Заходи БПР — Офтальмологія 2026

Кератотопографія та кератотомографія є незамінними інструментами сучасної офтальмологічної діагностики, які дають змогу виявляти кератоконус та інші ектазії рогівки на ранніх стадіях, а також проводити обов’язковий передопераційний скринінг перед рефракційною і катарактальною хірургією. Незважаючи на сучасні цифрові системи, правильна інтерпретація топографічних і томографічних даних є складною через вплив слізної плівки, варіабельність шкал, специфіку індексів та особливості карт, що підвищує ризик діагностичних помилок. Раннє виявлення субклінічних форм кератоконусу й моніторинг прогресування ектазій впливає на вибір лікувальної тактики, безпеку хірургічних втручань і довгостроковий прогноз щодо збереження зору. На цьому заході ви розглянете методи кератотопографії та кератотомографії, технічні аспекти виконання досліджень і правильну інтерпретацію результатів. Ви дізнаєтеся про різницю між методами (камера Шемфлюг, кільця Пласідо), вплив слізної плівки, основні індекси та шкали кератотопограм, а також навчитеся визначати ранні топографічні ознаки кератоконусу і застосовувати програми моніторингу прогресування ектазії рогівки. Після навчання ви будете впевнено проводити дослідження кератотопографії та кератотомографії, інтерпретувати отримані дані, розпізнавати нормальні й патологічні патерни рогівки і застосовувати їх для оцінювання ризику та планування лікування. • Різниця між кератотопографією та кератотомографією. • Різниця методів: • камера Шемфлюг; • кільця Пласідо. • Вплив слізної плівки на результати обстежень. • Томографія переднього сегмента: можливості. • Основні індекси кератотопограм. • Особливості шкал та інтерпретація. • Ранні топографічні індекси кератоконусу. • Програма моніторингу ектазії рогівки Беліна/Амброзіо. • Нормальні й аномальні патерни передньої кривизни. • Особливості різних карт. • Відповіді на запитання.

Різні утворення шкіри у дітей часто виглядають схожими, але потребують абсолютно різної тактики: в одних випадках достатньо спостереження, в інших важливо не пропустити стан, що потребує термінового лікування. На цьому заході ви навчитеся проводити диференційну діагностику найпоширеніших і рідкісних утворень шкіри, визначати тривожні симптоми, уникати зайвих обстежень і впевнено пояснювати батькам, коли достатньо спостереження, а коли необхідне втручання. Після навчання ви зможете обґрунтовано обирати тактику ведення дітей із різними утвореннями шкіри, своєчасно направляти пацієнтів до профільного спеціаліста та уникати діагностичних помилок. • Вступ • Поняття утворень шкіри у дітей • Вроджені та набуті утворення • Основні підходи до діагностики та тактики • I. Вроджені утворення шкіри • 1. Аномалії розвитку • Додатковий козелок • Політелія • Аплазія шкіри (Aplasia cutis congenita) • 2. Судинні утворення • Поцілунок лелеки (nevus simplex) • Винні плями (капілярна мальформація) • Інфантильна гемангіома • 3. Вроджені пігментні утворення • Вроджені меланоцитарні невуси • Невус Ядассона (сальних залоз) • II. Набуті утворення шкіри • 1. Доброякісні епідермальні утворення • Міліуми • Вторинні міліуми • Контагіозний молюск • Бородавки • 2. Судинні утворення • Піогенна гранульома • Павукоподібна ангіома • 3. Доброякісні пухлини та гістіоцитарні утворення • Ювенільна ксантогранульома • 4. Інші стани • Брудний дерматоз Дункана (Terra firma-forme dermatosis) • Періанальні вирости шкіри (Perianal pyramidal protrusion) • III. Вроджені невуси (короткий огляд) • Вроджені меланоцитарні невуси • Коли невус потребує спостереження • Ознаки, що вимагають консультації дерматолога/онкодерматолога • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Випадки насильства – складна медико-соціальна проблема, з якою медичні працівники стикаються на практиці незалежно від спеціальності. Заклади охорони здоров’я можуть виявитися першою точкою контакту для постраждалих осіб, тому від своєчасності й правильності дій медичного працівника залежить не лише якість наданої допомоги, а й подальша безпека пацієнта. Саме тому необхідно чітко орієнтуватися в чинній нормативно-правовій базі, алгоритмах реагування та принципах міжсекторальної взаємодії у разі виявлення насильства. На цьому заході ви розглянете законодавчі та нормативні аспекти запобігання й протидії насильству, а також алгоритми дій медичних працівників у разі виявлення ознак фізичного, психологічного, сексуального чи домашнього насильства. Окрім цього, ви засвоїте особливості ведення обов’язкової медичної документації у таких випадках, навчитеся взаємодіяти з правоохоронними органами та соціальними службами, а також правильно інформувати постраждалих осіб про їхні права й доступні сервіси допомоги. Після навчання ви зможете організовувати процес реагування на випадки насильства відповідно до чинного законодавства та професійних стандартів, мінімізувати юридичні ризики й забезпечити подальший захист постраждалої особи. • 1. Нормативно-правова база та основні поняття • Огляд ключових нормативно-правових актів, що регулюють запобігання та протидію насильству. Визначення базових термінів і понять. Форми домашнього насильства. Роль законодавства у захисті прав постраждалих осіб та забезпеченні доступу до допомоги. • 2. Роль та відповідальність закладів охорони здоров’я • Повноваження закладів охорони здоров’я у разі виявлення насильства. Обов’язки щодо реагування та взаємодії з іншими суб’єктами системи протидії насильству. • 3. Обов’язкові дії медичних працівників у перші 24 години • Інформування уповноважених органів (зокрема поліції). Ведення «Журналу реєстрації фактів виявлення» (відповідно до Постанови №658). Надання медичної допомоги постраждалій особі. • 4. Документування випадку та юридично значима фіксація інформації • Оформлення медичної документації: фіксація тілесних ушкоджень, збір анамнезу (Наказ № 278). Вимоги до якості й повноти документування. • 5. Права постраждалої особи й етичні аспекти взаємодії • Інформування постраждалої особи про її права та доступні сервіси допомоги. Забезпечення конфіденційності. Отримання інформованої згоди. Дотримання етичних принципів у роботі. • 6. Алгоритм правових дій медичного працівника • Покроковий алгоритм дій: первинне оцінювання ситуації, отримання згоди, документування, повідомлення відповідних органів, координація з іншими фахівцями. • 7. Практична частина: розбір правового кейсу • Аналіз реалістичної клінічної ситуації гендерно зумовленого насильства з відпрацюванням алгоритму дій медичного працівника відповідно до правових вимог. • 8. Відповіді на запитання учасників

Сучасний медичний заклад працює під постійним фінансовим тиском: обмежене фінансування, збільшення витрат, кадровий дефіцит, жорсткі вимоги платників та очікування пацієнтів. У таких умовах клінічна експертиза лікарів більше не гарантує фінансової стабільності закладу. Щоденні управлінські рішення мають прямий економічний ефект, проте без чіткого розуміння фінансових потоків і собівартості медичних послуг робиться безліч помилок. Цей захід створений як практичний освітній простір для лікарів і керівників підрозділів. Ви навчитеся читати фінансові показники без спеціальної економічної освіти, розуміти доходи і витрати, аналізувати ефективність підрозділів, планувати бюджет та аргументовано приймати управлінські рішення. Кожен блок супроводжується реальними кейсами з практики успішних лікарень та підрозділів, що робить знання прикладними й одразу застосовними. Після заходу ви зможете оцінювати фінансовий стан свого закладу, виявляти неефективні витрати і ризики, приймати обґрунтовані управлінські рішення й розсудливо планувати розвиток лікарні. • Облік доходів і фінансових потоків надходження за пакетами ПМГ. • Контроль дебіторки та грошових залишків. Облік витрат (Cost accounting). • Прямі й непрямі витрати. Розподіл витрат за центрами. Визначення драйверів витрат. • Облік обсягів медичних послуг (Outputs). Аналітика і звітність для керівника. План-фактний аналіз, аналіз відхилень. • Дашборди ефективності підрозділів. Інтеграція з управлінськими рішеннями. • Бюджетування та прогнозування. • Аргументи для переговорів з платником. • Оцінювання доцільності інвестицій та оптимізації процесів. • Розбір типових помилок та кейсів з практики. • Відповіді на запитання.

1. Відеолекція Медичні аспекти документування домашнього насильства 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

1. Відеолекція Пенсійне забезпечення медиків загальні положення та проблемні питання 2. Відеолекція Пільгова пенсія для медичних працівників: умови призначення, розрахунок та перерахунок 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Лікарі здобудуть навички проведення диференційної діагностики між’ядерної офтальмоплегії та інших видів окорухових порушень, застосування знань анатомії медіального поздовжнього пучка для топічної діагностики, розпізнавання ключових клінічних патернів і півторасиндрому. Учасники навчаться формувати алгоритм діагностичного пошуку етіології, клінічно розрізняти однобічну та двобічну між’ядерну офтальмоплегію й інтерпретувати дані МРТ при підозрі на ураження медіального поздовжнього пучка та суміжних структур. Програма заходу • Заняття — 16:37 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • 1. Проводити диференційну діагностику між’ядерної офтальмоплегії (МЯО) та інших видів окорухових порушень, зокрема уражень III та VI пар черепних нервів. • 2. Застосовувати знання анатомії медіального поздовжнього пучка (МПП) для топічної діагностики рівня ураження стовбура мозку (міст, середній мозок). • 3. Розпізнавати ключові клінічні патерни МЯО: парез аддукції ока на боці ураження МПП та монокулярний ністагм абдукуючого ока. • 4. Ідентифікувати півторасиндром як комбінацію ураження МПП та іпсилатерального центру горизонтального погляду (PPRF). • 5. Формувати алгоритм діагностичного пошуку етіології (ішемія, демієлінізація, пухлина, травма) при виявленні даних синдромів. • 6. Клінічно розрізняти однобічну та двобічну між’ядерну офтальмоплегію та їх найбільш часті етіологічні кореляти. • 7. Інтерпретувати дані нейровізуалізаційних досліджень (МРТ) у пацієнтів з підозрою на ураження МПП та суміжних структур. • Яка анатомічна структура та функціональна роль медіального поздовжнього пучка у забезпеченні узгоджених горизонтальних рухів очей? • Які патофізіологічні механізми лежать в основі парезу приведення (аддукції) та дисоційованого ністагму при між’ядерній офтальмоплегії? • Як провести клінічну диференціацію між ураженням МПП та ураженням ядра або стовбура окорухового нерва (n. oculomotorius)? • Чому двобічна між’ядерна офтальмоплегія є високоспецифічною ознакою розсіяного склерозу у пацієнтів молодого віку? • Яке поєднане ураження анатомічних структур (МПП та парамедіанної ретикулярної формації моста) призводить до розвитку півторасиндрому? • Які основні етіологічні фактори розвитку МЯО та півторасиндрому превалюють у різних вікових групах (судинні, демієлінізуючі, неопластичні)? • Що таке синдром WEBINO (Wall-Eyed Bilateral Internuclear Ophthalmoplegia) і яка його топічна та клінічна значущість? • Які сучасні підходи до лікування та реабілітації пацієнтів із зазначеними нейроофтальмологічними розладами? • Завантажити програму заходу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Косоокість є поширеною патологією дитячого віку, що трапляється у 2-5% людей і є однією з провідних причин розвитку амбліопії та порушення формування бінокулярного зору. Клінічне ведення таких пацієнтів потребує чіткої страбізмологічної діагностики, оскільки неправильний вибір оптичної корекції може не лише не покращити стан, а й ускладнити перебіг окремих форм косоокості. Водночас несвоєчасне направлення на хірургічне лікування зменшує ймовірність відновлення повноцінного бінокулярного зору, тоді як частина пацієнтів взагалі не потребує активного втручання, обмежуючись спостереженням. На цьому заході ви засвоїте сучасний підхід до страбізмологічної діагностики з акцентом на визначення типу косоокості, диференційну діагностику та побудову поетапного алгоритму ведення пацієнта. Ви розглянете роль оптичної корекції як першого терапевтичного етапу, критерії вибору тактики спостереження, консервативного або хірургічного лікування, а також розберете реальні клінічні кейси з типовими діагностичними й тактичними помилками. Після навчання ви зможете виконувати базову діагностику косоокості, обґрунтовано визначати показання до оптичної корекції, спостереження або оперативного втручання, а також приймати рішення на основі структурованого алгоритму. • Сучасний погляд на косоокість: чому рання діагностика має значення. • Алгоритм обстеження пацієнта з косоокістю. • Диференційна діагностика різних форм косоокості. • Оптична корекція як перший етап лікування. • Спостерігати чи лікувати/оперувати: прийняття клінічного рішення. • Алгоритми ведення основних типів косоокості. • Практичні клінічні кейси та розбір типових помилок. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Ербієвий лазер є одним із найбільш універсальних інструментів сучасної естетичної медицини, однак його ефективність і безпека повністю залежать від точності налаштувань та розуміння фізики взаємодії лазерного випромінювання з тканиною. Варіативність параметрів дозволяє реалізовувати як делікатну біостимуляцію, так і контрольовану абляцію, що вимагає чіткого протокольного підходу та розуміння тканинних реакцій. Відсутність системних знань призводить до емпіричного використання технології, що підвищує ризик ускладнень і нестабільних результатів. На цьому заході ви розглянете фізичні основи ербієвих лазерів, принципи їх взаємодії з тканинами та перехід від стимуляційних до абляційних режимів. Ви навчитесь працювати з фракційними платформами, включно з 1540/1550 нм технологіями, а також клінічним протоколам у дерматології та трихології. Також ви засвоїте корекцію рубцевих змін, безопераційні методики у періорбітальній зоні та підходи до стимуляції росту волосся при різних типах алопеції. Після навчання ви зможете обґрунтовано підбирати параметри лазерного впливу залежно від клінічної задачі, безпечно працювати з різними фототипами шкіри та прогнозувати тканинну відповідь. • Основи ербієвих технологій • Принцип дії, типи ербієвих лазерів та взаємодія з тканиною. • Від стимуляції до абляції • Як зміна параметрів впливає на тканинну відповідь та регенерацію. • Особливості роботи з лазерами 1540/1550 нм: омолодження тканин, ліфтинг та ремоделювання шкіри. • Робота з рубцевими змінами: протоколи корекції та комбіновані методики. • Безопераційна блефаропластика: можливості фракційних технологій у периорбітальній зоні. • Відновлення волосся при андрогенетичній алопеції та гострому телогеновому випадінні: особисті протоколи лазерної стимуляції росту волосся • Відповіді на питання

Програма заходу • Лікарі здобудуть наступні навички: • 1. Інтерпретувати дані добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ) та домашнього контролю артеріального тиску (ДКАТ). • 2. Диференціювати фенотипи артеріальної гіпертензії: “гіпертензія білого халата”, маскована та стабільна АГ. • 3. Розраховувати та клінічно оцінювати ключові показники: середні значення АТ (добовий, денний, нічний), навантаження тиском, добовий індекс. • 4. Визначати пацієнтів-диперів, нон-диперів, найт-пікерів та овер-диперів для стратифікації ризику. • 5. Формулювати клінічні показання для призначення позаофісного моніторингу АТ згідно з актуальними рекомендаціями. • 6. Надавати пацієнтам чіткі інструкції щодо методики проведення домашнього контролю артеріального тиску. • 7. Коригувати антигіпертензивну терапію, включаючи принципи хронотерапії, на основі результатів моніторування. • Питання, що розглядаються: • Які діагностичні критерії артеріальної гіпертензії за даними офісного вимірювання, ДМАТ та ДКАТ? • У яких клінічних ситуаціях ДМАТ має переваги над ДКАТ, і навпаки? • Яке прогностичне значення має відсутність нічного зниження АТ (статус “нон-дипер”) та феномен ранкового підйому АТ? • Як інтерпретувати невідповідність між даними офісного вимірювання та позаофісного моніторингу? • Які технічні вимоги до приладів для ДМАТ та ДКАТ та як правильно проводити валідацію вимірювань? • Як результати позаофісного моніторингу впливають на вибір та корекцію антигіпертензивної терапії? • Які особливості проведення та інтерпретації ДМАТ у специфічних популяціях: вагітні, пацієнти з ЦД, ХХН? • Чи існують абсолютні та відносні протипоказання до проведення добового моніторування АТ? • Навчальна програма • Заняття • 00:00 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

1. Відеолекція Побудова довіри через слухання: -Техніка активного слухання -Мистецтво запитань: перехід від відкритих до закритих. «Болі» пацієнта та бар’єри: чому пацієнти відчувають незадоволення Конфліктологія для лікаря: причини та стадії розвитку конфлікту (від прихованої до інциденту). Алгоритм EVE (Explore, Validate, Explain): вирішуємо конфлікти правильно 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Лікарі здобудуть наступні навички: • Інтерпретувати розгорнуту лейкоцитарну формулу, включаючи диференційну діагностику причин нейтрофільозу, нейтропенії, лімфоцитозу та еозинофілії. • Аналізувати еритроцитарні індекси (MCV, MCH, MCHC, RDW) для точної класифікації анемічних синдромів. • Проводити диференційну діагностику мікро-, нормо- та макроцитарних анемій на основі показників гемограми. • Виявляти гематологічні ознаки гострих та хронічних запальних процесів, інфекційних захворювань. • Розпізнавати ранні маркери можливих онкогематологічних захворювань, таких як лейкози та лімфоми. • Оцінювати тромбоцитарну ланку (кількість тромбоцитів, MPV), диференціювати причини тромбоцитопеній та тромбоцитозів. • Ідентифікувати «червоні прапорці» в аналізі крові, що вимагають негайного дообстеження або консультації гематолога. • Корелювати зміни в гемограмі з клінічною картиною пацієнта для формування цілісної діагностичної гіпотези. Програма заходу • Заняття — 02:16:37 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Які критерії диференціації між реактивним лімфоцитозом та підозрою на хронічний лімфолейкоз? • Як поєднання індексів MCV та RDW дозволяє провести диференційну діагностику залізодефіцитної анемії, B12-дефіцитної анемії та анемії хронічних захворювань? • Які зміни в гемограмі, окрім цитопеній, можуть вказувати на мієлодиспластичний синдром? • Зсув лейкоцитарної формули вліво: як відрізнити реакцію на тяжку інфекцію від дебюту хронічного мієлолейкозу? • Панцитопенія: який діагностичний алгоритм є оптимальним для виявлення її причини? • Ізольований тромбоцитоз: коли це реактивний стан, а коли – ознака есенціальної тромбоцитемії? • Які неспецифічні, але стійкі зміни в аналізі крові можуть бути предикторами системних захворювань сполучної тканини? • Як інтерпретувати атипові мононуклеари та інші зміни при вірусних інфекціях, зокрема Епштейна-Барр? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

У системі фінансування охорони здоров’я медичне кодування набуло стратегічного значення, безпосередньо впливаючи на фінансові надходження закладу, результати моніторингів НСЗУ та репутацію медичної установи. Водночас у практиці більшості закладів зберігається системна проблема – відсутність єдиного розуміння логіки прийняття рішень під час кодування діагнозів та процедур. На цьому заході ви розглянете принципи і структуру Australian Coding Standards (ACS) як системного підходу до медичного кодування, що базується на чіткій клінічній логіці та стандартизованих правилах. Ви навчитеся визначати основний діагноз за принципом «після дослідження», розберете критерії відбору супутніх станів, підходи до кодування процедур та інтервенцій, а також правила відображення ускладнень. Практична частина дасть вам змогу покроково розібрати реальні кейси із поясненням логіки прийняття рішень та сформувати цілісне розуміння процесу кодування. Після навчання ви зможете застосовувати єдиний обґрунтований підхід до медичного кодування та мінімізувати ризики фінансових втрат під час аудитів. • Основи Australian Coding Standards (ACS): логіка та структура. Принципи ACS, підхід до прийняття рішень у кодуванні, відмінності від інтуїтивного/локального підходу. • Визначення основного діагнозу: принцип “після дослідження”. Алгоритм вибору основного діагнозу. Клінічна логіка vs адміністративні помилки. Практичні приклади. • Супутні діагнози: критерії значущості та правила кодування. Які стани підлягають кодуванню. Вплив супутньої патології на складність випадку. Часті помилки. • Кодування процедур та інтервенцій. Принципи вибору кодів для втручань. Взаємозв’язок між діагнозами та процедурами. Типові кейси. • Ускладнення та їх відображення в кодуванні. Відмежування від супутніх станів. Вплив на клінічну та фінансову оцінку випадку. • Типові помилки і “пастки” кодування в ПМГ. Аналіз поширених кейсів, що призводять до заниження складності випадку, фінансових втрат і ризиків під час перевірок. • Практичний блок: розбір клінічних кейсів. Покрокове кодування медичних випадків із поясненням логіки прийняття рішень. • Кодування як інструмент керування якістю та ризиками. Вплив кодування на результати моніторингів НСЗУ, фінансову стабільність закладу і репутацію. • Висновки та впровадження в практику. Як інтегрувати підходи ACS у щоденну роботу закладу. Формування єдиного підходу в командах. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації. • Оцінювання здобутих знань.

Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Лікарі здобудуть наступні навички: • Інтерпретувати розгорнуту лейкоцитарну формулу, включаючи диференційну діагностику причин нейтрофільозу, нейтропенії, лімфоцитозу та еозинофілії. • Аналізувати еритроцитарні індекси (MCV, MCH, MCHC, RDW) для точної класифікації анемічних синдромів. • Проводити диференційну діагностику мікро-, нормо- та макроцитарних анемій на основі показників гемограми. • Виявляти гематологічні ознаки гострих та хронічних запальних процесів, інфекційних захворювань. • Розпізнавати ранні маркери можливих онкогематологічних захворювань, таких як лейкози та лімфоми. • Оцінювати тромбоцитарну ланку (кількість тромбоцитів, MPV), диференціювати причини тромбоцитопеній та тромбоцитозів. • Ідентифікувати «червоні прапорці» в аналізі крові, що вимагають негайного дообстеження або консультації гематолога. • Корелювати зміни в гемограмі з клінічною картиною пацієнта для формування цілісної діагностичної гіпотези. Програма заходу • Заняття — 02:16:37 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Які критерії диференціації між реактивним лімфоцитозом та підозрою на хронічний лімфолейкоз? • Як поєднання індексів MCV та RDW дозволяє провести диференційну діагностику залізодефіцитної анемії, B12-дефіцитної анемії та анемії хронічних захворювань? • Які зміни в гемограмі, окрім цитопеній, можуть вказувати на мієлодиспластичний синдром? • Зсув лейкоцитарної формули вліво: як відрізнити реакцію на тяжку інфекцію від дебюту хронічного мієлолейкозу? • Панцитопенія: який діагностичний алгоритм є оптимальним для виявлення її причини? • Ізольований тромбоцитоз: коли це реактивний стан, а коли — ознака есенціальної тромбоцитемії? • Які неспецифічні, але стійкі зміни в аналізі крові можуть бути предикторами системних захворювань сполучної тканини? • Як інтерпретувати атипові мононуклеари та інші зміни при вірусних інфекціях, зокрема Епштейна-Барр? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Знання принципів реконструкції м’яких тканин у функціонально критичних зонах є дуже важливою навичкою, оскільки навіть технічно правильне закриття рани може призвести до суттєвого обмеження рухів, втрати функції кінцівки та погіршення якості життя пацієнта. Рішення щодо методу реконструкції безпосередньо впливає не лише на загоєння, а й на довгостроковий функціональний результат. На цьому заході ви розглянете стратегічні підходи до закриття дефектів у ділянках із високим функціональним навантаженням: кисть, ліктьовий та колінний суглоби. Ви навчитеся правильно вибирати між первинним закриттям, шкірними трансплантатами й різними типами клаптів відповідно до анатомічних і функціональних особливостей. Також ви опануєте сучасні підходи до використання локальних і перфорантних клаптів та способи профілактики післяопераційних контрактур. Після навчання ви зможете обґрунтовано обирати оптимальну реконструктивну тактику в разі травматичних дефектів, післяопераційних ускладнень, хронічних та інфікованих ран, опіків і дефектів після онкологічних резекцій, зберігаючи функцію ураженої кінцівки. • Як закрити рану, не зруйнувавши функцію: стратегічне мислення хірурга в критичних зонах. • Коли graft – це помилка: обґрунтований вибір методу реконструкції залежно від анатомії та функції. • Локальні та перфорантні клапті: сучасні підходи, показання й технічні нюанси. • Контрактури після реконструкції: механізми формування та профілактика на етапі первинного втручання. • Чіткі алгоритми прийняття рішень у щоденній хірургічній практиці. • Клінічні кейси: розбір реальних ситуацій, типових помилок і оптимальних тактик. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

ОКТ-ангіографія дозволяє виявляти судинну патологію ще до появи виражених клінічних змін, однак неправильна інтерпретація зображень може призвести до помилок у діагностиці та виборі лікування. На цьому заході ви навчитеся аналізувати ОКТ-А-знімки, відрізняти артефакти від патологічних змін, оцінювати стан судинних сплетінь та використовувати результати дослідження для прийняття правильних рішень. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати ОКТ-А у щоденній практиці, своєчасно виявляти неоваскуляризацію, ішемічні зміни та інші патологічні стани. • 1. Як ОКТ-А «бачить» судини без введення контрасту? • 2. ОКТ-А vs ФАГ (флуоресцентна ангіографія): переваги, обмеження та коли технології рятують ситуацію. • 3. Сегментація: як правильно оцінювати поверхневе, глибоке та хоріокапілярне судинні сплетення. • 4. ОКТ-А-ознаки судинної патології: виявлення мікроаневризм, зон капілярної перфузії, ішемії та неоваскуляризації. • 5. Діагностика хоріоїдальної неоваскуляризації при ВМД: суха vs волога форма. • 6. Діабетична ретинопатія та посттромботичні зміни: оцінка в динаміці. • 7. Глаукома, увеїт, інсульт: чи є сенс робити ще й ОКТ-А? • 8. Артефакти на ОКТ-А: як відрізнити помилку сканування від реальної патології сітківки. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань