Заходи БПР — Нейрохірургія 2026

Черепно-мозкова травма внаслідок бойових дій є складним викликом на кожному етапі допомоги: від тріажу до операційної. На майстер-класі «ЧМТ у поранених на різних етапах надання допомоги: скоординований погляд анестезіолога та нейрохірурга» ви дізнаєтесь, як діяти в умовах обмеженого часу та розпізнавати види бойової ЧМТ. Ви зможете виявляти ознаки дислокації мозку навіть без КТ. А також ви розглянете питання патофізіології первинних і вторинних ушкоджень і навчитесь оперативно реагувати на небезпечні ускладнення. Після заходу ви зможете грамотно вести пацієнтів із ЧМТ на будь-якому етапі: від стабілізації на полі до тривалої підтримки без доступу до нейрохірурга. Навчитеся правильно призначати гіперосмолярну терапію, проводити седацію, організовувати нейромоніторинг і приймати рішення щодо хірургії навіть у непристосованих умовах. Крім цього, ви зрозумієте, як інтегрувати підходи JTS/CPG в українські реалії. ЧМТ потребують злагодженої роботи нейрохірурга та анестезіолога. Це навчання допоможе вам поглянути на ці ушкодження з обох боків. • 1. Епідеміологія та особливості ЧМТ в бойових умовах • Види ЧМТ: вибухова, проникна, закрита • Основні механізми ушкоджень: вибух, удар, падіння, постріли • Тримодальний розподіл смертності при травмі • 2. Патофізіологія травматичного ушкодження головного мозку • Первинні та вторинні ушкодження мозку • Механізми набряку: цитотоксичний, вазогенний • Гіпоксія, гіпотензія, порушення метаболізму • 3. Клінічна діагностика тяжкості ЧМТ • Шкала коми Глазго та AVPU • Симптоми латералізації та дислокації мозку • Патологічні реакції зіниць та моторні відповіді • 4. Алгоритми оцінювання та первинної допомоги (HEADS, IED, IED-E) • Швидкий неврологічний огляд • Сортування пацієнтів на етапі CLS/Medic • Роль УЗД зорового нерва у разі підозри на підвищений ВЧТ • 5. Інтенсивна терапія ЧМТ • Підтримка прохідності дихальних шляхів та ШВЛ • Цільові показники SaO₂, PaCO₂, САТ, ВЧТ, ЦПТ • Контроль судом, температури, глюкози, натрію • Введення гіперосмолярних розчинів: 3%, 23,4% NaCl • Протокол седації та анальгезії • 6. Нейромоніторинг і візуалізація • Показання до КТ, WBCT, доплерографії • Типи моніторингу ВЧТ та церебральної оксиметрії • Зони дислокації та їх клінічна діагностика • 7. Етапність медичної допомоги при ЧМТ (R1–R3) • Можливості та обмеження медичних ролей • Принципи DCR/DCS на кожному етапі • Prolonged Field Care: тактика ведення без доступу до нейрохірургії • 8. Хірургічна допомога та краніоектомія в бойових умовах • Показання до втручання у непристосованих умовах • Роль телемедицини у прийнятті рішень • Підготовка та виконання DCS при ЧМТ • 9. Висновки та Q&A • Підсумковий алгоритм лікування ЧМТ на різних етапах. • Уніфікований підхід JTS/CPG: застосування в українських умовах. • Відповіді на запитання слухачів. • 1. Сучасні рекомендації керівництва фонду черепно-мозкової травми (Brain Trauma Foundation) щодо лікування проникаючої черепно-мозкової травми (пЧМТ) • 2. Застосування сучасних методів діагностики внутрішньочерепних гематом та внутрішньочерепної гіпертензії в суворих умовах (Combat/Austere conditions) • 3. Терміновість нейрохірургії: • Екстрена хірургія проти спостереження • Відкладення для кращих операційних умов • 4. Декомпресивна краніектомія при проникаючій ЧМТ (покази, методики виконання, попередження ускладнень) • 5. Локальна обробка (дебридмент) та надійне закриття мозкової рани • 6. Ступінь очищення рани: • Радикальне чи консервативне очищення мозкової рани • Дії із сторонніми тілами в мозковій рані • 7. Попередження ліквореї (раньової, назальної, очної, вушної) при пЧМТ • 8. Хірургія проникаючих поранень основи черепа (передньої, середньої та задньої черепної ями) • 9. Лікування післятравматичних псевдоаневризм судин головного мозку • 10. Поранення дуральних венозних синусів головного мозку • 11. Терміни проведення краніопластики при проникаючій ЧМТ • 12. Мультидисциплінарний хірургічний підхід в лікуванні пЧМТ • 13. Висновки та Q&A. Відповіді на запитання слухачів.

Ортостатичні порушення часто залишаються поза увагою – до першої травми внаслідок падіння. Вони можуть з’являтися будь-коли, але особливо небезпечні для літніх людей. Запаморочення, зомління, хиткість ходи – це фактори, які підвищують ризик травм, знижують рівень автономності, а подекуди призводять до інвалідності чи навіть смерті. Внаслідок цього у пацієнтів виникає тривога, страх підводитись на ноги, виходити з дому й бути самостійними. За ортостатичними розладами часто стоїть складна комбінація причин, серед яких може бути діабетична нейропатія, хвороба Паркінсона та навіть побічна дія препаратів. Якщо ці стани своєчасно не діагностувати, можна пропустити серйозну патологію, помилитися з лікуванням і створити додаткові проблеми для пацієнта. Точне оцінювання дає змогу не тільки покращити якість життя, а й уникнути зайвих призначень та госпіталізацій. Навчальний захід «Ортостатичні порушення в неврологічній практиці» буде присвячений вивченню клінічних підходів до ортостатичних порушень: від простого запаморочення до складних нейрогенних випадків. Ви дізнаєтесь, як не проґавити серйозну причину за буденними скаргами, на що звернути увагу під час огляду та які обстеження дійсно потрібні. Окрема увага буде приділена роботі з літніми людьми, пацієнтами після інсульту, хворими на цукровий діабет, хворобу Паркінсона та полінейропатії. Цей захід допоможе лікарю краще орієнтуватися в причинах ортостатичних порушень і приймати обґрунтовані рішення щодо лікування. • 1. Вступ • Значення ортостатичних порушень у неврології • Клінічне значення: ризик падінь, зниження толерантності до навантажень, інвалідизація • 2. Короткий огляд поширеності • Статистика по вікових групах, неврологічних діагнозах • Актуальність на тлі Long COVID, Паркінсонізму, автономних невропатій, діабету та дефіцитних станів • 3. Фізіологічні та патофізіологічні основи • Регуляція артеріального тиску в ортостазі: барорефлекс, симпатична активація • Порушення: дисфункція вегетативної нервової системи, неадекватна вазоконстрикція • 4. Класифікація ортостатичних порушень • Ортостатична гіпотензія – клінічні форми • Постуральна ортостатична тахікардія (POTS) • Ортостатичні порушення без гіпотензії • 5. Нейрогенні і не нейрогенні варіанти • Множинна системна атрофія, Паркінсонізм, Діабетична автономна нейропатія, CIDP, Гієна-Барре • Дефіцит об’єму циркулюючої крові, кардіологічні, ендокринні та дефіцитні стани • 6. Медикаменти, що провокують ортостатичні порушення • Антигіпертензивні препарати, антидепресанти, седативні засоби, антипсихотики • 7. Клінічні прояви • Симптоматика та провокуючі фактори • 8. Диференційна діагностика • Синкопе, вертіго, епілепсія, психогенне запаморочення, головокружіння, атаксія • 9. Діагностичний підхід • Методика проведення ортостатичних проб, моніторинг артеріального тиску та частоти серцевих скорочень • Рекомендації щодо обстеження пацієнтів різних вікових груп • 10. Підходи до лікування та профілактики • Немедикаментозні методи • Медикаментозна терапія: показання, препарати першої та другої лінії • Відповіді на запитання учасників.

Хронічна м’язова слабкість не завжди має неврологічну причину. Але завжди це клінічний виклик. Цей дводенний майстер-клас допоможе вам зʼясувати складну тему міопатій і впевнено ставити діагноз там, де інші фахівці роками «лікують остеохондроз» без жодних результатів. Ви навчитеся розпізнавати спадкові, запальні, токсичні й метаболічні міопатії, відрізняти їх від нейропатій, оцінювати ступінь ризику, визначати подальшу тактику, направлення на генетичні або імунологічні дослідження. Отримаєте алгоритм дій у разі слабкості, що прогресує, підозри на дистрофію, ураження серця чи дихальних м’язів. Зрозумієте, як діяти, коли пацієнт не може підвестись на ноги, а на КТ не видно жодних проблем. У програмі: 2 дні повноцінної роботи, поділ на спадкові й набуті міопатії, практичні алгоритми та поради щодо ведення пацієнтів з рідкісними формами. • Алгоритм ведення пацієнта з м’язовою слабкістю: характерні симптоми, клініка, діагностичний скринінг. • Спадкові міопатії: • 1. М’язові дистрофії: • Дистрофінопатії (Дюшена, Беккера) • Міотонічні мʼязові дистрофії (тип 1 і тип 2) • Лицево-лопатково-плечова міодистрофія Ландузі-Дежеріна (тип 1 і тип 2) • Мʼязова дистрофія Емері-Дрейфуса • Кінцівково-поясні мʼязові дистрофії • Окулофарингеальна мʼязова дистрофія • Міотонічні дистрофії 1-2 типу • Дистальні міопатії • 2. Вроджені міопатії • 3. Метаболічні: глікогенові, ліпідні, мітохондріальні тощо • 4. Каналопатії: • Періодичний параліч • Недистрофічні міотонії • Відповіді на запитання учасників • Набуті міопатії: • 1. Запальні: • Дерматоміозит • Поліміозит • Антисинтетазний синдром • Імуноопосередкована некротична міопатія • Міопатія з включеними тільцями • 2. Паранеопластичні, токсичні й медикаментозно індуковані, ендокринні, вторинно метаболічні, інфекційні тощо • Доступні варіанти лікування міопатій. • Відповіді на запитання учасників

У складних умовах операційної саме анестезіолог відповідає за стабільність пацієнта, контроль життєво важливих показників і профілактику критичних станів. Але навіть досвід не захищає від ризиків: щороку в усьому світі ускладнення виникають майже під час кожного другого хірургічного втручання. Більшості з них можна запобігти. Тому, провідні європейські та світові ініціативи наполягають на спільних стандартах, перевірених протоколах і високій якості командної взаємодії. Анестезіолог відповідає не тільки за знеболення. Це фахівець, який приймає рішення в режимі реального часу, оцінює ризики, керує ситуацією та відповідає за безпеку пацієнта. І саме ця роль потребує чіткої системи: від моніторингу й чеклістів до навичок комунікації та здатності залишатися стійким після складних клінічних ситуацій. Навчальний захід «Гельсінська декларація в практиці анестезіолога: безпека без компромісів» буде присвячений вивченню сучасних підходів до безпеки в анестезіології: від аналізу періопераційних ускладнень і стандартів моніторингу (зокрема BIS, ANI та нейром’язової блокади) до методів профілактики пробудження під час операції. Будуть розглянуті ефективні формати чеклістів (SSC ВООЗ, SURPASS) та їх адаптація до практики. Окрема увага буде приділена ролі командної взаємодії в операційній, інструментам комунікації в критичних моментах і роботі з феноменом «другої жертви». Цей захід дасть анестезіологу змогу чітко структурувати дії в операційній, знизити ризики ускладнень і працювати впевнено навіть у стресових умовах. • Анестезіолог – гарант безпеки • ▪ Періопераційні ризики: статистика, виклики, відповідальність • ▪ Гельсінська декларація як межі дій • Стандарти моніторингу – мінімум, що рятує життя • ▪ Обов’язкові параметри спостереження • ▪ Інструменти: BIS, ANI, нейром’язовий моніторинг • Адекватність анестезії: як уникнути інтраопераційного пробудження • ▪ Баланс гіпнозу, ноцицепції, м’язового блоку • ▪ Помилки, яким ми ще можемо запобігти • Чеклісти як інструмент нульової толерантності до помилок • ▪ SSC ВООЗ, SURPASS: структура, ефективність • ▪ Як адаптувати чекліст під свій заклад • Командна взаємодія: без комунікації немає безпеки • ▪ Техніки CUS, DESC, правило «двох викликів» • ▪ Stop the line: як не мовчати, коли ризикує пацієнт • Синдром другої жертви: підтримка медиків після помилок • ▪ Психоемоційне навантаження анестезіолога • ▪ Програми підтримки: що дійсно працює • Рівність і довіра як фундамент безпечної практики • ▪ DEI у клінічній роботі • ▪ Професійне середовище без дискримінації • Safety-II: фокус не лише на помилках, а й на успіхах • Розгляд клінічних кейсів • Q&A-сесія: відповіді на запитання та клінічні ситуації від учасників

Гарячка невідомого генезу може бути зумовлена тяжкими патологічними процесами: від абсцесів і тромбозів до онкопатології чи сепсису. УЗД як метод первинної візуалізації допомагає оперативно звузити діагностичний пошук, виявити джерело інфекції або запалення та швидко ухвалити рішення щодо подальшої тактики ведення пацієнта. Зволікання з діагностикою в таких випадках може призвести до генералізації інфекції, септичного шоку, ішемії органів або прогресування онкопроцесу. Особливої важливості це набуває для пацієнтів після оперативних втручань та у стані імуносупресії. Навчальний захід «УЗД у пацієнтів з гарячкою невідомого генезу» буде присвячений вивченню діагностичного потенціалу ультразвукового дослідження у разі гарячки невідомого генезу. Будуть розглянуті сучасні підходи до оцінювання її причин та правильна інтеграція УЗД у діагностичний алгоритм. Будуть детально проаналізовані можливі причини в грудній та черевній порожнині, судинні ускладнення й ознаки уросепсису. Майстер-клас допоможе сформувати чіткий алгоритм обстеження пацієнта з лихоманкою невідомого походження та знизити частоту пропущених діагнозів. • Лихоманка невідомого генезу: сучасні погляди. • Місце УЗД в діагностичному пошуку. • Грудна порожнина – можливі причини: • пневмонія; • плеврит; • інфекційний ендокардит. • Черевна порожнина – можливі причини: • холецистит (калькульозний та акалькульозний); • панкреатит; • ішемія кишечника; • урологічний сепсис; • катетер-асоційовані інфекції; • асцит; • mts та первинні об'ємні новоутворення; • абсцеси. • Судини – можливі причини: тромбози, катетер-асоційований сепсис. • Відповіді на запитання учасників.

null Програма заходу • Початок: 01.09.2026 11:00:00 Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера