Заходи БПР — Екстрена медицина 2026

Небажаним ефектам анальгетиків можна легко запобігти, якщо знати чіткий алгоритм дій. Безпека знеболення залежить не лише від вибору препарату, а й від моніторингу, своєчасного розпізнавання тривожних симптомів та вміння діяти в умовах обмеженої інформації. Для первинної ланки це особливо важливо, адже темп роботи вимагає швидкого прийняття рішень без зайвих зволікань. На цьому заході ви навчитеся структурувати роботу з пацієнтами, які отримують анальгетики. Знатимете, яких обстежень вони потребують та як оцінювати ризики для шлунково-кишкового тракту, нирок і серцево-судинної системи. Ви зрозумієте, як спланувати безпечну схему тривалого приймання НПЗП, запобігти небажаним ефектам опіоїдів і контролювати вживання антидепресантів. Формат навчання побудований на розгляді реальних клінічних випадків. Після зустрічі ви будете впевненіше запобігати ускладненням, зменшите кількість терапевтичних помилок і підвищите рівень безпеки пацієнтів з гострим і хронічним болем. • Моніторинг пацієнта: які обстеження потрібні для безпеки в разі приймання ліків проти болю. • НПЗП: контроль ризиків для шлунка, нирок і серця. • НПЗП: необхідні дослідження та обстеження в разі тривалого приймання. • Опіоїдні анальгетики: як уникнути запору, седативного ефекту і падінь. • Антидепресанти: вибір препарату для мінімізації побічних ефектів. • Ключі для практики: уникнення поліпрагмазії та перевірка взаємодій. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації).

Киснева терапія – базовий компонент надання допомоги пацієнтам з гіпоксемією та невідкладними станами, що супроводжуються порушенням оксигенації. Правильний вибір методу подання кисню, своєчасне підключення відповідних систем та правильна інтерпретація показників сатурації допомагають швидко й ефективно стабілізувати стан пацієнта. Недотримання принципів терапії може призводити як до недостатньої оксигенації, так і до ускладнень, пов’язаних із надлишковим поданням кисню. На цьому заході ви розглянете показання до кисневої терапії, принципи оцінювання дихання та сатурації, а також сучасні види кисневих систем, зокрема назальні канюлі, прості та резервуарні маски й системи Вентурі. Ви засвоїте алгоритми підключення кисню, правила вибору потоку, зволоження й основи безпеки в роботі з киснем. Окрім цього, ви опануєте методи контролю SpO₂, а також навчитеся профілактувати ускладнення, зокрема сухість слизових оболонок, опіки, CO₂-реінгаляцію та ушкодження шкіри. Після навчання ви зможете ефективно діяти в типових клінічних ситуаціях, як-от гострий респіраторний дистрес-синдром, загострення хронічної обструктивної хвороби легень, постопераційна гіпоксія та серцева недостатність із набряком легень. • Показання до кисневої терапії: оцінювання дихання, сатурації, типові ситуації в практиці медсестри. • Види кисневих систем: носові канюлі, прості та резервуарні маски, Вентурі; вибір залежно від потреб пацієнта. • Алгоритм підключення кисню: правильний дебіт, правила зволоження, безпека роботи з киснем. • Контроль SpO₂: як правильно знімати показники, робота з пульсоксиметром, фактори похибок. • Профілактика ускладнень кисневої терапії: сухість слизових, опіки, CO₂-реінгаляція, пролежні від масок. • Практичний модуль: встановлення кисневих систем, розбір помилок, робота з пацієнтом у стані задишки. • Відповіді на запитання.

Паліативна допомога — це сфера, де клінічні процеси нерозривно пов’язані з комунікацією. Медична сестра часто стає першою точкою контакту для пацієнта в термінальному стані та його родини. Під час роботи з такими пацієнтами виникають найскладніші запити — про прогноз, страх, біль, втрату контролю і смерть, які рідко мають «правильні» відповіді. Без навичок структурованої комунікації ці розмови легко перетворюються або на уникання, або на слова, що підсилюють тривогу і дезорієнтацію пацієнта. На цьому заході ви отримаєте чіткі комунікативні алгоритми для роботи з пацієнтами в термінальних станах і їхніми родинами: як відповідати на складні емоційні запити, як підтримувати пацієнта без надмірних обіцянок чи уникання, як вести розмови про погіршення стану та фінальні рішення. Ви навчитесь розпізнавати комунікативні помилки в реальному часі, вибудовувати підтримувальний контакт і знижувати емоційну напругу без втрати професійних меж, а також працювати з власним ресурсом у високонавантажених ситуаціях. Після навчання ви зможете впевнено комунікувати з пацієнтами у паліативному періоді, структурувати складні розмови з родичами, мінімізувати конфлікти та емоційні зриви у спілкуванні, а також підтримувати професійний етикет у найскладніших ситуаціях. • Поняття термінального стану та роль медичної сестри в наданні паліативної допомоги. • Етичні та деонтологічні аспекти спілкування з пацієнтами в термінальних станах. • Психологічні особливості пацієнтів із невиліковними захворюваннями. • Ефективна комунікація медичної сестри з пацієнтами в термінальному періоді життя. • Особливості взаємодії з родичами та близькими пацієнта. • Надання психологічної підтримки пацієнтам та членам їхніх сімей. • Профілактика професійного вигорання медичних сестер під час роботи з паліативними пацієнтами. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Суїцидальна поведінка є однією з найбільш недооцінених проблем у клінічній практиці, оскільки значна частина пацієнтів не звертається по спеціалізовану психіатричну допомогу і потрапляє в поле зору лікаря лише через соматичні скарги або випадкові звернення. Первинна ланка часто є єдиною точкою контакту, де ризик можна вчасно розпізнати. У 2026 році впровадження нового Стандарту медичної допомоги «Суїцидальна поведінка» (наказ МОЗ №546 від 24.04.2026) формалізувало вимоги до скринінгу, перетворивши його з клінічної інтуїції на обов’язковий компонент медичної допомоги. На цьому заході ви розглянете практичний алгоритм дій лікаря відповідно до оновленого Стандарту: від моменту первинного контакту до проведення скринінгу, комплексної оцінки ризику та формування індивідуального плану безпеки. Ви розберете критерії, за якими визначається необхідність скринінгу, структура оцінки після позитивного результату, принципи взаємодії з пацієнтом і його оточенням, а також підходи до маршрутизації в межах системи охорони здоров’я. Після навчання ви зможете виявляти ознаки суїцидального ризику незалежно від первинної скарги пацієнта, проводити структурований скринінг згідно з новим Стандартом, формувати індивідуальний план безпеки та приймати рішення щодо подальшої маршрутизації. • Вступ • Актуальність теми. Чому скринінг суїцидальної поведінки — завдання не тільки психіатра, а кожного лікаря первинної ланки. Огляд нового Стандарту МОЗ (наказ № 546 від 24.04.2026). • Що таке суїцидальна поведінка: визначення та коди • Визначення ВООЗ: суїцидальні думки (ідеї), плани, спроби самогубства та самогубство. Кодування за НК 025:2021 (Х60-Х84). Чому це не один стан, а спектр. • Хто і де має проводити скринінг • Первинна медична допомога, спеціалізована психіатрична допомога, невідкладна допомога — три точки контакту. Які ознаки є показанням до скринінгу: виражений емоційний дистрес, безнадія, хронічний біль, психічні та поведінкові розлади. • Клінічний приклад: пацієнт із хронічним болем на прийомі у терапевта • Розбір ситуації, коли соматична скарга маскує суїцидальний ризик; яке питання лікар повинен задати, але часто не задає. • Комплексна оцінка після позитивного скринінгу • Що входить в оцінку: психосоціальний статус, психічна коморбідність, соціальна ситуація, соматичний стан. Чому оцінка кожної спроби проводиться окремо. • Індивідуальний план безпеки • Структура плану: поточний стан, фактори ризику, захисні фактори, потреба в подальшому супроводі. Практичні приклади формулювань для плану. • Підходи до лікування та супровід • Комбінований підхід: фармакологічні й нефармакологічні методи. Повторна оцінка стану при зміні формату лікування (наприклад, виписка зі стаціонару). Залучення близького оточення з урахуванням конфіденційності. • Обговорення клінічного випадку та відповіді на запитання • Розбір кейсу від первинного контакту до складання плану безпеки; типові помилки маршрутизації. • Рефлексія та підведення підсумків • Ключові кроки алгоритму: скринінг → комплексна оцінка → план безпеки → лікування і супровід. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Кожен дезінфікований стіл та ретельно вимита підлога – це частина профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. Медична сестра контролює якість санітарної обробки, помічає помилки персоналу і відповідає за безпечне середовище для пацієнтів та колег. Порушення на цьому етапі можуть спричинити спалахи MRSA, синьогнійної палички або іншої нозокоміальної інфекції у відділенні. На заході ви навчитесь оцінювати якість прибирання, обґрунтовувати вибір дезінфекційних засобів та методів стерилізації, а також пояснювати пацієнтам і їхнім родичам значення санітарних заходів. Ви розглянете типові помилки й алгоритми дій які підвищують рівень безпеки лікарні. Після навчання ви отримаєте чітке розуміння, як запобігти внутрішньолікарняним інфекціям: від стандартного прибирання до роботи у кризових ситуаціях (підтверджені спалахи MRSA, Clostridioides difficile, COVID-19). Чистота має бути не просто візуальною, а справжньою – це запорука інфекційної безпеки у лікарні. • Роль медичної сестри у профілактиці госпітальних інфекцій. • Чому правильне прибирання і дезінфекція є основою безпеки. • Основні принципи інфекційного контролю • Шляхи передавання мікроорганізмів. • Ризики інфекцій, пов'язаних із наданням медичної допомоги. • Стандарти і протоколи (національні й міжнародні рекомендації). • Прибирання та дезінфекція поверхонь • Види прибирання: поточне, заключне, генеральне. • Використання дезінфекційних засобів (класи, концентрації, правила безпеки). • Типові помилки та як їх уникати. • Сучасні підходи й нові технології • Екологічні та безпечні дезінфекційні технології. • Інноваційні засоби й обладнання (УФ- та парова дезінфекція, сухий туман тощо). • Перспективи і тенденції в інфекційному контролі. • Відповіді на запитання.

Під час активних бойових дій змінюється сама логіка хірургічного мислення. Умови масових втрат, обмеженого ресурсу та дефіциту часу змушують лікаря приймати безпомилкові рішення, оскільки правильний вибір обсягу втручання на кожному етапі евакуації є визначальним фактором виживання. Чітке розуміння Role 1–4, принципів damage control та меж хірургічної допомоги є фундаментом сучасної військової медицини. На цьому заході ви зможете систематизувати знання про структуру системи медичної евакуації, критерії сортування та маршрутизації поранених і показання до хірургічних втручань на кожному рівні. Ви дізнаєтеся, який мінімально достатній обсяг допомоги забезпечує виживання, коли необхідно застосовувати damage control surgery, а коли пріоритетом є негайна евакуація. Також ви навчитесь ефективно контролювати кровотечу, обирати і впроваджувати тимчасові хірургічні рішення та профілактувати ускладнення під час транспортування між етапами. Після навчання ви зможете впевнено діяти у разі масивної кровотечі, політравми, проникних і комбінованих поранень, а також приймати обґрунтовані рішення в умовах обмежених ресурсів, уникати надмірних або несвоєчасних втручань та правильно готувати пораненого до евакуації. • Вступ • Актуальність поетапної хірургічної допомоги в умовах бойових дій • Структура системи медичної евакуації • Принцип "damage control" у військовій хірургії • Догоспітальний етап (Role 1) • Завдання хірурга на передовому рівні • Мінімально необхідний обсяг втручань для порятунку життя • Підготовка пораненого до евакуації • Критерії терміновості транспортування • Рівень стабілізації (Role 2) • Показання до невідкладних оперативних втручань • Damage Control Surgery: показання та межі • Контроль кровотечі, профілактика інфекційних ускладнень • Тимчасові хірургічні рішення до наступного етапу • Спеціалізований рівень (Role 3–4) • Розширені хірургічні втручання • Реконструктивний етап лікування • Принципи повторних ревізій • Тактика ведення складних комбінованих поранень • Медичне сортування та маршрутизація • Хірургічні критерії сортування • Вплив тяжкості травми на вибір маршруту • Комунікація між етапами евакуації • Клінічні кейси • Аналіз типових бойових травм • Обговорення обсягу допомоги на різних етапах • Типові помилки та ускладнення • Підсумки та дискусія • Алгоритм прийняття хірургічного рішення в умовах обмеженого ресурсу • Фінальне відео • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Хронічні та гострі рани є поширеною проблемою у практиці хірургів, медичних сестер, лікарів реабілітаційної медицини та спеціалістів, які працюють із пацієнтами з пролежнями, трофічними виразками чи синдромом діабетичної стопи. Попри появу великої кількості сучасних ранових покриттів, вибір пов’язки нерідко ґрунтується на звичці, а не на клінічній логіці. У результаті кожна перев’язка може перетворюватися на додаткову травму для тканин, посилення болю та фактор, що сповільнює загоєння. Сучасний підхід до лікування ран вимагає системної оцінки ранового процесу та розуміння того, що універсальної пов’язки не існує. На цьому заході ви навчитесь оцінювати рану відповідно до принципів TIME, підбирати перев’язувальні матеріали залежно від стадії ранового процесу та особливостей пацієнта, а також зрозумієте, як використовувати пінисті, альгінатні, гідроколоїдні та силіконові пов’язки у щоденній практиці. Також ви дізнаєтесь, як уникнути типових помилок, які стають причинами болю під час перев’язок та засвоїте сучасні атравматичні технології, що дозволяють мінімізувати пошкодження тканин і підвищити комфорт пацієнта. Після навчання ви зможете впевнено обирати оптимальний перев’язувальний матеріал для гострих і хронічних ран, пролежнів, трофічних виразок, синдрому діабетичної стопи та післяопераційних ушкоджень. • Сучасний підхід до лікування ран: принципи TIME. • Класифікація сучасних ранових покриттів. • Як оцінити рану перед вибором пов'язки. • Алгоритм підбору пов'язки залежно від стану рани. • Особливості використання пінистих, альгінатних, гідроколоїдних та силіконових пов'язок. • Помилки при виборі перев'язувального матеріалу. • Причини болю під час перев'язок. • Методи мінімізації болю та травматизації тканин. • Атравматичні технології та сучасні рішення для комфортної перев'язки. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Майстер-клас: аутизм у дорослих — розпізнати, зрозуміти, підтримати 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ Останніми роками зростає кількість пацієнтів, яким діагноз аутизму встановлюють уже в дорослому віці — часто після багатьох років безуспішного лікування тривоги чи депресії. Майстер-клас створений для лікарів первинної ланки, психіатрів, психологів і всіх фахівців, які працюють із дорослими пацієнтами. Головна мета — навчитися розпізнавати аутизм у дорослих і діяти професійно, з повагою до нейрорізноманіття. На заході йтиметься про аутизм як спектр (сучасне розуміння та зміни в DSM-5 / ICD-11), типові прояви в дорослих (соціальна комунікація, сенсорна чутливість, мислення, емоційна регуляція), причини недіагностованості в дитинстві (камуфляж і адаптація), а також диференційну діагностику та «червоні прапорці» для лікаря первинної ланки. Після проходження майстер-класу ви зможете розпізнавати аутизм у дорослого пацієнта під час звичайного прийому, отримати алгоритм дій від первинної підозри до подальшої маршрутизації та дізнатися, як делікатно й етично говорити з пацієнтом про можливу діагностику, формуючи командний підхід і підтримуючи нейрорізноманіття. 👉 Progress — коли знання працюють на практику. Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

:null Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Гіпертензивні розлади вагітності залишаються однією з основних причин материнської та перинатальної смертності навіть у 2026 році. Прееклампсія, еклампсія та HELLP-синдром – це ситуації, в яких кожна помилка може коштувати життя матері та дитини. Для анестезіолога це зона підвищеного ризику, адже ці стани супроводжуються нестабільною гемодинамікою, органною дисфункцією та потребують невідкладних рішень при мінімальному запасі часу. На цьому заході ви дізнаєтеся про сучасні підходи до діагностики і стратифікації ризику гіпертензивних розладів у вагітних, розглянете алгоритми перипартального менеджменту й навчитеся обґрунтовано обирати методи анестезіологічного забезпечення. Ви отримаєте алгоритми дій для контролю артеріального тиску, профілактики ускладнень, мультидисциплінарної взаємодії та ведення пацієнток у критичний період до і після пологів. Після навчання ви зможете впевнено діяти у разі прееклампсії, еклампсії та HELLP-синдрому й уникати типових діагностичних і тактичних помилок. • Гіпертензивні розлади під час вагітності: дефініції, діагностичні критерії, лабораторний скринінг, диференційна діагностика • Прогнозування ризику розвитку прееклампсії • Прееклампсія: поширеність, діагностичні критерії, клінічні прояви • Класифікація прееклампсії та критерії її важкості • Роль лабораторних та інструментальних методів у діагностиці прееклампсії • Профілактика прееклампсії • Базове лікування прееклампсії: антенатальний менеджмент і термін пологів • Менеджмент прееклампсії під час і після пологів • Особливості анестезіологічного забезпечення пацієнток із прееклампсією • Невідкладні стани при артеріальній гіпертензії вагітних, роділь та породіль • Еклампсія: сучасний портрет і мультидисциплінарний підхід • HELLP-синдром: хворі є – хвороби немає • Дискусійні питання терапії HELLP-синдрому • Найбільш поширені діагностичні й тактичні помилки • Розбір клінічних випадків • Відповіді на запитання учасників

:null, Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Невідкладні стани в амбулаторній практиці становлять одну з найбільш важливих сфер роботи лікаря первинної ланки, оскільки виникають раптово, часто без типової клінічної картини і потребують негайного прийняття рішень. Перші хвилини після розвитку критичного стану є визначальними для подальшого прогнозу пацієнта до моменту прибуття екстреної медичної допомоги. В умовах обмежених ресурсів і часу від лікаря вимагається чітке дотримання алгоритмів дій, швидке оцінювання стану й правильна первинна тактика. Окремо слід зважати на юридичні ризики, що виникають у разі помилок у веденні таких ситуацій. На цьому заході ви опануєте сучасні підходи до ведення невідкладних станів в амбулаторній практиці з акцентом на алгоритмічність дій. Ви розглянете організацію надання допомоги, а також первинне оцінювання пацієнта за алгоритмом ABCDE як базовий інструмент швидкої клінічної орієнтації. Окрім цього, ви проаналізуєте основні невідкладні стани, зокрема анафілаксію, гострий коронарний синдром, гіпертонічний криз, інсульт, судомний синдром, бронхіальну астму, гіпоглікемію та вазовагальні реакції. Після навчання ви зможете швидко розпізнавати критичні стани, застосовувати стандартизовані алгоритми невідкладної допомоги та організовувати своєчасний виклик і передання пацієнта бригаді ЕМД. • Організація роботи, оснащення кабінету, алгоритм дій персоналу в критичній ситуації. • Первинне оцінювання пацієнта за алгоритмом ABCDE. • Анафілаксія: розпізнавання клінічних проявів, алгоритм невідкладної допомоги, дозування та введення адреналіну, типові помилки. • Гострий коронарний синдром: ранні й атипові симптоми, дії медичного персоналу до прибуття ЕМД, медикаментозна підтримка пацієнта. • Гіпертонічний криз: диференціація невідкладного й ургентного кризу, оцінювання ураження органів-мішеней, алгоритм допомоги. • Інсульт: FAST / BE-FAST, раннє розпізнавання інсульту, критично важливі дії до госпіталізації. • Судомний синдром: алгоритм дій, безпека пацієнта, контроль дихальних шляхів, типові помилки. • Бронхіальна астма: оцінювання тяжкості стану, невідкладна терапія. • Гіпоглікемія та вазовагальні реакції: швидка диференціація причин втрати, невідкладна допомога, профілактика повторних епізодів. • Юридичні аспекти і комплектація аптечки невідкладної допомоги. Фіксація дій медичного персоналу, обов’язкове оснащення та препарати для надання допомоги. • Розбір типових помилок у наданні невідкладної допомоги в амбулаторних умовах. Реальні кейси та вирішення проблем, які трапляються найчастіше. • Відповіді на запитання.

Формування толерантного ставлення до людей, які хворіють на ТБ та представників груп найвищого ризику, задля запобігання проявів стигми і дискримінації — найбільш суттєвих бар’єрів, пов’язаних з порушенням прав людини на шляху до подолання ТБ. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Хронічний больовий синдром часто не відповідає на стандартну медикаментозну терапію або поодинокі інвазивні втручання. Він потребує системного, поетапного й пацієнтоорієнтованого підходу. Неправильний вибір методу або передчасна ескалація інвазивних втручань знижують ефективність лікування та сприяють хронізації болю. На цьому заході ви отримаєте чіткий алгоритм поетапного інвазивного лікування хронічного болю: від периферичних блокад до нейромодуляції та імплантованих систем доставки препаратів. Окрім цього, ви розглянете роль пробних втручань у діагностиці та плануванні лікування, а також знатимете, коли треба змінити тактику в разі недостатньої ефективності попереднього етапу. Після навчання ви зможете обґрунтовано обирати інвазивну стратегію залежно від клінічного стану пацієнта, типу болю й функціонального статусу. • Поетапна стратегія інвазивного лікування • Послідовність терапевтичних методів: периферичні блокади → радіочастотна абляція (RFA) → нейромодуляція → імплантовані системи доставки препаратів (помпи). • Пацієнтоорієнтований відбір методів • Принципова орієнтація на клінічний стан та індивідуальні потреби пацієнта: кому і коли застосовувати метод, а не наявність навичок лікаря. • Критерії відбору: характер болю, анатомічні особливості, функціональний статус і супутні захворювання. • Роль пробних втручань у діагностиці та плануванні терапії • Пробні блокади або тестові нейромодуляційні. • Оцінювання результатів терапії • Основний показник ефективності – не лише зменшення інтенсивності болю, а й функціональні та якісні параметри життя пацієнта. • Ціль лікування – повернення пацієнта до активного життя при контрольованому болю. • Основні меседжі

Аеромедична евакуація – одна з головних ланок порятунку поранених в сучасній війні. Але водночас знання в цій сфері традиційно доступні лише вузькому колу військових лікарів. Цю тему майже не розкривають на відкритих освітніх подіях, хоча вона визначає швидкість та безпечність транспортування пацієнта. Помилки на етапі організації та взаємодії можуть затримати евакуацію, погіршити стан пораненого і навіть зірвати операцію. В умовах війни кожен медик має орієнтуватися в базових принципах військової медицини, зокрема у правилах координації з авіацією. На цьому заході ви дізнаєтеся, як працює аеромедична евакуація в реальних бойових умовах. Ви розглянете нормативні вимоги, алгоритми взаємодії, основи картографічного аналізу та навіть практичний відбір вертолітного майданчика. Усі матеріали ґрунтуються на реальному досвіді, відточеному на етапах медичної евакуації та в роботі з підрозділами, що постійно діють в зоні бойових дій. Після навчання ви зможете правильно ініціювати евакуацію, передавати основну інформацію та приймати рішення у ситуаціях, про які не пишуть у відкритих джерелах. • Керівні документи: • розгляд основних нормативно-правових актів, статутних вимог і розпорядчих документів, що регламентують порядок організації та проведення аеромедичної евакуації сил оборони. • Взаємодія начальника медичної служби угруповання військ з іншими напрямами під час планування аеромедичної евакуації: • визначення ролі, повноважень та зон відповідальності; порядок координації дій з командуванням, оперативними структурами та медичними підрозділами. • Відбір та підготовка вертолітного майданчика: • процедура оцінювання місцевості, встановлення придатності майданчика, дотримання вимог безпеки польотів і тактичних умов застосування авіації. • Картографічне забезпечення: • вивчення картографічних матеріалів, аналіз маршрутів, особливостей рельєфу, зон ризику та умов для виконання евакуаційних заходів. • Відпрацювання маневрів: • практичні дії підрозділів: виконання алгоритмів маневрування, організація взаємодії, реагування на ускладнені тактичні ситуації. • Підсумковий відеоматеріал: • демонстрація основних елементів програми та узагальнення отриманих результатів у форматі короткого відеозвіту. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Післяопераційні ускладнення є завжди складним клінічним викликом, але, крім цього, вони супроводжуються критичним моментом у комунікації. В цей момент визначається, чи вдасться вам зберегти довіру пацієнта, його прихильність до лікування, забезпечити вдалий перебіг реабілітації та позитивний подальший результат. Ваші слова в цій ситуації можуть або виправити становище, або запустити ланцюг конфліктів та юридичних проблем. Неправильна або несвоєчасна комунікація часто має серйозніші наслідки, ніж саме ускладнення. На цьому заході ви отримаєте практичні навички ведення непростих післяопераційних розмов: повідомлення про ускладнення, обговорення несприятливого чи невизначеного прогнозу, пояснення необхідності додаткових втручань або повторної операції. Окрему увагу буде приділено роботі з тривожними, депресивними та агресивними пацієнтами, а також комунікації з родиною в умовах емоційної напруги. Ви навчитеся структурувати повідомлення, контролювати ескалацію емоцій та водночас зберігати чіткість, етичність і професійні межі. Після навчання ви зможете впевнено та спокійно доносити складну інформацію зрозуміло й безпечно, підтримувати пацієнта і його родину, знижувати ризик конфліктів, а також документувати комунікацію як елемент юридичного захисту. • Вступ та обґрунтування важливості • Клінічне значення післяопераційних ускладнень та їхній вплив на пацієнта і сім’ю. • Психоемоційні реакції на ускладнення: стрес, страх, почуття провини, тривога, агресія. • Роль лікаря і психотерапевта: етичні та клінічні межі відповідальності. • Підготовка до складної розмови • Аналіз клінічної ситуації та прогнозу: що потрібно донести, а що – не на цьому етапі. • Оцінювання емоційного стану пацієнта і родини. • Створення сприятливого середовища: час, приватність, позиціонування. • Психотерапевтична стратегія лікаря: емпатичний фокус, опора на ресурси пацієнта. • Інтерактив №1 – «Перші 30 секунд розмови» • Техніки комунікації у складних розмовах • Структура повідомлення негативної новини: SPIKES, ABCDE, адаптовані клінічні моделі. • Активне слухання, емоційне віддзеркалення, робота з паузами. • Короткі психотерапевтичні інтервенції для зниження тривожності. • Управління власною емоційною реакцією лікаря. • Інтерактив №2 – «Запитання, яке змінює розмову» • Обробка складних емоцій та конфліктних ситуацій • Робота з гнівом, страхом, звинуваченням, відчуженням. • Регуляція емоцій, дозування інформації, рефреймінг. • Робота з нереалістичними очікуваннями. • Формування довіри без виправдовування. • Інтерактив №3 – Судовий кейс «з однієї фрази» • Практична інтеграція та завершення • Узагальнення типових помилок і робочих алгоритмів. • Як поєднати клінічну інформацію та підтримку ресурсу пацієнта. • Перенесення навичок у реальні клінічні ситуації. • Інтерактив №4 – Фінальний «Норм/Стрьом» • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Дитяча серцево-легенева реанімація є базовою навичкою для медичних сестер у будь-якому відділенні, зокрема в амбулаторно-поліклінічних закладах, стоматологічних кабінетах і установах первинної медичної допомоги. В цих умовах медичний персонал найчастіше стикається з раптовим погіршенням стану дитини, пов’язаним із процедурним стресом, больовими маніпуляціями, застосуванням місцевих анестетиків, алергічними реакціями, бронхоспазмом, аспірацією або синкопальними станами. Від швидкості та правильності первинних дій залежить виживання дитини. На цьому заході ви розглянете сучасні алгоритми дитячої базової серцево-легеневої реанімації відповідно до стандартів PBLS та чинної нормативної бази МОЗ України. Ви дізнаєтеся про відмінності СЛР у дітей і дорослих, навчитеся структуровано оцінювати стан пацієнта, виконувати рятівні подихи, компресії грудної клітки, забезпечувати вентиляцію та правильно застосовувати автоматичний зовнішній дефібрилятор з дитячими електродами. Після навчання ви зможете впевнено діяти у разі зупинки кровообігу або дихання в дитини у поліклініці чи стоматологічному кабінеті, працювати за чітким алгоритмом та мінімізувати ризик небезпечних помилок на догоспітальному етапі. • Вступ • Актуальність дитячої СЛР у поліклініці. • Нормативна база: Наказ МОЗ № 1259, стандарти PBLS. • Роль медичної сестри у ранньому реагуванні. • Відмінності базової реанімації дорослих та дітей. • Оцінювання стану дитини • Перевірка безпеки. • Оцінювання свідомості та дихання. • Виклик екстреної допомоги. • Базовий алгоритм СЛР • Рятівні подихи. • Компресії грудної клітки. • Вентиляція (маска-мішок, рот до рота). • Використання АЗД з дитячими електродами. • Особливості СЛР у поліклініці • Використання наявного обладнання. • Взаємодія з лікарем та командою. • Розгляд практичних сценаріїв • Перевірка свідомості та дихання на манекені. • Відновлення прохідності дихальних шляхів у дітей. • Компресії грудної клітки та вентиляція. • Використання АЗД на дитячому манекені. • Відповіді на запитання

Метою курсу є розкрити питання стандартів у сфері охорони здоров’я та контролю якості медичної допомоги, а також визначення законодавчого забезпечення здійснення клініко-експертної оцінки якості Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Коли пацієнта евакуюють із зони бойових дій чи катастрофи, підтримання функції дихання є однією з умов виживання. На етапі MEDEVAC від якості проведення ШВЛ залежить стабільність оксигенації та гемодинаміки, а також ймовірність доставити пацієнта до шпиталю живим. На цьому заході ви систематизуєте знання з апаратної ШВЛ у польових і транспортних умовах: від фізіології дихання до налаштування параметрів вентиляції та моніторингу etCO₂. Розглянете алгоритми виявлення й усунення типових проблем: від раптового зниження SpO₂ до ведення напруженого пневмотораксу, а також навчитеся використовувати протоколи POCUS для контролю інтубації, оцінювання легенів і шлункового вмісту. Після заняття ви зможете впевнено працювати з портативними апаратами ШВЛ, прогнозувати споживання кисню та діяти швидко у стресових умовах. • Фізіологічні основи вентиляції та дихальної недостатності • Газообмін у легенях: механізм транспорту O₂ і CO₂ • Поняття дихальної недостатності на догоспітальному етапі • Клінічні критерії: SpO₂, etCO₂, клінічні прояви • Показання до початку ШВЛ на етапі MEDEVAC • Апаратна ШВЛ: принципи, параметри, техніка • Основні типи апаратів ШВЛ для транспортування • Будова системи: джерело кисню, дихальний контур, фільтри • Базові параметри: ДО, ЧД, PEEP, FiO₂, PIP • Розрахунок кисню для евакуації • Приклади налаштувань апаратів під час польового транспортування • Моніторинг під час проведення ШВЛ • Пульсоксиметрія, капнографія та інтерпретація etCO₂ • Причини високого/низького etCO₂ • Алгоритм контролю вентиляції за показниками SpO₂ і etCO₂ • Практичні кейси: гіповентиляція, гіперкапнія, апное • Ускладнення ШВЛ: діагностика та менеджмент • Проблеми з контуром, перегин, обтурація, «боротьба» з респіратором • Розпізнавання та дії у разі напруженого пневмотораксу • Алгоритм DOPES для швидкої діагностики причин несправності вентиляції • Практична демонстрація: дії у разі падіння SpO₂ або зміни etCO₂ • Ультразвуковий контроль у ШВЛ • Використання POCUS для підтвердження правильного положення ЕТТ • Ознаки інтубації трахеї та стравоходу • Протокол Airway Ultrasound: для допомоги у крікотиреотомії та трахеотомії • POCUS у діагностиці пневмотораксу • Оцінювання шлункового вмісту Gastric POCUS перед ШВЛ • Q&A-сесія