В умовах тривалої евакуації турнікет, який є ефективним засобом тимчасового контролю кровотечі, може призводити до розвитку системних ускладнень, пов’язаних з ішемічно-реперфузійним пошкодженням. Клінічна значущість цієї проблеми характеризується високим ризиком розвитку гіперкаліємії, рабдоміолізу та гострого пошкодження нирок після відновлення перфузії. Це вимагає чіткого розуміння патофізіологічних механізмів і своєчасного застосування відповідних терапевтичних стратегій.

На цьому заході ви розглянете патофізіологічні аспекти ішемічної та реперфузійної фаз, епідеміологічні дані та клінічні результати, отримані в сучасних умовах. Ви засвоїте стандартизовані підходи до лікування на етапах Role 2 і Role 3, зокрема алгоритми реперфузії, принципи інфузійної терапії з метою профілактики рабдоміолізу, контроль електролітних порушень і застосування екстракорпоральних методів детоксикації.

Після навчання ви зможете застосовувати ефективні алгоритми ведення пацієнтів із синдромом тривало накладеного турнікета й здійснювати своєчасну профілактику та корекцію системних ускладнень.

• •

  Актуальність проблеми синдрому тривало накладеного турнікета в сучасній війні.

• •

  Патофізіологія ішемічної та реперфузійної фаз (з таблицями).

• •

  Епідеміологія та клінічні результати (дані українських когортних досліджень 2023–2026 рр.).

• •

  Сучасні стратегії лікування в Role 2: стандартизований алгоритм реперфузії.

• •

  Рання інфузійна терапія проти рабдоміолізу: докази ефективності.

• •

  Екстракорпоральні методи детоксикації при реперфузійному синдромі.

• •

  Обговорення, висновки та практичні рекомендації.

• •

  Відповіді на запитання.