Поведінкові розлади у дітей є однією з найпоширеніших причин звернення до медичних та освітніх фахівців, однак часто ці стани залишаються недооціненими або спрощено трактуються як «складний характер». У дитячій психіатрії поведінкові прояви розглядаються як можливий симптом психічного або нейророзвиткового розладу, а не лише як реакція на середовище. Вчасне виявлення патологічного патерну поведінки є важливим для запобігання подальшій дезадаптації дитини.

Затримка у скеруванні до психіатра може призвести до хронізації розладу, розвитку тривожних, депресивних або коморбідних станів у підлітковому віці, а також до проблем у навчанні й соціалізації. Водночас надмірна медикалізація звичних вікових змін – теж помилка. Розуміння межі між нормою і патологією, знання критеріїв діагностики та вміння вести діалог із батьками – це основні навички для кожного, хто працює з дітьми.

Навчальний захід «Поведінкові розлади у дітей: коли варто направити до психіатра» буде присвячений вивченню основних підходів до диференційної діагностики поведінкових розладів у дітей. Ви дізнаєтесь, як відрізнити вікову норму від симптомів психіатричного чи нейророзвиткового порушення, на які критичні ознаки звертати увагу та коли варто негайно скерувати до спеціаліста. Особлива увага буде приділена аналізу поведінки як форми комунікації дитини, а не як «проблеми дисципліни». Також будуть висвітлені міжнародні діагностичні критерії DSM-5 і ICD-11 та алгоритми оцінювання поведінкових порушень у структурі коморбідних станів, зокрема при РДУГ, РАС, тривожних і депресивних розладах. Цінність цього майстер-класу полягає у живому обговоренні складних випадків та практичних запитань учасників.

Цей захід допоможе сформувати клінічне мислення та алгоритми дій під час ведення розладів поведінки у дітей.

• •

  1. Диференційна діагностика поведінкових порушень: клінічний аналіз межі норми та патології

• •

  Відмежування варіантів вікової норми від психіатричної патології та нейророзвиткових станів.

• •

  Поведінковий патерн як адаптивна реакція: що важливо не пропустити лікарю.

• •

  Клінічні маркери, що вказують на необхідність психіатричного дообстеження.

• •

  2. Сигнальні критерії: поведінка дитини як діагностичний індикатор

• •

  Ознаки, що можуть свідчити про приховані або масковані психічні розлади.

• •

  Критичні моменти у розвитку поведінкових симптомів: вік дебюту, динаміка, контекст.

• •

  Поведінка як спосіб комунікації: клінічний погляд на симптом, а не лише на «погану поведінку».

• •

  3. Міжнародні критерії оцінювання поведінкових розладів: застосування DSM-5 та ICD-11 у дитячій психіатрії

• •

  Основні діагностичні категорії, пов’язані з порушенням поведінки (ODD, CD, DMDD, ADHD, ASD тощо).

• •

  Структура оцінювання за сучасними класифікаціями: зміни та нюанси DSM-5 vs ICD-11.

• •

  Психіатричне інтерв’ю з дитиною: що реально застосовне у міждисциплінарній практиці.

• •

  4. Коморбідність у дитячій психіатрії: коли поведінкові прояви не є ізольованим симптомом

• •

  Часті поєднання: поведінкові розлади + тривожні стани, депресія, аутизм, СДУГ.

• •

  Клінічний алгоритм: що обстежити насамперед у разі поліморфної симптоматики.

• •

  Поведінка як вторинний феномен при афективних і нейророзвиткових порушеннях.

• •

  5. Комунікація з батьками: як правильно скерувати до психіатра без стигматизації

• •

  Формування запиту на допомогу: стратегія «нормалізації» психіатричної консультації.

• •

  Робота з тривогою родини: як пояснити необхідність психіатричного дообстеження.

• •

  Психіатр як частина мультидисциплінарної команди: зняття бар’єру «страх перед психіатром».

• •

  6. Мультидисциплінарна взаємодія: коли достатньо поведінкових інтервенцій, а коли потрібен комплексний підхід

• •

  Межа компетенцій психолога, педагога, психотерапевта і психіатра.

• •

  Критерії ефективності поведінкових втручань.

• •

  Коли залучення психіатра є клінічно доцільним і прогностично обґрунтованим.

• •

  7. Огляд клінічно значущих інструментів скринінгу

• •

  Показання до використання структурованих анкет і шкал: SDQ (Strengths and Difficulties Questionnaire), CBCL (Child Behavior Checklist), M-CHAT, CARS

• •

  Роль первинного скринінгу в маршрутизації пацієнта до профільного спеціаліста.

• •

  8. Розгляд клінічних кейсів спікера

• •

  9. Q&A-сесія. Обговорення складних клінічних випадків, з якими учасники стикались у своїй практиці. Запитання та відповіді: уточнення алгоритмів дій у конкретних клінічних ситуаціях.