Заходи БПР — Дитяча неврологія 2026

Причини запаморочення й порушення рівноваги не завжди очевидні, але своєчасна діагностика рятує від помилок та ускладнень. На цьому заході ви навчитеся системно оцінювати вестибулярні порушення: від доброякісного пароксизмального позиційного запаморочення до складних отоневрологічних станів. Ви зрозумієте, як правильно проводити специфічні позиційні проби, диференціювати вертеброгенні й отогенні порушення і складати чіткий алгоритм діагностики навіть у разі атипової клінічної картини. Запаморочення, шум у вухах і порушення координації можуть бути джерелом сумнівів. Після заходу ваші пацієнти завжди отримуватимуть своєчасну ефективну терапію, а ваша впевненість у прийнятті рішень зросте. • 1. Топічна анатомія та фізіологія вестибулярної системи. Роль вестибулоокулярного рефлексу. • 2. Від субʼєктивних симптомів до вестибулярних синдромів: • анамнез хвороби • тривалість запаморочення • що запитувати у пацієнта • 3. Отоневрологічне клінічне обстеження. Оцінювання окорухової функції. • 4. Види ністагму, локалізація порушення. • 5. HINTS-тест, позиційні тести, інші вестибулярні тести. • 6. Диференційна діагностика вестибулярних розладів: центр vs периферія, підводні камені. • 7. Додаткові інструментальні методи обстеження: відеоністагмографія, vHIT та коли проводимо МРТ головного мозку. • Відповіді на запитання учасників.

Курс розроблено з метою підвищення рівня знань фахівців сфери охорони здоров’я та інших осіб, дотичних до медичної та фармацевтичної галузі, з питань порядку та рекомендацій до здійснення промоції лікарських засобів відповідно до Настанови «Належна практика з промоції лікарських засобів». Завдання курсу — систематизувати та роз’яснити основні вимоги й методологічні рекомендації щодо промоції лікарських засобів для фахівців сфери охорони здоров’я, а також підвищити їхню обізнаність щодо європейських стандартів і практик поширення інформації про лікарські засоби. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Формування диференційно-діагностичного ряду при маніфестації неспецифічної неврологічної симптоматики. 2. Застосування діагностичних алгоритмів для спадкових захворювань нервової системи. 3. Інтерпретація даних нейровізуалізації (МРТ) у контексті можливої генетичної патології. 4. Визначення показань до проведення специфічних лабораторних та генетичних досліджень. 5. Аналіз родоводу та ідентифікація патернів успадкування. 6. Розпізнавання клінічних «червоних прапорців», що вказують на спадковий характер захворювання. 7. Тактика ведення пацієнтів з підозрою на рідкісну генетичну хворобу до моменту верифікації діагнозу. 8. Навички міждисциплінарної взаємодії (невролог, генетик, радіолог) у діагностиці складних випадків. Програма заходу • Які ключові клінічні ознаки дозволяють запідозрити спадковий характер неврологічного розладу? • Який оптимальний діагностичний алгоритм при дебюті прогресуючого неврологічного дефіциту у пацієнта? • Як диференціювати спадкові мітохондріальні захворювання від лізосомних хвороб накопичення за клінічними проявами? • Яка роль та місце нейровізуалізації у диференційній діагностиці спадкових лейкодистрофій? • Коли доцільно призначати таргетну панель NGS, а коли – повногеномне/повноекзомне секвенування? • Які біохімічні маркери є найбільш інформативними для скринінгу метаболічних порушень, що імітують неврологічну патологію? • Які особливості клінічного фенотипу при хворобі Вільсона-Коновалова та її місце в диференційній діагностиці? • Яка тактика ведення пацієнта та консультування родини в період діагностичної невизначеності? • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

1. Відеолекція "Порушення фолатного циклу при розладах аутистичного спектра: генетичні основи та клінічне значення" Вступ: патофізіологічна багатовимірність РАС Біохімічна роль фолатного циклу в контексті нейророзвитку Генетичні поліморфізми фолатного циклу та їх частота при РАС Наслідки порушення фолатного циклу Клінічні фенотипи пацієнтів з РАС та супутніми порушеннями Методи лабораторної та молекулярно-генетичної діагностики Терапія та клінічна значущість інтервенцій 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Актуальність теми зумовлена зростанням ролі етичних принципів у сфері громадського здоров’я в умовах трансформації системи охорони здоров’я, кризових ситуацій та підвищених очікувань суспільства щодо якості та прозорості медичних послуг. Сучасні виклики, зокрема пандемії, воєнні дії, обмеженість ресурсів та необхідність прийняття швидких управлінських рішень, потребують від фахівців громадського здоров’я не лише професійної компетентності, а й здатності діяти відповідно до етичних норм, забезпечуючи баланс між інтересами окремої людини та суспільства. Особливої значущості набувають питання довіри до системи громадського здоров’я, ефективної комунікації з населенням, прозорості рішень та відповідальності за їх наслідки. Недостатня увага до етичних аспектів може призводити до зниження довіри, конфліктів та неефективності заходів у сфері громадського здоров’я. У цьому контексті безперервний професійний розвиток медичних працівників з питань етики є необхідною складовою підвищення якості професійної діяльності, формування єдиних підходів до прийняття рішень та зміцнення довіри суспільства до системи охорони здоров’я. Формат навчання: дистанційний електронний курс з доступом до матеріалів 24/7, що дозволяє проходити курс у власному темпі без відриву від роботи та клінічної практики, надається на наступний день після оплати курсу. Цільова аудиторія: всі лікарські спеціальності медико-лабораторного профілю та медико-профілактичного; всі лікарські спеціальності; всі спеціальності професіоналів у сфері охорони здоров'я; всі спеціальності фахівців у сфері охорони здоров'я. Програма заходу • 1. Відео-лекція. • Актуальність теми та важливість етики у сфері громадського здоров'я. • Базові етичні принципи. Етичні стандарти у системі охорони здоров’я. Нормативно-правові аспекти та професійна відповідальність. • Етичні виклики у громадському здоров'ї. Прийняття рішень в умовах обмежених ресурсів. Баланс між правами індивіда та інтересами суспільства. Етичні аспекти під час криз (епідемії, воєнні умови, надзвичайні ситуації). • Комунікація та довіра у громадському здоров'ї. Етична комунікація з населенням. Робота з чутливою інформацією. Формування довіри до медичної системи. • Практичний блок: розбір кейсів. Аналіз реальних або змодельованих ситуацій. Етичні дилеми у щоденній практиці. • Прийняття рішень та їх аргументація. • 2. Робота з першоджерелами. • 3. Заключне тестування: перевірка засвоєння навчального матеріалу курсу. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

​Вторинні імунодефіцити (ВІД) – це розлади, які можуть розвиватися практично в кожного пацієнта під впливом різних чинників: від хронічних хвороб до медикаментозної терапії, операцій, травм, виснаження чи старіння. Ці стани є більш поширеними, ніж первинні імунодефіцити, тому потребують більшої уваги. Вони не є самостійною нозологією, однак суттєво ускладнюють перебіг основного захворювання, збільшують ризик тяжких та атипових інфекцій і можуть стати причиною смерті або інвалідизації. Імунокомпроментовані пацієнти потребують особливого клінічного підходу, адже їхнє лікування та профілактика ускладнень мають бути персоналізованими. З огляду на ці міркування фахівцям необхідні знання про сучасні алгоритми діагностики, моніторингу і критерії призначення замісної терапії. Це важливо не лише для забезпечення ефективного лікування, а й для запобігання летальним ускладненням. Навчальний майстер-клас «Вторинні імунодефіцити: сучасні підходи до діагностики, моніторингу та терапії» буде присвячений вивченню відмінностей між первинними і вторинними імунодефіцитами, їхньої епідеміології та основних етіологічних чинників: від ВІЛ та онкозахворювань до хронічних станів й імуносупресії. Будуть розглянуті клінічні прояви ВІД, зокрема часті рецидивні або атипові інфекції, особливості перебігу в дітей. Крім цього, в програмі заходу будуть представлені практичні аспекти діагностики: оцінювання функціональних показників імунітету, моніторинг імуноглобулінів та аналіз супутніх чинників. Окрема увага буде приділена призначенню замісної терапії, антибіотикопрофілактиці й сучасним принципам лікування. • Вступ: • Визначення і класифікація імунодефіцитів: первинні vs вторинні. • Епідеміологія. • Основні етіологічні фактори виникнення вторинних імунодефіцитів: • ВІЛ-інфекція та інші вірусні захворювання. • Онкологічні, гематологічні захворювання, поліхіміотерапія, імуносупресивна терапія. • Хронічні захворювання. • Клінічні прояви вторинних імунодефіцитів: • Основний симптом – підвищена схильність до інфекцій: пневмонії, синусити, отити, глибокі інфекції, грибкові ураження. • Особливості перебігу в дітей. • Діагностика: • Оцінювання кількісних і функціональних показників імунної системи. • Динамічний моніторинг рівня імуноглобулінів у пацієнтів з ризиком вторинних імунодефіцитів (до, під час і після хіміотерапії). • Виявлення супутніх захворювань та факторів ризику. • Сучасні підходи до лікування та профілактики: • Лікування основного захворювання/стану, що призвів до імунодефіциту. • Замісна терапія імуноглобулінами (показання, моніторинг ефективності). • Протимікробна профілактика і терапія у разі високого ризику інфекцій. • Відповіді на запитання учасників

Лікарі здобудуть навички проведення диференційної діагностики між’ядерної офтальмоплегії та інших видів окорухових порушень, застосування знань анатомії медіального поздовжнього пучка для топічної діагностики, розпізнавання ключових клінічних патернів і півторасиндрому. Учасники навчаться формувати алгоритм діагностичного пошуку етіології, клінічно розрізняти однобічну та двобічну між’ядерну офтальмоплегію й інтерпретувати дані МРТ при підозрі на ураження медіального поздовжнього пучка та суміжних структур. Програма заходу • Заняття — 16:37 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • 1. Проводити диференційну діагностику між’ядерної офтальмоплегії (МЯО) та інших видів окорухових порушень, зокрема уражень III та VI пар черепних нервів. • 2. Застосовувати знання анатомії медіального поздовжнього пучка (МПП) для топічної діагностики рівня ураження стовбура мозку (міст, середній мозок). • 3. Розпізнавати ключові клінічні патерни МЯО: парез аддукції ока на боці ураження МПП та монокулярний ністагм абдукуючого ока. • 4. Ідентифікувати півторасиндром як комбінацію ураження МПП та іпсилатерального центру горизонтального погляду (PPRF). • 5. Формувати алгоритм діагностичного пошуку етіології (ішемія, демієлінізація, пухлина, травма) при виявленні даних синдромів. • 6. Клінічно розрізняти однобічну та двобічну між’ядерну офтальмоплегію та їх найбільш часті етіологічні кореляти. • 7. Інтерпретувати дані нейровізуалізаційних досліджень (МРТ) у пацієнтів з підозрою на ураження МПП та суміжних структур. • Яка анатомічна структура та функціональна роль медіального поздовжнього пучка у забезпеченні узгоджених горизонтальних рухів очей? • Які патофізіологічні механізми лежать в основі парезу приведення (аддукції) та дисоційованого ністагму при між’ядерній офтальмоплегії? • Як провести клінічну диференціацію між ураженням МПП та ураженням ядра або стовбура окорухового нерва (n. oculomotorius)? • Чому двобічна між’ядерна офтальмоплегія є високоспецифічною ознакою розсіяного склерозу у пацієнтів молодого віку? • Яке поєднане ураження анатомічних структур (МПП та парамедіанної ретикулярної формації моста) призводить до розвитку півторасиндрому? • Які основні етіологічні фактори розвитку МЯО та півторасиндрому превалюють у різних вікових групах (судинні, демієлінізуючі, неопластичні)? • Що таке синдром WEBINO (Wall-Eyed Bilateral Internuclear Ophthalmoplegia) і яка його топічна та клінічна значущість? • Які сучасні підходи до лікування та реабілітації пацієнтів із зазначеними нейроофтальмологічними розладами? • Завантажити програму заходу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Абдомінальна мігрень у дітей – це поширене, але часто недооцінене захворювання. Епізодичні болі в животі, які супроводжуються нудотою, блювотою, блідністю або анорексією, легко сплутати з гастроентерологічними чи хірургічними патологіями. Якщо не знати про особливості цього розладу, це призводить до зайвих обстежень, помилкових призначень та підвищеної тривожності у батьків. На цьому заході ви отримаєте алгоритмічні знання щодо розпізнавання абдомінальної мігрені, застосування діагностичних критеріїв, оцінювання психіатричної коморбідності, а також проведення психоедукації дитини і родини. Ви дізнаєтеся, як планувати немедикаментозну й медикаментозну терапії, уникати надмірних обстежень і покращувати якість життя пацієнта навіть у разі повторних епізодів. Після навчання вам буде легше орієнтуватись у випадках епізодичного болю в дітей. Ви зможете впевнено проводити діагностику, підбирати терапевтичні стратегії і давати практичні рекомендації сім’ї, мінімізуючи ризик хронізації симптомів. • Визначення та поширеність • Абдомінальна мігрень як окремий тип дитячої мігрені. • Частота й недооцінення захворювання. • Механізми патогенезу • Нейроваскулярні та нейромедіаторні механізми. • Генетична схильність та роль тригерів. • Критерії діагностики • Епізодичний біль у животі 1–72 год. • Нудота, блювання, блідість, анорексія. • Нормальний стан між нападами. • Виключення гострої хірургічної та нефрологічної патології. • Коморбідні психіатричні розлади • Тривожність, депресія, соматоформні порушення. • Вплив на перебіг і відповідь на лікування. • Складнощі діагностики та виклики • Неспецифічні симптоми й тривога батьків. • Ризик зайвих обстежень і хронізації стану. • Немедикаментозні методи лікування • Психоедукація дитини та родини. • Модифікація способу життя, уникнення тригерів. • Лікування нападу і профілактика • Симптоматична терапія під час епізодів. • Медикаментозна профілактика у разі частих/тяжких нападів. • Прогноз • Сприятливий прогноз у разі ранньої діагностики та комплексного ведення. • Покращення якості життя дитини і родини. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Кількість звернень із запитами щодо гендерної ідентичності зростає. Питання «чи можна мені почати гормони?», мовчазний підліток, який уникає погляду, або дитина, що наполягає на використанні інших займенників – нині це не рідкість. Кожне неправильне слово посилює тривожність, невдало сформульоване припущення руйнує довіру, а недооцінена коморбідність може стати тригером для аутоагресії. Безпечна комунікація і точне клінічне оцінювання відіграють вирішальну роль у веденні таких випадків. На цьому заході ви отримаєте алгоритми дії для трьох вікових груп: дитина, підліток, дорослий. Ви навчитеся відрізняти гендерну дисфорію від депресії, тривожності, аутизму, МРО та розладів харчової поведінки, оцінювати ризики суїцидальності й аутоагресії, а також визначати, коли вистачить психотерапії, а коли направити до ендокринолога. На вас чекає розбір реальних клінічних випадків: дорослий перед гормональною терапією, підліток із депресією, дитина зі стресом і поведінковими змінами. Жодних ідеологій – лише клінічна логіка та етика. Після навчання ви будете впевнено працювати з гендерно різними пацієнтами, розрізнятимете терміни й займенники, а також будете розпізнавати ризики й не проґавите суїцидальні сигнали. • Основні виклики в медичній, психіатричній та психотерапевтичній практиці • Базові поняття й система термінів • Біологічна стать, гендерна ідентичність, гендерна експресія • Гендерна дисфорія vs. гендерний стрес vs. звичайна різноманітність ідентичності • Вікова еволюція гендерного самовизначення • Психічне благополуччя і диференційна діагностика • Ризик тривожності, депресії, самоушкоджувальної поведінки у гендерно різних осіб • Гендерна дисфорія vs. аутизм, депресія, МРО, розлади харчової поведінки • Як коморбідність впливає на клінічні рішення • Мультидисциплінарний підхід • Функція психіатра: діагностика коморбідності, оцінювання дисфорії, ризиків та безпеки • Роль психолога/психотерапевта: підтримка процесу самопізнання, робота зі стресом, інтеграція досвіду • Роль ендокринолога: показання до гормональної терапії, медичний моніторинг • Вікові аспекти • Дошкільний/дитячий вік: як відрізнити пошук ідентичності від стійкого транс-досвіду • Підлітки: соціальний перехід, сімейна робота, кризові реакції • Дорослі: психосоціальні та медичні аспекти переходу • Етичні питання і комунікація • Клініцист як безпечний простір і фактор підтримки • Повага до автономії пацієнта • Принципи інформованої згоди, безпечне спілкування, небінарні підходи • 7. Медична підтримка та гормональна терапія • Що має знати психіатр і психолог про показання й протипоказання ГТ • Основи скринінгу психічного стану перед втручанням • Моніторинг психічних та ендокринних змін під час терапії • Психотерапевтичні підходи та клінічні інструменти • Психотерапія підтримки, гештальт-підхід, тілесні підходи, сімейна робота • Робота зі стигмою, внутрішнім конфліктом, травмою • Реалістичний шлях супроводу пацієнта без нав’язування напряму • Практичні кейси та клінічні дискусії • Кейс 1. Дитина 8 років з гендерною дискомфортністю і тривожністю • Кейс 2. Підліток 15 років з вираженим гендерним дискомфортом і депресією • Кейс 3. Доросла особа 28 років, що планує гормональну терапію, але має коморбідну психіатричну історію • Варіанти ведення, розрив між очікуваннями пацієнта й клініциста • Робота з сім’єю, ризики, запити на медичні втручання • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

1. Відеолекція Телереабілітація: як працювати онлайн і не втратити якість. Коли онлайн підходить, а коли потрібен офлайн-формат Як провести якісну первинну оцінку через камеру Безпека пацієнта вдома Як показувати вправи і контролювати техніку онлайн Основні правила документування і юридичні моменти 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Весняний період є клінічно значущим фактором дестабілізації психічного стану пацієнтів з афективними, психотичними і тривожними розладами. Навесні зростає ризик суїцидальних дій, маніакальних та змішаних епізодів, а також психотичних декомпенсацій. Водночас зовнішнє «покращення» стану пацієнта часто має оманливий характер і може маскувати високоризикові клінічні стани. Якщо не знати про сезонну дестабілізацію, то можна неправильно трактувати активізацію як ремісію, не провести своєчасну корекцію терапії та не помітити суїцидальний або психотичний ризик. Це особливо небезпечно у пацієнтів з депресією, біполярним афективним розладом, ПТСР, інсомнією та імпульсивними розладами, де весняна активація може швидко перейти у кризовий стан. На цьому заході ви розглянете нейробіологічні, гормональні та клінічні механізми сезонності психічних розладів з фокусом на весняні кризові стани. Ви навчитеся розпізнавати небезпечні зміни, правильно оцінювати клінічні маркери ризику, своєчасно коригувати лікування та застосовувати випереджувальні профілактичні стратегії. • Весна як біологічний тригер психічних кризів • Весняний період як фаза різкої перебудови циркадних ритмів та нейробіологічної регуляції настрою. • Вплив температурних коливань і соціальної активізації на вразливі нейронні системи. • Весна як критичне «вікно ризику» для афективних, психотичних і тривожних розладів. • Нейромедіаторні та гормональні механізми сезонності • Зниження рівня мелатоніну й дестабілізація серотонін-дофамінового балансу. • Активація гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі та зростання кортизолозалежної тривожності. • Патофізіологія дисоціації між психомоторною активацією та афективною регуляцією. • Парадокс весняного суїцидального ризику • Механізми зростання суїцидальної поведінки на тлі часткового редукування депресивної загальмованості. • Імпульсивні суїцидальні дії як наслідок відновлення енергії без емоційної стабілізації. • Клінічні маркери високого ризику: ажитація, інсомнія, дратівливість, внутрішнє напруження, псевдопокращення. • Біполярний розлад і змішані стани навесні • Весняна активація як тригер маніакальних та гіпоманіакальних епізодів. • Змішані стани: поєднання депресивного афекту з маніакальною активацією. • Ризики антидепресант-індукованої дестабілізації та принципи корекції терапії у весняний період. • Випереджувальна профілактика та роль лікаря • Сезонно орієнтоване клінічне мислення та динамічний моніторинг пацієнтів групи ризику. • Превентивна фармакологічна стратегія: стабілізатори настрою, контроль інсомнії, уникнення надмірної стимуляції. • Психоосвіта пацієнтів і родичів, посилення спостереження та міждисциплінарна взаємодія. • Q&A-сесія: клінічні запитання, розбір практичних ситуацій, обговорення зі спікером.

Ультразвукова діагностика м’язів і м’яких тканин на сьогодні є повноцінним інструментом для прийняття правильного клінічного рішення в травматології, спортивній медицині, хірургії, ревматології та ургентній практиці. УЗД дає змогу швидко диференціювати м’язову травму, гематому, абсцес, післяопераційне ускладнення чи пухлиноподібне утворення без затримки на складніші методи візуалізації. І навіть один неправильний кут датчика може стати причиною невиявлення ушкодження або навпаки – гіпердіагностики за відсутності патології. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до ультразвукового оцінювання м’язів і м’яких тканин. Ви детально розберете сонографічну анатомію м’язів, фасцій, сухожильно-м’язових переходів та підшкірної клітковини, навчитеся правильно обирати датчик і налаштування апарата, виконувати динамічне дослідження й уникати типових помилок. Також ви засвоїте принципи диференційної діагностики травматичних, запальних, післяопераційних та пухлиноподібних змін м’яких тканин. Цей майстер-клас не є базовим оглядом теми. Він сфокусований на найбільш складних, клінічно значущих і часто недооцінених аспектах ультразвукової діагностики м’язів і м’яких тканин. Після навчання ви зможете оцінювати Grade 1–3 muscle injuries, виявляти часткові та повні розриви м’язів, диференціювати організовану гематому від утворення мʼяких тканин, розпізнавати абсцеси, флегмони, післяопераційні сероми і патологічну васкуляризацію. • Актуальність ультразвукової діагностики м’язів і м’яких тканин. • Переваги та обмеження ультразвукового методу. • Типові помилки інтерпретації. • Основні принципи обстеження м’яких тканин. • Сонографічна анатомія м’язів і м’яких тканин: • нормальна ехоструктура м’яза; • фасції та міжм’язові перегородки; • сухожильно-м’язовий перехід; • підшкірна жирова клітковина. • Особливості васкуляризації. • Динамічне дослідження, вибір датчика, частота й налаштування. • Анізотропія. • Класифікація м’язових травм: • Grade 1–3 muscle injuries; • часткові та повні розриви м’язів. • Рідинні утворення та післятравматичні зміни м’яких тканин: гематоми, організація гематом, сероми, післяопераційні гематоми. • Запальні та інфекційні процеси м’яких тканин: целюліт, абсцеси, флегмони, панікуліт, міозити, осифікуючий міозит. • Хронічні та післяопераційні зміни: фіброз, рубцеві зміни. • Доброякісні утворення м’яких тканин: ліпоми, епідермальні кісти, гангліони. • Судинні утворення м’яких тканин: гемангіоми та інші судинні мальформації. • Диференційна діагностика новоутворень м’яких тканин. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.