Заходи БПР — Кардіологія 2026

Електронний навчальний курс присвячений диференційній діагностиці інфекційних і неінфекційних причин висипів у дітей. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники опанують морфологічний аналіз елементів висипу — макули, папули, везикули, пустули та петехії — і оцінювання їхньої еволюції. Курс допоможе диференціювати вірусні екзантеми, бактеріальні ураження шкіри, алергічні дерматози, системні захворювання сполучної тканини та геморагічні васкуліти. Учасники навчаться виявляти патогномонічні симптоми та «червоні прапорці» тяжкого перебігу, оцінювати показання до лабораторної діагностики та розробляти тактику ведення пацієнтів відповідно до принципів доказової медицини. Програма заходу • Заняття 1: Диференційна діагностика інфекційних та неінфекційних причин висипів у дітей. • Тривалість заняття 1: 02:03:51. • Ключові морфологічні критерії диференціації макулопапульозних, везикульозних та петехіальних висипів. • Клінічна диференційна діагностика між кором, краснухою та інфекційною еритемою. • Клінічні ознаки («червоні прапорці») у дитини з лихоманкою та висипом, що вказують на ризик менінгококцемії чи сепсису. • Клінічні ситуації, у яких слід запідозрити хворобу Кавасакі, та діагностичні критерії. • Алгоритм диференційної діагностики інфекційної та алергічної кропив’янки. • Особливості клінічного перебігу та діагностики ентеровірусних екзантем, зокрема синдрому «рука-нога-рот». • Диференційна діагностика висипів при системних захворюваннях сполучної тканини та васкулітах, зокрема хворобі Шенлейна-Геноха. • Тактика ведення пацієнтів з медикаментозними екзантемами, включаючи синдром Стівенса-Джонсона. • Заняття 2: Кір у дітей. Діагностика, диференційна діагностика та лікування. • Клінічна семіотика катарального періоду кору та виявлення плям Копліка. • Чотири ключові характеристики корової екзантеми для диференціації від інших висипів. • Диференціація кору та інфекційного мононуклеозу, зокрема при появі «ампіцилінового» висипу. • Особливості висипу, лімфаденопатії та катаральних явищ при краснусі порівняно з кором. • Диференційна діагностика кору та ентеровірусних екзантем, зокрема синдромів «рука-нога-ротик» і Бостонської екзантеми. • Диференціація кору та скарлатини за характером висипу, ураженням ротоглотки, «малиновим язиком» та симптомом Пастія. • «Червоні прапорці» розвитку багатоформної ексудативної еритеми або синдрому Стівенса-Джонсона на тлі екзантеми. • Сучасні протоколи лікування кору, включаючи дозування вітаміну А за рекомендаціями ВООЗ. • Тактика екстреної постконтактної профілактики кору: вакцинація, імуноглобулін та терміни проведення. • Актуальні епідеміологічні тенденції щодо кору в Україні та вимоги до епіднагляду. • Конспект до заняття 1. • Клінічні задачі до заняття 1. • Конспект до заняття 2. • Клінічні задачі до заняття 2. • Тестування БПР до курсу. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Застосовувати валідовані діагностичні критерії інсомнії (МКХ-11, DSM-5) для пацієнтів різних вікових груп. 2. Проводити диференційну діагностику між первинними та вторинними розладами сну у дітей та дорослих. 3. Інтерпретувати дані клінічних анкетувань, актиграфії та полісомнографії для верифікації діагнозу. 4. Розробляти індивідуалізовані плани корекції безсоння, включаючи методи когнітивно-поведінкової терапії (КПТ-І). 5. Застосовувати алгоритми фармакотерапії інсомнії з урахуванням віку, коморбідності та профілю безпеки препаратів. 6. Впроваджувати стратегії корекції поведінкової інсомнії у немовлят та дітей раннього віку. 7. Консультувати пацієнтів та їхніх батьків щодо принципів гігієни сну. 8. Ідентифікувати “червоні прапорці”, що вимагають направлення до вузькопрофільних спеціалістів (сомнолога, психіатра). 9. Застосовувати валідовані скринінгові шкали (PHQ-9, HADS, індекс тяжкості інсомнії) для об’єктивізації стану пацієнта. 10. Проводити диференційну діагностику між первинною інсомнією та інсомнією як симптомом депресивного розладу. 11. Розробляти індивідуалізовані плани лікування, що поєднують фармакотерапевтичні та немедикаментозні підходи. 12. Здійснювати обґрунтований вибір антидепресантів з урахуванням їхнього впливу на архітектоніку сну (седативні, активуючі). 13. Оцінювати доцільність та ризики призначення гіпнотиків, запобігати розвитку залежності та поліпрагмазії. 14. Консультувати пацієнтів щодо принципів гігієни сну та елементів когнітивно-поведінкової терапії інсомнії (КПТ-І). 15. Визначати клінічні маркери та “червоні прапорці” для своєчасного направлення пацієнта до психіатра. Програма заходу • Заняття №1: Безсоння у немовлят, дітей та дорослих – діагностика та алгоритм корекції • Ключові діагностичні критерії для верифікації розладів сну у немовлят та дітей дошкільного віку. • Диференціація поведінкової інсомнії дитинства від органічних причин порушення сну. • Алгоритм вибору терапевтичної тактики при хронічній інсомнії у дорослих: КПТ-І vs фармакотерапія. • Особливості застосування мелатоніну та інших снодійних препаратів у педіатричній практиці. • Ведення пацієнтів з коморбідною інсомнією на тлі психічних і соматичних захворювань. • Клінічні випадки, у яких полісомнографія є обов’язковим методом дослідження. • Сучасні немедикаментозні методи корекції циркадних порушень сну. • “Червоні прапорці” при скаргах на безсоння, що вимагають негайного дообстеження. • Заняття №2: Депресія і безсоння у практиці сімейного лікаря • Патогенетичні механізми, що об’єднують депресивні розлади та інсомнію. • Клінічне розмежування інсомнії як провідного симптому депресії від первинного розладу сну. • Діагностичні інструменти для амбулаторного прийому. • Алгоритм вибору стартової фармакотерапії: седативні антидепресанти vs СІЗЗС. • Місце бензодіазепінових та небензодіазепінових снодійних у терапії пацієнтів з депресією. • Елементи КПТ-І, які може імплементувати сімейний лікар без спеціалізованої психотерапевтичної підготовки. • Тактика ведення пацієнтів з депресією та супутньою гіперсомнією. • Соматичні захворювання, що можуть імітувати клінічну картину коморбідної депресії та інсомнії. • Критерії ефективності терапії та тактика при частковій або повній відсутності відповіді на лікування. • Конспект до заняття. • Клінічні задачі до заняття. • Опитування до курсу. • Тестування БПР до курсу. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Хронічний закреп – це не просто функціональне порушення, а складний синдром із багатофакторним етіопатогенезом, який часто поєднує гастроентерологічні, ендокринологічні, неврологічні та психосоматичні механізми. Ігнорування цих причин може призводити до того, що не будуть помічені небезпечні симптоми – так звані червоні прапорці. Діагностика не буде своєчасною, як і початок терапії, а за таких умов можуть виникнути тяжкі ускладнення. Згідно з даними епідеміологічного аналізу, до 20% дорослого населення періодично страждає від хронічного закрепу, а серед людей похилого віку цей показник сягає 30–40%, що суттєво впливає на якість життя й потребує комплексного підходу до оцінювання стану пацієнта. Знання про механізми розвитку закрепу дають лікарю змогу не лише своєчасно виявити серйозні порушення, а й обґрунтовано обирати ефективні діагностичні та лікувальні стратегії. Уміння інтерпретувати результати лабораторних, функціональних і візуалізаційних досліджень є особливо важливим у разі закрепу, який є резистентним до лікування, або ж появи тривожних симптомів, які потребують точної та швидкої диференційної діагностики. Навчальний захід «Закреп у дорослих: діагностика, червоні прапорці та сучасний менеджмент» буде присвячений вивченню основних причин розвитку закрепу в дорослих та діагностичних критеріїв кожної з них. Особливу увагу буде приділено виявленню симптомів небезпечної патології, методам верифікації етіопатогенетичних факторів і сучасним підходам до ефективного менеджменту закрепу. Практична частина заходу містить розгляд реальних клінічних випадків для закріплення теоретичних знань. • · Критерії діагностики закрепу в дорослих. • · Основні причини (етіологія) закрепу в дорослих. • · Червоні прапорці при закрепах у дорослих. • · Методи верифікації етіопатогенетичних факторів закрепу. • · Сучасний менеджмент закрепу в дорослих • · Розгляд клінічних кейсів. • Відповіді на запитання

Синдром хронічної втоми – це не просто стан, коли «немає сил». Це виснаження, яке не минає після сну, порушує концентрацію, пам’ять і навіть заважає виконувати звичні повсякденні дії. Пацієнти довго шукають відповіді, ходять від одного спеціаліста до іншого, а справжня причина лишається невиявленою. На цьому заході ви дізнаєтеся, як відрізнити міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми (МЕ/СХВ) від інших схожих хвороб. Ви зрозумієте, чому симптоми часто доповнюються депресією, фіброміалгією чи неврозами і не пропустите цей діагноз навіть у складних випадках. Ви отримаєте практичні алгоритми обстеження, критерії діагностики та розуміння, коли залучати мультидисциплінарну команду. Після навчання ви зможете вчасно розпізнавати синдром хронічної втоми, будувати ефективну стратегію лікування та координувати роботу з неврологами, психіатрами, фізіотерапевтами й імунологами. Це допоможе пацієнтам повернутися до нормального життя, зменшить ризик хронізації стану й полегшить психоемоційний тягар від «невидимого» захворювання. • Визначення поняття міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми • Загальна характеристика захворювання • Теоретичні аспекти міалгічного енцефаломієліту/синдрому хронічної втоми • Епідеміологія • Етіологія • Патофізіологія (центральна, вегетативна, імунна системи, метаболізм, мікробіом) • Класифікація • Клінічна картина та діагностика міалгічного енцефаломієліту/синдрому хронічної втоми • Клінічні прояви (втома, когнітивна дисфункція, сон, вегетативні розлади) • Фактори ризику • Діагностичний підхід у дорослих (зокрема з post-COVID fatigue) • Обстеження • Диференціальна діагностика • Критерії (Канада, IOM/NAM, NICE) • Менеджмент і лікування • Загальний підхід • Варіанти лікування (фармакологічні, немедикаментозні) • Емпіричні та нові методи • Моніторинг • Ускладнення • Прогноз • Міждисциплінарний підхід • Роль команди (невролог, імунолог, психіатр, фізіотерапевт тощо) • Координація та комунікація для покращення результатів • Відповіді на запитання

Надмірна сонливість є однією з найбільш недооцінених скарг. Коли пацієнти говорять «постійно хочу спати», «не висипаюсь» або «немає сил», за цим можуть приховуватися центральні розлади гіперсомнолентності, психіатричні й ендокринні захворювання, наслідки черепно-мозкової травми, порушення циркадного ритму або медикаментозно-індуковані стани. Розуміння гіперсомнії виходить далеко за межі надмірного сну – це складний нейробіологічний феномен, пов’язаний із дисфункцією систем підтримання неспання, орексинової регуляції та нейромедіаторного балансу. На цьому заході ви навчитеся проводити диференційну діагностику між сонливістю і втомою, оцінювати скарги пацієнта з позиції сучасної сомнології та формувати алгоритм діагностичного пошуку при гіперсомнії. Ви розглянете нейробіологічні механізми центральних розладів гіперсомнолентності, зокрема нарколепсію, ідіопатичну гіперсомнію та синдром Кляйне-Левіна, а також їхні клінічні прояви й сучасні діагностичні критерії. Також ви розберете розлади сну, асоційовані з надмірною денною сонливістю, наприклад синдром обструктивного апное уві сні, джетлаг та порушення циркадного ритму. Після навчання ви зможете визначати потенційно небезпечні причини гіперсомнії та обирати доцільний обсяг обстеження й лікування відповідно до клінічної ситуації. • Актуальність теми. • Гіперсомнія як нейробіологічний феномен: • як правильно інтерпретувати скаргу; • гіперсомнія vs втома. • Нарколепсія. • Ідіопатична гіперсомнія. • Синдром Кляйне–Левіна. • Розлади сну, асоційовані з гіперсомнією: • синдром обструктивного апное уві сні; • розлади циркадного ритму; • джетлаг. • Гіперсомнія як симптом соматичних захворювань: • гіпотиреоз; • наслідки черепно-мозкової травми. • Психіатричні причини гіперсомнії: • атипова депресія; • біполярний афективний розлад. • Медикаментозно-індукована гіперсомнія: • бензодіазепіни; • опіати; • антигістамінні препарати. • Висновки. • Відповіді на запитання.

Хронічний панкреатит – це не просто запалення підшлункової залози, а складне мультифакторне захворювання, яке часто ховається за симптомами інших хвороб і може призводити до серйозних ускладнень. Тільки своєчасна й точна діагностика дає змогу вберегти пацієнта від проблем із травленням, болю та порушень обміну речовин. На цьому заході ви отримаєте актуальні знання про етіологію, патогенез і класифікацію хронічного панкреатиту. Навчитеся грамотно застосовувати інструментальні й лабораторні методи для ранньої та диференційної діагностики, а також опануєте алгоритми ведення болю, замісної терапії та коригування ускладнень. Після лекції ви зможете впевнено працювати з пацієнтами, які мають тривалий біль у животі, стеаторею, мальабсорбцію, вторинний цукровий діабет, а також із тими, хто переніс епізоди гострого панкреатиту. Ви будете знати, кого варто тестувати на генетичні форми ХП, як проводити консультування і застосовувати сучасні медикаментозні й ендоскопічні стратегії для покращення якості життя пацієнтів. • Основні етіологічні чинники й патогенетичні механізми ХП. • Сучасна класифікація клінічних форм: від безбольового перебігу до ускладнених форм. • Роль інструментальних і лабораторних методів у ранній та диференційній діагностиці. • Диференційна діагностика хронічного панкреатиту й інших захворювань, що можуть характеризуватися подібними симптомами. • Менеджмент болю: фармакологічні й інтервенційні підходи. • Екзокринна й ендокринна недостатність: принципи замісної терапії та контроль глікемії. • Ведення пацієнтів з кістами підшлункової залози: показання до спостереження, дренування чи хірургії. • Ведення пацієнта з аутоімунним панкреатитом. • Генетичні форми панкреатиту: кого та як тестувати; генетичне консультування. • Запобігання ускладненням ХП та лікування їх. • Перспективи розвитку: нові терапевтичні стратегії, біомаркери, ендоскопічні технології. • Відповіді на запитання учасників.

Мета навчання: пояснити поняття стресу, його стадії, поняття емоційного вигорання, основні симптоми. Розкрити причини схильності вигорання у лікарів. Навчити розпізнавати передвісники вигорання у себе і в колег через пояснення етапів розвитку професійного вигорання, методів профілактики та діагностики синдрому емоційного вигорання. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Туберкульоз ЦНС – це складна ситуація, яка загрожує життю пацієнта. Але мікобактеріальну етіологію захворювання виявити складно. Неспецифічні симптоми, стерта клініка та схожість з вірусними чи грибковими менінгітами маскують основну причину, і без сучасних підходів до діагностики є висока ймовірність припуститися помилки. Опанування актуальних методів верифікації та раннього виявлення є важливим для будь-якого лікаря, що працює з неврологічною, інфекційною патологією або надає допомогу в разі невідкладних станів. На цьому заході ви побачите, як розпізнати туберкульозний менінгіт та інші форми ураження мозку навіть у разі нетипового перебігу. Дізнаєтеся, як правильно інтерпретувати результати ліквору, що означають зміни на МРТ і КТ, коли призначити GeneXpert та як уникати діагностичних пасток. Ви навчитеся будувати алгоритм обстеження у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією та іншими імунодефіцитами, дисемінованим туберкульозом чи «лихоманкою неясного генезу». Після навчання ви зможете швидко виявляти туберкульоз ЦНС, обґрунтовано призначати обстеження і вчасно починати специфічне лікування. • 1. Вступ: поширеність, прогноз, групи ризику. • 2. Клінічні прояви та форми туберкульозу ЦНС: менінгіт, менінгоенцефаліт, абсцеси. • 3. Сучасні методи діагностики: нейровізуалізація (МРТ, КТ), дослідження ліквору, GeneXpert, мікробіологічна діагностика. • 4. Клінічні пастки та діагностичні маски. • 5. Диференційна діагностика туберкульозу ЦНС та інших інфекційних і неінфекційних уражень ЦНС. • 6. Алгоритми верифікації діагнозу, зокрема у пацієнтів з лікарською стійкістю. • 7. Аналіз клінічних випадків, інтерактивні обговорення. • 8. Відповіді на запитання учасників.

Туляремія може маскуватися під десятки хвороб, і лише підготовлений лікар зможе її вчасно розпізнати. В Україні реєструють спорадичні випадки й сезонні спалахи туляремії, особливо у степових і лісостепових регіонах. У зоні ризику – мисливці, аграрії, працівники тваринництва й ті, хто контактує з дикими гризунами чи комахами-переносниками. У будь-якого пацієнта з гарячкою, лімфаденітом чи незрозумілими виразковими ураженнями шкіри варто тримати туляремію в полі зору. На заході ви дізнаєтесь, як правильно додавати туляремію до диференційної діагностики гострих гарячкових станів, розпізнавати клінічні «маски» хвороби й уникати помилок, які коштують пацієнтам здоров’я і навіть життя. Ви зрозумієте, як грамотно діяти в разі контакту з ендемічними факторами та які схеми антибіотикотерапії дійсно працюють. Після лекції ви зможете впевнено оцінювати випадки з лихоманкою, збільшеними лімфовузлами чи підозрою на ураження ЦНС, знати, коли підозрювати туляремію та які лабораторні методи застосувати. • Актуальність туляремії в Україні: епідеміологія, природна осередковість, сучасні ризики. • Етіологія, патогенез, шляхи передавання; фактори вірулентності збудника. • Клінічні форми захворювання, “маски туляремії”, диференціальна діагностика з іншими гострими гарячковими станами. • Лабораторна діагностика: методи, особливості, алгоритм діагностики у пацієнтів, швидкі тести. • Принципи ефективної антибактеріальної терапії: вибір препаратів, дозування, тривалість, моніторинг ефективності. • Профілактика: перспективи вакцинації, заходи захисту медперсоналу й населення, дії у разі контакту чи підозри на туляремію. • Розгляд клінічних кейсів, алгоритми екстрених дій. • Відповіді на запитання

Антибіотикорезистентність стала щоденною клінічною реальністю, яка напряму впливає на виживання пацієнтів, частоту ускладнень і навантаження на систему охорони здоров’я. В українських реаліях проблему поглиблює нераціональна антибіотикопрофілактика, широке емпіричне призначення без подальшої деескалації та фрагментарне впровадження принципів антимікробного стюардшипу. Умови воєнного часу, поєднання цивільної та бойової травм лише погіршують наслідки цих помилок. На цьому заході ви отримаєте структуроване бачення антибіотикопрофілактики й антибіотикотерапії згідно з міжнародними рекомендаціями ASHP, ВООЗ та IDSA відповідно до нашого національного контексту. Ви розглянете механізми формування резистентності, навчитесь уникати типових помилок і зважати на ризики емпіричного підходу. Окремо ви дізнаєтеся про принципи антимікробного стюардшипу, а також про особливості антибіотикопрофілактики у разі цивільної та бойової травм. Після навчання ви зможете обґрунтовано підбирати антибактеріальні препарати, їхні дози й тривалість курсу, уникати надмірної профілактики та своєчасно коригувати терапію на основі клінічних і лабораторних даних. • Вступ • Актуальність антибіотикопрофілактики й антибіотикотерапії в сучасній медицині. • Глобальна загроза антибіотикорезистентності. • Цілі майстер-класу: підвищення обізнаності, формування практичних навичок, розуміння стратегії стюардшипу. • Антибіотикорезистентність: глобальний та локальний контекст • Стан проблеми в Україні станом на кінець 2025 року. • Основні механізми розвитку резистентності. • Роль надмірного та нераціонального використання антибіотиків у створенні «супербактерій». • Короткий огляд статистики й клінічних наслідків. • Антибіотикопрофілактика: принципи та помилки • Раціональна профілактика: коли вона потрібна, коли – ні. • Проблеми профілактики в низькоризикових процедурах. • Невикористання рекомендацій ASHP, ВООЗ та наслідки для резистентності. • Приклади нераціональної профілактики в клінічній практиці. • Антибіотикотерапія: емпіричний підхід та деескалація • Емпіричне призначення антибіотиків: ризики й обмеження. • Значення ранньої деескалації і таргетної терапії. • Випадки, коли емпірична терапія призводить до ускладнень та формування резистентності. • Стюардшип антибіотиків • Що таке антимікробний стюардшип. • Основні завдання та принципи впровадження у медичній практиці. • Виклики та бар’єри: клінічні, організаційні, психологічні. • Приклади успішних програм. • Регуляторні й міжнародні рекомендації • Основні міжнародні документи: ASHP, ВООЗ, IDSA. • Вітчизняні накази та регламентуючі документи. • Практичні алгоритми антибіотикопрофілактики і терапії за цими рекомендаціями. • Антибіотикопрофілактика бойової та цивільної травм • Основні правила профілактики у бойовій травмі. • Відмінності між цивільною та бойовою травмами. • Препарати, що не рекомендуються для профілактики, і причини. • Клінічні кейси та практичні приклади. • Раціональна антибіотикотерапія: основні принципи • Вибір препарату, дози, тривалості курсу. • Контроль ефективності й побічних ефектів. • Приклади алгоритмів для поширених клінічних ситуацій. • Підсумки та обговорення • Основні висновки. • Глобальні наслідки нераціонального застосування антибактеріальних засобів. • Інтерактивний розбір клінічних кейсів • Q&A

Раптова втрата слуху не дає права на зволікання. У перші 72 години вирішується, чи зможе пацієнт знову почути світ, чи залишиться зі стійкою втратою слуху. Помилка в диференціації між сенсоневральною і кондуктивною формою, плутанина з отитом чи навіть банальною сірчаною пробкою може коштувати людині повноцінного життя. На заході ви навчитеся швидко й чітко відрізняти гостру втрату слуху від інших патологій, правильно збирати анамнез і проводити базові обстеження: від аудіометрії до камертональних тестів. Розглянете важливість часового фактора терапії, отримаєте покрокові алгоритми лікування та дізнаєтеся про особливості ведення пацієнтів із супутнім шумом у вухах, запамороченням чи після вірусних інфекцій. Після лекції ви зможете впевнено діяти в перші критично важливі години, мінімізувати діагностичні помилки й підвищити ефективність лікування. • План ведення пацієнта із SSNHL (Sudden Sensorineural Hearing Loss). Визначення і терміновість. • Диференціація сенсоневральної та кондуктивної втрати слуху: • аудіометрія; • камертональні тести (Weber, Rinne); • огляд для виключення вторинних причин. • Збір анамнезу та клінічне обстеження. • Часовий фактор лікування. • Діагностика раптової втрати слуху. • Лікування. • Пацієнтоорієнтований підхід і реабілітація. • Відповіді на запитання

Своєчасне ультразвукове оцінювання артерій нижніх кінцівок є основним елементом діагностики судинної патології, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, після судинних втручань або в разі підозри на неатеросклеротичні ураження. Ці навички дають змогу виявляти дистальні ураження артерій, правильно інтерпретувати зміни в разі медіакальцинозу, своєчасно діагностувати аневризми та післяопераційні ускладнення, а також об’єктивно оцінювати ступінь ішемії та визначати показання до реваскуляризації. Хибна інтерпретація ультразвукових даних та несвоєчасне виявлення аневризм, тяжкої ішемії або дистальних уражень при цукровому діабеті – типові помилки, яких можна легко уникнути, маючи добре розвинені навички УЗ-оцінювання. На цьому заході ви матимете змогу поглибити знання щодо ультразвукової діагностики захворювань периферичних артерій, зокрема у разі цукрового діабету, неатеросклеротичних уражень та після судинних втручань. Ви розглянете особливості доплерівських спектрів, обмеження стандартних показників, як-от кісточково-плечовий індекс, критерії діагностики аневризм, псевдоаневризм та артеріовенозних фістул, а також підходи до контролю судинних шунтів і стентів. Окрім цього, ви отримаєте алгоритми ведення пацієнтів, оцінювання перфузії кінцівки та навчитеся приймати точні рішення у складних випадках. Після навчання ви зможете проводити ультразвукове дослідження артерій нижніх кінцівок, правильно інтерпретувати отримані дані та визначати подальшу тактику ведення пацієнта. • Особливості ураження артерій при цукровому діабеті: характер ураження, склероз Менкеберга, особливості доплерівського спектра, обмеження інтерпретації КПІ у пацієнтів із ЦД. • Неатеросклеротичні ураження артерій нижніх кінцівок: • васкуліти; • облітеруючий тромбангіїт (хвороба Бюргера). • Аневризми артерій нижніх кінцівок: визначення, часті локалізації, УЗ-ознаки, ризик тромбоемболічних ускладнень. • Псевдоаневризми й артеріовенозні фістули: причини, УЗ-ознаки. • Післяопераційний контроль судинних реконструкцій: УЗ-контроль судинних шунтів, контроль стентів та ангіопластики, ознаки рестенозу, гемодинамічні критерії дисфункції шунта. • Алгоритм ведення пацієнтів із захворюваннями периферичних артерій. • Особливості УЗД при хронічній ішемії: оцінювання перфузії кінцівки, класифікація WIfI, прогностичне значення гемодинамічних показників. • Клінічний практикум: • аналіз складних клінічних випадків; • інтерпретація УЗ-зображень і доплерівських спектрів; • формування клінічно релевантного висновку; • обговорення тактики ведення пацієнта. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Аорта – це головний магістральний судинний стовбур. В її черевному відділі будь-яка діагностична помилка може мати критичні наслідки. Ультразвукова доплерографія дає змогу побачити структуру стінки, просвіт аорти, а також оцінити кровотік, турбулентність та гемодинамічні зміни в її гілках. Аневризми, тромбози, стенози та дисекції часто протікають безсимптомно, а завдяки УЗД можна виявити ці проблеми своєчасно. На цьому заході ви навчитеся застосовувати мультипараметричний підхід до оцінювання морфології та гемодинаміки у черевному відділі аорти, правильно обирати зрізи й інтерпретувати швидкісні параметри кровотоку. Ви розглянете типові помилки та реальні клінічні випадки. Після навчання ви будете впевнено проводити УЗД в пацієнта з болем у животі неясного генезу, в разі підозри на аневризму чи розшарування аорти, ішемію кишківника. Ви знатимете, як правильно оцінювати кровотік та вчасно скеровувати пацієнтів до судинного хірурга. • Вступ • Мета обстеження • Клінічне значення • Ембріогенез та анатомія аорти • Методика ультразвукового дослідження аорти • Підготовка пацієнта • Протокол сканування. Мультипараметричний підхід у дослідженні • Нормальна УЗ-картина • Патологічні зміни аорти • Аневризма аорти • Розшарування (дисекція) • Тромбоз/емболія • Атеросклероз • Васкуліти (Такаясу, гігантоклітинний) • Післяопераційні зміни/ендопротези • Вроджені аномалії (коарктація, персистуюча дуга) • Клінічні випадки • Типові помилки • Відповіді на запитання учасників

Майстер-клас про впровадження адміністрування протимікробних препаратів (антибіотик-стewардшип) 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ Раціональне використання антибіотиків сьогодні є критичною складовою безпеки пацієнтів та якості медичної допомоги. Майстер-клас створений для спеціалістів, які впроваджують або планують впроваджувати адміністрування антимікробних препаратів у своєму закладі. Основна ідея — показати чіткий, практичний та реалістичний алгоритм організації адміністрування протимікробних препаратів. У програмі майстер-класу буде розглянуто базові умови, кроки та ключові елементи впровадження адміністрування антибіотиків, а також ефективну комунікацію з лікарями під час змін: аргументацію рішень і роботу із запереченнями. Окремо буде акцентовано роль адміністрації лікарні у забезпеченні підтримки та сталості процесу та організацію мультидисциплінарного формату роботи (синергія лікарів, клінічних фармацевтів і медсестер). Учасникам також нададуть практичні інструменти для залучення фахівців відділень до щоденного адміністрування антибіотиків. Сучасно, практично, evidence-based. Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Пренатальна ультразвукова діагностика є одним із головних інструментів сучасного акушерства, від точності якого залежить своєчасність виявлення патології плода та вибір подальшої тактики ведення вагітності. Важливим є не лише технічне виконання дослідження, а й коректна інтерпретація отриманих даних з урахуванням меж можливостей методу, принципів допплерометрії та впливу хибних сигналів на формування висновків. Недостатнє розуміння принципів скринінгових і діагностичних підходів може призводити до помилок інтерпретації, необґрунтованого направлення пацієнток на додаткові обстеження або пропуску клінічно значущих змін. На цьому заході ви розглянете базові принципи пренатального УЗД, відмінності між просівними (скринінговими) та діагностичними підходами, основи допплерометрії, а також роль артефактів у формуванні діагностичних рішень. Ви засвоїте правильну техніку сканування, навчитесь аналізувати зображення у В-режимі та інтерпретувати основні показники матково-плацентарного та плодового кровотоку.  Після навчання ви зможете більш впевнено інтерпретувати ультразвукові дані та забезпечувати своєчасну маршрутизацію пацієнток. • Пренатальна діагностика та скринінг: концептуальні засади • відмінність діагностики від просіювання: мета кожного підходу • зміст і послідовність діагностичних та просівних (скринінгових) обстежень • Діагностичний ультразвук та допплерометрія • Історія методу та основи фізики • Безпека плода при УЗД (теплові та механічні ефекти; принцип ALARA) • Техніка сканування: • типи ультразвукових датчиків та базові прийоми сканування • орієнтація та навігація в ультразвуковому зображенні • принципи аналізу зображень у В-режимі • основні режими візуалізації та їх клінічне застосування; • Хибні сигнали — як артефакти впливають на діагностичне рішення і як їх розпізнати • Основні допплерометричні показники, принципи оцінки та інтерпретації результатів • Відповіді на запитання учасників

Медична сестра часто опиняється першою біля пацієнта у критичному стані, тому вміння правильно користуватися дефібрилятором – це життєва необхідність. Особливо, коли допомогу треба надати відразу і немає часу чекати на лікаря. Від техніки, знання алгоритмів та впевненості у своїх діях залежить безпека як пацієнта, так і того, хто виконує процедуру. На цьому заході ви отримаєте системні знання про принципи роботи різних типів дефібриляторів, навчитеся перевіряти обладнання, готуватися до дефібриляції, а також опануєте алгоритми роботи під час СРЛ. Окрім цього, ви дізнаєтеся, як безпечно користуватись AED і взаємодіяти у команді під час проведення реанімаційних заходів, уникаючи помилок та аварійних випадків. Після навчання ви зможете впевнено проводити дефібриляцію, швидко реагувати на несподівані ситуації та забезпечувати високу ефективність реанімаційних заходів за сучасними стандартами. • 1. Базові технічні принципи роботи дефібрилятора • Різниця між монофазною та біфазною хвилями. • Енергетичні режими й поняття «ефективної енергії». • Чому важлива імпеданс-компенсація. • Показники, які відображаються на екрані: ЕКГ, енергія, заряд, режим. • 2. Типи дефібриляторів та особливості їх використання • Manual defibrillator vs AED vs Monitor-defibrillator. • Сильні/слабкі сторони елетродів та педів у клінічних сценаріях. • 3. Передбачена перевірка обладнання (Daily/Shift Check) • Самотест (self-test): що означають індикатори. • Перевірка батареї, кабелів, термінів придатності педів. • Тест навантаження через тестову панель/резистор. • 4. Підготовка пацієнта до дефібриляції • Оцінювання ризиків, безпека персоналу, положення пацієнта. • Підготовка шкіри: волосяний покрив, волога, піт, пластини. • Правильне розташування електродів у стандартних і нестандартних ситуаціях (ожиріння, грудні імпланти, кардіостимулятор, інфільтрати, пов’язки). • 5. Робота з режимами дефібрилятора • Переключення: paddles → pads → monitoring → pacing. • Синхронізована кардіоверсія (режим «SYNC»): показання, помилки. • Несинхронна дефібриляція: алгоритм для VF/pVT. • Аналіз ЕКГ на дефібриляторі (технічна частина). • 6. Дефібриляція під час СРЛ • Вікно часу й алгоритм «розряд → СРЛ → аналіз». • Проблеми, що знижують успіх розряду. • Дефібриляція під час транспортування та в операційній. • 7. Автоматизований зовнішінй дефібрилятор • Принцип роботи AED. • Типи AED та їхні особливості. • Показання до застосування AED у стаціонарі. • Покроковий алгоритм роботи з AED. • Встановлення електродів для AED. • Безпека під час роботи з AED. • Типові помилки роботи з AED. • Обслуговування та перевірка AED. • 8. Робота з дефібрилятором у специфічних ситуаціях • Дефібриляція в присутності високого кисневого потоку. • Пацієнт на каталці/металевому столі: як убезпечити. • 9. Управління помилками та аварійними ситуаціями • Ритм змінився → шок скасовують: як правильно розрядити («abort shock»). • Заряд набраний, але розряду не треба: дії персоналу. • Відмова моніторингу ЕКГ, відсутність контакту електродів дефібрилятора. • Дефібрилятор не заряджається/довго заряджається. • 10. Ураження струмом медперсоналу • Як це трапляється: типові причини (кисень, волога, контакт). • Негайні дії після інциденту. • Профілактика таких ситуацій у майбутньому. • 11. Інфекційний контроль та догляд за обладнанням • Обробка ложок і панелей. • Одноразові й багаторазові компоненти. • Зберігання падів і батарей. • 12. Документування дій та взаємодія з командою • Як правильно озвучувати команди («Clear!», «Charging», «Shock delivered»). • Яку інформацію медсестра документує (час розряду, енергія, зміни ритму). • Робота в команді під час СРЛ. • 13. Відповіді на запитання

​Вторинні імунодефіцити (ВІД) – це розлади, які можуть розвиватися практично в кожного пацієнта під впливом різних чинників: від хронічних хвороб до медикаментозної терапії, операцій, травм, виснаження чи старіння. Ці стани є більш поширеними, ніж первинні імунодефіцити, тому потребують більшої уваги. Вони не є самостійною нозологією, однак суттєво ускладнюють перебіг основного захворювання, збільшують ризик тяжких та атипових інфекцій і можуть стати причиною смерті або інвалідизації. Імунокомпроментовані пацієнти потребують особливого клінічного підходу, адже їхнє лікування та профілактика ускладнень мають бути персоналізованими. З огляду на ці міркування фахівцям необхідні знання про сучасні алгоритми діагностики, моніторингу і критерії призначення замісної терапії. Це важливо не лише для забезпечення ефективного лікування, а й для запобігання летальним ускладненням. Навчальний майстер-клас «Вторинні імунодефіцити: сучасні підходи до діагностики, моніторингу та терапії» буде присвячений вивченню відмінностей між первинними і вторинними імунодефіцитами, їхньої епідеміології та основних етіологічних чинників: від ВІЛ та онкозахворювань до хронічних станів й імуносупресії. Будуть розглянуті клінічні прояви ВІД, зокрема часті рецидивні або атипові інфекції, особливості перебігу в дітей. Крім цього, в програмі заходу будуть представлені практичні аспекти діагностики: оцінювання функціональних показників імунітету, моніторинг імуноглобулінів та аналіз супутніх чинників. Окрема увага буде приділена призначенню замісної терапії, антибіотикопрофілактиці й сучасним принципам лікування. • Вступ: • Визначення і класифікація імунодефіцитів: первинні vs вторинні. • Епідеміологія. • Основні етіологічні фактори виникнення вторинних імунодефіцитів: • ВІЛ-інфекція та інші вірусні захворювання. • Онкологічні, гематологічні захворювання, поліхіміотерапія, імуносупресивна терапія. • Хронічні захворювання. • Клінічні прояви вторинних імунодефіцитів: • Основний симптом – підвищена схильність до інфекцій: пневмонії, синусити, отити, глибокі інфекції, грибкові ураження. • Особливості перебігу в дітей. • Діагностика: • Оцінювання кількісних і функціональних показників імунної системи. • Динамічний моніторинг рівня імуноглобулінів у пацієнтів з ризиком вторинних імунодефіцитів (до, під час і після хіміотерапії). • Виявлення супутніх захворювань та факторів ризику. • Сучасні підходи до лікування та профілактики: • Лікування основного захворювання/стану, що призвів до імунодефіциту. • Замісна терапія імуноглобулінами (показання, моніторинг ефективності). • Протимікробна профілактика і терапія у разі високого ризику інфекцій. • Відповіді на запитання учасників

Для того, щоб остаточно розвіяти усі сумніви та дати відповіді на хвилюючі запитання, запрошуємо на вебінар. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Порушення серцевого ритму – одна з найчастіших причин звернення пацієнтів по медичну допомогу. У разі помилкової інтерпретації ЕКГ можуть виникнути небезпечні ускладнення. Через незнання основних електрокардіографічних ознак можна не помітити синдром слабкості синусового вузла, а також це може призвести до несвоєчасної діагностики життєво загрозливих аритмій, помилок у медикаментозному лікуванні, підвищеного ризику синкопальних станів і раптової серцевої смерті. На цьому заході ви матимете змогу систематизувати підходи до аналізу ЕКГ при тахікардіях з вузьким і широким QRS, екстрасистолії та передсердних тахіаритміях. Окремо ви розглянете AVNRT, AVRT, синдром WPW, диференціацію шлуночкових і надшлуночкових тахікардій з аберацією, а також навчитеся проводити оцінювання ризиків у разі синкопальних станів, підозри на міокардит, рубцевих змін міокарда й електролітних порушень. Після навчання ви зможете впевнено інтерпретувати складні порушення ритму, уникати проаритмогенних помилок під час призначення антиаритмічних препаратів та обґрунтовано діяти в ургентних клінічних ситуаціях. Другий день навчання проходитиме у практичному форматі з детальним розбором ЕКГ та зворотним зв’язком зі спікером у режимі реального часу. • Механізми виникнення аритмій. • Синусові порушення ритму. • Ектопічні комплекси. • Екстрасистолія. • Класифікація тахікардій. • AVNRT, AVRT, WPW. • Тріпотіння та фібриляція передсердь • Шлуночкові тахікардії. • Відповіді на запитання учасників. • Алгоритм прийняття рішень у разі аритмій. • Червоні прапорці. • Проаритмогенні ризики антиаритміків.