Заходи БПР — Ортопедія і травматологія 2026

Нейропатичний біль є однією з найпоширеніших причин хронічних скарг пацієнтів і водночас одним із найскладніших больових синдромів. Його прояви часто маскуються під інші захворювання, а застосування стандартних анальгетиків нерідко не дає очікуваного результату. Своєчасне розпізнавання нейропатичного компонента та розуміння сучасних підходів до лікування мають принципове значення для покращення якості життя пацієнтів і запобігання хронізації больового синдрому. На цьому заході ви навчитесь розпізнавати характерні клінічні прояви та сенсорні феномени нейропатичного болю, проводити раціональний діагностичний пошук і диференціювати його від інших типів больових синдромів. Ви розглянете сучасні підходи до фармакотерапії, препарати першої та другої лінії, а також можливості нефармакологічного й інтервенційного лікування. Також ви засвоїте практичні алгоритми ведення пацієнтів із діабетичною периферичною нейропатією, постгерпетичною невралгією, тунельними синдромами, радикулопатією, хіміотерапевтичною нейропатією та іншими поширеними клінічними станами. Після навчання ви зможете швидше виявляти нейропатичний компонент болю, уникати необґрунтованих обстежень і поліпрагмазії, а також впевнено підбирати терапію відповідно до сучасних рекомендацій. • Сучасне визначення нейропатичного болю та його класифікація. • Патофізіологічні механізми формування нейропатичного болю. • Основні клінічні прояви та сенсорні феномени нейропатичного болю. • Основні стани, що супроводжуються нейропатичним болем (метаболічні, постінфекційні, посттравматичні, компресійні). • Раціональний діагностичний алгоритм при підозрі на нейропатичний біль. • Принципи фармакотерапії нейропатичного болю: препарати першої та другої лінії. • Нефармакологічні та інтервенційні методи лікування нейропатичного болю. • Найпоширеніші помилки у веденні пацієнтів із нейропатичним болем, менеджмент "складних" пацієнтів • Перспективні напрямки менеджменту нейропатичного болю. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Лабораторні показники та результати УЗД можуть вводити в оману, якщо оцінювати їх ізольовано — можна помилково призначати зайву терапію, намагаючись «лікувати цифру» або, навпаки, пропустити реальну ендокринну патологію. На цьому заході ви розберете типові діагностичні пастки при оцінці ТТГ, вільних Т4/Т3, ПТГ, кальцію, вітаміну D, глюкози та HbA1c, а також навчитеся правильно інтерпретувати УЗД і визначати, коли сумнівний результат потребує повторної перевірки. Після навчання ви зможете краще відрізняти справжню патологію від транзиторних або сумнівних змін, уникати гіпердіагностики й приймати вірні клінічні рішення на основі всієї клінічної картини, а не одного показника. • Вступ • Чому «поганий» аналіз ще не означає хворобу — найчастіші причини хибної інтерпретації • Референтні значення vs клінічна норма: де лікар може помилитися • ТТГ, вільні Т4/Т3, антитіла: типові помилки в оцінці функції щитоподібної залози • ПТГ, кальцій, вітамін D: як не поставити неправильний діагноз за одним показником • Глюкоза, інсулін, HbA1c: коли цифри не відповідають клінічній картині • УЗД щитоподібної залози: як не лікувати «картинку» замість пацієнта • Вузли щитоподібної залози: які УЗ-ознаки справді змінюють тактику • Коли лабораторний результат потребує повторної перевірки • Розбір клінічних кейсів та практичних питань за матеріалами заходу • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ) є методом із вищою прогностичною цінністю щодо серцево-судинних подій порівняно з офісним вимірювання. Воно дає змогу виявляти клінічно значущі феномени, недоступні за разових вимірювань, та допомагає діагностувати масковану, нічну й медикаментозну гіпертензію, гіпертензію білого халата і порушення циркадного профілю. Неправильна інтерпретація або недооцінення цих даних може призвести до гіпердіагностики, необґрунтованої ескалації терапії та високого ризику серцево-судинних подій. На цьому заході ви дізнаєтеся про показання до проведення ДМАТ, принципи правильного виконання дослідження та критерії якості запису. Ви навчитесь інтерпретувати середні показники, аналізувати циркадний профіль і варіабельність артеріального тиску, визначати клінічно значущі феномени та зіставляти результати з клінічним станом пацієнта. Після навчання ви зможете обґрунтовано використовувати ДМАТ у клінічній практиці для уточнення діагнозу гіпертонічної хвороби, оцінювання ефективності лікування та виявлення прихованих факторів ризику. • Проводити ДМАТ? • Підозра на гіпертензію білого халата • Маскована гіпертензія • Резистентна АГ • Оцінювання ефективності терапії • Симптомна гіпотензія • Ортостатичні реакції • Поліпрагмазія в літніх пацієнтів • Серцева недостатність з низьким АТ • Як правильно провести ДМАТ? • Вибір валідованого пристрою • Підбір манжети • Інтервали вимірювань • Критерії якості запису • Інструктаж пацієнта • Типові помилки • Як оцінювати результати? Покроковий алгоритм • Перевірка якості запису • Середні показники • Циркадний профіль • Варіабельність • Щоденник • Клінічні випадки • Сесія запитання-відповіді

Туберкульоз вміло маскується під інші захворювання. Кашель, втома, анемія, нічна пітливість – усе це може здаватися ГРВІ або наслідком стресу. Тільки той, хто має розвинене клінічне мислення, здатен побачити те, чого інші не помічають. Бо кожен невчасно виявлений випадок – це ризик не тільки для пацієнта, а й для всього оточення. На цьому заході ви навчитеся розпізнавати туберкульоз навіть під маскою «безпечних» симптомів, використовувати сучасні діагностичні інструменти (від IGRA-тестів до КТ і ПЛР) та будувати алгоритм дій у разі будь-якої підозри на інфекцію. Ви знатимете, коли треба скерувати пацієнта до фтизіатра і як уникнути помилок, що спричиняють небезпечні ускладнення. Після навчання ви більше не будете боятися пропустити туберкульоз, адже зможете діяти впевнено у разі тривалого кашлю, уражень лімфовузлів чи інших тривожних сиптомів. Результат – вчасно розірваний епідеміологічний ланцюг. • 1. Огляд епідеміології туберкульозу в Україні та світі. • 2. Актуальність клінічної класифікації туберкульозу в практиці лікарів різної спеціальності. • 3. Прогноз захворюваності на найближчий час. • 4. Клінічні ознаки та критерії підозри на легеневий туберкульоз. • 5. Візуалізація: флюорографія, радіографія, КТ органів грудної клітки. • 6. Лабораторні методи: бактеріологічний, лабораторний, молекулярно-генетичні тести. • 7. Патоморфологічні й цитологічні особливості. • 8. Ендоскопічні методи, роль хірургії. • 9. Загальноклінічні показники та прогноз. • 10. Відповіді на запитання учасників.

УЗД колінного суглоба – один із основних методів діагностики, що дає змогу в режимі реального часу оцінити стан структур суглоба та прийняти точне й обґрунтоване рішення щодо подальшої тактики. Але без досконалого знання протоколів дослідження й технічних особливостей методу можна припуститися помилок у документуванні та інтерпретації результатів. Це означає ризик несвоєчасного виявлення значущої патології або, навпаки, її гіпердіагностики. На цьому заході ви сформуєте структурований підхід до проведення УЗД колінного суглоба: від базових налаштувань апарата й правильного позиціонування до повноцінного протоколу обстеження з урахуванням усіх доступів. Ви розглянете нормальну соноанатомію переднього, медіального, латерального та заднього відділів, а також артефакти й типові помилки інтерпретації. Окрім цього, ви навчитеся впевнено визначати патологічні зміни (випіт, синовіт, ураження сухожилків і зв’язок, бурсит, дегенеративні й запальні процеси) та диференціювати утворення підколінної ямки. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати алгоритм проведення й опису дослідження, що допоможе вам підвищити точність діагностики та приймати правильні рішення щодо подальшої тактики ведення пацієнта. • Базові принципи УЗД колінного суглоба: • показання та можливості методу; • обмеження УЗД коліна; • підготовка, положення пацієнта і датчика; • вибір датчика, частоти, глибини, фокусу, доплера. • Стандартизований протокол дослідження (доступи, варіанти сканування, порівняння, обов’язкова фотофіксація). • Передній відділ коліна в нормі. • Медіальний відділ коліна в нормі. • Латеральний відділ коліна в нормі. • Задній відділ коліна в нормі. • Хрящ, кісткові контури, динамічні проби. • Нормальний протокол і типові помилки: • опис нормального дослідження; • структури, які не можна пропустити; • анізотропія, компресія, хибна оцінка рідини. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером • Випіт, синовіт, гіпертрофія синовії. • Патологія сухожилків переднього відділу. • Бурсити і патологія жирового тіла. • Пошкодження медіальних і латеральних стабілізаторів. • Меніски та параменіскові утворення. • Кіста Бейкера і патологія підколінної ямки. • Дегенеративні та запальні зміни. • Спортивна та післяопераційна патологія. • Алгоритм опису патології: • структура протоколу при травмі; • структура протоколу при хронічному болю та перевантаженні; • червоні прапорці та показання до інших методів візуалізації; • розбір клінічних кейсів. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

Гемодинамічно значущий стеноз артерій нижніх кінцівок може тривалий час не створювати значного дискомфорту для пацієнта, поки клінічна ситуація не переходить у стадію критичної ішемії з ризиком втрати кінцівки. Ультразвукове дуплексне сканування є основним методом раннього виявлення периферичного атеросклерозу, що дає змогу своєчасно визначити показання до реваскуляризації та вплинути на прогноз пацієнта. З огляду на те, що захворювання периферичних артерій є маркером системного атеросклерозу, правильна інтерпретація результатів дослідження має принципове значення не лише для локальної тактики, а й для загального оцінювання серцево-судинного ризику. На цьому заході ви отримаєте системне розуміння сегментарної анатомії артерій нижніх кінцівок, стандартизованого алгоритму ультразвукового сканування та критеріїв гемодинамічного оцінювання стенозів, зокрема аналізу пікових швидкостей кровотоку та доплерівських спектрів. Ви розглянете складні клінічні випадки, наприклад у разі багаторівневого ураження, кальцифікації судин, цукрового діабету або прикордонних значень кісточково-плечового індексу. Також ви навчитеся правильно формувати висновок, визначати ступінь ураження і планувати подальшу тактику ведення пацієнта. Після навчання ви зможете покращити точність діагностики периферичного атеросклерозу, своєчасно направляти пацієнтів на реваскуляризацію та ефективно контролювати результати лікування. • Клінічний контекст і роль ультразвукового дуплексного сканування у разі захворювань периферичних артерій. • Анатомія артерій нижніх кінцівок. • Соноанатомія, методика проведення. Послідовність і стандартизація. Сегментарний принцип (аортоклубовий → феморо-поплітеальний → гомілковий сегменти). • Особливості нормального і патологічного кровотоку. • Кількісне оцінювання стенозу (гемодинамічне та планіметричне оцінювання). • Оклюзія. • КПІ як скринінговий показник. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Цукровий діабет не обмежується тільки порушенням глікемії. Щодня лікарі стикаються з пацієнтами, у яких коморбідність та індивідуальні особливості диктують необхідність персоналізованого підходу. Тож важливо мати актуальні знання та навички для точного вибору терапії, щоб досягати стабільного контролю глюкози та запобігати ускладненням. На цьому заході ви дізнаєтеся, як правильно оцінювати клінічну ситуацію в пацієнтів з декомпенсованим або лабільним ЦД, що поєднується з ожирінням, серцево-судинними захворюваннями та ХХН. Ви навчитеся підбирати й коригувати терапію відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій, аналізувати дані безперервного моніторингу глюкози (TIR, варіабельність) та ефективно запобігати ускладненням, як-от нейропатія чи ретинопатія. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати сучасні схеми інсулінотерапії та фармакологічного лікування ЦД 2 типу і враховувати коморбідність під час планування терапії. • Лікування ЦД 1 типу: • схеми ініціалізації та титрації інсулінотерапії; • техніка навчання пацієнтів інсулінотерапії; • типові помилки пацієнтів на інсулінотерапії, схеми інсулінотерапії. • Фармакологічне лікування пацієнтів з ЦД 2 типу залежно від коморбідності: • розгляд класів цукрознижувальних препаратів, їхній вплив на серцево-судинні захворювання, хронічну хворобу нирок, серцеву недостатність, вагу; • інтенсифікація ін’єкційної терапії при ЦД 2 типу; • методи контролю глюкози. • Розгляд практичних кейсів лікування ЦД 1 і 2 типів. • Відповіді на запитання учасників.

Впровадження нових настанов AHA 2026 змінює підходи до ведення гострої тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА), що визначає необхідність своєчасного оновлення знань. Перехід до нової класифікаційної парадигми (категорії A–E), акцент на ранній стратифікації ризику та інтеграція сучасних діагностичних і терапевтичних інструментів формують новий стандарт надання допомоги пацієнтам із ТЕЛА. З огляду на високу частоту критичних станів та необхідність прийняття швидких клінічних рішень, для анестезіологів це оновлення має особливе значення. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до діагностики і стратифікації ризику, зокрема використання шкал Wells, Geneva та алгоритму YEARS. Ви навчитесь користуватися POCUS як методом швидкого оцінювання функції правого шлуночка, а також побачите значення біомаркерів (тропонін, NT-proBNP, лактат) для прогнозування перебігу захворювання. Окрім цього, буде висвітлено патофізіологічне обґрунтування інтенсивної терапії, зокрема принципи гемодинамічної, вазопресорної та інотропної підтримки. Після навчання ви зможете інтегрувати оновлені рекомендації у щоденну практику та застосовувати стандартизовані алгоритми ведення пацієнтів із ТЕЛА. • Вступ та оновлена термінологія • Нова класифікаційна парадигма • Категорія E (Cardiopulmonary Failure) • Категорія D (Incipient Failure) • Діагностична стратегія і стратифікація ризику • Претестова ймовірність: використання шкал Wells/Geneva та алгоритму YEARS • POCUS в анестезіології: роль приліжкового УЗД серця як стандарту негайного оцінювання ПШ • Біомаркери: тропоніни (I/T) та NT-proBNP як індикатори міокардіального стресу. Роль лактату в прогнозуванні ранньої смертності • Патофізіологічне обґрунтування інтенсивної терапії • Гемодинамічна підтримка • Вазопресорна підтримка • Інотропна терапія • Респіраторна підтримка • Оновлена тактика реперфузійної терапії • Системний тромболізис (СТЛ) • Ендоваскулярні втручання (CDT/MT) • Хірургічна емболектомія • VA-ECMO • Фармакотерапія і вторинна профілактика • Антикоагулянтний старт • Перехід на НВАК (ПрОАК) • Take-home messages • Q&A

Нові практичні настанови Американського товариства анестезіологів (ASA) 2026 року щодо періопераційного знеболення формують новий стандарт мультимодального підходу, де ключовим стає не лише контроль болю, а і якість післяопераційного відновлення, мінімізація опіоїдного навантаження та прискорення функціональної реабілітації пацієнта. Актуальність проблеми пояснюється тим, що, попри розвиток регіонарної анестезії та сучасних анальгетичних стратегій, значна частина пацієнтів повідомляє про біль середньої або високої інтенсивності після операцій. На цьому заході ви розберете головні оновлення ASA 2026, сучасну логіку мультимодального періопераційного знеболення та роль регіонарної анестезії у покращенні післяопераційного відновлення. Ви детально розглянете фасціальні блокади у кардіоторакальній, абдомінальній та мамологічній хірургії, а також сучасні підходи до стратегії opioid-sparing. Ви дізнаєтеся, як інтегрувати ці рекомендації у вашу клінічну практику й адаптувати їх до різних категорій пацієнтів, зокрема педіатричних. Після навчання ви зможете краще орієнтуватися в сучасних доказових підходах до періопераційного знеболення, оцінювати ефективність регіонарних методик, а також раціонально комбінувати системні та локальні анальгетичні стратегії. • Вступ та актуальність • Статистика: чому 75% пацієнтів досі відчувають біль середньої та високої інтенсивності. • Наслідки неадекватного знеболення: стрес-відповідь та ризики хронізації болю. • Огляд настанов ASA 2026: методологія і мета документа. • Регіонарна анестезія як частина мультимодальної стратегії • Роль блокад у прискоренні функціонального відновлення пацієнта. • Чому фокус саме на регіонарних методах та інфільтрації рани. • Комбінування з системними ненаркотичними анальгетиками. • Практичне застосування: блокади фасціальних просторів • Кардіоторакальна хірургія: ефективність при відкритих втручаннях (лобектомія, АКШ, заміна клапанів), специфіка блоків: Erector Spinae (ESP), парастернальні та зубчасті блоки. • Абдомінальна хірургія: застосування при відкритих та малоінвазивних операціях, доказова база для TAP-блоку та Quadratus Lumborum (QLB). • Мастектомія: рекомендації щодо фасціальних і паравертебральних блокад. • Особливості в педіатричній практиці • Сильні рекомендації для дитячої кардіохірургії. • Використання блокад при відкритих грижосіченнях у дітей. • Клінічне оцінювання результатів та висновки • Як інтерпретувати послаблення болю: що таке MCID і чому 1 бал – це важливо. • Зменшення споживання опіоїдів як стратегічна мета. • Обмеження поточної доказової бази та майбутні напрями досліджень. • Q&A

Опікова травма є системним ураженням, при якому дії в перші години після травми визначають прогноз пацієнта. На цьому заході ви розберете сучасні алгоритми первинного огляду, інфузійної терапії та інтенсивного лікування тяжких опіків, а також типові помилки, які можуть погіршити стан пацієнта ще до госпіталізації в опіковий центр. Після навчання ви знатимете, як діяти при опіковому шоці, правильно проводити інфузійну ресусцитацію, своєчасно розпізнавати небезпечні ускладнення та приймати обґрунтовані рішення на ранньому госпітальному етапі. • 1. Актуальність, етіологія та анатомо-патофізіологічні основи опіків • Вступ та актуальність • Етіологія травми • Анатомія шкіри • Патофізіологія опікового шоку • Три зони опікового ураження • 2. Класифікація, оцінка глибини та площі опіків • Класифікація за глибиною • Тактика ведення пухирів • Методи визначення площі опіку (TBSA) • 3. Первинний огляд, догоспітальна допомога та евакуація • Алгоритм XABCDE • Типові помилки первинного огляду • Дихальні шляхи • Дихання та кровообіг • Термічний та хімічний захист • Пов'язки • Критерії скерування до опікового центру • 4. Госпітальна інтенсивна терапія: інфузії, коагулопатія, вазопресори та сепсис • Принципи інфузійної ресусцитації • Формули розрахунку рідини (перші 24 години) • Моніторинг діурезу • Коагулопатія та ендотеліопатія опіків • Застосування вазопресорів • Поліорганна недостатність (ПОН) та сепсис • 5. Підсумки та узагальнені рекомендації • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

​Порушення слуху та рівноваги – часті скарги пацієнтів, які можуть бути проявом понад 80 різних патологічних станів. Вони охоплюють як соматичні, так і неврологічні розлади, від доброякісного позиційного запаморочення до серйозних захворювань головного мозку. Важливо вміти точно визначити причину симптомів, адже від своєчасної діагностики й правильної тактики залежить не лише якість життя, а й прогноз для пацієнта. Сучасні отоневрологічні підходи базуються на чітких клінічних алгоритмах, міждисциплінарній співпраці та доказовій медицині. Їхнє впровадження дає змогу уникнути помилок, скоротити час до встановлення правильного діагнозу й запобігти розвитку ускладнень: від перманентної втрати слуху до соціальної дезадаптації. Для лікаря-практика знання з цієї галузі необхідні не лише у вузькопрофільних ситуаціях, але і в рутинній клінічній практиці, особливо в роботі з пацієнтами старшого віку або з неврологічними симптомами неясного генезу. Навчальний захід «Клінічна отоневрологія: сучасний покроковий підхід» буде присвячений вивченню анатомії та функціонування вестибулярної системи й диференційної діагностики найпоширеніших синдромів. Учасники розглянуть типові клінічні ситуації – гострі напади запаморочення, раптову втрату слуху, хронічну нестійкість – і навчаться розпізнавати головні ознаки найпоширеніших отоневрологічних захворювань. Будуть розглянуті практичні інструменти: діагностичні проби, репозиційні маневри, алгоритми скринінгу та ведення пацієнтів у гострий і хронічний періоди. Також будуть наведені консенсусні рекомендації міжнародної спільноти, зокрема документи Барані. • Анатомія та фізіологія вестибулярної системи; • Рухи очей: норма й патологія; • Симптоматика вестибулярної патології; • Діагностика вестибулярних розладів: від анамнезу до високотехнологічних методів; • Принципи лікування та реабілітації в клінічній вестибулології. • Відповіді на запитання • Сучасний стан отоневрології як клінічної дисципліни; • Консенсусні документи світової отоневрологічної спільноти Барані; • Доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення: діагностичні проби та репозиційні маневри; новий діагностичний підхід; • Завдання з зірочкою: хто капітан команди – ЛОР, невролог чи фізичний терапевт? • Відповіді на запитання

Переломи гомілки у дітей є одними з найпоширеніших травм у дітей і причин звернень до травмпунктів. Особливості будови дитячої кісткової тканини, наявність зон росту й високий рівень пластичності скелету вимагають від лікаря чіткого розуміння вікових механізмів травми, специфіки діагностики й принципів тактики лікування. Невчасне розпізнавання ускладнень може призвести до порушення росту, вторинних деформацій або неправильного зрощення, коли допомогти зможуть тільки складні реконструктивні втручання. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до менеджменту переломів гомілки у дітей, зокрема малоінвазивні методи і стандартизовані протоколи фіксації. Ви навчитесь оцінювати механізми травм у різних вікових групах, визначати, де можливе природне ремоделювання, а де необхідне втручання, а також обирати оптимальну тактику лікування. Після завершення навчання ви зможете точно діагностувати й ефективно лікувати переломи гомілок у дітей, мінімізуючи ризики ускладнень. • Анатомофізіологічні особливості росту кістки й періосту в дітей. • Механізми травми у різних вікових групах. • Принцип ремоделювання: де він працює, а де ні. • Тактичне мислення: як обрати оптимальний метод лікування. • Аналіз основних методів лікування переломів кісток гомілки. • Клінічні випадки й результати. • Практичні рекомендації для щоденної роботи. • Запитання та відповіді.

Переднє середостіння – зона, де немає місця неточності. Тут проходять великі судини, нервові сплетення, трахея і перикард, тож неправильний перебіг операції може закінчитися серйозними ускладненнями. Необхідно досконало знати анатомію, вміти обирати правильний доступ та ефективно працювати в команді. На цьому заході ви навчитесь оцінювати співвідношення пухлини й навколишніх структур за КТ/МРТ, планувати медіастинотомії, стернотомії та відеоторакоскопічні втручання, а також приймати правильні рішення щодо доступу й підготовки пацієнта. Ви розглянете складні клінічні кейси, щоб точно знати, як уникнути помилок. Після навчання ви будете впевнено діяти у разі тимом, герміногенних пухлин, лімфом, ретростернальних зобів і метастатичних уражень середостіння. • Анатомічні особливості переднього середостіння: основні орієнтири для безпечного доступу. • Хірургічні доступи до середостіння: показання, переваги та обмеження різних підходів. • Технічні аспекти оперативних втручань: інструментарій, етапи операції, командна взаємодія. • Запобігання інтра- й післяопераційним ускладненням та їх лікування. • Тактика ведення пацієнтів з пухлинами переднього середостіння: від діагностики до післяопераційного нагляду. • Розбір клінічних випадків: аналіз реальних ситуацій, вибір оптимальної хірургічної стратегії, обговорення результатів. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Причини запаморочення й порушення рівноваги не завжди очевидні, але своєчасна діагностика рятує від помилок та ускладнень. На цьому заході ви навчитеся системно оцінювати вестибулярні порушення: від доброякісного пароксизмального позиційного запаморочення до складних отоневрологічних станів. Ви зрозумієте, як правильно проводити специфічні позиційні проби, диференціювати вертеброгенні й отогенні порушення і складати чіткий алгоритм діагностики навіть у разі атипової клінічної картини. Запаморочення, шум у вухах і порушення координації можуть бути джерелом сумнівів. Після заходу ваші пацієнти завжди отримуватимуть своєчасну ефективну терапію, а ваша впевненість у прийнятті рішень зросте. • 1. Топічна анатомія та фізіологія вестибулярної системи. Роль вестибулоокулярного рефлексу. • 2. Від субʼєктивних симптомів до вестибулярних синдромів: • анамнез хвороби • тривалість запаморочення • що запитувати у пацієнта • 3. Отоневрологічне клінічне обстеження. Оцінювання окорухової функції. • 4. Види ністагму, локалізація порушення. • 5. HINTS-тест, позиційні тести, інші вестибулярні тести. • 6. Диференційна діагностика вестибулярних розладів: центр vs периферія, підводні камені. • 7. Додаткові інструментальні методи обстеження: відеоністагмографія, vHIT та коли проводимо МРТ головного мозку. • Відповіді на запитання учасників.

Порушення кальцій-фосфорного обміну в клінічній практиці трапляються значно частіше, ніж встановлюються як окрема нозологічна проблема. Вони можуть тривалий час перебігати безсимптомно або маскуватися під гастроентерологічні, кардіологічні чи неврологічні стани, що ускладнює своєчасну діагностику. Кальцій слід розглядати як маркер складної регуляторної системи, порушення якої мають системні наслідки. На цьому заході ви навчитесь оцінювати стан кальцій-фосфорного обміну й отримаєте чіткі клінічні алгоритми для ситуацій, з якими ви можете стикнутися щодня: випадково виявлена гіперкальціємія, симптомна гіпокальціємія з парестезіями або судомами, хронічна хвороба нирок, рецидивний нефролітіаз чи м’язова слабкість та біль у кістках незрозумілого генезу. Після навчання ви зможете проводити точну диференційну діагностику причин порушень кальцій-фосфорного обміну й обирати раціональну тактику ведення таких станів. • Чому кальцій «виходить з-під контролю»: механізми простою мовою • Як не пропустити первинний гіперпаратиреоз • Гіпо- та гіперкальціємія: чіткий алгоритм дій • Мінеральні порушення у разі хронічної хвороби нирок: що реально важливо • Кальцій, судини і серце: прихована загроза • Практичні кейси з аналізом помилок • Відповіді на запитання учасників

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Інтерпретація показників загального аналізу крові та специфічних лабораторних маркерів (феритин, трансферин, вітамін B12, фолієва кислота) для верифікації типу анемії. 2. Проведення диференційної діагностики між залізодефіцитною анемією, анемією хронічних захворювань, B12- та фолієводефіцитною анемією. 3. Розробка алгоритму діагностичного пошуку при анеміях невстановленого генезу. 4. Вибір оптимальної тактики лікування залізодефіцитної анемії: критерії для призначення пероральних та парентеральних препаратів заліза. 5. Володіння принципами терапії анемії хронічних захворювань, включаючи застосування стимуляторів еритропоезу. 6. Моніторинг ефективності та безпечності терапії, критерії досягнення цільових рівнів гемоглобіну та феритину. 7. Ідентифікація “червоних прапорців” при анемічному синдромі, що вимагають негайного дообстеження та консультації гематолога. 8. Корекція анемії у пацієнтів з коморбідною патологією (ХХН, СН, онкологічні захворювання). Програма заходу • Заняття №1 Алгоритми діагностики та лікування залізодефіцитного стану та анемії • Які сучасні лабораторні маркери є найбільш інформативними для діагностики латентного дефіциту заліза та ЗДА? • Як інтерпретувати рівень феритину у пацієнтів із супутніми запальними процесами або патологією печінки? • Які абсолютні та відносні показання до призначення парентеральних препаратів заліза? • Які переваги та недоліки різних хімічних форм пероральних препаратів заліза? • Яка оптимальна тактика ведення пацієнток із ЗДА під час вагітності та в післяпологовому періоді? • Як проводити диференційну діагностику мікроцитарних гіпохромних анемій? • Які критерії свідчать про адекватну відповідь на терапію препаратами заліза та яка тривалість лікування? • Які особливості лікування ЗДА у пацієнтів з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту? • Які сучасні лабораторні маркери є ключовими для диференційної діагностики анемій? • Як інтерпретувати показники феритину в умовах системного запалення? • Анемія хронічних захворювань vs. залізодефіцитна анемія: клініко-лабораторні паралелі та відмінності. • Який патогенетичний механізм лежить в основі функціонального дефіциту заліза? • Які критерії вибору препарату заліза (пероральний vs. парентеральний) та оптимальні схеми дозування? • Чи існують абсолютні та відносні протипоказання до призначення еритропоез-стимулюючих препаратів? • Яка тактика ведення пацієнтів з рефрактерною до лікування залізодефіцитною анемією? • У яких клінічних ситуаціях показано визначення рівня вітаміну В12 та фолієвої кислоти як скринінговий тест? • Які особливості діагностики та лікування анемії у пацієнтів похилого віку з поліморбідністю? • Заняття: Алгоритми діагностики та лікування залізодефіцитного стану та анемії • Заняття 1: Алгоритми діагностики та лікування залізодефіцитного стану та анемії • 23:37 • Конспект до заняття: Алгоритми діагностики та лікування залізодефіцитного стану та анемії • Клінічні задачі до заняття: Алгоритми діагностики та лікування залізодефіцитного стану та анемії • Конспект до заняття: Таємниці анемії: ключі до ефективного розпізнавання та лікування найпоширенішого ускладнення в клінічній практиці • Клінічні задачі до заняття: Таємниці анемії: ключі до ефективного розпізнавання та лікування найпоширенішого ускладнення в клінічній практиці • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера