Заходи БПР — Терапія мови і мовлення 2026

null Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Функціональні порушення голосу – одна з найпоширеніших причин звернення пацієнтів різного віку. Несвоєчасне розпізнавання дисфонії та фонастенії, помилки в інтерпретації симптомів і виборі тактики ведення призводять до хронізації процесу, зниження ефективності лікування та підвищення ризику розвитку органічних змін голосових складок. Такі зміни значно складніше піддаються терапії або навіть можуть стати незворотними. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до діагностики та лікування функціональних дисфоній. Ви розберете основні відмінності між гіпотонусною дисфонією, фонастенією, функціональною афонією та паретичними формами, а також принципи оцінювання ускладнених станів. Окрім цього, ви дізнаєтеся про роль фонопедичної корекції на прикладі практичних вправ і методик, що застосовуються у відновленні голосу. Після навчання ви зможете орієнтуватись у діагностиці функціональних порушень голосу, своєчасно визначати показання до фонопедичної терапії та ефективно інтегрувати міждисциплінарний підхід у клінічну практику. Це дасть змогу оптимізувати процес реабілітації, скоротити тривалість відновлення голосу та підвищити якість медичної допомоги. • Клініка, діагностика та лікування функціональних дисфоній: • у чому різниця між гіпотонусною дисфонією, фонастенією та функціональною афонією; • паретична дисфонія як різновид гіпотонусної. • Ускладнення функціональних дисфоній: • функціональні; • органічні. • Введення у фонопедію: • основні напрями роботи фонопеда; • фонопедична корекція окремих нозологій функціональних дисфоній (гіпотонусної, паретичної, фонастенії, афонії); • фонопедична корекція ускладнених форм функціональних дисфоній (гіпертонус вестибулярних складок, вузлики тощо). • Відповіді на запитання

Запрошуємо колег на електронний навчальний курс БПР №1021884, який відбудеться 23.02.2026 - 31.12.2028. Мета заходу: Поглиблення професійних знань і практичних навичок учасників курсу у сфері безбар’єрної комунікації, дотриманні сучасних клінічних стандартів та впровадженні ефективних підходів до медичної й реабілітаційної допомоги пацієнтам із захворюваннями опорно-рухового апарату, зокрема віково-асоційованими. По закінченню роботи учасники отримають сертифікати (8 балів БПР) у відповідності до наказу МОЗ України від 22.02.2019 №446. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Курс надасть лікарям практичні знання щодо основ введення прикорму, принципів чуйного годування та методів роботи з дітьми, які мають алергію на білок коров'ячого молока. Ви дізнаєтесь про підхід до неофобії та вибірковості у харчуванні, як допомагти дітям поступово освоювати нові продукти та зберігати позитивне ставлення до їжі. Курс стане цінним ресурсом для педіатрів і сімейних лікарів, які прагнуть надати батькам обґрунтовані рекомендації та підтримати дітей у формуванні здорових харчових звичок із самого початку. Основні принципи введення прикорму та групи продуктів. Формування здорових харчових звичок у дітей різного віку. Тактику ведення дітей з алергією на білок коров’ячого молока (АБКМ) під час введення прикорму. Розпізнавання неофобії та порушень харчової поведінки у дітей. Навчання у власному темпі у зручний час, доступ до лекцій протягом 1 року, додаткові навчальні матеріали, сертифікат із балами БПР. Програма заходу • Лекція 1. Основи прикорму та його види. Коли та як починаємо • Лекція 2. Групи продуктів. Суперфуди • Лекція 3. Як батькам формувати здорові харчові звички • Лекція 4. Чуйне годування дітей без порушення нейророзвитку • Лекція 5. Молочні продукти та прикорм у дітей з АБКМ. Тактика ведення раціону • Лекція 6. Здорові діти та вибірковість харчування. Неофобія чи вже порушення харчових звичок Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

До 60% пацієнтів з хронічними дерматологічними захворюваннями мають симптоми тривожності або депресії. Шкіра й нервова система мають спільне ембріональне походження та взаємодіють через складні нейроімунні та нейроендокринні механізми. Психоемоційні фактори можуть провокувати або посилювати перебіг дерматозів, водночас видимі шкірні прояви нерідко стають джерелом психологічного дистресу. Розуміння взаємодії «шкіра–мозок» дає змогу точно оцінювати причини рецидивів та ефективніше будувати лікувальну тактику. На цьому заході ви дізнаєтеся про біологічні механізми взаємодії між нервовою системою та шкірою, роль стресу як тригера дерматологічних захворювань, а також про вплив хронічних дерматозів на психічне здоров’я пацієнтів. Ви розглянете нейропсихологічні механізми хронічного свербежу, поведінкові психодерматологічні розлади, зокрема дерматиломанію і трихотиломанію, а також проблему стигматизації пацієнтів з видимими шкірними змінами. Окрім цього, ви навчитесь користуватися базовими інструментами скринінгу психічних розладів у дерматологічній практиці та дізнаєтеся принципи міждисциплінарної взаємодії між психіатром і дерматологом. Після навчання ви зможете розпізнавати психодерматологічні фактори у пацієнтів із псоріазом, атопічним дерматитом, акне, розацеа чи хронічним свербежем, а також у разі загострень дерматозів після стресу. • 1. Шкіра–мозок: біологічний зв’язок. Шкіра – нейроімунний орган. • 2. Стрес як тригер дерматологічних захворювань: психоемоційні фактори можуть провокувати або посилювати перебіг багатьох дерматозів. • 3. Хронічні дерматози і психічне здоров’я: вплив тривалого перебігу шкірних захворювань на рівень тривожності, депресії та соціальної адаптації. • 4. Свербіж як нейропсихологічний симптом: хронічний свербіж – приклад прямої взаємодії між мозком і шкірою. • 5. Поведінкові та психодерматологічні розлади: дерматиломанія, трихотиломанія та інші поведінкові фактори. • 6. Стигматизація та психологічний дистрес: видимі шкірні зміни, соціальна стигматизація, зниження самооцінки та емоційні розлади. • 7. Дисморфічний розлад тіла в дерматології та косметології. • 8. Скринінг психічних розладів у дерматологічній практиці: PHQ-9, GAD-7, DLQI для виявлення психоемоційного компонента. • 9. Сучасне ведення психодерматологічних станів, інтегрована модель «шкіра–мозок»: коли підозрювати психічний компонент, коли направляти до психолога/психотерапевта/психіатра, роль психотерапії та психофармакології (антидепресанти, СІЗЗС, анксіолітики). • 10. Відповіді на запитання учасників.