Заходи БПР — Неврологія 2026

Адаптивний спорт потрібно визначати не лише як звичайну фізичну активність – він є потужним засобом соціальної інтеграції та психологічної підтримки для ветеранів і людей з інвалідністю. Адаптивний спорт відкриває можливості для активної участі в житті громади, сприяє відновленню самооцінки та формуванню нових життєвих орієнтирів через рухову активність. Така діяльність не лише впливає на особисту трансформацію, а й допомагає суспільству змінити уявлення про силу, можливості та гідність. Цей напрям стимулює формування культури свідомого вибору на користь активного й повноцінного життя. У центрі такого підходу – ідея, що кожен має право реалізувати свій потенціал без обмежень і стигми. Метадані свідчать, що участь у таких програмах сприяє покращенню як фізичного, так і психічного здоров'я. Наприклад, метааналіз, опублікований у 2023 році на ресурсі MDPI, показав, що адаптивний спорт позитивно впливає на якість життя людей з фізичними обмеженнями, зокрема, зменшуючи симптоми депресії та тривожності. Ці результати підкреслюють важливість інтеграції адаптивного спорту в реабілітаційні протоколи, особливо для ветеранів та осіб з травмами. В Україні, з огляду на теперішню ситуацію, актуальність таких підходів лише зростає, вимагаючи мультидисциплінарного підходу та співпраці між лікарями, фізичними терапевтами й іншими фахівцями. Навчальний майстер-клас «Адаптивний спорт у системі реабілітації» буде присвячений вивченню такої діяльності як важливого елементу сучасної реабілітації пацієнтів з фізичними обмеженнями. Учасники розглянуть види адаптивного спорту й роль лікаря в міждисциплінарній команді з реабілітації. Окрему увагу буде приділено фізіологічним і психоемоційним ефектам занять, показанням і обмеженням до участі, а також профілактиці травм. Будуть наведені практичні випадки інтеграції спорту в реабілітаційний маршрут, а також аспекти медичного й нутрієнтного супроводу спортсменів з інвалідністю. Навчання охоплює не лише клінічні рішення, а й стратегії побудови довготривалої підтримки та взаємодії з родиною, тренерами і пацієнтом. • Визначення та основні поняття • Різновиди адаптивного спорту: для кого і для чого • Роль лікаря у міждисциплінарній команді підтримки спортсмена з інвалідністю • Фізіологічні й психоемоційні ефекти адаптивного спорту • Вплив на серцево-судинну, дихальну, опорно-рухову системи • Роль спорту в зменшенні тривожності, депресії та ПТСР • Приклади змін життєвого сценарію пацієнта через залучення до спорту • Показання та обмеження до адаптивного спорту • Медичні аспекти допуску: на що потрібно зважати лікарю • Ризики та протипоказання • Механізми профілактики травматизації • Адаптивний спорт у системі реабілітації • Етапність реабілітації та місце спорту в довгостроковому плані • Позитивний вплив фізичної активності на функціональні результати • Кейси з практики: рух від ліжка до змагань • Медичний супровід адаптивних спортсменів: практичні аспекти • Спостереження, оцінювання функціонального стану • Документування, контроль та підтримка під час тренувань і змагань • Співпраця з тренерами та родинами • Нутрієнтний супровід адаптивного спорту • Алгоритм прийняття рішення про доцільність використання добавок/препаратів • Побудова збалансованого раціону: основні макронутрієнти • Доказові нутрієнтні добавки, які покращують пізню реабілітацію та спортивні результати • Відповіді на запитання.

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Застосування оновлених діагностичних критеріїв (NINCDS-ADRDA, IWG-2) для ранньої та точної діагностики. 2. Інтерпретація результатів аналізу біомаркерів у цереброспінальній рідині (Aβ42, t-tau, p-tau) та даних ПЕТ-сканування. 3. Призначення та моніторинг ефективності нових хворобо-модифікуючих препаратів, включаючи моноклональні антитіла, з урахуванням показань та профілю побічних ефектів. 4. Проведення диференційної діагностики з іншими типами деменцій (судинна, з тільцями Леві, фронтотемпоральна). 5. Розробка індивідуалізованих планів ведення пацієнтів, що включають фармакотерапію когнітивних та нейропсихіатричних симптомів. 6. Імплементація сучасних протоколів ведення пацієнтів на різних стадіях захворювання, включаючи стратегії уповільнення прогресування. Питання, що розглядаються: найбільш валідні біомаркери для доклінічної та продромальної діагностики; клінічне значення генетичного тестування, зокрема APOE ε4; механізм дії, ефективність та профіль безпеки леканемабу і донанемабу; диференціація атипових форм від інших нейродегенеративних захворювань; сучасні підходи до фармакологічної та немедикаментозної корекції нейропсихіатричних симптомів; інтеграція мультимодального підходу (ПЕТ, МРТ, ліквор) для стратифікації ризику та моніторингу прогресування; перспективи розробки нових терапевтичних мішеней, включаючи протизапальну та нейропротекторну терапію. Програма заходу • 00:00 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Різні утворення шкіри у дітей часто виглядають схожими, але потребують абсолютно різної тактики: в одних випадках достатньо спостереження, в інших важливо не пропустити стан, що потребує термінового лікування. На цьому заході ви навчитеся проводити диференційну діагностику найпоширеніших і рідкісних утворень шкіри, визначати тривожні симптоми, уникати зайвих обстежень і впевнено пояснювати батькам, коли достатньо спостереження, а коли необхідне втручання. Після навчання ви зможете обґрунтовано обирати тактику ведення дітей із різними утвореннями шкіри, своєчасно направляти пацієнтів до профільного спеціаліста та уникати діагностичних помилок. • Вступ • Поняття утворень шкіри у дітей • Вроджені та набуті утворення • Основні підходи до діагностики та тактики • I. Вроджені утворення шкіри • 1. Аномалії розвитку • Додатковий козелок • Політелія • Аплазія шкіри (Aplasia cutis congenita) • 2. Судинні утворення • Поцілунок лелеки (nevus simplex) • Винні плями (капілярна мальформація) • Інфантильна гемангіома • 3. Вроджені пігментні утворення • Вроджені меланоцитарні невуси • Невус Ядассона (сальних залоз) • II. Набуті утворення шкіри • 1. Доброякісні епідермальні утворення • Міліуми • Вторинні міліуми • Контагіозний молюск • Бородавки • 2. Судинні утворення • Піогенна гранульома • Павукоподібна ангіома • 3. Доброякісні пухлини та гістіоцитарні утворення • Ювенільна ксантогранульома • 4. Інші стани • Брудний дерматоз Дункана (Terra firma-forme dermatosis) • Періанальні вирости шкіри (Perianal pyramidal protrusion) • III. Вроджені невуси (короткий огляд) • Вроджені меланоцитарні невуси • Коли невус потребує спостереження • Ознаки, що вимагають консультації дерматолога/онкодерматолога • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Електронний навчальний курс для медичних працівників із можливістю отримати 5 балів БПР. Курс рекомендовано за спеціальностями: педіатрія, неврологія, психіатрія, загальна практика – сімейна медицина, дитяча неврологія та дитяча психіатрія. Після курсу ви отримаєте чітке розуміння відмінностей між тривогою та особистісною структурою, навчитеся використовувати й правильно інтерпретувати скринінгові інструменти, проводити диференційну діагностику, розумітимете причини неефективності терапії та нейробіологію тривожних розладів. Після завершення курсу необхідно пройти тестування для отримання сертифіката. Доступ до матеріалів надається протягом 1 року. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Даний курс БПР присвячений темі функціональних розладів шлунково-кишкового тракту. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники здобудуть навички: • Застосовувати Римські критерії IV для діагностики функціональних розладів ШКТ. • Використовувати біопсихосоціальну модель для комплексного збору анамнезу. • Ідентифікувати симптоми тривоги («червоні прапорці») для виключення органічної патології. • Інтерпретувати результати специфічних досліджень: фекального кальпротектину, серології на целіакію та дихального тесту. • Призначати та контролювати дієтотерапію, зокрема дієту з низьким вмістом FODMAP. • Обирати та титрувати фармакотерапію: спазмолітики, пробіотики та нейромодулятори. • Застосовувати валідовані шкали для об’єктивізації стану пацієнта. • Вести пацієнтів із синдромом перехресту, зокрема при поєднанні функціональних розладів ШКТ та ГЕРХ. • Адаптувати тактику лікування для вагітних жінок і дітей. • Проводити консультування щодо модифікації способу життя та важливості психотерапії. Програма заходу • Заняття • 02:52:53 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Як диференціювати функціональні та органічні захворювання ШКТ, використовуючи «червоні прапорці»? • Які патогенетичні механізми лежать в основі вісцеральної гіперчутливості та як на них впливати терапевтично? • Як застосовувати біопсихосоціальну модель для побудови довірливих стосунків з пацієнтом та підвищення комплаєнсу? • Які особливості збору анамнезу у пацієнтів з підозрою на функціональний розлад? • Яка роль дієтичних інтервенцій, зокрема FODMAP-дієти, у лікуванні синдрому подразненого кишечника (СПК)? • Як обґрунтовано обирати пробіотичні препарати, враховуючи штамоспецифічність їхніх ефектів? • Які існують алгоритми лікування СПК та функціональної диспепсії залежно від домінуючих симптомів? • У яких випадках доцільне призначення нейромодуляторів (антидепресантів) і як обрати оптимальний препарат? • Які особливості ведення пацієнтів з синдромом перехресту (overlap syndrome)? • Які підходи до терапії функціональних розладів є безпечними для вагітних жінок та дітей? • Яка тактика ведення пацієнтів з функціональною диспепсією, асоційованою з H. pylori? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Тремор є одним із найчастіших рухових розладів, з яким пацієнти звертаються до лікарів різних спеціальностей. Його клінічна варіабельність та подібність до проявів інших захворювань ускладнюють діагностику вже на етапі первинного огляду. Важливо вміти швидко класифікувати тремор за клінічними ознаками, щоб своєчасно визначити подальшу тактику ведення пацієнта, оскільки тип тремору безпосередньо впливає на вибір плану обстеження та лікування. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до класифікації тремору, принципи диференціювання ізольованих та поєднаних форм, а також алгоритми діагностики відповідно до клінічних особливостей. Окрім цього, ви навчитеся відрізняти типи тремору, визначати показання до інструментальних і лабораторних методів обстеження, зокрема нейровізуалізації та нейрофізіологічних досліджень. Після навчання ви зможете точно інтерпретувати клінічні прояви тремору, уникати діагностичних помилок та призначати обґрунтовану терапію. • Сучасна класифікація та етіологія тремору. • Клінічні синдроми тремору. • Підходи до менеджменту найпоширеніших типів тремору: есенційного та паркінсонічного. • Хірургічне лікування тремору: кому, коли і як? • Клінічні випадки.

Розлади кишково-мозкової взаємодії (DGBI) верхніх відділів ШКТ є однією з найчастіших причин звернення пацієнтів до гастроентеролога, терапевта й сімейного лікаря. Печія, диспепсія, раннє насичення, нудота, дисфагія чи біль за грудиною нерідко виникають без очевидної органічної патології, що значно ускладнює клінічне мислення та вибір тактики ведення. Додаткової актуальності темі надає поява нових римських критеріїв V (2026) – найбільшого оновлення міжнародних підходів до діагностики та класифікації DGBI за останнє десятиліття. На цьому заході ви навчитеся працювати за сучасними римськими критеріями V та системно оцінювати пацієнтів із симптомами верхніх відділів ШКТ. Ви розберете нові підходи до діагностики функціональної диспепсії, функціональної печії, рефлюксної гіперчутливості, синдромів нудоти, блювання та румінації. Також ви розглянете нові нозології, клінічні пастки й принципи диференційної діагностики з ГЕРХ, гастропарезом, ахалазією, виразковою хворобою та онкопатологією. Після навчання ви зможете інтерпретувати симптоми верхніх відділів ШКТ, обґрунтовано проводити диференційну діагностику між функціональними й органічними станами, уникати поліпрагмазії та непотрібних обстежень, а також формувати сучасну персоналізовану тактику ведення пацієнтів з хронічними гастроентерологічними скаргами. • Сучасне визначення розладів кишково-мозкової взаємодії (РКМВ) та основні зміни у критеріях Rome V. • Класифікація РКМВ верхніх відділів ШКТ. • Патофізіологічні механізми розвитку РКМВ. • Функціональна диспепсія за Rome V: клінічні варіанти, діагностичні критерії, диференційна діагностика. • Печія, біль за грудиною та дисфагія без органічної патології: функціональна печія, рефлюксна гіперчутливість, функціональний біль у грудній клітці. • Синдроми нудоти, блювання, румінації та нові Rome V нозології верхнього ШКТ. • Червоні прапорці та органічні захворювання, які необхідно виключати при симптомах верхніх відділів ШКТ. • Сучасні діагностичні методи, які використовуються для диференційної діагностики РКМВ. • Принципи лікування РКМВ верхніх відділів ШКТ. • Клінічні алгоритми ведення пацієнтів та практичне значення Rome V для щоденної роботи лікаря. • Відповіді на запитання.

Дата проведення: 28 березня 2025 року. Місце проведення: м. Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, 65. Участь із нарахуванням балів БПР: 10 балів БПР, 1000 грн. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Кровотеча не чекає на «зручний момент». У критичній ситуації саме перші хвилини та правильні дії можуть врятувати життя. Практичний тренінг присвячений сучасним алгоритмам зупинки масивних кровотеч. Тривалість навчання — 5 годин. Передбачене практичне відпрацювання навичок на тренажерах і симуляторах. Навчання проводять сертифіковані інструктори. Учасники навчаться швидко розпізнавати небезпечну кровотечу, правильно застосовувати турнікети, бандажі та тампонаду рани, а також діяти чітко і впевнено до приїзду медиків. Участь для студентів та інтернів — безкоштовно. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Медикаментозна гіперчутливість є однією з основних причин гострих алергічних реакцій, зокрема анафілаксії. Правильне виконання, інтерпретація та нормативне обґрунтування алергопроб безпосередньо впливають на безпеку пацієнта, вибір правильного плану лікування та відповідність клінічної практики чинним регуляторним вимогам. Ця процедура дає змогу уникати діагностичних і тактичних помилок навіть у ситуаціях високого навантаження та значного потоку пацієнтів. На цьому заході ви засвоїте сучасні підходи до проведення алергологічного тестування, навчитеся визначати показання й протипоказання, обирати оптимальний тип проб залежно від клінічної ситуації, а також правильно інтерпретувати результати, зважаючи на анамнез та клінічний контекст. Ви розглянете питання безпеки пацієнта, профілактики ускладнень, організації протишокового забезпечення та правильного оформлення медичної документації, що має як клінічне, так і юридичне значення. Після навчання ви зможете обґрунтовано приймати рішення щодо доцільності проведення алергологічних проб, впевнено виконувати їх у стаціонарних умовах та інтерпретувати результати без гіпер- або гіподіагностики. • Актуальність теми: поширеність алергічних захворювань і ризики анафілаксії при медикаментозній терапії у стаціонарі. • Нормативно-правове регулювання: роль наказів МОЗ України у визначенні порядку проведення алергопроб. • Показання до проведення алергологічних проб: коли проби є клінічно виправданими. • Протипоказання та обмеження: гострі стани, анафілаксія в анамнезі, загострення алергії, важкі соматичні хвороби, приймання антигістамінних/глюкокортикостероїдів. • Організаційні вимоги у стаціонарі: інформована згода, наявність протишокового набору, доступ до реанімаційної допомоги, підготовка персоналу. • Техніка виконання проб: основні види (скарифікаційні, прик-тести, внутрішньошкірні, провокаційні), правила підготовки пацієнта. • Правила інтерпретації результатів: часові інтервали оцінювання, критерії позитивної/негативної реакції, ризики хибнопозитивних і хибнонегативних результатів, необхідність оцінювання в контексті анамнезу та клініки. • Безпека пацієнта й можливі ускладнення: місцеві реакції, генералізовані реакції, анафілаксія; алгоритм дій у разі невідкладних станів. • Оцінювання доцільності застосування: коли алергопроби справді потрібні, а коли їх проведення не має доказової цінності або може створювати додаткові ризики. • Відповіді на запитання.

1. Організаційні питання щодо курсу 2. Основна лекційна частина курсу 3. Тестування БПР