18 серпня 2026 р. · Онлайн
Когнітивні порушення визначають якість життя пацієнта не менше, ніж самі епілептичні напади. Скарги на погіршення пам’яті, уваги, швидкості мислення чи труднощі з навчанням можуть бути наслідком перебігу захворювання, структурних змін головного мозку або побічної дії протиепілептичної терапії. Недостатня увага до цих проявів призводить до помилкової інтерпретації симптомів, необґрунтованої зміни лікування, зниження прихильності пацієнта до терапії та втрати можливості своєчасно виявити прогресування захворювання чи розвиток ускладнень.
На цьому заході ви навчитеся оцінювати когнітивні функції у пацієнтів з епілепсією, розуміти вплив різних форм захворювання та протиепілептичних препаратів на пам’ять, увагу й виконавчі функції, проводити диференційну діагностику когнітивного зниження та використовувати сучасні методи його оцінки. Ви опануєте практичні підходи до вибору терапії з урахуванням когнітивного профілю пацієнта, можливості реабілітації, а також розберете клінічні ситуації, у яких когнітивні порушення визначають подальшу тактику ведення.
Після навчання ви зможете своєчасно розпізнавати когнітивні порушення у дітей і дорослих з епілепсією, оцінювати їх можливі причини, а також враховувати когнітивний вплив протиепілептичних препаратів під час вибору або корекції лікування.
• Вступ
• Актуальність теми: когнітивні порушення зустрічаються у 60–70% пацієнтів з епілепсією, впливають на якість життя, працездатність та соціальну інтеграцію.
• Мета лекції: показати сучасні механізми патогенезу та практичні наслідки для клінічної роботи.
• Когнітивні домени, що частіше страждають при епілепсії
• Пам’ять: особливо при скроневій епілепсії через ураження гіпокампа.
• Увага та виконавчі функції: порушення при лобній епілепсії.
• Мова та швидкість мислення: дефіцити при застосуванні певних протиепілептичних препаратів.
• Механізми патогенезу
• Судомна активність: повторні напади та міжнападова епілептиформна активність порушують нейронні мережі.
• Структурні зміни мозку: атрофія гіпокампа, таламуса, білої речовини.
• Ефекти протиепілептичних препаратів: топірамат, фенобарбітал, бензодіазепіни мають виражений негативний вплив; ламотриджин і леветирацетам — більш сприятливі.
• Нейропсихіатричні та психосоціальні фактори: депресія, тривога, порушення сну, соціальна стигматизація.
• Вікові аспекти
• Дитяча епілепсія: ранній дебют → ризик незворотних порушень інтелекту, мовлення, уваги.
• Дорослі пацієнти: поступове зниження когнітивних функцій, ризик деменції.
• Методи оцінки
• Нейропсихологічне тестування: об’єктивна оцінка пам’яті, уваги, виконавчих функцій.
• Нейровізуалізація: МРТ, fMRI для виявлення структурних змін.
• ЕЕГ та відео-ЕЕГ: для кореляції когнітивних порушень із судомною активністю.
• Клінічні наслідки
• Якість життя: когнітивні порушення впливають більше, ніж самі напади.
• Соціальна інтеграція: проблеми з навчанням, працевлаштуванням.
• Ризик деменції: прискорене нейродегенеративне ураження.
• Стратегії корекції
• Оптимізація терапії: уникати політерапії, обирати препарати з мінімальним когнітивним впливом.
• Хірургічне лікування: може покращити когнітивні функції, але має ризики (наприклад, зниження вербальної пам’яті після резекції скроневої частки).
• Реабілітація та когнітивний тренінг: програми відновлення пам’яті, уваги, виконавчих функцій.
• Відповіді на питання
