Заходи БПР — Лабораторна імунологія 2026

Випадки насильства – складна медико-соціальна проблема, з якою медичні працівники стикаються на практиці незалежно від спеціальності. Заклади охорони здоров’я можуть виявитися першою точкою контакту для постраждалих осіб, тому від своєчасності й правильності дій медичного працівника залежить не лише якість наданої допомоги, а й подальша безпека пацієнта. Саме тому необхідно чітко орієнтуватися в чинній нормативно-правовій базі, алгоритмах реагування та принципах міжсекторальної взаємодії у разі виявлення насильства. На цьому заході ви розглянете законодавчі та нормативні аспекти запобігання й протидії насильству, а також алгоритми дій медичних працівників у разі виявлення ознак фізичного, психологічного, сексуального чи домашнього насильства. Окрім цього, ви засвоїте особливості ведення обов’язкової медичної документації у таких випадках, навчитеся взаємодіяти з правоохоронними органами та соціальними службами, а також правильно інформувати постраждалих осіб про їхні права й доступні сервіси допомоги. Після навчання ви зможете організовувати процес реагування на випадки насильства відповідно до чинного законодавства та професійних стандартів, мінімізувати юридичні ризики й забезпечити подальший захист постраждалої особи. • 1. Нормативно-правова база та основні поняття • Огляд ключових нормативно-правових актів, що регулюють запобігання та протидію насильству. Визначення базових термінів і понять. Форми домашнього насильства. Роль законодавства у захисті прав постраждалих осіб та забезпеченні доступу до допомоги. • 2. Роль та відповідальність закладів охорони здоров’я • Повноваження закладів охорони здоров’я у разі виявлення насильства. Обов’язки щодо реагування та взаємодії з іншими суб’єктами системи протидії насильству. • 3. Обов’язкові дії медичних працівників у перші 24 години • Інформування уповноважених органів (зокрема поліції). Ведення «Журналу реєстрації фактів виявлення» (відповідно до Постанови №658). Надання медичної допомоги постраждалій особі. • 4. Документування випадку та юридично значима фіксація інформації • Оформлення медичної документації: фіксація тілесних ушкоджень, збір анамнезу (Наказ № 278). Вимоги до якості й повноти документування. • 5. Права постраждалої особи й етичні аспекти взаємодії • Інформування постраждалої особи про її права та доступні сервіси допомоги. Забезпечення конфіденційності. Отримання інформованої згоди. Дотримання етичних принципів у роботі. • 6. Алгоритм правових дій медичного працівника • Покроковий алгоритм дій: первинне оцінювання ситуації, отримання згоди, документування, повідомлення відповідних органів, координація з іншими фахівцями. • 7. Практична частина: розбір правового кейсу • Аналіз реалістичної клінічної ситуації гендерно зумовленого насильства з відпрацюванням алгоритму дій медичного працівника відповідно до правових вимог. • 8. Відповіді на запитання учасників

Цей курс допомагає медичному працівнику впевнено працювати з цифровими інструментами без втрати головного: безпеки пацієнта, конфіденційності, якості медичного запису і професійної відповідальності. Учасники розберуть, як вести електронну документацію, працювати з персональними даними, використовувати КЕП, організовувати телемедичну взаємодію, уникати кіберризиків і критично ставитися до підказок штучного інтелекту. Навчання побудоване навколо реальних ситуацій: помилка в електронному записі, доступ колеги до чужого акаунта, пересилання результатів у месенджері, телемедична консультація без належної ідентифікації, фішинговий лист, використання ШІ для чернетки пояснення пацієнту або резюме клінічного випадку. Кожна тема завершується практичним правилом: що робити, що не робити і що обов'язково документувати. Мета — сформувати у медичних працівників практичну цифрову грамотність, достатню для безпечної щоденної роботи з електронними медичними даними, цифровими документами, телемедициною, кібергігієною та інструментами ШІ без прив'язки до конкретної МІС. Після курсу учасник зможе пояснити, які цифрові дії медичного працівника мають клінічні, юридичні та етичні наслідки; відрізняти коректний електронний медичний запис від небезпечного, неповного або неконтрольованого запису; дотримуватися базових правил роботи з персональними даними пацієнтів; безпечно використовувати КЕП та електронні документи в межах своєї ролі; розпізнавати типові кіберризики в медичному середовищі; проводити телемедичну взаємодію; критично використовувати ШІ як допоміжний інструмент; діяти при цифровій помилці або інциденті. Практична користь: робота лише під власним обліковим записом, блокування екрана під час відсутності на робочому місці, безпечна передача медичних даних, перевірка ідентичності пацієнта, відповідальне використання КЕП, захист ключів і кодів підтвердження, належне повідомлення про цифрові помилки та інциденти, безпечне використання ШІ й наявність резервного плану на випадок цифрового збою. Матеріали: PDF-шпаргалка «10 правил цифрової безпеки медичного працівника», чеклист телемедичної консультації, алгоритм дій при цифровій помилці або інциденті, пам'ятка «Що можна і чого не можна давати ШІ», міні-постер для робочого місця «Пароль, КЕП, екран, дані». Програма заходу • Практична цифрова безпека без прив'язки до конкретних МІС • Модуль 1 — Цифрова медицина як зона клінічної відповідальності • Урок 1. Чому цифрова компетентність стала обов’язковою • Урок 2. Ролі, доступи і принцип мінімальної необхідності • Модуль 2 — Електронний медичний запис • Урок 3. Якісний електронний запис • Урок 4. Помилки, виправлення і версійність • Модуль 3 — Персональні дані та конфіденційність • Урок 5. Що саме захищаємо • Урок 6. Передача інформації без шкоди • Модуль 4 — КЕП та електронні документи • Урок 7. КЕП як професійна дія, а не формальність • Урок 8. Електронний документ і доказовість запису • Модуль 5 — Кібергігієна в клініці • Урок 9. Типові атаки на медичне середовище • Урок 10. Робоче місце без зайвого ризику • Модуль 6 — Телемедицина і дистанційна взаємодія • Урок 11. Що можна і чого не можна вирішувати дистанційно • Урок 12. Безпечна дистанційна комунікація • Модуль 7 — ШІ в медичній практиці • Урок 13. Що ШІ може робити безпечно • Урок 14. Чого не можна віддавати ШІ • Урок 15. Людина залишається відповідальною Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Лікарі здобудуть наступні навички: • Інтерпретувати розгорнуту лейкоцитарну формулу, включаючи диференційну діагностику причин нейтрофільозу, нейтропенії, лімфоцитозу та еозинофілії. • Аналізувати еритроцитарні індекси (MCV, MCH, MCHC, RDW) для точної класифікації анемічних синдромів. • Проводити диференційну діагностику мікро-, нормо- та макроцитарних анемій на основі показників гемограми. • Виявляти гематологічні ознаки гострих та хронічних запальних процесів, інфекційних захворювань. • Розпізнавати ранні маркери можливих онкогематологічних захворювань, таких як лейкози та лімфоми. • Оцінювати тромбоцитарну ланку (кількість тромбоцитів, MPV), диференціювати причини тромбоцитопеній та тромбоцитозів. • Ідентифікувати «червоні прапорці» в аналізі крові, що вимагають негайного дообстеження або консультації гематолога. • Корелювати зміни в гемограмі з клінічною картиною пацієнта для формування цілісної діагностичної гіпотези. Програма заходу • Заняття — 02:16:37 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Які критерії диференціації між реактивним лімфоцитозом та підозрою на хронічний лімфолейкоз? • Як поєднання індексів MCV та RDW дозволяє провести диференційну діагностику залізодефіцитної анемії, B12-дефіцитної анемії та анемії хронічних захворювань? • Які зміни в гемограмі, окрім цитопеній, можуть вказувати на мієлодиспластичний синдром? • Зсув лейкоцитарної формули вліво: як відрізнити реакцію на тяжку інфекцію від дебюту хронічного мієлолейкозу? • Панцитопенія: який діагностичний алгоритм є оптимальним для виявлення її причини? • Ізольований тромбоцитоз: коли це реактивний стан, а коли — ознака есенціальної тромбоцитемії? • Які неспецифічні, але стійкі зміни в аналізі крові можуть бути предикторами системних захворювань сполучної тканини? • Як інтерпретувати атипові мононуклеари та інші зміни при вірусних інфекціях, зокрема Епштейна-Барр? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

На майстер-класі розглянемо, коли варто запідозрити хворобу Гоше та які обстеження допомагають встановити діагноз. Обговоримо диференційну діагностику цитопеній, спленомегалії та гепатомегалії, сучасні підходи до лікування й моніторингу. На прикладі двох клінічних випадків розберемо практичні алгоритми ведення пацієнтів.

Випадіння волосся – не завжди андрогенна алопеція. Часто за цим стоїть телогенова форма – одна з найпоширеніших та водночас недооцінених причин. І якщо ви знаєте, як її відрізнити, ваші пацієнти будуть врятовані від непотрібних обстежень і зайвих витрат. На заході ви дізнаєтеся, як правильно діагностувати телогенову алопецію, чітко відрізнити гострий і хронічний перебіг, розпізнати тригерні стани (стрес, інфекції, гормональні зрушення, дефіцити, медикаменти) і грамотно обрати тактику ведення. Після лекції ви зможете впевнено користуватися трихоскопією і фототрихограмою, визначати оптимальні лабораторні дослідження, а також дізнаєтеся, як не пропустити окрему системну патологію, що спричиняє втрату волосся. • Механізм виникнення. • Відмінності між гострою та хронічними фазами перебігу телогенового випадіння волосся. • Стани й захворювання, за яких найчастіше виникає telogen effluvium. • Трихоскопія при telogen effluvium. Особливості й відмінності від інших форм втрати волосся. • Фототрихограмма: примха чи необхідність? • Лабораторні та інструментальні дослідження в разі реактивної втрати волосся. • Методи корекції телогенового випадіння волосся залежно від фази перебігу. • Telogen effluvium, гостра фаза перебігу: стимулювати чи очікувати? • Як відрізнити telogen effluvium хронічного перебігу від АГА? • Відповіді на запитання

​Оперізувальний герпес – це реактивація вірусу вітряної віспи (Varicella Zoster), що після перенесеного захворювання тривало зберігається в латентному стані в нервових гангліях. Захворювання уражає до 25% людей, які мали вітряну віспу, і найбільш поширене серед осіб, старших 50 років, хоча воно фіксується і в молодших вікових групах через імуносупресію, зокрема на тлі стресу, хронічних хвороб, приймання імуносупресантів або ВІЛ-інфекції. Симптоми можуть варіювати від болісного локального висипу до небезпечних неврологічних ускладнень: менінгіту, енцефаліту й постгерпетичної невралгії. Водночас герпетичний висип іноді відсутній, що ускладнює діагностику. Комплексний підхід за участі інфекціоніста й невролога дає змогу не лише швидко встановити діагноз, а й мінімізувати ризики ускладнень та покращити якість життя пацієнта. Варто пам’ятати, що оперізувальний герпес може бути першим клінічним сигналом ВІЛ-інфекції – це підкреслює важливість настороженості лікаря. Навчальний майстер-клас «Herpes Zoster: виклик для інфекціоніста та невролога» буде присвячений вивченню етіології та патогенезу оперізувального герпесу з акцентом на механізми реактивації вірусу Varicella Zoster. Будуть розглянуті різні клінічні форми захворювання, зокрема типовий перебіг й атипові варіанти, як-от герпес без висипу, офтальмозостер і зостер отікус. Окрема увага буде приділена ускладненням, а саме постгерпетичній невралгії, ураженню нервової системи, а також особливостям перебігу в пацієнтів з імунодефіцитами. Детально будуть висвітлені сучасні підходи до терапії, зокрема ефективність противірусних препаратів та методи знеболення, а також профілактичні стратегії, наприклад вакцинація для груп ризику. Завершить захід розгляд реального клінічного випадку для кращого засвоєння теми. • 1. Вступ. Актуальність проблеми оперізувального герпесу в практиці інфекціоніста • 2. Етіологія та патогенез інфекції, механізми реактивації вірусу Varicella Zoster • 3. Клінічні форми оперізувального герпесу • Типовий перебіг. • Атипові варіанти (герпес без висипу, офтальмозостер, зостер отікус). • 4. Ускладнення Herpes Zoster • Постгерпетична невралгія. • Ураження центральної та периферичної нервової системи. • Особливості перебігу в пацієнтів з імунодефіцитами (ВІЛ, онкопатологія, імуносупресія). • 5. Сучасні можливості терапії • Противірусні препарати: порівняльна ефективність та практичні рекомендації. • Підходи до знеболення та профілактики хронічного болю. • 6. Профілактика оперізувального герпесу • Вакцинація: види вакцин, показання, ефективність. • Клінічні алгоритми вакцинації для пацієнтів старшого віку та груп ризику. • 7. Розгляд клінічного випадку • Відповіді на запитання.

Тип: Електронний навчальний курс. Формат: Дистанційна участь (з доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я). Місце проведення: Online. Тривалість: 6 год. Лікарська / фармацевтична спеціальність: Всі лікарські спеціальності, Всі спеціальності фахівців у сфері охорони здоров'я, Всі фармацевтичні спеціальності, Всі спеціальності професіоналів у сфері охорони здоров’я. Бали БПР: 6. Номер в системі БПР: 1027962. Після проходження курсанту буде видано сертифікат. Після проходження курсанту будуть нараховані бали БПР. Курс відноситься до напрямку, що є обов'язковим для проходження відповідно до Наказу №650 - "цифрова компетентність". Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Даний курс БПР присвячений діагностиці, клінічним проявам і лікуванню гельмінтозів. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Лікарі здобудуть навички класифікації гельмінтів (нематоди, цестоди, трематоди) та вибору етіотропної терапії на основі механізму дії препаратів. Учасники навчаться інтерпретувати клінічні синдроми для диференційної діагностики, аналізувати життєві цикли гельмінтів, визначати шляхи інвазії, профілактичні заходи та діагностичну тактику. Програма охоплює призначення лабораторних досліджень залежно від фази, стадії інвазії та локалізації гельмінтозу, а також диференційну діагностику аскаридозу, ентеробіозу, трихінельозу, теніозу, теніаринхозу та опісторхозу. Розглядаються ускладнення гельмінтозів, зокрема кишкова непрохідність, механічна жовтяниця, цистицеркоз і міокардит, а також особливості позакишкових форм, зокрема очного токсокарозу та ехінококових кіст печінки й легень. Учасники опрацюють механізми дії, спектр активності та побічні ефекти антигельмінтних препаратів, протоколи лікування згідно з доказовими рекомендаціями WHO і CDC, а також підходи до лікування особливих груп пацієнтів, зокрема вагітних жінок. Програма заходу • Заняття 1: Аскаридоз, ентеробіоз, трихінельоз, теніоз, теніаринхоз, опісторхоз • Питання до заняття 1: Які ключові морфологічні та біологічні відмінності між нематодами, цестодами та трематодами визначають вибір діагностичної та лікувальної тактики? • Питання до заняття 1: Яке клінічне значення має диференціація міграційної (синдром Леффлера, еозинофілія) та кишкової фаз аскаридозу? • Питання до заняття 1: Який алгоритм вибору лабораторних методів (нативний мазок, методи збагачення, Parasep, серологія) при підозрі на кишкові та позакишкові гельмінтози? • Питання до заняття 1: Як диференціювати теніоз та теніаринхоз за клінічними проявами та епідеміологічними даними? Які ризики та діагностичні підходи при цистицеркозі? • Питання до заняття 1: Який патогенез основних клінічних синдромів при трихінельозі (набряки повік, міалгії, еозинофілія) та опісторхозі (холангіт, панкреатит)? • Питання до заняття 1: Які механізми дії основних антигельмінтних препаратів (альбендазол, мебендазол, празиквантел) та як вони корелюють із класом гельмінта? • Питання до заняття 1: Які критерії ефективності дегельмінтизації, зокрема при цестодозах, та як уникнути неповного лікування, залишивши сколекс? • Питання до заняття 1: Які сучасні підходи до лікування та профілактики гельмінтозів у вагітних згідно з міжнародними рекомендаціями (FDA, WHO)? • 01:46:16 • Конспект до заняття 1 • Клінічні задачі до заняття 1 • Заняття 2: Стронгілоїдоз, токсокароз, дирофіляріоз, гіменолепідоз, дифілоботріоз, ехінококоз • Питання до заняття 2: Які патогенетичні механізми лежать в основі клінічних проявів стронгілоїдозу, токсокарозу, дирофіляріозу, гіменолепідозу, дифілоботріозу та ехінококозу? • Питання до заняття 2: Як життєвий цикл гельмінта (наявність кишкової та міграційної фаз) впливає на вибір методу лабораторної діагностики? • Питання до заняття 2: Коли доцільно призначати серологічні тести (ІФА), а коли – мікроскопічне дослідження калу (методи Като, Бермана, Parasept)? • Питання до заняття 2: Як інтерпретувати високі рівні еозинофілії у пацієнтів з підозрою на гельмінтоз? • Питання до заняття 2: Які принципи диференційної діагностики позакишкових гельмінтозів (ехінококозу, токсокарозу, дирофіляріозу)? • Питання до заняття 2: Який механізм дії, спектр активності та критерії вибору антигельмінтних препаратів (альбендазол, мебендазол, празиквантел)? • Питання до заняття 2: Яка тактика ведення пацієнтів з ехінококовими кістами печінки та легень? • Питання до заняття 2: Як лікувати гельмінтози у вагітних та дітей, враховуючи тератогенність препаратів? • Питання до заняття 2: Чому при дифілоботріозі розвивається В12-дефіцитна анемія і яка тактика її корекції? • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

1. Відеолекція Оніхомікоз: сучасний алгоритм місцевої та системної терапії з урахуванням феномену біоплівок: Актуальність проблеми оніхомікозу в сучасній дерматологічній практиці
 Етіологія оніхомікозу та основні фактори ризику розвитку інфекції
 Клінічні форми оніхомікозу
 Сучасні методи діагностики: клінічні та лабораторні підходи
 Біоплівки при оніхомікозі: механізм формування, клінічне значення та вплив на ефективність терапії
 Сучасний алгоритм лікування оніхомікозу: місцева та системна терапія
 Причини терапевтичних невдач
 Профілактика рецедивів
 Висновки та ключові клінічні акценти 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Анемія, лейкоцитоз чи тромбоцитопенія під час вагітності можуть здаватися фізіологічними змінами. Але за ними часто ховаються проблеми: від гестаційної тромбоцитопенії до автоімунних процесів чи гематологічних хвороб. Важливо не пропустити цей момент, коли норма перетворюється на патологію. На заході ви навчитеся розрізняти безпечні зміни крові від загрозливих станів, грамотно тлумачити показники ЗАК і коагулограми, розуміти, коли потрібна консультація гематолога чи зміна тактики ведення вагітності. Крім цього, ви розглянете реальні клінічні випадки, що дасть змогу краще засвоїти тему. Після навчання ви отримаєте чіткі алгоритми дій для різних сценаріїв, зменшите ризик діагностичних помилок і зможете пояснити пацієнтці, коли хвилювання зайві, а коли потрібне втручання. • Зміни загального аналізу крові у вагітних: тромбоцитоз, тромбоцитопенія, лейкопенія, лейкоцитоз. • Диференціальна діагностика анемій. • Зміни гемостазу. • Диференціальні гематологічні стани у вагітних. • Відповіді на запитання.

​Зовнішній отит – одна з найчастіших причин звернення до отоларинголога, особливо влітку, коли зростає кількість мікротравм слухового проходу після водних процедур. У пік сезону кількість випадків зовнішнього отиту може зростати у 2–3 рази, особливо серед дітей і людей похилого віку. Серед чинників ризику: використання ватних паличок, наявність хронічних дерматозів, цукровий діабет, а також банальна неуважність до вушної гігієни. В умовах імунодефіциту або несвоєчасного лікування зовнішній отит може прогресувати до злоякісної форми з ризиком ураження черепних нервів, сепсису й летальних ускладнень. Тому, клініцисту важливо опанувати сучасні підходи до диференційної діагностики, мікробіологічного контролю й топічної терапії, щоби вчасно запобігти хронізації процесу та виникненню тяжких ускладнень. Навчальний захід «Зовнішній отит: сучасні стандарти ведення пацієнта» буде присвячений вивченню сучасних підходів до діагностики та лікування зовнішнього отиту. У фокусі – класифікація та клінічні форми, зокрема отомікоз, дифузний і злоякісний отит, синдром Рамсея-Ханта й варіанти хронічного запалення. Детально розглядатимуться методи диференційної діагностики, як-от мікроотоскопія, мікробіологічний аналіз та показання до візуалізаційних досліджень. Особливу увагу буде приділено принципам раціональної терапії (топічної, системної, хірургічної), а також веденню пацієнтів із супутніми патологіями. • Визначення зовнішнього отиту • Актуальність проблеми в практиці отоларинголога • Поширеність, групи ризику, сезонність • Класифікація зовнішніх отитів • Клінічні форми зовнішніх отитів • Фурункул зовнішнього слухового проходу • Дифузний бактеріальний зовнішній отит • Отомікоз: основні патогени, клініка, особливості діагностики • Хронічний зовнішній отит • Злоякісний зовнішній отит • Особливі форми (вухо плавця, синдром Рамсея-Ханта) • Диференційна діагностика • Методи діагностики • Анамнез і клінічний огляд • Отоскопія, мікроотоскопія • Мікробіологічне дослідження виділень • Показання до КТ/МРТ у разі підозри на злоякісний отит • Сучасні принципи лікування • Топічна терапія • Системна терапія • Хірургічне втручання • Лікування отомікозу • Підхід до хворих із супутніми захворюваннями

Імуногематологія в сучасній анестезіології є важливою складовою трансфузійної безпеки, від якої безпосередньо залежить виживання в умовах оперативного втручання, масивної крововтрати чи ургентного стану. Під час активних бойових дій збільшення кількості пацієнтів із повторними гемотрансфузіями, сенсибілізацією, рідкісними фенотипами й складним трансфузійним анамнезом формує нові виклики для анестезіолога, який має не лише контролювати гемодинаміку, а й приймати рішення щодо сумісності компонентів крові та профілактики трансфузійних ускладнень. На цьому заході ви розглянете основні аспекти систем ABO та Rh з акцентом на клінічне значення підгруп, антигенів системи Резус поза межами фактора D, а також особливості фенотипів Weak D і Partial D. Ви дізнаєтеся більше про Kell-систему, скринінг нерегулярних антитіл та сучасні підходи до проведення проб на сумісність. Окрім цього, ви проаналізуєте типові трансфузійні ускладнення, зокрема гемолітичні реакції, TRALI й TACO, і роль температурного менеджменту в профілактиці коагулопатії. Після навчання ви зможете безпечно організовувати трансфузійну підтримку пацієнтів, оцінювати ризики сенсибілізації та правильно інтерпретувати результати імуногематологічних тестів. • Сучасна імуногематологія в практиці анестезіолога • Система ABO та нюанси підгруп: чому підгрупи можуть спричинити помилки у визначенні групи крові та як це впливає на вибір трансфузійного середовища. • Система Резус поза межами фактора D: клінічне значення антигенів С, с, Е, е. Складні випадки: Weak D (слабкий D) та Partial D (частковий D). • Келл-система: чому анестезіолог повинен знати статус пацієнта за Kell. • Методологія та інструментарій • Гелеві карти vs солітарні методи: переваги мікроколонкової аглютинації (гелевих карт). Стандартизація, чутливість та виключення людського фактора. • Скринінг нерегулярних антитіл: навіщо він потрібен перед плановими операціями. • Алгоритм «Cross-match»: сучасні проби на сумісність. • Клінічні алгоритми та безпека • Алгоритм дій у разі критичної кровотечі: протокол масивної трансфузії. • Проби біля ліжка хворого (Bedside tests): як правильно провести контрольну перевірку безпосередньо перед гемотрансфузією. • Помилки та ускладнення: гемоліз, TRALI (трансфузійне гостре пошкодження легень) і TACO (трансфузійне перевантаження кровообігу). • Температурний режим: важливість підігріву інфузійних середовищ для профілактики коагулопатії, спричиненої гіпотермією. • Сенсибілізація: як вести пацієнтів з анамнезом численних трансфузій. • Q&A-сесія

КОС крові – це один із найточніших проявів критичних збоїв в організмі. Один погляд на pH, pCO₂ і HCO₃⁻ може показати, що відбувається: дихальна недостатність, метаболічні порушення чи комбінований процес, який розвивається стрімко і потребує негайної корекції. На цьому заході ви навчитеся впевнено читати показники кислотно-основного стану, ніби відкриту книгу. Зрозумієте, коли ацидоз – це наслідок гіповентиляції, а коли – тяжкого метаболічного збою. Зʼясуєте, як оцінювати тяжкість стану в разі сепсису, шоку або поліорганної недостатності та як контролювати ефективність лікування. Після заняття ви зможете швидко визначити тип і ступінь порушення, спрогнозувати наслідки й прийняти рішення щодо корекції до того, як з’являться загрозливі ускладнення. • Методи визначення КОС (кислотно-основного стану) крові. • Фізіологічні межі рН різних біологічних рідин. • Буферні системи організму. • Порушення КОС: ацидози, алкалози. • Методи компенсації порушень КОС. • Відповіді на запитання учасників.

1. Відеолекція Метаболічні пастки при епілепсії: сліпі зони в діагностиці Вступ: чому метаболічні фактори важливі при епілепсії
 Енергетичний метаболізм мозку та нейромедіаторний баланс
 Порушення іонного обміну (Na⁺, K⁺, Ca²⁺, Mg²⁺)
 Сліпі зони (мітохондріальні порушення, дефіцити вітамінів та мінералів, амінокислотні порушення та гормонально-метаболічні фактори
 Клінічні наслідки непомічених пасток
 Сучасні інструменти діагностики
 Клінічні кейси та терапевтичні стратегії 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.