Заходи БПР — Імунологія 2026

Спірометрія є одним із найважливіших інструментів у діагностиці підгострого та хронічного кашлю і його основних причин, як-от бронхіальна астма, ХОЗЛ, первинний легеневий фіброз та саркоїдоз. Це дослідження дає змогу не лише підтвердити діагноз, але й обрати найефективнішу тактику лікування, оцінити динаміку захворювання та своєчасно скоригувати терапію. Важливо, що інтерпретація спірограм необхідна не тільки пульмонологам, а й лікарям загальної практики, адже пацієнти зі скаргами на кашель і задишку звертаються спочатку до них, зокрема з таким складним станом, як «кашльова» бронхіальна астма. За даними дослідження American College of Chest Physicians, до 30% випадків хронічного кашлю в дорослих пов’язані саме з цією формою астми, але залишаються недіагностованими через відсутність базової функціональної діагностики легень. Саме тому спірометрія має стати рутинною практикою для сімейних лікарів. Навчальний захід буде присвячений вивченню основних положень методу спірометрії, показань до проведення дослідження й умов отримання якісних результатів. Учасники майстер-класу детально розглянуть основні показники спірограми, правила проведення бронходилатаційного тесту і рекомендації щодо інтерпретації результатів. Здобуті знання будуть закріплені під час практичного модулю з аналізу спірограм. • Вступ, основні положення методу спірометрії. Показання до проведення, використання в клінічній практиці. • Умови проведення якісної спірограми. Підготування до дослідження. • Основні показники спірограми. Бронходилатаційний тест. Рекомендації щодо інтерпретації результатів. • Практичний модуль: аналіз спірограм. • Відповіді на запитання учасників

Вагітність після ДРТ належить до категорії складних спостережень, оскільки супроводжується підвищеною частотою акушерських ризиків, необхідністю індивідуалізованого підходу і часто – вже розпочатою підтримувальною терапією. На етапі первинного прийому формується подальша тактика ведення, тож якість збору анамнезу й оцінювання факторів ризику безпосередньо визначає безпеку матері та плода. На цьому заході ви навчитеся проводити точне оцінювання пацієнтки з вагітністю після ДРТ на етапі поставлення на облік, зокрема розглянете деталізований збір анамнезу безпліддя, оцінювання методу лікування та його потенційного впливу на перебіг вагітності. Ви засвоїте принципи ведення пацієнток під час передання з ДРТ-центрів в амбулаторну практику, показання й терміни підтримувальної терапії, а також особливості інтерпретації комбінованого пренатального скринінгу. Після навчання ви зможете структурувати первинний прийом пацієнтки після ДРТ, обґрунтовано приймати рішення щодо продовження або корекції підтримувальної терапії та формувати чіткий алгоритм ведення вагітності. • Чому вагітність після ДРТ – окрема ризикова категорія? • Роль лікаря на етапі первинного прийому: деталізувальний опитувальник щодо визначення факту безпліддя в анамнезі • Визначення методу лікування та потенційні наслідки під час вагітності • Особливості передання пацієнтки від ДРТ-відділення до жіночої консультації • Оптимальний термін поставлення на облік • Підтримувальна терапія: показання, терміни, потреба в пролонгації • Особливості комбінованого пренатального скринінгу • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Поперековий відділ хребта – основна біомеханічна ланка опорно-рухового апарату, яка щоденно зазнає значних осьових і ротаційних навантажень. Через це вона часто стає джерелом болю, функціональних обмежень і неврологічної симптоматики. Важливо досконало розуміти анатомію, біомеханіку й клінічне значення структур поперекового відділу, щоб правильно інтерпретувати соноанатомію та обґрунтовано використовувати ультразвуковий метод діагностики. На цьому заході ви розглянете анатомію та біомеханіку поперекового відділу хребта, соноанатомічні орієнтири, клінічне значення, показання й протипоказання до ультразвукового дослідження, а також патологічні стани, які можуть бути достовірно виявлені за допомогою УЗД. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати ультразвукове дослідження у пацієнтів з болем у попереку, після травм чи фізичних перевантажень, у разі дегенеративно-дистрофічних змін, а також у ситуаціях, коли МРТ протипоказане або недоступне. • Анатомія поперекового відділу хребта. • Біомеханіка поперекового відділу хребта. • Клінічне значення, показання й протипоказання до УЗД поперекового відділу хребта. • Соноанатомія поперекового відділу хребта. • Патології, які ми здатні достовірно виявити за допомогою УЗД. • Клінічні випадки патологій, що виявляються на УЗД поперекового відділу хребта. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Інтервенційний ультразвук є невід’ємною складовою сучасної малоінвазивної медицини, поєднуючи можливості точної діагностики та лікування без необхідності виконання відкритих хірургічних втручань. Особливості анатомії шиї, велика кількість судинно-нервових структур та різноманіття патологічних процесів вимагають чіткого розуміння принципів навігації, вибору оптимального доступу та володіння сучасними методиками інтервенцій під контролем ультразвуку. На цьому заході ви розглянете принципи інтервенційного ультразвуку, особливості вибору безпечного акустичного вікна, правила навігації та візуалізації інструментів, а також актуальні рекомендації EFSUMB щодо виконання втручань на органах шиї. Також ви навчитись робити вірний вібір між тонкоголковою аспіраційною біопсією та core-біопсією та засвоїте принципи склерозування та абляції різних патологічних утворень. Після навчання ви зможете грамотно планувати втручання, обирати оптимальну методику, мінімізувати ризик ускладнень та виконувати процедури відповідно до сучасних стандартів. • Інтервенційний ультразвук – ефективна малоінвазивна технологія для діагностики та лікування. • Базові принципи інтервенцій під контролем УЗ. • Обладнання, девайси та інструменти для інтервенцій під контролем УЗ. • Вибір «безпечного акустичного вікна» та типу втручання під контролем УЗ. • Принципи навігації та візуалізації инструмента під час втручання під контролем УЗ. • Європейські рекомендації (EFSUMB) з інтервенційного ультразвуку на органах шиї. • Діагностичні маніпуляції під контролем УЗ на органах шиї (щитоподібна залоза, лімфатичні вузли, слинні залози) • Тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія чи гістологічна core-біопсія: яку методику краще використовувати? • Кісти та абсцеси шиї – чи можливо малоінвазивне лікування? • Процедури склерозування та абляції під контролем УЗ різних патологій органів шиї. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Якщо не розпізнати розсіяний склероз своєчасно, якість життя пацієнта буде під загрозою, а ви не зможете ефективно впливати на перебіг хвороби. Ранні ознаки РС часто непомітні або неспецифічні, тому знання критеріїв діагностики дозволяє вчасно запідозрити захворювання, направити пацієнта на необхідні обстеження та розпочати лікування. На цьому заході ви дізнаєтесь, як розпізнавати дебютні симптоми РС та відрізнити їх від інших неврологічних станів. Ви зможете формувати чіткий алгоритм дій для своєчасної діагностики та початку терапії. Окремо будуть розглянуті оновлені критерії МакДональда 2024, червоні прапорці при огляді та прогностичне значення раннього виявлення хвороби. Після курсу ви отримаєте чіткий алгоритм дій, який дозволить впевнено орієнтуватися у випадках підозри на РС та брати захворювання під контроль. • Епідеміологічні дані поширеності РС • Клінічні прояви дебюту РС • Оновлення критеріїв діагностики РС згідно опублікованих критеріїв МакДональда 2024 • Червоні прапорці на огляді, що вказують на можливу демієлінізацію • Прогностичне значення раннього виявлення РС • Висновки та майбутні перспективи • Відповідді на питаня

Відкрити власну медичну практику значно складніше, ніж просто зареєструвати ФОП чи отримати ліцензію, адже помилки на старті можуть призвести до зайвих витрат, затримки запуску та юридичних ризиків. На цьому заході ви розберете покроковий алгоритм відкриття приватної практики: від вибору формату роботи й ліцензування до фінансового планування, роботи з ЕСОЗ та залучення перших пацієнтів. Після навчання ви матимете чіткий план запуску власної практики, зможете уникнути типових організаційних помилок і впевнено перейти від ідеї до прийому перших пацієнтів. • 1. Чи готові ви до приватної практики? Коли власна практика справді вигідна • 2. Формати приватної практики: від мінімального старту до власної клініки • 3. ФОП, податки та приймання оплати • 4. Ліцензія на медичну практику: покроковий алгоритм • 5. Приміщення, обладнання та медична безпека • 6. ЕСОЗ, медична документація та захист лікаря • 7. Фінансова модель приватної практики • 8. Як залучити перших пацієнтів • 9. План запуску за 30 днів • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Слова медичного працівника можуть стати початком тривалої співпраці з пацієнтом або причиною відмови від лікування. Професійна комунікація формує прихильність до терапії і безпосередньо впливає на клінічні результати. Вона визначає, чи буде пацієнт співпрацювати, чи вирішить чинити опір, сформує недовіру і почне писати скарги. В умовах сучасної української медицини, де зростає кількість людей із травматичним досвідом, інвалідністю та психологічною вразливістю, інклюзивна й етична взаємодія стає професійною необхідністю. На цьому заході ви навчитеся практичних підходів до комунікації зі складними та вразливими пацієнтами, пояснювати складні діагнози зрозуміло і без втрати професійного авторитету, зберігати контроль у конфліктних ситуаціях і водночас демонструвати повагу та емпатію. Особливу увагу буде приділено роботі з людьми з інвалідністю, ментальними порушеннями, агресивною поведінкою або бойовим досвідом, а також взаємодії з родичами та всередині медичної команди. Після навчання ви зможете поводитися впевнено навіть у напружених розмовах, знизити рівень конфліктності й зміцнити професійну репутацію. • Основи медичної етики у комунікації. • Етичні дилеми в комунікації: • баланс між правдою та психологічною підтримкою; • конфіденційність інформації; • відмова пацієнта від лікування; • комунікація з родичами та інше. • Основні принципи інклюзивної комунікації. • Стигматизуючі формулювання. • Комунікація з пацієнтами з бойовим і травматичним досвідом. • Правила професійної комунікації в медичному колективі. • Відповіді на запитання.

Амебіаз – це ризик сплутати інфекцію з НЗК, почати протизапальну терапію й отримати перитоніт. Цей майстер-клас допоможе вам уникнути фатальних помилок і впевнено діяти у складних клінічних ситуаціях: від хронічної діареї до абсцесу печінки. Ви дізнаєтеся, як розпізнати кишкову й позакишкову форми амебіазу, коли запідозрити паразитарне ураження та які обстеження справді працюють. Навчитеся швидко виключати або підтверджувати амебіаз у разі підозри на НВК та хворобу Крона, правильно інтерпретувати лабораторні й візуалізаційні дані та грамотно призначати лікування. У програмі – реальні клінічні випадки, які були зафіксовані спікеркою в Україні. Дізнайтесь про амебіаз з практичної точки зору! • 1. Вступне слово • Коротке представлення теми: амебіаз як актуальна проблема інфекційної патології, значення для клінічної практики та диференційної діагностики діарей • 2. Амебіаз: етіологія, епідеміологія, основи патогенезу • Збудник, механізми зараження • Групи ризику: мандрівники, особи з імунодефіцитними станами • 3. Кишкові прояви амебіазу: клінічна характеристика • Гострий та хронічний амебний коліт: особливості перебігу й типові симптоми • Варіанти ускладнень (перфорація, амебома, кровотечі, апендицит тощо) • Диференційна діагностика з іншими формами колітів (дизентерія, НЗК, виразковий коліт) • 4. Позакишкові прояви амебіазу: клінічні форми • Амебний абсцес печінки – найбільш поширена позакишкова форма захворювання: клінічні ознаки, діагностичні підходи, можливі ускладнення та наслідки у разі несвоєчасної діагностики • Рідкісні форми: ураження легенів, головного мозку, шкіри • 5. Діагностика амебіазу • Можливості лабораторної діагностики: мікроскопія калу, серологічні тести, молекулярно-генетичні методи (ПЛР) • Інструментальні методи: УЗД, КТ, МРТ для діагностики абсцесів • 6. Лікування та профілактика • Основні принципи медикаментозної терапії: специфічні антипротозойні засоби, особливості лікування кишкових та позакишкових форм • Медико-соціальні аспекти профілактики серед груп ризику • 7. Обговорення клінічного випадку №1: гостра кишкова форма • 8. Обговорення клінічного випадку №2: амебний абсцес печінки • Відповіді на запитання учасників

Складні розмови в медицині є щоденною реальністю. Вони виникають на перетині високої емоційної напруги, дефіциту часу та важливих клінічних рішень. Повідомлення діагнозу після КТ, обговорення несприятливого прогнозу чи взаємодія з агресивними родичами потребують не лише клінічної компетентності, а й структурованих комунікативних вмінь. Відсутність таких навичок призводить до ескалації конфліктів, втрати довіри, підвищення медико-правових ризиків і значного емоційного виснаження лікаря. На цьому заході ви навчитеся застосовувати структуровані протоколи ведення складних медичних розмов, зокрема алгоритм SPIKES для повідомлення поганих новин, а також підходи до деескалації конфліктних ситуацій і роботи з емоційними реакціями пацієнтів та їхніх родичів. Ви розглянете стратегії поведінки в конфліктах за Томасом Кілманом, протокол емпатичної взаємодії (Емоція – Валідація – Емпатична відповідь), а також практичні інструменти комунікації в разі ургентних станів чи термінальних стадій захворювань. Після навчання ви зможете впевнено структурувати складні розмови, знижувати рівень емоційної напруги в комунікації, підтримувати професійні межі та мінімізувати ризики конфліктів і скарг, водночас зберігаючи власну психологічну стійкість. • Поняття поганої новини в медичному контексті. Як методика повідомлення поганих новин може допомогти і лікарю, і пацієнту? • Повідомлення поганих новин: шестикроковий протокол SPIKES або як не розгубитися під час складної розмови? • 5 стратегій поведінки в конфліктах за Томасом Кілманом. • Догляд у кінці життя, повідомлення про смерть, кризові емоційні стани – практичні поради. • Пацієнт у складній ситуації: 6 правил спілкування. • Протокол ЕВЕ (Емоція – Валідація емоції – Емпатична відповідь). • Чого слід уникати, розмовляючи з розлюченими пацієнтами. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації). • Оцінювання здобутих знань.

У побудові робочого процесу ефективна взаємодія з керівником є обовʼязковою, оскільки стиль керування безпосередньо впливає на якість клінічних рішень, безпеку пацієнтів та робочу атмосферу в колективі. Розуміння психотипу керівника дає змогу прогнозувати його поведінку, адаптувати власну комунікацію та знижувати рівень стресу під час виконання щоденних робочих завдань. На цьому заході ви розглянете типові психотипи керівників у медичному середовищі та їхній вплив на роботу команди. Ви отримаєте інструменти для розпізнавання авторитарного, тривожно-перфекціоністичного, емоційно-нестабільного та партнерського стилів управління, а також навчитесь адаптувати комунікацію залежно від поведінкових характеристик керівника. Окрім цього, буде приділена увага помилкам у сприйнятті управлінських дій, профілактиці конфліктів, реагуванню на публічну критику та побудові професійної позиції без ескалації напруги. Після навчання ви зможете ефективніше взаємодіяти з керівником у складних робочих ситуаціях та впевнено відстоювати власну професійну позицію. • Клініка управління: як стиль керівника впливає на медичні результати. • Вплив управлінського стилю на якість клінічних рішень та життя пацієнтів. • Поведінкові реакції персоналу під тиском та їхній вплив на ефективність роботи. • Комунікація як фактор профілактики помилок та конфліктів у команді. • Типові помилки у сприйнятті керівника. • Уникнення персоналізації дій керівника та сприйняття його через професійні критерії. • Хибні інтерпретації стилю керівника, що руйнують командну взаємодію. • Вміння розпізнавати, коли проблема у сприйнятті, а не в діях керівника. • Авторитарний тип. • Поведінкові маркери керівника, який прагне контролювати все. • Вплив авторитарного стилю на команду: страх помилок і приховування ініціативи. • Наслідки для клінічної практики й безпеки пацієнтів. • Тривожно-перфекціоністичний тип. • Мікроменеджмент як прояв тривоги керівника. • Перевантаження персоналу через постійний контроль. • Уповільнення прийняття рішень і підвищений ризик помилок. • Емоційно-нестабільний тип. • Непередбачуваність керівника та її вплив на емоційний стан команди. • Імпульсивні дії, що формують хронічний стрес. • Приклади з практики, де емоційна нестабільність ускладнювала роботу. • Партнерський тип. • Відкритість і підтримка керівника як фактор мотивації команди. • Ризики відсутності структури та контролю, що призводять до плутанини. • Балансування відкритості й чітких правил для ефективної роботи. • Швидка діагностика психотипу. • Виявлення психотипу через реакції на помилки та критичні ситуації. • Вплив стилю прийняття рішень на командну роботу й терміни клінічних рішень. • Адаптація власної комунікації під різні психотипи керівника. • Складні управлінські ситуації. • Публічна критика та її демотивувальний ефект на персонал. • Перевантаження команди через високі або нереалістичні вимоги. • Ігнорування професійної думки та шляхи конструктивної адаптації. • Психологічна стійкість медичного працівника. • Розпізнавання ознак вигорання та профілактика емоційного виснаження. • Визначення власних меж відповідальності для збереження ефективності. • Практичні інструменти саморегуляції та підтримки емоційного балансу. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером. • Проходження тестування (самостійно).

Надмірне потовиділення – дрібниця тільки на перший погляд. Для пацієнта це щоденний стрес, соціальна ізоляція та постійне відчуття сорому. Це виклик, який вимагає точного діагнозу й розуміння, адже антиперспіранти вже не працюють і ризик інфекційних ускладнень зростає щодня. На цьому заході ви детально розглянете типи гіпергідрозу (від локалізованого до генералізованого), а також навчитеся проводити диференційну діагностику між первинними і вторинними формами. Дізнаєтесь, як використовувати тест Мінора, обирати тактику лікування й поєднувати медикаментозні, ін’єкційні та фізіотерапевтичні методи. Окремо будуть розглянуті інноваційні методики ботулінотерапії. Після навчання ви зможете ефективно контролювати симптоми, індивідуалізувати підхід до кожного пацієнта й запобігати ускладненням. • Вступ • Огляд гіпергідрозу: визначення, класифікація (первинний, вторинний) • Вплив гіпергідрозу на якість життя пацієнтів • Етіологія, патогенез, клінічна картина • Діагностика гіпергідрозу • Збір анамнезу та оцінювання симптомів • Використання тесту Мінора для визначення поширеності потовиділення • Диференціальна діагностика з іншими станами • Сучасні методи лікування • Медикаментозні методи • Ін'єкції ботулінічного токсину • Іонофорез, локальні терапевтичні процедури • Хірургічні методи та їхня роль у лікуванні складних випадків • Підсумки та рекомендації • Важливість комплексного підходу • Актуальні настанови і рекомендації • Відповіді на запитання

Часто персистуюча анемія та цитопенії в літніх пацієнтів або не діагностуються, або помилково списуються на «вікові зміни». Мієлодиспластичний синдром (МДС) – одна з найпоширеніших причин таких станів. Раннє розпізнавання і своєчасне направлення до гематолога є важливим для планування ефективної тактики лікування. Чи знаєте ви, на які зміни в загальному аналізі крові та мазку потрібно звертати увагу, щоб швидко відрізнити МДС від дефіциту B12 або фолатів, залізодефіциту чи медикаментозно-індукованих цитопеній? На цьому заході ви детально розглянете цитоморфологію крові: анізоцитоз, пойкілоцитоз, дизгранулоцитоз, гігантські тромбоцити та інші характерні зміни при МДС. Ви отримаєте актуальні алгоритми оцінювання ризику (IPSS-R/IPSS-M) простою мовою та зʼясуєте, як вони впливають на вибір стратегії спостереження або лікування. Після навчання ви зможете швидко і точно ідентифікувати пацієнтів, у яких підозра на МДС обґрунтована, відрізняти її від інших причин цитопеній та анемії, супроводжувати терапію і контролювати інфекційні ризики. • Коли підозрювати МДС: макроцитоз/панцитопенія, персистенція >6–8 тижнів, червоні прапорці в ЗАК та мазку. • Лаб-погляд: ретикулоцити ↓, дисгранулопоез/дисеритропоез у мазку, бласти; типові помилки преаналітики. • Диференціація з частими причинами: B12/фолати, залізодефіцит, медикаментозні цитопенії, апластична анемія, ІТП. • Що робити на первинній ланці: мінімальний алгоритм обстежень та чіткі критерії термінового направлення до гематолога. • Коли потрібен кістковий мозок: аспірат/біопсія, цитогенетика, NGS – що саме впливає на діагноз. • IPSS-R/IPSS-M просто: як оцінка ризику змінює тактику спостереження й лікування. • Базові підходи до терапії: спостереження, переливання, ESA/залізо, гіпометилюючі, трансплантація – що має знати негематолог. • Інфекції, вакцинація та поліфармація: практичні поради ведення на амбулаторному етапі. • Комунікація з пацієнтом: як пояснювати хронічний перебіг, прогноз та цілі лікування. • Відповіді на запитання.

​Псевдонеопластична мімікрія — це реальна проблема у щоденній роботі патоморфолога. Ці доброякісні або реактивні зміни часто імітують злоякісні новоутворення як морфологічно, так і клінічно, що може призвести до діагностичних помилок, невиправдано агресивного лікування або тривалої психологічної травми для пацієнта. Особливо це стосується анатомічно складних зона: шкіри, шлунково-кишкового тракту, молочних залоз чи статевій системі. Сучасні дані вказують, що частота серйозних діагностичних помилок у США, які призводять до смерті або інвалідності, становить близько 795 000 випадків на рік. Аналогічна статистика в Україні не була детально досліджена, але можна припустити, що ситуація не є кращою. Це підтверджує необхідність глибокого розуміння псевдонеопластичних мімікерів для зниження частоти таких помилок. Навчальний курс «Псевдонеопластична мімікрія в практиці загальної патології» буде присвячений вивченню найчастіших псевдонеопластичних змін у шкірі, м’яких тканинах, ШКТ, грудній і статевій системах. Учасники розглянуть критичні діагностичні точки, патоморфологічні ознаки, що допомагають відрізнити реактивні процеси від справжньої неоплазії, навчаться оцінювати складні біопсійні матеріали та грамотно формулювати діагноз у клінічно неоднозначних випадках. Курс буде корисним патологоанатомам, цитологам, онкологам, хірургам, а також усім, хто бере участь у прийнятті рішень щодо лікувальної тактики. • Псевдонеопластичні мімікери шкіри та м’яких тканин: • Акроангіодерматит (Mali). • Псевдокарциноматозна епітеліальна гіперплазія. • Рубці (гіпертрофічні, келоїдні). • Інтраваскулярна папілярна ендотеліальна гіперплазія (ІПЕГ). • Нодулярний фасциїт. • Проліферативний фасциїт. • Оссифікуючий міозит. • Аневризматична кіста кістки. • Псевдонеопластичні мімікери шлунково-кишкового тракту: • Ерозування слизової з реактивними змінами епітелію. • Gastritis/enteritis/colitis cystica profunda. • Гіперпластичні поліпи з хронічним ерозуванням. • Гетеротопія підшлункової залози. • Лімфоїдна гіперплазія. • Гамартома печінкових жовчних протоків. • Фокальна нодулярна гіперплазія печінки. • Хронічний пухлиноподібний панкреатит. • Псевдонеопластичні мімікери статевої системи • Чоловіча статева система: • Базалоїдна, аденоматозна гіперплазія передміхурової залози. • Крибриформна внутрішньопротокова гіперплазія. • Гранулематозний простатит. • Залишки мезонефрію, тунельні кластери. • Жіноча система: • Поліп ендометрію з метапластичними змінами. • Мікрогландулярний аденоз шийки матки. • Оваріальна стромальна гіперплазія/гіпертекоз. • Диференціальна діагностика з карциномами, аденомами, гранульоматозними процесами. • Псевдонеопластичні мімікери грудної залози: • Радіарний рубець. • Проліферативний аденоз. • Колагенозний сферульоз. • Псевдоангіоматозна стромальна гіперплазія. • Мікрогландулярний аденоз. • Відповіді на запитання

Жовтяниця є не самостійним захворюванням. Це клінічний симптом, що супроводжує широкий спектр патологій: від доброякісних станів до життєво небезпечних захворювань гепатопанкреатобіліарної зони, зокрема онкологічних. Тому, треба досконало знати алгоритми диференційної діагностики причин цього стану. Своєчасне встановлення етіології жовтяниці визначає не лише тактику лікування, але й прогноз для пацієнта. На цьому заході ви опануєте сучасні алгоритми диференційної діагностики жовтяниць з акцентом на чітке розмежування гемолітичних, паренхіматозних та механічних форм. Ви розглянете патофізіологічні механізми розвитку жовтяниці, навчитесь інтерпретувати лабораторні показники та обґрунтовано використовувати інструментальні методи діагностики, наприклад ультразвукове дослідження, КТ, МРТ та МРХПГ. Окрема увага буде приділена причинам механічної жовтяниці, зокрема жовчнокам’яній хворобі, холедохолітіазу та пухлинам гепатопанкреатобіліарної зони, а також важливості комплексного підходу до ведення таких пацієнтів. Після навчання вам буде легше орієнтуватися в різних кейсах жовтяниці та своєчасно визначати тактику ведення пацієнта. • Класифікація жовтяниць та основні відмінності: надпечінкова (гемолітична), печінкова (паренхіматозна) та підпечінкова (механічна). • Патофізіологічні механізми розвитку жовтяниць та їхнє клінічне значення. • Клінічні прояви різних типів жовтяниць: особливості перебігу хвороби, анамнезу, фізикального огляду, симптомокомплексу захворювання. • Лабораторна діагностика жовтяниць: інтерпретація показників білірубіну, трансаміназ, лужної фосфатази, ГГТП. • Інструментальна діагностика в алгоритмі диференціації жовтяниць (УЗД, КТ, МРТ, МРХПГ). • Основні причини механічної жовтяниці: жовчнокам’яна хвороба, холедохолітіаз, пухлини гепатопанкреатобіліарної зони, стриктури жовчних проток. • Диференційна діагностика різних видів жовтяниць. • Жовтяниця і рак підшлункової залози та органів периампулярної зони (ДПК, загальна жовчна протока, великий сосочок дванадцятипалої кишки). • Роль мультидисциплінарного підходу в діагностиці жовтяниць. • Клінічні випадки й типові діагностичні помилки у практиці лікаря. • Сучасні алгоритми ведення пацієнтів із жовтяницею і тактика лікування. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Визначення групи крові за системами ABO та резус-належності є відповідальною складовою лабораторної діагностики, від якої безпосередньо залежать безпека трансфузій та клінічні рішення. Навіть попри наявність стандартизованих методик, можуть трапитися помилки через неправильний спосіб дослідження, хибну інтерпретацію результатів та вплив «людського фактора». Особливу складність становлять ситуації зі слабоаглютинабельними формами антигену D, наявністю холодових аглютинінів, варіантами антигену A, а також розбіжності результатів між лабораторіями. На цьому заході ви дізнаєтеся більше про еритроцитарні системи ABO та резус, їхнє клінічне значення й варіанти антигенів. Ви розглянете методи визначення групи крові та резус-належності, їхні діагностичні можливості, переваги й обмеження. Також ви досконало засвоїте правила виконання досліджень, контролю якості реакцій та особливості обстеження різних категорій пацієнтів: від донорів до новонароджених і вагітних. Після навчання ви зможете впевнено інтерпретувати сумнівні результати, ефективно діяти у складних випадках і вибудовувати якісну взаємодію між лабораторними та клінічними підрозділами. • Сучасні уявлення про еритроцитарні системи АВО та резус, клінічне значення основних антигенів та їхніх варіантів. • Методи визначення: можливості, переваги, недоліки. • Правила виконання, облік та контроль реакцій. • Особливості проведення для різних категорій обстежуваних: пацієнти, вагітні, новонароджені, донори. • Можливості «маневру» для лабораторій різного рівня у складних випадках. • Тісна комунікація лабораторій та клінічних підрозділів: чому це критично важливо. • Відповіді на запитання.

Ефективне лікування онкологічних захворювань ґрунтується на розумінні молекулярних механізмів пухлинного процесу, що виходять за межі традиційної гістологічної класифікації. Це передбачає необхідність орієнтуватись у типах генетичних змін та рівнях їхньої реалізації – ДНК, РНК і білок – відповідно до можливостей та обмежень кожного діагностичного методу. Вибір між ПЛР, NGS, FISH чи імуногістохімією має принципове значення, оскільки саме він визначає повноту молекулярної характеристики пухлини та досконале планування таргетної терапії. На цьому заході ви розглянете логіку молекулярної онкології, зокрема взаємозв’язок між генетичними змінами та їхніми клінічними проявами. Ви дізнаєтеся про основні типи молекулярно-генетичних альтерацій, їхнє клінічне значення й підходи до виявлення на різних рівнях. Крім цього, ви проаналізуєте можливості методів дослідження на рівні ДНК і РНК, а також роль та обмеження імуногістохімії як інструмента оцінювання білкової експресії. Після навчання ви зможете формувати раціональний діагностичний маршрут, уникати помилок у призначенні молекулярних тестів та правильно інтерпретувати результати досліджень. • Вступ: логіка молекулярної онкології • Чому морфології вже недостатньо? • Центральна догма: ДНК → РНК → білок як основа діагностичного мислення • Де саме «виникає» клінічно значуща зміна? • Типи молекулярно-генетичних змін: що саме ми шукаємо? • SNV, In/Dels; CNV, ампліфікації; транслокації; fusions, exon skipping • Зміни експресії: які з них мають клінічне значення? • Рівень ДНК: можливості та обмеження • Які зміни ми реально можемо виявити на рівні ДНК? • Методи: ПЛР, Sanger, NGS, FISH, MLPA, фрагментний аналіз • Коли який метод доцільний? Типові помилки вибору • Рівень РНК: коли ДНК недостатньо • Fusions, exon skipping, рівень транскрипції • Методи: ПЛР, NGS • Клінічні ситуації, де РНК є критичною • Що дає ІГХ насправді? • Як генетичні зміни впливають на білок? • ІГХ як рутинний інструмент • Ризики неправильної інтерпретації • “Ідеальний збіг”: як обрати метод під зміну? • Алгоритм: тип зміни → рівень → метод • Як не переплутати: ДНК vs РНК vs білок • Комбінування методів. Практичні приклади відповідності • Клінічні кейси та інтеграція в практику (NSCLC, рак молочної залози, колоректальний рак, пухлини пацієнтів дитячого віку) • Як виглядає правильний діагностичний маршрут? • Розбір типових помилок • Як формулювати запит у лабораторію? • Відповіді на запитання • Обговорення матеріалу (презентації) • Оцінювання здобутих знань

Антибіотикорезистентність при інфекціях, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), є однією з десяти найбільших загроз для глобального здоров’я, за даними ВООЗ. Незнання тенденцій резистентності призводить до неефективності лікування, ускладнень, повторних інфекцій та поширення «супербактерій», що особливо актуально в умовах війни та обмеженого доступу до нових препаратів. На цьому заході ви отримаєте чіткі алгоритми вибору антибіотикотерапії при резистентних збудниках, навчитеся проводити моніторинг ефективності лікування та впроваджувати антимікробний стюардшип у щоденній практиці. Ви розглянете клінічні кейси гонореї та інших бактеріальних ІПСШ, зокрема мультирезистентні форми, а також заходи профілактики й ризики неправильного застосування антибіотиків. Після навчання ви зможете ефективно підбирати антибіотикотерапію при ІПСШ, а також уникати ускладнень та поширення резистентності. • Актуальність АМР при ІПСШ. • Гонорея: мультирезистентний лідер. • Інші бактеріальні ІПСШ. • Антимікробний стюардшип у кабінеті дерматовенеролога. • Профілактика, DoxyPEP і ризики резистентності. • Клінічні кейси та розбір протоколів. • Відповіді на запитання.

Ультразвукова візуалізація молочних залоз у період вагітності й лактації – це окрема діагностична категорія, що потребує чіткого розуміння фізіологічних змін тканини молочної залози та їх диференціації з патологічними процесами. Під впливом гормональних змін у цей період відбувається гіперплазія залозистої тканини, зміна ехогенності, розширення протоків і посилення васкуляризації, що значно ускладнює інтерпретацію ультразвукової картини. На цьому тлі як запальні процеси, так і доброякісні чи злоякісні утворення можуть мати атипові сонографічні характеристики, через що зростає ризик діагностичних помилок. На цьому заході ви розберете особливості нормальної ультразвукової візуалізації молочних залоз у вагітних та жінок у період лактації, а також сучасні підходи до диференційної діагностики запальних, доброякісних і злоякісних процесів. Ви розглянете УЗ-ознаки післяпологового й гранульоматозного маститу, особливості візуалізації галактоцеле, лактаційної аденоми та фіброаденом із лактаційними змінами. Після навчання ви зможете правильно оцінювати ультразвукову картину молочних залоз у період вагітності й лактації, диференціювати фізіологічні зміни від патологічних та визначати показання до подальших діагностичних втручань. • Особливості нормальної УЗ-візуалізації молочних залоз під час лактації. • Запальні та інфекційні процеси в молочних залозах: • післяпологовий мастит; • гранульоматозний мастит. • Тривалий мастит, що не лікується: діагностичні пастки. • Доброякісні захворювання у період лактації та вагітності: • галактоцеле; • лактаційна аденома; • фіброаденоми: зміни, які відбуваються під час лактації. • Вагітність: асоційований рак молочної залози. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Лікарі здобудуть наступні навички: Застосування валідованих скринінгових шкал для виявлення тривожних розладів. Проведення диференційної діагностики між генералізованим тривожним розладом, панічними атаками та соматоформними розладами. Визначення показань для призначення анксіолітичної терапії та вибір препарату з урахуванням коморбідності. Ідентифікація “червоних прапорців” у пацієнтів з тривогою, що вимагають консультації психіатра. Розробка алгоритму ведення пацієнта з тривогою, коморбідною з кардіологічною чи гастроентерологічною патологією. Формування ефективного запиту на консультацію до психіатра. Навички психоедукації пацієнта щодо природи його стану та необхідності співпраці з психіатром. Інтерпретація висновків психіатра для інтеграції в план лікування соматичного захворювання. Питання, що розглядаються: Які діагностичні критерії дозволяють розмежувати соматичні прояви тривоги від органічної патології? Як обрати стартову терапію для пацієнта з уперше діагностованим тривожним розладом в умовах первинної ланки? У яких клінічних ситуаціях призначення бензодіазепінів є виправданим, а коли їх слід уникати? Які особливості ведення пацієнтів з тривогою на тлі хронічних захворювань (ІХС, ЦД, ХОЗЛ)? Коли лікар загальної практики повинен скерувати пацієнта до психіатра, а коли – до психотерапевта? Як побудувати комунікацію з пацієнтом, який заперечує психогенну природу своїх симптомів? Яка тактика ведення пацієнта у разі неефективності першої лінії терапії тривожного розладу? Як юридично та етично коректно організувати консультацію психіатра для пацієнта? Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Електронний навчальний курс БПР розроблений для лікарів та медичних фахівців. Лікарі здобудуть навички проводити диференційну діагностику на основі клініко-епідеміологічних даних, застосовувати сучасні алгоритми лабораторної діагностики, призначати етіотропну терапію згідно з актуальними міжнародними рекомендаціями та стратифікацією ризиків. Учасники навчаться оптимізувати схеми патогенетичної та симптоматичної терапії відповідно до принципів доказової медицини, вести пацієнтів із груп ризику, ідентифікувати клінічні предиктори тяжкого перебігу та «червоні прапорці» для своєчасної госпіталізації. Окрему увагу приділено стратегіям специфічної та неспецифічної профілактики, зокрема вакцинації. Програма заходу • Заняття • 02:04:33 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Попри сучасні міжнародні протоколи, астма у дітей досі сприймається батьками як вирок, а для лікарів первинної ланки – як складний діагностичний і терапевтичний виклик. Недооцінення тяжкості захворювання та пізнє направлення до спеціаліста призводять до втрати «золотого часу» для контролю над хворобою, а це збільшує ризик ускладнень. На цьому заході ви навчитеся своєчасно виявляти бронхіальну астму й вести пацієнтів згідно з чинними настановами: від діагностики у ранньому віці та використання FENO до спірометрії, правильного підбору доставкових пристроїв і застосування сучасних протоколів лікування за GINA 2025. Після навчання ви зможете впевнено діагностувати астму на ранніх стадіях, уникати помилок і забезпечувати пацієнтам повноцінне активне життя з контролем захворювання. • Епідеміологія астми у дітей та підлітків. • Особливості діагностики астми у ранньому дитячому віці. Роль FENO. • Спірометрія та діти: кому, коли і як? • Сучасний підхід до лікування БА у дітей та підлітків згідно з GINA 2025. • Важливість адекватного підбору доставкового пристрою для інгаляційної терапії як запорука її ефективності. • Розбір клінічних випадків • Відповіді на запитання • Обговорення матеріалу (презентації) • Оцінювання здобутих знань

Біль у плечовому суглобі є однією з найчастіших причин звернення до ортопедів, ревматологів, лікарів спортивної медицини та спеціалістів ультразвукової діагностики. Володіння сучасними протоколами УЗД плечового суглоба та розуміння сонографічної анатомії мають вирішальне значення для своєчасного виявлення патології ротаторної манжети, сухожилля довгої голівки біцепса, бурситів та інших причин больового синдрому. Недостатнє знання ультразвукових критеріїв може ускладнювати диференційну діагностику, призводити до хибної інтерпретації знахідок і затримки призначення оптимального лікування. На цьому майстер-класі ви розберете нормальну сонографічну анатомію плечового суглоба, сучасний протокол ультразвукового дослідження та типові патологічні зміни. Ви навчитеся оцінювати стан довгої голівки біцепса, субскапуляріса, надостьового та підостьового м’язів, виявляти субакроміально-субдельтоподібний бурсит, діагностувати розриви ротаторної манжети, дегенеративні зміни акроміально-ключичного суглоба, а також розпізнавати ознаки адгезивного капсуліту та спортивних ушкоджень плеча. Після навчання ви зможете впевнено та послідовно виконувати УЗД плечового суглоба відповідно до сучасних рекомендацій, проводити диференційну діагностику найпоширеніших патологічних станів і формулювати клінічно значущі висновки. • Основи ультразвукового дослідження плечового суглоба • Довга голівка біцепса • Субскапуляріс • Надостьовий м’яз • Підостьовий м’яз та teres minor • Субакроміально-субдельтоподібна бурса • Акроміально-ключичний суглоб • Гленогумеральний суглоб • Дельтоподібний м’яз та м’які тканини • Повний протокол УЗД плечового суглоба • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Патологія довгої голівки біцепса • Патологія субскапуляріса • Патологія надостьового сухожилля • Патологія підостьового м’яза та teres minor • Субакроміально-субдельтоподібний бурсит • Розриви ротаторної манжети • Патологія акроміально-ключичного суглоба • Заморожене плече • Нестабільність та спортивна патологія плеча • Клінічні кейси • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань