненої реальності в реабілітації. Мотиваційний компонент, корекція рухів, реабілітація після інсультів і травм. • Інтелектуальні сенсорні системи й датчики. Біотрекінг, зворотний зв’язок у реальному часі, оцінювання динаміки функціонального стану. • ШІ у персоналізованих програмах реабілітації при окремих патологіях. Нейрореабілітація, кардіореабілітація, опорно-рухові порушення, когнітивні розлади. • Інтеграція штучного інтелекту у створення й адаптацію програм реабілітації. Алгоритми прийняття рішень, індивідуальний підбір навантаження, відстеження ефективності. • Переваги, виклики й етичні аспекти використання ШІ в реабілітації. Доступність, точність, безпека, питання відповідальності та довіри. • Запитання та відповіді.

Бронхіальна астма – одне з найпоширеніших хронічних захворювань дихальних шляхів у світі. Згідно з даними Глобальної ініціативи з астми (GINA), у 2023 році від цього захворювання страждало близько 300 мільйонів людей, а у деяких регіонах поширеність сягала 18% населення. В Україні, за інформацією Центру громадського здоров’я, понад мільйон людей живуть з цією хворобою, хоча реальні цифри, ймовірно, є вищими через недіагностовані випадки. Оновлені рекомендації GINA 2025 акцентують на необхідності персоналізованого підходу до ведення пацієнтів, зміні алгоритмів лікування у дітей і дорослих, а також на профілактиці загострень та підвищенні комплаєнсу. У новій редакції детально висвітлено ролі ІКС/формотеролу як стартової терапії та чітко розмежовано термінологію лікарських засобів. Для фахівців охорони здоров’я важливо актуалізувати знання з цієї сфери, адже, за оцінками ВООЗ, щорічно від БА у світі помирає до 461 тисячі людей. Навчальний майстер-клас «Особливості лікування бронхіальної астми. Оновлення рекомендацій GINA 2025» буде присвячений найновішій інформації щодо ведення бронхіальної астми з акцентом на найважливіші зміни в міжнародних клінічних настановах. Учасники детально розглянуть нові підходи до класифікації та діагностики БА відповідно до останніх наукових даних, а також буде приділено увагу актуалізованим стратегіям лікування. Будуть висвітлені особливості ведення БА у дітей, вагітних, а також осіб із супутніми захворюваннями. Окремо будуть розглянуті алгоритми менеджменту загострень БА й підбір терапії для складних випадків. • Особливості лікування бронхіальної астми. Оновлення рекомендацій GINA 2025 • Оновлення рекомендацій GINA 2025. • Огляд основних змін у клінічних настановах. • Нові підходи до класифікації та діагностики БА. • Зміни у стратегіях лікування бронхіальної астми. • Практичні аспекти лікування БА • Вибір інгаляційної терапії. • Особливості лікування у дітей, вагітних, пацієнтів з коморбідними станами. • Менеджмент загострень: сучасні алгоритми. • Практичні аспекти ведення пацієнтів. Як підібрати терапію складному пацієнту? • Відповіді на запитання

​Біопсія шкіри є одним із найважливіших інструментів, який дозволяє точно діагностувати широкий спектр дерматологічних захворювань — від хронічних дерматозів до проліферативних процесів. Це не лише метод підтвердження злоякісних пухлин, а й діагностичний ключ до складних випадків, коли клінічна картина не дає чітких відповідей. Наприклад, до 30% випадків меланоми можуть не мати класичних ознак за шкалою ABCDE, і лише гістологічне дослідження після біопсії дозволяє встановити правильний діагноз. Неправильно обрана техніка чи місце забору тканини можуть призвести до хибного висновку, затримки в лікуванні або навіть пропущеної онкопатології. Навчальний захід «Біопсія шкіри: техніки, види особливості» буде присвячений вивченню показань до проведення біопсії шкіри при підозрі на пухлини, дерматози, інфекційні та автоімунні захворювання, а також протипоказань і можливих ускладнень. У програмі розглядатимуться основні види біопсії: панч, ексцизійна, шейв, кюретаж, соцерізація та інцизійна — з особливостями їх застосування. Окрему увагу буде приділено місцевій анестезії: її типам, підбору залежно від зони ураження та правильній техніці. Завершить майстер-клас блок про правила маркування, фіксації та транспортування біоптатів для якісного гістологічного дослідження. • Показання до біопсії: діагностика пухлин, дерматозів, інфекцій, аутоімунних процесів • Протипоказання та можливі ризики • Види біопсії шкіри • Панч-біопсія • Ексцизійна біопсія • Шейв-біопсія (shave) • Кюретаж • Соцерізація • Інцизійна біопсія • Анестезія • Види місцевої анестезії: інфільтраційна, аплікаційна, провідникова • Особливості для різних локалізацій • Оформлення біоптатів • Правила маркування, фіксації та транспортування матеріалу до лабораторії • Відповіді на запитання

Андрогенна алопеція – найпоширеніша форма випадіння волосся, яка суттєво впливає на якість життя та психологічний стан пацієнтів. Це складна естетична проблема, що є викликом для лікаря, який має своєчасно встановити діагноз, оцінити патогенез та обрати ефективну тактику лікування. Рання діагностика дає змогу зупинити або сповільнити прогресування недуги та запобігти незворотній втраті волосяних фолікулів. Якщо лікар не орієнтується в сучасних методах діагностики й лікування алопеції, це може обернутися втратою часу та призначенням неефективних засобів. Алопеція прогресує, а разом з нею і тривожність та розчарування пацієнта. У тяжких випадках це може призвести до появи ускладнень – особливо якщо застосовуються сумнівні або просто шкідливі процедури, які не мають нічого спільного з доказовою медициною. Навчальний захід «Андрогенна алопеція: ознаки, діагностика, лікування» буде присвячений вивченню причин, механізмів та клінічних проявів андрогенної алопеції з акцентом на сучасні методи діагностики (зокрема трихоскопію, фототрихограму, лабораторне оцінювання гормонального статусу) та актуальні терапевтичні підходи. Будуть розглянуті етапи підбору лікування для чоловіків і жінок. Учасники заходу дізнаються про ефективність міноксидилу, фінастериду, антиандрогенів, ін’єкційних і фізіотерапевтичних методів. Окрема увага буде приділена показанням до трансплантації волосся та особливостям ведення пацієнтів жіночої статі. • Вступна частина • Актуальність проблеми андрогенетичної алопеції в сучасній медицині. • Основні епідеміологічні дані: поширеність серед чоловіків і жінок. • Етіологія та патогенез • Генетичні фактори і роль андрогенів. • Механізм дії дигідротестостерону (ДГТ) на волосяні фолікули. • Відмінності патогенезу в чоловіків та жінок. • Клінічна картина • Основні симптоми і стадії андрогенетичної алопеції. • Особливості перебігу в чоловіків та жінок. • Диференціальна діагностика з іншими формами алопеції. • Дігностика • Клінічне обстеження та збір анамнезу. • Трихосопія та лабораторні методи. • Оцінювання гормонального статусу, додаткові обстеження. • Сучасні підходи до лікування • Медикаментозна терапія. • Ін’єкційні методи (мезотерапія, PRP). • Фізіотерапевтичні методи (лазерна терапія). • Хірургічне лікування: трансплантація та імплантація волосся. • Особливості ведення пацієнтів жіночої статі. • Відповіді на запитання.